Між поляками, німцями та "совєтами": народні наративи про антиукраїнські акції в околицях Луцька

яли переходу своїх прихожан до римо-католицького костела [14, с. 178]. «Ще раніше, влітку 1938 р., -- пише Ярослав Ісаєвич, -- відбулися події, які, на думку багатьох українців, започаткували незворот- ну ескалацію насильств у польсько-українських відносинах. Йдеться про акцію нищення поліцією і місцевою польською владою церков та каплиць на суміжній з Волинню Холмщині [23, с. 32--44; 24, с. 381--396, 401]. Це супроводжувалося знущаннями озброєних ватаг над православними селянами, щоб насильно змусити їх перейти на католицизм... Відомо, як провокує ворожість людей те, що сприймається як несправедливість щодо їхньої релігії. Терор -- це не тільки вбивства, це й насильство, знущання всупереч засадам права і моралі. Тому є всі підстави вважати акцію нищення церков виявом терору, тим більш обурливого, що здійснюваного державою» [15, с. 24].

Тому й виникли народні наративи про спалення церкви в Заборолі. Вони дещо зредуковані з огляду на те, що оповідачі більше фокусуються на різних обставинах. До прикладу, Софія Гайдай та Ті внучка розповідають про знищення церкви, але звертають увагу на те, що люди не відступилися від святині і служили Літургії на руїнах:

«[Внучка Софії Гайдай: А церква вже була спа- лєна тоді?] А вже воуна була без накритя, тіко так правилось. [Внучка: Під голим небом]. Під голим небом була церква. Вже вуна спалєна була в сорок третьому році. Да ж. Вона в сорок третьому спаляна. То було в сорок шостому. Там поставили якогось стола, ікони зносили люди. І батюшка був, і правив тамечка.

[То поляки спалили церкву?]. Поляки. Поля-

киспалили .

Інший варіант, записаний в сусідньому селі Великому Омелянику:

«Тая церква Люди... Спалили поляки. А вже

як прийшли совєти, то їден чоулоувік такий був діловий, шо відродив ту церкву. О.» Записали М. Качмар та О. Чікало 19.08.2019 р. в с. За-боролі Луцького району Волинської області від Гайдай Софії Федорівни, 1931 р. н., с. Забороль Луцького райо-ну Волинської області. Записали М. Качмар та О. Чікало 19.08.2019 р. в с. Ве-.

Ці наративи об'єднує вказівка на узагальнених виконавців злочину, яких ідентифікували переважно за мовною ознакою -- «були в німецькій формі, але говорили по-польськи», яка є не випадковою, адже майже усі підпали польськими шуцманами українських сіл були під керівництвом німецької адміністрації (якщо не брати до уваги діяльність АК). Як зазначає Ярослав Ісаєвич «в тодішній ситуації польське населення відповідальність за «німецько-українські» акції приписувало українцям, а українці винними за «німецько-польські» вважали головно поляків» [15, с. 38]. Також ці наративи об'єднує спільна ідея продовження життя та служіння вічному -- Богові.

Оповідання про спалення храму часто розповідають разом з наративом про знищення ікон та покарання кривдників вищою силою. Так, записуючи в околицях Луцька, ми натрапили на переказ про те, як Бог покарав чоловіка, який розстріляв ікону Богородиці, коли поляки палили церкву у Заборолі: «А церкву як палили, то там нихто ни бачив, нихто ни знає. Але вже на другий рік мама були в Луцку, а полька, ну вона жила тутка, маму знала, мама її знала. А мама бачить, шо вона йде, веде чулувіка під ручку свого. Слипий. О. Мама питає. Кажуть: «Пані Петруньова, а шо ж то такеє? Шо він не бачить?». А вона каже мамі, каже: «А он счеляв Матку Боску, як церкву палили». І каже: «Пан Буг покарав! І він вслеп». О. То ми тілько з того дозналися, шо то він стреляв в Матір Божую. О. І так він вслеп»ликий Омеляник Луцького району Волинської області від Корольчук Тетяни Тимофіївни, 1927 р. н., в с. Великий Омеляник Луцького району Волинської області..

