Стильові особливості літературного наративу Данила Мордовця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стильові особливості літературного наративу Данила Мордовця

STYLE FEATURES OF THE LITERARY NARRATIVE OF DANYLO MORDOVETS

Tetiana Krynytska

The purpose of the research is to analyze the artistic features of Danylo Mordovets' literary style, to investigate the author's stylistic means in writing journalistic articles, notes, literary works; describe the subject of works written in the mid-60s of the XIX century; to find out the role of scientists and literary critics in the formation of Danylo Mordovets' writing style. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, systematics, social approach, which encourage the study and generalization of information based on scientific-critical, comparative-historical, systematic and reconstructive analysis of the whole complex of sources and literature. This approach is expedient and justified, as the topic of the article remains relevant and little studied, due to the peculiarities of the historical development of Ukrainian society, the role of its prominent personalities, their participation in socio-political and cultural life, and the specifics of the social environment and environment D. Mordovets. The scientific novelty is that the proposed topic was not the subject of a separate study. Based on the analysis of a wide range of documents and materials, for the first time, the model of formation of D. Mordovets' literary style was comprehensively reproduced. Danilo Lukych Mordovets - writer, historian, publicist. He gained considerable popularity as an author of historical novels, short stories, journalistic investigations on Ukrainian history and culture. D. Mor- dovets' scientific and literary achievements did not receive a proper reasoned assessment. His life position, public and scientific-educational activities have made a significant contribution to the development of Ukrainian literature. The stylistic features of the author's literary narrative were formed under the influence of many factors, including his environment, circles of communication, historical processes, populist speeches and philosophical currents that existed in society.

Keywords: D. Mordovets, stylistic features, writing, art, literature.

Стильові особливості літературного наративу Данила Мордовця

Мета дослідження - проаналізувати художні особливості літературного стилю Данила Мордовця, дослідити стильові засоби автора при написанні публіцистичних статей, заміток, літературних творів; охарактеризувати тематику робіт, написаних в середині 60-х років XIX століття; з'ясувати роль науковців та літературознавців у становленні письменницького стилю Данила Мордовця. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об'єктивності, системності, соціального підходу, що спонукають до вивчення й узагальнення інформації на основі науково-критичного, порівняльно-історичного, системного й реконструктивного аналізу всього комплексу джерел і літератури. Саме такий підхід є доцільним і виправданим, оскільки тема статті залишається актуальною та малодослідженою, що зумовлюється особливостями історичного розвитку українського суспільства, роллю його визначних персоналій, їх участю в громадсько-політичному й культурному житті, а також специфікою суспільного середовища та оточення Д. Мордовця. Наукова новизна полягає у тому, що запропонована тема не була предметом окремого дослідження. На підставі аналізу широкого кола документів і матеріалів уперше комплексно відтворено модель формування літературного стилю Д. Мордовця. Данило Лукич Мордовець - письменник, історик, публіцист. Він набув значної популярності як автор історичних романів, повістей, публіцистичних розвідок з української історії та культури. Науковий та літературний доробок Д. Мордовця не отримав належної обґрунтованої оцінки. Його життєва позиція, громадська та науково-просвітницька діяльність зробили вагомий внесок у розвиток українського письменства. Стильові особливості літературного наративу автора формувалися під впливом багатьох факторів, зокрема його оточення, кола спілкування, історичних процесів, народницьких виступів та філософських течій, що побутували у суспільстві.

Ключові слова: Д. Мордовець, стильові особливості, письменницька діяльність, художність, література.

Вивчення історичних процесів через призму літературної творчості здійснювалося багатьма вченими та письменниками. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення життя та діяльності митців, які прислужилися розвиткові національної культури, а відтак і поширенню історичних знань. Так, одним із знаних літературознавців був Данило Лукич Мордовець (1830-1905). Варто зауважити, що творчість митця недостатньо вивчена в історичній науці. Фактично, будучи автором багатьох відомих романів, таких як «Ідеалісти та реалісти» (1876 р.) «Великий розкол» (1878 р.), «Цар і гетьман» (1880 р.), «Похорони» (1886 р.) та повістей «Соло- вецькі сидіння» (1880 р.), «Мамаєве побоїще» (1881 р.), «Сагайдачний» (1882 р.), «Авантюристи» (1886 р.) та багатьох інших, він не отримав великої популярності серед літераторів. Протягом усього життя напрями діяльності та інтереси письменника стрімко змінювалися. Проте, це було закономірним явищем, оскільки на нього мало неабиякий вплив його оточення, яке, як показало життя, і сформувало його літературні смаки. Однак, варто зауважити, що не можна говорити про те, що Данило Лукич був повністю підвладним чужій думці. На формування його літературного стилю впливало безліч факторів: від постулатів, які були закладені батьками та оточенням в дитинстві, до його колег, друзів, критиків, з якими він спілкувався та співпрацював протягом життя.

Джерельна база творчості Данила Мордовця є досить широкою. Варто наголосити, що за своє життя автор видав значну кількість статей, історичних романів, заміток, памфлетів, повістей, оповідань, казок. Аналіз їхньої проблематики дає розуміння політичної ситуації в Російській імперії, становища церкви, державної влади, протистояння правлячих династій, народних повстань, формування суспільної думки тощо. Саме в романах автор вперше починає не лише описувати події, а й представляє їх власну критичну оцінку. Важливу роль відіграють повісті «Соловецькі сидіння» та «Мамаєве побоїще», які були написані в публіцистичному жанрі й надавали відомості про історичні події, без власної оцінки автора, хоча, безумовно, не можна виключати критичний фактор, який накладається на будь-який сюжет. Вагому роль відігравали публікації в журналах «Голос», «Русское слово», «Дело», «Отечественные записки», «Вестник Европы», у яких пощастило працювати Д. Мордовцю (Устинов 2012, с. 114). Публікуючись у даних журналах, автор висвітлює теми внутрішньої й зовнішньої політики, порушує слов'янське питання. Неабиякого резонансу набули його роботи «Пугачовщина» (1866), «Самозванці і понизова вольниця» (1867), «Гайдамаччина» (1870), «Політичні рухи російського народу» (1871). Саме в них автор відобразив минуле простого народу, а також проаналізував взаємозв'язок соціально-політичного життя й рівня свідомості тогочасного суспільства. Варто згадати, що Данило Мордовець захоплювався вивченням фольклору і видав народні казки, оповідання, пісні. Зокрема, найвідомішими стали «Ох», «Коза-Дереза», «Казка про Івашечка і про відьму», «Казка про королеву Катерину» та ін. (Мордовець 1885, с. 84).

