Сакральна тематика у творчості Михайла Біласа: художньо-стилістичні інтерпретації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівської національної академії мистецтв

Сакральна тематика у творчості Михайла Біласа: художньо-стилістичні інтерпретації

Оксана Драган аспірантка кафедри

«Теорії і історії образотворчого мистецтва»

Україна, Львів

Анотація

У статті розкрито особливості художньо-стилістичної інтерпретації сакральної теми у доробку майстра художнього текстилю Михайла Біласа. Розглянуто родинні, освітні і професійно-комунікаційні обставини формування світоглядних та естетичних пріоритетів митця. Встановлено, що основними джерелами інспірацій творів М. Біласа на сакральну тему є богородична (Богородиці Замилування, Печерської Богородиці, Віфлеємської Богородиці) і христологічна іконографія (Спаса Нерукотворного і Розп'яття) та християнські свята. Аргументовано, що основними образно-пластичними особливостями творів М. Біласа є: змістова ємність; виразність композиційного і колірного рішень; етнічна забарвленість образів, творче осмислення народномистецької колористики, наближення гобеленів та аплікацій до народної картини та народної ікони на склі. Підкреслено, що відзнакою творчості майстра є асоційованість сакральної теми з глибинними екзистенційними змістами, подіями національної історії й сучасним народним життям.

Ключові слова: сакральна тематика, творчість М. Біласа, сакральні і народномистецькі інспірації творчості, гобелен, аплікація.

Summary

Sacral theme in Mykhailo Bilas's creative works: art and stylistic interpretations

OKSANA DRAHAN

PhD student

of the Department of Art Theory and History of Lviv National Academy of Arts

Ukraine, Lviv,

Lviv National Academy of Arts

The study reveals characteristics of art and stylistic interpretation of sacral theme in creative works of outstanding Ukrainian artist of art textile Mykhailo Bilas - from the formation of interest in religious plots to the final late works. The research outlines family, educational, professional and communicative conditions for M. Bilas's formation of artistic and worldview priorities, in particular comprehensive knowledge of ethnic culture of Boiky's Ciscarpathian, folk customs, rituals, and folk art. The author emphasizes on the value of studying at Ivan Trush's Lviv Art College and Lviv State Applied and Decorative Arts Institute for his professional development as an artist. The study establishes that the significant resources of artist's composition inspirations on sacral theme are presented with God's mother's motives associated with the theme of motherhood in particular iconography of The Mother of God of “Tender Feeling”, Pechersk Mother of God, Bethelem Mother of God, Christological motives of the Icon of Saviour (Image Not-Made-By-Hands) and Crucifixion. The author focuses on the depiction of the theme of Christian holidays and correlated to them ecclesiastic and existentialistic contents in M. Bilas's composition list.

The author argues that significant image and plastic characteristics of M. Bilas's creative works are presented with content capacity; laconism and distinctiveness of compositional and color solutions; images' ethnic characteristic, creative color interpretation of folk applied and decorative art, use of ancient folk techniques, approach of tapestries and appliquй compositions to folk pictures and folk icon on the glass. The study highlights the characteristic of artist's creative work presented with sacral theme's association with the events of national history, social and cultural being.

To achieve the aim of the research and solve aimed tasks it was used the list of research methods. Their combination provides the theme revealing and the study validity. It has been used the principles of system-synergetic and structural-functional approaches to specify research conceptual principals. Method of historic re-enactment was used to research the influence of ethnic and cultural surrounding on M. Bilas's creative works. To reveal characteristics of artist and stylistic interpretation on sacral theme in artist's creative works it was used image and stylistic analysis of art criticism.

Key Words: sacral theme, M. Bilas's creative works, sacral and folk-artistic inspirations of creative works, tapestry, and appliquй work.

Вступ / Introduction

Мистецтво не повинне марнувати себе

на відтворення перехідного, тимчасового, тлінного.

Воно має відображати і зберігати живе, прекрасне, вічне.

М. Білас

Сакральна тематика завжди була невичерпним джерелом натхнення для художників різних стильових спрямувань. Особливого значення вона набула у межах львівської художньої школи, де отримала глибоко авторські, асоціативні, філософські чи ліричні інтерпретації у доробку живописців, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Актуалізація теми у львівському художньому текстилі припала на кінець 1980-х рр. - початок ХХІ ст., коли на ґрунті утвердження державної незалежності і звільнення від ідеологічних обмежень відбулось повернення до глибинних національних культурних джерел.

Особливістю осмислення сакральної теми у доробку львівських майстрів художнього текстилю стали підживлювані традиціями регіональної мистецької школи асоціативність художніх рішень, культура кольору, увага до формально-пластичних завдань.

Джерелами інспірацій творчих пошуків слугували іконопис, фрески, мозаїки, літургійні тканини, біблійні сюжети, інтегровані у пронизаний авторськими рефлексіями, самодостатній виставковий текстильний твір. Формами утілення творчих задумів стали гобелени, батики, авторські техніки, «Fiber art».

Внутрішній динамізм художнього образу і полісемантизм текстильних композицій забезпечила взаємодія між іконографічними сакральними прототипами та їх індивідуалізованими авторськими інтерпретаціями, закоріненими у макрокосмі національних культурних тем. Особливістю творів стало поєднання біблійних і сьогоденних соціокультурних та екзистенційних змістів та їх вираз у парадигмі сучасного формотворення і сприйняття. Відзнакою львівської школи художнього текстилю є формування яскравих авторських образно-пластичних концепцій, що творять національно самобутній український текстильний світ.

Непересічним явищем українського художнього текстилю стала творчість Михайла Якимовича Біласа (1924-2016) - автора сакрально-тематичних гобеленів, аплікацій, інших декоративно-ужиткових робіт. Назагал доробок майстра складає кілька сотень високомистецьких творів, що експонувалися на багатьох персональних виставках в Україні та за її межами. Творчо працюючи понад 50 років, він з вражаючою віртуозно-виконавчою майстерністю та застосуванням різних технік ткацтва створив неповторні гобелени, килими, верети, ліжники, вишив сервети, доріжки, подушки. Митець є автором багатьох сюжетних панно та аплікацій, які виконував з сукна і велюрового паперу, фетру, образно-виразних іграшок, художнього одягу і неповторних декоративних квітів.

Про творчість Михайла Біласа написано сьогодні у понад 100 виданнях різними мовами світу. Низка художньо-критичних оглядів його доробку належить перу О. Білас-Березової, В. Качкана, Ю. Лащука, В. Янченко та ін. (О. Білас-Березова, 1997, 1998; Ю. Лащук, 1994; В. Янченко, 1993). Проте ці публікації містять лише поодинокі згадки про сакральні образи у творчості художника. Тому доцільно зупинитися на аналізі творчих робіт сакрального характеру у доробку визначного митця.

Мета та завдання / Aim and Tasks

Метою статті є виявлення особливостей художньо-стилістичної інтерпретації сакральної теми у доробку Михайла Біласа - від зародження інтересу до релігійних сюжетів до підсумкових пізніх робіт. Виходячи із мети дослідження, автор ставить такі завдання: виявити родинні, освітні і професійно-комунікаційні обставини формування світоглядних і художніх пріоритетів митця та його звернення до сакральної теми; охарактеризувати сакральні джерела інспірацій творчості художника та основні сакральні мотиви його робіт; розкрити тематично-образні та художні особливості творів М. Біласа на сакральну тему; простежити зв'язок його творів з витоками народної творчості.

Методи / Methods

Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань було використано низку методів наукового пошуку, поєднання яких забезпечує розкриття теми і достовірність результатів. Так, у конкретизації концептуальних засад наукової розвідки використано принципи системно-синергетичного і структурно-функціонального підходів. У вивченні впливу етнокультурного середовища на творчість М. Біласа - метод історичної реконструкції. З метою розкриття особливостей художньо-стилістичної інтерпретації сакральної теми у доробку митця застосовано мистецтвознавчий стилістичний аналіз.

Результати / Results

Михайло Якимович Білас народився 1 серпня 1924 р. у с. Креховичі Рожнятівського району Івано-Франківської області, пізніше зростав у селі Медвежа на Дрогобиччині. Формування М. Біласа як митця відбувалося на бойківському Підкарпатті, у родині лісничого в третьому поколінні. Родинні свята й просякнуте звичаями та обрядами життя бойківського села впливало на формування мистецьких зацікавлень хлопця і стало тим живильним ґрунтом, на якому зріс і розвинувся його неабиякий мистецький хист.

Згодом життєві стежини М. Біласа пролягли до Дрогобицької гімназії, де його учителем рисунку був знаний письменник і художник Бруно Шульц. Естетичні уподобання розвинули хореографічна студія Дрогобицького обласного драматичного театру і клас вокалу Львівського музичного училища. Професійне становлення відбулось у Львівському художньому училищі імені І. Труша (школа традиційного ткацтва, викладач - В. Цьонь) і Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1953-1959 рр., відділ художнього текстилю). Після закінчення вишу М. Білас працював художником-модельєром Львівського, а згодом Київського і Харківського будинків моделей.

