"Коханець леді Чаттерлей" Девіда Герберта Лоуренса як роман-протест: концептуально-тематичний вимір аналізу (науково-методичні матеріали до вивчення літературної спадщини Д.-Г. Лоуренса у виші)

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Коханець леді Чаттерлей» Девіда Герберта Лоуренса як роман-протест: концептуально-тематичний вимір аналізу (науково-методичні матеріали до вивчення літературної спадщини Д.-Г. Лоуренса у виші)

Тереховська Олена Володимирівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства, Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника

Анотація

У статті йдеться про останній роман Д.Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» (1928) в аспекті аналізу його основної концептуальної інтенції - протест проти наступу цивілізації на людину та його наслідків.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що не дивлячись на чималу кількість наукових праць, присвячених особистості Девіда Герберта Лоуренса (Hugh, 2010; Н. Михальська, 2006; Н. Жлуктенко, 2006; S. J. Boulton, 2000; Б-І Антонич, 1990; P. Preston, 1989), його оригінальній манері письма (H. Rabahi, 2017; O. Ruxandra, 2012; R. Shraddha, 2005; L. Hernandez, 1998; A. Ingram, 1990; R. Leith, 1990), проблематиці його творів (A. Jager, 2018; A. Ghazel, 2014; Н. Кудрик, 2008; Н. Глінка, 2007) чи поетикальній специфіці роману «Коханець леді Чаттерлей» (J. Onyebuchi, 2013; Н. Собецька, 2007; D. Lessing, 2006; Н. Михальська, Г. Анікін, 1982) обраний аспект аналізу його основної концептуальної інтенції - протест проти наступу цивілізації на людину та його наслідки через персонажів роману, ліричні відступи та авторські коментарі - є новаторським і заслуговує окремої уваги.

Метою даного дослідження є довести, що головною концептуальною інтенцією роману Д.-Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» є протест проти наступу цивілізації на людину та його наслідки, який він висловлює як через своїх улюблених персонажів, так і прямою авторською мовою у ліричних відступах і коментарях. лоуренс чаттерлей персонаж роман

Дослідницька методика полягає в екстраполяції методу «практичної критики» (за класифікацією методів дослідження словесного мистецтва B.М. Перетца) на художній текст роману Девіда Герберта Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей». Зокрема, передбачається, по-перше, прочитання тексту, керуючись гідними поваги моральними критеріями і, по-друге, прямий перехід до обговорення проблем змісту (з'ясування моральної настанови автора), без розгляду питань форми, структури, жанру, композиції, символіки тощо.

Окрім методу «практичної критики» використано також: метод системного аналізу, історико-генетичний, описовий та порівняльно-зіставний методи.

Результати дослідження. Доведено, що роман Д.-Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» є квінтесенцією його філософії «плоті і крові», «декларацією фалічної реальності», яка має оживити омертвілий, механістичний світ сучасної цивілізації, вдихнути в нього краплину ніжної чуттєвості і природної мудрості.

Водночас «Коханець леді Чаттерлей» - роман-протест проти жорсткого невідворотного наступу цивілізації на людину, на її здоровий, природно- інстинктивний ритм життя. Протест проти витіснення цивілізацією справжньої сексуальної культури між Чоловіком і Жінкою, це протест проти омертвілого існування, проти машинізації людини і суспільства, проти витіснення прагматичним форматом життя справжніх звичайних людських цінностей - ніжності, фізичного тепла і любові.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості їхнього використання при вивченні тенденцій розвитку світової літератури першої половини ХХ століття, при подальшому вивченні літературної спадщини Д.-Г. Лоуренса, а також при підготовці студентів-філологів до практичних і семінарських занять із зазначених тем.

Ключові слова: Лоуренс, роман-протест, філософія «плоті і крові», «фалічна реальність», культура статі.

Abstract

Terekhovska Olena Volodymyrivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of the Department of World Literature and Comparative Literature, Precarpathian National University

"LADY CHATTERLAY'S LOVER" DAVID HERBERT LAWRENCE AS A PROTEST NOVEL: CONCEPTUAL-THEMATIC DIMENSION OF ANALYSIS (scientific and methodical materials to the study of literary heritage D.-G. Lawrence in the University)

The article is about the latest novel by D.-H. Lawrence's "Lady Chatterley's Lover" (1928) in the aspect of analyzing its main conceptual intention is a protest against the onslaught of civilization on man and its consequences.

The relevance of the study is due to the fact that, despite the considerable number of scientific works devoted to the personality of David Herbert Lawrence (Hugh, 2010; N. Mikhalska, 2006; N. Zhluktenko, 2006; S. J. Boulton, 2000; B-I Antonych, 1990; P. Preston, 1989), his original manner of writing (H. Rabahi, 2017; O. Ruxandra, 2012; R. Shraddha, 2005; L. Hernandez, 1998; A. Ingram, 1990; R. Leith, 1990), the problematic of his works (A. Jager, 2018; A. Ghazel, 2014; N. Kudrik, 2008; N. Glinka, 2007) or the poetic specificity of the novel "Lady Chatterley's Lover" (J. Onyebuchi, 2013; N. Sobetska, 2007; D. Lessing , 2006; N. Mykhalska, G. Anikin, 1982) the selected aspect of the analysis of its main conceptual intention, the protest against the onslaught of civilization on man and its consequences through the novel's characters, lyrical digressions, and author's comments, is innovative and deserves special attention.

The purpose of this study is to prove that the main conceptual intention of the novel by D.-H. Lawrence's "Lady Chatterley's Lover" is a protest against the onslaught of civilization on man and its consequences, which he expresses both through his beloved characters and in direct authorial language in lyrical digressions and comments.

The research method consists in the extrapolation of the method of "practical criticism" (according to the classification of verbal art research methods by V. M. Peretz) to the literary text of the novel "Lady Chatterley's Lover" by David Herbert Lawrence. In particular, it is assumed, firstly, to read the text, guided by respectable moral criteria and, secondly, a direct transition to the discussion of content problems (clarification of the moral guidance of the author), without consideration of issues of form, structure, genre, composition, symbolism, etc. .

In addition to the "practical criticism" method, the system analysis method, historical-genetic, descriptive, and comparative-typologycal methods were also used.

Research results. It is proved that the novel by D.-H. Lawrence's "Lady Chatterley's Lover" is the quintessence of his philosophy of "flesh and blood", "a declaration of phallic reality", which should revive the dead, mechanistic world of modern civilization, breathe into it a drop of gentle sensuality and natural wisdom.

At the same time, "Lady Chatterley's Lover" is a protest novel against the harsh and inevitable attack of civilization on man, on his healthy, natural and instinctive rhythm of life. A protest against the displacement by civilization of the real sexual culture between a Man and a Woman is a protest against deadened existence, against the mechanization of man and society, against the displacement by a pragmatic format of life of real ordinary human values of tenderness, physical warmth and love.

The practical significance of the research results lies in the possibility of their use in the study of trends in the development of world literature in the first half of the 20th century, in the further study of the literary heritage of D.-H. Lawrence, as well as in the preparation of philology students for practical and seminar classes on the specified topics.

Keywords: Lawrence, protest novel, "flesh and blood" philosophy, "phallic reality", gender culture.

Постановка проблеми

Свій останній роман «Коханець леді Чаттерлей» (1928) Девід Герберт Лоуренс назвав, як відомо, «найбільш непристойним» зі свого доробку. Це свідчило про те, що саме цей роман став квінтесенцією його філософії «плоті і крові», «декларацією фалічної реальності», яка має оживити омертвілий, механістичний світ сучасної цивілізації, вдихнути в нього краплину ніжної чуттєвості і природної мудрості. «Мета автора - переконати читача в недостатності механістичного існування не самим зіткненням ідей, а на чуттєвому, власне підсвідомому первні» [2; с. 10-11].

Своїм романом, автор свідомо робить виклик діючим суспільним пріоритетам, ламає усталені норми і уявлення про суспільний устрій, сімейно- побутові цінності і найболючіше - стосунки між статями (Чоловіком і Жінкою), що втратили природний живий інстинктивний первінь, загрузнули в замаскованому прагматизмі під назвою «Богиня-Сука» (так називав славу, що стала постійною необхідністю, герой роману Томмі Дюкс). «Все в романі, від назви до останнього речення, вимагає від читача зміни сітки понять, прийняття нових ціннісних критеріїв» [2; с. 10].

Актуальність дослідження зумовлена тим, що не дивлячись на чималу кількість наукових праць, присвячених особистості Девіда Герберта Лоуренса (Hugh, 2010 [22]; Н. Михальська, 2006 [14]; Н. Жлуктенко, 2006 [2]; S. J. Boulton, 2000 [7]; Б-І Антонич, 1990 [8]; P. Preston, 1989 [32]), його оригінальній манері письма (H. Rabahi, 2017 [33]; O. Ruxandra, 2012 [34]; R. Shraddha, 2005 [35]; L. Hernandez, 1998 [21]; A. Ingram, 1990 [23]; R. Leith, 1990 [28]), проблематиці його творів (A. Jager, 2018 [24]; A. Ghazel, 2014 [20]; Н. Кудрик, 2008 [12]; Н. Глінка, 2007 [9]) чи поетикальній специфіці роману «Коханець леді Чаттерлей» (J. Onyebuchi, 2013 [31]; Н. Собецька, 2007 [18]; D. Lessing, 2006 [29]; Н. Михальська, Г. Анікін, 1982 [16]) обраний аспект аналізу його основної концептуальної інтенції - протест проти наступу цивілізації на людину та його наслідки через персонажів роману, ліричні відступи та авторські коментарі - є новаторським і заслуговує окремої уваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Літературна спадщина Девіда Герберта Лоуренса завжди привертала увагу дослідників. Ще за життя письменника ним активно цікавились, дивуючись його свідомому наміру наповнити літературу філософським змістом, зблизити літературу з філософією, а не просто експериментувати з модерністськими техніками письма і прийомами: «Його не цікавить література сама по собі, - зауважувала В. Вулф. - Все, що він пише, - не самоціль, а сповнене багатозначності і до чогось спрямоване. <...> У нього немає жодного слова, вибраного за красу. Не задля краси створював Лоуренс свої твори» [3]. Лоуренс ніколи не писав для обраних, він не хотів бути подібно Джойсу «високочолим», він звертався до широких читацьких кіл, порушуючи нагальні проблеми англійського суспільства.

З метою перетворити літературу і мистецтво на «джерело уявлень про правду повсякденності», він створює власну концепцію роману, що знайшла ґрунтовне висвітлення в його статтях «Роман і почуття», «Зцілення або загибель роману», «Чому важливий роман?», а згодом - широкий літературознавчий аналіз у працях F. Leavis (1978) [27], Н. Михальської (1967) [15], Г. Анікіна (1982) [16], М. Пальцева (1974) [17], в яких специфіка поглядів Лоуренса на роман і, власне, його романи розглянуті в контексті розвитку англійського романного жанру кінця ХІХ-ХХ ст..

Привертає увагу чисельність наукових розвідок, присвячених особистості Д.-Г. Лоуренса, його життєвій і творчій біографії, специфіці літературно-естетичного світогляду: Б.-І. Антонич (1990) [8], Н. Михальська (2006) [14], S. Hugh (2010) [22], Н. Жлуктенко (2006) [2].

Так, Б.-І. Антонич у статті «Митець пристрасті» акцентує увагу на «емоційній чуттєвості» як основній рисі світовідчуття письменника, що передалась йому від матері, з якою у Лоуренса був особливий емоційний зв'язок. Саме «емоційну чуттєвість» Лоуренс робить провідним концептом своїх романів, акцентуючи увагу на її дефіциті в сучасному омертвілому механізованому суспільстві.

Н. Михальська в статті «Лоуренс Д.Г.» для енциклопедичного довідника детально розглядає біографію письменника, підкреслюючи важливість етапу дитинства для майбутнього письменника, зокрема в аспекті його знань і уявлень про шахтарські сім'ї, про специфіку важкої шахтарської праці, про побут і дозвілля шахтарів, що також знайшло безпосереднє відображення в романі «Коханець» леді Чаттерлей». Н. Михальська акцентує також на історії кохання й одруження Лоуренса з Фрідою Віклі-Річгофен. На думку дослідниці, кохання до цієї жінки - пристрасно-хворобливе, сповнене усього спектру емоцій і відчуттів, лягло в основу любовної історії Конні і Меллерса («Коханець леді Чаттерлей»).

Н. Жлуктенко в статті «Девід Герберт Лоуренс та його утопія «легкого полум'я»» досліджує рецепцію романної спадщини письменника з урахуванням англійського літературного контексту першої половини ХХ ст. Зокрема, Н. Жлуктенко зазначає, що Лоуренс не знайшов підтримки в особі англійської літературної критики, і, відповідно, англійської читацької аудиторії через наявність у його романах (зокрема, в романі «Коханець леді Чаттерлей») відвертих любовних епізодів, що були потрактовані як непристойні, такі, що містять порнографічну складову і можуть негативно вплинути на моральність англійського суспільства. Відомо, що Лоуренс був обурений такою реакцією англійського суспільства і виступив на захист свого роману зі статтею «Порнографія і непристойність» [13; с. 32-81], де обґрунтував доцільність і значущість ідей, виголошених в романі, а його заборону пояснив негативним впливом натовпу на думку окремого індивіда.

Останнім часом з'являється все більше досліджень компаративного характеру, в яких порівнюються твори Д.-Г. Лоуренса з творами українських письменників в різних поетикальних аспектах: Н. Собецька «Типологія жіночого характеротворення в прозі Д.-Г. Лоуренса» (2007) [18], Н. Собецька «Типологічні збіги та розходження функціональних жіночих типів Д. Г. Лоуренса та А. Любченка» (2007) [19]. Такі праці висвітлюють творчий спадок письменника в нових сучасних ракурсах і суттєво розширюють горизонт наукових розвідок щодо нього.

Значна кількість наукових праць присвячена проблематиці романів Д.-Г. Лоуренса. Серед них вирізняються праці І. Кона (1991) [10], С. Кондракова (2011) [11], Н. Кудрик (2008) [12], A. Ghazel (2014) [20], A. Jager (2018) [24], в яких безпосереднім об'єктом дослідження постає роман «Коханець леді Чаттерлей». У цих наукових розвідках розглянуто питання гендеру і гендерних особливостей психологізму образів Лоуренса в цьому романі, проблему конфлікту епох як важливого соціально-історичного тла, специфіку художньої актуалізації релігії «плоті і крові» через символи і мову роману. Втім, при всій беззаперечній науковій значущості цих досліджень, вони не акцентують на провідній концептуальній інтенції цього роману, чим, власне, і зумовлена доцільність даного дослідження.

Отже, метою статті є довести, що головною концептуальною інтенцією роману Д.-Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей» є протест проти наступу цивілізації на людину та його наслідки, який він висловлює як через своїх улюблених персонажів, так і прямою авторською мовою у ліричних відступах і коментарях.

Методологія і методи дослідження

Дослідницька методика полягає в екстраполяції методу «практичної критики» (за класифікацією методів дослідження словесного мистецтва В. М. Перетца) на художній текст роману Девіда Герберта Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей». Зокрема, передбачається, по-перше, прочитання тексту, керуючись гідними поваги моральними критеріями і, по-друге, прямий перехід до обговорення проблем змісту (з'ясування моральної настанови автора), без розгляду питань форми, структури, жанру, композиції, символіки тощо.

В межах провідного методу «практичної критики» використано також допоміжні методи: системного аналізу, історико-генетичний, описовий і порівняльно-зіставний.

Метод системного аналізу дозволив співвіднести літературні погляди Д.- Г. Лоуренса з певною філософсько-естетичною системою, яку він визначив як філософію «плоті і крові» і художньо її актуалізував у романі через своїх улюблених персонажів, а також у ліричних відступах і коментарях.

Історико-генетичний метод було використано з метою визначити витоки формування літературно-естетичної позиції автора, джерела впливу на її еволюцію.

Описовий метод дозволив здійснити екскурс в епоху, з метою описати екстралітературні чинники, що зумовили специфіку ідейно-змістового формату літературних творів Д.-Г. Лоуренса.

Використання порівняльно-зіставного методу зумовлене необхідністю порівняння різних персонажів роману як носіїв полярних життєвих позицій, з метою з'ясування головної концептуальної інтенції роману.

Виклад основного матеріалу

Роман «Коханець леді Чаттерлей» з- поміж інших творів Д.-Г. Лоуренса вирізняється своїми «протестними», бунтівними інтонаціями, які знайшли свій художній вираз в усій поетикальній парадигмі твору як на рівні ідей, образів, так і в його внутрішній структурі - на рівні мови і композиції. Необхідно відзначити важливість для Лоуренса обраної ним літературної форми - роману, що у 20-30-х рр.. ХХ ст.. перебував у кризовому стані і потребував оновлення. Свідомий вибір саме романної форми (в жанрі роману створені його найвизначніші твори) - це теж свого роду виклик, провокація, з метою довести потужні поетикальні і змістові можливості роману, за яким він вбачав майбутнє усієї європейської літератури. Лоуренс вважав роман одним із важливих засобів оновлення життя, роман в його потрактуванні - це не лише явище літератури, а рушійна сила життя. Його не захоплювали модерністські експерименти в мистецтві заради мистецтва. Головне завдання романіста, за Лоуренсом, в необхідності допомогти людям розібратися у складному лабіринті їхніх почуттів, виявити повноту своєї індивідуальності. Істинний романіст здатний до повноти сприйняття життя, його мета - у пробудженні «інстинкту життя»: «Передати цей рух, ці зміни - ось, що важливо. Мої сльози сьогодні не ті, що вчора, і моє «так» сьогодні дивним чином відрізняється від учорашнього. І якщо та, кого я люблю, залишиться незмінною, я перестану її любити...» (Лоуренс «Роман і почуття» 1923) [4]. Показати важливість природних рушійних імпульсів, передати усю палітру емоцій і почуттів людини в її стосунках з навколишнім світом, зобразити найменші зміни в її настрої, бажаннях, намірах, змалювати найдрібніші душевні порухи в їх неодмінній плинності без будь-яких схем, догм, шаблонів - все це є в можливостях тільки роману і романіста.

У статті «Зцілення або загибель роману» (1923) Лоуренс зазначає, що шлях відродження і оновлення роману полягає в злитті його з філософією: «Доводиться шкодувати про те, що філософія і художня література роз'єдналися, - пише він. - Вони були єдиним цілим з часів міфів, а потім взяли і розійшлися, як посварилася подружня пара. В результаті роман стає знекровленим, а філософія абстрактно сухою. Вони повинні знову з'єднатися» [4].

