Поезія південного Азербайджану в 80-90-х роках XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поезія південного Азербайджану в 80-90-х роках XX століття

Асадів Сабір

дисертант, Інститут рукописів ім. Мухаммада Фізулі Національної академії наук Азербайджану, Баку, Азербайджан

Анотація

Мета статті - надати новий підхід до слова, до нового стилю - прояв літературного мислення в Південному Азербайджані після Іранської Ісламської революції 1979 року. Тому що після цієї революції у літературі Південного Азербайджану на перший план вийшла свіжість ідеї. Поети отримали можливість писати та публікувати твори рідною мовою. З'являлися нові сучасні експерименти та сучасний підхід. У поезії висвітлено проблеми народу Південного Азербайджану. Насправді те, що писали ці поети, було мріями, побажаннями та вимогами, які йшли із сердець людей та виливались на папір. Народ пригнічений і засуджений на пригнічення, проблема рідної мови, прагнення принести любов народу до поезії цією мовою, дати нове дихання, бо нова мова була однією зі священних дій, які поети ставили перед собою. У цей період такі поети, як Гаміда Раїзаде, Нігяр Хіяві, Ельдар Муганли, Агшин Агкемерлі, Бахтіяр Алімураді написали вірші, присвячені батьківщині, рідній тюркскій мові.

Методи та методологія. У процесі дослідження автор широко використав метод порівняльно-історичного дослідження художньої літератури, розглядав основні етапи Ісламської революции в Ірані та сучасні підходи до літератури Південного Азербайджану після цієї революции а також аналіз усної літератури 1980-90 років.

Новизна у статті полягає в тому, що вперше Г аміда Раїзаде, Нігяр Хіяві, Ельдар Муганли, Агшин Агкемерлі, Бахтіяр Алімураді творчість задіяна в дослідженнях з погляду Ісламської революції.

Наприкінці автор дійшов висновку що після Ісламської революції Ірані 1979 року література Південного Азербайджану стала відроджуватися. І ідеї національної волі стали вільно виражатися у пресі. Але невдовзі цьому настав кінець. Хоч і політичний режим в Ірані змінився, але ставлення до неперсидського населення залишалося незмінним. Основним гаслом Ісламської революції був заклик до

рівноправності всіх народів країни. Однак у Південному Азербайджані грубо порушувалася права місцевого населення говорити, писати та вільно висловлювати свою думку рідною мовою. І переважна більшість нашого народу, що проживає в Південному Азербайджані, мимоволі залишалася залежно від цих поневірянь. Проте представники інтелігенції народу, особливо майстра словесного мистецтва, продовжували рух опору проти деспотизму.

Ключові слова: Гаміда Раїзаде, Нігяр Хіяві, Ельдар Муганли, Агшин Агкемерлі, Бахтіяр Алімураді.

Abstract

Asadov Sabir Dissertation student, Institute of Manuscripts named after Muhammad Fizuli of the Azerbaijan National Academy of Sciences, Baku, Azerbaijan

POETRY OF SOUTH AZERBAIJAN IN THE 80-90S OF THE XX CENTURY

The main point of the article is to provide a new approach to the word, to a new style, the manifestation of literary thinking in South Azerbaijan after the revolution in the 1979 year. Because, after this revolution, the freshness of the idea came to the fore in the literature of South Azerbaijan. Poets were able to write and publish works in their native language. There were new modern experiments and a modern approach. The problems of the people of South Azerbaijan were covered in poetry. In fact, what these poets wrote were dreams, wishes and demands that came from the hearts of people and poured out on paper. A people oppressed and condemned to oppression, the problem of the native language, the desire to bring the people's love for poetry in this language, to give a new breath, because the new language was one of the sacred actions that poets set for themselves. During this period, such poets as Hamida Raiszade, Nigar Khiyavi, Eldar Muganli, Agshin Agkemerli, Bakhtiyar Alimuradi wrote poems dedicated to their homeland, their native turkic language.

Methods and methodology. In the process of research, the author widely used the method of comparative historical research of fiction, considered the main stages of the Islamic revolution in Iran and modern approaches to the literature of South Azerbaijan after this revolution, as well as the analysis of oral literature of the 1980-90s.

The novelty of the article lies in the fact that for the first time Hamida Raiszade, Nigar Khiyavi, Eldar Muganli, Agshin Agkemerli, Bakhtiyar Alimuradi creativity is involved in research from the point of view of the Islamic Revolution.

