Рецепція природи в романі "Вогнем і мечем" Генрика Сенкевича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Рецепція природи в романі «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича

Осіпчук Г.В.

Анотація

У статті проаналізовано художньо-стилістичні особливості зображення пейзажу в романі «Вогнем і мечем», що деталізує індивідуальний стиль польського письменника Г. Сенкевича. Проаналізовано ряд наукових тематичних розвідок вітчизняних та зарубіжних учених.

Звернено увагу на класичний підхід автора до змалювання краєвидів - у художньому творі письменник зберігає навички побудови пейзажів за принципами реалістичної школи. У таких описах митець традиційно вживає різноманітні мовні засоби: епітети й порівняння, що додає картинам природи яскравої образності. Авторські невимушені пейзажі продукують в читача переосмислення значення природи в житті людини та людини в житті природи. Через детальні описи митець надає можливість сприймати по-новому не лише саму природу, а й людське буття.

Г. Сенкевич майстерно використовує пейзажну деталь для увиразнення змісту твору. У романі зображення краєвидів функціонують не тільки як композиційний прийом, але виступають чинником психологічних факторів. Автор неодноразово підкреслює нерозривний зв'язок людини і природи, а неповторно-дивовижні та постійно змінні картини краєвидів - з внутрішніми переживаннями літературних героїв. Природа служить прекрасним фоном для розгортання сюжету та образотворення, підкреслення рис характеру героїв, емоційності роману й усвідомлення трагізму будь-яких воєнних подій.

Відзначено, що в охарактеризованих картинах природи продемонстровано особистісне ставлення митця до подій, змальованих в романі. Пейзаж створює психологічний настрій сприйняття художнього тексту, допомагає розкрити внутрішній стан героїв, підготувати читача до певних подій в житті персонажів, тобто є додатковим опосередкованим засобом характеристики змальованих у ньому суб'єктів та об'єктів.

Як висновок, виокремлено три функції пейзажу в історичному романі - для побудови сюжетної лінії, для передачі та підсилення змістового навантаження, для підкреслення емоційного наповнення художнього тексту й увиразнення такими описами екзистенціальних почуттів героїв.

Ключові слова: літературознавство, художній образ, пейзаж, художній твір, психологічний чинник, авторське мовлення.

Abstract

Osipchuk H.V.

Nature reception of the novel «With fire and sward» by Henrik Senkevych

The article analyzes specific stylistic features of the landscape image in the novel `With Fire and Sward' that detail personal style of a Polish writer H. Senkevych. A number of thematic scientific studies of the native and foreign scholars has been identified.

A classical approach of the author to depict landscapes has been specified. It comprises the manner when in his text the writer copies landscape images realistically. In these descriptions he usually applies diverse literary devices: epithets, metaphors, comparison. It enriches the nature pictures with a vivid imagery. Authorial unconstrained landscapes provoke reader's rethinking of the nature role in his life and vice versa. Within detailed expositions, the writer promotes both the nature and a human existence to be perceived in the new way.

H. Senkevych skillfully uses a landscape detail to specify and express the text content. In the novel, landscape exposition functions both as a composition mode and a psychological factor. The author repeatedly emphasizes an indissoluble tie between the nature and the human; unique and vivid, constantly changing landscape pictures are depicted within the characters experience. The nature plays as a perfect backgroundfor the plot and images developing, accentuates the characters features and considers the tragic situation of any war events.

It is stated that in the described nature pictures, the writer's personal attitude to the events depicted in the novel, are demonstrated. Landscape makes a psychological mood for the literary text perceiving, helps reveal the characters inner state, promote a reader to be ready for certain events in their lives. Thus, it works as a supplementary indirect mode to characterize the subjects and objects depicted in the novel.

In conclusion, the three functions of a landscape have been specified: to built the storyline, to transfer and intensify the content, to emphasize the text emotionally and diversify existential feelings of the characters with these descriptions.

Key words: literary studies, literary image, landscape, literary text, psychological factor, authorial speech.

Основна частина

Постановка проблеми. У літературознавстві ХХІ століття продовжується процес аналізу художнього твору через призму ідей антропоцентризму, в основі яких є людина з усіма аспектами відтворення її внутрішнього та зовнішнього світів. Особливого звучання набувають дослідження особистості автора та його індивідуального письменницького світогляду через створених ним же суб'єктів і об'єктів у певному художньому продукті.

