Українські паремії в етнографічному доробку Степана Носа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українські паремії в етнографічному доробку Степана Носа

Аліса Данилевич

кандидат історичних наук

асистент кафедри етнології та краєзнавства

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка



Ukrainian paremia in the ethnographic works of Stepan Nos

Alisa Danylevych, Candidate of historical sciences, assistant professor of the Department of Ethnology and Local History, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Abstract

The article, based on the study of the updated works of S. D. Nos and archival documents, analyzes the scientific work of the scientist in the field of ethnography and folkloristics on the example of the study and use in his works of Ukrainian folk proverbs, which are systematized according to genre: proverbs and sayings, beliefs and omens, riddles, fairy tales.

It is noted that proverbs and sayings, which the scientist used when preparing his scientific works, were the most used in the work of the ethnographer. It is emphasized that numerous proverbs and sayings are used in works on traditional calendar and family rites, ethnology, ethnomedicine, national cuisine, in particular in his works such as «About diseases and how to prevent them», «To the ploughman», «In every nation own nature» etc.

It has been established that the largest number of proverbs, sayings, parables, superstitions and fairy tales are available in the handwritten researches of S. D. Nos, which are stored in archival institutions and library departments, as well as on the pages of the journal «Osnova» and «Chernihiv provincial gazettes». Prose and poetic paremies, which reflect the everyday life and traditions of the Ukrainian people, song creativity, ritual art, which testify to the ethnographer's deep knowledge of Ukrainian society, its history and culture, are considered.

Keywords: Stepan Nis, ethnography, folklore, paremias, proverbs, proverbs, Ukrainian culture.



Українські паремії в етнографічному доробку Степана Носа

Анотація

прислів'я приказка нос паремія

У статті на основі дослідження актуалізованих праць С.Д. Носа та архівних документів проаналізовано науковий доробок вченого в галузі етнографії та фольклористики на прикладі вивчення та використання у своїх працях українських народних паремій, які систематизовано за жанровою ознакою: прислів'я та приказки; повір'я та прикмети; загадки; казки.

Зазначається, що найбільш уживаними у творчості етнографа були прислів'я та приказки, якими вчений послуговувався при підготовці своїх наукових творів. Підкреслюється, що в працях з традиційної календарної та сімейної обрядовості, народознавства, етномедицини, національної кухні використано численні прислів'я та приказки, зокрема у таких його творах як «Про хвороби і як їм запомогти», «До пахаря», «У всякого народа своя природа» тощо.

Встановлено, що найбільша кількість прислів'їв, приказок, притч, повір'їв та казок наявна у рукописних дослідженнях С.Д. Носа, що зберігаються в архівних установах та відділах бібліотек, а також на сторінках часопису «Основа» та «Черниговских губернских ведомостей». Розглянуто прозові та віршовані паремії, які відображають побут та традиції українського народу, пісенну творчість, обрядове мистецтво, що свідчить про глибокі знання етнографом українського соціуму, його історії та культури.

Ключові слова: Степан Ніс, етнографія, фольклор, паремії, приказки, прислів'я, українська культура.



Одним із визначних українських етнографів другої половини ХІХ ст. був Степан Данилович Ніс (1829-1901), який залишив понад 50 опублікованих праць та близько 20 тис. сторінок записів різнопланових матеріалів з історії українського фольклору, народознавства, пісенної творчості, календарної обрядовості, що досі зберігаються в архівосховищах. їх дослідження та оприлюднення є покликом часу та сприятиме поглибленому вивченню української народної культури, подвижницької наукової, громадської та літературної діяльності С.Д. Носа.

Серед етнографічних та фольклорних матеріалів, зібраних С.Д. Носом, привертає увагу група малого прозового фольклору, серед якого автор наводить чимало паремій - коротких, влучних, лаконічних висловлювань, що в образній формі відтворюють побутуючі явища та реалії дійсності та усталилися в усній народній творчості.

Традиційними в прозовому фольклорі є прислів'я, приказки, притчі, приповідки, примовки, казки, загадки, вітання, прощання, побажання, прокльони, прикмети, тости, каламбури, скоромовки, афоризми тощо.

