Культурознавча спрямованість англійського повоєнного роману

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурознавча спрямованість англійського повоєнного роману

Липчанко-Ковачик Оксана Василівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри; Бедевельська Маріанна Василівна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри, Білак Маріанна Василівна асистент кафедри англійської мови, літератури з методиками навчання, Мукачівський державний університет

Анотація

У статті досліджуються культурознавчі закономірності й основні тенденції розвитку англійського повоєнного роману, здійснено спробу його типології та періодизації, виокремлено найбільш поширені моделі. В умовах мультикультуралізму, який декларує „культурну множинність різного роду - расову, етнічну, регіональну, гендерну, - тобто широкий діапазон множинності”, особливої актуальності набувають культурологічні дослідження художньої літератури. Культурологія, яка вивчає національні образи світу і є важливою складовою сучасної літературознавчої компаративістики, дає можливість оцінити формування і продуктивність інонаціональної образності в окремих національних літературах, зрозуміти характер діалогу між народами і культурами. У даній розвідці окреслено спробу простежити функціональний характер іншонаціональних персонажів у романах сучасних англійських письменників, враховуючи вплив національних стереотипів на імагологічну образність.

Полівекторність художніх пошуків, багатство типів і різновидів повоєнного роману (панорамний роман, ліричний воєнний роман, антифашистський роман, солдатський роман, воєнний роман-виховання, воєнний роман з документальною основою та ін.) демонструє повоєнна романна творчість. Зокрема, в розвитку англійського повоєнного роману літературознавці виокремлюють такі відгалуження, як власне воєнний роман, післявоєнний роман першого десятиліття, воєнна романна проза «другої хвилі» (др. пол. 50-х - 60-ті рр.), воєнний роман 70-80-х рр., а також сучасна повоєнна романістика. Авторами узагальнено, що у жанровій структурі повоєнного роману невід'ємною є частка політичних мотивів: зображення глобальних масштабів епохальних подій, протистояння ідеологій, соціальних таборів і принципів міжнародної політики держав, звернення до хроніки життя напередодні й під час Другої світової війни, міждержавних контактів, діяльності західних спецслужб, історичного досвіду війни, її уроків для націй і поколінь тощо.

Ключові слова: культурознавство, національний характер, англійський роман, жанровий різновид, жанрова модель.

Abstract

Cultural aspect of post-war English novel

Lypchanko-Kovachyk Oksana Vasylivna PhD in Pedagogy, associate professor, associate professor of the department; Bedevelska Marianna Vasylivna PhD in Pedagogy, senior lecturer of the department; Bilak Marianna Vasylivna teacher of the department of English language, literature and methods of teaching, Mukachevo State University

The article under consideration highlights cultural aspects and basic trends in the development of the English post-war novel, gives basis to single out its typology and periodization, as well as determines the most common models. In the conditions of multiculturalism, which declares "cultural multiplicity of various kinds - racial, ethnic, regional, gender, i.e. a wide range of multiplicity", cultural studies of fiction acquire special relevance. Culturology, which studies national images of the world and is an important component of modern literary comparative studies, provides an opportunity to assess the formation and productivity of non-national imagery in individual national literatures, to understand the nature of the dialogue between peoples and cultures. This investigation outlines an attempt to trace the functional nature of foreign characters in the novels of modern English writers, taking into account the influence of national stereotypes on imagological imagery.

The multi-vector nature of artistic pursuits, the richness of types and varieties of the post-war novel (panoramic novel, lyrical war novel, anti-fascist novel, soldier's novel, educational war novel, war novel with a documentary basis, etc.) demonstrate the post-war novel creativity. In particular, in the development of the English post-war novel, literary critics single out such branches as the actual war novel, the post-war novel of the first decade, the war novel prose of the "second wave" (from the late 1950s to the 1960s), the war novel of the 1970s and 1980s. 20th century, as well as modern post-war novels. The authors have summarized that in the genre structure of the post-war novel there is an integral part of political motives: the depiction of the global scale of epochal events, the confrontation of ideologies, social camps and the principles of the international policy of states, an appeal to the chronicle of life on the eve and during the Second World War, interstate contacts, activities western special services, historical experience of war, its lessons for nations and generations, etc.