Доля людини та вибір нею життєвого шляху стали провідною темою в літературі ще з часів її зародження. Літературне сьогодення відводить людині центральне місце, а всі події, які відбуваються, та об'єкти, які зустрічаються поруч, є допоміжними у втіленні задуму автора. Отже, зміст художньої літератури становить людська сутність у всіх її проявах. Найголовнішим засобом у художньому тексті, що дозволяє розкрити характер і персонажів, і автора, тобто висловити уявлення людини про світ та про себе, є художні «образи природи, насичені духовно-філософським та моральним змістом, вони і є та «картина світу», що визначає ставлення людини до всього довкілля» [1, с. 403].

Природа - невід'ємна частина художнього твору, а гармонійне співжиття з нею людини - та основа, на якій тримається увесь світ. Літературний герой часто живе за неписаними законами природи, тонко відчуває її, оберігає та дбайливо ставиться до неї. Образи природи в художньому тексті є додатковим фоном усіх зображуваних письменником подій, а рідше - виступає в ролі одного з героїв твору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Творчість польського письменника Г Сенкевича неодноразово ставала об'єктом досліджень зарубіжних та вітчизняних учених. Роман «Вогнем і мечем» неоднозначно трактували польські дослідники-історики й літератори (П. Хмєловський [8], В. Конопчинський [9], Й. Кшижановський [10], M. Кукєл [11], Б. Прус [12], А. Швєнтоховський [14], В. Томкевич [15] та інші).

Творча спадщина Г. Сенкевича досліджена вітчизняними літературознавцями (О. Астаф'євим [1], Г. Вервесом [2], С. Сідорцовою [3], В. Співачук [4], В. Марценішко [5], Р. Радишевським [6], Ю. Шевчуком [7] та іншими).

Використання польським митцем художніх засобів для зображення пейзажів є виразником індивідуального авторського стилю, а їх змістове, стилістичне та функціональне наповнення жодного разу не ставали об'єктами наукових розвідок, тому обрана тема - актуальна.

Метою дослідження є мовні репрезентанти рецепції природи в прозі Генрика Сенкевича. Меті підпорядковується вирішення завдань: проаналізувати тематичні наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених; зафіксувати художні тропи, що характеризують природу в романі «Вогнем і мечем»; виявити специфіку вживання авторомтаких лексем; вивчити змістове та емоційне навантаження мовних репрезентантів пейзажів, що демонструє особливості польської мови і літератури й представляє риси індивідуального стилю митця. Об'єктом дослідження є індивідуально - авторська картина світу.

Виклад основного матеріалу. У сюжеті роману «Вогнем і мечем» природа відіграє важливу роль. Одна із перших функцій краєвидів, зображених автором, - це розвиток сюжетної лінії. Генрик Сенкевич уважно спостерігає за природою, наділяючи її живими рисами. І природа, в свою чергу, оживає, наповнює героя радістю: Slonce, cudnapogodaiwonzblizajqcejsiqwiosnynapawalyweso - losciqserca [13, с. 24]; відчуває настрій людини, зокрема, смуток і розчарування: Pokilkudniachwszczqlysiqimgly, ideszcze [13, с. 193]; переконливо стає на бік тих, хто захищається: Rzeczywi - scieziemiawbrewprzyrodzeniuniedawalatusta - lejpodporynogom, alegiqlasiq, trzqsla, jakbysiqchcialarozstqpicipochlonqctych, cosiqponiejporuszali [13, с. 193],

У художньому тексті саме природа має думки та почуття, які й намагається продемонструвати певному персонажеві, попередивши його про події, що відбудуться невдовзі. 1647 рік, про який розповідає Г. Сенкевич, був дивним і несхожим на інші роки. Природні явища і в небі, й на землі ніби продукували негаразди та воєнні зіткнення: ktorymrozmaiteznakinaniebieiziemizwiastowalyOmen, Naturajakowesklqskiinadzwyczajnezda - rzenia [13, с. 3]. Упродовж всього попереднього року спостерігалися дивні явища, яким літературні герої надавали навіть забобонного значення - щодо можливих набігів татар свідчила велика кількість саранчі, що налетіла навесні на поля та знищила все навколо: izzwiosnyszaran - czawnieslychanejilosciwyjroilasiqzDzikichPolizniszczylazasiewyitrawy [13, с. 3].

