Размещено на http://www.allbest.ru/

Нерадісні емоції в мініатюрах і тексті Радзивіллівського літопису

Людмила Петрушко

Unhappy Emotions in the Miniatures and the Text of the Radzyvill Chronicle

This paper offers a first insight into the miniatures of the Radzivil Chronicle, which depict sadness and crying. It examines emotions through narrative and visual strategies of the Chronicle and reveals how it fits within the tradition of showing tears and sadness in medieval society. After studying the Chronicle, we can conclude that it did not deal with emotions extensively. Only 25 of the 613 miniatures of the Kцnigsberg list (which is 4% of all images) convey unhappy emotions. The miniatures from the Radzyvill chronicle confirm the three main states where sadness and weeping corresponded with the decorum of medieval Rus: the death of loved ones, common misfortunes or public troubles like captivity and separation-farewell. Therefore, the emotions depicted in the Chronicle were historically conditioned. Sadness was conveyed in illuminations that dealt with the departure from this world and burials of princes and clerics, the military conflicts, which affected people's lives. Sometimes the emotions were not mentioned in the accompanying text, but only conveyed through the visual means, which reveals medieval behavioral models and ideas about crying as a natural emotional reaction to the death and burial of the loved ones and to the misfortunes associated with captivity. The absence of illustrations of sadness and tears in the Pechersk cycle of miniatures is generally consistent with the tradition of illustrating texts where attention was paid to actions and not to emotions. This fact, too, may indicate the understanding of tears of repentance and prayer as an internal state that is not conveyed through external means. Keywords: emotional world, sadness and crying, Radzivill Chronicle, miniatures, Middle Ages, Pechersk cycle of miniatures.

Нерадісні емоції в мініатюрах і тексті Радзивіллівського літопису

Стосовно відображення нерадісних емоцій у Печерському циклі мініатюр Радзивіллівського літопису, то нам не вдалося їх виявити. Якщо такі зображення дійсно відсутні (і це не зумовлене складністю їх прочитання), у нас є кілька припущень щодо причин цього. Одне з них пов'язане зі спостереженням, що зустрічається в історіографії, про те, що мініатюри передавали діяння, а тексти більш відстороненого характеру залишалися без зображень (Подобедова 1965, с. 55).

Аналіз мініатюр Печерського циклу дає підстави погодитися з таким висновком. Тут, справді, зображені дії (до того ж, не всі). Сльози та скорбота в текстах, що ілюструються, носять характер супровідних до описуваних діянь (як правило, молитви). Одне з повідомлень можна класифікувати як узагальнене. Відсутність зображення плачу братії у зв'язку з відходом прп. Феодосія до Господа, можливо, пов'язане з певною традицією: побіжне ознайомлення з іншими мініатюрами Радзивіллівського літопису, які ілюструють повідомлення про поховання (зокрема, князів), дало підстави для припущення про те, що в ізографічній традиції не прийнято було зображати плач духовних осіб у зв'язку зі смертю ближніх (хоча текст міг про це повідомляти).

В інших випадках система зображення діянь і не відображення емоційних станів все ж характеризує певним чином ставлення до сфери почуттів. Можливо, це ставлення не належало суто печерській спільноті, а пов'язувалося з традицією ілюстрування, для якої, за деякими винятками, про що скажемо далі, не було притаманним передавати емоційний світ, а лише ілюструвати подію. Окрім того, не всі діяння, що з ними пов'язувалися печаль і плач у цих текстах, знайшли своє відображення у Печерському циклі мініатюр (молитва прп. Феодосія, прохання братії повернутися в монастир, тих хто відійшов з обителі). Увагу художника привертали інші сюжети (запровадження Уставу, епізоди з розповідей про прпп. Матфея, Ісаакія).

