Українська політична еліта в літературному дискурсі представників Київської метрополії XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА В ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПРЕДСТАВНИКІВ КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ ХVII СТОЛІТТЯ

Олена Матушек

Анотація

галятовський самойлович військо запорозький

Мета дослідження - розглянути й вивчити, як саме представив Іоаникій Галятовський гетьмана Самойловича та Військо Запорозьке у передмові до «Скарбниці потрібної» (1676). Методи дослідження: описовий та дискурс-аналіз, який дозволяє кожен наступний текст розглянути як висловлювання з приводу певної теми в актуальному контексті. Новизна дослідження полягає у вивченні як образу гетьмана Самойловича з передмови до збірки «Скарбниця потрібна» Іоаникія Галятовського, так і способів художньої репрезентації Війська Запорізького.

Висновки: У другій половині XVII ст. чернігівське інтелектуальне коло було «виключною точкою перетину» (за термінологією Мішеля Фуко), де зберігалися традиції Київської митрополії й формувалася ідентичність української козацької держави. Показово, що державна й духовна еліта походили з одного інтелектуального кола - Могилянської колегії. І в той час, коли державотворці працювали, тобто захищали й воювали, духовенство - молилося, виховувало суспільство, формувало ідеологію й створювало позитивний образ Війська Запорозького та його очільників. Більше того, церковні діячі як письменники допомагали через друковану продукцію провадити нову політику Гетьманщини. І чим далі, тим більше вона була суголосною з політикою Російського царства. Для творення позитивного образу як гетьмана, так і козаків Галятовський висвітлює їх дії задля спасіння душі, діяльність на славу Церкви, відповідність життєвої поведінки вченню київського церковного кола про віру і справи. Окрім того, сарматський ідеал став імпліцитною моделлю формування цих образів. У тексті постійно наголошується на Богородиці як опікунці гетьмана й козаків. Подальше дослідження цієї теми можна провадити, вивчаючи її послідовне розгортання в часі, а саме - через передмови до книг, панегірики та козацькі літописи.

Ключові слова: історія української літератури, доба Бароко, передмови, богородичний дискурс, Богородиця-опікунка козацтва, екфраза, сарматська модель, Церква й політика, козацькі міфи.

Annotation

Matushek Olena - doctor of philology, head of the Department of History of Ukrainian Literature at V.N. Karazin Kharkiv National University Kharkiv

THE UKRAINIAN POLITICAL ELITE IN THE LITERARY DISCOURSE OF REPRESENTATIVES OF THE KYIV METROPOLITANATE OF THE 17TH CENTURY

The purpose of our research is to examine and study how exactly Ioanikyi Galyatovs'ky presented Hetman Samoilovych and the Zaporizhzhya Army in the preface to «Skarbnytsia Potribna» («Necessary Treasury») (1676). Research methods: descriptive and discourse analysis, which allows each subsequent text to be considered as a statement about a certain topic in a current context. The novelty of the study consists in studying both the image of Hetman Samoilovych from the preface to the collection «Skarbnytsia Potribna» by Ioanikiy Galyatovs'ky, and the methods of artistic representation of the Zaporizhzhya Army.

Conclusions: In the second half of the 17th century, the Chernihiv intellectual circle was «an exceptional point of intersection» (according to the terminology of Michel Foucault), where the traditions of the Kyiv Metropolis were preserved and the identity of the Ukrainian Cossack state was formed. It is significant that the state and spiritual elite came from the same intellectual circle - the Mohyla Collegium. And at the time when the state-makers worked, i.e. defended and fought, the clergy prayed, educated the society, formed some ideology and created a positive image of the Zaporizhzhya Army and its leaders. Moreover, church figures as writers helped to implement the new policy of the Hetmanate through printed products. And the further, the more it was consonant with the policy of the Russian Empire. To create a positive image of both the hetman and the Cossacks, Galyatovs'ky highlights their actions for the salvation of the soul, activities for the glory of the church, conformity of life behavior to the teachings of the Kyiv church circle about faith and deeds. In addition, the Sarmatian ideal became an implicit model for the formation of these images. The text constantly emphasizes the Mother of God as the guardian both the Hetman and the Cossacks. Further research on this topic can be conducted by studying its sequential unfolding over time, namely through prefaces to books, panegyrics, and Cossack chronicles.

Key words: the history of Ukrainian literature, the Baroque period, prefaces, theological discourse, the Mother of God as a patroness of the Cossacks, ekphrasis, the Sarmatian model, church and politics, Cossack myths.

Виклад основного матеріалу

Українські письменники ХУЛ ст. супроводжували свої книги передмовами-присвятами, які вказували на адресата книги. Щодо збірників проповідей, то це були майже послідовно російські царі. Збірки ж оповідань-міраклів, поезії та полемічні твори часто присвячувалися українській політичній та церковній еліті того часу, а саме - гетьманам, архієпископам, митрополитам, шляхті.

Скажімо, Іоаникій Галятовський починав свої книги із присвят різним людям: «Скарбниця потрібна» (1676) й «Alphabetum» (1681) містять передмови до гетьмана Івана Самойловича, «Небо новоє» (1665) - Анні Могилянці Потоцькій, «Sophia Mqdrosc» (1676) дедикована Гедеонові Святополк-Четвертинському. «Руно орошенноє» Димитрія Туптала різних років видання має передмови й післямови архієпископу Лазарю Барановичу та гетьману Іванові Мазепі. У цих текстах оприявнюється інституціональне ставлення церковної еліти до політичних діячів.

Проблема формування образів гетьманів Війська Запорозького вже була предметом уваги дослідників. Свого часу Іван Огієнко згадав присвяту Галятовського у контексті висвітлення проблеми гетьманської опіки над Церквою Доповідь виголошена на міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної української медієвістики», яка відбулася 20 травня 2023 р. в Інституті історії та соціогуманітарних дисциплін ім. О.М. Лазаревського, Національний університет «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка. Огієнко І. Українська Церква за час Руїни (1657-1687). Київ: Наша культура і наука, 2006. С. 373.. В. Соболь вивчала образи гетьманів на матеріалі «Літопису» Самійла Величка Соболь В. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного Бароко. Донецьк, 1996. С. 226-308.. Найретельніше проблему «українська церковна еліта і козаки» розкрив С. Плохій у кількох монографіях Плохій С. Царі та козаки. Загадки української ікони. Київ: Критика, 2018. 160 с. Плохій С. Наливайкова віра. Козаки та релігія в ранньомодерній Україні. Київ: Критика, 2005. 496 с.. Цей автор послідовно відстежує формування ідеології малоросійства протягом XVII ст. «На час приходу Хмельницького до влади концепція Малої Русі ще не набула остаточних обрисів і упродовж цілого існування Гетьманщини повсякчас змінювалась і розвивалась», - зазначає він Плохій С. Царі та козаки... С. 18.. Автор звертає увагу на «Синопсис» як один із засадничих творів, який просував «ідею етнічної та релігійної єдности слов'яно-російського народу» Там само. С. 20.. При цьому київська церковна еліта обстоювала ідеї незалежності Київської православної митрополії від Московського патріархату та центральної ролі Києва для російської держави. Сергій Плохій стверджує, що «саме київські церковні інтелектуали й були першими творцями ідеології малоросійства» Там само.. Ця тема розвивалася у двох площинах - політичній, за допомогою козацтва, та духовній - через книжний церковний дискурс. Відповідно, будь-яка згадка козацтва та його очільників у друкованих книгах чи усній проповіді доповнювала або змінювала поточну картину. Відомий дослідник ранньомодерної історії Зенон Когут небезпідставно стверджує, що «наші знання про еліту часів після Хмельниччини - фрагментарні» Когут З. Коріння ідентичносте. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. Київ: Критика, 2004. С. 45.. Відтак завдання нашого дослідження - розглянути й вивчити, як саме представив Іоаникій Галятовський гетьмана Івана Самойловича та Військо Запорозьке у передмові до «Скарбниці потрібної» (1676).

Варто нагадати, що збірки оповідань-міраклів XVII ст. були не тільки цікавою духовною лектурою для мирян і ченців, але й полемічним аргументом на користь як церковних догматів, так і політичних ідеологем. А останні часто виникали не тільки з політичних внутрішніх потреб, але й як відповідь на потужні зовнішні впливи.

1656 року Діва Марія була визнана Королевою корони Польської. Польська література, що фіксувала й коментувала події часів Хмельниччини, показує Божу Матір опікункою польського народу, захисницею католиків і шляхти, що переконливо продемонстрував Ян Блонскі у книзі «Zwyci^stwo slawnej cudami w swoich obrazach...» Blonski J. Zwyci^stwo slawnej cudami w swoich obrazach...Torun, 2022. 206 s..

Очевидно, активізація теми опіки Польщі Божою Матір'ю стимулювала в літературі Київської митрополії нову хвилю богородичного дискурсу. 1660 року Іоаникій Галятовський, здійснюючи перевидання «Ключа розуміння» у Києві, додає до збірки проповідей 95 богородичних чуд, які трохи пізніше, 1665 року, склали основу книги «Небо новоє». 1676 року він же, обіймаючи посаду архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря, видав збірку богородичних оповідань «Скарбниця потребная» про чуда від головної святині обителі.

У «Скарбниці» автор демонструє образ Богородиці-опікунки як козацької еліти, так і козацтва загалом. Передмова до цієї збірки формує позитивний образ козацького гетьмана. «Скарбниця потребная» починається з присвяти «Яснє Велможному єго милости пану ІоановК СамуйловичовК» Галятовський Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. С. 2. Там само.. Ця книга - дар гетьманові як «фундаторові и добродійови ласкавому»¹¹ за відбудову Успенського храму монастиря. Дії, за які гетьман отримує подяку, окреслюються дієсловами «реставруєш», «єригуєш», «направуєш и фундуєш», «приоздобляєш» Там само. С. 3.. Всі вони спрямовані на храм Пресвятої Богородиці Єлецької. При розгортанні тексту передмови автор балансує між двома предметами зображення - образом гетьмана та самої книги, яка виступає в ролі подячного дару. Впоратися із завданням Галятовському допомогла теорія консептизму: він грає на багатозначності (й навіть омонімічності) слова «скарбниця». З одного боку, символом скарбниці позначена Богородиця, Її чудотворна ікона, книга про чуда, а з другого, - цей образ вживається у прямому значенні. Галятовський дякує гетьманові за кошти із його власної скарбниці, спрямовані на реставрацію Успенського собору Єлецького монастиря. А далі бажає Самойловичу скарбів - хорошого здоров'я, довголіття та щасливого життя. Особливої суспільної ваги набуває зичення адресатові отримати від Пресвятої Богородиці «на войнК скарб великій,... же за помочу Пресвятои Богородици можеш звитяжити бКсурманов, татаров, турков и непріятелей инших» Там само. С. 4.. Побажання «прогрессу щасливого» супроводжується підбором прецедентних прикладів подібної дії: Галятовський хоче, щоб у Самойловича були такі ж успішні битви проти турків і татар, як у Петра Конашевича Сагайдачного під Хотином й Венжика Хмельницького під Заслав'єм. Прикметно, що перемога Сагайдачного під Хотином показана як подія величезного значення, яка дозволила захистити християнську віру в Росії. А взяття Кафи - це, за Галятовським, не тільки звитяга над іновірцями, але й звільнення невольників -християн.

Божа Мати називається Патронкою гетьмана, а реставрація Єлецького монастиря показується як дія, завдяки якій Богородиця прохатиме Господа про перемогу гетьмана над усіма ворогами, особливо «над неприятелями Креста святого» Галятовський Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. С. 11., а також про його вічне життя в небі, а в перспективі удостоїть його «виденія лица Божого» Там само..

Гравюра ікони Єлецької Божої Матері з книги «Скарбниця потребная» (1676) Іоаникія Галятовського

Від очільника козаків автор переходить до самого Війська Запорозького, формуючи його узагальнений образ згідно з бароковою поетикою та риторичними правилами.

Схоже на те, що Галятовський перезавантажує образ захисника Європи, зробивши заміну польських шляхтичів на запорозьких козаків, які послідовно називаються «рицерством запорозким». Багато тверджень архімандрита Єлецького монастиря підсилено інтертекстуальними зв'язками з польськими хроніками. Початок історії козацтва поданий як легітимізована дія, що ініційована польським королем Жигмонтом І. Поштовхом до події послужив напад Мендикарея, царя Перекопського, на прикордоння Речі Посполитої, що стався 1516 року. Посилаючись на «Хроніку» Олександра Гваніньї, Галятовський стверджує, що «в той час Жигмонт першій позволил козаком там збиратися, жебы отчизну од поганов боронили, и за позволенєм Кролєвскім почали козаки на островах альбо на выспах Дніпровьіх жити» Там само. С. 6..

Не складно помітити, що образ запорозького козацтва репрезентований у Галятовського за сарматською моделлю. Це виявляється і в функції захисту християн від магометан, і в засобах представлення запорожців через стандартну репрезентацію образу шляхтича. При цьому автор працює у техніці екфрази, спочатку змальовуючи, а потім витлумачуючи герб (печатку) запорозького козацтва. За текстом, ідея герба Війська Запорозького походить від польського короля Стефана Баторія: «Стефан Баторій Кроль Польскій Войску Запорозкому дал за герб на печати Рицера, самопал на рамі, оу бока шаблю, и на голові перекрывленый колпак маючого» Там само. С. 5.. Через інтерпретацію герба показана й універсальність козака як вояка, який може успішно битися й перемагати і на землі, й на воді: «Рицер і запорозкіи, не тылько в полю, але и на морі з непріятелями воюют, з самопалов стріляют, и шаблями непріятелей стинают» Там само.. На думку Галятовського, потенційна фортунність козаків у бою символічно закладена в гербі: «...галері теж и катерги турецкіи на морі на кшталт колпака перекривленого догоры дном перекривляют, и в морі затопляют, и міст турецких, и татарских добывают, и на кшталт колпака перекривленого тыи міста перекривляют» Галятовський Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. С. 6..

Герб Війська Запорозького, уміщений до книги «Вірші на жалосний погреб... Петра Конашевича Сагайдачного» (1622).

Етимологію назви «козак» Іоаників Галятовський узяв у Матвія Стрийковського й одним із перших оприявнив хозарський міф, згідно з яким «Козарі» - це попередники козаків, народ, який воював із князем Святославом Ігоровичем, був переможений його військом, приведений «до послушенства» й обкладений даниною. Із цією версією автор не погоджується, схиляючись до варіанту, що козаки називаються від знаку зодіаку Козеріг: «Козаки од Козорожца суть названи, поневаж з рогами ходят, котории Роги на боку своєм для стріляня носят» Там само. С. 8.. У будь-якому разі, Іоаникій Галятовський, імпліцитно використавши сарматську парадигму, пропонує нові козацькі міфи, які були відкриті до продукування нових актуальних сенсів та ідеологем як для Київської митрополії, так і для Війська Запорозького.

Риторична схема панегірика передбачала виклад про славні факти чи події в житті особи чи діяльності спільноти. Лицарська слава запорожців демонструється через згадку про відвагу лицарів й очільників війська зі знатних родів. Це - Прецлав Лянцкоронський «з дому сенаторського» Там само., князь Дмитро Вишневецький та князь Євстафій Ружинський. Такий підбір поважних попередників Галятовський узяв із праці Алессандро Ґваньїні «О козаках». Першим гетьманом козацьким Галятовський називає Прецлава Лянцкоронського, що уславився перемогою над татарами й турками «під Білагородом» Там само..

Особливим умінням козаків, що забезпечує їм унікальні воєнні результати й сприяє козацькій славі, є долання дніпровських порогів, які, на думку Галятовського, є перешкодою для ворогів і захистом, створеним Богом, для козаків.

Слава Війська Запорозького та його благочестива віра були підставою, на думку Галятовського, для його прийняття під протекторат російського царя. Ця подія сакралізується, вона витлумачується як велика честь для козаків, якої вони зазнали з Божої волі внаслідок молитов Пресвятої Богородиці.

Якщо шляхта у польській літературі є вірною католицькій Церкві, то козаки - репрезентанти православ'я. Захист православної віри й східної Церкви для них - це особлива почесна місія, яка веде до слави. За віру й Церкву запорожці борються з магометанами, поганами та єретиками. Вдавшись до гри слів, Галятовський стверджує, що не тільки козаки захищають віру, але й віра захищає їх і від гріха, й «од стріл видимых татарских, од джид турецких, і од оружія иншого» Галятовський Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. С. 9..

Прикметно, що крок за кроком Іоаникій Галятовський як письменник оприявнює значення й цінності інтелектуального та духовного кола Київської митрополії, яке колись концентрувалося у Печерській лаврі, Могилянській колегії, а в 70-ті роки XVII ст. - у Чернігові й Новгороді-Сіверському.

Галятовський був одним із тих, хто мав «право говорити» (термін Мішеля Фуко Фуко М. Политическая функция интеллектуала. Мишель Фуко. Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и интервью / Пер. с франц. С.Ч. Офертаса под общей ред. В.П. Визгина и Б.М. Скуратова. Москва: Праксис, 2002. С. 201.) від елітного духовного кола. У передмові до «Скарбниці» він, посилаючись на авторитет апостола Павла, запропонував правила спілкування всередині козацької спільноти, засновані на ієрархічній покорі: «Дай козаком єще богатство науки такой, жеби слухали Гетьмана своєго, полковников и старшых иншых и шановали»^{5 Галятовський} Іоаникій. Скарбниця потребная. Новгород-Сіверський, 1676. С. 7.. Галятовський аргументує свої слова концепцією походження влади від Бога: «Всяка душа властем придержащим да повинуєтся, ність бо власть, аще не от Бога» Там само.. Запорукою ж майбутніх перемог і слави має стати згода, любов і єдність між козаками Там само.. Автор адресує слова пророка Давида козацькій спільноті, наголошуючи, що «... нині что добро или что красно, но єже жити братіи вкупі» Там само.. Відомо, що якраз за гетьманування Самойловича козацтво втратило право обирати гетьмана й демократичні свободи, а церковна ієрархія забезпечувала ідеологічний супровід такого стану речей.

Більше того, Галятовський припасовує до спільноти козаків вчення про спасіння, поширене в київському духовному інтелектуальному колі. Він нагадує, що «повинни єще при віри Православнои Воини запорозкіи оучинки добрыи міти» Там само. С. 10.. Зіславшись на думку апостола Якова про те, що «тіло без духа мертво єсть, так и віра без діл мертва єсть», Галятовський стверджує, що «при добрых учинках віра Православная будет Войску Запорозкому Тарчею золотою» Там само..

На той час чернігівське інтелектуальне коло було «виключною точкою перетину» (за термінологією М. Фуко Фуко М. Политическая функция интеллектуала. С. 202.), де зберігалися традиції Київської митрополії й формувалася ідентичність української козацької держави. Показово, що державна й духовна еліта походили з одного інтелектуального кола - Могилянської колегії. І в той час, коли державотворці працювали, тобто захищали й воювали, духовенство - молилося, виховувало суспільство, формувало ідеологію й створювало позитивний образ Війська Запорозького та його очільників. Більше того, церковні діячі як письменники допомагали через друковану продукцію провадити нову політику Гетьманщини. І чим далі, тим більше вона була суголосною з політикою Російського царства. Для творення позитивного образу як гетьмана, так і козаків Галятовський висвітлює їх дії задля спасіння душі, діяльність на славу Церкви, відповідність життєвої поведінки вченню київського церковного кола про віру і справи. Окрім того, сарматський ідеал став імпліцитною моделлю формування цих образів і у тексті постійно наголошується на Богородиці як опікунці гетьмана й козаків.

Подальше дослідження цієї теми можна провадити, вивчаючи її послідовне розгортання в часі, а саме - через передмови до книг, панегірики та козацькі літописи.

References

1. Blonski, J. (2022). Zwyci^stwo slawnei cudami w swoich obrazach... [The victory of the Glorious Mather in miracles from her paintings...]. Torun, Poland.

2. Kohut, Z. (2004). Korinnia identychnosty. Studii z rannomodernoi ta modernoi istorii Ukrainy [Root of identity. Studios from early modern and modern history of Ukraine]. Kyiv, Ukraine.

3. Plokhii, S. (2005). Nalyvaikova vira. Kozaky ta relihiia v rannomodernii Ukraini [Nalyvaiko's faith. Cossacks and Religion in Early Modern Ukraine]. Kyiv, Ukraine.

4. Plokhii, S. (2018). Tsari ta kozaky. Zahadky ukrainskoi ikony [Tsars and Cossacks. Mysteries of the Ukrainian Icon]. Kyiv, Ukraine.

5. Sobol, V.(1996). Litopys Samiila Velychka yak yavyshche ukrainskoho literaturnoho Baroko [Chronicle of Samiylo Velichko as a phenomenon of the Ukrainian literary Baroque]. Donetsk, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru