Стильова своєрідність роману Джека Лондона "Мартін Іден": мотиваційний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра зарубіжної літератури та полоністики

Стильова своєрідність роману Джека Лондона «Мартін Іден»: мотиваційний аспект

Фендак Діана Романівна

здобувач вищої освіти

Манько Руслана Михайлівна

старший викладач

Анотація

У статті простежено особливості еволюційного розвитку особистості у романі «Мартін Іден» Джека Лондона, розглянуто поняття «мотивації» як ключового компонента твору, доведено ознаки мотивації, зінтерпретовано постать центрального персонажа роману «Мартін Іден» та шлях реалізації його цілей.

Ключові слова: письменник, мотивація, персонаж, розвиток людини, реалізація.

Творчість Джека Лондона уже давно користується заслуженою популярністю серед українських читачів. «Твори письменника перекладали значно частіше ніж будь-кого іншого з американських і взагалі зарубіжних письменників: на сьогодні налічується близько 120 тільки окремих видань Джека Лондона українською мовою загальним тиражем понад 1650 тисяч примірників» [1]. Творчий доробок, який залишив нам письменник й досі актуальний, оскільки порушені ним теми, до сьогоднішнього дня викликають зацікавлення серед поціновувачів літератури. За словами англійського критика Стівена Грема: «Лондон -- «письменник все ще живий. Його книжки ще читатимуть, коли багато видатніших творів припадатимуть пилом... Він писав як до «сформованої Америки, так і для Америки майбутнього»» [2].

Українська дослідниця творчості письменника Олена Семеняка зазначає: «Життєвий шлях Джека Лондона припав на доленосні зрушення в історії Америки: Велика Депресія, закриття фронтиру, індустріалізація, «золота лихоманка», Перша світова війна. Це були важкі часи, але його творчість і біографія співпали з новонародженою вірою в «американську мрію» self-made man, що підіймається суспільною драбиною попри складні обставини, походження й відсутність університетської освіти» [3].

Насправді, американському народові довелось пройти довгий та тривалий історичний шлях, перш відбувся відчутний сплеск в царині культури.

Характерним тут постає процес розвитку літератури в країні. «Америка не мала тієї вирафінованої спадкової аристократії, що була в Європі, і здебільшого з - посеред найкращих, найшляхетніших представників якої аж до XIX століття включно вербувалися речники й творці справжньої реалістичної літератури, що ставали над упередженнями свого стану і голосили мистецькі істини прийдешнього. Для Америки натомість дуже конкретного значення набувала часова послідовність життя і писання. Ті американські письменники, що не сахалися правди дійсності у своїх творах, добре її знали із свого власного життя.

Мелвіл, Уїтмен, Марк Твен, О'Генрі - кожен з них добряче скуштував життєвої терпкості, перше ніж прийшов до голосу в письменстві. Не винятком був і Джек Лондон» [3].

За словами Ростислава Доценка, Америка породила своєрідний взірець:

«[...] коли людина, здається, геть усього може досягти власними зусиллями, але досягти для того, щоб присвоїти собі, саме собі, і цим задовольнитись» [3].

Відтоді почалось американське трагічне зіткнення між великою романтичною мрією та приземленим способом її реалізації, час коли матеріальне піднесення завершувалося розпачливим зневір'ям. За цієї умови, на перший план проступає розбіжність «бажаного» та «дійсного», на котру неодноразово вказували, попередники й сучасники Джека Лондона, цим пояснювали чимало творчих та життєвих піднесень письменника. «Наділений пристрасним темпераментом, Джек Лондон, гостро реагував на події у країні. Ним керувало стрімке бажання вирватись із полону нещасть та злигоднів. Саме завдяки мотивації, автору незлічених романів та оповідань, вдалось осягнути небачених вершин в області літератури», - зазначає Ростислав Доценко [4].

«Чітка мета - перший крок до будь-якого досягнення» - стверджує Вільям Клемент Стоун Вільям Клемент Стоун - американський бізнесмен, філантроп, автор книги самодопомоги «Нова думка».. Продовженням цієї думки можна вважати твердження Ольги Щербини: «Мотивація - це те, що є у кожної людини всередині, спонукає її до дій, спрямовує й визначає її поведінку. Це своєрідний внутрішній «моторчик», який вирує у кожному із нас й до якого обов'язково потрібно дослухатися» [5].

Люди люблять ставити перед собою мету, задля того, щоб поринути з головою у процес самовдосконалення, адже виконання певної діяльності приносить їм позитивні відчуття, тобто у них з'являється стимул дійти до кінця та не здатися.

Ейфорію «перемоги» можна вважати щастям.