Про необхідність очікувати якихось неприємностей повідомляли всі пори року. Улітку сонячне затемнення і поява комети в небі передбачала щось негативне: zdarzylosiqwielkiezacmienieslonca, awkrotcepotemkometapojawilasiqnaniebie [13, с. 3]. У столиці місцеві жителі спостерігали дивні видіння на небі, що також трактувалося як передвісник лиха: WWarszawiewidywanoteznadmiastemmogilqikrzyzognistywobjlokach [13, с. 3]. До хвороб та знищення людства віднесли навдивовижу тиху й теплу зиму з частими повенями, адже чогось схожого не пам'ятали навіть найстарші жителі: Nareszciezimanastalataklekka, zenajstarsiludzieniepamiqtalipodobnej. Wpoludnio - wychwojewodztwachlodyniepopqtalywcalewod, ktorepodsycanetopniejqcymkazdegorankasnie - giemwystqpilyzlozyskipozalewalybrzegi [13, с. 3]. Як наслідок, у середині грудня вся зелень активно почала розвиватися: zaswpoludniedogrzewalotakmocno, ze… naDzikichPolachzielonarunokrylastepyirozlogijuzwpolowiegrudnia [13, с. 3]. Рої бджіл загуділи, а худоба почала проситися на пасовища: Rojepopasiekachpoczqlysiqburzycihuczec, bydloryczalopozagrodach [13, с. 3]. Усі ці зміни в природі, які не пояснювалися, віднесли до надзвичайних і почали очікувати на біду.

Наступна функція пейзажу в романі «Вогнем і мечем» - змістова. Польський письменник акцентує увагу на тому, що природа може існувати без людини, самовідновлюватися, й інколи їй необхідно просто побути на самоті без людського впливу. Природа демонструє як швидко забуває негативний вплив людського фактору. У таких описах багатство краєвидів зачаровує читача. На місці кривавих битв весною життя починає перемагати - вздовж затонулих берегів річок утворюються заболочені території, частина яких заростає чагарниками, деревами, чи залишається у вигляді галявин. Згодом у цих лісах і болотах знаходять притулок тварини усіх видів (бородаті зубри, ведмеді, дикі свині, численні юрби вовків, рисі, куниць, стада козуль і благородних сайгаків; в болотах та в затоках річки влаштовують життя бобри, річки кишать рибою та водоплавними птахами; а в степах бродять табуни диких коней): pozapadfychbrzegach… innychwiqkszychimniejszychrzekiprzytokow, tworzyfysiqmokradlazarosniqteczqsciqgqstwinqkrzowiborow, czqsciqodkryte, podpostaciqIqk. Wtychborachibagniskachznaj - dowaltatwyprzytutekzwierzwszelkiegorodzaju, wnajglqbszychmrokachlesnychzylamocniezmiernaturowbrodatych, niedzwiediidikichswin, aoboknichlicznaszaragawiedzwilkow, rysiow, kun, stadasarnikrasnychsuhakow; wbagniskachiwlachachrzecznychbobryzakladalyswojezeremia, oktorychtobobrachchodilywiescinaZaporozu, zesqmiqdynimistuletniestarce, bialejaksniegzestarosci. Na wysokich, suchych stepach bujaly stada koni dikich o kudlatych glowach i krwajwych oczach. Rzeki roily siq rybq iptactwem wodnym [13, с. 22].

Особливі барви польський письменник підбирає для опису ночі, якій відводиться важлива роль - змусити літературних героїв відпочити, набратися сил, переусвідомити прожиті події: Tymczasem noc pokryla stepy. Ogromny czerwony ksiqzyc wytoczyl siq z wolna na niebo, ale przesla - niany co chwila chmurami rozpalal siq i gasl jak lampa tlumiona powiewami wiatru [13, с. 100]. Ніч є порадникомуприйнятті важливихрішень: Chodil po izbie, patrzyl w ksiqzyc i w mysli rozne wazylpostanowienia [13, с. 43]. Природав романі ГСенкевичапов'язана і з таємницями, а ніч неможлива без привидів: Noc zapadla nad pustyniq, a z niq nastala godina duchow [13, с. 4].

Упродовж розвитку сюжетної лінії Генрик Сенкевич намагається донести до читача позитивний бік взаємовпливу героя і природи. Автор неодноразово показує, що їхня співдружність призводить до роїв бджіл над лісами, до нових населених пунктів, де поруч із дикими стадами пасеться свійська худоба, а пустеля перетворюється на щасливу країну: lasyzaroilysiqpasiekami, narubiejzachpowstawalywsiecoraznowe, futory, slobody. Na stepach, obok tabunow dikich, pasly siq cale stada swojskiego bydla i koni. Nieprzejrzany, jednostajny widok borow i stepow ubarwil siq dymami chat, zloconymi wiezami cerkwi i kosciolow - pujsty - nia zamienila siq w kraj dose ludny [13, с. 24].

Нового символічного звучання в художньому тексті набувають природні явища - дощ, гроза, буря: straszliwaburzarozszalalasiqnadmiastemiswiezozatoczonymiwajlamiobozu. Deszczwalilpotokami. Czqserobotziemnychsplynqla. Gnieznaiobastawywezbraly [13, с. 402]; Burzatezszalalabezprzerwy [13, с. 402]. Остання є передвісником важливого в житті людей: jaksloncenadburzqswiecilimpozar [13, с. 209]; чи лихого: Nieboprzy - slonilosiqczarnqiniskqoponqchmur. BurzawisialanadZbarazem [13, с. 423]. А блискавка - знаком поразки: Wieczorempiorunhuknqlwpiechotnqcho - rqgiewkasztelana… Poczytano to za zle omen i za widomy znakgniewu bozego [13, с. 402].

Наслідок дощу, якийвхудожньомутексті асоціюється із раптовістю, - цеболото: Padaly czqste deszcze. Step rozmokl i zmienil siq w wielkq kaluzq [13, с. 3]. Дощ є символом непереривності і своєрідної вічності: Deszcz walil coraz wiqk - szy [13, с. 424].

Перша гроза вражає масштабністю та могутністю: Wichergnalodwschoducoraznoweolbrzy - miezwalychmur, ktoreklqbiqcsiqiprzewalajqczestraszliwymloskotemponiebie, wyrzucalynadZbarazemwszystekswojzapasdzdzu, gromow, bly - skawic… [13, с. 402]; й трактується автором як своєрідне очищення: Rychloczekae, jakpierwszaburzajezwali [13, с. 253]; вирішення певної проблеми, пройденим етапом: alejuzburzazanamiwali [13, с. 390].

Символічного значення набуває гроза, як: Wieczoremburzarozhulalasiqnaniebie. Grzmotyprze - walalysiqzjednegokoncachmurwdrugi, blyska - niaoswiecalycalqokolicqtobialym, toczerwonymswiatlem [13, с. 203]. Буря здатна навіть зупинити битву: Niepamiqtnaburzarozszalalasiqnadmiastem, zamkiem, okopamiitaborem. Bitwazostalaprzerwana. Nakoniecupustyniebieskierozwarlysiqiniestrugi, alepotokidzdzupoczqlylaenaziemiq. Fala przyslonila swiat: o krok naprzod nie bylo nic widae [13, с. 424].

Лексеми гроза, буря вживаються вромані з переносним значенням - із цим жахливим явищем природи Г. Сенкевичпорівнює військо Б. Хмельницького, що знищує на своєму шляху вцілілі будинки та тих, хто залишився в живих: A jednoczesnie ze wschodu zblizal siq z calq glownq silq Chmielnicki jak bujrza zlowroga, kruszqc po drode potqznq rqkq zamki i zameczki i mordujqc niedobitkow [13, с. 391]. Бурею польський письменник називає і стан суспільства в країні, де українське козацтво захотіло зайняти лідируючі позиції: Chcqcwzmocnicrzqdipanstwo, rozpqtalstraszliwyzywiolkozacki, nieprzewidziawjszy, zeburzazwrocisiqnietylkoprzeciwszlachcie, magnac - kimlatyfundiom, naduzyciom, swawoliszlacheckiej, aleprzeciwnajrdzenniejszyminteresomsamegopan - stwa [13, с. 458].

