Відтворення образу жінки-кріпачки за твором Т.Г. Шевченка "Сон" засобами хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru

Відтворення образу жінки-кріпачки за твором Т. Г. Шевченка «Сон» засобами хореографії

Гриценко Наталія Анатоліївна,

магістрантка кафедри хореографії

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

Nataliia Hrytsenko

(Kyiv, Ukraine)

«DREAM» («WHEAT STUNG IN THE SERFDOM...») BASED ON THE WORK OF TARAS SHEVCHENKO

Abstract

«Dream» («Wheat stung in the serfdom...») - a poem by Taras Shevchenko. In it, the author tells about the fate of a peasant woman who in a dream sees her young son as an adult, happy, because he is already free, married, has children. The mother rejoices with all her heart for her son, but it is this joy that makes her wake up and return to the present. But there is nothing to be happy about. Here is a small child in his arms, who needs to be fed to work off serfdom in the field.

Keywords: dream, serfdom, serf woman, mother woman.

Анотація

«Сон» («На панщині пшеницю жала...») - вірш Тараса Григоровича Шевченка, у якому Кобзар розповідає про долю селянки, яка уві сні бачить свого малого сина вже дорослим, щасливим, бо він уже вільний, одружений, має діточок. Мати від усього серця радіє за сина, але саме ця радість примушує її прокинутись, повернутися в сьогодення, у якому вже нема із чого радіти: тут мале дитя на руках, яке треба годувати й потрібно відробляти панщину на полі.

Ключові слова: сон, панщина, кріпацтво, мрія, жінка-кріпачка, жінка-мати, Тарас Шевченко.

«Сон» («На панщині пшеницю жала...») - вірш Тараса Григоровича Шевченка, написаний у Петербурзі після повернення Кобзаря із заслання. Дата написання - 13 липня 1858 року - це останній запис у «Щоденнику» Тараса Шевченка. Уперше вірш надруковано в журналі «Русская Беседа» (1859, № 3) з присвятою Марку Вовчку за невідомим автографом [1, 1].

«На панщині пшеницю жала» - це вірш-мрія, вірш-надія, вірш-вимога.

У творах Т. Шевченка Україна найтрагічнішою постає в образах жінок, передусім скривджених долею в закріпаченому суспільстві: селянки-кріпачки, вдови, сироти та покритки. Один із них - мініатюра-образок «Сон» («На панщині пшеницю жала...») [5, 1-2].

Поезія «Сон» пройнята гірким смутком і водночас палкою надією, що мрії матері колись-таки здійсняться.

Героїня вірша змушена йти в поле працювати на пана, незважаючи на те що має мале дитя. У короткі хвилини відпочинку мати-кріпачка біжить до сина, годує його, пестить, міняє пелюшки. А потім і сама незчулася, як задрімала. Тільки уві сні вона може мріяти, як її син виросте, стане вільним і разом зі своєю родиною щасливо працюватиме не на панському, а на своєму полі. Але це був лише сон. Пробудження повертає жінку до сумної реальності [6, 2-3].

В основі сюжету - протилежності: воля - неволя, дійсність - сон героїні (мрія), реальний нелюдський життєвий лад - омріяний народний суспільний ідеал. Отже, в образку жорстока реальність протиставлена мрії, що здійснюється лише уві сні. Емоційне піднесення в зображенні сну, коли героїня переживає щастя, забезпечують зростаюча ритміка вірша, емоційна лексика. Життєствердні світлі інтонації перериває пробудження - і вона повертається до сумної реальності. Тема підневільної виснажливої праці, мовчазного відчаю та безнадії й водночас змалювання радісного ідеалу щасливої та вільної селянської родини широко висвітлена в поетичній творчості Т. Шевченка [5, 1-2].

Головна героїня поезії не має ні імені, ні обличчя. «Побачити» обличчя жінки неможливо. Ми неначе дивимося на неї зі спини - на згорблену, втомлену, понівечену. Вона - жінка-тінь. Малюючи її образ, автор послуговується словами: «жала», «втомилася», «розповила», «нагодувала», «попестила» і нарешті - «пошкандибала». Саме «пошкандибала», а не, наприклад, «пішла». Ця лексема яскраво відбиває сутність життя цієї кріпачки, яка давно не відчувала радості. Життя її спустошене, позбавлене не тільки сенсу, а й повноти материнського щастя [3, 2].

Образ матері у творах Т. Шевченка - це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом з дитиною, бо була кріпачкою та повністю залежала від наказів пана. Жінка за часів поета була безправною, зазнавала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не в усіх були добрі чоловіки.

Шевченко показав досить типову долю матерів -кріпачок. Проте за мету він ставив не просто викликати жаль до жінки, як це можна зрозуміти після першого прочитання, а змусити сильніше любити, поважати матусю, допомагати їй, бо вона в кожного єдина та найкраща [4, 2-4].

Жінка як справжня берегиня роду, традицій і звичаїв української сім'ї мріє побачити свого сина жонатим, у власній родині, вільним: тільки вільна людина може бути щасливою. Вона бачить сина в праці, бо саме труд - основа людського життя, добробуту селянина [6, 2-3].

В образі жінки автор уособлює Україну, а то й саму людину - добру, щиросерду, наївну, довірливу, беззахисну, спраглу щастя і таку нещасну в тому людським же злом отруєному світі. Образ України й образ жінки-матері в його творах не подільні: через неймовірно трагічну жіночу долю глибше розкривається трагізм покріпаченої України, з одного боку, а з іншого - віра, безмежна віра поета в рай земний, осердя якого - мати й дитя [2, 3].

Жінка-мати й дитина завжди були для поета святими поняттями, тому саме їм він присвятив свої найкращі рядки. Т. Шевченко дуже співчував жінкам, дівчатам, яким доводилося нести подвійний тягар - панщини та хатньої роботи, які в муках народжували дітей, ростили їх та виховували. Він розумів, як матері хочеться побачити своїх дітей вільними, щасливими, які чесною працею здобувають собі хліб щоденний [6, 2-3].

Тарас Григорович бачив у жінці передусім духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість, але не прощає аморальності й жорстокості. Мати з дитиною завжди була для Шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності та благородства.

Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот: він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої. Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнений образ усіх матерів. Поет відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія - святість, божественність, і Матір - рідна матір, матір-земля, ненька-Україна [4, 2-4]. жінка кріпачка шевченко

Література

Анотація до вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала») - вірш Тараса Григоровича Шевченка. URL: НЦр8://ик.'№ікіре4іа.огд/Мкі/Сон(На_панщині_пшеницю_жала) (дата звернення: 30.03.2022).

В образі жінки автор уособлює Україну. URL: https://portfel.info/stuff/gdz_9_klas/ ukrajinska_literatura_avramenko_2017_rik/taras_shevchenko_stor_197_233/227-1 -0-60636 (дата звернення: 30.03.2022).

Образ головної героїні у вірші «Сон» («На панщині пшеницю жала»). URL: https://naurok.com.ua/tema-zhinocho-doli-u-tvorchosti-t-shevchenka-katerina-naymichka-na-panschini- pshe nicyu-zhala-mariya-u-nashim-ra-na-zemli-evolyuciya-zhinochogo-obrazu-104691.html (дата звернення: 30.03.2022).

Образ матері у творі Т. Шевченка. URL: https://znanija.com/task/5555377 (дата звернення: 30.03.2022).

Основа в сюжеті вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала»). URL: https://uahistory. co/pidruchniki/avramenko-ukraine-literature-9-class-2017/45.php (дата звернення 30.03.2022).

Основний сюжет вірша «Сон». Уособлення жінки-кріпачки. URL: https://zubrila. еош/урок-24-тема-т-шевченко-сон-на-панщин/ (дата звернення: 30.03.2022).

Размещено на Allbest.ru