Вивченням літературної творчості Данила Мордовця займалося чимало вчених і письменників. Окремі аспекти становлення його стилю висвітлює у своїх роботах О. Устинов «О формировании литературного стиля Д. Мордовцева» (Устинов 2013, с. 111-115), «Начало публицистической деятельности Даниила Мордовцева» (Устинов 2012, с. 113-116), де автор досліджує причини, які стали вирішальними у формуванні Д. Мордовця як письменника та публіциста, а також зображує його зв'язки з діячами культури та науки того часу, зокрема М. Костомаровим, М. Катковим, П. Кулішем, А. Краєвським, І. Срезневським та ін. Вагомий вплив на вивчення творчості Д. Мордовця зробила праця В. Момота «Даниил Мордовцев - писатель и демократ» (Момот 1984), де автор детально аналізує життєвий шлях Мордовця, його захоплення, особливості його літературного стилю, викладає матеріали особистих листувань Данила Лукича зі своєю дружиною, літераторами та політичними діячами. Цінною роботою є праця П. Бикова «Д. Л. Мордовцев. Критико-библиографическое описание», де автор детально описує етапи формування Данила Мордовця як публіциста (Биков 1914, с. 3-38). Творчість Д. Мордовця не залишалася поза увагою літературних критиків. Так, М. Михайловський, аналізуючи його твори «Друк у провінції», «Історичні пропілеї», «Знамення часу» зауважував, що Данило Мордовець є не лише письменником, а й художником, який ніби промальовує кожен образ свого героя у творі (Михайловський 1900, с. 108). Полемізуючи зі своїм колегою, О. Богданович стверджував, що основні твори Д. Мордовця свого часу допомагали зрозуміти помилки народництва, яке переродилося в ліберальний напрямок, а в розмовах і вчинках героїв Д. Мордовця збереглися задушевні думки передових людей того часу (Богданович 1900, с. 240). Варто наголосити, що в українській історичній науці напрацюванням Данила Мордовця відведено незначне місце. Так, вивченням його творчості займався Ю. Музика, який у своїй статті «Данило Мордовець і Чернігівщина» охарактеризував становлення «творчої лабораторії» Д. Мордовця. (Музика 2015, с. 188-194). Цінними у вивченні літературної та публіцистичної діяльності Данила Мордовця є й інші роботи Юрія Музики: «Громадсько-політична та наукова діяльність Д. Л. Мордовця (1830-1905 рр.)» (Музика 2014, с. 65-69) та «Мордовець: публіцистична діяльність» (Музика, 2013, с. 80-85).

На початку 1880-х рр. починає зростати популярність творчості Данила Мордовця. Його романи та повісті активно вивчаються науковцями та літературознавцями. Багато творів митця піддавалося критиці як з боку колег, так і влади. Частково публікації Данила Лукича були забороненими через радикальність поглядів та правдиве висвітлення історичних процесів та викриття влади. Протягом тривалого часу творчість Данила Мордовця досліджувалася науковцями-істориками та філологами та продовжує вивчатися до сьогодення.

Одним із відомих представників української та російської літератури є Данило Лукич Мордовець. Автору належить значна кількість романів, повістей, публіцистичних заміток, які завжди користувалися популярністю серед читачів. За життя письменник зауважив, що він намагався дотримуватися ліберально-демократичних поглядів як у публіцистиці, так і в художній літературі. Фактично, ліберально-демократичні погляди письменника склалися під впливом Миколи Костомарова (1817-1885), одного з найвизначніших вчених XIX ст., який був близько знайомим з Мордовцем. Уявлення про народ, як головну діючу особу в історичному процесі було притаманне обом історикам і йшло часто в розріз з позицією офіційної науки тих часів. Так, духовна близькість до народницьких кіл, складність ідентифікації творів у контексті передісторії радянської літератури - все це сприяло зниженню інтересу до творчості Мордовця в радянські роки. Місце письменника в літературі зводилося до «повчального побутопису» (Николаев 1900, с. 94), ідейність - до «культурництва» (Сурков 1962, c. 970), а світогляд визнавався «плутаним» (Прохоров 1934, c. 498). Проте, біограф Данила Мордовця П. Биков зауважив, що «без сумніву, Мордовцев має у російській історичній літературі велике значення» (Биков 1914, с. 29).

У процесі вивчення епістолярної та публіцистичної спадщини письменника можна прослідкувати декілька характерних рис, що розкривають художню індивідуальність літератора. Варто виділити такі особливості стилю Данила Мордовця: найменування, різноманітність персонажів, увага до художньої деталі, історизм, зооморфна образність, масштабність використання образів світової культури (Устинов 2013, с. 113).