Наочним підтвердженням цієї інтенції і є роман «Коханець леді Чаттерлей», в якому художньо актуалізована його філософія «плоті і крові»: «Моя велика релігія - це віра в кров і плоть, як у те, що вони мудріші за інтелект. Ми можемо помилитися в своїх думках. Але те, що наше тіло відчуває, вірить і говорить, завжди правда» [5; с. 300].

Утвердження цієї філософії виглядало як протест проти вікторіанської традиції замовчування, яке проявлялось у відмові від зображення інтимних відносин людей. Своє завдання Лоуренс бачив у руйнуванні цієї традиції, будучи одним із перших в англійській літературі, хто відверто, без купюр, написав про відносини статей, ламаючи лід забобонів та ханжества. У передмові до роману письменник зазначив: «Жизнь оправдана только тогда, когда тело и мысль находятся в гармонии, когда между ними есть естественное равновесие и когда они взаимно уважают друг друга» [6; с. 8].

Будучи прихильником фройдівської теорії психоаналізу, Лоуренс був певний, що замовчування такої важливої теми як стосунки між статями породжує фобії і комплекси, а найголовніще - призводить до знецінення людського тіла і його природи. Голос тіла - це голос крові, це наша внутрішня сутність, якої не можна зректися. Вікторіанська епоха виробила хибний патологічний формат інтимних стосунків, презирливо відкидаючи особливості фізіології статей, заперечуючи існування культури тіла статей і культури міжстатевих відносин: «В человеческом сознании живет древний ужас перед телом и его силами, - пише Лоуренс у передмові до роману, - и мы должны развивать наше сознание, чтобы сделать его культурным в этом отношении» [6; с. 7].

«Завдяки» цим принизливим табу і тривалому замовчуванню інтимної сфери утворилось покоління вульгарних циніків, для яких статеві стосунки - не більше, ніж забавний експеримент, модна розвага, дешева данина викликам часу і суспільства. Підтвердженням тому в романі послуговують описи салонних вечірок у Рагбі, на яких частим предметом обговорення були питання ролі сексу та інтимних стосунків між Чоловіком і Жінкою. Вражають цинічні інтонації і вульгарна відвертість учасників салону, відсутність необхідної поваги і ввічливої сором'язливості до цієї важливої приватно-інтимної теми. Вважаючи себе розумними людськими істотами, вони зневажливо називають чоловіків і жінок самцями і самками, а статеві стосунки для них - це пережиток, застаріле уявлення, від якого людство незабаром взагалі відмовиться, а діти будуть народжуватись у медичних лабораторіях з пробірок.

Таку позицію Лоуренс визначав як «церебральна сексуальна свідомість». «Письменник був переконаний у необхідності утвердження фалічного світосприйняття як опозиції «церебральній сексуальній свідомості» [2; с. 9-10]. Йдеться про важливість природних стосунків між Чоловіком і Жінкою, про здоровий сексуальний потяг, про важливість тіла і його особливостей у статевому спілкуванні, яких не варто соромитися, а навпаки - вивчати тіло, випрацьовуючи і удосконалюючи культуру сексуальності. Як слушно зазначає Ю. Кузнєцов, «Достоїнство Лоуренса в тому, що в складному внутрішньому світі людини він побачив сексуальне, фізичне «я», яке відіграє важливу роль у житті як чоловіка, так і жінки. Відродження людини в усій повноті її проявів - чи не найважливіша думка роману».

У романі описані всі можливі варіації статевого спілкування, що зустрічаються в сучасному, хворому на відсутність почуттів, механізованому світі, проте утверджується концепція здорового кохання і здорового сексу.

Лоуренс створює власну життєво-ціннісну систему координат, маркерами ідентичності якої є такі поняття як стать (культура статі), тіло (плоть), кров, сексуальність (сексуальна енергія), емоційна чуттєвість. У романі «Коханець леді Чаттерлей» він робить ці поняття культовими, персоніфікуючи окремі частини людського тіла, які генерують сексуальну енергію, оживлюють тіло, наповнюють його теплом і внутрішнім спокоєм. Достатньо пригадати епізод «вінчання» «леді Джен» з «Джоном Томасом»: «Вот ты - во всей своей славе! - сказал он. - Леди Джен венчается с Джоном Томасом. И он украсил цветами ее тело» [6; с. 205]. За Лоуренсом, інтимні відносини - це продовження тієї ж розмови між Чоловіком і Жінкою, тільки іншою мовою - мовою почуттів та фізичної близькості. І це надзвичайно важливо в сучасному роз'єднаному світі.

Свій протест проти цього сучасного роз'єднаного світу Лоуренс висловлює через улюблених героїв - Констанцію Чаттерлей і Олівера Меллерса. Саме вони втілюють його погляд на сучасну Англію, на те, як гонитва за грішми, інтенсивна індустріалізація і технократизація суспільства повільно вбивають її, витісняючи закони природи і життя. Штучність і мертвість визначали реалії сучасності в побуті, культурі і найголовніше - в людських стосунках. Конні і Меллерс інтуїтивно не приймали цей світ удаваності і фальшу, шукаючи прихисту в інших - природних - побутових реаліях.

Конні, молода, двадцятисемирічна жінка, все гостріше усвідомлювала, як її охоплює відчуття тотальної порожнечі, що немов хробак точить її зсередини, забираючи життєву енергію, наснагу, молодість і красу: «Пустота! И принять эту пустоту жизни, казалось, было единственной целью существования. Принять все суетные и важные маленькие моменты, которые составляют общую сумму пустоты!» [6; с. 53]. Вона навіть почала худнути, що негативно позначилось на її завжди квітучому і привабливому зовнішньому вигляді. Конні розуміла, що вона повільно вмирає, а Рагбі стає для неї немов би великою сімейною гробницею: «Конни смутно осознавала, что с ней творится что-то неладное. ...И она сильно худела» [6; с. 22].

У миті особливого загострення цих меланхолійних настроїв вона тікала до лісу: «Убежать из дому!.. Она должна была бежать из дому, бежать от всех. Лес был ее единственным убежищем, ее святилищем» [6; с. 22].

Це був її протест проти антижиття у мертвому Рагбі, проти Кліффорда з його штучним письменництвом, проти тієї порожнечі, яка забирає в неї життя. Ліс був її спасінням. Його живі запахи і звуки, його безперевне оновлення, свіжість і тепло очищували її, насичували енергією і повертали до життя. З особливою виразністю це описано в епізоді, коли Конні спостерігає за квочками фазанів та їх курчатами в лісі біля сторожки лісника. Її здивувала сміливість і впевненість маленького спритного курчати, що діловито крокував перед кліткою, тоді як квочка-мати жахливо кудахтала, хвилюючись за нього. Конні була вражена законами жертовності і любові, інстинктивним прагненням до оновлення - невгамовною силою і мудрістю життя в природі. Водночас вона відчула, як диссонує зі світом природи людина, як спотворила її цивілізація, знівелювавши все інстинктивне, природне, живе і справжнє в ній. І найголовніше, що це вже зведено до норми, це стало тенденцією розвитку англійського суспільства, коли гроші, слава і технічний прогрес визначають сенс життя: «...Это была другая, новая Англия..., - думала Конні, - Англия, в которой зарождалась новая человеческая раса, осознающая только денежную и социально-политическую сторону жизни. Эта новая раса была абсолютно мертва ко всему, что касалось внутренней и эмоциональной стороны жизни. Все они были полумертвыми, полутрупами.» [6; с. 141].

Найвиразніше мотив омертвіння й приреченості сучасної привілейованої Англії актуалізований в образі чоловіка Конні, господаря Рагбі - Кліффорда Чаттерлея. Він втілює в собі те, що є ворожим справжньому життю. Кліффорд - жертва війни та антигуманної цивілізації, але він і сам перетворюється на одне з її потворних породжень. Доброзичлива зовнішність, широкі плечі, сильні руки, воля, що проглядається в погляді його проникливих очей, - і мертві ноги, неживе тіло, безсилля паралітика, назавжди прикутого до свого крісла: «Какое странное существо, - пише про нього Лоуренс, с острой, холодной, непреклонной волей, лишенной теплоты, совсем лишенное теплоты и сердечности. Как образец человека будущего, который не будет иметь души, но лишь сверхбдительную холодную силу воли» [6; с. 127].

Які б форми діяльності Кліффорд собі не вишукував - чи то письменництво, чи підприємницька діяльність - він мертвий, тому що не має ніякого контакту із зовнішнім світом, який би підживлював його ідеями, енергією самого життя: «Зв'язок Кліффорда із зовнішнім світом швидше віртуальний» [2; с. 12].

Він має своїх речників (колишні університетські друзі Томмі Дюкс, Чарлі Мей, а згодом і місіс Болтон) через яких отримує вже адаптовану і зручну для себе інформацію, яка слугує йому не мотивацією для дії, а швидше засобом для самозахисту і самовиправдання за принципом: «Попереджений - озброєний».

Усі вони - Томмі Дюкс, Чарлі Мей, Гаргі Вінтерслоу, Джек Стренджвейс, його дружина Олівія, Мікаеліс везуть до Рагбі скепсис та снобізм, дуже схожі з поглядами самого Кліфорда. Вони живуть у світі нових модних цінностей, де слава і гроші вирішують усе: «Деньги? Может быть, только о них нельзя говорить с пренебрежением. Деньги были всегда желанными. Деньги, успех, Богиня-Сука, как Томми Дюкс настойчиво называл славу, все это было постоянной необходимостью. <...> вот в чем суть!» [6; с. 59-60].

Кохання, статеве спілкування для цих людей було просто нісенітницею. Важливе те, що приносить практичну користь, дохід, забезпечує стабільне сите існування. Ключовим тут є слово існування, мертве, механічне існування як надбання цивілізації, як її логічний підсумок і результат.

Їхні думки про людину як про мозковий пристрій для механічних та інтелектуальних експериментів, готовність жертвувати усім заради успіху, їхня душевна і фізична омертвілість віддзеркалювали загальний умонастрій тогочасної Англії.

Конні інстинктивно боялась такої Англії, така Англія викликала в ній внутрішній протест: «Переконання, що «людський світ просто зжив себе», зростає в героїні так само, як відчуття жаху перед божевіллям світу» [2; с. 12].

Мертве Рагбі було частиною цієї Англії, а точніше - Англією в мініатюрі. Вона вже на собі пізнала наслідки антижиття в Рагбі, тому «Фізичне «я» Конні як складова частина її духовного «я» тяжіє до спорідненої людської душі, щоб у цьому єднанні знайти внутрішню опору. Оточуючі її люди шукають таку опору в культі розуму, в релігії, Конні - в поверненні до своїх природних начал, до самої себе».

Витоки сил, здатних змінити суспільство, Лоуренс вбачає в силі інстинктів, які притаманні сильній особистості. Такою особистістю постає в романі лісник Меллерс, який відкрив Конні усю повноту існування. Після зустрічі з ним почалося для неї справжнє життя, право на яке й утверджує більше охоплював тотальний відчай від того, як людство власноруч вбиває себе, перетворюючись на бездушну цинічну спільноту, як руйнуються сім'ї через відсутність емоційно-чуттєвої складової у відносинах, як спотворюються звичайні природні уявлення про стать, про тепло і важливість інтиму, про здорове спілкування між Чоловіком і Жінкою. Людина перетворилась на машину для зароблення грошей, які керують світом: «Жестянки - не люди! И это все - цивилизация, убивающая все человеческое и обоготворяющая машины. Деньги, деньги, деньги! И единственное удовольствие современных людей состоит в том, что они убивают в себе последние остатки чувства и стирают в порошок старого Адама и старую Еву. <...> Разве совокупление не стало механическим! И все одинаково. Платите деньги за то, чтобы люди кастрировали себя. Платите деньги, платите деньги тем, кто высасывает всю кровь из человечества и превращает его в маленькие беспокойные машины!» [6; с. 196].

Словами Меллерса Лоуренс розмасковує механістичність сучасної цивілізації. «Показово, що в епізодах лінії Меллерса, пов'язаних із цією темою, - слушно зазначає Н. Жлуктенко, - Лоуренс послідовно дистанціює героя від «світу механізованої зажерливості» [2; с. 14].

Жорстокість світу, просякнутого безмежною жадобою, Меллерс зрозумів ще під час служби в армії, але, як виявилось, повернення в рідне оточення ще більше вразило його меркантильною брутальністю і тотальною черствістю. Тому він свідомо дистанціюється від суспільства, вбачаючи в ньому тільки джерело зла і користі. Тут, вочевидь, у Меллерса перевтілився сам автор, який у листі до одного з друзів писав: «Я навчився бути цілковито антисуспільним, навіть для себе» [7; с. 14].

