Мовний портрет поляка в романі "Вогнем і мечем" Генрика Сенкевича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовний портрет поляка в романі «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича

Мялковська Людмила Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, Тиха Лариса Юріївна, кандидат філологічних наук, доцент, Луцький національний технічний університет

У статті здійснено аналіз мовного образу поляка в художньому творі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем». Зафіксовано слововживання rycerz, zolnierze, kniaz, а також атрибутивні словосполучення wslawiony rycerz, prawdziwy rycerz, rycerz znamienity, najlepszym rycerzom, які розширюють художньо-образну парадигму змодельованого мовного образу. Досліджено нарощування смислової структури концепту поляк-лицар через цілий комплекс текстових конструкцій wielka slawa rycerska, powagi rycerskiej, rycerski honor i sumienie, cnot rycerskich, honoru i wszystkich cnot rycerskich. Такі словосполучення, що вербалізують позитивну оцінку, у межах конкретного текстового оточення виступають маркерами морально-етичної та поведінкової характеристики. Виявлено, що у досліджуваному тексті до продуктивних засобів творення мовного портретування персонажів належать назви twarz, oblicze, oczy, wzrok. Актуалізація таких слів засвідчує показовий для мовомислення письменника прийом моделювання внутрішнього портрета людини через ознаки зовнішньої поведінки, конкретних дій. Спостережено характерну для індивідуального стилю прозаїка тональність образно-метафоричного художнього зображення внутрішнього світу людини, що зумовлює активізацію текстових структур із функціонально навантаженими лексемами серце, душа. У художньому творі Генрика Сенкевича такі абстрактні поняття являють собою «посудину, вмістилище», наповнювану почуттями, духовними переживаннями людини. У моделюванні душевно-емоційного стану персонажів активну роль відіграють експресеми емотивного змісту, зокрема, ті, що передають негативну експресію - strach, rozpacz. nienawisc, bol і под.

Зроблено висновок про те, що поняття лицарської честі, захисту батьківщини є стрижневими для розуміння філософії мовного образу поляка.

Keywords: історія польської культури другої половини ХІХ - початку ХХ століття, літературна мова, Генрик Сенкевич, роман «Вогнем і мечем», мовний портрет, концепт, смислова структура концепту.

Linguistic portrait of a pole in Henryk Sienkiewicz' novel “With Fire and sword”

Liudmyla Mialkovska, Doctor of Philological Sciences, Professor, Larysa Tykha, Ph.D. in Philology, Associate Professor, Lutsk National Technical University

The article analyses the linguistic portrait of a Pole in Henryk Sienkiewicz' novel "With Fire and Sword". The usage ofrycerz, zolnierze, kniaz, as well as substantive word combinations rycerski honor i sumienie, wielka slawa rycerska, honoru i wszystkich cnot rycerskich are determined, which expand the fiction-image paradigm of the simulated linguistic portrait. It was found that the productive means of creating a linguistic portrait of the characters include the names twarz, oblicze, oczy, wzrok. The actualization of such words testifies to the method of modeling an internal portrait of a person through the signs of external behavior and specific actions, which is indicative of the writer's linguistic thinking. The tone of figurative and metaphorical artistic portrayal of a person's inner world is typical ofprose writer's individual style which leads to the activation of text structures with functionally loaded lexemes of soul and heart. The Pole's linguistic portrait is modeled by the sayings, which are filled with the characteristics of decency and good manners, introduced among the people under the influence of Polish culture of that time.

The conclusion that the concepts of chivalry and defending the homeland are central for understanding the philosophy of the Pole's linguistic portrait is made.

Keywords: history of Polish culture in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries, literary language, Henryk Sienkiewicz, novel "With Flame and Sword", linguistic portrait, concept, concept semantic structure.

Постановка проблеми

В історії польської культури другої половини ХІХ - початку ХХ століття художньо-мовна спадщина Генрика Сенкевича займає особливе місце. Створений за чотири десятиріччя доробок письменника засвідчує тематичне, жанрово-стильове урізноманітнення польської літератури й мови, яка стала основою творення цієї літератури.

Освіта Генрика Сенкевича, його громадська і культурна діяльність, праця у періодичних виданнях сприяли пробудженню національної свідомості поляків, привертали увагу до важливих проблем тогочасного польського суспільства.

