Низове українське бароко в методичній компетенції вчителя української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Низове українське бароко в методичній компетенції вчителя української літератури

Лілія Кірчева

кандидат філологічних наук, доцент

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

АНОТАЦІЯ

Авторка дослідження актуалізує питання удосконалення методичної компетенції учителя української літератури при вивченні естетичної проблематики низового українського бароко, що визначається зростаючим інтересом до давньої української літератури та питань її викладання. Давньоукраїнська література має величезний та незатребуваний ресурс як виховного впливу, так і естетичного, залишаючись значною частиною культури і на сучасному етапі. Основні твори включені до всіх програм та підручників з української літератури. Однак скорочений формат курсу (4 години на епоху Ренесансу та бароко у програмах МОН України) не дає уявлення про цілісність епохи бароко та духовно-моральну специфіку сміхової культури давньоукраїнської естетичної свідомості. Авторка вказує на суттєву лакуну у програмі вивчення давньоукраїнської літератури в 9 класі., адже поезія низового українського бароко залишилася поза рамками шкільної програми. Пропонуємо учителям української літератури зважити на естетичні надбання українського низового бароко та включити тексти творів у перелік творів на самостійне опрацювання. «Орації на Різво Христове», вірші міщанські, «ніщенські- смішнії», світські й інші можуть бути рекомендовані як додаткові тексти до теми «Вертеп як вид лялькового театрального дійства». Введення теоретичної частини з естетики низового бароко та художніх взірців бурлеску в шкільний курс 9-10 класів сприятиме легшому засвоєнню курсу давньоукраїнської літератури в середній школі, розширить уявлення школярів культурно-історичного, естетичного та етнографічного плану, допоможе встановити їх зв'язки з книжною літературою та фольклором та зрозуміти народні джерела бурлескної поеми Івана Котляревського «Енеїда», вивчення якої розпочинається в 10 класі на уроках української літератури в старшій школі.

Ключові слова: низове українське бароко, методична компетентність, програми з літератури.

ABSTRACT

UKRAINIAN LOW BAROQUE POETRY IN THE METHODOLOGICAL COMPETENCE OF UKRAINIAN LITERATURE TEACHER

Liliia Kircheva

PhD of Philological Sciences, Associate Professor

Izmail State University of Humanities,

Ukraine

The author actualizes the problem of improving the methodological competence of a teacher of Ukrainian literature in the study of aesthetic issues of the Low Ukrainian Baroque, which is determined by the growing interest in ancient Ukrainian literature and the issues of its teaching. Ancient Ukrainian literature has a huge and unclaimed resource of both educational and aesthetic influence, remaining a significant part of culture at the present stage. The main works are included in all Ukrainian literature programmes and textbooks. However, the shortened format of the course (4 hours for the Renaissance and Baroque periods in the programmes of the Ministry of Education and Science of Ukraine) does not give an idea of the integrity of the Baroque period and the spiritual and moral specificity of the laughing culture of ancient Ukrainian aesthetic consciousness. The author points to a significant shortage in the curriculum for studying ancient Ukrainian literature in the 9th grade, as the poetry of the Low Ukrainian Baroque has been left out of the school curriculum. We suggest that teachers of Ukrainian literature take into account the aesthetic achievements of the Ukrainian grassroots baroque and include the texts of works in the list of works for independent study. «Orations on the Nativity of Christ», »bourgeois poems», «beggarly-smiling poems», »secular poems» and others can be recommended as additional texts to the topic «Vertep as a type of puppet theatre performance». The introduction of a theoretical part on the aesthetics of the Low Baroque and burlesque artistic examples into the school course of grades 9-10 will facilitate easier learning of the course of ancient Ukrainian literature in secondary school, will expand students ' cultural, historical, aesthetic and ethnographic understanding, will help establish their connections with book literature and folklore, as well as to understand the popular sources of Ivan Kotliarevsky's burlesque poem «Aeneid», the study of which begins in grade 10 in the lessons of Ukrainian literature in senior school.

Key words: Low Ukrainian Baroque, methodological competence, literature programmes.