Найменування. Автор відводить значну роль саме імені героїв. Більше того, він має цілу колекцію власних прізвиськ та псевдонімів. Так, встановлено низку його домашніх прізвиськ: Папокоста, Папуас, Лір, Гомер Лукіч (Масанов 1960, с. 53). При цьому дійсне ім'я - Данило Лукич - є лише псевдонімом справжнього автора - Папакости, а імена героїв фейлетонів Мордовця - містер Плумпуддінг, Есквайр є вигаданими. Письменник користувався широким спектром псевдонімів, серед яких - Афродіта, Берне із Бердичева, Хома Брут, Єлизавета Горобець, Гіпократ, Джемс Плумпуддінг, Дмитруні Мірдівцев, Данило Сліпченко Мордовець (Масанов 1960, с. 54). Таку дюжину псевдонімів мав Данило Мордовець. Однак, дослідження його епістолярної спадщини свідчить, наскільки важливу роль у його мистецькому світогляді відігравали епітети та звернення. Вивчення листів до О. Суворіна, М. Костомарова, А. Краєвсько- го, С. Шубінського дає можливість не лише прослідкувати розвиток дружніх та професійних відносин між письменником і знаменитими редакторами, а й показує, наскільки майстерно використовував Д. Мордовець звернення, як риторичну фігуру, як комунікативний інструмент (Биков 1914, с. 21). У звичайному діловому листі він використовував звернення «милостивий государ», «шановний». Якщо того вимагала ситуація і дозволяв характер взаємовідносин з адресатами, Данило Лукич мав цілу низку емоційних відтінків, серед яких дружній: «батюшка», «щиро коханий мною», «найдобріший», «отче милостивий» (Лебедєв 1991, с. 32). Однак, для вираження свого ставлення до адресата, до його певного вчинку, рис характеру, проблем в особистих відносинах, він користувався засобами, конкретизуючи їх за допомогою художніх образів: «любезний москаль» «уперта, але серцю мила людина», «злюка». Притаманна Мордовцю і самоіронія, що передається за допомогою епітетів: «грішний, хвацько недобитий Данило Мордовець», «дзвонар твого капища Данилка Столярний» (Костомаров, 1990, с. 16). Таким чином, можна прослідкувати неабияку увагу Данила Лукича до імен, адже він намагався кожне з них обіграти і додати йому нових стилізованих барвів.

Різноманітність персонажів. Діючі особи домашніх «художніх альбомів», реальні та уявні герої домашнього побуту, учасники різних подій та випадків з життя сім'ї Мордовцева досить часто оживлялися фантазією. Ними були: Коза-дереза (персонаж казки, виданої Мордовцем у своїй «Малоруській літературній збірці»), старі кози (історія про «Козу-дерезу»), пароплав, хустка, вода, прислуга Мордовцевих в образі Констанції (сюжет «Мое первое знакомство с Веркой и Верки со мною», палетка (сюжет «Перенесення чесних пелюшок з Юнгерівки в град Саратов») та інші (Мордовцев 1905, с. 6). Фактично, подібний прийом характерний і для художньої прози письменника. З особливою майстерністю йому вдавалося змальовувати народні рухи, протистояння, образи жінок. Автор, розповідаючи про певну подію, завжди намагався максимально розкривати деталі, наводячи опис побуту, пейзажів, образів героїв. Читаючи твір Данила Мордовця можна було відчути себе в атмосфері художнього світу письменника.

Художня деталь. Найважливішою особливістю стилю Д. Мордовця була здатність одним словом передати образ описуваної події, дати їй вичерпну авторську оцінку. Все пов'язано з уважним та чуйним ставленням письменника до фактів, здатність поглянути на них з несподіваних та парадоксальних сторін. Так, у фейлетоні «Наші втрати у зовнішній торгівлі» Д. Мордовець за допомогою свого літературного героя «містера Плумпуддінга» (Мордовцев 1875, с. 2) дотепно прокоментував показники зовнішньоекономічного балансу Російської імперії, порівнявши продажі до європейських країн друкованої продукції зі свинячою щетиною: «ця скромна, благородна тварина дає країні до 12 мільйонів рублів на рік, тоді як продаж книг - тільки 256,889 на рік» (Мордовцев 1875, с. 3). З іронією відгукується Данило Лукич і про російський баланс з окремими країнами: «Греція надіслала вам книг на 3 р., а ви не послали їй навіть і «Хресного календаря» пана Гатцука, хоч би на подяку за те, що Греція просвітила вас світлом Євангелії» (Мордовцев 1875, с. 5). Фактично, Данилу Лукичу вдавалося однією фразою охарактеризувати більшість подій. Звичайно, що не всі твори автора були сповнені такими прийомами, однак значна кількість романів відрізнялась саме іронічним та саркастичним описом своїх героїв або ситуацій.