Для українського фольклору характерна християнська релігійність, про що свого часу писав М. Гру- шевський [25, с. 5], яка у народних наративах підкріплена давньою вірою у чудесне. Вона притаманна для народної оповідної традиції, як казкової, так і неказкової. Не зважаючи на те, що народна проза ХХ століття тяжіє до реалізму та інформативності, культ Богородиці виразно простежується у нарати- ві про чудесне покарання за розстріл ікони. Цей мотив притаманний фольклорним оповіданням з різних територій, зокрема з Поділля. Про це пише Сергій Єфремов у своїх щоденниках за 1923--1929 роки: «В Лаврі одне з приміщень обернули на клуб. Тре-

ба було зняти й винести важку ікону. Коли знімали, то одна дошка впала і гострим цвяхом вгородилася в присутнього комуніста» [26, с. 57--58]. Виникнення наративів цієї тематики, -- як зазначає сучасний дослідник фольклору чудес В. Дяків, -- пов'язують з антицерковними та антирелігійними рухами [27, с. 72], притаманними, як польській владі, так згодом і «совєцькій».

Висновки

Отже, у статті розглянуто народні на- ративи, які актуалізують історичні події, обставини суспільного життя на Волині у кінці 1930-х -- на початку 1940-х років. Вони відтворені крізь призму особистого досвіду оповідачів-учасників, свідків чи ретрансляторів інформації. Виникнення цих народних оповідань зумовлене драматичними обставинами, у яких опинилися мешканці межових територій, на яких зійшлися інтереси багатьох загарбників, а також українського підпілля. Проаналізовано народну прозу про життя українців та їхніх сусідів до початку війни, передумови конфлікту, діяльність АК, пляцувок та української самооборони, знищення сіл та їхніх мешканців, реакцію на насильство.

Основою для аналізу цього матеріалу обрано часо- просторову систему координат; виокремлено традиційні для фольклорних творів воєнної тематики концепти («війна», «опір», «гідність» і т. ін.) та бінарні опозиції: колись/тепер, свій/чужий, смерть/життя, добрий/злий, високе/низьке та інші. Окреслено головні семантичні згустки, які реалізуються через низку мотивів, варіанти яких зафіксовано на різних територіях Волині. Застосування такого підходу є цілком виправдане для фіксації та опрацювання певних семантичних полів народного епосу українців про національно-визвольні змагання і Рух Опору ХХ століття.

У ході дослідження з'ясовано, що для стилістики народних оповідань характерний інформативний виклад, який мінімізує використання художніх засобів. Драматизм оповіді досягнуто за допомогою нашарування предикативних конструкцій, які формують сюжетний каркас наративів. Це пов'язане з фіксацією творів на різних етапах трансмісії. На початковій стадії -- це наративи-меморати, записані від найстарших інформаторів, які були безпосередніми учасниками подій. Це і розповіді свідків, своєрідних літописців-спостерігачів, а також сюжетно оформлені оповідання про події зазначеного часу, зафіксовані від дітей осіб, які пережили воєнне лихоліття. Вони знають про них не тільки з розповідей батьків. Дуже часто окрушини родинного усного епосу спонукали їх до ознайомлення з документальними джерелами чи науковими працями, тому покоління, яке транслює ці зразки народної прози часто вводить локальні події, описані у них, у ширший соціальний, історичний чи політичний контекст.

Представлена розвідка не претендує на вичерпність. Вона потребує подальшого розпрацювання, розширення та поглиблення. Це початковий етап більшого дослідження фольклорної пам'яті про події на Волині першої половини ХХ століття.

Література

Каліщук О. Волинь43: історіографічне пізнання і криве дзеркало пам'яті. Львів, 2020. 525 с.

Каліщук О. Українсько-польське протистояння на Волині та в Галичині у роки Другої світової війни: науковий та суспільний дискурси: автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01. НАН України; Ін-т українознавства імені Івана Крип'якевича; Ін-т народознавства. Львів: [б. в.], 2013. 24 с.

Польсько-українські стосунки в 1942--1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. Відп. ред. та упо- ряд. В.М. В'ятрович. Т. 1. Війна під час війни. 1942--1945. 792 с.; Т. 2. Війна після війни. 1945-- 1947. Львів, 2011. 576 с.

Качмар М.Б. Трагедія Красного Саду в народній прозі українців. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2020. № 1. Ч. ІІ. С. 204--220.

Демедюк М. Міжетнічна взаємодія у фольклорній прозі Волинського Полісся про події 40--60 рр. ХХ ст. Народознавчі зошити. 2019. № 4 (148). С. 898--905.