Keywords: cultural studies, national character, English novel, genre variety, genre model.

Постановка проблеми

Друга світова війна - епохальне явище в історії ХХ століття, один із магістральних образів і сюжетів художньої літератури. Письменник і літературознавець Б. Леонов писав: «Розмова про воєнну літературу є в кінцевому підсумку розмова про літературу взагалі, яка завжди виховувала в людях любов до рідної землі, до рідного народу, а отже, формувала в людині патріота, громадянина, воїна-захисника Батьківщини». У дні війни літератори «крокували поруч з героями своїх майбутніх творів гарячими фронтовими шляхами, хоробро билися з ворогом, а коли потрібно було - віддавали своє життя...».

Глобалізаційний процес, який характеризує нашу сучасність, ґрунтується на зростаючій взаємозв`язаності і взаємозалежності світу, на розповсюдженні загальних норм і цінностей, що спричиняє появу багатоаспектного опозиційного руху - антиглобалізму. Ці два процеси, що знаходять вияв в усіх сферах життя, приводять до пошуку балансу між дотриманням універсальних прав людини і одночасним збереженням культурної специфіки націй та держав. Особливо проблемною сферою в нових реаліях життя слід вважати глобальну кризу ідентичності - на національному, культурному, особистісному рівнях. Як зазначають автори книги „Літературний процес і доля цивілізації ХХ століття!, „невідворотні в сучасному „постіндустріальному! світі процеси глобалізації так само невідворотно загострюють суб`єктивне почуття цінності своєї національної культури, по-своєму пояснюючи об`єктивну самоцінність і унікальність кожної іншої. ... Умовою віднайдення справжньої ідентичності стає рефлективна здатність особистості до зіставлення, розуміння і прийняття „іншостіІІ іншого - культури, традиції, думки, людської особистості! [1, с. 4]. Гармонізація альтернативних тенденцій, переосмислення загальнолюдських і особистісних цінностей, звичайно, потребує, плюралістичності підходів і відмови від уніфікованості в будь-якій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Провідним епічним жанром, що на тлі зображення воєнної дійсності актуалізує тему війни в літературі, порушує центральну проблему війни та миру, розвиває концепцію людини на війні тощо, є воєнний роман - поняття хоч і «досить умовне», зате «правомірне». З метою уникнення багатозначностей у його тлумаченні під «воєнним романом» розглядатиметься у межах цієї статті лише романістика, присвячена Другій світовій війні. Зокрема, сучасний англійський роман тісно пов'язаний із політичними аспектами, а самі письменники у творах намагаються встановити зв'язок між успадкованим досвідом і сучасними реаліями. Серед сучасних літераторів зауважуємо таких як С. Баррі, Е. О'Браєн, Ш. Дін, К. Тойбін, Р. Дойл, С. Рунні, Д. Раян, А. Енрайт, В. Тревор, П. МакКейбт та інші.

Мета статті - висвітлення культурологічних особливостей сучасного англомовного роману (після ІІ світової війни).

Виклад основного матеріалу

Однією з продуктивних формул, покликаних „знайти вузький шлях між глобалізацією і збереженням культурного плюралізму [1, с. 47], налагодити контакти між національними спільнотами, виступає міжкультурна комунікація. Її найважливішими передумовами є „захист власної культури і мови як умови збереження національної ідентичності, толерантність як визнання іншого погляду, внутрішня настанова на плюралізм як спроба поглянути з іншої перспективи на „своє, увага до „чужого погляду на „своє' [2, с. 54].

Спроба побудувати схему міжкультурної комунікації передбачає аналіз наявних моделей комунікативних відносин. Серед існуючих моделей слід виділити як ключову філософську модель М. Бахтіна, в основі якої знаходиться поняття діалогу (в лінгвістичній моделі Р. Якобсона, обґрунтованій у статті „Лінгвістика і поетика!, на відміну від моделі М. Бахтіна, основну увагу зосереджено на фігурі адресанта, тоді як адресат є інстанцією пасивною, а також на перешкодах і розриві комунікативного процесу, що приводить до появи іншої комунікативної системи.

Математична модель комунікації К.Е. Шеннона досліджує, насамперед, ентропію, зумовлену зовнішніми факторами, що перешкоджають отримувати інформацію. На окрему увагу заслуговує також кібернетична модель Н. Вінера, в якій акцентуються як прямі, так і зворотні зв`язки та баланс між ними). Російський мислитель і літературознавець наголошує на ролі активного сприйняття послання адресатом, на значенні саме зворотних зв`язків, без яких діалог, тобто комунікація, стає неможливим. По суті, М. Бахтін у своїй концепції пояснює фундаментальну рису природи людини - потребу в Іншому як відновлення власної самості. Цікаво, що ця потреба закладена, як твердять учені, в геномі людини: „Геном людини, що нараховує 100 000 генів, на 99,9 % однаковий... Усі расові, етнічні і, тим більше, індивідуальні розбіжності визначаються комбінацією лише 0,1 % генівІІ [2, с. 49].

Слід зауважити, що фігура Іншого включає дистанційованого Іншого, представника іншої культури, діалог з яким є предметом міжкультурної комунікації. Відтак, у новій науковій дисципліні особливо важливого значення набуває поняття національного характеру. При цьому слід враховувати, що житель будь-якої країни, як твердить Р. Музіль, має щонайменше дев`ять характерів: „професійний, національний, класовий, географічний, статевий, усвідомлений, неусвідомлений і ще, можливо, приватний[2, с. 49-50]. Будучи взаємозв`язаними між собою, виділені аспекти характеру накладають відбиток один на одного. Поняття національного характеру - популярний у 30-50-ті рр. минулого століття предмет антропології, під яким розуміли „відносно стійкі особистісні характеристики і моделі поведінки, властиві дорослим членам суспільства! [8, с. 13], - неодноразово ставало об`єктом критики. Питання, чи можна визначити національний характер і як це зробити, отримувало як ствердні, так і заперечні відповіді. Аргументи неприйняття полягали у тому, що його вважали 56 зайвим, оскільки розбіжності націй можна пояснити історичними і сучасними умовами їхнього існування, а також негомогенністю характерів, що не дозволяє вивести уніфікований національний характер. Спростовуючи ці доводи, впливовий британський (а пізніше американський) учений Грегорі Бейтсон, який працював у різних галузях знання, зокрема філософії, антропології, психології, вважав, що національний характер складається в ході розвитку взаємин між людьми, які взаємодіють між собою, і, будучи результатом взаємодії різних типів характерів у межах однієї нації, акумулює досвід минулого. Це поняття дослідник характеризував не окремими рисами, а через бінарні опозиції, як-от панування - підлеглість.

Конструктивність його наукової моделі пояснюється зосередженістю на процесі комунікації, пізнанні іншого і одночасно себе. Показово, що один із засновників синергетики С. Хакен не тільки вважає визначення національного характеру Г. Бейтсоном одним із основних параметрів порядку в соціології (поряд із мовою, ритуалом, принципом підлеглості), а й говорить про те, що цей учений випередив синергетичне мислення [6, с. 116]. У культурній антропології останніх десятиліть минулого століття поняття національного характеру замінене поняттям національної культури, яке дозволяє досліджувати національні культури як цілісності, однак залишається, на нашу думку, достатньо продуктивним у літературознавчих порівняльних студіях.