Образи світової культури. Однією із найяскравіших рис стилю Д. Мордовця було використання художніх образів. Більшість епох світової історії в особі відомих діячів, персонажів міфів та легенд, героїв популярних творів знайшли місце на сторінках, що належать перу Д. Мордовця. В одному із творів «Альбом», авторства доньки Данила Лукича - Вірі, сам Данило Лукич виступає у ролі Гомера Лукіча, дочка Віри - в образі Фукідіда, а її матір, Ганна Пасхалова - як мати Фукідіда (Момот 1968, с. 61). Прикметно, що у романі «Дванадцятий рік» (1879) домашніх тварин героїні твору Надії Дурової - звати Наполеон (кіт), Робесп'єр (собака), Алкід (кінь) (Момот І968, с. 64). Данило Мордовець любив використовувати імена історичних постатей у своїй творчості. При тому, варто наголосити, що досить часто він проводив паралелі між характером власного героя та героєм світової історії. Д. Мордовець прагнув максимально нівелювати кордони між культурами, використовуючи більшість образів у їхньому загальноісто- ричному сенсі. Показовим прикладом є нарис «Люди, їхні слова та справи» (Мордовцев 1859, с. 251). Літературна прогулянка письменника по Саратову перемежовується з безліччю згадок імен історичних осіб, міфічних персоналій, використовуваних як в конкретно-історичному, так і в алегоричному сенсі. У статті присутні Писарєв, Благосвєтлов, Байрон, Горацій, Юпітер Капі- толійський, апостол Петро, Наполеон, Грибоєдов, Тохтамиш, Костомаров, Степан Разін. У той же час автор описує панораму саратівських вулиць, метафорично порівнюючи їх з образами Рима (Колізей), Єрусалима (Олеонська гора), давньогрецької Фессалії (Фарсал) та сучасного Альбіону (Мордовцев 1859, с. 272-273). Час від часу Д. Мордовець допускав деяку літературну гру, коли для підтвердження того чи іншого побутового чи художнього факту використовував образ з української літератури чи історії.

Історизм. Однією із особливостей творчості Д. Мордовця було прагнення поглянути на перебіг подієвого процесу крізь призму історизму. При цьому Данилу Лукичу вдається не тільки провести паралелі з минулим для характеристики сьогодення, але й спрямувати погляд у майбутнє задля прорахування можливих наслідків. Картини, змальовані Д. Мордовцем, найчастіше знаходяться між теперішнім часом і майбутнім. А, отже, Данило Мордовець у своїх творах намагався донести до читача, що кожен вчинок, кожен закон, рішення обов'язково матимуть свої наслідки у майбутньому. Він показує, як минуле впливало на формування тогочасного суспільства і констатує, що в майбутньому люди будуть боротися із наслідками подій, учасниками яких вони не були (Музика 2014, с. 67).

Зооморфні образи. Майже у кожній своїй роботі Д. Мордовець використовує зооморфні образи, причому в найрізноманітніших ситуаціях. Автор використовує епітети, символи, порівняння, а самих тварин, як, до прикладу, у романі «Великий розкол» часто зображує як доповнення до образу героїв: миша для Авакума чи птах для Никона (Мордовцев 1990, с. 284). У деяких творах Д. Мордовця тварини-персонажі можуть бути виокремлені в самостійну мізансцену, як у повісті «Пан Великий Новгород» (Устинов 2013, с. 114). Досить часто автор гіперболізує героїв: «наче шалений занявкав і зафиркав величезний чорний кіт із фосфоричними жовто-зеленими очима; величезні, неморгаючі очі - очі точно як у людини, а вуха стирчать, як у кота, голова, як у дитини, кругла, із загнутим донизу дзьобом, яким вона клацає, як зубами» (Мордовцев 1859, с. 81). Данило Лукич полюбляв зображати тварин, часто надаючи їм рис характеру людини або ж навпаки порівнював людину з твариною. Загалом, у творчості митця значна роль належить тваринам, особливо він приділяв їм увагу у казках, повістях про козаків, описуючи коней гетьманів та воронів, які приносили сумні звістки. мордовець літературний публіцистичний