Щодо сліз на молитві, то у нас виникло припущення про те, що відсутність ілюстрації до повідомлення про сльози може свідчити про їхній суто внутрішній характер. У такому разі мініатюри вказують на розуміння покаянних сліз, які восхваляються у «Сказанні про початок Печерського монастиря», як внутрішньої скорботи: це не був плач, який потребував утирання платом чи полою одягу (такий жест традиційно в мініатюрах передає плач (Подобедова 1965, с. 55)).

Нерадісні емоції в Кенігсберзькому списку

Спостереження ж за мініатюрами Радзивіллівського літопису дало можливість виявити наступне. В ізографічній традиції увага до емоційної сфери (зокрема, печалі та сліз) не була значною. Так, із 613 мініатюр Кенігсберзького списку лише близько 25 передають нерадісні емоції. А це тільки 4 відсотки від загальної кількості. І стосуються вони трьох виділених нами обставин (Табл. 1).

Найчастіше нерадісні емоції зображаються у зв'язку зі смертю ближніх. Ми віднайшли 14 таких мініатюр. Так, зображено плач святої княгині Ольги і скорботу людей із дружини, яких вона взяла з собою, над гробом князя Ігоря (Радзивиловская летопись 1994, арк. 29 н); смерть, оплакування і поховання св. Ольги (Радзивиловская летопись 1994, арк. 36 зв.); оплакування і поховання Олега Святославовича (Радзивиловская летопись 1994, арк. 42 в); оплакування св. Борисом батька - св. Володимира (Радзивиловская летопись 1994, арк. 74 н); оплакування св. Глібом батька і брата (Радзивиловская летопись 1994, арк. 76 об н); плач за Святополком Окаянним (!) (Радзивиловская летопись 1994, арк. 82 зв.); плач за Мстиславом Володимировичем (Радзивиловская летопись 1994, арк. 86); відспівування, поховання і оплакування Володимира Володаревича Галицького (Радзивиловская летопись 1994, арк. 196 зв. в); відспівування, поховання і оплакування В'ячеслава Володимировича Київського Ізяславом Мстиславовичем Київським і людьми (Радзивиловская летопись 1994, арк.

198 зв. в); поховання і оплакування митрополита Костянтина в Чернігові (Радзивиловская летопись 1994, арк. 202 зв. в); відспівування, поховання, оплакування вбитого Андрія Юрійовича Боголюбського (Радзивиловская летопись 1994, арк. 215 н); перевезення тіла Андрія Юрійовича з Боголюбова до Володимира духовенством та іншими жителями міста, оплакування останніми князя (Радзивиловская летопись 1994, арк. 216); поховання і оплакування Михайла Юрійовича (Радзивиловская летопись 1994, арк. 221 зв. н); поховання і оплакування Володимира Святославовича Чернігівського (Радзивиловская летопись 1994, арк. 243 зв. н). Тобто практично всі мініатюри, на яких зображено нерадісні емоції через смерть ближніх, стосуються преставлення з цього світу князів. Лише одна пов'язана з духовною особою - митрополитом Костянтином.

На другому місці за кількістю зображень нерадісні емоції через спільні нещастя (суспільні біди - полон). Їх нами виявлено 10. Це - плач у зв'язку з міжусобним конфліктом і полоном (Радзивиловская летопись 1994, арк. 206); плач через захоплення половецькими загонами полонених в околицях Києва (Радзивиловская летопись 1994, арк. 207зв. н); плач людей, жителів з-під Києва, яких ведуть у полон половці (Радзивиловская летопись 1994, арк. 210 зв. в); плач людей, захоплених у полон у Волзькій Болгарії дружиною Мстислава Андрійовича, що була послана Андрієм Юрійовичем Боголюбським (Радзивиловская летопись 1994, арк. 211 зв. в); скорбота у зв'язку з полоном: чоловік рве на собі волосся - йдеться про набіг Святослава Всеволодовича Чернігівського після примирення з Ярославом Ізяславовичем Луцьким на волость Олега Святославовича Новгород-Сіверського (Радзивиловская летопись 1994, арк. 213 зв.); полон жителів Торжка воїнами Всеволода Юрійовича Володимрського (жінка з платом) (Радзивиловская летопись 1994, арк. 226); плач половців, коли у результаті битви полку Ігоря Святославовича Новгород-Сіверського з їхнім передовим загоном було захоплено половецькі вежі (Радзивиловская летопись 1994, арк. 232 зв.); захоплення половецьких веж Романом Мстиславовичем Галицько-Волинським і приведення полонених в Русь (Радзивиловская летопись 1994, арк. 237 зв. н); половецький полон молодих киян (Радзивиловская летопись 1994, арк. 238 зв. в); полон сім'ї Рюрика Ростиславовича Київського (цьому передували захоплення, постриг в іноцтво Рюрика Романом Мстиславовичем Галицько-Волинським) (Радзивиловская летопись 1994, арк. 245 зв.).