In conclusion, the author comes to the conclusion that after the Islamic revolution in Iran in 1979, the literature of South Azerbaijan began to revive. And the ideas of the national will began to be freely expressed in the press. But soon this came to end. Although the political regime in Iran changed, the attitude towards the non-Persian population remained the same. The main slogan of the Islamic Revolution was a call for equal rights for all the peoples of the country. However, in South Azerbaijan, the rights of the local population to speak, write and freely express their opinion in their native language were grossly violated. And the overwhelming majority of our people, living in South Azerbaijan, involuntarily remained dependent on these hardships. However, representatives of the intelligentsia of the people, especially the masters of verbal art, continued the resistance movement against despotism.

Keywords: Hamida Raiszade, Nigar Khiyavi, Eldar Muganli, Agshin Agkemerli, Bakhtiyar Alimuradi.

Постановка проблеми

поезія азербайджан літературний

Іранська революція 1978-1979 років не виправдала надії. Народ не зміг досягти позитивних результатів. Азербайджанці в Ірані, тобто населення Південного Азербайджану не змогли втілити у життя свої прагнення. Наші брати з Південного Азербайджану не досягли виконання багатьох національних питань, вирішення яких призначалося на майбутні часи. Оскільки поезія як словесна художня творчість займає в літературі Азербайджану найбільш значне місце ніж проза, то тягар і відповідальність уособлення волі і прагнень народу знову лягло на плечі поетів. Як писав Кант, «З усіх мистецтв перше місце утримує у себе поезія» (Критика здібності судження). Представники старшого покоління, а також їхні наступники громадян Південного Азербайджану зіштовхнулися з певними труднощами у виявленні національних інтересів та реальностей. Однак, незважаючи на всі перешкоди, поезія все ж таки, як і завжди, змогла сказати своє слово.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У літературі того часу, і навіть у ліриці висувалися насамперед суспільні питання: такі як, відстоювання національних та моральних цінностей, межа мрій про Вітчизну, про рідний край та націю. А також питання про рідну мову. Зрозуміло, перські шовіністи та політична влада доклали всіх зусиль, щоб запобігти цим прагненням. Тільки змінити вдачу народу, знищити мислення людей і вразити їхню віру в краще майбутнє не так і легко. Незважаючи на всі заборони, поневіряння і труднощі, поезія Південного Азербайджану йшла своїм шляхом, продовжуючи вдосконалюватися і розвиватися як за жанрами, так і за духом і мисленням. Творці віршів і поезії загалом, що є частиною літератури, і, звичайно, національної культури, представили нові творчі методи та виступили новими темами. Однак, витоки перешкод, які зустрічалися на шляху літератури, що прокидається, залишалися незмінними. Суспільно-політичні події, що відбуваються в країні, і наслідки, що йдуть за цими подіями, звернулися до предмета, і до певної частини фабули в літературі. Поезія, звільнившись від тиску шахського режиму, набула фази короткочасного відродження.

Мета статті - надати новий підхід до слова, до нового стилю - прояв літературного мислення в Південному Азербайджані після Іранської Ісламської революції 1979 року.

Методи та методологія. У процесі дослідження автор широко використав метод порівняльно-історичного дослідження художньої літератури, розглядав основні етапи Ісламської революции в Ірані та сучасні підходи до літератури Південного Азербайджану після цієї революции а також аналіз усної літератури 1980-90 років.

Новизна у статті полягає в тому, що вперше Гаміда Раїзаде, Нігяр Хіяві, Ельдар Муганли, Агшин Агкемерлі, Бахтіяр Алімураді творчість задіяна в дослідженнях з погляду Ісламської революції.

Виклад основного матеріалу

Після іранської революції, точніше сказати, у 1980-90-х роках інтерес до поезії змінив свій вигляд. Він почав привертати увагу своєю новизною та не традиційністю. Оскільки в літературі посилюються поширення ідей тюркизму. Події, що відбуваються в країні, додають віршам багатогранну інформацію та широкий спектр тематики. Прокидається нова література відродження. На наш погляд, цей світогляд височіло внаслідок прекрасного уособлення існування народу у творчих образах. Завдяки цьому поезія стала ніби духовним відображенням народом, і розвивалася у різноманітних жанрах.

Говорячи узагальнено про поезію Південного Азербайджану, що виникла після іранської революції, слід особливо наголосити на своєрідності художньої літератури 90-х років XX століття. У творчості представників цього періоду майже повністю відмовлялося від попереднього перського символізму. Відкинувши ідеологію та творчі підходи минулого, намагалися звільнитися у всьому та в літературі. Починалося формування початку нової модерністської літератури і натомість національного поетичного духу. І ми стаємо очевидцями злиття стилів народних віршів із модерністською поезією. Поети цього часом докладали всіх зусиль, щоб вибратися із сукупності старих комплексів своїх попередників. Під впливом світової поезії починає формуватися нова, сучасна та модерністська віршування. Виявляються нові модерністські експерименти.

Художня література 1970-х років в основному розпізнавала і міркувала про становище народу, події, що відбуваються в країні, життя та діяльність окремих особистостей. Література ж 1980-90-х років вже йшла у новому напрямку. Гасла національного визволення та незалежності, що відстоюються у поезії Південного Азербайджану, відновлювалися та розвивалися різними відповідними предметами обговорення. Літератори цих років, ніби боролися за нове та модерністське віршування, здатне пробудити національну самосвідомість суспільства.

У 1990-х роках у поезії Південного Азербайджану спостерігається значна активація модерністського віршування. З'являються нові стилі віршів, починаються пошуки оригінальних форм та предметів. При дослідженні творчих процесів у літературі тих років ми можемо відзначити початок нової епохи. Літературне покоління цього періоду було представлено майже у всіх напрямках словесності. У зазначений відрізок часу творчість таких художників як Гаміда Раїзаде (Сехер), Нігяр Хіяві, Гуламрза Ветені (Сайє), Ельдар Муганли, Агтттин Агкемерлі, Гусейн Сулейманоглу, Бахтіяр Алімураді, Феранек Фарід (Іпек), Ерсен Ерель та багатьох пошуків нових предметів та форм у поезії.

Гаміда Раїзаде (Сехер). Як ми вже зазначили, суттєвою якісною зміною, що виявилася в літературно-художньому процесі та поезії, національно-духовні цінності посіли найважливіше місце у поезії. Унікальні якості та особливості літератури 1990-х років відіграли важливу роль у розвитку поезії також. На цій стадії рух за збереження національно-моральних цінностей у поезії ще більше поширилися та посилилися. Загалом сучасна та модерністська література цих років подарувала творчому світу дуже серйозних та талановитих майстрів слова. І так, як приклад надамо вашій увазі вірш Г аміда Раїзаде (Сехер), яка відіграла важливу роль у літературі 1990-х років. Вірш називається «Коли б змогла виплакатися»:

Можливо, маю я Стіну для підтримки,

Повітря, щоб змогло дихати більш-менш,

Сигару, щоб прикурити,

І битву, яка покінчить з болем у грудях Але це не все:

Я могла б задовольнитися Зірками замість сонця,

Коли б поклавши голову до тебе на плече Спромоглася виплакатися [2, с.317].

Вірші Гаміди привертають увагу своїм філософським змістом, оригінальним стилем та формою вираження. Вони змушують читача вдаватися до роздумів.

У творчості вищезгаданих авторів, і загалом поезії 1990-х років, з одного боку розвивалися вчення попередників, а, з іншого боку, належним чином відображалися особливості модерністської літератури. Поезія продовжувала шлях у ногу з часом. Отже, поезія - супутник часу.

У поезії Південного Азербайджану 1990-х ми також зустрічаємо вірші з нотами невдоволення. Досі ці заклики обурення були спрямовані проти політичного режиму, заборон рідною мовою, перського шовінізму. Одним словом, проти деспотизму. Проте модерністські поети протестували і проти кохання.

Нігяр Хіяві. Однією з талановитих представниць модерністського віршування є Нігяр Хіяві. Якщо в деяких віршах Нігяр присутні мотиви протесту, то в інших проявляється впевненість у житті та в майбутньому, віра в кохання, умиротворення та сміливість. Розглянемо вірш поетеси «Хай не злякається ніхто...»:

Та не вбояться ніхто, та й не затьмариться,

Не залишиться зобов'язаним ніхто.

Це моя робота,

Тобто рід моїх занять любити.

Ви на це і сподіватиметеся, сподіватимуся.

Але в глибоких світах свого серця сховавши щось потаємне Чекатиму і споглядатиму.

Не здригнуся навіть і не потривожу своє серце,

Кохання досягне мене необачно Тому що немає вибору іншого...