Щастя, але що ж воно таке? Звісно, це абстрактне поняття, саме тому його доволі важко окреслити, проте значно легше відчути. Згідно з теорією самовизначення: «[...]людина відчуває справжнє щастя, коли займається діяльністю, яка задовольняє її основні тілесні потреби, тоді як усі види діяльності, які здійснюються із зовнішніх причин (спрямовані на отримання зовнішньої винагороди), меншою мірою сприяють відчуттю задоволення, а отже, і відчуттю справжнього щастя. Тому можна сказати, що, згідно з теорією самовизначення, хороше життя - це життя, орієнтоване на задоволення внутрішніх потреб» [6]. Дії, котрі виконує конкретний індивід є його самоціллю. Концепцію внутрішньої мотивації розробили психологи Едвард Деці та Річард Райан. Згідно неї внутрішній стимул заснований на потребі самовизначення (self-determining)» [7]. Слід пам'ятати, що задля осягнення конкретної цілі потрібна самодисципліна. До омріяної мети необхідно торувати довгим шляхом, тому варто запастися терпінням та постійно діяти, а також вміти панувати над труднощами.

На думку видатного американського психолога Абрагама Маслоу, першоджерелом людської мотивації є «потреби», котрі виникають із нашої фізіології. Людині важливо забезпечити себе базовими, проте необхідними для життєдіяльності засобами існування. До прикладу, допоки людина не досягне відчуття ситості, розв'язання цієї проблеми буде її головним завданням. Як тільки людина стає забезпеченою достатньою кількістю харчів та води, тоді вона може перейти на другу, так звану «сходинку» великої піраміди - «стабільності та безпеки». В її розумінні навколишній світ передбачливий та організований, в ньому вона не відчуває хаосу та небезпеки; матеріально забезпечена. Третю сходинку становлять «соціальні потреби»: почуття любові, кохання, спілкування та реалізація себе у соціальній групі. Четвертий ступінь становить «престиж», людина прагне цілковитої свободи, хоче бути значущою для інших. Дійшовши до останньої сходинки - «духовних потреб», індивід знаходиться в злагодженій системі порядку. Згідно з твердженням Маслоу рух від одних потреб може відбуватися лише знизу вгору. Незадоволена потреба на певному етапі гальмує розвиток людини рухатись вперед. «Тобто, якщо ваша потрібність в пізнанні та розумінні не досягнута, ви відчуєте апатію, незадоволеність собою», - доводить Маслоу [8].

Продовжувачем теорії розвитку ієрархії потреб є Клейтон Альдерфер [Інтернет-ресурс]: https://eab.com.ua/teoriia-motivacii-alderfera (дата звернення

03.12.2022)., яка виводить модель трьох сходинок, однієї піраміди. Згідно неї, існує лише три групи потреб: існування, самоствердження, розвиток.

Ця теорія відрізняється від Маслоу тим, що людина може рухаючись по сходинках в довільному напрямку: рух від одних потреб до інших може здійснюватися в обидві сторони: як вгору так і вниз.

Мотивація - це завжди добре, але за умови, якщо людські бажання та прагнення не виходять за рамки розуму та не суперечать людській природі. Теорія німецького філософа Фрідріха Ніцше висвітлює ідею сильної особистості та її могутності: «Надлюдина - це сенс світу!» [9]. У своїй концепції Ніцше виокремлює два види моралі: «мораль рабів» та «панів», класова нерівність сприймалась ним, як щось прийнятне, оскільки поняття «рівності», на його думку, є абсолютно неприпустимим. Він вбачив істотну відмінність між сприйняттям Добра та Зла: якщо «мораль панів» здійснює переоцінку цінностей, володіє могутньою волею та владою, то «мораль рабів», яка від природи є покірною та спокійною, відкидає свої істинні бажання [9] Надлюдина сама встановлює власні постулати, долає перешкоди та прагне дотягнутись до вершини людського духа: «Надлюдина - це митець, що сам творить закони. В її руках зосереджена вся політична, релігійна та духовна влада» [10]. Ніцше відкидав демократичну ідею рівних прав для всіх людей, оскільки вона заважає природним лідерам повністю реалізувати свій потенціал... Він вважав домінуючий вплив масових вірувань, смаків і моральних упереджень рабською мораллю [...]. Метою людської еволюції [...] є надлюдина, «геній художника», який буде для звичайної людини тим же, чим звичайна людина є для мавпи» [3].

Задля ґрунтовного осягнення світогляду письменника, слід детально ознайомитись з його романом «Мартін Іден», де прототипом автора виступає головний персонаж. На написання цього твору, Ддека Лондона надихнула омріяна мандрівка: «У 1907 році Джек Лондон здійснив свою заповітну мрію: вирушив у кругосвітню подорож на особисто спроектованій шхуні «Снарк» разом з другою дружиною Чарміан Кіттредж. Вони запланували 7 років мандрів, але подорож південними морями тривала лише два роки. Через проблеми зі здоров'ям Джека подорож довелося перервати, а «Снарк» продати. Під час подорожі він почав писати автобіографічний твір «Мартін Іден». Образ Мартіна став прикладом великих здібностей людини з народу. Історія простого матроса, який завдяки надлюдській наполегливості й природному таланту став відомим письменником» [11]. Джек Лондон надзвичайно схожий до персонажів, народжених з-під його пера. Як особистість чуйний, вражливий, завжди спраглий до знань, пошуку себе у цьому світі. Для нього важливо писати про те, що він сам відчував, бачив та проживав. Для Ідена це теж було вагомим.