Однак якими б сильними й руйнуючими не були б буря і гроза, в їх закінченні завжди з'являється веселка, як віра в перемогу і в тріумф життя людини: awstronieStaregoZbarazazajasnialaprze - pysznasiedmiobarwnatqcza, ktorejpotqznylukjed - nymramieniemzaStaryZbarazprzechodzil, drugimzdawalsiqssacwilgoczCzarnegoLasu - iswiecilsiq, imienil, igralnatlechmur [13, с. 402-403].

Третя функція пейзажних замальовок в історичному романі - емоційна.

Природа промовляє до літературних героїв своєю мовою. Птахи та їхні численні скупчення розповідають про вбитих і поранених на полі битви: Orly, jastrzqbieikrukijednewiedzialy, aktozdalekadoslyszalszumskrzydelikrakanie, ktoujrzalwiryptasienadjednymkolujqcemiejscem, towiedzial, zetamtrupylubkosciniejpogrzebionelezq… [13, с. 3]. Або ж, навпаки, ті ж птахи одночасно й спонукають до життя - їх багато, отже характеризують вічність, наприклад, незліченні пташині зграї: poniezliczonychstadachptactwa [13, с. 4]; величезний вирій журавлів, який виглядає як гурт із крилами: Zurawiezbilysiqwjedenogromnywirszumiqcyjakburzaskrzydlami [13, с. 28].

Птиці є провісниками весни - пробудження та майбутнього, а дзвін журавлів, що тягнулися назустріч в небі, переконує читача в неминучості продовження життя: Zniebadochodzilytylkoklan - goryzurawiciqgnqcychku [13, с. 4]. Символічним є зображення підготовки зграї журавлів до нападу орла, коли всі птахи згуртувалися, налаштували дзьоби давати відсіч: Groznewrzaskinapelnialypowietrze. Ptakipowyciqgalyszyje, powytykalykugorzedziobyjakwlocznieiczekalyataku [13, с. 28], - і, в результаті хижак відступив. Автор демонструє, що тільки згуртованість людей приводить їх до перемоги.

Письменник милується красою орла, із захопленням малює цю вільну й незалежну степову птицю: Jegobialepiora, oswieconesloncem, blyszczalyjaksamosloncenapogodnymblqkicienieba [13, с. 28], яка на чистому синьому небі аж сяє. Образ птаха в Г. Сенкевича асоціюється із блискавкою: Dzielnyptakzmusiljuztymczasemstadodopodniesieniasiqwgorq, potemsamwzbilsiqjakblyskawicajeszczewyzej [13, с. 28].

Своєрідним одухотвореним представником покровительського світу в романі є образ сонця, адже воно посилає всім тепло і світло життя, а коли останні промені ховаються за горизонтом, то навколо з'являється порожнеча, пуста місцевість: sloncezachodzilowlasnie, aczerwonawejegopro - mienierozswiecalyokolicqpustqzupelnie [13, с. 4].

Взаємозв'язок людини і природи спостерігаємо у порівняннях людей з птахами та звірами: Polowanowtrawachnaludzijakbynawilkilubsuhaki [13, с. 3]. Озброєне і численне військо порівнюється із саранчею: Pulkiszlyzapulkami… jakszaranczaprzygrzanasloncemwiosennymwyro - ilasiqzoczeretow [13, с. 98], або одночасно з вовками чи нічними птахами: Podjazdyzakryteciem - nosciqzblizylysiqpodzamektakostroznieicicho, jakwilcylubptactwonocne [13, с. 100].

Автор порівнює людину із рослиною, яка понад усе намагається зачепитися корінням за землю і вирости, так і Jednakzeizycieosiadleprobowalouwiqzacsiqdotychziemjakroslina, ktoraprobuje, gdziemoze, chwycicsiqgruntukorzonkamiirazwrazwyrywana, gdziemoze, odrasta [13, с. 23]. Жіночий образ Олени Курцевич Г. Сенкевич змальовує із особливим трепетом, уподібнюючи її троянді, яка від пережитого кохання стала ще вродливішою: Gdytylkopadlynaniqcieplepromieniemilo - sci, zarazzakwitlajakrozaidonowego, nieznanegorozbudzilasiqzycia [13, с. 41].

Пана Яна Скшетуського, самовпевненого та жадібного до небезпек, автор порівнює із осою: AleciqtytobyljakosaczlowiekpanSkrzetuski, dufnyaznadtowsiebieirowniezniecofajqcysiqprzedniczym, ananiebezpieczenstwachciwypra - wie [13, с. 35].

Людські нав'язливі думки схожі на птицю, що злітається до поранених на полі бою: jakrannyzolnierzopqdzasiqnapobojowiskukrukomikaw - kom [13, с. 184]. Місце битви стає схожим на велику гробницю: Wilcywylinazgliszczachdaw - nychmiastikwitnqceniegdyskrajebylyjakbywielkigrobowiec [13, с. 476].

Своєрідним є авторське поєднання степу із безкраїм морем: RoztoczylysiqprzedwojskiemDzikiePolajakomorzebezkonca [13, с. 98]. А лопотіння прапорів, тупіт коней і скрипіння возів, схоже на крик лебедів чи журавлів: awowczasslychacbylolopotchorqgwi, tqtentiparjskaniekoniiskrzypieniewozowtaborowychpodobnedokrzykulabqdzilubzurawi [13, с. 99]. Степ був порожній і повний водночас, мовчазний і грізний, спокійний і повний засідок, дикий від диких полів, але й від диких душ: Steptobytpustyipetnyzarazem, cichyigrozny, spokojnyipetenzasadzek, dzikiodDzikichPol, aleioddzikichdusz [13, с. 4]. Ця територія була слугувала одночасно і пасовищем, і полем для битви: wiqctopastwiskobytoipobojowiskiemzarazem [13, с. 3].

Г. Сенкевич іменує частину земель, на яких не проживали люди, Диким Полем, і, насамперед, звідти й очікують герої нападу ворогів: ocze - kujqcniezwyktychzdarzen, zwracaliniespokojnyumystioczyszczegolniejkuDzikimPolom, odkto - rychlatwiejnizliskqdinqdmogtosiqukazacniebez - pieczenstwo [13, с. 3]. Про усі справжні події, які відбувалися в степу, відали лише орли, яструби та польові звірі: Ghjzrsdslfkbkbitaoktorychwiedziatytylkoorty, jastrzqbie, krukiizwierzpolny [13, с. 3]. Степ є частиною людського життя, він разом із військом в очікуванні битви: wreszciezdawatosiq, zecatysteprozspiewanykotyszesiqrazemzludzmiikonmi, ichorqgwiami [13, с. 99].

Про нерозривний зв'язок людини з із природою свідчить авторський опис походження літературного героя Юрія Богуна, який ґрунтується на історичній постаті Івана Богуна. На думку письменника колискою для такого відважного персонажа стали степи, Дніпро з його лабіринтом проток, заток, островів, скель, ярів, очеретів. З підліткового віку герой звик до цього дикого світу. У мирний час він ходив за іншими «за рибою і звіром», товкся по вигинах Дніпра, пробирався через болота й очерети з гуртом товаришів, проводив місяці в глибині лісу. Його школою були походи в дикі поля за отарами та стадами татар, засідки, битви, походи на береги: Topewna, zekolebkqbytymustepy, Dniepr, porojhyiCzertomelikzeswoimlabiryntemciesnin, zatok, kotbani, wysp, skat, jarowioczeretow. Od wyrostka zzyt siq i zespolit z tym dzikim swiatem. Czasu pokoju chodzit z innymi «za rybq i zwierzem», ttukt siq po zakrqtach Dniejprowych, brodzit po bagniskach i oczeretach wraz z gromadq potnagich towarzyszow - to znow cate miesiqce spqdzat w gtqbinach lesnych. Szkotq byty mu wycieczki na Dzijkie Pola po trzody i tabuny tatarskie, zasadzki, bitwy, wyprawy prze - ciw brzegowym [13, с. 33]. Власне природа наділяє героя найкращими рисами, притаманними воїну - силою, мужністю, сміливістю, вмінню швидко приймати важливі рішення та діяти в екстремальних ситуаціях.