Меллерс уособлює інстинктивно-природне органічне начало в людині, яке всупереч усім вбивчим цивілізаційним впливам живе і утверджує здоровий повноцінний ритм життя, в основі якого голос «плоті» і «крові». Тож невипадково саме він стає для Конні спорідненою душею як в духовному, так і в фізично-тілесному аспектах.

Він перший Чоловік, хто побачив і відчув у Конні передусім Жінку, її красиве, тепле, жіноче тіло, і, піддавшись природному чоловічому потягу, оволодів ним, а через тіло оволодів і її душею. Це був справжній, здоровий сексуальний потяг, сповнений емоційної чуттєвості, пристрасної і сміливої ніжності, який відкрив Конні саму себе як Жінку, теж ніжну і пристрасну. Меллерс надав її тілу нового життя, наповнив його енергією сексуальності, звільнив з полону комплексів і фальшивого стиду: «Так! Это была жизнь! Вот каким был человек на самом деле! Не осталось ничего, чего надо было бы стыдиться или скрывать. Она разделяла свою полную наготу с мужчиной, с другим человеком» [6; с. 223].

Уперше Конні відчула поруч із собою мужнього, по-справжньому пристрасного Чоловіка, уперше відчула на собі усю силу його сміливої, загострено чуттєвої ніжності, уперше вона була по-справжньорму жаданою. Це переродило її внутрішню сутність, її природу і єство, вона померла і народилася знову: «Ее не стало - ее не было - и она родилась вновь: Женщиной» [6; с. 158].

Їі тіло, її жіночність уперше набули інстинктивного природного сенсу - сексуального і материнського, голос «плоті» і «крові» покликав її за собою у світ витонченої пристрасті, шаленої чуттєвості і сміливої ніжності. І Конні пішла за цим голосом, вона повірила йому, відмовившись від титула, статусу, матеріальної стабільності - від усього свого попереднього життя, а точніше антижиття. Це був її протест і виклик водночас своєму мертвому інтелектуальному соціальному класу з його вульгарними, цинічними уявленнями про Любов, про відносини Чоловіка і Жінки, протест проти тотального прагматизму, жадоби грошей і слави, протест проти своєї скаліченої долі. Маленька іскра цього протесту в ній тліла завжди, але Меллерс розпалив цю іскру, перетворивши на велике полум'я, яке остаточно випалило в ній усе, що суперечило б живому, природному, чуттєвому ритму життя. Меллерс став для неї голосом «плоті» і «крові», який визволив її з полону соціальних забобонів, сексуальних комплексів і тотальної чуттєвої омертвілості: «Я верю в то, что жизнь тела более ценна и реальна, чем жизнь интеллекта, - если только тело воистину пробуждено к жизни, - промовляє Конні в черговій суперечці з Кліффордом. - <...>Теперь тело начинает вновь пробуждаться к жизни, оно воскресает из мертвых. И жизнь будет прекрасна, прекрасная жизнь в прекрасном мире, - жизнь человеческого тела» [6; с. 211].

Ці слова Конні звучать як меседж, як пророцтво, вони фактично дублюють слова самого Лоуренса про віру в «плоть» і «кров», які сильніші за інтелект. Ці слова є підсумком роману, його квінтесенцією. Вони народилися з гіркого, болючого життєвого досвіду Меллерса і Конні, які всупереч суспільним пріоритетам зуміли зберегти вразливий вогник ніжності, що вивільнила з оков силу та енергію тіла, подарувавши йому нове життя. І це важливіше за гроші та будь-які інші блага цивілізації: «Я стою за физическое соприкосновение и восприятие между человеческими существами, - сказал он (Меллерс) самому себе, - и за соприкосновение нежности. Она моя подруга. Мы стоим против денег, машин и ненасытной злобы мира. И она со мной. Слава Богу, у меня есть женщина, нежная и понимающая меня. Слава Богу, что. она живая женщина» [6; с. 251-252].

У цьому відвертому монолозі необхідно акцентувати на слові «проти», щоб підкреслити і увиразнити одну з головних інтенцій роману - протистояти агресії цивілізації, що вбиває тепло і ніжність, нівелює статі, перетворюючи Чоловіків і Жінок на безтілесні, безкровні істоти.

Висновки

Вочевидь, «Коханець леді Чаттерлей» - роман-протест проти жорсткого невідворотного наступу цивілізації на людину, на її здоровий, природно-інстинктивний ритм життя. Протест проти витіснення цивілізацією справжньої сексуальної культури між Чоловіком і Жінкою, яка базується на емоційно-чуттєвих рефлексах, на знанні тіла, його інтимних зон без фальшивого стиду і патологічної сором'язливості. Роман «Коханець леді Чаттерлей» - це протест проти омертвілого існування, проти машинізації людини і суспільства, проти витіснення прагматичним форматом життя справжніх звичайних людських цінностей - ніжності, фізичного тепла і любові.

Література:

1. Козлик, І. (2020). Літературознавчий аналіз художнього тексту/твору в умовах сучасної міжнаукової та міжгалузевої взаємодії. Брно: Vychazi рёсЈ Stfedoevropskbho centra slovanskych studii ve spolupraci s Ceskou asociaci slavistu a Ustavem slavistiky Filozofckb fakulty Masarykovy univerzity.

2. Жлуктенко, Н. (2006). Девід Герберт Лоуренс та його утопія «легкого полум'я». Київ. (http://img.yakaboo.ua )

3. Вірджинія Вулф у листах і щоденниках (1991). Всесвіт. № 6.

4. Лоуренс, Д.-Г. О назначении романа и задачах романиста. Традиции и новаторство в романе Д.-Г. Лоуренса «Любовник леди Чаттерлей» (https://studopedia.org/8-46444.html)

5. Lawrence, D.-H. (1961). Phoenix. The posthumous Papers. London, Heinemann. 852 р.

6. Лоуренс, Д.-Г. (1991). Любовник леди Чаттерлей: Пер. с англ. К.: МП «Зодиак - Эко», КИЦ «Хорс» ТВО «ДМ», «Радянська школа». 272 с.

7. Boulton, J. (2000). The letters of D.-H. Lawrence. UK. 23 р.

8. Антонич, Б-І. (1990). Митець Пристрасті (Д.-Г. Лоуренс). Всесвіт. № 2.

9. Глінка, Н. (2007). Концепт любові у прозі Д.-Г. Лоуренса. Гуманітарний вісник: збірник гаукових праць: у 2 т. Серія: Іноземна філологія. Т. 1. Проблеми сучасної світової літератури. Черкаси: Видавництво ЧДТУ. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bj.fl.kpi.ua/sities/default/files/Glinka_concept_ljubovi_2007.PDF

10. Кон, И. (1991). С точки зрения сексологии: Любовник леди Чаттерлей. Иностранная література. № 6.

11. Кондраков, С. (2011). Утрата человеческого образа в романе Д.-Г. Лоуренса «Любовник леди Чаттерли». Научный журнал. № 4. С. 90-101.

12. Кудрик, Н. (2008). Концепція особистості в романах Д.-Г.Лоуренса і традиції російської літератури другої половини ХІХ ст. Київ. 180 с.

13. Лоуренс, Д.-Г. (2003). Психоанализ и бессознательное. Порнография и непристойность. М.: Изд-во Эксмо. 480 с.

14. Михальська, Н. (2006). Лоуренс Д.Г. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: у 2 т. Т.2.: Л-Я. Тернопіль.

15. Михальская, Н. (1967). Литературно-критические взгляды и теория романа Д. Лоуренса. Вопросы зарубежной литературы. Москва.

16. Михальская, Н., Аникин, Г. (1982). Реалистический роман и борьба литературных направлений. Некоторые особенности поэтики романов Д.Г. Лоуренса. Английский роман ХХ века. Москва.

17. Пальцев, Н. (1974). Проблема романа в литературно-критических работах Д.Г. Лоуренса. Проблемы английской литературы ХІХ-ХХ вв. Москва.

18. Собецька, Н. (2007). Типологія жіночого характеротворення в прозі Д.-Г. Лоуренса. Тернопіль. 179 с.

19. Собецька, Н (2007). Типологічні збіги та розходження функціональних жіночих типів Д. Г. Лоуренса та А. Любченка. Наукові записки [Текст] серія: Літературознавство. За ред. проф. М. Ткачука. Тернопіль. Вип. 22.

20. Ghazel, A. (2014). Class Consciousness in D.-H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover». Saudi Arabia. IJHCS. P. 19.

21. Hernandez, L. (1998). A linguistic approach to the erotism of «Lady Chatterley's lover». La Rioja. P. 213-223.

22. Hugh, S. (2010). D.-H. Lawrence: organicism and the modernist novel. P. 137-150.

23. Ingram, A. (1990). The Language of D.-H. Lawrence. New York. MacMillan. P. 53.

24. Jager, A. (2018). Constance and the Machine: Conflicts of Modernity and Gender in D.-H. Lawrence's «Cocksure Women» and «Hensure Men» and «Lady Chatterley's Lover». EUtopias. P. 131-141.

25. Lawrence, D.-H. (1925). Art and Morality. Calendar of Modern Letters. P. 171-177.

26. Lawrence D.-H. Why the Novel Matters. URL: http://individual.utoronto.ca/ amlit/why_the_novel_matters.htm

27. Leavis, F. (1978) D.-H. Lawrence: Novelist. London. 377 р.

28. Leith, R. (1990). Dialogue and dialect in D.-H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover». P. 14.

29. Lessing, D. (2006). Testament of love. The Guardian. URL: https://www.theguardian.com/books/2006/jul/15/classics.dhlawrence.

30. Lewis, D. (2006). «Lady Chatterley's Lover» review: Restrained, melancholy and poetic. URL: https://www.theguardian.com/books/2006/jul/15/classics.dhlawrence

31. Onyebuchi, J. (2013). Time and temporalities in D. H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover»: an intervention for the hopeless age. Abuja. P. 7.

32. Preston, P. (1989). D.-H. Lawrence in the Modern World. London, Macmillan. 221 p.

33. Rabahi, H. (2017). Contrasting taboos and euphemisms in Lawrence's «Lady Chatterley's Lover» and Ben Jelloun's «Laylet el Quadr». UK. 15 p.

34. Ruxandra, O. (2012). Lexical peculiarities of D.-H. Lawrence's poetic prose. Romania. Р. 356-365.

35. Shraddha, R. (2005). The language of Men and Women in D.-H. Lawrence's The Rainbow: A Study in Discourse Analysis. Lucknow. 102 p.

https://www.bbc.co.uk/mediacentre/latestnews/2014/lady-chatterley

References:

1. Kozlik, І. (2020). Literaturoznavchij analiz hudozhn'ogo tekstu/tvoru v umovah suchasno'i mizhnaukovo'i ta mizhgaluzevo'i vzaemodi'i. Brno: Vychazi pdci Stfedoevropskdho centra slovanskych studii ve spolupraci s Ceskou asociaci slavistu a Ustavem slavistiky Filozofckd fakulty Masarykovy university [in English].

2. Zhluktenko, N. (2006). Devid Gerbert Lourens ta jogo utopija «legkogo polum'ja» [David Herbert Lawrence and his utopia of "lightflame"]. Kiiv. (http://img.yakaboo.ua ) [in Ukrainian].

3. Virdzhinija Vulf u listah i shhodennikah [Virginia Woolf in Letters and Diaries] (1991). Vsesvit - Universe, 6 [in Ukrainian].

4. Lourens, D.-G. O naznachenii romana i zadachah romanista. Tradicii i novatorstvo v romane D.-G. Lourensa «Ljubovnik ledi Chatterlej» [About the purpose of the novel and the tasks of the novelist. Traditions and innovation in the novel by D.-H. Lawrence "Lady Chatterley's Lover"]. Retrieved from (https://studopedia.org/8-46444.html) [in Ukrainian].

5. Lawrence, D.-H. (1961). Phoenix. The posthumous Papers. London, Heinemann [in English].

6. Lourens, D.-G. (1991). Ljubovnik ledi Chatterlej [Lady Chatterley's Lover]. K.: MP «Zodiak Jeko», KIC «Hors» TVO «DM», «Radjans'ka shkola» [in Ukrainian].