Пареміографія, як розділ фольклористики, займається збиранням, записуванням (фіксацією), з'ясуванням походження паремій та їхньої художньої природи; пареміологія - є власне наука про прислів'я, їх систематизацію, дослідження, атрибуцію та пояснення. Ці терміни часто вживають паралельно і в українській історичній науці, і в етнології.

Степан Ніс був глибоким знавцем української народної паремії, він використовував їх у своїх працях задля підтвердження якоїсь думки або тези. Найбільш за все етнограф послуговувався прислів'ями і приказками, розмаїття яких вражає своєю кількістю і влучністю у його друкованих та рукописних працях. їх дослідження українськими етнографами активізувалося від 1980 р. і триває до нині. Це праці О. Бріциної (Бріцина 1980, с. 67-70), В. Дудка (Дудко 1981, с. 4), О. Ісаєнка (Ісаєнко 1990, с. 3), М. Малюка (Малюк 1992, с. 39-47), С. Чибирак (Чибирак 2009, с. 83-88) та ін., в яких презентуються нововіднайдені документи, уточнюється дата народження С.Д. Носа, аналізується його науково-літературна, фольклорно-етнографічна та професійна медична діяльність. 2000 р. вийшов друком бібліографічний покажчик (Середенко, Грищенко 2000, 5 с.), в якому автори намагалися віднайти та систематизувати праці С. Д. Носа та літературу про нього.

У статті Я. Коновальця (Коновалець 1998, с. 78-81) акцентується увага на становленні світогляду С.Д. Носа, його захопленні козацькою старовиною, народним побутом, українськими піснями та переказами.

Дослідниця В. Шекун (Шекун 2017, с. 173-177) актуалізувала формулярний список про службу С.Д. Носа, протоколи його медичного обстеження, низку родинних документів тощо.

Від початку 2000-х років нами опублікована низка праць, в яких аналізуються проблеми народознавства у творчості етнографа (Данилевич 2019, с. 53-60), календарної та сімейної обрядовості (Данилевич 2010, с. 105-109) та ін. проблем, пов'язаних з фольклорно-етнографічною діяльністю вченого.

Ми систематизували усі записані С.Д. Носом паремії за жанровою ознакою: а) прислів'я та приказки; б) повір'я та прикмети; в) загадки; г) казки.

Перша група - прислів'я та приказки налічує найбільшу кількість пам'яток цього жанру, які є у різнопланових дослідженнях С.Д. Носа. Серед актуалізованих етнографом ще за життя є низка паремій, якими вчений послуговувався у своїй творчості, і які віддзеркалюють їхній зміст та тематику.

У праці «Про хвороби і як їм запомогти» (Ніс 1874, 54 с.) автор на початку тексту (як епіграф) наводить таке прислів'я: «Той, хто не чує і не знає, той і погибає...» (Ніс 1874, с. 6), акцентуючи увагу читача, таким чином, на необхідності усвідомлення та дотримання тих порад, пояснень і тлумачень, які дає лікар С.Д. Ніс для того, щоб уникнути захворювань. У цій самій праці наводиться і таке прислів'я: «Без піджоги дрова не горять, без іскри пожежі не буває» (Ніс 1874, с. 43). Загалом текст привертає увагу своїми роздумами про життя народу, про хвороби, які бувають у різні пори року, зокрема під час косовиці, у жнива, під час осіннього вітру, дощу тощо. Тут присутні прислів'я: «Прийшов Спас - держи рукавички про запас» (Ніс 1874, с. 44), «Прийшла Пречиста - забрала й старостів нечиста» (Ніс 1874, с. 45), «Стане плоскінь* куріть, стануть і півники в грудях співать» (Ніс 1874, с. 51), «Лихо і по дереву ходить» (Ніс 1874, с. 42). Всі вони стосуються повсякденного життя і здоров'я людини, про яке слід дбати і берегти.

У публікаціях, що були оприлюднені в ж. «Основа», також наявні прислів'я. У нарисі «Хуртовина» (Ніс 1861, с. 66-74), де описується поїздка друзів узимку і йдеться про непогоду і про те, яким шляхом краще їхати, - автор наводить прислів'я: «Хто кругом їздить, той дома ночує» (Ніс 1861, с. 71) , маючи на увазі, що не завжди слід обирати дорогу навпростець; інколи задля убезпеченості і зручності треба об'їхати, - хай це буде довше, проте надійніше.

Загалом, майже у всіх творах, опублікованих у журналі «Основа» наводяться різні прислів'я. Ми зустрічаємо такі: «Добра тая річ, як у хаті піч. Добра тая рада, де щирая правда» (Ніс 1862, с. 29).

Чимало публікацій С.Д. Носа було надруковано на сторінках «Черниговских губернских ведомостей». Там опубліковано нарис про село Понори (Ніс 1859, с. 125-129), «Чотири пори годовії» (Ніс 1859, с. 322-324), різнопланові інформативні публікації з історичної тематики, українські загадки тощо.

Увагу привертає невеличкий нарис «До пахаря», в якому автор ділиться думками про важку роботу селянина в усі пори року, проте, найважча пора для нього - літо, на яке випадають жнива, косовиця, духота, сонце аж пече ...» (Ніс 1859, с. 1-2). Автор радить пити воду, відпочивати, щоб уберегтися від хвороб.

В цьому нарисі С.Д. Ніс наводить декілька прислів'їв: «Не той молодець, що за водою пливе, а той молодець, що проти води», «Думка ген-ген витає, а смерть за плечі хапає» (Ніс 1859). А на початку тексту він двічі повторює прислів'я «Із щастя та з горя скувалася наша доля» (Ніс 1859).

Зустрічаються прислів'я і приказки і у праці С.Д. Носа «У всякого народа своя природа», які віддзеркалюють основну ідею і зміст твору. Тут наявне таке прислів'я: «Як Бог не дав розуму, коваль не скує» (Ніс 1888, с. 7). Перегукуються з ним ще декілька висловлювань, наведених в іншій праці Степана Носа з народної медицини: «Дасть Бог лихо, дасть Бог і розум» (Ніс 1874, с. 30), або «Як хоче Бог покарати, то перше розум однімає» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 25, арк. 163зв.). Основну ідею віри у Бога, який може покарати за неправильне або нечесне життя, яскраво уособлює прислів'я «Від серця до Бога - навпростець дорога» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 17, арк. 1).

Найбільше цікавих прислів'їв та приказок ми знаходимо у рукописах вченого, що зберігаються в архівах та рукописних відділах бібліотек. Серед них є такі усталені і традиційні, які і сьогодні часто можна почути в різних ситуаціях: «Правда не тонить у воді, не горить у вогні» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 17, арк. 78), «Дарованому коню в зуби не заглядають» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 5, арк. 26), «Старість не радість» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 27, арк. 312), «Яблучко від яблуні не далеко одкочується» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 179, арк. 1), «Лінивий двічі робить» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 17, арк. 79), «Якою мірою міряєш, такою й тобі одміряється» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 25, арк. 164), «Яке коріння, таке й насіння» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 179, арк. 1), «Моя хата з краю, нічого не знаю» (ІР НБУВ, ф. І, спр. 308, арк. 56), «Чоловіка по одежі стрічають, а по уму проводжають» (Ніс 1862, с. 29) та інші. Всі вони живуть і використовуються сьогодні у повсякденні. Поміж такими побутуючими прислів'ями є і менш вживані, які присутні у записах С.Д. Носа: «Літо на зиму робить» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 25, арк. 164) , «Добро робиш, доброго й кінця сподівайся» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 25, арк. 164), «Не збирай сину худоби, а збери йому розум» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 25, арк. 163), «На доброго молодця нема дубця» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 74, арк. 50), «Коли свого не жаліти - то хто його буде цінити» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 74, арк. 50зв.) та ін.

Є у записах етнографа і віршовані приказки:

Танцювала риба з раком,

А морковця з пастернаком,

А цибуля з буряком,

А дівчина з козаком (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 9, арк. 6).

Або така:

Наш пан піддячний Любить борщ горячий,

А як голодний,

Так їсть і холодний

(АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 27 арк. 312).