Висновки. В історичному романі «Вогнем і мечем» Г. Сенкевича виокремлюємо три функції пейзажу: для побудови сюжетної лінії, для передачі та підсилення змістового навантаження, для підкреслення емоційного наповнення художнього тексту. Особлива увага приділяється останній функції. Польський письменник намагається продемонструвати читачеві швидкоплинні зміни в психології літературних героїв, використовуючи кольорову гаму описів природи. Подальші наукові розвідки будуть спрямовані на концептуальний аналіз авторської мовної творчої спадщини польського письменника.

Список літератури

роман сенкевич краєвид літературний

1. Астаф'єв О. Тарас Шевченко і Генрик Сенкевич: взаємопритягання романтиків. Слово і час. 2014. №7. С. 3-10.

2. Вервес Г. Іван Франко і питання українсько-польських літературно-громадських взаємин 70-90-х років ХІХ ст. Київ: Видавництво АН УРСР, 1957. 365 с.

3. Сідорцова С.О. Поетика пейзажу: теоретичний аспект. Актуальні проблеми слов'янської філології. 2011. Випуск XXIV. Частина 2. С. 403-411.

4. Співачук В.О. Тема сирітства в оповіданнях Г. Сенкевича. Monografia Pokonferencyjna «Science, Research, Development». Philology, Sociology and Culturology. №37. 2021. C. 21-24.

5. Марценішко В. Просвітницька ідеологема як елемент поліфонії історичних творів Михайла Ста - рицького і Генріка Сенкевича. 2015. С. 273-283. URL: http://eprints.cdu.edu.ua/3071/1/cgiirbis_64% 20% 2877-%29.pdf (дата звернення: 22.05.2023).

6. Радишевський Р. Література та історія в романі «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича. Українська полоністика. Філологічні дослідження. Вип. 2. 2015. С. 132-148. URL: http://eprints.zu.edu.ua/3703/1/%D0% - A0% D0% BE % D1% 81% D1% 82% D0% B8% D1% 81% D0% BB % D0% B0% D0% B2_%D0% A0% D0% B0% D0% B4% D0% B8% D1% 88% D0% B5% D0% B2% D1% 81% D1% 8C % D0% BA % D0% B8% D0% B9.pdf (дата звернення: 23.05.2023).

7. Шевчук Ю. «Вогнем і мечем» як чинник української культури. Критика. 1999. №9 (23). С. 25-27.

8. ChmielowskiP. HenrykSienkiewiczwoswietleniukrytycznym. Sienkiewicz dzisiaj: studia, szkice, polemiki, wybory / dokonal i opracowal T. Jodelka. Warszawa: PIW, 1968. S. 166-196.

9. Konopczynski W. Fotomontaz historyczny. W obronie «Ogniem i meczem». Polemiki z Olgierdem Gorkq. Krakow. 2006. S. 96-99.

10. KrzyzanowskiJ. TworczoscHenrykaSienkiewicza. Warszawa: PIW, 1970. 438 s.

11. Kukiel M. «Ogniem i mieczem» a odwracana rzeczywistosc dziejowa. W obronie «Ogniem i mieczem» Polemiki z Olgierdem Gorkq. Krakow. 2006. S. 90-94.

12. Prus B. «Ogniem i mieczem» - powiesc z lat. Sienkiewicz dzisiaj: studia, szkice, polemiki, wybory/ dokonal i opracowal T. Jodelka. Warszawa: PIW, 1968. S. 166-196.

13. Sienkiewicz H. Ogniem i mieczem. Warszawa. Wydawca: Fundacja Nowoczesna Polska, 1974. S. 476. URL: https://wolnelektury.pl/media/-book/pdf/ogniem-i-mieczem.pdf (дата звернення: 23.05.2023).

14. Swi^tochowski A. Henryk Sienkiewicz. Materialy, oprac. J. Kulczycka-Saloni. Warszawa: PIW, 1960. 339 s.

15. Tomkiewicz W. Wartosci historyczne «Ogniem i mieczem». Wobronie «Ogniem i mieczem». Polemiki z Olgerdem Gorkq. Krakow. 2006. S. 141-168.

Размещено на Allbest.ru