Знання національних культур в історичному та ідеологічному контекстах - основа діалогу культур. Відповідно, вивчення образів національних культур є багатоаспектним перспективним напрямом культурологічних досліджень. Це підтверджують напрацювання вчених, які працюють у різних галузях знання (наприклад, філософія Іншого Е. Левінаса, дослідження національних образів світу Г. Гачева). Імагологічні літературознавчі студії не лише доповнюють історичне, антропологічне, політологічне вивчення інонаціональності, вони виступають специфічною складовою цього процесу. Фікціональна природа художньої літератури знімає питання про об`єктивність інформації в художньому тексті і тим проблематизує ангажовані ідеологічні структури мислення в рецепції чужих культур. Вивчаючи типологію і поетику інонаціональних художніх образів, дослідники формулюють цілу низку проблем: як формуються такі образи, яка їхня мета і що вони повідомляють про їхнього автора, як співвідносяться національні образи і національні стереотипи, яка інтертекстуальна складова національного образу. В українському літературознавстві імагологічні студії впродовж останнього десятиліття значною мірою активізуються. Це засвідчують матеріали періодичного видання „Літературна компаративістика! Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (2005, 2006).

Розглядаючи теоретичні засади імагології, вчений акцентує змінність співвідношення Свого й Чужого в структурі інонаціонального образу, „особливо в художній літературі, де образ чужого нерідко нівелюється настільки, що втрачає автохтонні риси [4, с. 101]. Вивченню російсько- французького імагологічного діалогу першої половини ХІХ ст. присвячує свою монографію В.В. Орєхов.

Поетику інонаціонального в англійському романі початку ХХ століття досліджує Т.Г. Теличко [5]. Як правило, дослідники спираються на комунікаційні теорії, теорію алтерності та її сучасні модифікації. Продуктивною методологією є також рецептивна теорія, яка дозволяє охарактеризувати моделі рецепції інонаціональної культури, проаналізувати фігуру реципієнта, характер його відчитування інонаціональних образів. Складність такого дослідження пов`язана з ускладненням комунікативного ланцюга: опозиція „Я - Інший! (автор-читач) подвоюється опозицією „Свій - Чужий! (власний національний характер/менталітет - чужий національний характер/ менталітет). В залежності від того, до якої національної культури належить читач - до культури автора, культури, репрезентованої створеним образом, чи до іншої культури, - буде змінюватися рецептивна конфігурація твору.

Абсолютно зрозуміло, що сприйняття ідейного навантаження образу залежатиме від того, чи збігається національність читача з авторською чи з національністю створеного образу. Це пов`язано з тим, як пише Дж. Лірсен, що „презентація культурних взаємин є завжди презентацією культурної конфронтації!. Можна зауважити, що дослідник-імаголог також стоїть, як правило, на одній із позицій читача. Тому, звертаючись до імагологічного дослідження, варто брати до уваги більший чи менший ступінь суб`єктивності, присутній у репрезентації/рецепції національної культури, адже „жодна людина не здатна описати культурну ідентичність. Це завжди наближення до неї. А те, що подається, завжди є культурною розбіжністю, через яку нація сприймається як відмінна від усіх інших! [11].

Інонаціональна образність у сучасній англійській літературі Художній діалог Англії з іншими націями і країнами триває з часів становлення європейських націй і національних культур. Особливо активним і географічно масштабним він стає в ХІХ столітті, починаючи з відкриттів романтиками екзотичних східних країн (наприклад, „східні поеми! Дж. Г. Байрона) й уваги до американського континенту в творах англійських романістів середини ХІХ ст. („Американські нотатки!, „Мартін Чезлвіт! Ч. Діккенса).

На початку ХХ ст. розбіжності національних ментальностей стають темою в таких видатних письменників, як Р. Кіплінг, Е.М. Форстер, Г. Джеймс. Сприйняття інонаціонального в англійській літературі формується в цей період „через поступове подолання первісної ворожості до „чужог і визнання „чужого/ІІіншогоІІ рівним своєму, але принципово „інакшим!. Останнє й уможливлює усвідомлення єдності „не як природного одного-єдиного, а як діалогічної згоди незлитих двох або декількох! (М. Бахтін)! [5, с. 3].

В англійському романі середини ХХ століття однією з провідних тем стають розпад Британської імперії й антиколоніальна боротьба поневолених народів (варто зазначити, що т. зв. імперський синдром частково зберігає своє значення в характеристиці британського національного характеру й сьогодні). Дія романів Г. Гріна, Дж. Олдріджа, Д. Стюарта, багатьох інших письменників відбувається в країнах Арабського Сходу, Африки, Центральної Америки і Азії. Відтворюючи період.

Імперії, англійські літератори намагаються реконструювати національні іміджі народів колишньої імперії, долаючи англійські стереотипи і створюючи умови для діалогу. Таке завдання надзвичайно актуальне, адже, як говорить один із персонажів роману Г. Гріна „Тихий американець: „Вони хочуть, щоб люди з білою шкірою пішл. Протистояння різних культур переростає в цей період у расові й цивілізаційні конфлікти, і ця конфронтація не національних культур, а рас реалістично розкрита в гостродраматичних конфліктах антиколоніальних романів.

Дослідницьке поле англійського роману останніх десятиліть ХХ ст. - початку ХХІ ст. також не обмежується окремими регіонами, хоча традиційно цікавими для письменників залишаються, скажімо, Франція, Італія, США, Росія, країни Арабського Сходу. Такі універсальні координати, як Північ - Південь, Схід - Захід, зберігають своє значення разом зі структурним розподілом на центр і периферію, однак їхня функція полягає вже не в тому, щоб поділити світовий простір, а в тому, щоб показати процесуальність, мінливість, зміну акцентів у сучасному світі разом із процесами гармонізації та дезінтеграції. Одним із продуктивних мотивів англійської літератури залишається мотив „країна очима іноземця. Він дозволяє письменникам показати всі складові національного характеру. Наприклад, Д. Лодж у своїх університетських романах уявляє світ єдиним університетським кампусом. Університет в його творах - це відкритий інтелектуальний, мультикультурний простір. У романі „Обмін місцями! мотив „країна очима іноземця! дозволяє порівняти специфіку англійського й американського навчальних закладів. Письменник досліджує стан та особливості гуманітарної освіти по обидва боки океану. Так, англійський викладач Філіпп Своллоу готується провести семестр в університеті американського штату Ейфорія, а його місце на кафедрі англійської літератури в університеті англійського містечка Раммидж повинен зайняти його американський колега Моріс Зепп.

Професійні риси цих персонажів містять елементи й національних характерів. Наприклад, типовим представником американського університету виступає М. Зепп. Його основні професійні риси - енергійність, амбітність, прагматизм - збігаються з типовими уявленнями про національний характер американців. У романі „Маленький світ! письменник звертається до теми міжнародних наукових конференцій.

Своїх персонажів він робить лицарями-мандрівниками від науки, які перелітають із континенту на континент, із країни в країну в пошуках наукового визнання, нового призначення, часто за звичкою чи заради розваги, зрідка з метою здобуття нової інформації. Зображення цілої низки конференцій, які відбуваються в різних куточках світу (Амстердам, Сінгапур, Токіо), дає автору змогу презентувати представників світової літературної науки не тільки різних літературних шкіл, а й різних регіонів світу.

Важливо, що університетські романи Д. Лоджа, продовжуючи комічну традицію англійського роману, мають усі риси постмодерністичної літератури. Зокрема, реалізацією притаманного їм ігрового чинника виступає пародіювання національних стереотипів. Так, у романах англійського письменника практично всі героїні-жінки певним чином пов`язані з феміністичним рухом. І можна помітити закономірність: незалежністю й розкутістю думок автор насамперед наділяє американок та європейок із континенту.

Серед жінок англійського походження автор пов`язує з фемінізмом молоде покоління 70-80-х, простежуючи тогочасне проникнення в Англію ідей фемінізму і зміну поведінкових стандартів. Феміністичні ідеї представлено на прикладі американки Дезіре Зепп - письменниці, колишньої дружини професора Зеппа. Однак, як повідомляє автор, вона виступає в романах циклу представницею „вульгарного фемінізму [12, с. 846]. Письменник робить її авторкою порнографічних романів, в яких вона виводить свого чоловіка головним героєм і розкриває найінтимніші секрети їхнього приватного життя. В образі італійки Фалвії Моргани Д. Лодж поєднує ідеї фемінізму і марксизму.