Літературна діяльність охоплювала усі сторони життя письменника. Дитячі та домашні студії, листування з рідними та близькими не лише сприяли відточенню письменницької майстерності, але й дозволяли Д. Мордовцю повною мірою втілювати свої ідейно-естетичні уявлення про особливу цінність слова у художньому світі письменника. Загалом, вивчення особливостей стилю Д. Мордовця дозволяє висловити думку про сумнівність оцінок прижиттєвих критиків письменника, які звинувачували його в низькому літературному смаку і прагнули переконати читача в слабких художніх достоїнствах його історичних творів (Dan Ungurianu 2007, р. 347). Письменник завжди намагався висвітлити широкий спектр суспільно-політичних питань: розкол російської церкви та пов'язані з ним соціальні рухи, процеси модернізації, жіночої емансипації та свободи особистості. Більшість позитивних оцінок творів Д. Мордовця пов'язано зі стилістичними характеристиками: ліризмом, задушевністю, метафоричністю, яскравою описовістю. Разом з цим, були і негативні характеристики: багатослівність, хитромудрість, неясність висловлювань, недолік психологізму тощо (Мещеряков, 1996, с. 94).

Таким чином, на формування літературного стилю Данила Мордовця впливало безліч факторів. Це і родинне оточення, і козацьке походження, що спряло вихованню Данила у дусі патріотизму і любові до своєї батьківщини. Також, неабиякий слід залишило мистецьке середовище письменника, у якому побутувало чимало авторських літературних стилів, які вплинули на формування смаків Данила Мордовця. Серед них твори М. Костомарова, Б. Грінченка, Є. Чикаленка, В. Антоновича, П. Стебницького та ін. діячів, з якими його пов'язували дружні та професійні інтереси. Варто зауважити, що коло спілкування і широта тем, що зачіпаються автором, глибина узагальнень, які дозволяли письменнику на кожному етапі розвитку виходити на якісно новий рівень у літературній творчості, формували Д. Мордовця як особистість та письменника. Уся його творча спадщина пронизана різноманітною проблематикою: боротьба за справедливість, свободу, кохання тощо. Автор майстерно поєднував художні стилі, змальовуючи той чи інший історичний та соціальний факт або подію. Творчість Данила Лукича є багатогранною та характеризує його як самобутнього письменника та творчу особистість.

Список джерел та літератури

1. БОГДАНОВИЧ, А. И., 1900, Воскресшая книга «Знамение времени» г. Мордовцева. Мир божий, Санкт-Петербург. № 8.240-254.

2. БЫКОВ, П., 1914, Полное собрание исторических романов, повестей и рассказов Даниила Лукича Мордовцева с портретом автора и критико-биографическим очерком. Санкт-Петербург. Том 1. КОСТОМАРОВ, Н., 1990, Исторические произведения. Автобиография. Киев: Издат. при Киев. Государ. ун-те. ЛЕБЕДЕВ, Ю., 1991, Даниил Лукич Мордовцев. Москва. Т 1.

3. МАСАНОВ, И. Ф., 1960, Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей. Москва. МЕЩЕРЯКОВА, Л. А., 1996, Тема народного восстания в «Вадиме» М. Ю. Лермонтова и публицистических произведениях Д. Л. Мордовцева. ПГПУ им. В. Г. Белинского Пенза. № 5. 93-97.

4. МИХАЙЛОВСКИЙ, Н. К., 1900, Литература и жизнь. Русское богатство. № 9. 108-121.

5. МОМОТ, В., 1972, Данило Лукич Мордовцев. Очерк жизни и творчества. Ростов-на-Дону.

6. МОМОТ, В., 1984, Д.Л. Мордовцев - писатель-демократ. Москва.

7. МОРДОВЕЦЬ, Д. Л., 1885, Оповідання. Санкт-Петербург: Типографія В. С. Балашева.

8. МОРДОВЦЕВ, Д. Л., 1990, За чьи грехи? Великий раскол. Москва: Правда.

9. МОРДОВЦЕВ, Д. Л., 1871, Политические движения русского народа. Санкт-Петербург. Т 1. МОРДОВЦЕВ, Д. Л., 1859, Малорусский литературный сборник. Саратов.

10. МОРДОВЦЕВ, Д. Л., 1875, Наши потери во всемирной торговле. Отечественные записки. № 5. 1-41. Мордовцев, Д. Л., 1908, Люди, их слова и дела. Труды Саратовской ученой архивной комиссии. Вып. XXIV. 4-7. МУЗИКА, Ю., 2015, Д. Л. Мордовець і Чернігівщина. Сіверянський літопис. № 1. 188 -194.

11. МУЗИКА, Ю., 2013, Д. Л. Мордовець: публіцистична діяльність. Сіверянський літопис. № 3. 80-85. МУЗИКА, Ю., 2014, Громадсько-політична та наукова діяльність Д. Л. Мордовця (1830-1905 рр.). Історичні, соціологічні, політологічні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень. 65-69. НИКОЛАЕВ, П. и др., 1990, Русские писатели. Москва: Просвещение.

12. ПРОХОРОВ, А. и др., 1934, Литературная энциклопедия: в 11 т. Москва. Т 7.

13. СУРКОВ, О. и др., 1962-1978, Краткая литературная энциклопедия. Москва. Т 4.

14. УСТИНОВ, А., 2012, Начало публицистической деятельности Д. Л. Мордовцева. Вестник КГУ им. Н. А. Некрасова. № 3. 113-116.

15. УСТИНОВ, А., 2013, О формировании литературного стиля Д. Л. Мордовцева. Вестник КГУ им. Н. А. Некрасова. № 4. 111-115.

16. DAN UNGURIANU, 2007, Plotting History: The Russian Historical Novel in the Imperial Age. Univ of Wisconsin Press.

References

1. BOGDANOVICH, A. I, 1900, Voskressnaia kniha «Znamenie vremeni» h. Mordovtseva [The resurrected book «The Sign of Time» by Mordovtsev]. St. Petersburg: Mir bozhyi. № 8. 240-254. [In Russian].

2. BYKOV, P., 1914, Polnoe sobranie istorycheskikh romanov, povestei i rasskazov Daniila Lukicha Mordovtseva s portretom avtora i kritiko-biohraficheskom ocherkom [A complete collection of historical novels, short stories and short stories by Daniil Lukich Mordovtsev with a portrait of the author and a critical-biographical essay]. St. Petersburg. Volume 1. [In Russian].

3. DAN UNGURIANU, 2007, Plotting History: The Russian Historical Novel in the Imperial Age. Univ of Wisconsin Press. [In English].

4. KOSTOMAROV, N., 1990, Istoricheskie proizvedeniia. Avtobiohrafia [Historical works. Autobiography]. Kyiv. [In Russian].

5. LEBEDEV, Yu., 1991, Daniil Lukich Mordovtsev [Daniil Lukich Mordovtsev]. Moscow. T. 1. [In Russian]. MASANOV, I. F., 1960, Slovar psevdonimov russkikh pisatelei, uchenykh i obshestvennykh deiatelei [Dictionary of pseudonyms of Russian writers, scientists and public figures]. Moscow. [In Russian].

