Синергетичний підхід в літературознавстві: міждисциплінарна експансія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синергетичний підхід в літературознавстві: міждисциплінарна експансія

Садовська Юлія Володимирівна

канд. філол. наук, доцент кафедри зарубіжної літератури

Одеський національнй університет імені І.І. Мечникова, Україна

Анотація

Стаття розглядає розвиток синергетики як постнекласичного науково- дослідного напрямку, обумовленого необхідністю знаходження відповідей на глобальні виклики, що виникають у розвитку сучасної цивілізації. Синергетика, як методологічно відкрита до нових образів і концепцій, що формуються в різних дисциплінах, дозволяє інтегрувати концептуальний апарат природних і гуманітарних наук для виявлення та дослідження загальних закономірностей, що керують світом у нестабільні часи. Стаття висвітлює поняття міждисциплінарності в контексті синергетики, яка виникла на стику різних наукових дисциплін і шкіл. Дослідження синергетики включає розширення в область соціогуманітарних наук, що підкреслюється визначенням терміну «міждисциплінарність» для позначення специфіки синергетики. Стаття також цитує погляди вчених, які розглядають синергетику як складний підхід, який вимагає міждисциплінарного характеру та руху за межі власної дисципліни для вирішення складних проблем. Автори статті розглядають синергетику як науку, яка цікавить загальні закони еволюції будь-якої системи природи та соціуму. Дослідження аналізує різні точки зору вчених на синергетику та її можливості, підкреслюючи необхідність гнучкого мислення і понять, що відображають рухливість об'єктивної дійсності. У статті також наведено тезу, що синергетика є міждисциплінарною наукою, яка лежить в основі комплексного моделювання природних і соціальних процесів на основі загальної теорії систем і теорії еволюції.

Ключові слова: літературознавство, міждисицплінарна експанція, синергетичний підхід в лілтературознавстві

Summary

синергетика літературознавство наука

Title (in English): Synergetic approach in literature study: interdisciplinary expansion

The article examines the development of synergetics as a post-classical research direction, conditioned by the need to find answers to global challenges arising in the development of modern civilization. Synergetics, as methodologically open to new images and concepts formed in various disciplines, allows for the integration of the conceptual apparatus of the natural sciences and humanities to identify and investigate the general laws governing the world in unstable times. The article highlights the concept of interdisciplinarity in the context of synergy that arose at the junction of various scientific disciplines and schools. The study of synergy includes expansion into the field of social and humanities, which is emphasized by the definition of the term "interdisciplinarity" to indicate the specificity of synergy. The article also cites the views of scholars who see synergetics as a complex approach that requires interdisciplinary nature and movement beyond one's own discipline to solve complex problems. The authors of the article consider synergetics as a science that is interested in the general laws of evolution of any system of nature and society. The study analyzes different points of view of scientists on synergy and its possibilities, emphasizing the need for flexible thinking and concepts that reflect the mobility of objective reality. The article also presents the thesis that synergetics is an interdisciplinary science that underlies the complex modeling of natural and social processes based on the general theory of systems and the theory of evolution.

Keywords: literary studies, interdisciplinary expansion, synergistic approach in literary studies

Розвиток синергетики як постнекласичного науково-дослідного напрямку викликаний необхідністю знаходження відповідей на глобальні виклики, з якими стикається розвиток сучасної цивілізації. Синергетика методологічно відкрита до тих нових образів і концепцій, які формуються в різних дисциплінах. Відповідно нова наукова парадигма дозволяє шляхом інтеграції концептуального апарату природних і гуманітарних наук виявити і дослідити загальні закономірності, що керують світом у нестабільні часи.

Термін «міждисциплінарність» часто вживають на позначення специфіки синергетики, тому що з моменту свого утвердження синергетика була приречена на дослідний універсалізм: вона виникла на стику різних наукових дисциплін і наукових шкіл (І. Пригожин, Г. Хакен, М. Фейгенбаум та ін.). Синергетичні дослідження, розпочавшись з природничих узагальнень, незабаром набули розширювальних інтерпретацій і проявили активну експансію в область соціогуманітарних наук.

С. Очоа, аналізуючи системно-синергетичний підхід, стверджує: «Дійсно, цей підхід складний, що здебільшого викликано його міждисциплінарним характером, який змушує нас вийти за межі нашої дисципліни в пошуках інших необхідних методів» [3]. Синергетичний підхід дає змогу досліджувати проблему в незрівнянно більшому науковому просторі й розкрити загальні закономірності світосприйняття.

А. Князевич, В. Дмитрук, Н. Гриньох, розмірковуючи про можливості синергетики, характеризують її таким чином: «На відміну від традиційних галузей знання, синергетику цікавлять загальні закони еволюції будь-якої системи природи. ... У наш стрімкий час як ніколи потрібні нестандартне, гнучке мислення і рухливість понять, здатних відобразити в мисленні рухливість явищ об'єктивної дійсності» [2].

У дослідженні Є. М. Борщука, присвяченому аналізу системного підходу і синергетики, озвучено наступну тезу: «Найпоширенішим є тлумачення синергетики як міждисциплінарної науки, яка лежить в основі комплексного моделювання як природних, так і соціальних процесів, що базується на загальній теорії систем і теорії еволюції» [1].

Міждисциплінарність у сучасній науці передбачає взаємоузгоджене використання образів, уявлень методів і моделей природничих і соціогуманітарних дисциплін. Це, своєю чергою, передбачає існування єдиної наукової картини світу. Синергетика намагається створити єдине поле міждисциплінарної комунікації, сформувати засади нової картини світу.

Становлення синергетичної парадигми відбивається у трьох аспектах її взаємодії із суспільством: синергетика як картина світу, синергетика як методологія, синергетика як наука. Застосування методів синергетики в гуманітаристиці змістовно і логічно насамперед тому, що передбачає зміну парадигм, що реалізується в асиміляції і розширенні галузей застосування синергетичних понять. Синергетика як наука має неабиякий адаптивний ресурс. Нова парадигма пропонує використовувати висновки, одержані синергетикою, в різних галузях знань: природничих, гуманітарних, соціальних.

Напрацювання української школи синергетиків у галузь філологічних знань (Т. Домброван, С. Єнікеєва, Л. Приходько, Л. Піхтовнікова, В. Силантьєва, Є. Фоменко та ін.) підкреслюють велике значення синергетики для сучасної науки і літературознавства зокрема.

Отже, сучасні синергетичні дослідження носять міждисциплінарний характер, їх досвід активно осмислюється фахівцями різних профілів, а також філософами та методологами. Синергетичний підхід зближує природні і гуманітарні галузі наукового знання: категорії синергетики застосовуються для дослідження як природних, так і соціальних систем.

Список використаних джерел:

[1] Борщук Є. М. (2011) Системний підхід і синергетика. Науковий вісник НЛТУ України.

Науковий вісник НЛТУ України. Вип. 21.1. С. 344-347

[2] Князевич А., Дмитрук В., Гриньох Н. (2019)The Synergetics as a Concept of Social Development / Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. № 2. C.77-81

[3] Ochoa C. G. (2008). La literatura como sistema. Acta Poetica. 29 (2). Р. 277-309.

Размещено на Allbest.ru