Класові конфлікти в драмах Г. Зудермана "Честь" і Г. Гауптмана "Вебер"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра німецької та французької мов і методики їх навчання

Факультету української та іноземної філології

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка

Класові конфлікти в драмах Г. Зудермана «Честь» і Г. Гауптмана «Вебер»

Сивик Оксана Анатоліївна

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

Протягом історії було багато стилів літератури, в яких письменники намагалися відкрити людям очі. Вони намагалися використати силу письма, щоб зрушити світ і зробити його кращим. У світі завжди були проблеми, навіть і в епоху натуралізму, адже виник новий світогляд дворян, простолюдинів і робітників. Між цими класами були чіткі межі, адже всі знали, хто кому належить. Г. Зудерман та Г. Гауптман доклали зусиль і створили твори, які викликали резонанс, а один твір навіть заборонили, оскільки він був критичним.

Ключові слова: епоха, література, натуралізм, твір драматург.

Німецька література характеризується багатьма різними авторами. Багато німецькомовних авторів відомі в цілому світі, адже німецька література була представлена в усіх жанрах, від поезії до прозових творів, тобто вони представляють всі літературні епохи.

Гергарт Гауптман був провідним німецьким драматургом аж до 20 століття. З 1904 працював на берлінській сцені. Хоча він писав у натуралістичному стилі, йому було дуже важко розвиватися, оскільки берлінська сцена тяжіла до натуралізму. Гауптман еволюціонував, і тому ми не можемо віднести його до натуралізму, головним чином тому, що він включив у свої роботи романтичні, класичні, імпресіоністичні та символістичні елементи.

А Герман Зудерман був його головним конкурентом, коли йшлося про прихильність публіки. Його репутація найважливішого письменника натуралізму (поряд із Гауптманом) була підкріплена його драмою «Честь», яку постійно виконували «Freie VolksbQhne». Він дотримувався моральних ідеалів натуралістів. «Обов'язок шлюбу та правомірність окремих винятків із цього принципу. Подружня зрада, розлучення, позашлюбні стосунки утворюють важливу тему в драмі Зудермана» [6, 2004: 526]. Саме це можна побачити в його драмі «Честь». Він створив оборотну реальність, у якій честь відігравала головну роль. Він намагався атакувати матеріалізм, але в кінці п'єси показує, як гроші заліковували всі рани буржуазії.

Натуралізм був дискредитований, але «Зудерман, безсумнівно, зробив натуралізм соціально прийнятним у парадоксальний спосіб, примиривши аудиторію, зневажену п'єсами Гауптмана та інших відданих натуралістів» [5, 1994:103). Його перша книга була опублікована в 1886 році, це були його оповідання «Im Zwielicht». Його перша драма «Die Ehrlich» відразу зробила його відомим після її прем'єри в Lessingtheater у Берліні. Протягом усього життя він писав п'єси, драми, романи, а в 1922 році написав автобіографію.

Ґергарт Гауптманн народився 15 листопада 1862 року в Сілезії в родині Роберта та Марії Гауптманів. Після закінчення школи він почав навчатися в маєтку дядька. У 1887 році була опублікована його повість «Bahnwarter Thiel». Найважливішим його твором є драма «Вебер», вистава якої була заборонена берлінським начальником поліції. У січні 1896 року він отримав премію Грильпарцера у Відні, а пізніше також Нобелівську премію з літератури. Потрібно зазаначити, що багато його творів екранізовано. У 1937 році вийшла його автобіографія «Пригоди моєї юності».

Натуралізм - напрям у літературі та театрі, що існував між 1880 і 1900 роками. У Німеччині були важливі лише натуралістичні драми. Натуралізм також розглядався як послідовний реалізм. Спочатку переважав термін «натуралізм» або натуралісти. В рамках програмної теорії ранній натуралізм усе ще можна розглядати як сучасний модифікований різновид ідеального реалізму. У Франції Еміль Золя намагався створити міцнішу основу у своїй серії трактатів «Le roman experimental» (1880), по суті заохочуваний вченнями Іполита Тена про оточення. [4, 1968: 1].

Натуралізм був критичною і злочинною епохою, яка мала місце в індустріалізації. «Натуралізм уже в назві виявляє свої наївні, злочинні інстинкти. [...] Представляти існуючі відносини між людьми як природні, через що [...] він вважається недієздатним [...] є просто злочинним» [2, 1987: 165] Твори часто описують великі міста та життя там на відміну від життя в селі. Вони часто вказують на те, щоб стати толерантним і гуманним. Сценаристи, як камера, фіксували все, що відбувалося. Показували бридкі, людські потяги, проблеми людей, а головне - показували й писали соціальну критику. Більшість творів мають відкритий початок і відкритий кінець, інші типові особливості. Натуралізм - це: дотримання традиційної форми, розгляд табуйованих раніше тем, використання діалекту, відсутність монологу та детальна постановка сцени.

Найважливішим засобом літературної творчості в 19 столітті була драма. Як і в прозі, в драмі також використовувалися такі прийоми, як діалект, жаргон і опис середовища. У натуралістичній драмі головне місце посідали персонажі, автори зберігали єдність місця, дії і часу, щоб досягти зображуваного.

Соціальна драма - це тип драми, який використовували багато натуралістів. Ці драми були про соціальні відмінності між соціальними класами (дворянство, буржуазія) показати. Драматурги намагалися вказати і критикувати саме відмінності. У більшості творів, наприклад, у драмі Зудермана «Померти честю» різниця між суспільством показана через мову. Нижчий соціальний клас найбільше виступає в соціолекті. Еліз Хозенгаймер (1949) визначає соціальну драму як драму, яка має особливе соціальне значення. Андеґраунд є передумовою для матеріалу та змісту, герої та дія якого обов'язково випливають із цього соціального андеграунду. Соціальна драма виникла в 19 столітті, і її темами були соціальні відмінності та життя нижчого класу або соціальні питання. Термін «соціальне питання» означає: «сукупність суспільно-політичних, що виникли внаслідок промислового перевороту проблеми» [1, 2014].

Термін середовище або клас також часто використовується в соціальній драмі. Соціальне середовище відноситься до: «соціального середовища, середовища, в якому людина живе і яке формує її». Соціальний клас стосується: «групи людей, члени якої знаходяться в однаковому економічному та соціальному становищі». Класова різниця означає: «різниця через приналежність до різних соціальних класів» [1,2014].

Введення новинки в німецьку літературу означає радикальний розрив із попередньою поетичною мовою: ціль - це форма мовлення, яка містить усе поетичне, усе художнє у загальноприйнятому розумінні - настільки, що можна майже говорити про виклад натуралістичної літературної мови [3, 1975: 96]. У Німеччині було два натуралістичних центри Мюнхен і Берлін. Існували великі контрасти між цими двома центрами, показуючи, що натуралізм не був єдиною течією.

Аналізуючи, потрібно сказати, що і Зудерман, і Гауптман написали дуже хороші драми, які стосуються теми соціального середовища. В обох драмах можна побачити і почути відмінності. Обидві драми показують різницю між класами з поверхневої точки зору в житловій ситуації - більш заможні сім'ї живуть в розкішних особняках або будинках, обставлених галасливими красивими і дорогими меблями та речами. Також обидві драми показують, що бідні родини, нижчі класи, розмовляють діалектом: тією мовою, яку вивчаєш, коли виростаєш і не ходиш до школи.

Ці дві драми мають також і відмінності. «Честь» показує різницю більш м'яким способом і білизною. А найбільша різниця в сім'ях - у мисленні та поведінці. Тут помітні сильніші відмінності між соціальними класами.

«Вебер» показує світ, який підпорядкований іншому. Він показує це в брутальний спосіб. Адже, люди, які стоять нижче, поводяться як тварини і за поведінкою стають точно схожими на тих, хто їх зневажав.

Список використаних джерел

[1] Duden (2014): Deutsches Universalworterbuch. 7., uberarbeitete und erweiterte Auflage. Herausgegeben von der Dudenredaktion. Berlin: Dudenverlag.

[2] Knobloch, Hans-Jorg (1987): Naturalismus - gab es das? Oberlegungen zum Naturalismus-Begriff. In: Koopmann, Helmut; Peter-Paul Schneider: Heinrich Mann- Jahrbuch. Lubeck: UTB, 165-189.

[3] Mahal, Gunther (1975): Naturalismus. Munchen: Wilhelm Fink Verlag.

[4] Markwardt, Bruno (1967): Geschichte der deutschen Poetik. Band 5: Das zwanzigste Jahrhundert, Berlin: Walter de Gruyter & CO.

[5] Piechotta, Hans Joachim et al. (1994): Die literarische Moderne in Europa. Band 1: Erscheinungsformen literarischer Prosa um die Jahrhundertwende, Opladen: Westdeutscher Verlag.

[6] Sprengel, Peter (2004): Geschichte der deutschsprachigen Literatur 1900-1918., Munchen: Verlag C.H.Beck.

Размещено на Allbest.ru