До другої групи ми віднесли досить цікавий і живий жанр народного фольклору, що складає народні повір'я та прикмети. Ці прозово-віршовані пам'ятки виросли на багатовікових спостереженнях українців, сформованих на життєвих ситуаціях, знаннях побуту та традицій, які вкоренилися у повсякдення.

Народні повір'я, пов'язані із соціальним, побутовим життям, погодними явищами природи: «Собака качається у снігу - на відлигу» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 158, арк. 48), «Мертві і карасі сняться - на дощ» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 117, арк. 78зв., 79зв), «Півні увечері співають - на дощ» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 160, арк. 84) , «Пчола грає - на дощ», (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 160, арк. 83), «Сонце окинулось кругом - завтра вітер буде» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 160, арк. 82), «Ворон криче - на вітер» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 158, арк. 48), «Якщо на Мокрини був дощ - осінь буде мокра» (Ніс 1874, с. 43).

Чимало повір'їв пов'язано з різними соціальними подіями, або життєвими та побутовими умовами та ситуаціями: «Як сорока б'ється у вікно, той дім спустіє» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 117, арк. 31зв.), «Заєць перебіг дорогу - буде нещастя» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 117, арк. 31зв.), «Як паска западе - хто-небудь умре» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 117, арк. 73зв.), «Грім на голе дерево - буде голод на хліб» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 118, арк. 118), «Пугач кричить - нещастя буде» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 167, арк. 1).

Чимало народних прикмет пов'язано зі смертю людини: «Як хто умре та дивиться одним оком - значить ще когось потягне за собою» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 167, арк. 1), «Якщо у хаті запахне ладаном - хтось вмре» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 167, арк. 1), «Як мертвого несуть - не можна дивитися у вікно» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 129, арк. 15зв.), «На скупому могила западе» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 118, арк. 117).

Є і власне побутові прикмети, які передаються у родинах: «Ключі не можна на стіл класти, бо буде лайка» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 129, арк. 15зв.), «Не співай за столом, бо буде жінка дурна» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 129, арк. 15зв.), «Не подавай води через поріг, бо не оженишся (або не вийдеш заміж)» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 167, арк. 1), «Кіт облизується - гості будуть» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 167, арк. 1).

Цікаві прикмети і повір'я, пов'язані із зовнішністю людини або із частинами людського тіла: «У кого брови зрослися - той щасливий буде», «У кого два вихрі на голові - той буде двічі жонатий», «У кого є родима пляма - той буде щасливий», «Кінчик носа свербить - у куми візьмуть», «Переносиця свербить - вмре хтось із родичів» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 117, арк. 91).

Присутні у працях С.Д. Носа і повчальні розповіді - притчі, ідеї яких базуються на повсякденних життєвих ситуаціях та спостереженнях. У записах С. Носа залишилися наступні притчі, які етнограф називає «пришти»: «Є в глечику молоко та голова не влізе», «Невідома птиця», «Чоловік та розум». До прикладу:

Хто з миру розумом живе,

Той і в письменстві силу знає...

А наш Іван пісьмо зазнав Та прямо в пельку пхає, - Насунув брови і скрививсь,

А далі сів тай засмутивсь:

(бо, бачиш, трохи не вдавивсь):

Що за лиха година ...

(Ніс 1861, с.1).

Є притчі прозового жанру, зокрема про жадібність: «Біжить вовк, питає його Бог: Куди вовче біжиш?

До вдови за поросям!

Так у неї ж одне!

Так щоб не було і того» (АНФРФ ІМФЕ, ф. ІІ, спр. 160, арк. 154зв.).

Традиційний жанр українського фольклору, що також відноситься до паремій - загадки, про які неодноразово писав Ніс і публікував їх у періодиці.

У газеті «Черниговские губернские ведомости» за 1859 р. опублікована розвідка етнографа про українські загадки, які, як вважає етнограф, слід віднести до забав та пустощів, що є формою розваг в години відпочинку і несе одночасно поживу для розуму і для душі. Будь-яка загадка, пише вчений, взята із життя, зі спостережень над предметами фізичного та духовного світу, у формі уявлення і не дивно, що людина намагається знайти ту відповідь, яка послужила приводом для її складання.