Як можна побачити, нерадісні емоції були пов'язані як із нападами зовнішніх ворогів, так і з внутрішніми конфліктами.

Третьою обставиною плачу, відображеною в мініатюрах Радзивіллівського літопису, є розлука. Вона представлена лише 1 зображенням. Ідеться про від'їзд вигнаного Михайла Юрійовича з Володимира і проводжання його жителями міста. Плачуть і люди, і князь (Радзивиловская летопись 1994, арк. 218). Однак навіть одиничне зображення має значення, адже низка інших ситуацій, за яких у літописних текстах згадуються смуток і сльози, не представлена в ізографічній традиції.

Тож здійснений аналіз засвідчує актуальність названих трьох ситуацій прояву нерадісних емоцій для людини Давньої Русі. Можливо, це було пов'язано з історичними умовами того часу: частими нападами іноплемінників і міжусобицями, а також особливим ставленням до смерті.

Табл. 1. Відображення нерадісних емоцій у мініатюрах Радзивілівського літопису

Образ і текст: точна ілюстрація чи візуалізоване уявлення майстра

Щодо відповідності зображень нерадісних емоцій літописним повідомленням, то тут важливо визначитися, що брати за відправну точку: зображення чи звістки тексту. Оскільки мініатюри вже досліджені і проаналізовані, виявлено їх конкретний арсенал, то простіше зіставити саме їх із літописом (Табл. 1).

Щодо мініатюр, які зображають нерадісні емоції у зв'язку зі смертю ближніх, то з 14 лише 5 ілюструють (і то з деякими зауваженнями) відповідну інформацію тексту. Так, якщо в тексті згадується лише плач святої Ольги, то в мініатюрах - також нерадісні емоції людей із дружини, яких взяла з собою княгиня. У розповіді про поховання Олега Святославовича йдеться про плач Ярополка, а на мініатюрах зображено плач інших людей, а щодо брата - незрозуміло.

Стосовно решти 9 зображень, то в названих випадках відповідні літописні повідомлення про скорботу і плач відсутні. Це стосується таких князів, як Святополк Окаянний, Мстислав Володимирович, Володимир Володаревич Галицький, В'ячеслав Володимирович Київський, Андрій Юрійович Боголюбський, Михайло Юрійович, Володимир Святославович Чернігівський, та митрополит Костянтин. Можна припустити, що авторами літопису нерадісні емоції у цих або деяких окремих випадках не згадувалися через негативне ставлення до того чи іншого князя. Ймовірно, це питання потребує більш детального дослідження. Але для нас важливим є те, що попри відсутність повідомлень про плач і скорботу, ізограф (чи ізографи), ілюструючи повідомлення про преставлення, похорон, зображує (зображують) ці нерадісні емоції. Тобто для нього (них) прощання зі спочилою людиною співвідносилося з відповідним емоційним станом. Припускаємо, це була звична поведінкова модель за таких трагічних подій у тогочасних середньовічних реаліях (власне, вона не втрачала актуальності і в наступні епохи). Можливий і такий варіант, що ті зображення, на які взорувалися мініатюристи, мали відповідні сюжети. Але це не заперечує і попередньої думки, про відображення реального емоційного світу Середньовіччя та відповідних уявлень про доцільність, природність скорботи та плачу за названої обставини.

Що стосується мініатюр, які зображують плач через суспільні біди, то жодна з них не має відповідного повідомлення про нерадісні емоції в тексті. Тобто літописець пише про полон, а ізограф не лише ілюструє це явище, але й передає плач та скорботу людей через цю гірку обставину. Досить часто плач має чітко виражений гендерний характер - зображаються жінки, які плачуть, жінка з платом тощо. І це стосується не лише руських жінок, але й іноплемінних. Важливим жестом, який передає скорботу полоненого чоловіка, є зображення, яке ми побачили, як таке, що він рве на собі волосся. Власне, названий жест можна інтерпретувати як зображення відчаю чи подібних емоцій.

Мініатюра Радзивіллівського рукопису, яка зображає розлуку-прощання володимирців із князем Михайлом Юрійовичем, ілюструє повідомлення літопису, однак частково. Якщо в тексті плачуть лише люди, то зображення передає також плач князя.

Щодо наявності чи відсутності певної тенденції у відборі сюжетів мініатюристами зводу 1206 р., то спостереження Б. Рибакова привели до висновку про те, що «єдиної системи у відборі сюжетів немає» (Рыбаков 1994, с. 282-283). Можливо, ця теза стосувалася лише зображень, які ілюструють повідомлення про відхід з цього світу князів. Бо в дослідника було твердження, що мініатюри Радзивіллівського літопису відображають поховання тринадцяти князів, а повідомлення про похорони інших не ілюструють (наведено перелік чотирнадцяти, але зазначено, що список неповний).

Висновки

Отже, у результаті здійсненого дослідження отримано такі висновки. Загалом в ізографічній традиції, представленій у Радзивіллівському літописі, увага до емоційної сфери (зокрема, смутку та плачу) не була значною. Лише 25 із 613 мініатюр Кенігсберзького списку (а це 4 % усіх зображень) передають нерадісні емоції. Виявлені мініатюри Радзивіллівського літопису засвідчують актуальність для людини Давньої Русі таких трьох обставин смутку та плачу, як смерть ближніх, спільні нещастя (суспільні біди - полон) та розлука-прощання. Це могло пов'язуватися з історичними умовами створення зображень. Ілюстрації повідомлень про відхід з цього світу і поховання князів та духовної особи, а також воєнних конфліктів, що негативно позначалися на житті людей, цілком можливо, особливо в тих випадках, коли нерадісні емоції в тексті не згадані, відбражають поведінкові моделі та уявлення людини Середньовіччя щодо плачу як природної емоційної реакції на смерть і поховання ближніх та на нещастя, пов'язані з полоном. Відсутність ілюстрацій печалі та сліз у Печерському циклі мініатюр в цілому узгоджується із традицією ілюстрування текстів (приділялася увага діянням). Крім того, цей факт може свідчити про розуміння сліз покаяння та на молитві як внутрішнього стану, який не передається зовнішніми засобами зображення.

Перспективами дослідження є виявлення зображень інших аспектів емоційного світу, співставлення мініатюр і повідомлень тексту, пошук відповіді на питання про факт відсутності зображень, відповідних літописним звісткам про емоції, а також аналіз зображень іншої важливої ілюстрованої пам'ятки доби Середньовіччя - Київського Псалтиря.

Список джерел та літератури

АРЦИХОВСКИЙ, А.В., 1944, Древнерусские миниатюры как исторический источник. Москва: МГУ.

КУКУШКИНА, М. В., БЕЛОБРОВА, О. А., АМОСОВ, А. А., СЕРГЕЕВА, И. Н., 1994,

Описание миниатюр Радзивиловской летописи. В: Радзивиловская летопись. Факсимильное фоспроизведение рукописи. Текст. Исследование. Описание миниатюр. Т.ІІ. Санкт-Петербург : «Глаголъ»; Москва : «Искусство», 302-397.

ПОДОБЕДОВА, О. И., 1965, Миниатюры русских исторических рукописей. К истории русского лицевого летописания. Москва : «Наука».

РАДЗИВИЛОВСКАЯ ЛЕТОПИСЬ. Текст. Исследование. Описание миниатюр [Факсимильное воспроизведение рукописи, хранящейся в Библиотеке Российской Академии наук], 1994. Отв. ред. Кукушкина М. В. Российская академия наук. Т. І. Москва : «Искусство»; Санкт-Петербург : «Глаголъ».

РЫБАКОВ, Б. А., 1994, Миниатюры Радзивиловской летописи и русские лицевые рукописи Х-ХІІ веков. В: Радзивиловская летопись. Факсимильное воспроизведение рукописи. Текст. Исследование. Описание миниатюр. Санкт-Петербург: «Глаголъ»; Москва : «Искусство», 281-301.

ТОЛОЧКО, А. П., 2005, Пририсовки зверей в Радзивиловской летописи и происхождение рукописи, Ruthenica, 4, 62-84.

ШАХМАТОВ, А. А., 1902, Исследование о Радзивиловской, или Кенигсбергской, летописи. В: Радзивиловская, или Кенигсбергская, летопись, 2: Статьи о тексте и миниатюрах рукописи. Санкт-Петербург.

References

ARTSYKHOVSKII, A.V., 1944. Drevnerusskie miniatiury kak istoricheskii istochnik [Ancient Russian miniatures as a historical source]. Moskva: MGU.

KUKUSHKINA, M. V., BELOBROVA, O. A., AMOSOV, A. A., SERGEEVA, Y. N., 1994, Opisanie miniatiur

Radzivilovskoi letopisi [Description of the miniatures of the Radzivilov Chronicle]. In: Radzivilovskaia letopis. Faksimilnoe vosproizvedenie rukopisi. Tekst. Issledovanie. Opisanie miniatiur. Vol. II. Sankt-Peterburg : «Glagol»; Moskva : «Iskusstvo», 302-397.

PODOBEDOVA, O. I., 1965, Miniatiury russkikh istoricheskikh rukopisei. K istorii russkogo litsevogo letopisaniia [Miniatures of Russian historical manuscripts. On the history of Russian facial annals]. Moskva : «Nauka».

RADZIVILOVSKAIA LETOPIS [Radzivilov Chronicle]. Tekst. Issledovanie. Opisanie miniatiur [Faksimilnoe vosproizvedenie rukopisi, khraniashcheisia v Biblioteke Rossiiskoi Akademii nauk], 1994. Otv. red. Kukushkina M. V. Rossiiskaia akademiia nauk. T. I. Moskva : «Iskusstvo»; Sankt-Peterburg : «Glagol».

RYBAKOV, B. A., 1994, Miniatiury Radzivilovskoi letopisi i russkie litsevye rukopisi Х-ХІІ vekov [Miniatures of the Radzivilovskaya chronicle and Russian obverse manuscripts of the 10th-12th centuries]. In: Radzivilovskaia letopis. Faksimilnoe vosproizvedenie rukopisi. Tekst. Issledovanie. Opisanie miniatiur. Sankt-Peterburg: «Glagol»; Moskva : «Iskusstvo», 281-301.

TOLOCHKO, A. P., 2005, Pririsovki zverei v Radzivilovskoi letopisi i proiskhozhdenie rukopisi [Drawings of animals in the Radzivilov Chronicle and the origin of the manuscript], Ruthenica, 4, 62-84.

SHAKHMATOV, A. A., 1902, Issledovanie o Radzivilovskoi, ili Kenigsbergskoi, letopisi [Research on the Radzivilovskaya, or Koenigsberg, chronicle]. In: Radzivilovskaia, ili Kenigsbergskaia, letopis, 2: Stati o tekste i miniatiurakh rukopisi. Sankt-Peterburg.

Размещено на Allbest.ru