Поліфункціональність художньої деталі в повісті Т. Осьмачки "Старший боярин"

Таким чином, у трьох уривках повісті спостерігаємо різні кольори, різну тональність і різну настроєвість. Але у всіх - яскраво виражена динаміка барв і звуків, майстерне володіння засобами персоніфікації. Кожен із цих літературних малюнків має й певне ідейно-смислове навантаження. Літературознавець М. Скорський вказує на визначальні риси стильової манери Осьмачки-прозаїка: «У стилевій манері «Старшого боярина» відразу відчувається Осьмачкапоет з його ліризмом оповіді, образною символікою, пісенними мотивами, казковими видіннями та пригодами» (Скорський, 2000: 144).

Так, приміром, спокійний світлий пейзаж літнього дощового ранку підсилює романтичну мрію письменника про майбутнє України, де пануватиме гармонія природи й людського буття. Осмислюючи художню сутність «Старшого боярина», дослідники сходяться на думці, що центральним у повісті став саме узагальнений, синтетичний образ України. В нього, як пише Ю. Шерех, «влилися і природа, і національні характери, і загальний колорит, і якісь незримі аморфні частини фольклорного стилю й світосприймання, і пристрасть самого автора» (Шерех, 1999: 178).

Не менш промовистою в тексті «Старшого боярина» була портретна деталь. Її Т Осьмачка вимальовує ще з більшою художньою ретельністю. Портрети у автора не розлогі, а лаконічні й дещо містико-таємничі. Вже перша зустріч Гордія з Варкою демонструє авторський варіант знайомства молодих людей в умовах таємниці ночі: «Побачив перед собою, кроків на двадцять, жіночу постать, і то, лише в одній білій сорочці. Вона йшла, кваплячись, стежкою на гору і не оглядалася. На спині чорніла розпущена пишная коса. Йому прийшло в голову, що видиво похоже на казку, в якій відьми і потопельниці конче з розпущеним волоссям» (Осьмачка, 1998: 13). Портретна деталь «розпущена коса» апелює до відьомської зовнішності. Як правило, міфологія й світова класика подає образ відьми як вродливої звабливої жінки, яка небезпечна своїм коханнямзгубою. Зустріч молодих людей увінчалась цілком побутовою речовою деталлю - дівочою хусткою, що залишилась у руках парубка. Хустка - символ власне фемінної суті, річ, що навіки пов'яже дві самобутні долі, зв'яже серця дівчини й хлопця у великому почутті кохання.

В ідилічну картину українського села вривається образ Маркури, виписаний в дусі народної демонології з використанням прийому гіперболізації, розлогої метафорики. Це демон, «якого не було від утворення світу і не буде до страшного суда», «напасть на весь хрещений мир», - говорить Горпина Корецька (Осьмачка, 1998: 24). Дослідниця І. Стребкова справедливо наголошує на жанрових ознаках казки в повісті, акцентуючи увагу на осередку «казкового» зла - образі Маркури: «Історія про зведення зі світу жінок Маркурою Пупанем стає вузловою темою, через яку послідовно пояснюються наслідки тих трагічних подій» (Стребкова, 2015: 110).

Бувальщина про Маркуру в устах оповідачки перетворюється на міф про страшну істоту. «Коли він їхав, чути було, як стогне земля. Здавалося, що їде військо незриме <...> І землі було трудно, і вона стогнала.» (Осьмачка, 1998: 85). Витворений авторською уявою Пупань повністю відповідає семантиці слова «демон». Він наділений чаклунським впливом на людей, володіє непоборною силою, зваблює жінок. Він носій зла і смерті. Виразною портретною деталлю є очі злого потвори: «Він такий велетень, та такі страшні в нього очі, та такі стидкі та тягучі, що я почула, прости Господи, хіть до нього непереборну» (Осьмачка, 1998: 22). Очі демона символізують магічну силу, якій підвладне все живе, водночас автор вказує на містичну дію цих очей полонити жінок своєю маскулінною суттю. Через глибинну суть демона - очі - автор увиразнює думку про аморальну субстанцію ворожої влади.

Ознаки демонічної сили закладені і в семантиці кольорів: домінуючим у його оточенні є чорний колір і символи на означення пекла: Пупань мав чорного коня, копита в якого «світилися як розпечені казани», а Горпина відчувала від Маркури «пекельний вогонь» (Осьмачка,1998: 25). Нищівну, руйнівну суть несе вогонь - символічна художня деталь. Разом із Маркурою гине одинадцять сміливих тернавських чоловіків. А голос зганьбленої, збезчещеної Марфи, яка співає свою сумну пісню, з того часу лунає з яру, віщуючи лихо.

Висновки

Отже, в повісті Т Осьмачка «Старший боярин» спостерігаємо складні взаємозв'язки між деталями як одного, так і різних типів - одиничних з одиничними, наскрізних з наскрізними, одиничних з наскрізними і т. д. В індивідуальному стилі письменника система деталей - це такий взаємозв'язок, що веде до появи нових семантичних значень або художніх смислів.

Творчість видатного прозаїка засвідчила подальшу еволюцію художньої деталі, розширення її ідейно-смислових можливостей. По-перше, в аналізованій повісті змінюються прийоми створення яскравої образної одиничної й наскрізної деталей. По-друге, ускладнюється процес взаємодії між окремими типами деталей, між деталями одного типу, все ширше письменник вдається до складної розгалуженої системи деталей. По-третє, підвищуються зображально-виражальні якості деталі, насичення її ідейно-художнім змістом.

Список використаних джерел

1. Войтович В. Українська міфологія. Київ: Либідь, 2002. 662 с.

2. Мариненко Ю. Селянський рай Тодося Осьмачки (повість «Старший боярин»). Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського: збірник наукових праць. Миколаїв: МНУ ім. В. О. Сухомлинського, 2016. С. 153-159.

3. Москаленко М. Фольклорний алфавіт давньоруського космосу. Київ: Український письменник, 1998. 274 с.

4. Осьмачка Т. Старший боярин. План до двору. Київ: Український письменник, 1998. 239 с.

5. Скорський М. Тодось Осьмачка. Життя і творчість. Київ: Український центр духовної культури, 2000. 224 с.

6. Стребкова І. «Старший боярин» Тодося Осьмачки як казка. Література та культура Полісся: Серія «Філологічні науки»: збірник наукових праць. Ніжин: НДУ імені М. Гоголя. 2015. Вип. 74. С. 107-125.

7. Шерех Ю. Стилі сучасної української літератури на еміграції. Пороги і Запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Харків: Фоліо, 1999. Т. 1. С. 161-195.

1. Voitovych V. Ukrainska mifolohiia. [Ukrainian mythology]. Kyiv: Lybid, 2002. 662 s. [in Ukranian].

2. Marynenko Yu. Selianskyi rai Todosia Osmachky (povist «Starshyi boiaryn»). [Peasant Paradise of Todos Osmachka (the story «Senior Boyar»)]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu imeni V. O. Sukhomlynskoho: zbirnyk naukovykh prats. Mykolaiv: MNU im. V. O. Sukhomlynskoho, 2016. S. 153-159. [in Ukranian].

3. Moskalenko M. Folklornyi alfavit davnoruskoho kosmosu. [Folklore alphabet of ancient Russian space]. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk, 1998. 274 s. [in Ukranian].

4. Osmachka T. Starshyi boiaryn. Plan do dvoru. [Senior boyar. Plan to the yard]. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk, 1998. 239 s. [in Ukranian].

5. Skorskyi M. Todos Osmachka. Zhyttia i tvorchist. [Todos Osmachka. Life and work]. Kyiv: Ukrainskyi tsentr dukhovnoi kultury, 2000. 224 s. [in Ukranian].

6. Strebkova I. «Starshyi boiaryn» Todosia Osmachky yak kazka. [«Senior Boyar» by Todos Osmachka as a fairy tale]. Literatura ta kultura Polissia: zbirnyk naukovykh prats. Seriia «Filolohichni nauky». Nizhyn: NDU imeni M. Hoholia. Vyp. 74. 2015. S. 107-125. [in Ukranian].

7. Sherekh Yu. Styli suchasnoi ukrainskoi literatury na emihratsii. Porohy i zaporizhzhia. Literatura. Mystetstvo. Ideolohii. [Styles of modern Ukrainian literature in exile. Thresholds and zaporozhye. Literature. Art. Ideologies]. Kharkiv: Folio, 1999. T. 1. S. 161-195. [in Ukranian].

Размещено на Allbest.ru