С.Д. Ніс пише, що у публікації приводить загадки, які не були опубліковані у виданні О. Сементовського, а записані власноруч етнографом у селі Понори.

Усього наведено 41 загадку з відгадками. От лише деякі з них:

Стоїть півень над водою З червоною бородою,

Хто йде - не мине,

За борідку ущипне.

(Калина)

(Ніс 1859, с. 168).

Сидить Марушка В семи кожушках,

Хто на неї гляне - Той і заплаче.

(Цибуля)

(Ніс 1859, с. 168).

Триста галок,

Та п'ятдесят чайок,

Та п'ятнадцять орлів,

Одне яйце знесли.

(Рік)

(Ніс 1859, с. 168).

Іде віз без коліс,

А дорога без піску,

А батіг без ляску. (Човен, вода і весло) (Ніс 1859, с. 167).

Степан Ніс пише, що загадки є необхідним атрибутом у житті людини. Вони змінюються з часом: те, що колись було цікавим, нині викликає іронію, або просто залишається без уваги. У своїх працях він неодноразово використовує латинський термін «perpetuum mobile» - «вічний рух» стосовно людського життя. Етнограф його застосовує і у фізичному плані, і в психологічному по відношенню до ідеалів, яких намагається досягти. Він зазначає, що інколи ми обираємо невірний шлях, поступаємо нерозсудливо, піддаємося бажанням, які заводять нас до суєтної пустоти, ми витрачаємо час без користі: «те, що істино добре, ми не цінуємо, забуваємо...» (Ніс 1859, с. 165--166). Степан Ніс пише, що всі забавки під час відпочинку з часом змінюються. Прадіди наші не цікавилися тими іграми, які захоплюють нас, хоча, інколи вони бувають шкідливими і погано впливають на різні боки нашої дійсності. Щодо загадок, то і в минулі часи, і в сучасні, пише С. Д. Ніс, вони є для простого народу приємною розвагою і під час занять, і в години відпочинку (Ніс 1859, с. 166). Він зазначає, що замислювався над тим, що корисного загадки несуть для душі та для розуму, і прийшов до висновку, що будь-яка загадка з'являється із життєвих ситуацій і тому певною мірою знайомить нас з оточуючим світом. Так, чимало загадок присвячено найбільш важливим елементам людського життя: сонцю, небу, зорям, природним предметам, які відомі з дитинства і супроводжують людину протягом усього життя:

Простелю рогожку,

Посію горошку І хліба окраєць.

(Небо, зорі і місяць)

(Ніс 1859, с. 166).

Стоїть верба над водою,

В воду дивиться .

(Небо)

(Ніс 1859, с. 168).

По-турецьки, по-німецьки говорило,

Кругом хати ходило.

(Сонце)

(Ніс 1859, с. 168).

Одно лежить,

Друге біжить,

Третє кланяється.

(Земля , вода, очерет)

(Ніс 1859, с. 168).

Підводячи підсумки висвітленню ролі загадки в житті людини, Степан Ніс вважає, що «призначення загадок саме раціональне: вони розважають і разом з тим дають поживу для розуму не завдаючи розладу фізичному здоров'ю.» (Ніс 1859, с. 168).

Наступний жанр - казки, які не всі етнологи відносять до пареміології, оскільки вони не за всіма ознаками (наприклад, короткий виклад) відповідають паремії. Проте, вважаємо, що дотично до пареміографії ми можемо віднести і казковий жанр. Цьому є декілька причин: по-перше, казка (особливо побутова), як і прислів'я і приказка, відтворює методом споглядання та художніми засобами реальні загальнолюдські проблеми: добра і зла, кривди і правди, справедливості і підступності тощо; по-друге, характерною ознакою казки, як і інших паремій, є традиційність: в казкових персонажах уособлюються народні уявлення, звичаї, мрії, специфіка оцінки тих чи інших подій; по-третє, тематичне різнобарв'я казок, як і інших паремій, надзвичайно широке: міфічні, фантастичні, сатиричні, героїчні, казки соціально-побутові, сімейно-побутові, про звірів, про птиць, нечисту силу, зміїв, богатирів тощо, що також віддзеркалює народні сподівання, надії, віру у добро.

Казка захоплює своїм сюжетом, фантазійністю і саме тому навіть в образі нереального героя або події є відображення існуючої дійсності.

Відома вчена-етнограф О.Ю. Бріцина пише, що носівські записи казок (їх близько ста) потрапили до багатого зібрання рукописів, нотаток, розвідок І.Я. Рудченка і зберігаються у фондах бібліотеки РАН (Бріцина 1980, с. 68).

Народну казку С.Д. Ніс сприймав як жанр усної словесності, поряд із байками, переказами, народними прикметами та ін. видами українського фольклору, які слугують своєрідним джерелом для вивчення народного життя. Етнограф узагальнив їхню цінність як унікального скарбу українського казкового епосу, в якому можна почерпнути і повчальні уроки, і високі морально-етичні ідеали, і пізнати події минувшини. Степан Ніс у своїй спадщині більш за все має побутових казок, таких як: «Чоловік і три сини» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 4-9), «Чоловік і вовк» ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 9зв. - 10зв.), «Два брати убогий і багатий» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. арк. 1-2), «Ох» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 2-4) та низку коротеньких казок без назв (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 12-17). Всі вони датуються записами 1854 р. у с. Понори. На архівній справі, що зберігається в ІР НБУВ є напис рукою П.О. Куліша: «Усього казок 10 от Носа». За тематикою та сюжетними лініями всі вони різні. Казка «Чоловік і три сини» має традиційний для українських народних казок сюжет, коли батько має трьох синів: два з них розумних, а третій дурень. На цій темі розгортається сценарій, за яким відбуваються наступні події: помираючи, батько наказав синам: «як умру, діти, дак щоб ви стерегли мене уночі на могилі. От перву ніч стерегти старшому сину» (ІР НбУв, ф. 338, спр. 10, арк. 4зв.), далі - середньому і так до молодшого - дурня.

В першу ніч після смерті батька зібрався йти на могилу старший син, а ніч темна, дощ, вітер... Подумав: «Нащо я піду ... ще хтось вб'є, і каже: іди до батька ти, дурню...» Прийшов молодший син «ударив тричі кійком ... от батько і питає: «Се ти, сину Старший? - мовчить. Се ти, сину підстарший? - мовчить. Се ти, дурню? - «Я» - відповідає. От і вийшов батько, да як свиснув молодецьким посвистом, як крикнув молодецьким покриком, от і прибіг кінь - Золота Шерстина, Срібна Шерстина. Каже батько: От вирви ж ти сину, з хвоста волосину, як треба буде - то й прикажи і прибуде» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 4зв.).

На другу ніч трапилась та сама ситуація: середній син сказав: «Ти брате, не пішов то і я не піду.». І знову відправили на могилу до батька молодшого сина. Знову обізвався батько: «Се ти, сину старший? - мовчить. Се ти сину підстарший? - мовчить. Се ти дурню? - Я тату! І знов вийшов батько із могили. Да як свиснув молодецьким посвистом, да як крикнув молодецьким покриком, так і вродився кінь - Золота Шерстина, Срібна Шерстина; вирви сину волосину із хвоста, як прикажеш, та й прибуде зараз.» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 5-5зв.). На цьому обривається сюжетна лінія про синів, а вступає інша, яка також є казково традиційною і присутня у багатьох казках: цар оголосив про те, що хто царівну, яка загубилась, приведе. той отримає і худобу царську, і царівну в дружини. І знову почалася боротьба між братами за те, щоб одружитися з царівною.

С.Д. Ніс красномовно описує події, в яких взяли участь старші брати, і як молодший скористався тією «волосиною з хвоста», яку він отримав завдяки батькові, хоча той вже і був у могилі. Зрозуміло, що переможцем вийшов молодший син, у якого людські якості і шана до батьків була набагато вища, ніж у його розумних братів.

Закінчується казка фразою «. тоді цар дурню усю худобу записав» (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10, арк. 9зв.).

Чимало казок у С.Д. Носа, де основними героями виступають чоловік і жінка. До них ми віднесемо казки «Ох», у якій йдеться про родину, яка мала одного сина і хотіла його віддати на навчання «хоч кравцювать, хоч шевцювать». За сюжетною лінією, через обман та хитрощі, батькові довелося віддати свого сина лісному господарю, якого звали «Ох». Далі йдеться про те, як батько хотів повернути свого сина додому. В казці показані такі людські риси як жадібність, здирство, обман; у казці «Було два брати убогий і багатий» висвітлюється людська вдача, коли перемагає розум, щирість та кохання. Йдеться у казці і про господарчі проблеми «готування кулішу, добування вогню» тощо (ІР НБУВ, ф. 338, спр. 10).

Отже, підсумовуючи фольклорні дослідження С.Д. Носа, ми можемо констатувати, що у працях вченого увага була приділена використанню різних за змістом і жанрами паремій: прислів'їв та приказок, повір'їв та прикмет, загадок та казок, якими часто послуговувався етнограф. Наведені літературно-етнографічні пам'ятки свідчать про глибоке знання вченим українського національного фольклору, зокрема українських паремій.



Список джерел та літератури

1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (АНФРФ ІМФЕ), ф. ІІ, спр. 25, 202 арк.; спр. 17, 219 арк.; спр. 5, 41 арк.; спр. 27, 358 арк.; спр. 179. 1 арк.; спр. 74, 288 + 264 арк.; спр.9, 16 арк.; спр.158, 49 арк.; спр.117, 268 арк.; спр. 160, 159 арк.; спр. 158, 49 арк.; спр. 118, 242 арк.; спр. 167, 1 арк.; спр. 129, 116 арк. БРІЦИНА, О., 1980, Фольклорно-етнографічна діяльність С.Д. Носа. Народна творчість та етнографія. 1.67-70.

2. Данилевич, А., 2010, Різдвяна обрядовість українців в етнографічній спадщині Степана Носа. Етнічна історія народів Європи. 32. 105-109.

3. Данилевич, А., 2019, Проблематика народознавчих студій Степана Носа в журналі «Основа». Етнічна історія народів Європи. 58. 53-60.

4. Дудко, В., 1981, Коли народився Степан Ніс. Літературна Україна. 25 вересня. 3.

5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (ІР НБУВ), ф. І, спр. 308, 243 арк.; ф. 338, спр. 10, 18 арк.

6. Ісаєнко, О., 1990, За що арештували етнографа. Деснянська правда. 200. 3.

7. Коновалець, Я., 1998, Степан Ніс. Сіверянський літопис. 4. 78-81.

8. Малюк, М., 1992, Життя й писання доктора Носа. Берегиня. 1. 39-47.

9. Ніс, С., (Стецько Благовіст), 1862. Де-яка подробиця (з поводу «Живописної України»). Основа. 8. 29. Ніс, С., 1859, До пахаря. Черниговские губернские ведомости. 45. 1-2.

10. Ніс, С., 1859, Черниговские губернские ведомости. 24. 166-168.

11. Ніс, С., 1859, Чотири пори годовії. Черниговские губернские ведомости. 43 (неофиц. часть). 322-324. Ніс, С., 1861, Хуртовина. Основа. 5. 66-74.

12. Ніс, С., 1874, Про хвороби і як їм запомогти.

13. Ніс, С., 1888, У всякого народа своя природа (Путешествие к родному пепелищу). 31.

14. Нос, С., 1859, Село Поноры (Конотопского уезда). Черниговские губернские ведомости. 19. 125-129. Середенко, Г., Грищенко, П., 2000, Степан Данилович Ніс: Рекомендаційний бібліографічний покажчик. Чибирак, С., 2009, Етнографічна діяльність Степана Носа. Етнічна історія народів Європи. 29. 83-88. Шекун, В., 2017, Неопублікований родовід С.Д. Носа. Сіверянський літопис. 6. 173-177.



References

1. Arkhivni naukovi fondy rukopysiv ta fonozapysiv Instytutu mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii im. M.T. Rylskoho NAN Ukrainy [Archival scientific funds of manuscripts and phonorecords of the Institute of Art History, Folklore and Ethnology named after M.T. Rylsky National Academy of Sciences of Ukraine]. (ANFRF IMFE), f. II, spr. 25, 202 ark.; spr. 17, 219 ark.; spr. 5, 41 ark.; spr. 27, 358 ark.; spr. 179. 1 ark.; spr. 74, 288 + 264 ark.; spr.9, 16 ark.; spr.158, 49 ark.; spr.117, 268 ark.; spr.160, 159 ark.; spr. 158, 49 ark.; spr.118, 242 ark.; spr.167, 1 ark.; spr. 129, 116 ark.

2. Britsyna, O., 1980, Folklorno-etnohrafichna diialnist S.D. Nosa [Folklore and ethnographic activity of S.D. Nos]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia. 1.67-70. [In Ukrainian].

3. Chybyrak, S., 2009, Etnohrafichna diialnist Stepana Nosa [Ethnographic activity of Stepan Nos]. Etnichna istoriia narodiv Evropy. 29. 83-88.

4. Danylevych, A., 2010, Rizdviana obriadovist ukraintsiv v etnohrafichnii spadshchyni Stepana Nosa [Christmas rituals of Ukrainians in the ethnographic heritage of Stepan Nos]. Etnichna istoriia narodiv Evropy. 32. 105-109. [In Ukrainian].

5. Danylevych, A., 2019, Problematyka narodoznavchykh studii Stepana Nosa v zhurnali «Osnova» [Проблематика народознавчих студій Степана Носа в журналі «Основа»]. Etnichna istoriia narodiv Evropy, 58. 53-60. [In Ukrainian].

6. Dudko, V., 1981, Koly narodyvsia Stepan Nis [When was Stepan Nis born]. Literaturna Ukraina. 25 veresnia. 3. [In Ukrainian].

7. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V.I. Vernadskoho [Manuscript Institute of the National Library of Ukraine named after V.I. Vernadskyi]. (IR NBUV), f. I, spr. 308, 243 ark.; f. 338, spr.10, 18 ark. Isaienko, O., 1990, Za shcho areshtuvaly etnohrafa [Why was the ethnographer arrested]. Desnianska pravda. 200. 3. [In Ukrainian].

8. Konovalets, Ya., 1998, Stepan Nis [Stepan Nis]. Siverianskyi litopys. 4. 78-81. [In Ukrainian].

9. Maliuk, M., 1992, Zhyttia y pysannia doktora Nosa. Berehynia [The life and writings of Dr. Nos]. 1. 39-47. [In Ukrainian].

10. Nis, S., (Stetsko Blahovist), 1862. De-yaka podrobytsia (z povodu «zhyvopysnoi Ukrainy») [Some details (about «picturesque Ukraine»)]. Osnova. 8. 29. [In Ukrainian].

11. Nis, S., 1859, Chernihovskie hubernskie vedomosti. 24. 166-168. [In Ukrainian].

12. Nis, S., 1859, Chotyry pory hodovii [Four seasons of the year]. Chernihovskie hubernskie vedomosti. 43 (neofits. chast). 322-324. [In Ukrainian].

13. Nis, S., 1859, Do pakharia [To the ploughman]. Chernihovskie hubernskie vedomosti. 45. 1-2. [In Ukrainian]. NIS, S., 1861, Khurtovyna [Blizzard]. Osnova. 5. 66-74. [In Ukrainian].

14. Nis, S., 1874, Pro khvoroby i yak im zapomohty [About diseases and how to prevent them]. [In Ukrainian]. NIS, S., 1888. U vsiakoho naroda svoia pryroda (Puteshestvie k rodnomu pepelishchu) [Each nation has its own nature (Journey to the native ash)]. 31. [In Russian].

15. Nos, S., 1859, Selo Ponory (Konotopskoho uezda) [The village of Ponory (Konotopskii uezd)]. Chernyhovskie hubernskie vedomosti. 19. 125-129. [In Russian].

16. Seredenko, H., Hryshchenko, P., 2000, Stepan Danylovych Nis: Rekomendatsiinyi bibliohrafichnyi pokazhchyk [Stepan Danylovych Nis: Recommended bibliographic index]. [In Ukrainian].

17. Shekun, V., 2017, Neopublikovanyi rodovid S.D. Nosa [Unpublished pedigree of S.D. Nos]. Siverianskyi litopys. 6. 173-177. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...