Постановка проблеми

українське бароко вчитель література

Актуальність удосконалення методичної компетенції учителя української літератури у старшій школі при вивченні естетичної проблематики низового українського бароко визначається зростаючим інтересом до давньої української літератури та питань її викладання. Нами спостерігається протиріччя між педагогічними вимогами до формування уявлень учнів про становлення і розвиток давньоукраїнської літературної творчості та недостатню розробленість цієї проблеми у методичному плані, що співвідноситься як з формуванням низки теоретико-літературних понять, так і з подоланням об'єктивних труднощів у сприйнятті давньоукраїнських текстів. Вирішення цієї проблеми, що має науково-методичне значення, неможливе без аналізу традицій вивчення давньоукраїнської літератури в історії нашої освітньої системи, стану справ у сучасній науці та шкільній літературній освіті. Розвиток уявлень учнів старшої школи про особливості українського бароко в художній літературі та інших видах мистецтв пов'язаний із методичним, літературознавчим та культурологічним аспектами вивчення середньовічної української літератури (XI-XV ст.) та літератури Ренесансу та бароко (XVI-XVIII ст.).

Давньоукраїнська література має величезний та незатребуваний ресурс як виховного впливу, так і естетичного, залишаючись значною частиною культури і на сучасному етапі. Основні твори включені до всіх програм та підручників з української літератури. Однак скорочений формат курсу (4 години на епоху Ренесансу та бароко у програмах МОН України) не дає уявлення про цілісність епохи бароко та духовно-моральну специфіку сміхової культури давньоукраїнської естетичної свідомості. Все вищезгадане робить необхідним та актуальним перегляд з нових методологічних позицій такого розділу курсу шкільної літературної освіти, як давньоукраїнська література.

Аналіз досліджень і публікацій

Література українського бароко почала досліджуватися вченими лише у другій половині 1980-х років за часів «перебудови» в СРСР. Були зняті табу на проскрибовані теми і науковий загал зміг відкрити для себе унікальні естетичні явища, що мали місце в національній культурі - естетичні виклики високого, середнього і низового літературного бароко. В 1987 році з'явилися збірка наукових праць «Українське літературне бароко» Дмитра Наливайка, Володимира Крекотня, Івана Іваньо та інших знаних українських науковців, яка в СРСР стала першою спробою осмислення естетичних надбання цієї епохи в поетичних, прозових, драмат ичних творах української літератури XVII-XVIII ст., зокрема в її взаємодії з музичним та образотворчим мистецтвом. У 1990-х р. з'явилися перші монографії українських знавців давньої літератури: «Світло українського бароко» (Макаров, 1994), «Пересотворення світу: Українська поезія XVII - XVIII ст.» (Криса, 1997), «З історії латинських впливів в українському письменстві XVII -XVIII ст.» (Циганок, 1999), пізніше і репринт праці Дмитра Чижевського «Українське літературне бароко» (Чижевський, 2003). У 2000-х роках стійкий інтерес до естетичної проблематики українського бароко відбивається в дисертаційних дослідженнях Алексеєнко Н. М. «Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі» (2001), Борисенко К. Г. «Явище синкретизму поезії та прози в українській літератури барокової доби» (2003), Гуцуляк І. Г. «Мовостиль українського поетичного бароко» (2005), Ольховик М. В. «Бароковий універсалізм» в українському художньому мисленні» (2005), Вікторії Піщанської «Козацька культура доби українського бароко: релігійно-естетичний синкретизм духовної сфери» (2018) й ін. Вагомий внесок у вивчення естетичних явищ українського бароко зробив видатний харківський вчений Леонід Ушкалов у книгах «Українське барокове богомислення: Сім етюдів про Григорія Сковороду» (2001), «Есеї про українське бароко» (2006).