7. Boulton, J. (2000). The letters of D.-H. Lawrence. UK [in English].

8. Antonich, B-І. (1990). Mitec' Pristrasti (D.-G. Lourens) [The letters of D.-H. Lawrence].Vsesvd- Universe, 2 [in English].

9. Glinka, N. (2007). Koncept ljubovi u prozi D.-G. Lourensa [The concept of love in the prose of D.-H. Lawrence.]. Gumanitarnij visnik: zbdnik gaukovih prac': u 2 t. Serija: bnozemna filologija. T. 1. Problemi suchasno'i svitovoi hteraturi - Humanitarian bulletin: a collection of gauk works: in 2 volumes. Series: Foreign philology. T. 1. Problems of modern world literature. Cherkasy: ChDTU Publishing Hous, Retrieved from http://bj.fl.kpi.ua/sities/default/files/Glinka_ concept_ljubovi_2007.PDF [in Ukrainian].

10. Kon, I. (1991). S tochki zrenija seksologii: Ljubovnik ledi Chatterlej [From the point of view of sexology: Lady Chatterley's Lover]. Inostrannaja literatura - Foreign literature,6 [in Russian].

11. Kondrakov, S. (2011). Utrata chelovecheskogo obraza v romane D.-G. Lourensa «Ljubovnik ledi Chatterli» [The loss of the human image in the novel by D.-H. Lawrence "Lady Chatterley's Lover"]. Nauchnyj zhurnal - Scientific journal, 4, 90-101 [in Ukrainian].

12. Kudrik, N. (2008). Koncepcija osobistosti v romanah D.-G.Lourensa і tradicii rosijs'koi literaturi drugoipolovini XIX st. [The concept of personality in the novels of D.-H. Lawrence and the traditions of Russian literature of the second half of the 19th century]. Kiiv [in Ukrainian].

13. Lourens, D.-G. (2003). Psihoanaliz i bessoznatel'noe. Pornografija i nepristojnost' [Psychoanalysis and the unconscious. Pornography and obscenity]. M.: Izd-vo Jeksmo [in Russian].

14. Mihal's'ka, N. (2006). Lourens, D.G. Zarubizhni pis'menniki [Lawrence D.G. Foreign writers]. (vol. 1-2). L-Ja. Ternopil' [in Ukrainian].

15. Mihal'skaja, N. (1967). Literaturno-kriticheskie vzgljady i teorija romana D. Lourensa [Literary and critical views and theory of the novel by D. Lawrence]. Voprosy zarubezhnoj literatury - Questions of foreign literature. Moskva [in Russian].

16. Mihal'skaja, N., Anikin, G. (1982). Realisticheskij roman i bor'ba literaturnyh napravlenij. Nekotorye osobennosti pojetiki romanov D.G. Lourensa. Anglijskij roman XX veka [A realistic novel and a literary struggle directed. Some peculiarities of the poetics of the novels of D.G. Lawrence. English novel of the 20th century]. Moskva [in Russian].

17. Pal'cev, N. (1974). Problema romana v literaturno-kriticheskih rabotah D.G. Lourensa. Problemy anglijskoj literatury XIX-XX vv. [The problem of the novel in the literary and critical works of D.G. Lawrence. Problems of English literature of the 19th-20th centuries]. Moskva. [in Russian].

18. Sobec'ka, N. (2007). Tipologja zhmochogo harakterotvorennja v prozi D.-G. Lourensa. [Typology of female characterization in the prose of D.-H. Lawrence]. Ternopil' [in Ukrainian].

19. Sobec'ka, N (2007). Tipologichni zbigi ta rozhodzhennja funkcional'nih zhinochih tipiv D. G. Lourensa ta A. Ljubchenka [Typological coincidences and differences of functional female types of DG Lawrence and A. Lyubchenko]. Naukovi zapiski - Scientific Notes, 22 [in Ukrainian].

20. Ghazel, A. (2014). Class Consciousness in D.-H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover». Saudi Arabia. IJHCS. P. 19. [in English].

21. Hernandez, L. (1998). A linguistic approach to the erotism of «Lady Chatterley's lover». La Rioja. P. 213-223. [in English].

22. Hugh, S. (2010). D.-H. Lawrence: organicism and the modernist novel. P. 137-150. [in English].

23. Ingram, A. (1990). The Language of D.-H. Lawrence. New York. MacMillan. P. 53. [in English].

24. Jager, A. (2018). Constance and the Machine: Conflicts of Modernity and Gender in D.-H. Lawrence's «Cocksure Women» and «Hensure Men» and «Lady Chatterley's Lover». EU-topias. P. 131-141. [in English].

25. Lawrence, D.-H. (1925). Art and Morality. Calendar of Modern Letters. P. 171-177. [in English].

26. Lawrence D.-H. Why the Novel Matters. URL: http://individual.utoronto.ca/ amlit/why_the_novel_matters.htm [in English].

27. Leavis, F. (1978) D.-H. Lawrence: Novelist. London. 377 р. [in English].

28. Leith, R. (1990). Dialogue and dialect in D.-H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover». P. 14. [in English].

29. Lessing, D. (2006). Testament of love. The Guardian. URL: https://www.theguardian.com/books/2006/jul/15/classics.dhlawrence. [in English].

30. Lewis, D. (2006). «Lady Chatterley's Lover» review: Restrained, melancholy and poetic. URL: https://www.theguardian.com/books/2006/jul/15/classics.dhlawrence [in English].

31. Onyebuchi, J. (2013). Time and temporalities in D. H. Lawrence's «Lady Chatterley's Lover»: an intervention for the hopeless age. Abuja. P. 7. [in English].

32. Preston, P. (1989). D.-H. Lawrence in the Modern World. London, Macmillan. 221 р. [in English].

33. Rabahi, H. (2017). Contrasting taboos and euphemisms in Lawrence's «Lady Chatterley's Lover» and Ben Jelloun's «Laylet el Quadr». UK. 15 p. [in English].

34. Ruxandra, O. (2012). Lexical peculiarities of D.-H. Lawrence's poetic prose. Romania. Р. 356-365. [in English].

35. Shraddha, R. (2005). The language of Men and Women in D.-H. Lawrence's The Rainbow: A Study in Discourse Analysis. Lucknow. 102 p.

https://www.bbc.co.uk/mediacentre/latestnews/2014/lady-chatterley [in English].

Размещено на Allbest.ru

...