Відображення російсько-турецьких воєн у шевченкових творах (проблеми коментування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення російсько-турецьких воєн у шевченкових творах (проблеми коментування)

Олександр Боронь

Анотація

шевченко війна турецький художній

Деякі Шевченкові поезії містять промовисті згадки про російсько-турецькі війни, що потребує від коментатора коректних пояснень, які, своєю чергою, уможливлюють подальшу адекватну інтерпретацію тексту. Статтю присвячено переважно розгляду відображення війни 1787-1792 років у поемі «Москалева криниця» (обидві редакції). Автор статті ставив своїм завданням відмежувати фактичну основу твору від художнього вимислу та різноманітних трансформацій.

Ключові слова: військовий конфлікт, коментар, уточнення, історичні події, історичний екскурс.

Abstract

Boron О. Representation of the Rassian-Tarkish Wars in Shevchenko's Works (Problems of Commentary). Some of Shevchenko's poems contain eloquent references to the Russian-Turkish wars that require correct explanations from the commentator, which, in their turn, will enable further adequate interpretation of the text. The paper focuses mainly on the representation of the 1787-1792 war in the poem « «The Muscovite Soldier's Well» (both variants). The author of the paper aims to distinguish the factual basis of the work from fiction and various transformations.

Key words: military conflict, commentary, clarification, historical events, historical overview.

Основна частина

Постановка проблеми. Зі зростанням сучасних знань про попередні історичні епохи реальний коментар до Шевченкових творів неминуче потребує удосконалення і розширення, а подекуди суттєвих коректив.

Мета статті - виявити реалії російсько-турецьких війн у поезії Шевченка і відмежувати фактичну основу від художнього вимислу та трансформацій.

Виклад основного матеріалу. У написаній на засланні в Орській фортеці поемі «Москалева криниця» (перша редакція - 1847 року) головний герой Максим дістає каліцтво в одній із численних російсько-турецьких воєн. Тож слід за текстом поеми реконструювати її історичний час, щоб уповні збагнути значущість відгомону тих чи тих реальних подій у сюжеті твору. Невдовзі після пожежі «Од цариці /

Прийшов указ лоби голить» [1, т. 2, 65]. Брата Максимової дружини, сина вдови «В прийом громада повезла». Щоб не допустити цього, замість нього «зять пішов у москалі» [1, т. 2, 66]. Шевченків край на той час перебував ще у складі Речі Посполитої. Як нагадує Василь Ів. Яременко, у 17831784 роках Новоросійську й Азовську губернії перетворили на Катеринославське намісництво. Готуючись до нової війни з Туреччиною, російський уряд 1787 року поширює на цю територію систему рекрутських наборів і встановлює 15-річний строк військової служби [2, 20].

З початком російсько-турецької війни (1787-1791/1792) рекрутський набір тільки зростає. Через брак людей у липні 1789 року Катерина II збільшує набір до регулярного імперського війська вже за рахунок Гетьманщини [3, 194]. У результаті, як підсумовує історик Зенон Когут, всі «оподатковані суб'єкти - козаки, міщани та селяни - підлягали призову, отже, виключно козацькому складові збройних сил Гетьманщини був покладений край. Рекрутів набирали на загальноімперських засадах, а потім, виходячи з потреб, розподіляли по різних військових частинах. Це не лише зруйнувало прив'язаність до певної території та полкові традиції різних формувань, а й запобігало неросійській етнічній однорідності будь-якої імперської групи військ. Більше того, термін служби в імперській армії визначався у 25 років, а не в 6 - як у карабінерських загонах Гетьманщини. На останню поширилися тепер норми імперської армії і система набору, створивши прошарок професійних солдатів, що походили з різноманітних соціальних верств та найвіддаленіших куточків імперії. Існуючи осторонь від суспільства, імперські солдати були прив'язаними тільки до свого військового підрозділу, де провадили більшу частину свого життя» [3, 194-195].

Шевченко продовжує:

Минали літа тихо, тихо, - Отак пиши, - і за гріхи Карались Господом ляхи,

І пугав Пугач над Уралом.

Піїти в одах вихваляли Войну й царицю. Тілько ми Сиділи нишком, слава Богу.

Після великої зими Вернувся і Максим безногий.

В поході, каже, загубив.

Та срібний хрестик заробив! [1, т. 2, 67]

За припущенням Валерії Смілянської, коментатора цього твору в академічному зібранні творів, у рядках «за гріхи / Карались Господом ляхи» поет натякає на повстання проти польської шляхти 1768 року - Коліївщину [1, т. 2, 594]. Таке пояснення, як зауважує Яременко, не зовсім узгоджується зі словами «Тілько ми / Сиділи нишком, слава Богу» [2, 17]. Як не раз раніше писали коментатори, мова тут також про перший (1772) і ширше - наступні два поділи Речі Посполитої (1793, 1795) [4, 261]. Далі Шевченко мовить про повстання уродженця української станиці Зимовійська Омеляна Пугачова 1773-1775 років, яке тривало і після захоплення ватажка в полон у 1774 році.

До слів «Піїти в одах вихваляли / Войну й царицю» наведено пояснення, що дія поеми відбувається під час російсько-турецької війни 1787-1791 років [1, т. 2, 594]. Яременко у зв'язку з цим згадує твір Михайла Ломоносова «Ода торжественная ея императорскому величеству всепресветлейшей державнейшей великой государыне императрице Екатерине Алексеевне, самодержице всероссийской на преславное ея восшествие на всероссийский императорский престол июня 28 дня 1762 года», а також оду Гаврила Державіна з пізнішою назвою «Осень во время осады Очакова» [2, 18], присвячену облозі фортеці, здобутої зрештою 6 грудня 1788 року. Роксана Харчук уточнює, що Шевченко мав на увазі передусім витвори Миколи Ніколева, які стосувалися Катерини ІІ і російсько-турецьких воєн, що їх вона провадила: «Ода Екатерине на заключение славою увенчанного мира», «Ода Екатерине на взятие Очакова» [5, 154]. Щоб уявити масштаб славослів'я на адресу імператриці та вихваляння кровопролитних загарбницьких війн із Туреччиною необхідно назвати бодай дещицю із цих од.

З нагоди інтронізації та її річниць: «Ода на всерадостное возшествие на престол ея величества благочестивейшия государыни императрицы Екатерины Алексеевны самодержицы всероссийския 28 июня 1762 года которую в знак ис - кренняго усердия приносит всеподданнейший раб Андрей Нартов» (СПб., [1762]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день восшествия ея на всероссийский императорский престол июня 28 дня 1762 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1762]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день коронования ея сентября 22 дня 1766 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1766]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день восшествия ея на всероссийский престол июня 28 дня 1768 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1768]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день коронования ея сентября 22 дня 1770 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1770]), «Ода е. и. в. великой государыне Екатерине Алексеевне Императрице и самодержице всероссийской на день восшествия ея на всероссийский престол июня 28 дня 1772 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1772]), «Ода на день коронации ея величества государыни императрицы Екатерины Алексеевны, самодержицы всероссийския, принесенная от города Полотска сентября 22 дня, 1772 года, чрез переводчика Ивана Голеневскаго» (СПб., 1774), «Ода е. и. в. Екатерине Второй… на день коронования ея сентября 22 дня 1777 года» ([СПб.], 1777) Василя Петрова, «Ода е. и. в. всемилостивейшей государыне Екатерине Великой матери отечества увенчанной лаврами бесчисленных побед, ироине премудрой законодательнице, мира и щедрот подательнице на торжественный день вступления ея на всероссийский престол, июня 28 дня, 1792 приносимая со всеподобающим благоговением вернопод - даннейшим Иваном Майковым» ([СПб., 1792]).

Привітання з Новим роком, днем народження, іменинами та з інших приводів: «Ода ея императорскому величеству… Екатерине Алексеевне… на день тезоименитства ея ноября 24 дня 1762 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1762]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на

1763 год января 1 дня. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1762]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на

1764 год января 1 дня. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1763]), «Ода на день тезоименитства великой государыни Екатерины Алексеевны… подносится всеподданнейшим рабом Алексеем Нарышкиным» (СПб., 1763), «Ода е. и. в. всепресветлейшей, державнейшей, великой государыне Екатерине Алексеевне, императрице и самодержице всероссийской, которою в торжественный праздник вы - сочайшаго тезоименитства ея величеству всеусерднейшее поздравление приносит всеподаннейший раб Иван Голе - невский 1763 года ноября 24 дня» (СПб., [1763]), «Ода все - пресветлейшей державнейшей великой государыне императрице Екатерине Алексеевне, самодержице всероссийской, которою ее величество в новый 1764 год всенижайше поздравляет всеподданнейший раб Михайло Ломоносов» (СПб., [1763]), «Ода на день всерадостнейшаго торжества за предприятый и благополучно совершившийся, к не описанному счастию всея России, ея имп. величества и его имп. высочества в привитии оспы подвиг, 22 ноября 1768 года: сочиненная всеподданнейшим рабом находящимся при Правительствующем сенате переводчиком Васильем Рубаном» (СПб., 1768), «Ода е. и. в. государыне Екатерине Алексеевне императрице и самодержице всероссийской на день рождения ея апреля 21 дня 1764 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1764]), «Ода е. и. в… Екатерине Алексеевне… на день тезоименитства ея ноября 24 дня 1766 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1766]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на 1767 год января 1 дня. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1766]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день рождения ея апреля 21 дня 1767 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1767]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день рождения ея апреля 21 дня 1768 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1768]), «Ода е. и. в. всепресветлейшей государыне Екатерине Алексеевне… на всерадостный день рождения ея апреля 21 дня 1769 года, во вторник светлыя недели. Всеусерднейшее приношение от всеподданнейшаго раба Василья Тузова» (СПб., [1769]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на день тезоименитства ея ноября 24 дня 1769 года сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1769]), «Ода е. и. в. Екатерине Второй самодержице всероссийской, на новый 1774 год, которую приносит всеподданейший раб Михайло Коваленский» (СПб., 1774), «Ода на день рождения ея величества государыни имп. Екатерины Вторыя… которую приносит всеподданнейший раб Михайло Коваленский 1774 года апреля 21 дня» (СПб., 1774), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на перьвый день 1774 года. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., 1774), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне… на прибытие ея имп. величества из Москвы в Санктпетербург.

Сочиненная Николаем Леонтьевым» (СПб., 177 [5]), «Ода е. и. в. Екатерине II… на новыя учреждения для управления губерний» ([СПб.], 1776) Василя Петрова, «Ода на всевож - деленное прибытие во Псков, е. и. в. великия самодержицы, Екатерины Вторыя. 1780 года, маия дня. От Псковской семинарии» (СПб., 1780), «Ода на день рождения е. и. в. Екатерины II. самодержицы Всероссийския апреля 21 дня 1782 года» ([СПб., 1782]) Г. Балдані, «Ода на высочайшее в с. Петербург прибытие к торжеству о мире с королем шведским императрицы Екатерины II 1790 года августа 15 дня» ([СПб., 1790]) Державша, «Ода е. и. в., Екатерине Великой, которую в возжделенный день ея рождения 1792 всеблаго - говейнейше приносит верноподданнейший Иван Майков» (СПб., 1792)), «Ода е. и. в. великой государыне Екатерине Второй… На новый 1794 год. От всеподданнейшаго Павла Полонскаго» ([СПб., 1794]).

Вихваляння різних якостей і талантів Катерини: «Ода Екатерине II» (1767), «Изображение Фелицы» (1789) Державша, «Ода е. и. в. государыне Екатерине II… истинной покровительнице греков, сочиненная на еллиногреческом языке, греческой гимназии учеником Георгием Балдани, а с онаго им же на российские стихи переложенная» (СПб, 1779).

Оди з приводу військових перемог над Туреччиною: «Ода в честь геройских дел, победоносной е. и. в. армии главнаго предводителя, высокоповелительнаго господина генерала фельдмаршала, действительнаго камергера и разных орденов кавалера, его сиятельства князя Александра Михайловича Голицына, оказанных многократным одержанием побед над турками и татарами, и на взятье Хотина 1769 года. Сочинена Васильем Рубаном» (СПб., [1769]), «Ода всепресветлейшей… государыне императрице Екатерине Второй… на взятье Яс и покорение всего Мол - давскаго княжества. Поднесена ея величеству октября 22 дня всеподданнейшим рабом Васильем Петровым» (СПб., 1769), «Ода всепресветлейшей… государыне императрице Екатерине Второй… на победу над турками, в осьмое лето благополучнаго ея величества государствования российскими войсками одержанную и на взятие Хотина. Приносит всеподданнейший раб Василей Петров» (СПб., 1769), «Ода е. и. в… Екатерине Алексеевне… на взятие Хотина и на покорение Молдавии. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1769]), «Ода его сиятельству князю Александру Михайловичу Голицыну на взятье Хотина, поднесена в Киеве от торопецкаго купца Ивана Селецкаго, сентября 28 дня, 1769 года» (СПб., [1769]), «Ода на победы российска - го флота, одержанныя над турецким, под предводительством графа Алексея Григорьевича Орлова, в Архипелаге при Хиосе» ([СПб.,] 1770) В. Петрова, «Ода на славную победу одержанную победоносным оружием е. и. в. над турками и татарами при устье реки Кагулы, под предводительством его сиятельства высокоповелительнаго господина генерал-фельдмаршала графа Петра Александровича Румянцова, июля 21, 1770 года. Сочинена Иваном Хемнит - цером» (СПб., 1770), «Ода на славную победу, одержанную победоносною армиею е. и. в. над неприятелем при городе Журже, и на завладение онаго города февраля 4 дня 1770 года. Сочинена Иваном Хемнитцером» (СПб., 1770)), «Ода победоносной Екатерине Второй, императрице и самодержице всероссийской, на одержанную славным ея оружием совершенную над турецким флотом победу, произшедшую между острова Сцио и Чесменской пристани, под предводительством морских и сухопутных ея сил генерала графа Орлова в июне месяце, 1770 года. Сочинена при Чесменских берегах Сергеем Домашневым» (СПб., [1770]), «Ода е. и. в…. Екатерине Алексеевне на заключение мира с Портою Отоманскою. Сочинение Александра Сумарокова» (СПб., [1774]), «Ода е. и. в. великой государыне Екатерине Алексеевне императрице и Самодержице всероссийской на взятие города Измаила в минувшем 1790 году декабря 11 дня. Всеподданнейше подносит ея верноподанный лейб-гвардии Преображенскаго полку сержант Николай Николаев сын Николев 1791 году генваря 3 дня» (СПб.:, 1791)), «Ода е. и. в. великой Екатерине. На торжество мира с Оттоманскою Портою. 2 сентября. С глубочайшим благоговением верно - подданнейший приносит Иван Розов» (СПб., 1793), «Ода е. и. в. всемилостивейшей государыне Екатерине Алексеевне, на торжество мира с Оттоманскою Портою. 1793 года в сентябре. Всеподданнейше подносит ея верноподданный Н.Н. [Ніколев]» (СПб., [1793]), «Ода е. и. в. всемилостивей - шей государыне Екатерине II, матери отечества, на торжество мира заключеннаго с Портою. 2 сентября 1793 году. Всеподаннейше подносит Егерскаго Финляндскаго корпуса капитан Александр Севастьянов» (СПб., [1793]) (див. ел. ресурс: [6]).

Названо далеко не всі твори, про які йшлося Шевченкові. Кожна ода виходила друком окремим виданням, деякі з них публікувалися ще й у періодиці.

«Велика зима» - надзвичайно люта зима 1788-1789 років. Леонід Плющ помилково відносить її до 1782 року [7, 302]. Яременко наводить поклики на працю, в якій на основі літописів, документів тощо узагальнено погодні аномалії за тисячоліття. Взимку 1786-1887 вимерзло все жито в Україні, почався голод. Наступний рік теж виявився маловрожайним, бо через сильні морози пропали озимі. Саме 1788 року була сувора зима, вимерзли ліси, сніг поламав багато дерев [8, 202, 373]. Тож Максим повернувся до села орієнтовно 1789 року, про що виразніше сказано в другій редакції поеми (1857):

Через год ото й велика Зима наступила.

До Зеленої неділі В байраках біліли Сніги білі; тойді ж ото І Очаков брали Москалі.

І далі:

Під Очаков Погнали й Максима.

Там-то його й скалічено,

Та й на Україну Повернено з одставкою.

Бачиш, праву ногу

Чи то ліву підстрелено… [1, т. 2, 239].

У першій редакції йдеться про те, що Максим у поході позбувся ноги, та «срібний хрестик заробив!». У другій редакції прояснено: він брав участь в облозі Очакова 1788 року під час чергової російсько-турецької війни.

Не зовсім зрозуміло, про який хрест ідеться. Золотим хрестом «За взятие Очакова» нагороджували офіцерів. Георгіївський хрест, орден св. Великомученика і Переможця Георгія призначався для генералів, штаб- і обер-офіцерів. Знак відзнаки військового ордена (неофіційно - солдатський Георгіївський хрест) як нагороду для солдатів та інших нижніх військових чинів запроваджено 1807 року [9, 1013, №22455].

За текстом другої редакції, Максим щонеділі «Мундир надіває, / І медаль і хрест причепить» [1, т. 2, 239]. Медаллю «За храбрость на водах Очаковских июня 1788» (на георгіївській стрічці) нагороджували учасників трьох червневих морських битв за Очаків, переважно ними були колишні запорожці [2, 23]. Відповідно, Максима нагороджено, оче - видно, медаллю «За храбрость оказанную при взятии Очакова декабря 6 дня 1788» (засновано 14 квітня 1789 року). Нею відзначили всіх рядових - учасників штурму. Викар - бувано було 15384 срібні медалі. Вона мала вигляд вузького овалу розміром 41 х 28 мм. На лицьовому боці в полі медалі під імператорською короною - велике зображення вензеля імені Катерини ІІ. По обидва боки його вміщено лаврову та пальмову гілки, перев'язані внизу стрічкою. На зворотному боці на все поле медалі горизонтальний 9-рядковий напис. Носили медаль на грудях на георгіївській стрічці.

Саме за взяття Очакова Війську вірних козаків надали назву Чорноморського козацького війська [10, т. 9, 305]. Штурм виявився кровопролитним і жорстоким з обох боків. За офіційними відомостями, втрати російського війська становили майже тисячу нижніх чинів, поранено - 1700 [11, 203].

На думку Роксани Харчук [5, 153], безперечний вплив на обидві редакції поеми «Москалева криниця» мала українська пісня, яку Михайло Максимович відніс до часів Очаківської битви 1788 року:

Збиралися комісари під царські палати,

Пишуть листи на Вкраїну під аршини брати. Написали на Вкраїні вдовиного сина:

Ой то ж козак уродливий, доходить аршина.

Ой зачує ж стара ненька, Івасьова мати:

«Ой де ж тебе, мій синоньку, я маю сховати?» «Нащо ж мене, матусенько, ти маєш ховати?

Буду тобі із столиці червонниї слати!»

«Нащо ж мені, мій синоньку, червонниї твої?

Що нікому поховати головоньки мені!» «Поховають, моя нене, тебе добрі люде,

Ой як мене молодого до тебе не буде».

Вдовин синок, вдовиченко, коня напуває, -

Його ненька старесенька в вікно поглядає; Вдовин синок, вдовиченко, коника сідлає, - Його ненька старесенька сильненько ридає; Вдовин синок, вдовиченко, на коня сідає, -

Його ненька старесенька крижем упадає;

Вдовин синок, вдовиченко, з двора виїжджає, - Його ненька старесенька за стремен хапає…

Ой в городі в Очакові вдарили із лука:

Да вже ж тобі, вдовин сину, з матір'ю розлука!

У городі в Очакові вдарили з гармати:

Уже ж тобі, вдовин сину, матки не видати!

[12, 132].

Коментатори твору іноді звертали увагу на хронологічну непослідовність у першій редакції поеми. Спершу згадано про указ «лоби голить» - орієнтовно 1787 рік, за яким у військо замість удовиченка пішов Максим, потім після розповіді про дальшу долю його дружини Катерини йдеться про перший поділ Польщі (1772), повстання Пугачова (1773-1774), російсько-турецьку війну (1787-1791/1792). Можливо, Шевченко хибно відносив запровадження рекрутчини до початку 1770-х. Яременко натомість вважає, що у поемі в цьому випадку мова не про хронологію подій. Цитований вище уривок, який починається словами «Минали літа тихо, тихо», «слід розуміти як відступ від основної розповідної канви, як своєрідний екскурс у минуле. Зроблено це для того, щоб дати загальну панораму подій другої половини XVIII ст. Переліком подій поет хоче означити загальну політичну атмосферу, яка склалася в Україні після яскравого гайдамацького повстання 1768 р.» [2, 17]. Здається, поет не надто дбає про точну хронологічну послідовність подій, прагнучи кількома штрихами справді дати загальне уявлення про ті часи, як слушно говорить цитований дослідник.

Чергова російсько-турецька війна, так звана потьом - кінська (за прізвищем її чільного воєначальника, фаворита Катерини II) перемолола у своїх жорнах Максима, що став утіленням долі багатьох інших безправних мешканців колись славної, згодом у кілька етапів ліквідованої Гетьманщини, які віддали життя і здоров'я за чужі їм експансіоністські інтереси імперії. Російські воєначальники, як відомо, особливо не рахувалися із втратами, якщо йшлося про їхню особисту славу і збагачення. Скажімо, Потьомкін тільки за взяття Очакова отримав давно жаданий орден Святого Георгія першого ступеня, шпагу з діамантами і 100 тисяч рублів. Рядові, які вижили після штурму, дістали, про що вже йшлося, срібні медалі [11, с. 203-204]. Багато з них, як і Максим, залишилися каліками. За Ясським мирним договором, яким завершилася ця війна, до володінь Російської імперії відійшли землі між річками Південний Буг та Дністер (Очаківська земля). Кордон між двома імперіями встановлювався по Дністру. Договір підтвердив включення Кримського ханату та Кубані до російських володінь [10, т. 10, 764].

Водночас Максим, хоч і носив нагороди, на які російська державна машина обміняла його здоров'я, не став бездумним носієм імперської свідомості, сягнувши натомість глибин християнської і загальнолюдської моралі, чому, власне, і присвячено поему.

Пунктиром проходить наступна російсько-турецька війна (1806-1812) у житті героя повісті «Капитанша» Якима Тумана. Батько Віктора Олександровича, одного з персонажів твору, в тексті вставної повісті писав: «В 1809 году запасные войска наши были расположены частию в Бессарабии, частию в Херсонской губернии, в том числе и наш полк. Я тогда только что кончил курс наук в Шляхетном кадетском корпусе, как меня, едва обмундировать успели, послали в действующую армию, т.е. в запасные войска. Прибыл я в полк, поступил в роту. Ротный командир и поручил мне, между прочими занятиями, только что прибывших в роту с полсотни рекрут обучить фронту. В числе рекрут был и А[ким] Туман» [1, т. 3, 312]. Ще у 1806-1807 Бессарабію захопили російські війська, у серпні 1807 року було укладено перемир'я до 3 березня 1809-го.

В іншому місці повісті Туман у розмові згадує повернення з території Османської імперії після військової кампанії 1810 року (очевидно, на зимові квартири), що розгорталася переважно на теренах дунайських князівств, а також сучасних Сербії та Болгарії: «Еще в десятом году, когда йшлы мы из-под турка […]» [1, т. 3, 297]. На зиму в дунайських фортецях залишилися три дивізії, інші шість дивізій розташувалися у князівствах [13, 159].

У поемі «Відьма» (1847, перша редакція) Лукія розповідає циганові про свої поневіряння:Я розкажу тобі, ти знаєш,

Що й я в Волощині була!

Близнят в Бендерах привела,

У білих Ясах колихала,

У Дунаєві купала,

В Туреччині сповила […]

Ти не знаєш,

Чи є в Туреччині война?

На що циган відповідає:

Була колись, тепер нема,

Умер найстарший старшина.

Далі Лукія продовжує:

Я думала, в Туреччині,

Аж і там немає.

[.] А найгірше я шукаю Проклятого пана…

Щоб задушить! Бо як узяв Мене молодою,

Та й остриг, неначе хлопця,

І скрізь за собою Возив мене. У Бендерах Тойді ми стояли - З москалями, а москалі Турка воювали [1, т. 1, 382-383].

Згадки про міста Бендери і Ясси в академічному виданні пояснено як «волоські міста, здобуті російською армією навесні 1828 р. під час російсько-турецької війни», що не зовсім точно, бо ще 16 листопада 1806 року російські війська захопили місто Ясси, а 24-го без опору їм підкорилася фортеця Бендер [14, 115-116]. За умовами Бухарестського миру, яким закінчено цю війну, землі, розташовані на лівому березі Пруту, в тому числі місто Бендери, відійшли до Російської імперії (тож брати місто у 1828 році не було жодної потреби), а сама річка Прут стала кордоном із Османською імперією. Натомість під владу Туреччини поверталися Молдова (з містом Ясси) і Валахія. З початком чергової війни російські війська перейшли Прут і 25 квітня 1828 року справді зайняли Ясси [14, 164], але зі сказаного вище випливає, що пан Лукії, офіцер, возив її з собою у Бендери і Ясси в 1806-1807 роках. Питання до цигана про війну з Туреччиною вказує на те, що їхня зустріч відбулася або до наступної війни 1828-1829 років, або, вірогідніше, після її закінчення.

Очевидно, війну 1828-1829 років згадано в поемі «Катерина» (1838-1839):

Прийшли вісти недобрії - В поход затрубили.

Пішов москаль в Туреччину;

Катрусю накрили [1, т. 1, 93].

Як сказано в коментарі Повного зібрання творів, останньою з російсько-турецьких воєн на час написання поеми була саме війна 1828-1829 років [1, т. 1, 616].

Висновки. Територіальна експансія Російської імперії у XVIII-XIX ст. призводила до постійних воєн із Османською імперією, від яких великою мірою потерпало українське населення, що несло основний тягар рекрутчини, забезпечення військ фуражем і продовольством тощо. Події кількох Шевченкових творів розгортаються на тлі російсько-турецьких військових конфліктів, деякі твори містять промовисті згадки про ці війни, що потребує від коментатора коректних пояснень, які, своєю чергою, уможливлять подальшу адекватну інтерпретацію тексту.

Список використаної літератури

1. Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Київ: Наукова думка, 2001-2014.

2. Яременко В. І. Про історизм поеми «Москалева криниця» (До проблеми історіософії Т.Г. Шевченка) // Український історичний журнал. 1993. №3. с. 14-26.

3. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760-1830. Київ: Основи, 1996. 317 с.

4. Шевченко Т. Кобзар з поясненнями й примітками д-ра Василя Сімовича. Вінніпеґ: Комітет українців Канади, 1986. XXXIII, 431 с.

5. Харчук Р. Історична пам'ять Т.Г. Шевченка: спроба реконструкції. Київ: Академія, 2019. 216 с.

6. Аннотированная библиография изданий XVIIIвека Санкт-Петербургской академии наук и Академической типографии. URL: http://www.rasl.ru/e_resours/ran18/.

7. Плющ Л. Екзод Тараса Шевченка: Навколо «Москалевої криниці». Київ: Факт, 2001. 384 с.

8. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М. Тысячелетняя летопись необычайных явлений природы. Москва: Мысль, 1988. 522 с.

9. Полное собрание законов Российской империи. Т. XXIX. с.-Петербург: Тип. II Отд. собств. е. и. в. канцелярии, 1830. 1372 с.

10. Енциклопедія історії України. Київ: Наукова думка, 20032013.

11. Петров А.Н. Вторая турецкая война в царствование Императрицы II. 1787-1791 г. Т. I. с.-Петербург: Тип. Р. Голике, 1880. 237, 48 с., 7 л. карт.

12. Украинские народные песни / изд. Михаилом Максимовичем. Москва: Унив. тип., 1834. XI, 180 с.

13. Петров А.Н. Война России с Турцией 1806-1812 гг. Т. 3. с.-Петербург: Военная тип., 1887. II, 469 с., 11 л. карт.

14. Лацинский А. Хронология русской военной истории. СПб.: Тип. Департамента уделов, 1891. 289 с.

Размещено на Allbest.ru