За наявності значної кількості праць з естетики українського бароко, значно меншими виглядають напрацювання вчених у методичній площині. У науково-методичному журналі для учителів ЗСО «Дивослово» можемо відмітити небагато досліджень стосовно методики викладання літератури цього періоду, серед них: Петра Білоуса «Художнє слово для «оздоби» вітчизни нашої. Доба українського бароко» (Білоус, 2021: 43-54); «Про естетичне сприймання давніх творів» (Білоус, 2013: 55-60); «Перший підручник з українського літературного бароко» (Білоус, 2012: 52-54); архієпископа Ігоря Ісіченка «Суспільно- педагогічний вимір вивчення української літератури Х-XVIII ст.» (Ісіченко, 2016: 48-51); Юрія Барабаша «Під знаком бароко: Гоголь і традиції староукраїнського театру» (Барабаш, 2015: 41046); Ірини Фаріон «Бароко крізь призму проти реформи» (Фаріон, 2012: 54-56); Тетяни Шевчук «Барокова парадигма художнього доробку Г. Сковороди» (Шевчук, 2011: 48-52). Пропоновані розвідки глибоко розкривають багатство давнього українського літературного слова, однак не містять конкретних практичних порад вчителю української літератури. В не менш вагомому методичному журналі «Українська література в загальноосвітній середній школі» також містяться публікації переважно з методики викладання української літератури ХІХ-ХХІ ст.

Методологія цього дослідження заснована на теоретичному аналізі філософської, історичної, педагогічної, психологічної та культурологічної літератури з проблемного питання. Результати дослідження можуть бути використані при коригування курсів підвищення кваліфікації вчителів гуманітарно-естетичного циклу.

Основний виклад матеріалу

Найбільш яскраве вираження сміхова культура набула у творах низового бароко. Епоха українського бароко відрізняється естетичною складністю, синтезом несумісних явищ, світоглядним універсалізмом та органічним зв'язком з глибинними шарами національної культури. Як культурно-історична епоха, бароко характеризується єдністю філософських, естетичних та моральних поглядів, які втілювалися у творах різних видів мистецтв, в різноманітних символах, алегоріях та інших знакових формулах.

«Як відомо, - констатує Тетяна Шевчук, - summa barroca постає в органічному зв'язку античних і християнських образів, ренесансних і маньєристських художніх прийомів та притаманного середньовічній культурі алегоризму, символічності, емблематичності. В процесі художнього віддеркалення барокового світовідчуття наратологічні стратегії фокусуються на метанаративі. В основі останнього лежить інтуїтивне пізнання життєвих явищ, різні містичні нашарування, ірраціоналізм. Художніми засобами відтворення «блискучого християнського карнавалу» (В. Силюнас) стають емблеми, символи, алегорії, динамічна експресивність, антитези, пишні метафори, міфоцентризм та світлотіньові ефекти. Іронія, гра контрастів, сміхова культура, прагнення вразити засобами ускладненої художньої образності, ворожими за своєю природою всьому готовому, визначеному, незмінному, що фіксують уявлення про відносність усіх форм буття, створюють особливу, паралельну дійсність, своєрідний перфоменс, завданням якого є відображення мішурного характеру світу, уявлення про те, що «драпіровки» і маски приховують щось невідоме, інше, справжнє. Характерними ознаками стилю бароко є використання ускладненої художньої образності (символізм, емблематичність, антитези, парадокси), загострена драматичність, чуттєвість, динаміка, експресивність, дидактизм, естетизація Потворного задля антитетичного підкреслення Прекрасного, під яким насамперед розумілася велич божого задуму, розкриття духовних можливостей людини. Однією з головних тез стає вимога не полеститися на земні багатства, адже гонитва за ними чи за матеріальними ознаками щастя відвертає від справжнього, внутрішнього збагачення» (Шевчук, 2010: 84).

«Високе» або книжне літературне бароко презентовано творами на церковнослов'янській або латинській мовах. «Середнє» бароко представлено творами змішаного формату. Так, давньоукраїнська шкільна драма складалася з актів, написаних книжною українською мовою та інтермедій, насичених просторіччям і жартівливими піснями. Характерною ознакою взірців «низового» бароко є народна розмовна мова творів, а поетикальною характеристикою - бурлеск чи травестія.

Як представлена ця яскрава сторінка нашої літератури в сучасній шкільній програмі? Дуже скромно, а поетика низового бароко взагалі не відображена в діючих програмах з української літератури, рекомендованих МОН України. Так, курс української літератури в 5-8 класах структуровано за принципом 12-ти тематично-проблемних блоків, як-от: «Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого народу» й ін. (5 клас); «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори» й ін. (6 клас); «Із пісенних скарбів» тощо (7 клас); «Усна народна творчість», «Український гумор і сатира» й ін. (8 клас). До кожного з циклів підібрано художні тексти відповідно до вікових особливостей учнів (Програма, 2017)).

У 9-му класі вивчення української літератури проводиться за системним, історико - хронологічним принципом з урахуванням історико-літературного контексту та біографій письменників. На вивчення середньовічної української літератури XI-XV ст. у загальному ракурсі відведено 3 години. На засвоєння літератури Княжої доби, включно з героїчною епічною поемою «Слово о полку Ігоревім» - 4 години. На літературу українського Ренесансу та бароко - 4 години, під час яких передбачається вивчення таких тем:

- загальна характеристика епохи, розвиток книгодрукування;

- Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський (оглядово);

- історико-мемуарна проза, козацькі літописи Самовидця, Граб'янки, Величка; «Історія Русів»;

- вертеп як вид лялькового театрального дійства;

- життя, творчість, філософсько-етичні ідеали Григорія Сковороди: байки, поезія (Програма, 2017).

У підручниках з української літератури презентовано добірку хрестоматійного плану, яка містить найбільш цікаві уривки пропонованих творів, взірці поезії, байки. Як бачимо, блок не містить відомостей про давню українську драму та низове українське бароко, яке представлено живою розмовною мовою, є яскравим свідченням різноманітності і карнавальності давньої української сміхової культури.

На позакласне читання відводиться 4 години, згідно з програмою з української літератури 9 класу авторства В.Р. Мовчан, К.В. Таранік-Ткачук й ін., зі змінами 2016 р. відповідно до наказу МОН України № 100 від 06.02.2015; № 617 від 03.06.2016; № 52 від 13.01.2017 та № 201 від 10. 02.2017. Пропонуємо учителям української літератури зважити на естетичні надбання українського низового бароко та включити текстуальні взірці творів до переліку творів на самостійне опрацювання. «Орації на Різво Христове», вірші міщанські, «ніщенські-смішнії», світські й інші можуть бути рекомендовані як додаткові тексти до теми «Вертеп як вид лялькового театрального дійства». Їх естетичну вартість фахово розкрив Генадій Нога у дисертації «Поетика бурлеску в українській віршовій літературі XVII - XVIII ст.» (Нога, 1996) та монографії «Звичаї тії у давніх школярів бували» (Нога, 2001), а самі тексти можна знайти в електронній версії антології Леоніда Махновця «Давній українській гумор і сатира», яка конче потребує оновлення і перевидання, адже вона не перевидавалась з 1959 року...

Наведемо приклади великодніх орацій, що відображають звичаї, традиції, обряди і побут українського народу («Вірша на Різво Христове»):

«Христос родивсь,

Мир звеселивсь!

Сьогоднішніми часи

Для сих родин

Всяк христянин

Вминає ковбаси.

Баби, діди Пиво-меди,

Горілку варену

Кухликом п'ють, З книшами труть Свинину печену. Хлопці, дівки Навпередки Бігають під хатки І, як вовки Або свинки, Скиргичуть колядки Пани, купці, Славні кравці, Шинкарство, міщани Об сім Різдві Усі в нові

Убрались жупани.

Мати-земля

Уся гуля

І, взявшись у боки,

Пісні гука, Б'є гопака

В підківки широкі.

На небесі Янголи всі Аж б'ють у долоні, З радості б'ють, Пісні гудуть Якимовій доні»

(Давній українській гумор і сатира, 1959: 221).

Вивчення українського бурлеску приятиме кращому засвоєнню творчості Григорія Сковороди. Дослідник Генадій Нога констатує: «У другій половині XVIII століття, час, коли творив Сковорода, в українській літературі вже значною мірою сформувалася й існувала власна система комічних жанрів (переважно в поезії). Її репрезентували вірші-орації та травестії мандрівних дяків, анонімні гумористичні та сатиричні віршовані оповідання, а також окремі твори Климентія Зиновіїва, Івана Некрашевича та ін. Широко був представлений комізм також у драматургії. Тут особливо варто виділити інтермедії - цілком гумористичний розважально-повчальний жанр, який, у свою чергу, вплинув на напрям розвитку українського лялькового театру - вертепу, а також, за твердженням Д. Чижевського, на багато інших жанрів української та російської літератури. Корпус драматичних жанрів XVII - XVIII ст. представлений також комедією та трагедокомедією, гумористичні вкраплення зустрічаються також і в окремих драмах високого стилю. Отож, фактор існування вітчизняної гумористично-сатиричної традиції також варто враховувати; він теж значною мірою відбився на творчості Сковороди - учня Києво-Могилянської академії та викладача Переяславського та Харківського колегіумів» (Нога, 2011: 78).