Автор, як і його центральний персонаж виходець із низів, завдяки клопіткій та наполегливій праці досягає всього самостійно. Складне дитинство, праця в різних професіях, морські пригоди до екзотичних країн, жага до навчання, суворий режим письменницької роботи усе це притаманне як для автора так і для його героя. З біографічних відомостей дізнаємось, що Джек Лондон прийняв собі за правило писати певну кількість слів кожного дня, незалежно від обставин [12]. Як і Мартін, котрий: «Codziennie pisai ze trzy tysi^ce stow i co wieczor przegl^dai czasopisma, studiuj^c uwaznie nowele, artykuiy i wiersze, ktore redakcje uwazaiy za godne umieszczenia» [13]. Набравшись життєвого досвіду Джек Лондон, починаючи ще від ранніх літ, був відповідальним, передусім за себе. Поступовими кроками, він кожного дня ставав кращим, порівнював себе із вчорашнім Джеком, бачив втішні результати і продовжував діяти. В творі письменник: «делікатно відбиває еволюцію характеру головного героя. Показує як із незграбного соціально-непідготовленого юнака виростає проникливий психолог, який вміє емпатувати іншим, проникати у їх внутрішній світ, вміє цінувати справжні знання та відрізняти оригінальність мислення від стереотипів та кліше» [14].

Постать Мартіна Ідена є ключовою й помітно домінує над іншими героями у романі. Решта персонажів служать лише фоном. Саме в такий спосіб автор хотів підкреслити значущість Мартіна, як особистості, котра виросла понад оточення. Одразу згадується шлях реалізації Джека Лондона, ніщо не могло стати на заваді до його літературної вершини. Все-таки одна суттєва різниця помітна: Іден на відміну від Лондона, був індивідуалістом.

Джек Лондон, через призму книги, хотів показати у який спосіб долати перешкоди, як сприймати негаразди та перетворювати їх на виклик для себе.

За згадками самого Джека Лондона читачі та критики доволі скептично ставились до стрімкого успіху Мартіна: «Критики дорікали мені, що один із моїх героїв, Мартін Іден, отримав освіту за такий короткий час», - скаржився пізніше Джек. - За три роки я після початкової школи з моряка зробив популярного літератора. Критики кажуть, що це неможливо. І все ж Мартін Іден - це я»[3].

Список використаних джерел

[1] Джентезен Ф. (2017). Повір, що зможеш. Львів видавництво "Свічадо"

[2] Доценко Ростислав. Джек Лондон в українських перекладах. (2018). Вилучено з: https://md-eksperiment.org/ru/post/20180425-dzhek-london-v-ukrayinskih-perekladah

[3] Kershaw Alex. (2007). Jack London. Zycie bez wytchnienia. Wydawnictwo Ksi^zkowe Twoj Styl. Warszawa.

[4] Семеняка Олена. Джек Лондон: філософські горизонти. (2019). Вилучено з: https://plomin.club/jack-london-philosophical-horizons/

[5] Доценко Ростислав. (1968). Поет людської мужності. Київ: Молодь.

[6] Щербина Ольга. (2007). Мотивація і стимулювання у контексті компенсаційної політики організації. Кадровик: трудове право і управління персоналом.(1), 118-123.

[7] Porczynska-Ciszewska A. (2013). Cechy osobowosci a doswiadczanie szczqscia i poczucie sensuzycia. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu

[8] M^drzycki T. (2017). Osobowosc jako system tworzqcy i realizujqcy plany. Wydawnictwo Uniwersytetu Gdanskiego.

[9] Maslow A. (2013). Motywacja i osobowosc. Wydawnictwo Naukowe PWN.

[10] Ніцше Фрідріх. (1993). Так казав Заратустра. Жадання влади. Київ: Основи; Дніпро.

[11] Сомов А.Ю. Ґенеза ідеї надлюдини в європейській філософії: концепція Фрідріха Ніцше (2015). Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Grani_2015_5_21

[12] Удуд Марія. Музей Джека Лондона: «Будинок щасливих стін» (2015). Вилучено з: https://starylev.com.ua/blogs/muzey-dzheka-londona-budynok-shchaslyvyh-stin

[13] Haley L. James. (2012). Wilk. Szlaki Jacka Londona. Warszawa.

[14] London Jack. (2000). Martin Eden. Copyright by Wydawnictwo MEA. Warszawa.

Размещено на Allbest.ru