Аналіз останніх досліджень

Генрика Сенкевича українські історики літературної мови вважали «визначним митцем», «визначним талантом» (Франко, 1980: 70), «однією з видатніших фігур літературного світу не тільки польського, але й всесвітнього» (Грушевський, 2008: 24). І. Франко слушно наголошував, що художні тексти письменника «треба оцінювати не з якихось більше або менше загальних, припадкових літературних ремінісценцій, а з їх внутрішнього ідейного змісту, їх артистичної [майстерної. - Л. М.] композиції та викінчення» (Франко, 1982: 82). За спостереженнями М. Грушевського, Генрик Сенкевич «визначається значною ріжносторонністю; його звабили далекі краї, широкий незнаний світ, і наслідком була серія подорожніх записок; потім він удався в старину й представив апотеозу шляхетської Польщі, далі змалював картину сучасного великого світу польського в двох просторих романах, а останніми часами заглибився в далекі часи християнських початків. [..] Сенкевич передовсім артист [митець. - Л. М.], він малює тому передовсім, що з того виходить щось гарне [..]» (Грушевський, 2008: 51). Про Генрика Сенкевича писав І. Нечуй-Левицький, який розглядав твори польського класика в контексті літературної критики, вирізняв його з-поміж таких письменників, як Оржешко, Крашевський, наголошуючи на тому, що «талант в Сенкевича вищий й більший» (Нечуй-Левицький, 1967: 348).

Сучасні літературознавці здійснюють дослідження творчості Генрика Сенкевича у різних аспектах, зокрема, розглядають її як явище історії польської літератури, як об'єкт студій з перекладознавства, інтертекстуальності, історіософії, як мовно-естетичний, світоглядний феномен. Сенкевичезнавці звертають увагу на художньо-естетичну специфіку як окремих творів письменника («Вогнем і мечем»), так і усієї його мовно-творчої практики, проєктуючи зафіксовані явища індивідуального висловлення автора на категорії відповідної галузі знань, простежують у цих текстах майстерне обігрування різних літературно-писемних джерел (щоденників, документів, листів, літописів, історичних праць і та ін.), гру з сюжетними лініями, літературні й історичні алюзії тощо.

Генрика Сенкевича називають письменником, який живописав історію ««для зміцнення сердець», із думкою про поляків» (Радишевський, 2005: 139), для яких потрібне було яскраве, живе слово про подвиги своїх предків і колишню велич Речі Посполитої (Радишевський, 2005: 139).

У літературознавчих розвідках бачимо оцінку стильових пошуків письменника, його захоплення античною культурою, пор.: «[..] Сенкевич начитувався Гомера. Це знайшло своє відображення в художній мові як роману «Вогнем і мечем», так і всієї «Трилогії» (мається на увазі архаїзація й поетизування мовлення - як оповіді, так і героїв), в епічному стилі, у конструюванні персонажів, у схильності до масштабних описів облог, битв, де автор часто користувався так званими «гомеричними порівняннями», зіставляючи в яскравому образотворенні воєнні подвиги із працею лісорубів чи селян» (Радишевський, 2005: 143).

Лінгвісти, досліджуючи твори Генрика Сенкевича, працюють із семантикою слів-символів, застосовують принцип вертикального контексту. Так, простеживши функціонування слова-образу степ у творах прозаїка, дослідники стверджують закономірність народження символічного значення цієї назви, пор.: «[..] образ степу [..] складається із «горизонтального» плану - простір природи (степова флора та фауна, ландшафт та географічні назви) - і «вертикального» - історія і легенда, семантика могил і курганів» [курсив наш. - Л. М.] [..] (Радишевський, 2005: 147).

Пізнання впливу Сенкевичевих творів на розвиток польської культури - це постійний і незавершений процес: оскільки словник письменника і структура художньої оповіді зберігають пам'ять історичного минулого, пам'ять людської долі та людських відчуттів, і ця пам'ять здатна відгукуватися в нових поколіннях глибинними змістами, смисловими концептами. Саме лінгвокогнітивна рецепція художніх текстів Сенкевича, присвячених зображенню історичного минулого Польщі, відкриває нові можливості дослідження індивідуального стилю автора, творення концептуальних для його мовомислення образів, що визначає актуальність нашої розвідки.

Мета дослідження - описати мовний портрет поляка за романом Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем».

Виклад основного матеріалу

В історичному романі «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича фіксуємо назву rycerz. Найчастіше це слово-образ з'являється в описі позитивних вражень від людей, що в силу свого соціального стану віддані збройній боротьбі за свою державу. Пор. оцінні вислови, що віддзеркалюють настрої тогочасного суспільства, де лицарів сприймали, як благородних захисників: wslawiony rycerz, prawdziwy rycerz, rycerz znamienity, najlepszym rycerzom.

Художньо-образну парадигму концептуального образу розширює ціла низка словосполучень, що моделюють духовний простір персонажа-лицаря та формують смислову структуру концепту, напр.: wielka slawa rycerska, powagi rycerskiej, rycerski honor i sumienie, cnot rycerskich, honoru i wszystkich cnot rycerskich.

У досліджуваному тексті мовний образ поляка конкретизують образи zolnierze, пор.: Zolnierze poczqli dzwiqczec szablami - i wkrotce uczynil siq jeden ogolny gromki okrzyk: - Slawa! slawa! niech zyje! niech zyje! (Sienkiewicz, 472); Coraz wiqkszy tlok czynil siq naokol ksiqcia, tak ze kroku juz postqpic nie mogl - siedzial wiqc na swym bialym dzianecie, otoczony zolnierstwem, jakpasterz miqdy owcami, a okrzykom i wiwatom nie bylo konca (Sienkiewicz, 404).

Конструктивну роль у моделюванні мовного портрета персонажа-поляка відіграють назви twarz, oblicze (обличчя), які в текстах письменника належать до часто вживаних, відповідно кожна з них має таку кількість слововживань - 316 і 24. Такі слова простежуємо у мовоописах, за якими можна скласти уявлення про зовнішність персонажа, з'ясувати якою ж була його поведінка. Характерно, що в таких описах функціонально навантаженими є й інші назви щодо оцінного сприйняття людини як окремої особистості. Пор. портретну характеристику Скшетуського, який, за словами польської дослідниці Й. Русін, був «uosobieniem powagi i wszelkich rycerskich cnot» (Rusin, 2021: 25) : W tej chwili drzwi siq otworzyly i wszedl Skrzetuski. Rysy jego, rzeklbys: bolesc z kamienia wykowala, taki bil od nich chlod i spokoj. Dziwno bylo patrzec na tq twarz mlodq, a tak surowq i powaznq, jakby na niej usmiech nigdy nie postal, i zgadles latwo, ze gdy jq smierc zetnie, wiele w niej juz nie zmieni (Sienkiewicz, 272); Plomien i bladosc przelecialy przez oblicze pana Skrzetuskiego (Sienkiewicz, 120); Skrzetuski znowu lezal nieruchomie, ale oczy mial otwarte, dopulapu wzniesione i twarz bardzopowaznq- widac modlil siq (Sienkiewicz, 466); [Skrzetuski] Zeslabl tak, iz pan Longinus musial go podniesc i posadzic na lawce, ale juz znac mu bylo z twarzy, ze siq owej nadziei uchwycil jak tonqcy deski i ze go bolesc opuscila (Sienkiewicz, 180); Twarz iiiial spokojnq, pogodnq - i tylko zaczerwienione bezsennosciq oczy i sciq gnigte rysy swiadczyly o przebytej walce (Sienkiewicz, 254).

Характерна особливість мовомислення прозаїка: моделювання внутрішнього портрета персонажів через ознаки зовнішньої поведінки, конкретних дій. Таке явище спостерігаємо в субстантивних словосполученнях, у яких назви twarz, oblicze взаємодіють з емотивно-оцінними означеннями-епітетами, напр.: Tymczasem Wolodyjowski j'echal dlugo wedle Skrzetuskiego i spoglqdal w milczeniu spod helmu na jego martwq twarz [..] (Sienkiewicz, 278); Surowa twarz mlodego rycerza [Skrzetuskiego] uderzyta go powagq i bolesciq (Sienkiewicz, 349); Skrzetuski juz sig opamigtal, tylko mu sig mnisza twarz rozswiecila i grata na niej na powrot obawa, nadzieja, radosc i niepewnosc (Sienkiewicz, 300); [..] twarz jego [Skrzetuskiego] nie zmienila sig ani na chwilg i pozostala tak samo surowq i kamiennq, bo juz nie bylo takich godnosci a dostojenstw na swiecie, ktore by mogly jq rozjasnic [..] (Sienkiewicz, 276); Skrzetuski milczal; plomien ogniska palqcego sig w kominie oswiecal twarz jego wychudlq i surowq (Sienkiewicz, 351).

Контексти, у яких з'являється слово twarz, часто характеризують у художньому творі Генрика Сенкевича мисленнєву діяльність персонажа, що спричиняє появу нових асоціативно-метафоричних образів. Текстова мотивація останніх уточнюється змістом прикметникових означень та підрядних порівняльних речень, пор.: [..] tam na czele jechal mlodzieniec z twarzq zamyslonq, jakby swiadom swych smutnych a bliskich przeznaczen (Sienkiewicz, 99).

До продуктивних моделей метафоричного окреслення внутрішнього портрета персонажів зараховуємо вислови, змістове наповнення яких стосується опису різних душевних станів людини, її почуттів. Так, наприклад, метафоризацію глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає людина, простежуємо у контекстах: [..] pan Skrzetuski wierzyl juz w zwycigstwo. Twarz mu sig smiala, sily wrocily, oczy wytgzone na blonie strzelaly ogniem, jeno na miejscu ustac nie mogl (Sienkiewicz, 112); On [Skrzetuski] zas wstal, a twarz mial takq jasnq, jakby mu zorze w duszy swiecily (Sienkiewicz, 217); Twarz ksiqzgca zajasniala radosciq, a rumieniec oblal na nowo wychudle policzki, bo droga slawy znow stangla przed nim otworem (Sienkiewicz, 223); Rumieniec wystqpil na blade oblicze Skrzetuskiego; nastala chwila milczenia (Sienkiewicz, 362).

Художнє зображення особливого стану духовної близькості, високих почуттів та думок, коли персонажі розмовляють очима, фіксуємо в уривку: I znowu jedwabne zaslony oczu kniaziowny podniosly sig, a wzrok jej napotkal mgskie i szlachetne oblicze mlodego zolnierza [Skrzetuskiego] i spojrzenie takpelne zachwytu, ze ciemny rumieniec pokryl jej twarz (Sienkiewicz, 31).

Невеселий, важкий настрій персонажів демонструють текстові структури, які об'єднують лексичні номінації, що передають негативну експресію, пор.: Twarz Skrzetuskiego powlokla sig smiertelnq bladosciq, ale sig pohamowal i rzekl [..] (Sienkiewicz, 274); Dawna kamienna surowosc zostala mu w twarzy i byl w niej taki skrzeply spokoj, jak w twarzach umarlych (Sienkiewicz, 401); [..] jakis wielki, tragiczny spokoj rozlal sig po jego [ksiqzgca] twarzy, bo duma bronila mu zdradic sig z cierpieniem (Sienkiewicz, 220); Wigc nie bez powodu chmura okryla teraz twarz krolewskq, bo nie masz wigkszej dla majestatu bolesci jak poczucie niemocy (Sienkiewicz, 459).

Активну роль у моделюванні психічного стану персонажів відіграють експресеми емотивного змісту - ті, що у своїй семантиці містять негативну експресію - страждання, страх, розпач, безумство, гіркота, біль і под. Напр.: Cierpienie widocznie odmalowalo sig na twarzy ksigcia (Sienkiewicz, 221); Strach, rozpacz i oblqkanie wybilo sig na twarzy kniazia... (Sienkiewicz, 253); Godziny cale uplywaly, a namiestnik lezal bez ruchu niby martwy - ale tez czul coraz wyrazniej, ze gorycz, rozpacz, nienawisc, bol, troski, cierpienie odwijajq mu sig od serca, wypelzajq mu z piersi i pelznq jak wgze, i kryjq sig gdzies w ciemnosciach (Sienkiewicz, 185).

Внутрішній стан людини, психологія душевного спокою передається у тексті Генрика Сенкевича конкретно-чуттєвими образами, серед яких чільне місце належить образній асоціації обличчя - небо: Kniaz jeszcze z konia nie zsiadl i stal na okopie z twarzqpogodnq jak niebo (Sienkiewicz, 408).

Для індивідуального стилю Генрика Сенкевича показові конкретні слововживання - атрибутивні словосполучення, у яких вербалізацію внутрішнього стану персонажів забезпечує слово wzrok (погляд). Амплітуда епітетних характеристик цієї портретної деталі коливається від негативних і нейтральних до позитивно-оцінних, пор.: Krol utkwilposgpny wzrok w plonqce swiece i poczql bgbnic palcami po stole (Sienkiewicz, 460); Kniaz znowu glowg dumnie podniosl i plonqcy wzrok jego padl na Chrystusa [..] (Sienkiewicz, 252); Skrzetuskipopatrzylna niegoszklanymwzrokiem. Naglezbudzilsig zzamyslenia (Sienkiewicz, 78); [..] choc pan Longinus spoglqdal to na jednego, to na drugiego badawczym wzrokiem i wzdychal, i krgcil sig na miejscu, chcqc choc cien nadziei na ich obliczach wyczytac (Sienkiewicz, 401); [..] pan Michal zmieszal sig bardzo, jak ogar, ktory czuje, ze mu sig zwierzyna wymyka, i nie wiedzqc, co mapoczqc, zwrocilpytajqcy wzrok na Zaglobg (Sienkiewicz, 325).

У механізмі мовного портретування персонажів, а точніше - їхнього внутрішнього, психологічного стану, найбільш знаковими виступають слова серце/душа, що активізуються у метафоричних структурах різного типу: I cieszylo sig to serce rycerskie bliskim ratunkiem dla ksigcia, dla regimentarzy, dla wojska, dla Wolodyjowskiego i Zagloby, i wszystkich tych bohaterow zamknigtych w zbaraskim okopie (Sienkiewicz, 457). Метафоризацію внутрішнього світу людини, що ґрунтується на уявленні серця/душі як водного об'єкта, реалізують такі мінітексти: Wiesc o zdradzie semenown pod wodq Krzeczowskiego i wycigciu Niemcow wzburzyla do glgbi duszy mlodego rycerza [..] (Sienkiewicz, 109); Nadzieja na nowo wstqpila w struchlale serca [..] (Sienkiewicz, 311); Litosc wezbrala w sercu Skrzetuskiego na widok tego starca z twarzq mgczennika, ktoren ostatnie dni zycia pgdzil w podwojnym, bo duszy i ciala cierpieniu (Sienkiewicz, 360); W sercu jeno czul blogosc (Sienkiewicz, 31). Динамічний образ почуттів, емоцій людини профілюють такі метафоричні структури: Serce poczglo w nim [Скшетуському] skakac, na bladq twarz bily rumience [..] (Sienkiewicz, 112); Na te slowa serce uderzylo radosnie wpiersiachpana Skrzetuskiego (Sienkiewicz, 101); Duma podnosila piersi pana Skrzetuskiego, jak gdyby cala ta potgga byla w nim teraz (Sienkiewicz, 114).

Висновки

Отже, мовний образ поляка у художньому творі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» моделюють назви rycerz, zolnierze, kniaz та субстантивні словосполучення rycerski honor i sumienie, wielka slawa rycerska, honoru i wszystkich cnot rycerskich. Продуктивні засоби творення мовного портретування персонажів - назви twarz, oblicze, oczy, wzrok репрезентують визначальний для мовомислення письменника прийом моделювання внутрішнього портрета людини через ознаки зовнішньої поведінки, конкретних дій. У змодельованому мовному портреті семантично знаковою виступає лексика, що пов'язана із почуттями, суб'єктивною оцінкою, осмисленням зовнішнього світу. Це назви душа, серце і под. Поняття лицарської честі, захисту батьківщини є стрижневими для ідентифікації мовного образу поляка.

мовний портрет поляк сенкевич

Література

1. Грушевський М.С. Твори: У 50 т. Львів: Світ, 2008. Т. 11. С. 24, 51.

2. Мялковська Л.М. Мова художніх творів І. С. Нечуя-Левицького: лексикографічна і лінгвокогнітивна рецепція: монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. 608 с.

3. Мялковська Л.М. Метафорична модель внутрішнього світу людини. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Серія «Філологія». Острог: Вид-во НаУОА, 2020. Вип. 9(77). С. 56-59.

4. Мялковська Л.М. Мовотворчість І.С. Нечуя-Левицького в контексті історії української літературної мови другої половини XIX - початку XX ст.: дис. ... докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2020. 1199 с.

5. Мялковська Л. Про аспекти дослідження мови творів Івана Нечуя-Левицького. Культура слова. 2013. Вип. 79. С. 19-29.

6. Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів: [у 10-ти томах]. Київ: Наукова думка, 1967. Т. 10. С. 348.

7. Радишевський Р. Література та історія в романі «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича. Українська полоністика. 2005. № 2. С. 132-148.

8. Сенкевич Г. Вогнем і мечем: у 2 т. / Г. Сенкевич; пер. з польс. Є. Литвиненка. Тернопіль: Богдан, 2006. Т. 1. 544 с.

9. Тиха Л.Ю. Лексико-семантичні особливості індивідуального стилю Анджея Стасюка. Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. Вернадського. Київ, 2020. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Т. 31 (70). №2. С. 78 - 83.

10. Тиха Л.Ю. Функційні особливості лексики на позначення кольору (на матеріалі перекладу роману Анджея Стасюка «Схід»). Лінгвостилістичні студії. Науковий журнал. Луцьк, 2021. Вип. 14. С. 135 - 143.

11. Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. Київ: Наукова думка, 1980. Т. 27. С. 70.

12. Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. Київ: Наукова думка, 1982. Т. 33. С. 82.

13. Ясь О.В. Сенкевич Генрик

14. Rusin J. Henryk Sienkiewicz. z dziejow slawy i anatemy (wybrane problemy). Henryk Sienkiewicz - znany i nieznany. Warszawa- Przemysl, 2021. s. 11-30.

15. Sienkiewicz H. Ogniem i mieczem.

References

1. Hrushevskyi M.S. Tvory: U 50 t. [Works: In 50 volumes] Lviv: Svit, 2008. T. 11. S. 24, 51.

2. Mialkovska L.M. Mova khudozhnikh tvoriv I.S. Nechuia-Levytskoho: leksykohrafichna i linhvokohnityvna retseptsiia: monohrafiia [The language of the artistic works of I.S. Nechuy-Levytskyi: lexicographic and linguocognitive reception: a monograph]. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho, 2019. 608 s.

3. Mialkovska L.M. Metaforychna model vnutrishn'oho svitu liudyny [The metaphorical model of the human inner in artistic texts of I.S. Nechuy-Levytsky]. Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu «Ostrozka akademiia»: Seriia «Ftiolohiia». OSTROH: VYD-VO NAUOA, 2020. VYP. 9(77). S. 56-59.

4. Mialkovska L.M. Movotvorchist I.S. Nechuia-Levytskoho v konteksti istorii ukrainskoi literaturnoi movy druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. [The linguistic creativity of I.S. Nechuy-Levytsky in the context of the history of Ukrainian literary language in the second half of the XIX - beginning of the XX century]: dys. ... dokt. filol. nauk: 10.02.01. Kyiv, 2020. 1199 s.

5. Mialkovska L. Pro aspekty doslidzhennia movy tvoriv Ivana Nechuia-Levytskoho [About aspects of language research in the works of Ivan Nechuy-Levytskyi ]. Kultura slova. 2013. Vyp. 79. S. 19-29.

6. Nechuj-Levyts'kyj I. S. Zibrannia tvoriv: [u 10-ty tomakh] [Collected works: [in 10 volumes]]. Kyiv: Naukova dumka, 1965-1967. T. 10.

7. Radyshevskyi R. Literatura ta istoriia v romani «Vohnem i mechem» Henryka Senkevycha [Literature and history in the novel «Fire and Sword» by Henryk Sienkiewicz ]. Ukrainska polonistyka. 2005. № 2. S. 132 - 148.

8. Senkevych H. Vohnem i mechem: u 2 t. [By fire and sword: in 2 volumes] / H. Senkevych; per. z pols. Ye. Lytvynenka. Ternopil: Bohdan, 2006. T. 1. 544 s.

9. Tykha L.Yu. Leksyko-semantychni osoblyvosti indyvidualnoho styliu Andzheia Stasiuka [Lexical and semantic features of Andrzej Stasyuk's individual style]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu im. V. Vernadskoho. Kyiv, 2020. Seriia: Filolohiia. Sotsialni komunikatsii. T. 31 (70). № 2. S. 78-83.

10. Tykha L.Yu. Funktsiini osoblyvosti leksyky na poznachennia koloru (na materiali perekladu romanu Andzheia Stasiuka «Skhid») [Fuctional features of the vocabulary for color designation (a case study of the translation of the Andrgej Stasyuk's novel «East»). Linhvostylistychni studii. Naukovyi zhurnal. Lutsk, 2021. Vyp. 14. S. 135 - 143.

11. Franko I.Ya. Zibrannia tvoriv u 50-y tomakh. [Collected works in 50 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1980. T. 27. S. 70.

12. Franko I.Ya. Zibrannia tvoriv u 50-y tomakh. [Collected works in 50 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1982. T. 33. S. 82.

13. Yas O.V. Senkevych Henryk [elektronnyi resurs]. [Senkevich Henryk].

14. Rusin J. Henryk Sienkiewicz. z dziejow slawy i anatemy (wybrane problemy). Henryk Sienkiewicz - znany i nieznany [Henryk Sienkiewicz - known and unknown]. Warszawa-Przemysl, 2021. s. 11 - 30.

15. Sienkiewicz H. Ogniem i mieczem [Fire and sword].

Размещено на Allbest.ru