Картини народних гулянь в українському святковому бурлеску представляють утопічну картину щасливого існування автохтонної нації, яка шанує християнські свята й лікує під час їх святкувань:

«І увесь тут

Загудів люд,

Мов літом ті бджоли;

Беруть жінок,

Ведуть в танок,

Затикавши поли.

Тії бичка,

Ті козачка,

Ті горлицю скачуть,

Самі ж старі, Сидя в шатрі, Од радості плачуть.

(Давній українській гумор і сатира, 1959: 223).

Висновки. У діючих програмах МОН України в процесі вивчення давньоукраїнської літератури передбачено поетапну та послідовну систему роботи та закріплення уявлень, що склалися в учнів, про жанр літопису, повчання, оповіді, житія, героїчного епосу; використання спрямованих на це прийомів та форм подання матеріалу з подальшим розширенням уявлень учнів про відмінні риси поетики давньоукраїнської літератури (синкретизм, софійність, канонічність, релігійна традиційність); чіткий відбір, адаптація до умов середньої школи та плануванні матеріалу, що розглядається; позитивний настрій учнів на сприйняття специфіки віддаленої від нас за часом середньовічної літератури; використання міжпредметних та внутрішньопредметних зв'язків, системи письмових та усних робіт, опори на досвід та знання учнів при знайомстві з новим матеріалом. Між тим, давньоукраїнська література у основному корпусі творів не містить елементів комічного. Тільки «перелом» художньої літературної свідомості у XVII столітті дає можливість появі комічного в літературі, що найяскравіше увиразнилося в естетиці низового бароко. Однак цей яскравий естетичний доробок залишився поза рамками шкільної програми. Введення теоретичної частини з естетики низового бароко та художніх взірців бурлеску в шкільний курс 9-10 класів сприятиме легшому засвоєнню курсу давньоукраїнської літератури в середній школі, розширить уявлення школярів культурно-історичного, естетичного та етнографічного плану, допоможе встановити їх зв'язки з книжною літературою та фольклором та зрозуміти народні джерела бурлескної поеми Івана Котляревського «Енеїда», вивчення якої передбачено на уроках української літератури в старшій школі.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА:

Барабаш Ю. Під знаком бароко: Гоголь і традиції староукраїнського театру. Дивослово. 2015. С. 41-46.

Білоус П. Перший підручник з українського літературного бароко. Дивослово. 2012. С. 52-54.

Білоус П. Про естетичне сприймання давніх творів». Дивослово. 2013. С. 55-60.

Білоус П. Художнє слово для «оздоби» вітчизни нашої. Доба українського бароко. Дивослово. 2021. С. 43-54.

Давній український гумор і сатира / Упор., вступ. стаття і примітки Л.Є. Махновця. К.: Держлітвидав, 1959. 492 с. URL:

https://archive.org/details/davnii1959/page/n189/mode/2up7viewMheater

Ісіченко І. Суспільно-педагогічний вимір вивчення української літератури Х-XVIII ст. Дивослово. 2016. С. 48-51.

Криса Б. Пересотворення світу: Українська поеїзія XVII - XVIII ст. Львів: Свічадо, 1997. 216 с.

Макаров А. Світло українського бароко. К. : Мистецтво, 1994. 288 с.

Нога Г. Звичаї тії у давніх школярів бували... Український святковий бурлеск XVIIXVIII ст. К.: Стілос, 2001. 189 с.

Нога Г. М. Поетика бурлеску в українській віршовій літературі XVII - XVIII ст. : Дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук за спец. 10.01.01 - «Українська література» / НАН України. К., 1996. 198 с.

Нога Г. Маски сміху в поезії Григрія Сковороди. Переяславські сковородинські студії. Вип. 1., 2011. С. 77-82.

