The other: дестигматизація категорії "інший" крізь призму роману Джона Віндема "Лялечки"

Результати . Релятивність поняття норми в романі дає змогу розглядати проблему крізь призму теорії Річарда Хадсона про суспільні стандарти та девіації на тлі їхніх константних модифікацій, які призводять до втрати поняттям своєї структури та, відповідно, потенції до опресії тих, хто виходить за визначені межі.

Роман Джона Віндема "Лялечки" широковідомий в англомовному суспільстві та роками вивчається підлітками в контрольованому середовищі класної кімнати. Незважаючи на це, цей текст рідко потрапляє до вибірки українського читача, якому в сучасних реаліях російсько- української війни його філософія може виявитись напрочуд корисною, у чому й полягає актуальність розвідки, адже сучасна геополітична ситуація та розвиток соціально-культурних процесів в Україні та світі призводить до необхідності зміни сприйняття тілесності виключно в межах поняття "норма".

Сучасні стандарти освіти зосереджуються на вихованні самостійної та відповідальної особистості, здатної до критичного мислення. Відповідно, сучасна людина менше схильна до беззаперечного прийняття світу таким, яким він є, натомість ставлячи навколишній світ і його норми під питання. Тисячу років назад жінка не мала права голосу в суспільстві, була об'єктом торгівлі та засобом продовження роду. Допоки людство не почало порушувати питання про її сутність, права та можливості як повноправного суб'єкту соціальних відносин, тим самим запустивши процес, що досі триває, даючи свої плоди; ще 300 років тому беззаперечною істинною вважалось переконання про нижчість представників усіх рас крім європеоїдної (звичайно, серед європейців), глибше дослідження якого показало його абсолютну абсурдність.

Таких прикладів безліч. Упродовж всієї історії людства побутувала незліченна кількість норм, що варіювались не лише в різні часи, а й у різних географічних широтах. Константою норми залишається лише насильство, якого зазнають ті члени суспільства, які довільно чи мимовільно не підходять під загальновизнані ним стандарти. Так, люди зазнають гонінь через релігійні переконання, сексуальну орієнтацію, колір шкіри, стать, ментальні та фізичні чинники. Виходячи з потрактування носіїв і творців норми, усе попередньо перелічене визначається розладом, але що таке норма та хто її визначає?

Академічний тлумачний словник української мови визначає норму як "звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий стан; зразок поведінки людей у суспільстві". Почесний професор лінгвістики Лондонського університетського коледжу Річард Хадсон, намагаючись визначити поняття "норма", наголошує на тому, що вона охоплює прийнятну тим чи іншим суспільством поведінку й може розкриватися через математичну формулу "якщо - тоді", або ж просто у вигляді твердження. Наприклад: якщо ви перебуваєте в публічному місці - ви маєте бути одягнені, або у в місцях треба бути вдягненими (Hudson, 2010, p. 44).

Об'єктом дослідження є роман Джона Віндема (John Wyndham, 1903-1969) "Лялечки" (The Chrysalids, 1955). Предметом дослідження є поняття "норма" та "інакшість" у романі.

З огляду на вищесказане, метою дослідження - розвінчання негативної конотації інакшості через виконання таких завдань:

• дослідити категорію "норми" та її стабільність у соціальному потрактуванні;

• проаналізувати варіації потрактування "норми" в романі у її кореляції з категорією "інший";

• довести абсурдність стигматизації відхилення від визначеної "норми".

Методи

Дослідження послуговується культурно-історичним і компаративним методами для виокремлення та зіставлення соціальних норм у різних соціальних групах та історичних періодах; психоаналітичним методом для визначення впливу стигматизації на психічний стан підлітка; дослідження також послуговується методами та практиками бібліотерапії для визначення впливу, який може здійснювати на читачів цей роман.

Результати

Підсумовуючи вищесказане, можемо виокремити, що нормальним станом чи поведінкою вважаються такі, які практикує переважна більшість представників спільноти, відповідно, визначаючи їх єдино правильними. Проте чи всі норми варті дотримування? Для деяких корінних племен Південної Америки нормою були регулярні криваві людські жертвоприношення; у Китаї нормою вважалося калічити стопи жінкам із малого віку для досягнення форми лотоса; ще 100 років тому нормою вважалося лікувати дитячий кашель героїном і ще безліч прикладів, спільною ознакою яких є скасування норми через усвідомлення її шкоди для суспільства. Константною нормою будь-якого людського суспільства впродовж усієї історії залишається стигматизація "іншого", вираження якої вкрай варіативне: від ігнорування та вербального засудження, до кривавих розправ і геноцидів, залежно від загального рівня розвитку общин. Така ненависть до іншого прекрасно ілюструється визнаним англійським письменником минулого століття Джоном Вінденом у його романі "Лялечки".

Історія інакшості в обмеженому, суворо релігійному суспільстві розгортається в невизначеному майбутньому, де людство пережило глобальну катастрофу, причини якої невідомі, але наслідками є постійні генні мутації, що сприймаються з великим острахом. Усе, що відомо про людство до катаклізму, або ж, як його називають у романі, Старих Людей (Old People) - лише те, що вони жили у прекрасному світі, допоки Бог не наслав на них Скорботу (Tribulation). Життя тепер можливе не повсюдно, поселення облаштовують на невеликих ділянках плідних земель, оточених дикими виснаженими місцями, за якими на сотні кілометрів лише нещадна пустеля, що подекуди світиться вночі, і навіть коротке перебування там викликає страшну хворобу та смерть.

У містечку Вакнук, на території сучасної Канади, розвинулась община, побудована на ідеології збереження істинного божественного задуму. Будь-яке відхилення від встановлених стандартів зустрічає агресивну відповідь: посіви та тварини, що зазнають мутацій, вважаються "образою" (offence) проти Бога та знищуються, поля випалюються, худоба привселюдно умертвляється; новонароджених дітей, що не відповідають записаному та завченому напам'ять опису людини, створеної за подобою Бога - називають "богохульством" (blasphemy) і позбавляють права жити в суспільстві. Жінка, що тричі народжує дитину, яка не відповідає критеріям для отримання сертифікату нормальності, стерилізується та ви- силається на дикі землі до інших девіацій.

Головний герой роману - Девід Строрм - син місцевого пастора, який активно пропагує збереження істинної подоби людини, починає дивитися далі визначених кордонів людяності. Зустрічаючи Софі, дівчинку, що має по шість пальців на ногах, він не розуміє, як така дрібничка, може вважатися богохульством. Усвідомлюючи небезпеку, яку він, дізнавшись її таємницю, становить для неї та її сім'ї, він клянеться оберігати дівчинку. Девіда починають мучити кошмари, у яких його батько привселюдно страчує Софі, як він робить це з котами й іншими тваринами, що насмілилися відхилитися від Божого задуму.

Софі викривають, її сім'я змушена втікати. Прощання з близькою подругою змушує Девіда ставити під питання моральні устої, якими керується його суспільство. Не усвідомлюючи того, Девід і сам є девіацією від "Божого задуму", він може спілкуватися, обмінюючись думками- образами з іншими дітьми, серед яких - його кузина Розалінд.

Скалічений моряк дядько Аксель попереджає хлопчика, що такі здібності варто тримати в таємниці, і саме він розповідає хлопцю, а через нього і його друзям, що поділяють той самий дар, що світ за межами Лабрадору не обов'язково такий, яким його змальовують догматики. Він розповідає Девіду про краї, де також живуть люди, люди, що так само як і його батько, щиро вірять, що створені за образом і подобою Божою; вони мають ті ж легенди про Старих Людей, і впевнені, що зберегли їхню подобу. Ці люди мають перетинки між пальцями, чи абсолютно не мають волосся на тілі, або воно все біле, а очі їхні рожеві, або ж їхня шкіра зовсім іншого кольору. І якщо так багато різних образів вважають себе правильним, то як тоді визначити девіацію? Аксель говорить про те, що Біблія не визначає подобу людини, а писання, яке саме це й робить, створене аж через покоління після Скорботи. Отже, у романі порушується питання визначення кордонів норми та доцільності боротьби з відхиленнями від неї.

Основна думка, яку ми виводимо з цього роману, полягає в тому, що відхилення від встановленої кимось норми не обов'язково має набувати негативної конотації.

Річард Хадсон (Hudson, 201 о) пише про те, що незважаючи на статистику шлюбів, 50 % із яких закінчуються розлученням, і такий розвиток подій у сучасному суспільстві вважається за норму, ніхто не очікує, що ця кількість має залишатися незмінною, ніхто не наполягатиме на розлученні лише задля збереження норми.

До того ж, ще 50 років тому розлучення в тому ж суспільстві вважалося скандальним актом, і донині існують общини, де ставлення залишається таким самим. Якщо ж норма визначається лише поширеністю певної практики в певному регіоні за певного часу, то чому людина вважає правомірним карати того, хто в цих обставинах відрізняється?

Джон Віндем розповідає історію про боротьбу двох підвидів людини, де один прагне знищити інший лише для того, щоб зберегти власну чистоту й гордість. Водночас перед читачами розкривається світ, де девіанти, злочинці та "богохульства" однієї общини виявляються вельми бажаними членами іншої. І якщо хтось ладен знайти користь і привабливість у тому, що ми нині визнаємо бридким і негідним, то це має свідчити про наявність позитивних рис у відторгнутому нами, тож чи не саме ці риси і змушують нас відкидати їх? Через Тітку Гарієт Джон Віндем передає ставлення освіченої людини до застарілого релігійного фанатизму, віра у власну вищість якого, спонукає його представників до наймерзенніших вчинків: Я молитиму Бога, щоби Він послав щедрість в цей потворний світ і співчуття до слабких, і любов до нещасливих і нещасних. Я запитаю Його, чи справді Його воля, щоб дитина страждала, а її душа була проклята за невелику помилку тіла... І я молитиму Його також про те, щоб розбились серця фарисеїв (Wyndham, 2008, р. 73).

Нині ми, як ніколи, розуміємо до чого приводить сліпа віра у власну моральну вищість; ми бачили це на прикладі фашистської Німеччини, і, вочевидь, нічому не навчившись, вимушені стати не просто свідками, але прямими учасниками історичної циклічності.

Бібліотерапевтичний потенціал роману розкривається в можливості читача через ідентифікацію з героями розпочати процес емансипації від нагромаджених суспільством меж нормальності, тим самим полегшуючи самоприйняття особистістю власних індивідуальних рис. Потенційне впровадження цього та подібних творів до шкільних програм із літератури, а також їхній аналіз під час підготовки майбутніх педагогів зможе позитивно впливати на розв'язання підліткових проблем, таких як булінг, депресія, суїцидальні нахили тощо, тим самим роблячи внесок у розвиток здорового суспільства майбутнього.

Дискусія і висновки

Роман Віндема "Лялечки" десятиліттями не сходить із бібліотечних полиць британської середньої школи, але в нашому освітньому просторі залишається незгаданим. Ми маємо розуміти, що значна кількість українців вимушена переживати травми, як фізичні, так і ментальні. Ми не можемо знати, чи стане це новою нормою суспільства, але знаємо напевне, що в перехідний період інакшість засуджуватиметься. Щоб зрозуміти війну, треба її пережити, і не всі переживають її однаково. Реінтеграція в суспільство людей, що перебували на передовій, на жаль, відбуватиметься в умовах нерозуміння, несприйняття та німого, у кращому випадку, осуду. Роман "Лялечки" та подібні до нього пропонують можливість усвідомлення хибності використання одного мірила для всіх людей, вони спонукають до критичного мислення та формування індивідуальної думки, виконують терапевтичну дію. Це книги, що вчать і пояснюють без прямого педагогізму, а радше наштовхуючи та надихаючи на роздуми, ставлячи питання. Адже як ми можемо бути впевненими, що саме наш погляд є правильним?

Список використаних джерел

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (19701980). Наукова думка. http://sum.in.Ua/s/norma

Hudson, R. (2010). Norm, standard and deviation. Norms in Educational Linguistics: Linguistic, didactic and cultural perspectives - Normen in Educational Linguistics: Sprachwissenschaftliche, didaktische und

kulturwissenschaftliche Perspektiven, 43-54. https://www.researchgate.net /publication/358309538_Norms_in_Educational_Linguistics_Linguistic_didactic_ and_cultural_perspectives_-_Normen_in_Educational_Linguistics_ Sprachwis senschaftliche_didaktische_und_kulturwissenschaftliche_Perspektiven Wyndham, J. (2008). The Chrysalids. PENGUIN BOOKS.

References

The dictionary of the Ukrainian language. Academic Explanatory Dictionary (1970-1980). Наукова думка [in Ukrainian]. http://sum.in.Ua/s/norma

Hudson, R. (2010). Norm, standard and deviation. Norms in Educational Linguistics: Linguistic, didactic and cultural perspectives - Normen in Educational Linguistics: Sprachwissenschaftliche, didaktische und kulturwissenschaftliche Perspektiven, 43-54. https://www.researchgate.net /publication/358309538_Norms_in_Educational_Linguistics_Linguistic_didactic_ and_cultural_perspectives_-_Normen_in_Educational_Linguistics_Sprachwis senschaftliche_didaktische_und_kulturwissenschaftliche_Perspektiven Wyndham, J. (2008). The Chrysalids. PENGUIN BOOKS.

Abstract

Background. The article explores the bibliotherapeutic analysis of John Wyndham's novel "The Chrysalids," portraying a pedantic post- apocalyptic society of the future shaped by the ideology of its superiority. This society is framed against the backdrop of physical "perfection" and a conviction in the unconditional necessity of eliminating otherness driven by fear.