Так чому позбавити має себе,

Такої чудової нагоди як Я?! [7]

Н.Хіяві намагалася створити унікальні і зовсім несхожі зразки нової модерністської поезії. Її вірші плід не прагнень лише до оригінальності, а також і творчого таланту. Своєрідність особливостей віршів і всіх поетичних творів поетеси це - неординарний поетичний підхід та особливий стиль художнього пояснення. Її вірші народжувалися самим життям та її розпізнаванням. Саме тому вони привертають увагу своєю специфікою, новим стилем та поетичною мовою. У поезії Н.Хіяві ми помічаємо злиття та поєднання світла та темряви, конкретного та абстрактного, життя та смерті, свободи та рабства. Вона входить до тих, хто підтримує національно-визвольний рух у Південному Азербайджані. А також займає чільне становище у мінливих процесах у віршуванні. Поетеса вкладає всю душу, щоб сказати щось нове, і створювати нову літературу. Вона постійно працює над собою, збагативши модерністське творіння та визначивши методи напрямів своєї творчості. Прочитавши поетичні зразки Н. Хіяві, ми знайомимося з її своєрідним стилем та оригінальними мовними особливостями. Вона не боїться, і висловлювати свої думки сміливо. І зовсім не переживає у своїй. Слова та фрази, що використовуються в її творчості та поетичній промові, створюють новий зміст у гармонійній єдності. Їх люблять, читають та високо цінують. Говорячи узагальнено, поезія Нігяр Хіяві уособлення багатогранності сюжетів та жанрів, новизни словесності. Вона вміло створювала вірші із закликами протесту проти політичного режиму, що протистоїть майбутньому народу та національно-моральним цінностям. Також з майстерністю творила та подарувала чудові та оригінальні поетичні зразки сучасній літературі Південного Азербайджану. І це яскравий приклад того, що творчість Ніґяр Хіяві відноситься до модерністської поезії.

Ми не помилимося, якщо зазначимо, що Ніґяру Хіяві вдалося створити чудові зразки модерністських віршів. Мимовільні тенденції, оригінальний стиль мови, гармонія слів та фразеологізмів доповнюють витонченість виразності її віршів:

Не можу повірити у цей спокій, не можу!

Вітер дме у спину.

Дує в спину мені вітер,

Попелу розвіявши. гребінцем таємного ридання Впадає волосся по одній.

Від болю в моїй голові важчають петлі дверні.

Двері не відчиняються, не відчиняються двері.

А якщо й відкриються,

То перед ними стіни глуха.

Ось чому я, не вірячи в цю умиротворення [5, с.80].

Ельдара Муганли. Розглядаючи окремі вірші, і при ретельному вивченні всієї поезії 1990-х років, ми помічаємо почуття безвиході, образи та тривоги у творах поетів та письменників того періоду. Немов духовний світ людей заповнений порожнечею, похмурістю, загубленістю. І все це поглинає їхнє життя. Начебто, і поезія здригнеться. На приклад наведемо невеликий уривок з вірша Ельдара Муганли «Холодок»:

Йде сніг... Падає сніг на моє серце.

Втративши розум,

Втративши смак,

Темний сніг.

Який дивний вітер!.. [4]

Падіння темного снігу чи справді вказує колір природного явища, чи це символізує розпач поета? Зрозуміло, що сніг може бути чорним, він завжди білий. Так, у чому полягає причина цієї безвиході, скептицизму та спустошеності? Звернемося до інших рядків:

Падає сніг на моє серце,

Чорний сніг,

Замутніло дзеркало моє золоте в білих квітах,

Мерзне фіолетовий світ моєї душі... [4]

Події суспільно-політичного життя має вплив на літературу. Тобто і література піддається впливу соціально-економічних та політичних подій, що відбуваються у нашому світі. Якщо між глобальним світом і творчими особистостями не встановити стосунки належного рівня і достатньою мірою, то ми стикатимемося реальним занепадом і прогалиною у розвитку літератури. Якщо акцентувати увагу, то очевидно, що меланхолія та скептицизм проявляється не тільки в поезії Південного Азербайджану 1990-х років. Цей дух мотивує й у літературі багатьох народів світу.

Агшин Агкемерлі. В Ірані завжди були національні проблеми. Тому основну лінію літератури Південного Азербайджану завжди становила питання рідної мови та історичної батьківщини. Це було і напередодні іранської революції і після неї. Шовіністичний режим уряду Ірану та обмеження поглибили цей процес. І зробили однією з найважливіших проблем. Однак, попри всі обмеження та санкції уряду, народ не зрадив своїх національних і духовних цінностей. Навпаки, поклоніння та прихильність до них ще більше надихнулася і вкоренилася. Політичний режим в Ірані називав «Тебріз чужим для Баку». Але це не зламало непохитний дух народу Південного Азербайджану. Уряд Ірану зовні хоч і домігся реалізувати впровадження своїх завдань, але не зміг підкорити серце жодного азербайджанця, який сумує за єдиною Батьківщиною. Поети Південного Азербайджану завжди вірили та сподівалися на світле та щасливе майбутнє. Представники літератури та поезії виступали від імені свого народу, і завжди висловлювали віру в те, що якось прийде кінець цьому розлученню. І з цими бажаннями складали свої вірші. Як говорив Агтттин Агкемерлі у своєму вірші «Мої роздуми»:

Розколоти мої роздуми,

Настане день, буде чужа розлука.

Ні, ні слова мої нісенітниці,

А тих, хто істину заперечував.

"Відмовся від рідного народу і мови", сказали мені.

Тебриз «чужий для Баку», сказали мені.

Про себе подумав: «Одне моє серце,

Інше око безцінне»,

Стали моєю Вітчизною,

Єдиний Азербайджан різних берегах [5, с.92].

Поет не виділяє ці міста - Тебріз і Баку, називаючи одного серцем, іншого на власні очі. І відкрито відзначає їх своєю батьківщиною, єдиним Азербайджаном. Поет виступав із позиції єдиного Азербайджану, заперечуючи проти шовіністичного режиму. Крім цього, він закликає синів батьківщини до солідарності та згуртованості:

...Захід сонця поступається сходом,

Ти тільки подивися, як улаштований цей світ,

З одного боку, Добро, інший Зло.

То темна темрява, то сонце.

Пориви серця мого та бажання Блукають у пошуках єдності, цілості.

Розколоти мої роздуми,

Настане день,

І буде далека ця розлука [5, с.92].

Як бачимо, прагнення нероздільності і єдності становить цілу течію у творчості Агтттин Агкемерлі.

Бахтіяр Алімураді

У 1990-х роках поети Південного Азербайджану не лише творили модерністську поезію. Поряд із цим намагалися відповідати вимогам та побажанням багатьох традиційних літературних течій та любителів віршування. Хотілося б звернути вашу увагу на вірш Бахтіяра Алімураді «Гянджа» у жанрі гошма:

Довірились хоробри сини твої,

Тобі, розгадці моїх болісних шален, Гянджа!

Пішли квіти, щоб вилікувати каліцтво мої,

Хай заживе поранення мого серця, Гянджа!

Вирує вітру, гори покриті снігом,

Звідки частка розлуки в Арані?

Не хочу зачіпати тебе за живе

Ти частина душі Тебріза, Гянджа! [5, с.97]

Література не тільки плід виняткового таланту та здібностей. А також показник завзятого читання та ретельного спостереження та досягнення світогляду. У вищезгаданому вірші Бахтіяра Алімураді ми ще раз знаходимо підтвердження цієї концепції. У цьому вірші одним із цікавих моментів є те, що автор, вживаючи замість задуманого слова інше, створює гарну метонімію. Вірш привертає увагу своєю прекрасною римою.

Поет страждає, але ніщо не може позбавити його болю. І хвороба його безнадійна. Але квітка з Гянджі, на яку він очікує, позбавити її від страждань. Тільки квітка з Гянджі стане бальзамом на душу. І зцілить поранене його серце. Гянджа також є частиною душі Тебріз. Серце Тебріза б'ється разом із Гянджою. Розлучити їх одне від одного неприпустимо. Проте нині між ними непереборна відстань. Розставання, причина, якою всім відомо. Одним словом, сльози, смуток, вразливість цього вірша народжені з любові до Батьківщини, через горе по Тебризу, і з туги за Гянджою. Однак, незважаючи на гіркі, нещасні, тяжкі роки життя, автор свято вірить, що настане кінець цим стражданням і розлуці. Втім, як і його сучасники.

Висновки

Після Ісламської революції в Ірані 1979 року література Південного Азербайджану почала відроджуватися. І ідеї національної волі стали вільно виражатися у пресі. Але невдовзі цьому настав кінець. Хоч і політичний режим в Ірані змінився, але ставлення до неперсидського населення залишалося незмінним. Основним гаслом Ісламської революції був заклик до рівноправності всіх народів країни. Однак у Південному Азербайджані грубо порушувалася права місцевого населення говорити, писати та вільно висловлювати свою думку рідною мовою. І переважна більшість нашого народу, що проживає в Південному Азербайджані, мимоволі залишалася залежно від цих поневірянь. Проте представники інтелігенції народу, особливо майстра словесного мистецтва, продовжували рух опору проти деспотизму. І у своїх творах демонстрували непримиренний дух народу. Цей процес став основою нової доби у літературі Південного Азербайджану. Цей період охоплював 1980-91 -і роки, і представив нам таких чудових художників пера, як Гаміда Раїзаде, Ніґяр Хіяві, Ельдар Муганли, Агшин Агкемерли, Бахтіяр Алімураді. У творчості мотиви протесту проти моральних заборон виступали провідною думкою, і стали основний концепцією їх творів.

Література:

1. Bardali, B. Canubi Azarbaycan muhacirat poeziyasi / B.Bardali. - Baki: Elm va tahsil, - 2012. - 115 s.

2. Canubi Azarbaycan §eiri antologiyasi / tart. ed. V.0hmad, D.Rzayeva - Baki: Ecoprint, - 2018. - 671 s.

3. 0hmad, V.M. iran islam inqilabina qadar Canubi Azarbaycanda adabi prosesin xususiyyatlari (1959-1979) // - Baki: DOvlat va Din. ictimai fikir toplusu, - 2017. № 2, - s.65-75.

4. 0liyeva, Q. Eldar Muganli - “duygulari u§uyan, nagmalari dara qakilan” §air// 525-ci qazet. - 2022, 10 fevral. - s.14-15.

5. Guney Azarbaycan Antologiyasi (Јagda§ dovr) / tart. ed. va on soz P.Mammadli - Baki: TEAS Press, - 2015. - 362 s.

6. Haciyeva, Y.0. iran islam inqilabindan sonra Canubi azarbaycanlilarin ana dili ugrunda mubarizasi (1979-2005): / tarix uzra falsafa doktoru dis. avtoreferati. / - Baki, 2014. - 26 s.

7. Xiyavi, N. Kimsa qorxmasin... // 0dabiyyat qazeti. - 2014, 31 oktyabr. - s.15.

References:

1. Bardali, B. (2012), Bardali, B. [The poetry of migeration of South Azerbaijan / - Baku: Science and education, - 115 p.], Canubi Azarbaycan muhacirat poeziyasi / - Baki: Elm va tahsil, - 115 s. (in azerbaijanian)

2. V.0hmad, D.Rzayeva (2018), V.Ahmad, D.Rzayeva [South Azerbaijani poetry anthology / - Baku: Ecoprint, - 671 p.], Canubi Azarbaycan §eiri antologiyasi / - Baki: Ecoprint, - 671 s. (in azerbaijanian)

3. 0hmad, V.M. (2017), Ahmad, V.M. [Features of the literary process in South Azerbaijan before the Iranian Islamic Revolution (1959-1979) // - Baku: State and Religion. Collection of public opinion, № 2, - pp.65-75.], iran islam inqilabina qadar Canubi Azarbaycanda adabi prosesin xususiyyatlari (1959-1979) // - Baki: Dovlat va Din. ictimai fikir toplusu, № 2, - s.65-75. (in azerbaijanian)

4. 0liyeva, Q. (2022, 10 february) Aliyeva, Q. [Eldar Muganli - “a poet whose emotions are cold and whose songs are tight” // Newspaper of 525th. - pp.14-15], Eldar Muganli - “duygulari u§uyan, nagmalari dara qakilan” §air // 525-ci qazet. - s.14-15. (in azerbaijanian)

5. P.Mammadli (2015), P.Mammadli, [South Azerbaijani Anthology (Contemporary Period) / - Baku: TEAS Press, - 362 p.], Guney Azarbaycan Antologiyasi (Јagda§ dovr) / - Baki: TEAS Press, - 362 s. (in azerbaijanian)

6. Haciyeva, Y.0. (2014), Hajiyeva, Y.A. [The struggle of South Azerbaijanis for their native language after the Iranian Islamic revolution / - the abstract of the Phd dissertation in history. /- Baku: - 26 p.], iran islam inqilabindan sonra Canubi azarbaycanlilarin ana dili ugrunda mubarizasi (1979-2005): / tarix uzra falsafa doktoru dis. avtoreferati. / - Baki, - 26 s. (in azerbaijanian)

7. Xiyavi, N (2014, 31 october), Khiyavi, N. [No one should be afraid... // Newspaper of literature. - p.15.], Kimsa qorxmasin... // 0dabiyyat qazeti. - s.15. (in azerbaijanian)

Размещено на Allbest.ru