Програма з української літератури 5-9 класи [В.Р. Мовчан, К.В. Таранік-Ткачук й ін.].

К., 2017. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-

programi/navchalni-programi-5-9-klas

Фаріон І. Бароко крізь призму проти реформи. Дивослово. 2012. С. 54-56.

Циганок О. М. З історії латинських впливів в українському письменстві XVII -XVIII ст. К. : Педагогічна преса, 1999. 104 с.

Чижевський Д. Українське літературне бароко. К. : Обереги, 2003. 576 с.

Шевчук Т. Барокова парадигма художнього доробку Г. Сковороди. Дивослово. 2011. С. 48-52.

Шевчук Т.С. На перехресті епох: антична література в художній рецепції Григорія Сковороди. Ізмаїл: СМИЛ, 2010. 360 с.

REFERENCES

Barabash Yu. (2015). Pid znakom baroko: Hohol' i tradytsiyi staroukrayins'koho teatru. Dyvoslovo. Р. 41-46. [in Ukrainian].

Bilous P. (2012). Pershyy pidruchnyk z ukrayins'koho literaturnoho baroko. Dyvoslovo.

Р. 52-54. [in Ukrainian].

Bilous P. (2013). Pro estetychne spryymannya davnikh tvoriv». Dyvoslovo. Р. 55-60. [in Ukrainian].

Bilous P. (2021). Khudozhnye slovo dlya «ozdoby» vitchyzny nashoyi. Doba ukrayins'koho baroko. Dyvoslovo. Р. 43-54. [in Ukrainian].

Chyzhevs'kyy D. (2003). Ukrayins'ke literaturne baroko. K.: Oberehy. 576 р. [in Ukrainian].

Davniy ukrayins'kyy humor i satyra (1959). Upor., vstup. stattya i prymitky L.YE.

Makhnovtsya. K.: Derzhlitvydav. 492 р. [in Ukrainian]. URL: https://archive.org/details/davnii1959/page/n189/mode/2up?view=theater

Farion I. (2012). Baroko kriz' pryzmu proty reformy. Dyvoslovo. Р. 54-56. [in Ukrainian].

Isichenko I., arkheyepyskop (2016). Suspil'no-pedahohichnyy vymir vyvchennya

ukrayins'koyi literatury KH-XVIII st. Dyvoslovo. Р. 48-51. [in Ukrainian].

Krysa B. (1997). Peresotvorennya svitu: Ukrayins'ka poeyiziya XVII - XVIII st. L'viv: Svichado. 216 p. [in Ukrainian].

Makarov A. (1994). Svitlo ukrayins'koho baroko. K.: Mystetstvo. 288 p. [in Ukrainian].

Noha H. (2001). Zvychayi tiyi u davnikh shkolyariv buvaly... Ukrayins'kyy svyatkovyy burlesk XVII-XVIII st. K.: Stilos. 189 p. [in Ukrainian].

Noha H. (2011). Masky smikhu v poeziyi Hryhriya Skovorody. Pereyaslavs'ki

skovorodyns'ki studiyi. Vyp. 1. Р. 77-82. [in Ukrainian].

Noha H. M. Poetyka burlesku v ukrayins'kiy virshoviy literaturi XVII - XVIII st. (1996): Dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk za spets. 10.01.01 - «Ukrayins'ka literatura» / NAN Ukrayiny. K. 198 p. [in Ukrainian].

Prohrama z ukrayins'koyi literatury 5-9 klasy (2017) [V.R. Movchan, K.V. Taranik- Tkachuk y in.]. K. [in Ukrainian]. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya- o svita/navchalni-programi/navchalni-programi- 5-9-klas

Shevchuk T. (2011). Barokova paradyhma khudozhn'oho dorobku H. Skovorody. Dyvoslovo. Р. 48-52. [in Ukrainian].

Shevchuk T.S. (2010). Na perekhresti epokh: antychna literatura v khudozhniy retseptsiyi Hryhoriya Skovorody. Izmayil: SMYL. 360 p. [in Ukrainian].

Tsyhanok O. (1999). Z istoriyi latyns'kykh vplyviv v ukrayins'komu pys'menstvi XVII - XVIII st. K. : Pedahohichna presa. 104 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru