Філософія фемінізму в романі Сильвії Плат "Під скляним ковпаком"

FEMINISM PHILOSOPHY IN SYLVIA PLATH'S NOVEL “THE BELL JAR”

The proposed article attempted to analyze the novel of the little-known American writer Sylvia Plath “The Bell Jar” (1963) through the prism offeminist ideas. The poetic work of the writers has repeatedly become the object of research by both foreign and Ukrainian literary critics, among it should be mentioned such researchers as S. Axelrod, S. Bassnett, H. Hlazova, O. Zvieriev, H. Zlobin, T. Kasina, T. Retyvova, J. Rosenblatt, J. Rose, A. Stevenson, D. Holbrook etc. However, the novel is currently not properly appreciated due to the fragmentary researches of both foreign and Ukrainian researchers (for example, the studies by E. Butscher, P Bennett, R. Hayman, M. Shymchyshyn, etc.), that determines the novelty ofpresented work. The theoretical and methodological basis of the research was the works of such researchers as E. Butscher, P Bennett, G. Brandt, E. Herasymova, G. Greer, S. de Beauvoir, O. Zadorozhna, N. Zborovska, M. Ilnytska, K. Millet, S. Pavlychko, A. Romaniuk, F Thebaud, S. Firestone, B. Friedan, K. Haider, R. Hayman, E. Shore, M. Shymchyshyn, E. Showalter.

The article presents a brief analysis of critical works devoted to the study of the concepts of “feminism”, “feminist movement”, “feminist currents”, “women's literature”, and also the text of the novel “The Bell Jar”. Particular attention has been focused on the work of B. Friedan (“The Feminine Mystique”, 1963), which is considered one of the manifests of the feminist movement ofthe second part of the XX century, the main ideas ofwhich were vividly illustrated by examples from the novel. The presented paper also provides a brief description of the fifties, the time in which the writer lived and worked; the image of the main character Esther Greenwood as a representative offemale identity was considered, and it was concluded that main character's behavior did not meet the norms of female morality imposed by the patriarchal world. Analyzing the main events of the novel (internship in a popular magazine, communication with the editor Jay Cee, the desire to become a famous writer and independent/unmarried woman, the first disappointments, nervous breakdown, treatment in a psychiatric hospital and discharge from it), it is emphasized that the story is based on Esther Greenwood's inner perception of reality, which vividly illustrates the motivation of the main character's behavior under different circumstances. It is concluded that the writer managed to go beyond the patriarchal worldview and establish the idea of female identity.

Постановка проблеми

роман сильвія плат фемінізм

Сполучені Штати Америки відомі своїми феміністськими традиціями, і це не випадково, адже в цій країні боротьба за жіночу емансипацію відігравала надзвичайно важливу роль. Помежів'я ХІХ - ХХ ст. та й подальші роки виявилися сприятливими для розвитку американської жіночої прози й активізації феміністичних тенденцій у літературі.

Цікавим, з цієї точки зору, нам видається роман маловідомої американської письменниці Силь- вії Плат «Під скляним ковпаком» («The Bell Jar», 1963), який на сьогодні залишається належним чином не поцінованим через фрагментарність досліджень, прикладом чого можуть слугувати розвідки Е. Батсчер (Butscher, 1986), П. Беннетт (Bennet, 1998), Р. Хейман (Hayman, 1991), М. Шимчишин (Шимчишин, 2007), у яких подається спроба аналізу психологічного колапсу головної героїні.

На сучасному етапі поняття «фемінізм» є полісемантичним та охоплює широке смислове поле, тому воно вкрай неоднорідне і неоднозначне. За висхідне положення в нашій роботі ми обираємо таке тлумачення поняття «фемінізм», як «спектр ідеологій, політичних і соціальних рухів, спрямованих на досягнення рівності політичних, економічних, особистих і соціальних прав для жінок або подолання сексизму» (див.: Павличко, 2002). Прикметною рисою такого явища стає хронологічна мінливість. На сьогодні феміністичний рух потрактовується в чотирьох дефініціях: фемінізм як суспільний рух; фемінізм як соціально-політична теорія; фемінізм як світоглядна категорія (індивідуальна й групова); фемінізм як культурна категорія. Це не тільки соціальний феномен, але й феномен художній, науковий тощо (див.: Задо- рожна, 2014: 466).

Варто наголосити, що «фемінізм» в культурі та літературі існував завжди, але не мав масового розповсюдження та характеру. Підтвердження цього можна знайти в роботах таких відомих філософів, як Аристотель, Платон, Декарт, Ляйб- ніц, Кант та багато інших. Причиною яскравого окреслення фемінізму в ХХ столітті стали умови в тогочасному суспільстві, за яких це відбулося. Ґенеза фемінізму йде в глиб століть, так, наприклад, ще з часів Античної Греції вважалося, що жінка не має здібностей до розумової і творчої праці. Лише поодинокі приклади доводять, що деяким жінкам усе ж таланило довести своє право на творчість та вільне вираження думок, пригадаймо, приміром, Катерину Сієнську, Христину Пізанську та ін. Сімона де Бовуар, яка вважається головним теоретиком фемінізму, досягнення Христини Пізанської іменувала не інакше як «вражаючою випадковістю», а Катерина Сієнська, на думку дослідниці, прославилася завдяки «авторитету, якого зазвичай у жінок не буває» (Де Бовуар, 2015: 140). Саме С. Де Бовуар у своїй книзі «Друга стать» («The Second Sex», 1949), подаючи біологічний і психоаналітичний аналіз жіночого існування, висловила думку, що жінка і чоловік абсолютно тотожні в соціокультурному плані і єдине, що їх розрізняє, - це анатомія. Тому, на думку дослідниці, жінка має самостверджува- тися як особистість (у праці, у творчості, у само- розритті). Ця думка стала основоположною для американських феміністок у 60-тих роках ХХ ст.

Зауважимо, що феміністичний рух розпочав боротьбу не стільки за права чи свободи жінок, скільки за повагу до жінки та її особистості. Головним гімном фемінізму став заклик відійти від брехні і штучності несправедливих взаємовідносин, які були традиційними для інституту сім'ї і суспільства загалом, що й пояснює той факт, що найбільш обговорюваною стає проблема статевої нерівності (див.: Романюк, 2011), адже все більша кількість жінок починає висловлювати своє невдоволення існуючим станом речей вголос. Тому цілком природньо, що це якісно вплинуло на зростання частки жінок і у сфері культури, зокрема і в літературі та журналістиці. Сам факт існування феміністського руху стали помічати тоді, коли про нього заговорили в пресі та суспільстві (див.: Пав- личко, 2002).

Виклад основного матеріалу

В історії феміністичного руху виокремлюють три періоди (Романюк, 2011): «перша хвиля фемінізму» (XIX ст. - 20-ті рр. XX ст.), «друга хвиля фемінізму», або «неофемінізм» (60-ті рр. XX ст.), «третя хвиля фемінізму» (90-ті рр. XX ст.).

У США перші жіночі рухи почали виникати наприкінці XIX століття - т.зв. «перша хвиля фемінізму» - це період розквіту політичного і релігійного фемінізму. 60-70 роки XX століття стали кульмінацією феміністських рухів, які породили «другу хвилю», яка була відповіддю на події 1968 року, коли по всій Європі і США пройшла хвиля молодіжних протестів, метою яких була боротьба за права людини, проти расизму, а також підтримка руху фемінізму (Павличко, 2002: 55-56). У цей період маніфестами фемінізму вважаються розвідки Б. Фрідан («Таємниця жіночності», 1963 р.), К. Мілет («Сексуальна політика», 1969 р.), Дж. Грір («Жінка-євнух», 1970 р.), С. Файерстоун («Діалектика статі», 1970 р.) та ін., присвячені проблемі місця жінки в суспільстві. Так, Б. Фрідан, описуючи пригнічення, яке жінка неодмінно відчуватиме, виконуючи ту чи іншу приписану їй патріархальним суспільством соціальну роль, закликає жінок самореалізову- ватися поза межами сім'ї. На думку дослідниці, лише така жінка зможе змінити ставлення до себе (див.: Фридан, 1994). Натомість К. Мілет вважає, що між чоловіком і жінкою стосунки мають політичний характер, який дослідниця тлумачить як «структурно-владні взаємини», коли «одна група людей [жінки] перебуває під контролем іншої [чоловіки]» (Мілет, 1998: 49). Також авторка акцентує увагу на тому, що політика пригнічення жінок здійснюється в усіх царинах людської діяльності. Тож не дивно, що Дж. Грір у своїй розвідці закликає до активної боротьби проти пригнічення чоловіками жінок (див.: Greer, 1971). С. Файерстоун, розмірковуючи над залежним/під- порядкованим становищем жінки, стверджує, що це наслідок «біологічної нерівності». Адже жінка, народжуючи дітей, стає залежною від чоловіка як у матеріальному плані, так і в питаннях захисту. Дослідниця констатує необхідність боротьби з подібним ставленням і пропагує засоби контрацепції, легалізацію абортів та штучне запліднення (див.: Firestone, 2003). Прикметним видається той факт, що в жодній роботі не подається аналіз літературних творів, написаних жінками-письменни- цями.

Ще однією особливістю «другої хвилі фемінізму» стає кількість течій феміністичного руху, кожна з яких намагається змістити акценти на свою користь. На розвиток американської літератури цього періоду посутньо вплинули марксистські феміністки та послідовниці теорій З. Фройда та Ж. Лакана. Перші наполягали, що при аналізові художнього твору передусім варто звертати увагу на проблему кореляції класу та статі, яка, на їхнє глибоке переконання, є найважливішим фактором сворення літературного тексту. Прихильники іншої течії пропагували досліджувати в художньому творі не лише ставлення жінки до мови, а й будь-які прояви такого ставлення (Шовал- тер, 1996: 681). Саме завдяки цим феміністським течіям в американській літературі 60-тих років відбувається пожвавлення зацікавленості читацького загалу літературою, написаною жінками. У цей час були опубліковані твори таких письменниць, як Айріс Мердок («An Unofficial Rose», 1962), Доріс Лессінг («The Golden Notebook», 1962), Маргарет Дреббл («A Summer Bird Cage», 1963), Сильвія Плат («The Bell Jar», 1963), Мюріел Спарк («The Girls of Slender Means», 1963), Анжела Картер («The Magic Toyshop», 1967) тощо.

Фактично, це був час, коли жінки змогли сміливо та відкрито говорити про те, що найбільше їх турбувало. Це й зумовлює провідну тематику «жіночої літератури» Америки, де головними темами стають: побут, пригніченість, складнощі материнства, стосунки між жінкою та чоловіком. Поступово набувають розповсюдження такі жанри жіночого романного письма, як автобіографічна та мемуарна проза у формі спогадів, у якій описується важка жіноча доля (див.: Тебо, 2015). Поява жіночого роману-автобіографії чи інших форм автобіографічного дискурсу обумовлена прагненням замінити старий тип роману, який виконував роль головного виразника попередньої доби. З'являється трагічний роман, який демонструє досвід і проблеми окремої людини. У сучасній критиці автобіографія вважається найпоширенішим феміністським жанром (Зборовська, 1999: 84). У романах американських письменниць описувався світ жінки, наповнений безвихіддю, безсиллям, бажанням покинути цей світ. Яскравим прикладом роману такого типу стає твір американської письменниці Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» («The Bell Jar», 1963) (Плат, 2019).

Початок оповіді припадає на 1953 рік, коли Естер Грінвуд (головна героїня) виграє конкурс і отримує запрошення від відомого журналу «Лей- діз Дей» (Нью-Йорк) пройти в їхній редакції літнє стажування. Так, разом з іншими одинадцятьма дівчатами Естер отримує змогу долучитися до індустрії високої моди, краси та реклами, стати однією з ідеальних красунь обкладинок глянцевих журналів. Усі разом дівчата мешкають у суто жіночому нью-йоркському готелі, ходять на виставки та вечірки і пишуть статті: «Ми просто мотались із готелю в офіс, із офісу на одну з вечірок, а з вечірки в готель, а на ранок знову в офіс - і усе в чіткій послідовності. Я усвідомлювала, що маю бути в захваті, як і більшість моїх подруг, але на справді цього не було. Я почувала себе дуже тихою і дуже пустою - як мертва точка торнадо...» (Плат, 2019: 7). Як бачимо, з самого початку твору С. Плат акцентує увагу на поведінці Естер, яка не відповідає надуманим соціумом канонам жіночих норм.

Б. Фрідан наголошує, що саме в ці роки формується ідологема ідеальної американської домогосподарки через «мильні» телесеріали, низку жіночих журналів та рекламу: «Бути дружиною і проживати в заміському будиночку - ідеал і мрія молодих американок і, як кажуть, предмет заздрощів жінок усього світу. Американська дружина - це жінка, необтяжена науковими досягненнями. Вона здорова, красива, її цікавлять лише чоловік, діти та дім. Вона віднайшла справжнє жіноче призначення» (Фридан, 1994: 52). Але «між реальністю ... жіночого життя» та «тим образом, якому [жінки] намагалися слідувати» існує «дивна невідповідність» (Фридан, 1994: 44) - констатує Б. Фрі- дан. Саме тому дослідниця характеризує цей час як «загадка жіночості» («the Feminine Mystique»).

Естер намагається протестувати проти правил патріархального суспільства, але, перебуваючи в Нью-Йорку і потрапляючи у світ, породжений рекламою, не може уникнути її впливу на свою свідомість. Підтвердженням чого може слугувати такий фрагмент з твору: перебуваючи на одній з вечірок, Естер замовляє горілку не тому, що цей напій їй подобається, а через рекламу, у якій «.повна склянка чистої горілки, стояла огорнута кригою і підсвічувалася блакитним світлом, і горілка видалась мені прозорою та чистою, як вода.» (Плат, 2019: 19). Так авторка акцентує увагу на тому, що реклама пропагує стереотипність та бездумність, а також наголошує, що рекламні образи подібно впливають на домогосподарок, закликаючи їх уподібнитись до рекламних героїнь, які нахвалюють міні-пекарні чи пральні машини. Така реклама «обмежила жінок простором кухні, тим самим видаливши їх із великого патріархального світу» (Фридан, 1994: 245).

Варто зауважити, що, незважаючи на упереджене ставлення чоловіків до «успішних в громадському житті чи кар'єрі жінок» (Фридан, 1994: 50), авторка зображує й образ успішної редакторки журналу «Лейдіз Дей» Джей Сі, яка змогла реалізуватися в кар'єрі. Проте патріархальне переконання в тому, що «істина жіночість не поєднується з кар'єрою та вищою освітою» (Фридан, 1994: 50) стає причиною того, що оточення сприймає Джей Сі як обділену жінку, яка не пізнала справжнього жіночого щастя. Так Дорін (подруга Естер, яка також проходить стажування в журналі) зауважує, що редакторка - несексуальна та невродлива жінка, додаючи при цьому: «Присягаюсь, що її чоловік вимикає світло в домі, перед тим як лягти поряд, інакше його б знудило» (Плат, 2019: 12). Натомість Естер, намагаючись відійти від патріархальних стереотипів, захоплюється Джей Сі, бо та зовнішньо не була схожою на «звичних редакторських ляльок з накладними віями» і мала «гострий розум» (Плат, 2019: 12). Джей Сі та Естер порозумілися, і з власного досвіду редакторка дає останній корисні настанови: «Не дозволяй цьому розпусному місту збити тебе з панте- лику» (Плат, 2019: 57).

Це й спонукає Естер бути іншою, не такою, як диктує їй патріархальне суспільство. Вона прагне стати видатною письменницею, незаміжньою та незалежною жінкою. Саме цей момент є досить показовим у творі, адже героїня не хоче миритися з тим, що диктує їй суспільство, яке живе за своїми, традиційними, канонами. Цей супротив і стає поясненням небажання Естер навчатись стенографії, традиційної роботи для жінок 50-х років, ба більше - виходити заміж вона теж не хоче, так само як і народжувати дітей. С. Плат наголошує, що Естер жахається заміжжя не тому, що боїться чоловіків, а тому, що боїться чоловічого пригнічення. Героїня вважає, що «... заміжжя і діти - це все одно що піддатися промиванню мізків, і твоя доля буде схожа на долю німого раба в якомусь приватному, але тим не менш тоталітарному царстві» (Плат, 2019).

Подібні теми порушуються в романі неодноразово, ніби натякаючи, що люди живуть стандартами, кліше та стереотипами, не думаючи про внутрішній світ та почуття одне одного. «Мені нестерпна була думка, що жінка приречена на одне-єдине, причому незмінне і непорочне, життя, тоді як чоловік здатний вести подвійне існування: одне - дотримання доброчесності, а інше - навпаки», - зазначає героїня (Плат, 2019). Твір насичений роздумами Естер про самореа- лізацію, суспільне визнання, власне сьогодення і майбутнє. Думки, почуття, бажання переповнюють її, закривають від зовнішнього світу, від людей, доводячи до відчаю. Усе навколо здається Естер несправжнім та сповненим фальші. Саме думка про нездійсненність мрії бути письменницею, реалізуватися як жінка та особистість спричиняє остаточну втрату свого внутрішнього «Я»: «Я відчула, як життя моє простягає наді мною свої гілки ... З кінця кожної гілки, подібно соковитій смокві, звисало і підморгувало, ваблячи, яке-небудь променисте майбутнє. Одна смоква означала чоловіка, дітей і повну чашу в будинку, інша - долю відомої поетеси, третя - кар'єру університетського професора, четверта ... - стати видатним видавцем і редакторкою, п'ята кликала до Європи, до Африки, до Південної Америки, шоста відгукувалася іменами ... коханих з невимовними іменами, сьома обіцяла мені звання олімпійської чемпіонки з веслування, а вище на гілках виднілися й інші плоди, ні назви, ні призначення яких мені поки не дано було вгадати» (Плат, 2019). Саме тому, що Естер не могла знайти свого місця в загальноприйнятій картині світу та тиск патріархальних канонів, у головної героїні стався нервовий зрив. Підтвердженням цього можуть слугувати слова М. Шимчишин: «Перебування у Нью-Йорку, зустрічі з відомими людьми, вечері в дорогих ресторанах і навіть робота в тогочасному жіночому топ-журналі не тішать дівчину. Її воля до сенсу життя фрустрована реаліями часу “the feminine mystique”». Саме ці реалії стають «причинами її ноогенного неврозу. Стан глибокого внутрішнього розчарування передається через колапс очікувань якоїсь таємничості, величності, незвичайності від Нью-Йорку» (Шимчи- шин, 2007: 167). На нашу думку, вартим уваги є той факт, що тривале лікування у психіатричній лікарні та виписка з неї, які, за ідеєю, репрезентують одужання героїні, наспраді не дають впевненості читачеві в тому, що майбутнє Естер буде щасливим і з подібними проблемами вона більше не зіткнеться.

Прикметним у романі є зображення надмірної віри в психоаналіз і пояснень власних проблем психоаналітичним положеннями. Щоправда, замість розв'язання проблеми, героїня завдає собі шкоди псевдонауковим підходом, не довіряючи лікарю, портрет якого виписаний майже карикатурно, хоча це можна пояснити особистим викривленим сприйняттям авторки. Як зазначає Н. Зборовська, С. Плат «стала однією з перших американських поетес, які у творчості наважилися використовувати життєвий досвід, отриманий у психіатричній клініці» (Зборовська, 2006: 443), що пояснює зацікавленість читача текстом твору, бо реципієнт убачає певний авто- біографізм (хоча й не завжди відрізняє реальність від вигадки), а для нас цей факт стає ще одним підтвердженням використання письменницею феміністичних ідей.

Висновки

Отже, виникнення і розвиток фемінізму призвів до формування феміністичної літератури - «жіночої літератури». Цей феномен можна потрактувати як сукупність творів, написаних жін- ками-письменницями, що відтворюють такий спосіб інтерпретування дійсності, який відрізняється від чоловічого, тобто мисткині у своїх текстах виходили за межі патріархального світогляду, акцентуючи увагу на самобутності саме жіночого світу. Публікація робіт Б. Фрідан, К. Мілет, Дж. Грір, С. Файерстоун та ін., присвячених проблемі місця жінки в суспільстві, а також розгалудженість феміністичних течій стали причиною пожвавлення читацької зацікавленості до творів, авторами яких є жінки, що, у свою чергу, посприяло опублікуванню низки текстів, серед яких був і роман Сильвії Плат «Під скляним ковпаком» («The Bell Jar», 1963). Нами було відзначено, що дослідження Б. Фрідан та роман С. Плат спонукали тогочасне жіноцтво до критичного ставлення щодо партіархальних суспільних норм. Підтвердженням цьому стає головна героїня роману «Під скляним ковпаком» Естер Грінвуд, образ якої авторка подає, беручи за основу її внутрішнє сприйняття дійсності, що дозволяє читачеві крізь призму її суджень та інтерпретацію реальності розгледіти справжню жінку. Розглянувши основні події у творі, ми можемо зробити висновок, що письменниця змогла відтворити феміністські ідеї, що панували в тогочасному американському суспільстві, та затвердити ідею жіночої ідентичності.

Список використаних джерел

REFERENCES