Ця героїня, професор культурології, виступає в літературознавстві як представниця сучасної марксистської критики, послідовниця французького філософа-марксиста Л. Альтюссера (вона в романі читає його книги). На її думку, треба оголосити війну самому поняттю „література, яке має зміст „інструменту буржуазної гегемонії, виступає матеріалізацією фетишів так званих естетичних цінностей, встановлених і збережених за посередництвом елітарної системи освіти для того, щоб приховати брутальні факти класового утиску в часи панування індустріального капіталізму [12, с. 556]. У цьому образі яскраво показано розбіжність між професійними й життєвими принципами. Фалвія Моргана виведена представницею італійської аристократії, заможною жінкою, яка залишає свої марксистські погляди за воротами власного шикарного маєтку.

Сумнівний фемінізм цієї героїні поширюється в основному на сексуальні взаємини між чоловіком і жінкою. Темпераментна італійка, хоч і одружена, однак поводить себе надзвичайно розкуто. Актуальним для сучасного англійського роману залишається комплекс питань, пов`язаних з особливостями етнонаціональної ментальності та звичаїв англійців. Традиційно письменники-англійці створюють образи своїх співвітчизників, критично викриваючи негативні складові англійського характеру - замкнутість, стриманість, зарозумілість, снобізм, імперські амбіції. Проблема „англійськостіІІ, інонаціональний кут зору на традиційні англійські цінності значною мірою детермінують поетологічну систему роману Алана Ґолінггерста „Лінія красиІ (2004).

Основні проблеми, до яких звертається письменник у романі, регіструються читачем уже на самому його початку. Назва твору є алюзією на естетичну теорію англійського художника середини ХУШ століття В. Хогарта, який у теоретичному трактаті „Аналіз красиІ (1753) визначив S-подібну лінію як таку, що передає довершеність, жвавість, динамізм, і яку він визначив як лінію краси. Перша сцена роману відбувається у книгарні, де вийшла з друку книга „Повна перемога на виборах!І про тріумфальну виборчу компанію і перемогу консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер на виборах до парламенту у Великій Британії. Друга сцена твору - обговорення любовного листа від молодого чорношкірого чоловіка, який отримує герой твору Нік Гест.

Відтак автор окреслює основні мотиви свого роману - політика, гомосексуалізм, мистецтво. Дія роману відбувається в середині 80-х років ХХ століття. Випускник Оксфорда, дослідник творчості Г. Джеймса і шанувальник мистецтва Нік живе в домі свого товариша по університету, батько якого є членом парламенту, наближеним до М. Тетчер, а мати походить зі старовинного англійського роду. Уклад життя цієї родини, що належить до вищого ешелону влади, зображений через характерні для англійців культурні цінності, норми, особливості вербального спілкування. Членам сім`ї Федденів властиві стриманість, самоконтроль, кодекс джентльменської поведінки, естетство, культивування традицій минулого, колекціонування предметів старовини.

Характерні риси психології вищих класів доповнюються зображенням англійців нижчого походження. Нік Гест належить, зокрема, до сім`ї провінційного часового майстра. Він соромиться своїх родичів і прагне належати вищому світові, який для нього є задзеркаллям. Герой, у характері якого запроектовано типово англійський снобізм, цікавиться антикварними меблями і свого батька видає за спеціаліста з антикваріату. «Англійськість» персонажів „Лінії краси стає чіткішою через введення в образну систему роману інонаціональних персонажів. Насамперед це близькі товариші Ніка Геста - дрібний службовець арабського походження Лео і син мультиміліонера, власника мережі магазинів у Лондоні, ліванець Воні Гварді. А. Ґолінгерст проводить думку про те, що опозиція „своє - „чуже в сучасному світі втрачає частку свого смислового навантаження. Знімається географічний поділ на Англію як центр і арабський світ як периферію, оскільки в сучасній Англії проживає багато іноземців, які, як Лео, працюють дрібними службовцями або, як Воні, займають провідні позиції в економіці країни.

Сучасні англійці відмовляються від імперських амбіцій і декларують ліберальні цінності. Навіть класична англійська формула життя „мій дім - моя фортецяІ втрачає свою актуальність. Дім Федденів доступний для іноземців, декларовано публічний. Однак розподіл ролей у творі все ж дозволяє помітити принципову різницю за національною ознакою. І Лео, і Воні Гварді показані чоловіками з нетрадиційною сексуальною орієнтацією (як і другорядні інонаціональні персонажі, з якими зустрічається Нік Гест). Хоча цей «недолік» офіційно визнаний у західному світі, і герой роману також є його носієм, проте саме ці персонажі наділені всіма можливими супровідними вадами: це наркотики і ВІЛ-інфекція.

Можна стверджувати, що зображаючи політичне життя 80-х років минулого століття, письменник акцентує основні цивілізаційні хвороби кінця ХХ століття, показує, що їхнє коріння не англійського, а „чужогоІ походження. Будучи сучасним англійцем, А. Ґолінгерст засвідчує, що історично детермінований англійський характер змінюється: культ стриманості, поміркованості, джентльменської поведінки, порушений молодшими поколіннями, втрачає свою нормативність. А світ, в якому переважають глобалізаційні тенденції, формує універсальну систему цінностей, що поступово втрачає національні відтінки. Варто також пам`ятати, що культура, за М. Бахтіним, не має огороджених територій, а порівняння робить людину людиною, і в цій суперечності спільного й розбіжного закладено необмежений евристичний потенціал.

Висновки

Свій творчий потенціал воєнні романісти зазначеної доби реалізували в книгах так званої «окопної» та «масштабної правди». Не заперечуючи кращих традицій воєнної прози, вони несли заряд жорстокого драматизму (їх можна було дефініціювати як «оптимістичні трагедії»), всієї важкості війни. Головними героями стали солдати й офіцери одного взводу, роти, батареї чи полку. Такий епос був дистанційований від будь-якої ілюстрації, в ньому відсутні дидактизм, розчулення, раціональна виваженість, підміна внутрішньої правди зовнішньою, а переважала сувора й героїчна солдатська правда.

англійський повоєнний роман імагологічний

Література

1. Наливайко Д.М. Літературна імагологія: предмет і стратегії \ Д.М. Наливайко \\ Теорія й компаративістика - К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія, 2006.- С. 91-103.

2. Теличко Т.Г. Поетика інонаціонального в англійському романі початку ХХ століття: автореф. дис... канд. філол. наук.; спец. 08.06.02 «Філологія» /Т.Г. Теличко. - Д: СуМДУ, 2006. -21 с.

3. Bateson G. (2008) Morale and national character. Civilian Morale. Boston: Houghton, Miffin Co. - P. 71-91. [in English]

4. Fstede G. (2001) Culture`s Consequences. Comparing Values, Behaviors, Institutions, and Organizations Across Nations. Sage Publications. - 596 p. [in English]

5. Hollinghurst A. (2004) The Line of Beauty. Picador. - 501 p. [in English]

6. Leerssen J. (2007) Imagology: History and method. NY: Rodopi. - P. 17-32. [in English]

7. Leerssen J. National identity and national stereotype

References

1. Nalyvaiko D.M. (2006). Literaturna imalogia: predmet i strategii [Literature imalogy: subject and strategy]. Kyiv: Kyivo-Mohylanska Akademia [in Ukrainain]

2. Telychko T.H. Poetyka inonatsionalnogo v angliyskomu romanipochatku XX stolittia [Innonational poetic words in English novel of the beginning of XX century ]. Extended abstract of candidate's thesis. Sumy: SumSU [in Ukrainian].

3. Bateson G. (2008) Morale and national character. Civilian Morale. Boston: Houghton, Miffin Co. - P. 71-91. [in English]

4. Fstede G. (2001) Culture`s Consequences. Comparing Values, Behaviors, Institutions, and Organizations Across Nations. Sage Publications. - 596 p. [in English]

5. Hollinghurst A. (2004) The Line of Beauty. Picador. - 501 p. [in English]

6. Leerssen J. (2007) Imagology: History and method. NY: Rodopi. - P. 17-32. [in English]

7. Leerssen, J. National identity and national stereotype

Размещено на Allbest.ru