Певний час митець жив на Гуцульщині, в с. Яворів у своїх друзів - відомої родини різьбярів Шкрібляків. Саме в Карпатах М. Білас пізнав повноту творчого піднесення, пройшов своєрідну «академію» цілісного, сповненого ще живих етнокультурних традицій, насиченого змістом і формою гуцульського життя. З цієї нагоди майстер зауважує: «Гуцули - то народ своєрідних звичаїв, я б казав - філософії» (В. Качкан, 1982, с. 87). Тут він осягнув народні ремесла, навчився робити яскраві і колоритні ворсові ліжники, вивчав звичаї, обряди та гуцульський епос, який згодом використав у низці робіт. Пізнання техніки і кольоропластики гуцульських і бойківських ліжників трансформувалось у неповторні гобелени, міні-гобелени, сюжетні аплікативні композиції.

Слід зазначити, що традиції народного мистецтва, національні звичаї, обряди та мораль є визначальними у творчості М. Біласа. Із цього приводу митець каже: «Я нічого не вигадую, коли працюю над ескізами, я просто згадую своє дитинство. І все» (Ю. Лащук, 1994, с. 21).

Загалом доробок художника можна класифікувати за такими напрямами: композиції, виконані на основі творчої інтерпретації традицій гуцульського і бойківського народного мистецтва, природничі, філософські та сакральні.

За словами дослідниці творчості митця О. Білас-Березової, доробок М. Біласа невіддільний «від його духовного світу і, як глибоко релігійна людина, він не оминув вічні теми сакральності» (О. Білас-Березова, 1998, с. 53). Любов до Бога проніс наче святу свічку крізь усе життя. Не відрікся від неї й у ті гіркі часи, коли жорсткий ідеологічний тиск витіснив віру на маргінеси, дітям прищеплювали байдужість і презирство до релігії, храми перетворювали на клуби і склади, а релігійна спрямованість творів зазнавала переслідувань.

Саме у цій, сповненій тоталітарного мороку добі М. Білас звернувся до величавого образу Богородиці і вічної теми материнства. Прагнув відтворити образи святих, використовуючи традиційні іконографічні типи, тобто так, як їх зображували упродовж століть, однак вкладав у них актуальні змісти. Не випадково, образи майстра напрочуд індивідуальні й сприймаються не мертвими канонічними формулами, а майже живими людьми. Митець володіє особливим даром бачити і передавати лише головне, сутнісне, саме тому персонажі його композицій сповнені такою вражаючою силою. У творчому трактуванні Михайла Біласа традиційна християнська іконографія отримала новаторське, глибоко авторське звучання.

Як зазначає мистецтвознавець Ю. Лащук, «М. Білас свідомо й послідовно у своїй творчості веде пошук етноідеалу» (Ю. Лащук, 1994, с. 4). За стилістикою роботи митця дещо наближені до народної картини та народної ікони на склі. У народній творчості художника приваблювали невдавана щирість, природність та органічність, які у його композиціях віддзеркалили у геометрично спрощених формах, контрастному протиставленні об'ємів, іноді - підкресленому контурі та етнічному колориті. Персонажі Біласових робіт часто «одягнені» в український національний одяг, навіть зображення святих, яким він надавав певної канонічності, сприймаються вихідцями з народу, жителями бойківського села.

Вагоме місце у творах митця займають сюжети богородичного ряду, а найчастіше - інтерпретація іконографічного сюжету Богородиця Замилування.

Як зазначається у словнику українського сакрального мистецтва, Богородиця Замилування, Гликофілуса (грец. солодкоцілуюча), Єлеуса (грец. милостива) - один з варіантів типу Богородиці Одигітрії, в якому Богоматір і маленький Ісус ніжно притулились одне до одного лицями. В окремих варіантах Дитятко міцно обнімає Матір за шию, пустотливо грається. Богородиця Замилування вперше з'явилася у візантійській іконографії сер. XI ст. (мініатюри грец. рукописів). У XII ст. цей мотив поширився у Європі, зокрема й в Україні-Русі (Словник, 2006, с. 40).

Саме цей іконографічний сюжет М. Білас використав у своєму першому гобелені на сакральну тематику «Бойківська мадонна» (1970-1971), з молодою матір'ю із дитиною у традиційній іконописній позі. Голову Богоматері вкрито звичайною сільською хустиною, з-під якої виглядає коса. Митець зобразив це зі щирою наївністю і глибиною почуттів. Осягнення М. Біласом народномистецьких принципів художньої виразності засвідчує поєднання червоного, коричневого і зеленого, які творять таку гармонію і багатство колориту, які досі не доводилось бачити у тематичному килимі радянської доби.

Іл. 1. Гобелен «Бойківська Мадонна» 1994. Вовна, ручне ткацтво, авторська техніка 134х100см

Етнокультурні інспірації творчості М. Біласа засвідчило використання старовинної народної техніки ворсового килима у створенні сучасної, образно виразної композиції. Принагідно зазначимо, що техніка є досить складною, і за її допомогою виготовляли переважно геометрично-орнаментальні вироби. Однак митець прагнув створити тематичний твір, який «присвятив матері, розумній і ніжній жінці, яка любила і плекала свого сина, передчуваючи, що з її Михасика щось буде... Тому виховувала й навчала усьому, що знала сама» (О. Білас-Березова, 1997). Водночас, зображення сягає потужного узагальнення й постає образом простої жінки-бойківчанки, усіх бойківчанок, народного життя.

З однойменною назвою, використовуючи іконографічний сюжет Богородиця Замилування, у 1994 р. Михайло Білас створив ще одну, непересічну за мистецьким рівнем, декоративну композицію. За побудовою твори схожі, однак художник запропонував іншу інтонаційну інтерпретацію сюжету, підкреслюючи просвітлено-радісний і рішучий емоційний стан Матері. На відміну від більш ранньої роботи, погляд Богородиці тут спрямований на глядача, що говорить про те, що вона знає, для чого народився її син, і глядач розуміє - вона віддає найбільш дороге, що в неї є - дитя. На голові хустка, де на охристо-жовтому тлі контрастно виділяються фіолетово-рожеві мальви - символ любові до рідної землі, свого народу, батьківського дому, візуалізація духовного коріння людини, її вірності пам'яті поколінь. художній стилістичний сакральний

Тему продовжено у килимі «Лебеді материнства», де бачимо матір, що вкладає дитятко до сну, а довкола щільним кільцем їх огортають лебеді.

Досягненням «сакральної лінії» у творчості М. Біласа є гобелен «Вечірня молитва» (1992), де проглядається іконографія Печерської Богородиці - увінчаної короною, на троні, з немовлям на колінах. На відміну від традиційної іконографічної схеми, в якій обидві руки маленького Ісуса підняті для благословення, у Біласовій композиції дитинча підіймає одну руку, а в іншій тримає символ влади, який відсилає до іконографії Віфлеємської Богородиці. Обабіч фігур розташовані ангели, що наче охороняють Богородицю з дитям.

Іл. 2. Гобелен «Вечірня молитва», 1992. Вовна, ручне ткацтво, авторська техніка 50х100см

Принагідно відзначимо, що зображення Печерської Богородиці, у різноманітних іконографічних варіаціях, набуло поширення в українському іконописі, розписах храмів, гравюрі XVII ст. Його слід розглядати не лише як візуалізацію ідеї заступництва, а й символ найголовнішої київської святині - Лаври (Словник, 2006, с. 78). Показово, що у своїй роботі художник зобразив не величний храм-святиню, а трикупольну церквицю, вкриту ґонтом, як це було прийнято у гуцулів. Під Богородицею з дитям бачимо стіл, на якому видніються кольорові концентричні кола - символ сонця або вищого Божественного начала. Припускаємо, що динамічне доцентрове зменшення кіл символізує рух без початку і кінця. Творенню драматичного складного образу сприяє асоційованість колірних градацій з гамою сумних і радісних почуттів. Також можна припустити, що це Євхаристійна чаша - потир. Нижню частину роботи обрамлюють декоративні помпони. Стародавню оберегову символіку зберігає в'язанка українських коралів.

Ще однією роботою з використанням богородичного мотиву є гобелен «Богородиця» (2000), де Матір Божа сидить, тримаючи маленького Ісуса на колінах, а по обидва боки над їхніми головами зображено ангелів. Цікавим є колористичне рішення твору, побудоване на співзвуччі характерних для гуцульських кахель коричневих, жовтих, зелених барв.

Тему християнських свят і корелятивних їм духовних змістів інтерпретовано у гобелені-триптиху «Різдво». У центральній частині композиції зображено Марію та Йосифа, які схилились над яслами з немовлям, у лівій - тварин, в нижній - ангелів. Над їхніми головами яскраво сяє зірка - символ величі народження Христа. Принагідно відзначимо, що у багатьох культурах яскрава зірка на небі символізує надію (Энциклопедия, 2004, с. 182), що надає твору глибокий екзистенційний сенс. За визначенням у словнику українського сакрального мистецтва, «вифлеємська зірка - восьмипроменева, рідше шестипроменева зірка, символічний елемент в іконографії Різдва Христового. В культурній традиції Сходу зірка була знаком Бога, а згідно з астрологічними віруваннями древніх, поява нової зірки давала знак про надзвичайну подію. Саме так Вифлеємська Зірка стала урочистою звісткою народження Ісуса для східних мудреців-волхвів. Ідучи в її напрямку, вони прийшли у Вифлеєм (Мр. 2)» (Словник, 2006, с. 52).

Іл. 3. Гобелен «Різдво» (триптих) 2005 Вовна. Ручне ткацтво, авторська техніка 146 x 320,5 см

Мудреців-волхвів М. Білас відтворив у лівій частині триптиху: статечних старців різних національностей, які принесли дари новонародженому Христу. У правій частині композиції бачимо колядників із Віфлеємською зіркою у традиційному зимовому гуцульському вбранні. Гідні ваги етнокультурні інспірації образу, апеляція до «зірки», яку українці виготовляти зі шматочків дерева, картону, кольорового паперу, фольги й, колядуючи, ходили із нею від хати до хати, сповіщаючи, що вже з'явився нам Предвічний Бог.

Різдвяну обрядовість інтерпретовано в аплікаціях «Різдво» та «Вертеп», де зі знанням і точністю відтворено святкові, причетні сакральному виміри народного життя. Тему розвинуто у серветках «Христос ся рождає», «Бог Предвічний народився» і гобелені «Щедрівка» (1978), на якому майстер «закодував» і приховав від пильного ока радянської цензури українську восьмикутну щедрувальну «звізду». Гідна уваги аплікація «Йордан», яка утілює віковічну, збережену у поколіннях релігійність народу й духовні засади буття (О. Білас-Березова, 1997).

Синтез народномистецьких і сакральних інспірацій простежується у триптиху аплікацій «Великдень», «Гаївки», «Обливаний понеділок», сповнених тією радісною атмосферою, що панує з-поміж людей навколо храму, які зібрались освятити дари Божі і заспівати величальної воскреслому Христу. Зв'язок минувшини і сучасності й невпинний часовий колообіг відтворює коловий вир народного танцю. Святковості композиції надають писанки, вишивані серветки, доріжки, «шутки» - досконало вивчені майстром елементи етнокультурного світу Карпат (О. Білас-Березова, 1997).

Виявом любові і подяки за спасіння Тому, хто переніс хресні страждання, сприймається гобелен М. Біласа «Розп'яття» («Моя Голгофа») (1996). Показова глибоко особистісна інтерпретація майстром одного з головних елементів християнства, Хреста - символу спасіння, вічного життя, страждання і подвигу Ісуса. Розп'ятого Христа художник зобразив згідно традиційної іконографії: зі схиленою набік головою, у терновому вінці, який, згідно Євангелія, був покладений йому на голову римськими воїнами. Вираз обличчя Спасителя страждальницький, зболений, але гідний і мужній, такий, що відкриває дорогу нашому існуванню в майбутніх часах.

За абрисами і формою зображення відповідає іконографії розквітлого хреста з округлими, розетковими кінцями, що символізує відродження життя і викуплення людей Спасителем (Словник, 2006, с. 207). Над головою Розп'ятого бачимо «всевидящеє» око у вічній триєдності «віри - надії - любові», «миру - злагоди - любові». У християнській символіці Всевидяче Око Боже - одна з найскладніших символічних іконографічних композицій, в якій Господь уподібнюється сонцю, як джерелу світла, а спосіб Божественного бачення - оку.

Колорит гобелену стриманий, побудований на витончених градаціях улюблених барв М. Біласа - від найсвітлішої охристої, через зелену, до темно-коричневої і чорної. Важливо відзначити, що подібне рішення загалом характерне для творів митця: лаконічних, вивершених, виконаних у певних гамах колірних співзвуч.

Декоративній виразності і розширенню семантичного поля композиції сприяють в'язані квіти, кілечка, невеличкі кульки, які художник жартома називав «бамбуляками» (О. Білас-Березова, 1998). Так, нанизані гірляндою помпони, що звисають знизу і по обидва боки хреста, можуть символізувати краплини сліз, які, оплакуючи сина, пролила Матір Божа. Не виключений зв'язок «бамбуляк» з українськими писанками, що символізують зародження нового життя.

Відзнакою творчості М. Біласа є асоційованість сакральної теми з подіями і змістами національної історії, сьогодення, майбуття. Так, Чорнобильська катастрофа спонукала звернення художника до іконографії Спаса Нерукотворного у сповненому драматизму гобелені «Панахида». Згідно з легендою, Спас Нерукотворний - перша ікона Ісуса Христа, що була створена без участі людини. Виникнення образу пов'язане з особою едейського царя Авгара, який, прагнучи зцілитись, звелів своєму маляреві змалювати лик Ісуса. Живописцеві ніяк не вдавалося відтворити вираз Спасителя. Тоді Христос наказав принести води, омив обличчя й витер його складеним учетверо полотном, на якому відбився його образ. Найдавніший тип Спаса Нерукотворного відтворює фронтальне зображення голови Христа у простому чи хрещатому німбі, з відведеним праворуч поглядом широко розплющених очей, тонким носом, роздвоєною бородою, спадаючим пасмами, розділеним посередині волоссям (Словник, 2006, с. 207).

Характерною рисою гобелену «Панахида» є пошук у межах традиційної іконографічної схеми засобів художньої виразності для відтворення народної драми, скорботи, жалю. Так, невимовним болем сповнено широко розплющені, стражденні очі Спасителя, що промовляють до вічності і глядача. Трагічними інтонаціями і вгамованою жалобою пронизано колорит гобелену, заснований на поєднанні чорних, коричневих, сірих, білих, прохолодно-золотавих барв. Дуальним символом скорботи, спасіння і надії сприймаються дванадцять свічок. Відзнакою твору є потужне образне узагальнення, поєднання ємного символізму, позачасових змістів і драми сьогоденного життя. За словами Олени Білас-Березової, гобелен «Панахида» - «це дійсно витвір мистецтва. До такої роботи йдеться роками, тернистими мистецькими дорогами, сміливо й терпляче, з власним поглядом на життя, людей, культуру» (О. Білас-Березова, 1998).

Іл. 4. Гобелен «Панахида» 1992. Вовна, ручне ткацтво, авторська техніка 200х106см

Обговорення / Discussion. Розгляд творчості визначного українського майстра художнього текстилю Михайла Якимовича Біласа представлено у працях О. Білас-Березової (О. Білас-Березова, 1997, 1998), В. Качкана (В. Качкан, 1982), Ю. Лащука (Ю. Лащук, 1994), В. Янченко (В. Янченко, 1993) та ін., переважно - у публіцистично-есеїстичній чи художньо-критичній площині.

Чи не першим науковим осмисленням доробку М. Біласа стала публікація авторитетного українського мистецтвознавця А. Будзана (А. Будзан, 1971), присвячена народномистецьким інспіраціям пошуків митця.

За доби державної незалежності України вагомий внесок у систематизацію, дослідження і популяризацію творчої спадщини визначного майстра здійснила директор Художнього музею Михайла Біласа у м. Трускавець, мистецтвознавець Олена Білас-Березова. Так, значущою у концептуалізації доробку митця є стаття О. Білас-Березової «Сакральна тематика у художньому світі Михайла Біласа» (1997) (О. Білас-Березова, 1997), в якій наголошено на сакральній домінанті творчості художника і проаналізовано низку робіт. Творчий шлях М. Біласа, провідні тематичні спрямування його пошуків та образно-пластичні особливості окремих композицій охарактеризовано в нарисах О. Білас-Березової, вміщених в альбомах «Художній текстиль. Львівська школа» (О. Білас-Березова, 1998), «Михайло Білас» (О. Білас-Березова, б. р.), матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції «Український килим: ґенеза, іконографія, стилістика» (О. Білас-Березова, 1998), низці часописів і періодичних видань.

Глибоко авторське, лірико-поетичне осмислення творчості майстра містить есе знаного українського літературознавця Зенона Гузара «Мій Михайло Білас» (З. Гузар, 2009). Зокрема варте уваги акцентування сакрально-тематичної домінанти творчості митця, що «потужно протистоїть руйнуванню християнського коду культури, нівеляції особистості, дезінтегрованості світу людини, ентропійності» (З. Гузар, 2009). Наголошено на закоріненості сакральних образів М. Біласа у його просвітленому, християнському світовідчутті. Відзначено змістову наповненість композицій, їх одухотвореність, надбуденність, гармонійність, «трагічний оптимізм», «глибоку артистичну правду <…> іноді всупереч життєподібності» (З. Гузар, 2009). Вказано на підпорядкування уяви митця «глибокій думці - повернути наше існування до світлих сторін буття» (З. Гузар, 2009).

Цікавим у контексті проблематики статті є твердження З. Гузара про зв'язок сакрального у творчості М. Біласа з національною ідеєю та темою «Бог і Україна» (З. Гузар, 2009). Важливими для подальших наукових студій є виявлення контамінованості сакрального у доробку майстра з народномистецькими традиціями і вказівка на комунікативну відкритість його робіт. Привертає увагу диференціація у творчості М. Біласа христологічних, богородичних та обрядово-сакральних мотивів та їх синтез із засадничими темами людського буття (З. Гузар, 2009).

У статті О. Волинської «Художньо-освітні та методичні ідеї у творчості народного художника України Михайла Біласа» (2008) охарактеризовано життєвий шлях митця і витоки його образно-пластичної концепції: родинне виховання, етнокультурне середовище, народне мистецтво, фаховий вишкіл у художньому училищі ім. І. Труша та ЛДІПДМ (О. Волинська, 2008). Диференційовано основні спрямування творчості М. Біласа. Відзначено, що «найзаповітнішою темою» життя художника стала сакральна, якій присвячено чимало робіт. Ціннісною частиною публікації є докладний виклад на основі інтерв'ю художньо-педагогічних ідей митця (О. Волинська, 2008).

Водночас, аналіз поодиноких наукових статей і художньо-критичних нарисів, присвячених творчості М. Біласа, засвідчує, що особливості художньо-стилістичних інтерпретацій майстром сакральної теми досі не стали предметом спеціального розгляду на ґрунті сучасного мистецтвознавчого знання. Подальших наукових досліджень очікує значення творчості митця у формуванні сакрального спрямування в українському художньому текстилі кінця 1980-х рр. - початку ХХІ ст.

Висновки / Conclusions

Отже, можемо зробити висновок, що передумовами зародження інтересу М. Біласа до сакральної теми стало родинне виховання й знайомство з бойківською етнокультурою Карпат. Освітніми - навчання у Львівському художньому училищі імені І. Труша і Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, в яких, і в часи радянського тоталітарного тиску, зберігались засади вільної творчості й культивувались національні традиції. Встановлено, що основними джерелами інспірацій творів М. Біласа на сакральну тему є богородична (Богородиці Замилування, Печерської Богородиці, Віфлеємської Богородиці) і христологічна іконографія (Спаса Нерукотворного і Розп'яття) та християнські свята.

Аргументовано, що основними образно-пластичними особливостями творів М. Біласа є: змістова ємність; лаконізм та виразність композиційного і колористичного рішень; етнічна забарвленість образів, творче осмислення колористики народного декоративно-ужиткового мистецтва, використання старовинних народних технік, наближення гобеленів та аплікацій до народної картини і народної ікони на склі. Підкреслено, що відзнакою творчості майстра є асоційованість сакральної теми з екзистенційними і надчасовими культурними змістами, подіями національної історії й сучасним соціокультурним буттям.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у поглибленому вивченні значення і ролі творчості М. Біласа у становленні та еволюції сакрально-тематичного спрямування у художньому текстилі України кінця 1980-х рр. - початку ХХІ ст.

Список використаних джерел і літератури

1. Білас-Березова, О. (1998). «Бельткацтво» Михайла Біласа. Матеріали Міжнародної наук.-практ. конференції «Український килим : ґенеза, іконографія, стилістика», 11 [in Ukrainian].

2. Білас-Березова, О. (1998). Михайло Білас - народний художник України. Художній текстиль. Львівська школа, 98 [in Ukrainian].

3. Білас-Березова, О. (1997). Сакральна тематика у художньому світі Михайла Біласа. Сакральне мистецтво Бойківщини : наук чит. пам'яті Михайла Драгана, 15-17 [in Ukrainian].

4. Будзан, А. (1971). Художні роботи Михайла Біласа. Народна творчість та етнографія, 2, 48-50 [in Ukrainian].

5. Волинська, О. (2008). Художньо-освітні та методичні ідеї у творчості народного художника України Михайла Біласа. Вісник Прикарпатського університету, ХІІ - ХІІІ, 43-47 [in Ukrainian].

6. Гузар, З. (2009). Мій Михайло Білас. Художня культура. Актуальні проблеми, 6, 7-16 [in Ukrainian].

7. Кара-Васильєва, Т. В. (1996). Літургійне шитво України XVII - XVIII ст. Київ [in Ukrainian].

8. Качкан, В. А. (1982). Світло високого дня : Портрети, есе, художньо-документальні повісті. Ужгород [in Ukrainian].

9. Лащук, Ю. (1994). Майстер із Трускавця. Трускавець [in Ukrainian].

10. Михайло Білас : альбом (б. р.). Дрогобич [in Ukrainian].

11. Михайло Білас : альбом (1972). Київ [in Ukrainian].

12. Словник українського сакрального мистецтва (2006). Львів [in Ukrainian].

13. Энциклопедия символов, знаков, емблем (2004). Москва [in Russian].

14. Янченко, В. (1993). Образ національного в барвах Михайла Біласа. Український світ, 1-2, 21-23 [in Ukrainian].

References

1. Bilas-Berezova, O. (1998). «Beltkatstvo» Mykhaila Bilasa [Mykhailo Bilas's „Belweaving“]. Materialy Mizhnarodnoi nauk.-prakt. konferentsii «Ukrainskyi kylym: geneza, ikonohrafiia, stylistyka» - Materials of International Scientific and Practical Conference «Ukrainian carpet: genesis, iconography, stylistics», Kyiv, 11 [in Ukrainian].

2. Bilas-Berezova, O. (1998). Mykhailo Bilas - narodnyi khudozhnyk Ukrainy [Mykhailo Bilas - folk artist of Ukraine]. Khudozhnii tekstyl. Lvivska shkola - Art Textile. Lviv School, Lviv, 98 [in Ukrainian].

3. Bilas-Berezova, O. (1997). Sakralna tematyka u khudozhnomu sviti Mykhaila Bilasa [Sacral theme in Mykhailo Bilas's artist world]. Sakralne mystetstvo Boikivshchyny: nauk chyt. pamiati Mykhaila Drahana - Sacral art of Boikivshchyna: scientific readings in memory of Mykhailo Drahan, Drohobych, 15-17 [in Ukrainian].

4. Budzan, A. (1971). Khudozhni roboty Mykhaila Bilasa [Mykhailo Bilas's art works]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia - Folk creative works and ethnographic, 2, 48-50 [in Ukrainian].

5. Volynska, O. (2008). Khudozhno-osvitni ta metodychni idei u tvorchosti narodnoho khudozhnyka Ukrainy Mykhaila Bilasa [Art-educational and methodical ideas in creative works of Ukrainian folk artist Mykhailo Bilas]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Mystetstvoznavstvo - Bulletin of Prykarpatskyi University. Art Criticism, Ivano-Frankivsk, 12-13, 43-47 [in Ukrainian].

6. Huzar, Z. (2009). Mii Mykhailo Bilas [My Mykhailo Bilas]. Khudozhnia kultura. Aktualni problem - Art culture. Up-to-date issues, 6, 7-16 [in Ukrainian].

7. Kara-Vasylieva, T. (1996). Liturhiine shytvo Ukrainy XVII - XVIII st. [Ukrainian liturgic sewing of the 17th and 18th centr.], Kyiv, 231 [in Ukrainian].

8. Kachkan, V. (1982). Svitlo vysokoho dnia: Portrety, ese, khudozhno-dokumentalni povisti [The light of a high day: portraits, essays, artist and documental stories], Uzhhorod, 229 [in Ukrainian].

9. Lashchuk, Yu. (1994). Maister iz Truskavtsia [Artist from Truskavets], Truskavets, 15 [in Ukrainian].

10. Bilas-Berezova, O. Mykhailo Bilas : albom [Mykhailo Bilas : album], Drohobych, 4 [in Ukrainian].

11. Butnyk-Siverskyi, B. (1972). Mykhailo Bilas : albom [Mykhailo Bilas : album], Kyiv, 90 [in Ukrainian].

12. Stankevych, M. (2006). Slovnyk ukrainskoho sakralnoho mystetstva [Dictionary of Ukrainian Sacral Art]; Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy - Institute of Enthography of NASU, Lviv, 288 [in Ukrainian].

13. Andreeva, V. Entsiklopediya simvolov, znakov, emblem [Encyclopedia of Symbols, Signs, and Emblems ], Moskva, 576 [in Russian].

14. Ianchenko, V. (1993). Obraz natsionalnoho v barvakh Mykhaila Bilasa [Image of National in Mykhailo Bilas's Colors]. Ukrainskyi svit - Ukrainian world, 1-2, 21-23 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru