Синкретизм образу містичної Барселони (на матеріалі циклу романів Карлоса Руїса Сафона "Цвинтар забутих книжок")

Дослідження домінантних образів та особливостей їх динамічного та оригінального поєднання як ключових елементів образності для створення синкретичного образу містичної Барселони, у чому розкривається неповторність авторського стилю К. Руїса Сафона.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 26.07.2024
Размер файла 24,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Синкретизм образу містичної Барселони (на матеріалі циклу романів Карлоса Руїса Сафона "Цвинтар забутих книжок")

Людмила Артемова, канд. філол. наук, доц., Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Йдеться про дослідження домінантних образів та особливостей їх динамічного та оригінального поєднання як ключових елементів образності для створення синкретичного образу містичної Барселони, у чому розкривається неповторність авторського стилю Карлоса Руїса Сафона у циклі романів "Цвинтар забутих книжок".

Ключові слова: образ, образність, синкретизм, метафоричність, авторський стиль.

Syncretism of the image of enigmatic Barcelona (Based on the Series of Carlos Ruiz Zafon's Novels "The Cemetery of Forgotten Books")

Liudmyla Artemova, PhD, Associate Prof., Kyiv Taras Shevchenko National University

This article deals with means to form the syncretism in creating the image of enigmatic and sombre Barcelona in the series of novels "The Cemetery of Forgotten Books" written by Carlos Ruiz Zafon. The image appears as the structural novel unit where the language with its expressive metaphoric means is used to suggest the notions of things, actions, feelings, ideas, mood and any living experience where the imagination with its integrity, agility, difference and openness forms the base of syncretism. Our aim was to confirm the original and dynamic of these stylistic means brilliantly combined to delineate the mysterious image of Barcelona with the distinctive and peculiar author's style of Zafon. We notice the fusion of them while their unique qualities and characteristics are kept untouched. We came to the conclusion that the prevalent to construct the metaphoric context are dark colors (black, grey), reigning darkness against almost defeated light, fog (mist, veil), water (sea and endless rains) and the different materials (like steel, cooper, coal, lead, etc.) It is the originality of artistic methods in Zafon's work (richness of linguistic means, namely the use of epithets, metaphors, allegories, stylistic resources) not only determines the individual style of the writer, but also emphasizes the multidirectionality of this imagery, ways of its creation and perception by the reader.

Keywords: image, figurativeness, metaphoric, syncretism, author's style.

Одне з перших незабутніх вражень від прочитання романів Карлоса Руїса Сафона, яке довго залишається у пам'яті, - це непереборне бажання пройтися вулицями Барселони, звичайно сучасними, проте якимось дивним чином повернутися до тих часів, які зображені автором на сторінках його найуспішнішого літературного циклу "Цвинтар забутих книжок" ("Cementerio de los libros olvidados"), що складається з чотирьох романів "La sombra del viento", "El juego del angel", "El pricionero del cielo" і "El labertinto de los espiritus" (2001-2016). Без сумніву, перший з них, який мав дуже цікаву історію появи, є тим твором, який захоплює при першому прочитанні і до якого хочеться повернутися, бо, з одного боку, сам текст літературного твору є цікавим для мовного аналізу, однак більше враження залишається на рівні емоційно-чуттєвого сприйняття образу Барселони початку ХХ століття, буремні часи для великого індустріального міста, яке переживає важкий період своєї історії.

Біографи Сафона вказують на його захоплення Нью-Йорком (зрештою, він більшу частину свого життя прожив у США) [5], проте тексти його романів просякненні не менш інтенсивним почуттям щодо Барселони, міста, де він народився. На думку А. Тудела Санчо, "Місто постає колективним героєм історії того, що ми називаємо західною культурою, з її значущим нагромадженням і демонстрацією творінь або матеріальних, таких як собори і палаци попередніх епох, або нематеріальних, таких як видатні твори мистецтва або театру" [3, с. 181]. Ось як сам автор говорить про Барселону: Como todas las ciudades viejas, Barcelona es una suma de ruinas. Las grandes glorias de las que se vanaglorian muchos, palacios, factorias y monumentos, insignias con las que nos identificamos, no son mas que cadaveres, reliquias de una civilization extinguida (1,242). Власне цієї цитати достатньо, щоб зрозуміти той суперечливий образ великої метрополії, де поєднані слава і руїна, визначне минуле і його слабкі відголоски в сучасності.

Услід за О.В. Єременко, ми розуміємо образ як структурну одиницю твору, в якій потенційно закладена можливість радіальних системних зв'язків, а саме образності, що передбачає використання мови у моделюванні уявлень про предмети, дії, почуття, думки, ідеї, стани душі чи будь-якого сенсорного чи екстрасенсорного досвіду, тоді як магістральними прикметами образності, як основи її синкретизму є динамічність, цілісність, диференційованість і відкритість для сприйняття органами чуття через уяву [4, с. 9-10]. Ключовими для нашої розвідки стануть поняття сенсорного досвіду і сприйняття явищ чуттєвого світу через багату уяву нашого автора.

Актуальність статті полягає в розгляді синкретизму у використанні зображально-виражальних мовних засобів для створення образу містичної Барселони Карлосом Руїсом Сафоном у його циклі романів "Цвинтар забутих книжок".

Наукова новизна полягає в тому, що ця розвідка вперше здійснюється з погляду і в ключі синкретичності образу міста у творчості письменника. Об'єктом виступає образність, а предметом є метафоричні зображально-виражальні засоби мовлення, які наповнюють і створюють цю образність. Метою нашої розвідки ми вважаємо довести гіпотезу про особливості динамічного, оригінального поєднання цих елементів образності для окреслення образу міста (Барселони), у чому розкривається неповторність авторського стилю Сафона.

Під терміном "синкретизм художньої образності" ми розуміємо такий семантичний ореол, коли йдеться про специфічну єдність компонентів художнього твору, неостаточне злиття рідно-рідних елементів тексту, які зберігають свої якості [4, с. 10].

Існує декілька смислових площин, в яких постає перед читачем місто в цих романах Сафона. Перший план - це гама кольорів: чорний (темний), сірий (як відлуння психологічного стану героїв): ... ascendian la vieja carretera que escalaba la montana de Montjuic y mas de uno contaba que, al vislumbrar la silueta del castillo recortandose en lo alto contra las nubes negras que reptaban desde el mar, habia sabido que nunca mas volveria a salir de alli con vida (3, 95). Ідея смерті (не вийти живим), що переплітається із чорним кольором хмар, які уподібнюються до звірів, що деруться вгору від моря до замку. Lo segui hasta el portal y lo vi partir bajo la llovizna, apenas un hombrecillo cargado con el mundo a hombros mientras la noche, mas negra que nunca, se desplomaba sobre Barcelona (3,61). Темна як ніколи ніч, що навалюється на місто, доповнюється постійним дощем, який, як кара божа, падає з неба. Або темний колір як складова частина цієї безкінечної чорноти: ... dos puntos de luz hundiendose en un pozo de negrura (3, 292); чи як знак самотності, порожнечі: Maurivio Valls ... contemplo el desfile de calles negras y desiertas de aquella Barcelona maldita que tanto detestaba ... (3, 178). Ці перші приклади, як і власне більшість наступних, будуть пробуджувати ряд асоціацій в уяві, тому що Сафон поєднує різні метафоричні образи (кольорів, води, неба, міста, постійного руху, перетікання), коли є неможливим вичленити один певний через їхнє тісне переплетіння. Синкретизм у зображенні явищ психіки зумовлений різноспрямованим рухом людських переживань, душевних порухів і їх видозмін, це метод зображення внутрішнього світу людини [4, с. 11]: Desgranaban los primeros dias del verano de 1945 y caminabamos por las calles de una Barcelona atrapada bajo cielos de ceniza y un sol de vapor que se derramaba sobre la Rambla de Santa Monica en una guirnalda de cobre liquido (1,13).