Чікало О. Народна проза про українсько-польські взаємини напередодні Другої світової війни (на матеріалах з Горохівського району Волинської області). Народознавчі зошити. 2020. № 3 (153). С. 558--562.

Бріцина О. ХХ сторіччя в усній історії українців (нотатки до питання про історизм фольклору). У пошуках власного голосу: усна історія як теорія, метод та джерело. Харків, 2010. 248 с.

Пущук І. Волиняни про «Волинь-43»: українська пам' ять про польську експансію на український північний захід у 1938--1944 рр.: усноісторичні свідчення (В олинська область, Рівненська область, Південна Волинь (Кременеччина), Берестійщина, Підляшшя, Холмщина). Луцьк, 2018. Ч. 2. 1116 с.

Грінченко Г.Г. Усна історія -- теорія, метод, джерело. Невигадане. Усні історії остарбайтерів. Авт.- упоряд., ред., вступ, ст. Г.Г. Грінченко. Харків: Райдер, 2004. 236 с.

Мишанич С. Біля джерел народної прози. Фольклористичні та літературознавчі праці. Донецьк,

2003. Т. 1. С. 303.

Кузьменко О. Драматичне буття в українському фольклорі: концептуальні форми вираження (період Першої та Другої світових воєн). Львів, 2018. 728 с.

Гудь Б. Волинська трагедія: ненависть українців до

поляків формувалась десятиліттями. Передумови і мотиви. URL: https://www.radiosvoboda.Org/a/

volynska-trahediya-polyaky-ukrayintsi-dyversanty-

bandy/31352114.html.

Коваль М. Фольксдойч. Малий словник історії України. Відпов. ред. В.А. Смолій. Київ: Либідь, 1997. 464 с.

Олійник Ю.В., Завальнюк О.М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі «Волинь-Поділля» (1941--1944 рр.) Хмельницький, 2012. 320 с.

Ісаєвич Я. Холмсько-волинська трагедія, її передумови, перебіг, наслідки. Волинь і Холмщина 1938-- 1947 pp.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади. Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич. Львів,

2003. 813 с.

Українська повстанська армія. URL: https://uinp. gov.ua/informadyni-materialy/viyskovym/ukrayinska- povstanska-armiya.

Ухач В.З. «Важкі » питання українсько-польських відносин у 1942-- 1944 роках: візії сучасних українських істориків. Архіви України. 2017. № 5--6. С. 189--198.

Бігун І. «Геноцид» замість уроку історії. Факти, які не вписуються у польську версію Волинської трагедії. URL: https://www.istpravda.com.ua/columns/2016/11/ 19/149334/.

Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору. Слово і час. 2003. № 9. С. 16--24.

Карбан А.А. Образи в усних народних оповіданнях про голодомор 1932--1933 рр.: трансмісія традиції. Літературознавчі студії. Київ, 2015. Вип. 1 (1). 350 с.

Бодак В. Християнський моральний імператив: культуротворчі можливості. URL: http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/20443 / 03_Bodak.pdf?sequence=1.

Семенець О. Місця пам'яті. URL: http://mcmc. tilda.ws/memory.

Депортації українців та поляків: кінець 1930 -- початок 1950-х років. Упоряд. Ю.Ю. Сливка. Львів, 1998; Депортації. Західні землі України кінця 30-х -- початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади.

Т. 1--3. Львів, 1996--2003. Т. 1. 1996. С. 32--44.

Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. Вінніпег, 1968. 466 c.

Грушевський M.C. Історія української літератури: в 6 т., 9 кн. Т. 4. Кн. 2. Упоряд. Л.М. Копаниця; приміт. C.K. Росовецького. Київ: Либідь, 1994. 320 с.

Єфремов С. Щоденники, 1923--1929. Київ, 1997. 848 с.

Дяків В. Фольклор чудес у підрадянській Україні 1920-х років. Львів, 2008. 252 с.

References

Kalischuk, O. (2020). Volyn'43: historiographical knowledge and a crooked mirror of memory. Lviv [in Ukrainian].

Kalischuk, O. (2013). Ukrainian-Polish confrontation in Vol- hynia and Galicia during the Second World War: scientific and social discourses (Dr. hist. sci. diss. abstr.) [in Ukrainian].

(2011). Polish-Ukrainian relations in 1942--1947 in the documents of the OUN and UPA. Lviv [ in Ukrainian].

Kachmar, M. (2020). The tragedy of the Red Garden in the folk prose of Ukrainians. Bulletin of Zaporizhia National University. Philological sciences, 1 (II), 204--220 [in Ukrainian].

Demedyuk, M. (2019). Interethnic interaction in the folklore prose of Volyn Polissya about the events of 40--60 years of the twentieth century. The Ethnology notebooks, 4 (148), 898--905 [in Ukrainian].

Chikalo, O. (2020). Folk prose on Ukrainian-Polish relations on the eve of World War II (based on materials from the Gorokhiv district of Volyn region). The Ethnology notebooks, 3 (153), 558--562 [in Ukrainian].

Britsyna, O. (2010). Twentieth century in the oral history of Ukrainians (notes on the historicism of folklore). In search of one's own voice: oral history as a theory, method and source. Kharkiv [in Ukrainian].

Pushchuk, I. (2018). Volynians about «Volyn-43»: Ukrainian memory of the Polish expansion to the Ukrainian northwest in 1938--1944: oral historical evidence: Volyn region, Rivne region, Southern Volyn (Kremenets region), Brest region, Podlasie, Kholmshchina). Lutsk [in Ukrainian].

Grinchenko, G. (Ed.). (2004). Oral history -- theory, method, source. Unimaginative. Oral stories of ostarbeiters. Kharkiv: Ryder Publishing House [in Ukrainian].

Myshanych, S. (2003). Near the sources of folk prose. Folklore and literary works (Vol. 1). Donetsk [in Ukrainian].

Kuzmenko, O. (2018). Dramatic life in Ukrainian folklore: conceptual forms of expression (the period of the First and Second World Wars). Lviv [in Ukrainian].

Hud, B. Volyn tragedy: hatred of Ukrainians for Poles was formed for decades. Prerequisites and motives. Retrieved from: https://www.radiosvoboda.org/a/volynska-trahedi- ya-polyaky-ukrayintsi-dyversanty-bandy/31352114.html [in Ukrainian].

Koval, M. (1997). Volksdeutsch. Small Dictionary of the History of Ukraine. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Oliynyk, Y., & Zavalnyuk, O. (2012). Nazi occupation regime in the general district «Volyn-Podillya» (1941--1944). Khmelnytsky [in Ukrainian].

Isaevich, J.(2003). Kholm-Volyn tragedy, its preconditions, course, consequences. Volyn and Kholmshchyna 1938--

1947: Polish-Ukrainian confrontation and its echoes. Research, documents, memoirs. Lviv [in Ukrainian]. Ukrainian Insurgent Army. Retrieved from: https://uinp.gov. ua/informaciyni-materialy/viyskovym/ukrayinska-povstan- ska-armiya [in Ukrainian].

Uhach, V. (2017). «Difficult» issues of Ukrainian-Polish relations in 1942-- 1944: visions of modern Ukrainian historians. Archives of Ukraine, 5--6, 189--198 [in Ukrainian]. Bihun, I. «Genocide» instead of a history lesson. Facts that do not fit into the Polish version of the Volyn tragedy. Retrieved from: https://www.istpravda.com.ua/columns/2016/11/

19/149334/ [in Ukrainian].

Denisyuk, I. (2003). National specifics of Ukrainian folklore.

Word and time, 9, 16--24 [in Ukrainian].

Karban, A. (2015). Images in oral folk tales about the Ho- lodomor of 1932--1933: transmission of tradition. Literary studies (Issue 1 (1). Kyiv [in Ukrainian].

Bodak, V. Christian moral imperative: cultural opportunities. Retrieved from: http: //dspace.nbuv.gov.ua/bit-

stream/handle/123456789/20443/03_Bodak.pdf? Sequence = 1 [in Ukrainian].

Semenets, O. Places of memory. Retrieved from: http://mcmc. tilda.ws/memory [in Ukrainian].

Deportations. Western lands of Ukraine in the late 30 s -- early 50 s. Documents, materials, memoirs (1996--2003) (Vol. 1, pp. 32--44). Lviv [in Ukrainian].

Pasternak, E. (1968). Essay on the history of Kholm and Podlasie. Winnipeg.

Hrushevsky, M. (1994). History of Ukrainian literature (Vol. 4, book 2). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Efremov, S. (1997). Diaries, 1923--1929. Kyiv [in Ukrainian].

Dyakiv, V. (2008). Folklore of miracles in sub-Soviet Ukraine in the 1920s. Lviv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru