"А в того змія є дванадцять дочок як одна": семантика образу зміївни чарівної казки

Размещено на http://www.allbest.ru/

«А в того змія є дванадцять дочок як одна»: семантика образу зміївни чарівної казки

Качан Анна Василівна

магістр філології за спеціалізацією фольклористика

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Анотація

У статті вперше комплексно проаналізовано хтонічний образ зміївни в українській народній чарівній казці, вивчено парадигму різночасових модифікацій, функціональних та структурно-семантичних особливостей, здійснено спробу класифікації типологічних різновидів образу зміївни на основі аналізу текстів українських чарівних казок.

Ключові слова: зміївна, українська чарівна казка, система персонажів, модифікація, змій, змія, ініціація, протагоніст, героїня.

Українська народна казка активно розвивалася протягом багатьох століть, завдяки цьому утворилася певна система персонажів, яка й до сьогодні залишається не до кінця дослідженою, проте не втрачає своєї актуальності. Образи-персонажі казки мають значне дидактичне навантаження , адже є регуляторами поведінкових та звичаєвих норм, морально-етичних принципів тощо. За цими принципами можна чітко розмежувати дійових осіб на позитивних та негативних героїв. Це означає, що кожен з персонажів української народної чарівної казки є носієм рис «групової індивідуалізації», а також має набір певних ознак і наперед визначених схематичних дій. Основне дійство та важливі події відбуваються з головним героєм казки (зазвичай це персонаж чоловічого роду). Існує також і жіноча іпостась цього образу - героїня, яка є взірцем жіночності; саме вона стає обраницею головного героя, адже має високі моральні якості, інколи - привабливу зовнішність. Утім, вибір пари, пошуки своєї нареченої та боротьба за неї і є основною метою протагоніста. Окрему групу чарівних казок становлять казки із «жіночим» сюжетом, головними персонажами яких є жіночі образи, ініціація яких відбувається у «чужому» просторі.

Найчастіше героїня в українській чарівній казці згадується як принцеса, царівна, королівна, зміївна, цариця-дівиця, красна дівчина, дружина і т.д., що, як зазначалося раніше, говорить про «групову індивідуалізацію» її образу.

Нас цікавить образ дівчини-зміївни. В українській чарівній казці зміївна - безіменна. Характеристика зміївни в чарівній народній казці здебільшого лаконічна і зводиться до відзначення найтиповіших рис героїні. Тому образ зміївни варто аналізувати не за зовнішніми ознаками, а за її поведінкою, вчинками та діями.

Для чарівної казки характерний чіткий розподіл на позитивних та негативних персонажів, проте образ зміївни в чарівній народній казці є дуже суперечним. Головна мета протагоніста (приборкати/вбити зміївну чи взяти її до шлюбу) залежить від багатьох факторів, але найважливіший фактор - сутність зміївни. З одного боку, вона добра, розуміюча, жаліслива, любляча, кмітлива, смілива. З іншого боку, зміївна дуже зла, мстива, примхлива, хитра тощо.

У чарівній казці зміївна не може існувати окремо від батька-змія чи матері- змії. Вона не зобов'язана розділяти погляди матері чи батька, слухатися їх, виконувати їхні накази тощо, але наявність матері -змії та батька-змія, який виступає «ворожим тестем» у такому випадку, в тексті чарівної казки поряд із донькою-зміївною є обов'язковою.

Зміївна, її батько-змій («ворожий тесть»)/мати-змія та протагоніст- наречений створюють у чарівній казці певні «трикутники сил»: перша модифікація - зміївна зі своїм батьком-змієм/матір'ю-змією перебувають в опозиції до головного героя, у такому випадку, образ зміївни є негативним відносно героя-протагоніста. Друга модифікація - зміївна разом із героєм виступає в опозиції до батька/матері (або займає нейтральну позицію), тобто є позитивним персонажем у сюжетній оповіді казки.

Перша модифікація - більш архаїчний варіант, друга - похідний від нього. Схарактеризуємо тепер кожну модифікацію окремо.

У першій модифікації зміївна виступає негативним персонажем. Проте, слід уточнити, що в чарівній казці зміївна залежно від ситуації може з'являтися в різних негативних образах. Зміївна-месниця: «Та як ударив по ній палицею -- то кров так і потекла (а це змієва сестра перекинулась криничкою). Поїхали далі -- зарубав іще двох сестер, що були у вигляді їжі і ліжок». (Казка «Іван мужичий син») [1]

Головна мета зміївни-месниці - помститися за свого рідного брата-змія. Притому це не її власна ініціатива, а наказ матері -змії. «-Ідіть, дочки, у таке-то поле, перша стань криницею - срібною і золотою. Вони там коло криниці стануть одпочивать, то я їх дожену і поїм». (Казка «Про Сученка -богатиря») [4]

Зміївна-месниця має здатність перетворюватися в різні предмети, проте в чарівній казці це не дає їй можливості заплутати чи обманути героя. Головний герой виявляється кмітливішим та хитрішим за зміївну, тому її «місія» завжди закінчується невдало - вона помирає від руки протагоніста. «Як припустили вони коней, а він остався ззаду, а після як припустив свого коня, як розженеться, як ударить ту криницю шаблею вона так кров'ю й окипіла». (Казка «Про Сученка- богатиря») [2]

Інший тип негативної зміївни - зрадлива жінка. Інколи зміївна, що змушена була вийти заміж за героя-протагоніста, зраджує свого чоловіка, чинить йому перешкоди, хоче його погубити шляхом обману, змагається з ним. «А княгиня бачить, що князь так розніжився, почала до нього ластитися та розпитувати - як він сватався, як він усі накази змієві виконував? Князь і каже: - Нічого б я не виконав, якби не Іван Голик. Розгнівалася княгиня, та й виду князеві не показала, а сама хутко побігла до Івана Голика...Витягла з-під поли рушник з золотими кінцями та як махне ним - так його надвоє й розрубала». (Казка «Іван Голик і його брат») [3]

Однак чоловік зміївни /його помічник тим чи іншим способом доводить свою перевагу й упокорює жінку-зміївну, зрідка -- вбиває. «Княгиня із зміями дивиться й посміхається, а Іван Голик як розпустить пугу, як оперіщить ту свиню, так від неї і кістки розсипались! А тоді як замахнеться на зміїв - вони тікати, хто куди втрапив! А княгиня злякалася, як зіскочить з ганку, та до князя - та в ноги!...

Отак вона покинула свої зміївські норови і стала добре з чоловіком жити». ». (Казка «Іван Голик і його брат») [3]

У другій модифікації зміївна виступає позитивним персонажем. Ми вважаємо, що цей образ варто виділити в окрему категорію - зміївна- помічниця, адже саме в цьому образі зміївна допомагає головному герою здійснити подвиг/побороти змія-«ворожого тестя» своїми порадами чи діями. Зміївна-помічниця приходить на допомогу герою-протагоністу не тому, що він достеменно виконує певні магічні приписи, а через співчуття його горю та, безперечно, закоханість. Особливо важливим є вказати тут, що зміївна - помічниця змальовується уже в тому віці, коли може покинути батьківську територію і знайти "свого" чоловіка. Іноді вона буває зачарованою своїм батьком-змієм і живе в мурованому стовпі , тому перш ніж допомагати герою- протагоністу, бере з нього обіцянку одружитися з нею, саме в той момент, коли герой обіцяє бути їй чоловіком, чари розвіюються і зміївна стає вільною (може вийти зі стовпа мурованого, наприклад, як у казці «Яйце-райце»). семантика образ українська казка

«Дівчина є належного віку й соціального стану, оскільки перебуває в ініціаційному випробуванні - нерухомістю, вогнем і водою. Дівчина, за текстом казки, повинна довести своє вміння підлягати різного роду обмеженням, уміння й бажання допомагати хлопцеві й залишити з ним батьківський дім, знання магічної практики, пов'язаної з сільськогосподарською працею, з виробництвом хліба, з економічною діяльністю, з метаморфозами, з вимірюванням часу, уміння приживатися серед чужих людей і працювати на них, уміння спілкуватися». [4]

Головний герой, здобувши перемогу над змієм-«ворожим тестем», повертається до свого дому живим і неушкодженим уже разом зі зміївною - помічницею, яку, вочевидь, можна вважати врятованою жертвою. Привертає увагу те, що незважаючи на перемогу героя і виконані ним завдання (хоч і з певною допомогою доньки-зміївни), змій-батько або змія-матір все ж таки переслідують пару закоханих. Задля порятунку героїня створює на шляху переслідувачів певні перешкоди за допомогою чарівних предметів, наприклад: кидає різні речі, які потім перетворюються в річку, ліс, провалля, гори, озеро тощо, або робить так, що вони разом із героєм перетворюються в дерево, кущ, ліс, річку, поле, церкву, криницю і т.д. "Акт викидання цінних речей має значення жертвоприношення; як правило, речі кидають через своє плече покійнику, духам або дияволу, щоб задобрити тих, кому ми не маємо права дивитися в очі без страху". [5]

У більшості чарівних казок, у яких зміївна виступає помічницею, а потім тікає від свого батька разом із коханим, спочатку їх переслідує батько -змій, а лише потім, після кількох невдалих спроб змія наздогнати і вбити героїв, їх починає переслідувати матір-змія. Чарівним предметом, що остаточно допомагає уникнути зміївні переслідування матері-змії/батька-змія, стає її власна сорочка (зміївна відриває рукава від неї), яка перетворюється в річку, яка відділяє зміївну від матері-змії/батька-змія, що живе в потойбіччі. «Вона оддирає рукава од себе, од сорочки, кидає назад, і стала ріка не більша за верству». (Казка «Стрілець») [6]

В українській міфології річка трактується як сакральна межа між двома світами (світом живих і потойбіччям), за нею живуть істоти "хтонічного" світу, які протистоять головному героєві. «Тому закономірно річка постає як "місце проведення ритуалів", що пояснюється її межовою функцією». [7]

Мати-змія увібрала в себе риси і мерця, і диявола, і духа, тому вона залишається "за межею" - за рукавами від сорочки, що перетворилися на річку.

Існує ще й третя модифікація образу зміївни в українській чарівній казці, яку не можна в повній мірі віднести до позитивних чи негативних персонажів. Такий тип зміївни знаходиться на перехідній межі, адже змальовується вона більш нейтрально і виступає виконавицею чужих наказів, зазвичай матері -змії. « - Зміючко-Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу та будемо гуляти... От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається.». (Казка «Телесик») [3]

Певною мірою, зокрема своєю поведінкою, зміївна - «виконавиця чужих наказів» схожа зі зміївною-месницею, яка належить до негативних персонажів чарівної казки. Проте вони мають різні «місії».

Вірогідно, зміївна - «виконавиця чужих наказів» ще не досягла ініціального віку, тому не може бути нареченою, діяти самостійно чи протидіяти матері-змії. У казці «Іванушка і дочка змії» зміївна намагалася врятувати героя від матері-змії два рази, перетворюючи його в різні предмети, та коли змія знайшла на третій раз хлопця під ступою, то Альонушка зачекала, доки змія полетить, посадила Іванушку на лопату й понесла в хлів, аби там його засмажити, проте хлопець вирвався і втік. Як ми бачимо, зміївна такого типу завжди залишається ні з чим, адже герой виявляється кмітливішим та хитрішим за неї. Більше того, іноді він засмажує зміївну - «виконавицю чужих наказів», аби врятуватися і провчити змію. «Змія як почула, що Івашечко на вербі, а вмісто нього вона свою Оленку ззіла, січас прибігла до тої верби і давай зубами гризти, щоб перегризти. Гризла, гризла - поламала зуби і побігла до коваля зуби насталити». (Казка «Івашечко») [8]

Проведений аналіз дозволяє нам здійснити спробу класифікації основних типів образу зміївни в українській чарівній казці:

1. Зміївна-помічниця. Допомагає головному герою здійснити подвиг/побороти змія-«ворожого тестя» своїми порадами чи діями. Головний герой діє виключно з її настанов. Зміївна-помічниця є належного віку й соціального стану, оскільки перебуває в ініціальному випробуванні.

2. Зміївна - «зрадлива жінка». Змушена була вийти заміж за героя - протагоніста, тому зраджує свого чоловіка, чинить йому перешкоди, хоче його погубити шляхом обману, змагається з ним. Однак чоловік зміївни /його помічник тим чи іншим способом доводить свою перевагу й упокорює зміївну - «зрадливу жінку», зрідка -- вбиває.

3. Зміївна-месниця. Головна мета зміївни-месниці - помститися за свого рідного брата-змія. Це не її власна ініціатива, а наказ матері-змії. «Місія» зміївни- месниці завжди закінчується невдало - вона помирає від руки протагоніста.

4. Зміївна - «виконавиця чужих наказів». Виступає виконавицею чужих наказів, зазвичай матері-змії. Ще не досягла ініціального віку, тому не може бути нареченою, діяти самостійно чи протидіяти матері-змії.

Список використаних джерел:

[1] Дунаєвська Л.Ф. (упор.) (1990). Українські народні казки. Київ: Веселка.

[2] Українські народні казки. (1999). Луганськ: Лугань.

[3] Українські народні казки. (2006). Харків: Торсінг плюс.

[4] Чернюк С.Л. (2009) Елементи суспільного міфу в українській народній казці «Яйце- райце». Літературознавчі студії. П.В. Білоус (ред.). Житомир: ЖДУ.

[5] Франц М.-Л. фон. (1998). Психология сказки; Толкование волшебных сказок; Психологический смысл мотива искупления в волшебной сказке. (В.К. Мершавка, пер. с англ.). Санкт-Петербург: Б.С.К.

[6] Мірошниченко С.А. (уклад.) (1998). Скарбниця українських казок Донецьк: Сталкер.

[7] Топоров В.Н. (1992). Река. Мифы народов мира. Энциклопедия. (Т. 2, с. 374-376). Москва: Советская Энциклопедия.

[8] Неїло І.В. (упор.) (2003) Народні казки, зібрані Петром Івановим. Київ: УВПК «ЕксОб».

Размещено на Allbest.ru