Якщо ми повернемося до поняття "темного", то у словнику RAE так визначено значення прикметника oscuro: 1) que carece de luz o claridad; 2) de color que se acerca al negro; 5) incierto, de modo que infunde temor, inseguridad o desconfianza; 6) deconocido, misterioso; 8) triste, sombrio. І від нейтрального денотативного значення, як в наступному реченні: ...deje para siempre el que habia sido mi hogar para perderme en las calles oscuras y solitarias de la ciudad (2, 66). Водночас "темний" забарвлюється почуттям самотності, а далі це вже невідворотня небезпека, де живе страх, який нашіптує, свистить, вдивляється очима під'їздів: Pasamos corriendo frente a la Casa de la Misericordia y la Casa de la Piedad, desoyendo miradas y susurros que silbaban desde portales oscuros. (3, 106); як зрадливий, непевний вечір, ніч: Aquella noche primeriza de verano, caminando por ese anochecer oscuro y traicionero de Barcelona (3, 221). Звичайним у Сафона буде вживання цього постійного епітета щодо ночі чи вечора, і в цілому, і метафорично до того відчуття, що супроводжує вічно темну сторону життя героїв, яка занурена у лоно міста. Цікавим у цьому сенсі є коментар Х.Ф. Гонсалеса Ромеро про те, що міста за своєю суттю не є місцем щастя: (...) focos de vida que, sin embargo, fueron desde un principio situados por la poesia y la literatura de la epoca al margen de la felicidad, figurada o sonada siempre extramuros de los burgos [2, 47].

А потім темний переходить у похмурий tenebroso з відтінками туги, зажури: Sin mas familia que aquella tenebrosa Barcelona, el periodico se convirtio en mi refugio... (2, 61). La Barcelona de sus suenos se habia transformado en una ciudad hostil y tenebrosa, de palacios cerrados y fabricas que soplaban aliento de niebla que envenenaba la piel de carbon y azufre (1, 312). Другий приклад чудово відображає авторський стиль злиття декількох відчуттів для створення об'ємного образу: це і вороже, і похмуре місто, яке дихає туманом, що отруює вугіллям і сіркою. За словниковими значенням RAE, tenebroso має референцію до темного, проте із прирощенням за інтенсифікацією значення: 1) oscuro, cubierto de tinieblas; 2) sombrio, tetrico і підводить нас до іншого епітета lugubre: 1) funebre, 2) sombrio, profundamente triste: ...a Vidal se le escapaba ese lugubrey macilento encanto que tenian las pensiones de baratillo en la Barcelona de la epoca (2, 27). Звичайно, оксиморон lugubre encanto можна поширити на всю Барселону, яку малює нам автор.

Для створення проміжного напівтону між пітьмою і світлом Сафон вдається до сірого: Bea me observaba tensa, mirando por encima del hombro a los transeuntes que se delizaban a nuestra espalda en soplos de gris y de viento (1,271). El aliento helado de la tormenta arrastraba el velo gris que enmascaraba el contorno espectral de palacetes y caserones enterrados en la niebla (3, 274). Розглянуті приклади створюють чотиривимірний метафоричний простір, де є просторові відчуття (поверх плечей, за нашими спинами, примарні контури вілл), емоційні (напружена), персоніфікована (дихання, тягнути) і тактильні (морозний). В іншому випадку замість сірого виникає опозиція чорного і білого: En mis suenos, la silueta encapuchada de una parca de vapor cabalgaba sobre Barcelona, sosteniendo en sus hilos negros cientos de pequenos ataudes blancos que dejaban a su paso un rastro de flores negras ... (1,415). Чорні нитки, білі домовини, чорні квітки - складається враження, що авторський намір полягає у протиставленні пітьмі світла, проте ключові образи смерті переважають у цьому контексті, і чорний виступає як всепоглинальний, все- охопний у цьому контексті.

Мова йде саме про ті складові частини у структурі художнього твору, що визначають домінанти образності як системи та її ключові компоненти. Метафоричний компонент полягає в конструюванні механізму метафоричного бачення дійсності, у своєрідному переносі, що виникає в результаті транспонування слова з предметного плану в образний за допомогою частіше імпліцитного порівняння. При цьому переносне значення утворює прихований, внутрішній, інакомовний план художньої свідомості [4, с. 12].

У цьому контексті буде цікавим протиставлення чорного не білому, а червоному, яке, на наш погляд, має ефект нагнітання, інтенсифікації, наприклад: La sede del diario se alzaba tras el bosque de angeles y cruces del cementerio del Pueblo Nuevo, y de lejos su silueta se confundia con la de los panteones recortados sobre un horizonte apunalado por centenares de chimeneas y fabricas que tejian un perpetuo crepusculo escarlata y negro sobre Barcelona (2, 9-10). Це речення, взяте з перших абзаців "Гри янгола", з одного боку, занурює читача в багатий ідіостиль Сафона, а з іншого, створює ту неповторну атмосферу міста з "хащів з ангелів і хрестів", "кладовища і пантеонів", "горизонту, прорізаного димарями" і "багряно-чорними вічними сутінками". Або: Un cielo escarlata cubria una Barcelona negra y tramada de siluetas oscuras y afiladas (1, 221). Якщо це не просто червоний, то це багряний, або ще це колір крові: Cerre los ojos un instante y conjure una imagen, un manto de nubes negras derramandose sobre la ciudad en la lluvia, un hombre que caminaba buscando las sombras con sangre en las manos y un secreto en la mirada (2, 15). Скільки образів одночасно малює уява, де точками відліку виступають "закриті очі, полог з чорних хмар, дощове місто, тіні, закривавлені руки". Іншим відтінком червоного буде: Se desplomo la tarde casi a traicion, con un aliento frio y un manto purpura que resbalaba entre los resquicios de las calles (1, 208).

На відміну до засилля "всіх відтінків чорного", світло рідко з'являється на сторінках цих романів. На думку W. Drews, у творах К. Руїса Сафона Барселона постає "sordida y misteriosa ... con aire de miseria y ruina ... humeda y deteriorada ... contrastada con el blanco de pureza" [1, с. 93-99]: Mas alla, en un lienzo de luces que ascendia por las colinas, yacia Barcelona (3, 215). І це світло не тут, зараз, а десь там, воно майже недосяжне, як і сонце: El sol brillaba todos los dias y arrancaba aristas de brillo y sombra en las fachadas de una Barcelona transparente ... (3, 299), Aquel dia salio el sol y una brisa limpia que venia del mar tendio un cielo brillante y acerado que dibujaba sombras alargadas al paso de la gente (1, 230). Навіть у цих окремо взятих прикладах із двох різних творів можемо відчути тенденцію: сонце яскраве (проте сталеве) і тіні, які постійно його супроводжують, є його невід'ємною частиною. Місто, у сприйнятті автора, живе занурене у постійний морок: ... por una Barcelona limpia y soleada que casi habia olvidado (3, 309). Це пошук тієї Барселони втраченої, світлої, ілюзорної: “un espacio idilico, "natural" o bucolico, inscrito en las frescas riberas a la sombra protectora de la floresta, espacio este al que el imaginario de los poetas ... ha dirigido siempre el deseo de recuperacion de una supuesta felicidad perdida” [3, с. 181].

Ще одна домінантна складова частина образу міста - це туман, niebla o bruma, які, за визначенням RAE, є nube muy baja, que dificulta la vision segun la concentration de las gotas que la for man і niebla, especialmente la que se forma sobre el mar відповідно. Завдяки своєму розташуванню на п'яти пагорбах і на березі Середземного моря, погода у місті зумовлена цими двома особливостями. Однак ми, звичайно, будемо розглядати туман не як метеорологічне явище, а як ознаку невідомого, загадкового: Nuestro viaje nupcial se limito a tomar el funicular del Tibidabo y subir a contemplar Barcelona desde las terrazas del parque, una miniatura de nieblas (1, 463). Сафон порівнює Барселону з "мініатюрою з туману", ніби вважаючи його одним зі складових частин образу міста. Проте частіше воно занурюється в туман, що піднімається над водою: Al llegar a la calle Arco del Teatro nos aventuramos camino del Raval bajo la arcada que prometia una boveda de bruma azul (1, 27). A ambos lados de la calle se abrian callejones angostos y sepultados en bruma que albergaban una retahila de prostibulos de decreciente cache (2, 36). В останньому прикладі туман є димом промислового міста, який, як змія, повзає містом, маскуючи його вулиці, аби схоронити вузькі провулки з їхніми борделями. Він несе загрозу, він небезпечний. І ще є neblina (niebla poco espesa o baja), або імла, серпанок: Aquel domingo, las nubes habian resbalado del cielo y las calles yacian sumergidas bajo una laguna de neblina ardiente (1, 27). Las calles vestian una neblina azulada y destellos de cobre despuntaban sobre los tejados de la ciudad vieja (3,332). Estaba cruzando la calle Mallorca cuando vi las luces de un tranvia acercandose en la neblina del alba (2, 107). Можемо відзначити, як щільно у свідомості автора ця імла пов'язана із вуличками міста, з хмарами, з морем, вони нагадують живий організм, який заполонив міський простір.

Так само, як і туман, що є домінантним образом, Барселона - це море і вода, тобто вона занурюється у потік води, який може бути дощиком (llovizna), дощем (lluvia), зливою (aguacero) і грозою (tormenta): Aquella tarde de bruma y llovizna (1,37) ^ Las calles desoladas sangraban bajo la lluvia (1,495). Hicimos el trayecto en silencio mientras Barcelona se desdibujaba bajo la lluvia (3, 283): дощ, який ллє на безлюдні вулиці; місто, яке зникає, розчиняється в дощі. Ця вода не змиває бруд із вулиць міста, просто наповнює його ще однією субстанцією. Пропонуємо розглянути уривок із роману "Гра янгола", який передує зустрічі героя з його коханою жінкою і передвіщає її характер: Aquella tarde el cielo estaba sembrado de nubes negras que cabalgaban desde el mar y se anudaban sobre la ciudad. ...se avecinaba una tormenta estival de considerable envergadura. (...) Para cuando me adentre en el anden a esperar la llegada del tren, la lluvia ya golpeaba con fuerza la boveda de la estacion y la noche parecio precipitarse de golpe, apenas interrumpida por las llamaradas de luz que estallaban sobre la ciudad y dejaban un rastro de ruido y furia. (...) El aguacero caia con fuerzay la linea de taxis que habia a las puertas de la estacion se habia evaporado. (...) Al amparo de aquel paraguas nos aventuramos bajo el diluvio rumbo a casa de torre. La tormenta se habia llevado el alumbrado, y las calles estaban sumidas en una oscuridad liquida (2, 134-136). Образ міста під час літньої зливи створюється з амальгами компонентів: це і колір, і світло (nubes negras, la noche, llamaradas de luz, oscuridad liquida), це сила (golpear/caer con fuerza), це звуки (el eco de relampagos, estallar, rastro de ruido), це відчуття (furia), оживлення усіх складових елементів (el cielo siembran las nubes, las nubes cabalgan y se anudan, el viento huele a polvo, la lluvia golpea, la noche se precipita, la luz interrumpe y deja rastro, las taxis se evaporan, la tormeta lleva el alumbrado). Місто як жива матерія, яка здається більш живим, ніж чоловік і жінка, чия зустріч розгортається на тлі цього потопу.

О.В. Єременко вказує на те, що стильовий синкретизм пов'язаний з індивідуальними стилями авторів [4, 10], у нашому випадку з багатою образністю Сафона: Al asomarme al portal, las calles languidecian ocultas bajo un manto azulado que lamian las sombras y los charcos que la llovizna habia sembrado durante la noche. ... las escaleras del metro exhalaban un lienzo de vapor tibio que ardia en luz de cobre. ... Estaba amaneciendo y un filo de purpura rasgaba las nubes y salpicaba las fachadas de los palacetes y caserones senoriales que flanqueaban la avenida del Tibidabo (1,172). Місто живе у кожному своєму прояві: вулиці тьмяніють і чахнуть; їх огортає манто з тіней; дощ, який засіває вулиці калюжами; метро, яке видихає теплий пар; пурпуровий світанок, який шматує хмари і "забризкує" фасади. Всі почуття задіяні для створення об'ємного образу: зорові manto azulado, luz de cobre, filo de purpura; тактильні: vapor tibio. Вони сплітають всі домінанти образності автора (кольори, тіні, дощ, ніч, серпанок, світло): Degranaban los primeros dias del verano de 1945 y caminabamos por las calles de una Barcelona atrapada bajo cielos de ceniza y un sol de vapor que se derramaba sobre la Rambla de Santa Monica en una guirnalda de cobre liquido (1, 13).

Ці приклади також показують нам ще одну складову синкретизму образності романів: це матеріал, який дає читачеві не один образ, а одразу декілька за асоціаціями: Era una noche fria, de viento que cortaba y cielo de alquitran (1, 105). Al rato, el alba esparcio de ambar el cielo y Barcelona se encendio de luz (1, 562). Un sol acerado arrancaba ecos de cobre al horizonte de tejados y campanarios del barrio gotico (1, 192). Tendria que estar en la montana, no en Barcelona respirando nubes de lejia y carbon (1, 466). ...que el mar de aquel noviembre era una balsa de plomo fria y hostil (1, 551). Nos bajamos del autobus en la esquina de Gran Via y paseo de Gracia bajo el cielo de ceniza que se comia la luz (3,270). ... de palacios cerrados y fabricas que soplaban aliento de niebla que envenenaba la piel de carbon y azufre (2, 217). Це смола, бурштин, сталь, мідь, хлорка, вугілля, свинець, попіл, сірка: небо кольору смоли чи бурштину, чи попелу; або сталеве сонце; або море холодного і ворожого свинцю, або подих туману з вугілля і сірки. Коли вони збираються в такий перелік, то складається враження, що мова йде про пекло, а не про прекрасне стародавнє місто на березі моря. І сам автор нам дає свою оцінку Барселони, називаючи її іноді "проклятим містом": Mauricio Valls ... contemplo el desfile de calles negras y desiertas de aquella Barcelona maldita que tanto detestaba (1, 178). Olvidado y desatendido, el jardin de columnas y torres hacia pensar ahora en un eden maldito (2, 180). А ще вона може бути "відьмою": Esta ciudad es una bruja. Se le mete a uno en la piel y le roba el alma sin que uno se de ni cuenta (1, 561). Me vi a mi mismo caminando por las calles de aquella Barcelona embrujada de la mano de Bea (1,548). Se encontro con una ciudad de tinieblas, en la que mi padre ya no vivia, pero que seguia embrujada por su recuerdo y su memoria en cada rincon (3, 41). Однак нам здається, що Сафону не обов'язково вживати цю відкриту оцінку, достатньо змалювати місто через попередні домінантні образи, щоб відчути холод, темноту і зловісність цього місця.

Ми приходимо до висновку, що домінантними для створення образності у циклі романів "Цвинтар забутих книжок" є темні кольори, туман, вода, матеріал [4, с. 14]. Ужиті у поєднанні з певними художніми прийомами, вони є підґрунтям для поширення синкретичності. Саме своєрідність художніх прийомів у творчості Карлоса Руїса Сафона (багатство зображально- виражальних засобів мовлення, а саме використання епітетів, метафор, алегорій, стилістичних прийомів, підтексту) не лише визначає індивідуальний стиль письменника, а й демонструє багатоспрямованість цієї образності, способів її формування і сприйняття читачем.

містичний барселона образність синкретичний

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Ruiz Zafon С. La sombra del viento. Barcelona: Planeta, 2002. 565 p.

2. Ruiz Zafon С. El juego del angel. Barcelona: Planeta, 2021. 667 p.

3. Ruiz Zafon С. El pricionero del cielo. Barcelona: Planeta, 2016. 385 p.

Список використаних джерел

1. Drews W. Arquitectura en prosa, Bogota: Universidad de los Andes: Ediciones Uniandes, 2016. 219 p.

2. Gonzalez Romero J.F. Arquitectura industrial de Oviedo y su area de influencia: una realidad duplice. Gijon: TREA, 2011. 207 p.

3. Tudela Sancho A. La ciudad en la memoria: desafios para la educacion partimonial y cultural: En Educacion y patrimonio cultural. Fundamentos, contextos y estrategias didacticas: Coord. Cambil Hernandez M., Tudela Sancho A.M.: Piramide, 2017. Pp. 177-199.

4. Єременко О.В. Синкретизм художньої образності в українській прозі другої половини XIX - початку XX ст. Автореф. ... д-р філол. наук: 10.01.01. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. 39 с.

References

1. Drews W. Arquitectura en prosa, Bogota: Universidad de los Andes: Ediciones Uniandes, 2016. 219 p.

2. Gonzalez Romero J. F. Arquitectura industrial de Oviedo y su area de influencia: una realidad duplice. Gijon: TREA, 2011. 207 p.

3. Tudela Sancho A. La ciudad en la memoria: desafios para la education partimonial y cultural: En Education y patrimonio cultural. Fundamentos, contextos y estrategias didacticas: Coord. Cambil Hernandez, M., Tudela Sancho, A.M.: Piramide, 2017. Pp. 177-199.

4. Yeremenko О.V. Synkretyzm khudozhnoi obraznosti v ukrainskii prozi druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. Avtoref. ... d.filol. nauk: 10.01.01. Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka, 2008. 39 s.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Калина як найулюбленіший символічних образів фольклору. Автологічний и металогічний типи художнього образу. Роль символічного образу калини в українському фольклорі. Асоціація образу калини з чоловіками. Символ калини в обрядовій пісенній творчості.

    курсовая работа [36,2 K], добавлен 24.02.2014

  • Своєрідність стилю Е.М. Ремарка, його творчий шлях. Мовні засоби художніх творів, експресивні засоби вираження образу жінки у його творах. Жінки у особистому житті письменника і їх прототипи у жіночих образах романів, використання експресивних засобів.

    реферат [30,4 K], добавлен 15.09.2012

  • Поняття "вічного" образу у світовій літературі. Прототипи героя Дон Жуана та його дослідження крізь призму світової літературної традиції. Трансформація легенди та особливості інтерпретації образу Дон Жуана у п'єсі Бернарда Шоу "Людина і надлюдина".

    курсовая работа [49,7 K], добавлен 19.07.2011

  • З`ясування значення поняття художнього образу, засобів втілення його у поетичному творі. Аналіз образу радості в творчості українських поетів. Дослідження даного образу у пейзажній ліриці збірки В. Стуса "Зимові дерева". Особливості розкриття теми.

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 06.05.2015

  • Дон-Жуан як один з найулюбленіших образів світової літератури, якому присвячено до 140 творів. Особливості формування та розвитку образу Дон-Жуана в літературі ХVI-ХVІІІ ст. Напрямки вивчення історичних модифікацій образу даного знаменитого звабника.

    курсовая работа [86,5 K], добавлен 10.07.2015

  • Стаття присвячена вивченню рецепції образу понтійського царя у середньовічній літературі. Аналіз особливостей художнього осмислення постаті Мітрідата VI французькими митцями. Характеристика зображених постатей на мініатюрі "Вбивство царя Мітрідата VI".

    статья [968,2 K], добавлен 18.08.2017

  • Особливості творчості Ж. Расіна. Вплив античності на творчість драматурга. Ідейна сутність і філософська поетизація в трагедіях "Федра" та "Іполит". Образ Андромахи в грецькій міфології. Сюжет трагедії Расіна. Поєднання елементів життєвої правди і міфів.

    курсовая работа [36,0 K], добавлен 09.10.2008

  • Характеристика образу Байди. Мужність як риса характеру. Любов як чинник слабкості образу Байди. Духовність як ознака добротворчих установок персонажу. Співвідношення поеми "Байда, князь Вишневецький" із збірником "Записки о Южной Руси" П. Куліша.

    курсовая работа [33,6 K], добавлен 03.07.2011

  • Поняття художнього стилю та образу. Лінгвістичні особливості та класифікація. Авторський засіб застосування лінгвістичних особливостей, щоб зазначити сенс та значимість існування Поля в житті Домбі. Поняття каламбуру та його вплив на образ персонажів.

    курсовая работа [70,6 K], добавлен 03.10.2014

  • Дослідження особливості образу головної героїні роману Уласа Самчука "Марія". Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Богоматері. Опосередкованість образу. Піднесення події останньої частини роману до рівня трагедійного національного епосу.

    курсовая работа [39,4 K], добавлен 28.11.2010

  • Аналіз стилю та індивідуальності манери письма Ч. Діккенса. Проблема добра і зла в романах Ч. Діккенса "Пригоди Олівера Твіста" та "Ніколас Нікльбі". Аналіз художніх засобів передачі образу дитини і теми дитинства в творі "Пригоди Олівера Твіста".

    реферат [26,6 K], добавлен 04.01.2009

  • Змалювання персонажа Дон Жуана в багатьох художніх творах як вічного героя-коханця та найвідомішого підкорювача жіночих сердець. Перші згадки про існування реального історичного прототипу героя. Різні інтерпретації образу у творах письменників та поетів.

    творческая работа [16,5 K], добавлен 28.12.2010

  • Передумови написання циклу "В казематі" Т. Шевченка, його композиційна організація та жанрово-стильова мозаїка. Використання фольклорних мотивів у циклі. Символіка фольклорних образів. Специфіка художніх особливостей поетичної спадщини Тараса Шевченка.

    курсовая работа [395,0 K], добавлен 10.06.2015

  • Вогонь як символ жертовності, беззавітного служіння людям, як основа відновлення, початку нового. Образ вогню-руйнування, нищення, лиха. Смислове навантаження образу-символу вогню у творах української художньої літератури, використання образу в Біблії.

    научная работа [57,2 K], добавлен 03.02.2015

  • Висвітлення питань проблем навчання і виховання, любові до матері та жінок у творах Тараса Григоровича Шевченка. Розкриття історії обездоленої жінки у поемі "Осика". Аналіз образу знеславленої, нещасної, але вольової жінки Лукії в творі "Відьма".

    курсовая работа [42,9 K], добавлен 06.09.2013

  • Загальна характеристика символізму та ролі символу у китайській літературі та у світобаченні китайців. Аналіз багатозначності образів у поетичній творчості китайського народу. Дослідження основних особливостей символіки першої поетичної збірки "Шицзін".

    курсовая работа [61,2 K], добавлен 07.03.2012

  • Основні риси англійської літератури доби Відродження. Дослідження мовних та літературних засобів створення образу, а саме: літературні деталі, метафори, епітети. Творчій світ В. Шекспіра як новаторство літератури. Особливості сюжету трагедії "Гамлет".

    курсовая работа [74,3 K], добавлен 03.10.2014

  • Специфіка образу зірки у втіленні ідейно-художніх задумів Р. Ауслендер. Полісемантичний сакральний образ-концепт зірки у творчості даної авторки. Аналіз образу жовтої зірки як розпізнавального знаку євреїв. Відображення зірки у віршах-присвятах Целану.

    статья [171,0 K], добавлен 27.08.2017

  • Поняття індивідуального стилю письменника. Аналіз стильових особливостей у творчості В. Стефаника. Покутсько-буковинський діалект як народна основа творів письменника. Фразеологізми як художній засіб створення експресивно-емоційного фону новел Стефаника.

    курсовая работа [53,0 K], добавлен 24.02.2012

  • Особливості головного героя у творчості Байрона. Образ ліричного героя у поемі “Паломництво Чайльд-Гарольда”. Східні поеми: ліричні герої в поезіях “Прометей” та “Валтасарове видіння”. Вплив байронівського образу Мазепи на європейське мистецтво.

    курсовая работа [63,4 K], добавлен 21.10.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.