6. MESHCHERIAKOVA, L.A., 1996, Tema narodnoho vosstaniia v «Vadime» M. Yu. Lermontova i publitsisticheskikh proizvedeniiakh D. L. Mordovtseva. [The theme of the popular uprising in «Vadim» M. Yu. Lermontov and journalistic works of D. L. Mordovtseva]. PNPU V. G. Belinskii. Penza. № 5. 93-97. [In Russian].

7. MIKHAILOVSKII, N. K., 1900, Literatura i zhyzn [Literature and life]. Russkoe bohatstvo. № 9. 108-121. [In Russian].

8. MOMOT, V., 1972, Daniil Lukich Mordovtsev. Ocherk zhyzni i tvorchestva [Daniil Lukich Mordovtsev. Essay on life and work]. Rostov-on-Don. [In Russian].

9. MOMOT, V., 1984, D. L. Mordovtsev - pisatel-demokrat [D. L. Mordovtsev is a writer-democrat]. Moscow. [In Russian].

10. MORDOVETS, D. L., 1885, Opovidannia [Stories]. St. Petersburg: Tipohrafiia V. S. Balasheva. [In Ukrainian]. MORDOVTSEV, D. L., 1859, Malorusskii literaturnyi sbornik [Malorussian literary collection]. Saratov. [In Russian].

11. MORDOVTSEV, D. L., 1871, Politicheskie dvizheniia russkoho naroda [Political movements of the Russian people]. St. Petersburg. Vol. 1. [In Russian].

12. MORDOVTSEV, D. L., 1875, Nashi poteri vo vsemirnoi torhovle [Our losses in world trade]. Otechestvennye zapiski. №5. 1-41. [In Russian].

13. MORDOVTSEV, D. L., 1908, Liudi, ikh slova i dela [People, their words and deeds]. Trudy Saratovskoi uchenoi arkhivnoi komissii. Vyp. XXIV. 4-7. [In Russian].

14. MORDOVTSEV, D. L., 1990, Za chii hrekhi? Velikii raskol [For whose sins? The great schism]. Moscow: Pravda. [In Russian].

15. Muzyka, Yu., 2015, D. L. Mordovets i Chernihivshchyna [D. L. Mordovets and Chernihiv region]. Siverianskyi litopys. № 1. 188 -194. [In Ukrainian].

16. MUZYKA, Yu., 2013, D. L. Mordovets: publitsystychna diialnist [D. L. Mordovets: journalistic activity]. Siverianskyi litopys. № 3. 80 - 85. [In Ukrainian].

17. MUZYKA, Yu., 2014, Hromadsko-politychna ta naukova diialnist D. L. Mordovtsia (1830-1905 rr.) [Sociopolitical and scientific activities of D. L. Mordovets (1830-1905)]. Istorychni, sotsiolohichni, politolohichni nauky: istoriia, suchasnyi stan ta perspektyvy doslidzhen. 65-69. [In Ukrainian].

18. NIKOLAEV, P. et al., 1990, Russkie pisateli [Russian writers]. Moscow: Prosveshchenie. [In Russian]. PROKHOROV, A. et al., 1934, Literaturnaia entsiklopediia: v 11 t. [Literary Encyclopedia: in 11 volumes]. Moscow. Vol. 7. [In Russian].

19. SURKOV O. et al., 1962-1978, Kratkaia literaturnaia entsiklopediia [A brief literary encyclopedia]. Moscow. Vol. 4. [In Russian].

20. USTINOV, A., 2012, Nachalo publitsisticheskoi deiatelnosti D. L. Mordovtseva. [The beginning of D. L. Mor- dovtsev's journalistic activity]. Vestnik KNU N. A. Nekrasova. № 3. 113-116. [In Russian].

21. USTINOV, A., 2013, O formirovanii literaturnoho stilia D. L. Mordovtseva [On the formation of the literary style of D. L. Mordovtsev]. Vestnik KHU N.A. Nekrasova. № 4. 111-115. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru