Образ Григорія Сковороди в аудіовізуальних документах ХХ століття (до 300-річчя від дня народження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ Григорія Сковороди в аудіовізуальних документах ХХ століття (до 300-річчя від дня народження)

Людмила Касян

завідувачка сектору публікації документів відділу використання інформації документів, Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів

Анотація

Мета дослідження - розглянути особливості репрезентацій образу Григорія Сковороди в аудіовізуальних документах та окреслити їх місце серед інших рецептивних практик ХХ ст.; охарактеризувати документний масив, присвячений мислителю, у зібранні Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву. Методи дослідження. Підґрунтям дослідження є теоретичні розробки та концепції українських і зарубіжних науковців у галузі джерелознавства, архівознавства, кінознавства. Робота проведена із використанням загальнонаукових методів аналізу і синтезу на підставі принципів історизму та об'єктивності. При висвітленні теми також були застосовані методи джерелознавчої критики, хронологічний, системний, типологічного аналізу. Наукова новизна. Дослідження репрезентацій образу Г. Сковороди в аудіовізуальних документах (окрім художнього кіно) ще не було предметом наукових студій. Вивчення процесів і форм свідомого увіковічення визначних постатей вітчизняної культури є важливим і актуальним, адже сприяє розумінню того, яким бачиться минуле, теперішнє і майбутнє суспільства і культури на певному історичному відтинку. Перспективи подальших досліджень. Поза межами нашої розвідки залишилися відео- фільми, телепередачі, фотодокументи, створені у ХХІ ст. Постать і творчість Г. Сковороди у ювілейний рік його народження та в умовах агресії РФ проти України є досить артикульованою темою в українському культурному середовищі, і подальше вивчення рецепційної динаміки та своєрідності репрезентацій образу мислителя може бути продуктивним напрямом у дослідженнях історичної й культурної пам'яті українського суспільства ХХІ ст. Висновки. Аналіз аудіовізуальних документів із колекції ЦДАЕА, присвячених Г. Сковороді, засвідчив, що вони є цікавими зразками форм культурної пам'яті українського суспільства та інформативним джерелом для дослідження образів і уявлень, що постають у масовій свідомості через фокус аудіовізуальних документів.

Ключові слова: Г. Сковорода; аудіовізуальний документ; кінохроніка; кіножурнал; кінопубліцистика; Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. сковорода архів рецептивний

Liudmyla Kasyan

Head of the Sector Publication of Documents Department of Information Use of Documents, Central State Audiovisual and Electronic Archive

IMAGE OF HRYHORII SKOVORODA IN AUDIOVISUAL DOCUMENTS OF THE 20TH CENTURY (to the 300th Anniversary of the Birth)

The purpose of the study is to consider the peculiarities of representations of the image of Hryhorii Skovoroda in audiovisual documents and to outline their place among other receptive practices of the 20th century; to characterize the document array dedicated to the thinker in the collection of the Central State Audiovisual and Electronic Archives. Research methods. The research is based on theoretical developments and concepts of Ukrainian and foreign scientists in the field of source studies, archival studies, and film studies. The work was carried out using general scientific methods of analysis and synthesis based on the principles of historicism and objectivity. The methods of source criticism, chronological, systematic, and typological analysis were also used when covering the topic. Scientific novelty. The study of the representation of H. Skovoroda's image in audiovisual documents (except feature films) has not yet been the subject of scientific studies. The study of the processes and forms of conscious perpetuation of prominent figures of national culture is important and relevant, because it contributes to the understanding of how the past, present and future of society and culture are seen in a certain historical context. Prospects for further research. Video films, television programs, and photo documents created in the 21st century remained outside the limits of our intelligence. The figure and creativity of H. Skovoroda in the anniversary year of his birth and in the conditions of aggression of Russia Federation against Ukraine is a fairly articulated topic in the Ukrainian cultural environment, and further study of the reception dynamics and the originality of representations of the thinker's image can be a productive direction in the research of the historical and cultural memory of Ukraine society of the 21st century. Conclusions. The analysis of audiovisual documents from the collection of the Central State Audiovisual and Electronic Archives, dedicated to H. Skovoroda, proved that they are interesting examples of the forms of cultural memory of Ukrainian society and an informative source for the study of images and ideas that appear in the mass consciousness through the focus of audiovisual documents.

Key words: H. Skovoroda; audiovisual document; film chronicle; folm journal; film journalism; Central State Audiovisual and Electronic Archives.

ЮНЕСКО внесла день народження українського філософа, письменника Григорія Савовича Сковороди (1722-1794) до переліку визначних дат 2022 р. Це рішення видається цілком закономірним, адже упродовж майже трьох століть інтерес до постаті й творчості Г. Сковороди не зникає, а його світобачення "понині живе й актуальне" ¹. На думку В. Шевчука, це можна пояснити тим, що Г. Сковорода "зумів сказати щось таке сокровенне, що залишиться в міжчассі, не старіючи й не бліднучи. [...] Сковорода сказав про людину і світ, чого не сказали інші" Бутиріна М.В. "Не спійманий світом": обґрунтування ідеї лонгрі- да-реконструктора, присвяченого життєвому шляху Г. Сковороди // Григорій Сковорода у сучасному багатовимірному світі : зб. тез VIH Міжнар. наук.- практ. конф. (Львів, 16 листоп. 2022 р.) / за ред. чл.-кор. НАН України, д-ра філос. наук, проф. В.П. Мельника. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2022.

С. 41. Шевчук В. Великий мислитель українського народу // Сковорода Г.С. Життя наше - це подорож / упоряд. В. Шевчук. Львів: Апріорі, 2021. С. 5..

Ще за життя Г. Сковорода був людиною відомою і шанованою, про нього говорили, писали в листах, переписували й поширювали його твори Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах / упо- ряд. В.Г. Штих. Харків: Оригінал, 2002. 96 с., а поезії та байки-притчі ставали "обов'язковою" частиною репертуару лірників і кобзарів, залишалися у фольклорі, обростаючи різними варіантами.

Перші спроби осмислення феномена Г. Сковороди проявилися у спогадах його сучасників і біографівКовалинський М. Життя Григорія Сковороди // Корені на парості: укр. генеалогікон / упоряд. В. Шевчук. Київ: Либідь, 2008. С. 354-386; Григорій Сковорода в спогадах сучасників. 96 с.. Зі збільшенням часової перспективи кількість інтерпретацій життя і творчості, філософських поглядів та ідей Г. Сковороди тільки зростає.

У ХІХ ст. з'явилися художні прозові та поетичні твори про мандрівного філософа: роман В. Наріжного "Російський Жильблаз" (1838), поема П. Куліша "Грицько Сковорода" (1909), повість І. Срезневсько- го "Майоре, майоре!" (1930). Образ Г. Сковороди представлений у повісті Т. Шевченка "Близнюки" (1855), байках П. Білецького-Носен- ка. 1894 р. С. Русова опублікувала біографічний нарис "Страннік Григорій Саввич Сковорода". Цього ж року до столітнього ювілею Харківське історико-філологічне товариство зусиллями Д. Багалія видало перше зібрання творів Г. СковородиСочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д.И. Багалеем. Юбилейное издание (1794-1894 г.). Харьков: Типография губернского правления, 1894. СХХХІ, 352 с., що значно активізувало рецепцію його творчості.

На думку І. Франка, Г. Сковорода викликає жвавий інтерес і діаметрально протилежні оцінки: "ще й досі висказуються різні, прямо з собою суперечні погляди. Одні називають його містиком, другі раціоналістом, одні порівнюють його з Сократом, другі зі Спінозою, одні бачать у його писаннях пантеїзм, другі - чисте християнство, а вкінці інші не бачать в нім нічого, крім дивацтва, темноти, заплутаного стилю та застарілої бесіди" Франко І. Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д.И. Багалеем // Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. Т. 29: Літературно-критичні праці (1893-1895). Київ: Наук. думка, 1981. С. 437..

Початок ХХ ст. інтерес до Г. Сковороди тільки посилив, викликав певну суголосність, адже він був постаттю "переходу". Йому, на переконання В. Шевчука, як і І. Котляревському, "доля дала завершити в українській літературі (й не лише в літературі - Л. К.) цілий її великий період, і завершити її спалахом, який запалив своєю енергією покоління нові з новим мислительним потенціалом".

Письменники, митці, вчені - кожен у свій спосіб продовжують вибудовувати систему уявлень про Г. Сковороду. Образ філософа зустрічаємо у поезії "Mecum porto" М. Філянського (збірка "Calendarium", 1911), повісті М. Івченка "Напоєні дні" (1924), поемі В. Поліщука "Григорій Сковорода" (1929), яку автор означив як "біографічно-ліричний роман з перемінного болісного та веселого життя українського мандрованого філософа". У 1920 р. роботу над поемою-симфонією "Сковорода" почав П. Тичина. Праця над твором тривала майже 20 років. Г. Сковороді присвячують свої твори В. Чередниченко, В. Петров, М. Зеров, Ю. Клен та ін. У другій половині ХХ ст. побачили світ: романи В. Шевчука "Григорій Сковорода" (1969), "Предтеча" (1972); художній життєпис "Григорій Сковорода" І. Пільгука (1971); "Основ'янська повість" І. Ільєнка (1972); біографічна повість "Григорій Сковорода" І. Драча, С. Кримського та М. Поповича (1984).

Не менш інтенсивно освоюється образ мислителя і в поетичних жанрах: до образу Г. Сковороди звертаються М. Рильський, А. Малишко, В. Симоненко, Л. Костенко, В. Підпалий, Б. Олійник, І. Драч, С. Тельнюк, В. Корж, В. Бондар та ін. На кінець ХХ ст. художня Ско- вородіана склала кілька десятків прозових, поетичних і драматичних творів ⁸.

Починаючи з 1920-х років, формується корпус наукових текстів, присвячених життю та творчості Г. Сковороди. Серед найприкметні- ших варто назвати розвідки М. Могилянського "Григорій Сковорода в українській літературі" (1920), Г. Хоткевича "Григорій Савич Сковорода (український філософ): короткий його життєпис і вибрані місця з творів та листів: з нагоди 125-літньої річниці з дня смерті" (1920), Г. Тисяченка "Народний філософ-учитель Г.С. Сковорода: його життя та діла 1722-1794" (1922). .

1926 р. опубліковано працю Д. Багалія "Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода". Учений аналізує філософські та художні твори Г. Сковороди, його вплив на сучасне йому суспільство. Праця складається із десяти розділів. Шостий розділ містить бібліографічний покажчик розвідок про Г. Сковороду, починаючи з початку ХІХ ст. до 1920-х років ⁹.

1934 р. у Варшаві Д. Чижевський видав "Філософію Г.С. Сковороди" ¹⁰ Багаторічний і один із найавторитетніших дослідників творчості Г. Сковороди, редактор-упорядник його творів, автор фундаментальних "бібліографічного покажчика"¹¹ та "семінарію"¹² Л. Ушкалов акцентує увагу на тому, що вітчизняне сковородинознавство мало хвилеподібний розвиток, на ньому позначилися періоди репресій та ідеологічного тиску на наукову й творчу інтелігенцію. Але, незважаючи на це, за підрахунками вченого, на початок 2000-х років опубліковано понад 4 тис. наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників надзвичайно широкого тематико-проблемного діапазону ¹³.

Оригіналів прижиттєвих портретів Г. Сковороди не збереглося. До нас дійшла копія аноніма ХІХ ст., виконана олією із прижиттєвого портрета Г. Сковороди, написаного живописцем Лук'яновим незадовго до смерті філософа на замовлення його учня М. Ковалинського ¹⁴. На основі цього портрета невідомим гравером була створена гравюра, також гравюра П. Мещерякова, офорт В. Мате. Роботу останнього як ілюстрацію використав у своїй монографії Д. Багалій ¹⁵. У першій половині ХІХ ст. невідомий художник створив олійний портрет молодого Г. Сковороди із сопілкою ¹⁶ (зберігається у фондах Національного музею літератури України).

У ХХ ст. візуальна рецепція образу Г. Сковороди продовжується. У 1920 р. до образу філософа звернувся І. Падалка, 1923 р. на замовлення "Книгоспілки" графічний портрет у стилістиці модерну виконав М. Жук, літографії, присвячені мислителю, створили М. Брукман та М. Уваров. У 1922 р. Г. Кавалерідзе завершив пам'ятник Г. Сковороді у м. Лохвиці Полтавської області. Постать Г. Сковороди набула "фізичних параметрів", реалізувалося уявлення про поставу, фігуру, профіль тощо. Через поставу, фізичну тілесність автор прагнув передати характер: гідність, незалежність, внутрішню свободу, "любомудріє". Над образом Г. Сковороди І. Кавалерідзе працював упродовж усього життя, виконав низку бюстів, встановлених у різних куточках України (Чорнухах, Ковраї, Харкові, Переяславі-Хмель- ницькому та ін.), пам'ятник Г. Сковороді у м. Київ (1976). І певним чином кавалерідзевський Сковорода стає канонічним, упізнаваним, проявляється різними варіаціями у роботах митців наступних поколінь.

На сьогодні маємо досить об' ємну і різноманітну Сковородіану в образотворчому мистецтві, представлену станковим живописом, графікою, скульптурою, книжковою ілюстрацією, роботами В. Кушніра, Г. Якутовича, П. Чаговця, О. Сидорука, В. Луцака, Ю. Шкодовського, В. Губенка, Б. Вакса, Г. Єгорової, О. Ройтбурда та ін. Попри відсутність точної прижиттєвої іконографії Г. Сковороди, завдяки масштабності його впливу на нашу культуру і важливості присутності в ній образ мислителя не міг просто загубитися в часі, як наголошує мистецтвознавиця Д. Клочко: "Щодо Сковороди - немає нічого, але українці змогли його сфантазувати"Клочко Д. Як виглядав філософ Григорій Сковорода? Якою була його справжня зовнішність? Портрет на тлі України // Youtube. URL: https://www. youtube.com/watch?v=onFauOGKS9Y (дата звернення: 10.12.2022)..

Поряд із напрацюваннями сковородинознавства наукового та літературно-образотворчого суспільна й мистецька рецепція Г. Сковороди зафіксована і в аудіовізуальних документах ХХ ст. У зібранні Центрального державного аудіовізуального й електронного архіву (ЦДАЕА) "Сковородинівська колекція" налічує 75 документів (з часовим охопленням 1943-2015 рр.) і складається з трьох сегментів: фотодокументи (30 од. обл.), фонодокументи (30 од. обл.) і кінодокументи (15 од. обл.). Переважна їх більшість створена у ХХ ст. й приурочена до відзначення 250-річного ювілею мислителя. Серед фотодокументів можна виділити кілька тематичних груп:

а) фото пам'ятників і бюстів Г. Сковороди. Особливу цінність у цій групі документів становлять фото ескізів і макетів пам'ятника Г. Сковороді роботи І. Кавалерідзе на Червоній (нині - Контрактовій) площі у м. Київ, встановленого 1976 р. За ними можна простежити і розвиток творчого задуму скульптора, і його викривлення через втручання ідеологічної цензури, яка вплинула на остаточний варіант, спричинила вилучення окремих деталей та додавання нових (наприклад, "взування" босого Сковороди у личаки);

б) фоторепродукції портретів Г. Сковороди, створені українськими митцями ХХ ст.;

в) експозиції музеїв Г. Сковороди у смт Чорнухи, м. Переяслав-Хмельницький, с. Харсіки Чорнухинського р-ну Полтавської обл.;

в) меморіальні місця, пов'язані з життям філософа: відтворена садиба батьків Г. Сковороди у смт Чорнухи Полтавської обл., хата в урочищі Левада поблизу Свято-Покровського чоловічого монастиря, в якій жив Г. Сковорода, джерело Г. Сковороди поблизу смт Бабаї Харківської обл., пам'ятний знак на місці поховання Г. Сковороди в с. Сковородинівка Золочівського р-ну Харківської обл.;

г) різноманітні комеморативні заходи, присвячені Г. Сковороді, наприклад, засідання Всесоюзного ювілейного комітету з відзначення 250-річчя від дня народження Г. Сковороди (Київ, 24 квітня 1972 р.); урочистий вечір, присвячений 250-річчю від дня народження філософа (Київ, 1 грудня 1972 р.); урочистості з нагоди 250-річчя від дня народження та відкриття пам'ятника Г. Сковороді у м. Лохвиця Полтавської обл. (29 листопада 1972 р.); проведення традиційної акції "Чистий Сковорода" студентами Національного університету "Києво-Могилянська академія" під час святкування Дня Академії тощо;

д) робота митців над образом Г. Сковороди: процес зйомок художнього фільму "Григорій Сковорода" на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О.П. Довженка (1958-1959 рр.); робота народного артиста УРСР Б. Ступки над роллю Г. Сковороди у виставі "Сад божественних пісень" у постановці Київської майстерні театрального мистецтва "Сузір'я" (1990 р.).

Фотодокументи із зібрання ЦДАЕА, на нашу думку, можуть прислужитися у дослідженні рецептивної динаміки образу Г. Сковороди у суспільному просторі й вивченні особливостей комеморативних практик минулого століття.

Фонодокументи представляють художнє читання творів Г. Сковороди. Зокрема, у виконанні народного артиста УРСР Д. Франька та народного артиста України А. Паламаренка звучать "Басні Харьковські", поезії зі збірки "Сад Божественних пісень". Фонотека архіву містить також записи музичних творів на слова Г. Сковороди: кантати у виконанні бандуристки Н. Боянівської, наспівів для хору і симфонічного оркестру, для хору і оркестру народних інструментів І. Гайденка, у виконанні Хору ім. П. Майбороди Національної радіокомпанії, "Херувимської пісні" (музика Г. Сковороди) у виконанні хору студентів Київської консерваторії імені П. І. Чайковського. Архівні фонозаписи дозволяють скласти більш повне уявлення про музичну й поетичну Сковородіану ХХ ст.

Кіносковородіана ХХ ст. - кількісно невелика й представлена жанрами художнього фільму, кіноперіодики та документальної кінопубліцистики. На думку Л. Брюховецької, причина такої недостатньої уваги криється в тому, що "радянська влада, розцінюючи кіно як знаряддя пропаганди, давала доступ на широкий екран тільки тим постатям, творчість яких могла застосувати для власних потреб. Григорій Сковорода - постать масштабна, проте він не відповідав ідеологічній меті радянського кіно"Брюховецька Л. І. Постать Григорія Сковороди в українському кіномистецтві // Григорій Сковорода у сучасному багатовимірному світі: зб. тез УШ Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 16 листоп. 2022 р.) / за ред. В.П. Мельника. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2022. С. 37.. До сьогодні існує лише один художній фільм, присвячений Г. Сковороді, - стрічка І. Кавалерідзе "Григорій Сковорода" із О. Гаєм у головній ролі. Це - перша робота І. Кавалерідзе-режисера після тривалої заборони на кіноматографічну діяльність. Сюжет картини відтворює кілька ключових етапів біографії мислителя: перебування в Петербурзі у придворній капелі, повернення в Україну, вчителювання у родині поміщика С. Томари ¹⁹. Хоча фільм знімався у часи відносної відлиги, як з об'єктивних, так і суб'єктивних причин автори стрічки не змогли уникнути ідеологічних пасток і приписів, зокрема надмірно акцентується увага на антиклерикальній позиції Г. Сковороди, дружбі представників різних національностей поневоленого народу російської імперії тощо. Детально аналізуючи художні особливості фільму, Л. Брюховецька зазначає: "Спираючись на окремі відомі факти біографії, Кавалерідзе домислює й інтерпретує з ідеологічно "правильної" позиції. Саме тому фільм, навіть у своєму жанрі, подією не став"²⁰.

Незважаючи на всі недоліки стрічки, це був важливий досвід повернення Г. Сковороди у простір української публічної історії. У кінодокуметалістиці таким поверненням став короткий сюжет у кіножурналі "Радянська Україна" 1944 р., присвячений 150-й річниці від дня смерті мислителя. Візуальний ряд становлять краєвиди с. Сковородинівка на Харківщині, показано могилу Г. Сковороди. У дикторському тексті йдеться про те, що "вся країна відзначає 150-річчя з дня смерті її видатного сина"²¹. Окрім інформаційної функції сюжет покликаний нести ідеологічне навантаження, що є головним і вкрай важливим з огляду на воєнні події того часу (спостерігається ущільненість дикторського тексту порівняно з "розрідженим", довгоплановим візуальним рядом). Г. Сковорода інтерпретується як консолідуючий символ радянського народу, близький і зрозумілий всій радянській країні в радянському інтернаціональному контексті.

Наступне звернення до постаті Г. Сковороди відбулося 1958 р. Кіносюжет із кіножурналу "Україна сьогодні" є своєрідним анонсом, який інформує про завершення зйомок художнього фільму "Григорій Сковорода" й демонструє робочі моменти на знімальному майданчику ²². Після цього одиничного сюжету триває перерва в 14 років і лише в 1972 р., у зв'язку з відзначенням 250-річчя від дня народження філософа, кіножурнали "Радянська Україна" та "Піонерія" висвітлили ювілейні заходи зі вшанування Г. Сковороди у режимі реального часу. Кадри кінохроніки зафіксували засідання Республіканського ювілейного Томара Степан Васильович (1719-1794) - переяславський поміщик. У 1753 р. запросив вихователем до свого сина Василя студента Київської академії Г. Сковороду, який прожив тут більше п'яти років. Брюховецька Л. І. Постать Григорія Сковороди в українському кіномистецтві ... С. 39. ЦДАЕА (Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів). Од. обл. 194. Там само. Од. обл. 1803. комітету зі святкування 250-річчя Г. Сковороди1 ІШАКА Од. обл. 5069., відкриття пам'ятників у населених пунктах, пов'язаних із його життям і діяльністю, літературно-меморіального музею в м. Переяслав-Хмельницький Київської обл., урочисте засідання в м. Київ із нагоди ювілеюТам само. Од. обл. 5091., відкриття літературно-меморіального музею в с. Сковородинівка Золочівського р-ну Харківської обл. і меморіальної дошки в м. Охтирка Сумської обл., пам'ятника Г. Сковороді у м. Лохвиця та на його батьківщині - у смт Чорнухи Полтавської обл.Там само. Од. обл. 5390, 5401., урочисте відкриття пам'ятника Г. Сковороді у м. Київ 1976 р.Там само. Од. обл. 6651. На окрему увагу заслуговує сюжет із розповіддю І. Кавалерідзе про його роботу над першим пам'ятником Г. Сковороді у м. Лохвиця 1922 р.Там само. Од. обл. 5059.

1972 р. у рамках святкових заходів на студії "Укркінохроніка" було завершено зйомки двох документально-публіцистичних фільмів: "Григорій Сковорода"Там само. Од. обл. 5326. (режисер І. Лозянко) та "Відкрий себе"Там само. Од. обл. 5506. (режисер Р. Сергієнко). Автори першої стрічки створили образ Г. Сковороди через традиційний біографічний наратив: від народження до смерті із хронологічним відтворенням дат і подій життя як вузлових поворотів сюжету. Біографічна канва становить основу дикторського закадрового тексту, що підкріплюється візуальним рядом, у якому зміксовано графічні зображення Г. Сковороди ХІХ ст., види Києва, Петербурга ХУШ ст., скульптурні портрети і пам'ятники філософу ХХ ст., вид музейних експозицій, присвячених мислителю, місця, пов'язані з його життям і творчістю. До фільму включено розповідь І. Кавалерідзе про роботу над пам' ятником, кадри із художнього фільму, коментарі сучасних мешканців с. Сковородинівка щодо життя Г. Сковороди, відтворено роботу ювілейного комітету. Таким чином автори прагнули відтворити "вмонтованість" Г. Сковороди в українську історичну тяглість від минулого до сьогодення. У стрічці присутні усталені ідеологічні кліше: "великий народний філософ", "невтомний, непримиримий борець проти кріпосників та церковників", котрі нав'язують глядачеві стереотипні уявлення.

Якщо стрічка "Григорій Сковорода" є розповіддю про Г. Сковороду, то авторський колектив стрічки "Відкрий себе" (автори сценарію: М. Шудря і В. Костенко, режисер Р. Сергієнко, оператор О. Коваль, науковий консультант В. Шинкарук) намагався не просто розповісти про мислителя, а наблизити його до сучасників через його ж слово, розкодувати сковородинівські символи і метафори, показати в ідеях філософа ґрунт для осмислення проблем сучасності. Людина і сенс її життя, суверенність людської особистості, вільний розвиток творчих начал у людині, "сродність праці", необхідність пізнання себе як шлях до щастя - це в умовах командної системи й ідеологічного тиску, нівелювання індивідуального, підпорядкування внутрішнього зовнішньому звучало надзвичайно актуально й гостро. Художнє вирішення стрічки здійснено у метафорично-алегоричній стилістиці українського поетичного кіно: візуальний ряд становить важкий і працемісткий процес виливання у бронзі пам'ятника Г. Сковороді (реставрація у скульптурній майстерні Держбуду УРСР першого цементного пам'ятника, встановленого у Лохвиці 1922 р.), закадровий текст - цитати з творів і листів Г. Сковороди, озвучені І. Миколайчуком та К. Степанковим. Постає візуально-звуковий сковородинівський образ пізнання людиною себе і осягнення через себе Бога. Через півтора десятка років Р. Сергієнко так прокоментував творчий задум фільму: "Замість прозового, холодного, як казенний шкільний урок, замість офіційного викладу ідей Сковороди ми всіма засобами - і не в останню чергу вишуканим зображенням - прагнули передати поетичний світ мислителя, красу цього світу"³⁰. Фільм викликав лавину звинувачень від партійних функціонерів і керівництва Держкіно, на карб ставилася "недостатня кількість соціальних характеристик, смислова розпливчастість авторського тексту, ускладненість образно-композиційної конструкції"³¹, вказувалося, що "вийшов не критичний аналіз - вийшла апологетика Сковороди"³². Незаклішований Г. Сковорода викликав страх і роздратування.

Після численних комісій і переробок (було дознято новий пролог і епілог, вилучено окремі фрагменти сковородинівських текстів, вставлено пасажі про дружбу народів, класову нерівність тощо) фільм все ж таки було прийнято і виготовлено 30 прокатних копій, але через місяць на бази кінопрокату "було надіслано суворий циркуляр повернути копії до Києва і знищити" ³³. На щастя, оригінал стрічки не був знищений і 1975 р. надійшов на зберігання до Державного архіву кінофонофотодокументів УРСР (нині - Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів). У супровідному листі від студії "Укркінохроніка" зазначається: "Українська студія хронікально-документальних фільмів Сергієнко Р. Про Григорія Савича, Сергія Даниловича і наше мовчання // Поетичне кіно: заборонена школа / упоряд. Л. Брюховецька. Київ: АртЕк, 2001. С. 299. Брюховецька Л. Арештовані фільми в України. Цензура в українському кіно. Мовчання // Там само. С. 249. Сергієнко Р. Зазнач. твір. С. 298. ^Там само. С. 299. просить прийняти на зберігання фільм "Відкрий себе" - 4 ч., режисер Р. Сергієнко, випуск студії 1972 р. В комплекті лише негатив зображення - 4 ч., негатив фонограми, кіноролики - 4 ч. Лаванду (проміжна копія для створення прокатних копій - Л. К.) студія не виготовляла у зв'язку з тим, що фільм не рекомендовано на екран керівництвом Держкіно УРСР"ЦДАЕА. Од. обл. 5506.. У 1988 р. Р. Сергієнко та О. Коваль за збереженою в архіві версією стрічки та фрагментами первісного (безкупюрного) варіанту, які збереглися у режисера, відновили фільм 1972 р.Там само. Од. обл. 10972. Творча група стрічки "Відкрий себе" у 1991 р. була нагороджена Шевченківською премією.

Творчі ідеї Р. Сергієнка та О. Коваля знайшли свій розвиток у кінематографі незалежної України. За сценарієм В. Шевчука та О. Шевченка режисер В. Політов на студії "Укртелефільм" 1995 р. створив стрічку "Пейзаж душі після сповіді"Там само. Од. обл. 12162.. Це - досить детальна біографія Г. Сковороди, "розказана ним самим". Для створення візуального ряду режисер використав зображення Г. Сковороди ХІХ-ХХ ст., біогеографію (місця пов'язані з життям філософа), залучив постановочні засоби для створення реальності, застосував прийом реконструкції, зокрема увів постать Г. Сковороди, який перебуває у різних локаціях (роль філософа виконує А. Білоус), при цьому звуковий ряд існує тільки за кадром, що надає зображенню документальності. Закадровий текст складається з листів, фрагментів творів Г. Сковороди, біографічний фактаж вибудовується у вигляді монологу-сповіді від імені самого мандрівного філософа, його роздуми над власним життям, сенсом життя взагалі та сутністю людської природи. Як музичний супровід звучать твори Й.-С. Баха, В.А. Моцарта, А. Веделя, Г. Сковороди, що посилює драматичність дії. Режисер домагається створення ефекту невидимого діалогу, дружньої розмови між близькими людьми - Г. Сковородою і глядачем, у ході якого й має відбутися осягнення і привласнення глядачем творчої спадщини мислителя.

Як свідчить викладений вище матеріал, постать і творча спадщина Г. Сковороди потрапляли у фокус різноманітних літературних, образотворчих, аудіовізуальних візій та наукових студій ХХ ст. Його намагалися як пристосувати до ідеологічних постулатів, так і по-справжньому пізнати. Але Г. Сковорода, за влучним означенням В. Шевчука, й досі залишається "пізнаним і непізнаним Сфінксом", шлях до якого долає кожне нове покоління у прагненні зрозуміти вічні істини і самих себе. А аудіовізуальні документи, як новітня рецептивна практика, дозволяють з' ясувати, що і як ми пам' ятаємо, і які процеси впливають на формування нашої картини світу й історичної пам'яті нації.

References