Імагологічні презентації в сучасній польській літературі факту: мігрант як інший-зайвий

Розгляд книжок, які стосуються соціально-політичної, культурної та моральної ситуації, а також аспектів повсякденного життя сучасних мешканців Польщі. Багатокультурна спадщина Османської Імперії та етнокультурна ситуація сучасної Турецької республіки.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 10.09.2024
Размер файла 27,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут славістики Польської академії наук

Імагологічні презентації в сучасній польській літературі факту: мігрант як інший-зайвий

Сухомлинов Олексій

Польща

Анотація

В останніх роках в Польщі було видано кілька книжок, які стосуються соціально-політичної, культурної та моральної ситуації, а також аспектів повсякденного життя сучасних мешканців Республіки.

Малодослідженим аспектом є багатокультурна спадщина Османської Імперії та етнокультурна ситуація сучасної Турецької республіки. У статті автор зосереджується на аналізі вибраних творів Вітольда Шабловського та Мірцеліни Шумер-Бриш, де особливе місце посідає образ мігранта.

Ключові слова: багатокультурність, етнокультурна ситуація, образ Іншого, пограниччя культур і цивілізацій, толерантність.

Abstract

IMAGOLOGICAL PRESENTATIONS IN MODERN POLISH LITERATURE OF THE FACT: THE MIGRANT AS ANOTHER-SUPERDEAL

Sukhomlynov Oleksiy,

Institute of Slavic Studies of the Polish Academy of Sciences, Poland;

In recent years, several books have been published in Poland, which deal with the socio-political, cultural and moral situation, as well as aspects of the everyday life of the modern inhabitants of the Republic. An understudied aspect is the multicultural heritage of the Ottoman Empire and the ethno-cultural situation of the modern Turkish Republic. In the article, the author focuses on the analysis of selected works of Witold Szablowski and Mircelina Szumer-Brysz, where the image of the migrant occupies a special place.

Key words: multiculturalism, ethnocultural situation, the image of the Other, borderlands of cultures and civilizations, tolerance.

«Туреччина - країна на роздоріжжі» (Huntington, 2018) - ця ідіома, яку часто використовують автори туристичних путівників, функціонує як тривіальна аксіома. У європоцентричній колективній свідомості топонім «Туреччина» зазвичай має виразний орієнтальний вимір (за Едвардом Саїдом) (Said, 1991) і, окрім іншості, що є результатом неосвоєної екзотики, він позбавлений будь-яких культурних конотацій. Наукові публікації, нечисленні тексти журналістів, занурених у сучасні реалії Туреччини, звіти міжнародних організацій, що захищають права людини в егоцентричному суспільстві так званої «західної цивілізації», залишаються непоміченими або свідомо ігноруються пересічними обивателями-читачами.

Варто зазначити, що за останні роки в Польщі було видано кілька книжок як польських, так і зарубіжних авторів, які стосуються соціально-політичної, культурної та моральної ситуації, а також аспектів повсякденного життя сучасних мешканців Республіки.

Зупинюся на деяких з них.

«Око світу. Від Константинополя до Стамбула» (Cegielski, 2009) -прекурсорська у різних аспектах книга Макса Цеґєльського (2009). За структурою та змістом це видання нагадує туристичний путівник, тому я називаю його «турецьке вадемекум Макса Цегельського».

Критики помітили, що досліджуючи Орієнт, Макс Цеґєльський цього разу з'являється біля його воріт - у Стамбулі. Це унікальне місто, яке було столицею двох великих імперій, центром світової цивілізації східного християнства та ісламу, багатокультурним тиглем, у якому турки, курди, вірмени, греки, євреї та роми, а також мусульмани й алевіти, православні та католики, тут століттями співіснували та взаємодіяли атеїсти і фундаменталісти. Незважаючи на позірну стабільність і прогресивність сучасної секуляризованої Республіки, ця країна успадкувала конфліктогенну сутність агонізуючої Імперії. Автор відмовляється від традиційних для спраглих східної екзотики туристів маршрутів, щоб на підставі нарацій мешканців міста - від радикальних лівих і феміністок, починаючи з консервативних сунітів - створити складений мозаїковий образ міста.

«Міст» Герта Мака (2011) (Mak, 2011). Автор -- голландський письменник, журналіст та історик. Назва опублікованого в 2007 році репортажу пов'язана із семантикою та аксіологією Ґалатського мосту. Створений образ мосту, що з'єднує два береги Золотого Рогу - Галіча, колись султанського та мультикультурного Стамбула, є своєрідною метафорою всієї Туреччини та її історії ХХ століття. Міст символічно з'єднує дві цивілізації, а також минуле і майбутнє, є своєрідним місцем «між» або роздоріжжям.

«Гірко-солодка батьківщина. Репортаж із серця Туреччини» (2011) (Kelek, 2011) німецької журналістки та соціологині з турецьким корінням Неклі Келек присвячений Едже Темелькуран, авторці книги «Туреччина: безумство та меланхолія» (2017).

Головним героєм книжок є Туреччина та її громадяни, заручники власної розмитої ідентичності та політичної системи, але в тексті аналізуються проблеми загальнолюдського значення, універсальні, які стосуються кожного з нас. Безкомпромісне ставлення письменниць-публіцисток до політичної та соціальної дійсності Туреччини, журналістська розслідувальна діяльність авторок і опрацьовані теми (питання свободи особистості, фемінізму, вірмен і курдів - незручні теми) сприймаються як суперечливі, а найчастіше не акцептуються у Туреччині Ердогана. Тексти вирізняються надзвичайною відвертістю та експресивністю висловлювань і водночас наповнені конфіденційністю.

У книзі «Туреччина: безумство та меланхолія» (2017) Едже Темелькуран (Temelkuran, 2017) поєднується двадцятирічний журналістський досвід і літературна майстерність. Авторка розповідає історію країни, яка потрапила до пекла сучасності, історію мешканців, яка є водночас песимістичною та кумедною. У цій книзі читач знайде те, чого не побачить у новинах, газетах і політичній аналітиці: турецьку душу. Темелькуран написала своєрідний буквар сьогоднішнього турецького хаосу, в якому авторка шукає відповідь на питання: чому Туреччина стала авторитарною країною.

«Різня в Тарлабаші. Повість про нову Туреччину» Томаса Орховського (2018) (Orchowski, 2018). Репортер кілька разів подорожував Туреччиною, знайомлячись із цією країною, збираючи історичні та фактологічні матеріали. Під час написання текстів автор мав на меті не лише представити поточну політичну, суспільно- культурну ситуацію в сучасній Туреччині, а й описати чинники, які пояснюють та ілюструють процеси, що поглиблюють соціальні розбіжності та посилюють почуття внутрішнього колективного розколу.

Колись занедбана стамбульська дільниця Тарлабаші, згадана у назві книги, є метафорою багатонаціонального та багаторелігійного султанського Стамбула. Саме ця частина міста стає відправною точкою оповіді, претекстом рефлексій щодо сьогодення й минувшини колись багатонаціональної імперії. Світ, представлений у «Різня в Тарлабаші...», будується на основі мозаїчності фактів і подій, роздумів і розповідей місцевих жителів, часом блюзнірських і безособових, і, що важливо, авторських думок.

Книга Орховського є своєрідною читанкою турецької історії, але також відсилає читачів до фактів і процесів, що відбувалися в Європі. У результаті, як не парадоксально, Туреччина виявляється більш європейською, ніж здається на перший погляд (Suchomlynow, 2018).

Адам Балцер (Orchowski, 2018) справедливо зазначає, що молодий автор у своїй книзі на прикладі долі звичайних людей показує, як драматично Туреччина змінилася в XX столітті. З країни, населеної численними немусульманськими меншинами: вірменами, греками, ассирійцями, євреями чи левантійцями, вона стала державою, де сьогодні майже сто відсотків населення становлять мусульмани. Це «зникнення» немусульманської людності відбулося через геноцид, етнічні чистки та примусову міграцію, здійснені турецькими елітами, зачарованими ідеалами Заходу, особливо баченням єдиної національної держави. Однак курдська проблема Туреччини, яка є її ахиллесовою п'ятою протягом декількох десятиліть, та сучасна глибока політична поляризація турецького суспільства болісно виявляють видимість національної єдності. Ця жорстока повчальна історія турецького народу є тим важливішою, що подібні процеси відбувалися також у Європі. У результаті, парадоксально, Туреччина виявляється більш європейською, ніж на перший погляд нам здається.

У 2021 році польський письменник-публіцист Томаш Орховский повернувся до турецької тематики своєю книгою "Острів трьох батьківщин. Репортажі з Кіпру". (Orchowski, 2021). Книга розповідає про розділений на дві частини острів, позначений трагедією внутрішніх конфліктів, жителі якого, місцеві греки та турки, століттями були заручниками власних націоналізмів і численних окупантів. Орховський знайомить читачів із історією Кіпру, починаючи з його доісторичних часів і закінчуючи сучасністю. Він розповідає про різні культури та релігії, які існували на острові протягом століть, а також про конфлікти, які призвели до його поділу.

У 2020 році в продажу з'явилася книга «Воїни зі скляними очима. У пошуках нової Туреччини» Аґнєшки Ростковської (Rostkowska, 2020). Це репортаж про поточні трансформації в турецькій країні та суспільстві, про протистояння вестернізованих кемалістів та прихильників авторитарного режиму, про наслідки протистояння та жертвенних незгодних. Книга доповнює суспільно-політичну картину Туреччини Ердогана після так званого заколоту 2015 року, нині міфологізованого та сакралізованого.

У 2021 році вийшла книга під назвою «Туреччина. У моїй країні мінаретів, ароматного чаю та муркотіння котів» (Maury, 2021) від відомої блогерки, культурологию та журналістки Аґнєшки Маури. Ця книга є результатом згадування та естетичного відтворення, а тому авторський погляд на Туреччину є явно суб'єктивним і приватним .

У 2021 році вийшла книга Марцеліни Шумер-Бриш «Ізмір місто гіаурів» (Szumer-Brysz, 2021). Це друга її книга про Туреччину. Авторка була особисто пов'язана із цим найбільш космополітичним і республіканським містом, а тому намагається представити образ, який є, радше, результатом спогадів і рефлексій, продуктом ностальгії за колишньою багатоетнічною Смірною, невідомою пересічному європейському туристу.

Наступна книга - «Стамбульські шепоти» (2022) Аґати Вєльґоловської (Wielgolowska, 2022). Одним із героїв текстів, так само, як і у Орхана Памука, є непередбачуване та суперечливе місто, голос якого змішується зі співом муедзина та лементом мешканців, тутешніх і прибулих з глибин Анатолії. Стамбул з розпростертими обіймами приймає мільйони людей, швидко поглинаючи їх. У Стамбулі уявний хиткий лад може миттєво перевернутися з ніг на голову. Тут спогади змішуються з реальністю, а далеке минуле - з сьогоденням. етнокультурний моральний книжка

Згадані книжки є збірками вільних репортажів або нарисів-оповідань, об'єднаних спільною темою чи проблематикою. Ми маємо справу з текстами non-fiction, тобто з літературою факту - жанром на межі публіцистики та літератури.

Варто згадати, що література факту - термін, що визначає різноманітні відгалуження документального письменства, що розповідає про реальні події, що відбуваються в історичному часі, у реальній географічній та соціальній площині. На відміну від художньої прозової літератури, а особливо роману, жанри літератури факту за задумом не користуються вигадкою у зображенні дійсності.

Однак література факту у своїй структурі є неоднорідною та вирізняється еклектикою жанрів і синтезом стилів, має власну традицію та специфічні механізми еволюції. Зазначена пограничність жанрів: репортаж, есе, нарис, оповідання, путівник робить текст non-fiction твором багатофункціональним і, окрім пізнавальних ознак, має естетичні, культурні, освітні, соціальні, філософські чи розважальні цінності. Автор створює текстовий простір, що має різні контексти: історичний, сучасний, культурний, цивілізаційний, філософський, психологічний, асоціативний або реальний, символічний чи уявний, найчастіше інтертекстуальний.

Незважаючи на це, зазначені тексти, завдяки історії та процесу створення, мають ознаки літератури подорожі та спогадів. Першу розумію як літературні твори, основною темою яких є подорож чи подорожування, сповнене труднощів, пригод, описів незнайомих країн, міст, людей, звичаїв, релігій, пам'яток, історії, культури, внутрішніх переживань мандрівника. Типові форми подорожньої літературної вимови: щоденник, лист, репортаж, нарис тощо.

З іншого боку, література спогадів розуміється нами як різновид історичних текстів, що використовують спогади як структурний і образотворчий конструкт.

Тексти на межі жанрів документального характеру мають особливу цінність, оскільки вони поєднують автентичність розповіді про людей, факти, події, рефлексії та судження автора.

Книжка Вітольда Шабловського «Вбивця з міста абрикосів. Репортажі з Туреччини» (2010; 2014) (Szablowski, 2010; Szablowska, 2014) є циклом текстів з пограниччя мистецтва журналістики та художньої літератури, які складають послідовну розповідь про "країну на роздоріжжі" і є авторською спробою відобразити розмиту колективну ідентичність сучасних турків. Цей твір є результатом власного досвіду турецьких реалій, зокрема пограничної ситуації та людської екзистенції буття на помежів'ї, між Сходом і Заходом.

Екзотичність описів іншості та ретельність опрацювання «незручних» тем, книги «Вбивця з міста абрикосів» помітили і оцінили, про що свідчать численні нагороди та відзнаки, переклади на інші мови, серед іншого українську (Шабловський, 2012). Доказом популярності збірки репортажів з Туреччини також є друге видання, трохи доповнене та перероблене, зі зміненою композицією твору, який вийшов у 2014 році.

У 2018 році побачила світ книга під назвою «Мерхаба. Репортажі з тому «Вбивця з Абрикосового міста» та особий турецько-польський словник» (Szablowski, 2018). У цьому виданні вибрані репортажі про сучасну Туреччину автор доповнює власним словником понять і явищ, які часто є ключем до розуміння механізмів функціонування турецького соціокультурного механізму пограниччя.

Перше видання «Вбивці з міста абрикосів» складалося з тринадцяти основних тематичних історій: «Назим», «Мрія Сінана», «Імами та презервативи», «Під Араратом», «Вусата республіка», «Це з любові, сестро», «Пані Ататюрк», «Чорна дівчина», «Стамбульське чистилище», «Карпи Авраама», «Убивця з міста абрикосів» (історія, яка насправді дала назву цілій збірці), «Байбибуш» і «Це власне Туреччина». Мозаїчність композиції твору як добре продуманої цілісності ілюструють також структурні фрагменти послідовних оповідань-репортажів, які нумеруються або мають власні заголовки, пов'язані з певними постатями чи фактами, такі як «Ататюрк», «Памук» чи «Як тварина прокидається в Тайфуні», «Як Ердоган бореться за хустину».

До другого видання, що вийшло вже після антиурядових протестів у Стамбулі у 2013 - 2013 роках, Вітольд Шабловський додає нові розділи-репортажі. Автор починає книгу новим текстом «Газ в парку Ґезі», вступ до першого видання стає модальною частиною нової книги, яку а також публіцист доповнює двома інтерв'ю, проведеними з турецьким істориком Халілом Беркатаєм: «Первинний гріх Республіки» та сценаристкою Деніз Акчай «Королева турецьких серіалів».

Тематика репортажів різнопланова - від історії та літератури, через буденне життя провінції аж до економіки та політики сучасної Туреччини. Однак майже усі вони містять імагологічні презентації різноманітних вимірів Іншості.

Сучасна Туреччина не є однорідною в багатьох аспектах. Окрім традиційного географічного поділу на європейську Румелію та азійську Анатолію, вражає гетерогенність культурно-звичаєвого ландшафту цієї країни.

Відомо, що Туреччина є місцем зіткнення цивілізацій, але, й можливо передовсім, це терени культурної інтерференції та етнічного й релігійного симбіозу колишніх Османів, греків, вірмен, євреїв, арабів та багатьох інших національностей, мусульман, ортодоксальних християн, католиків протестантів, а також алавітів.

Говорячи про репортажі Вітольда Шабловського, варто зазначити, що мультикультуралізм, успадкований від османів, не стає основною темою книги. Вітольд Шабловський зосереджує увагу головним чином на гібридності колективної ідентичності, роздвоєності особистості та ментальності сучасних турків, що виникає внаслідок ситуації буття на пограниччі цивілізацій.

У так званих мігрантських текстах Шабловського ми спостерігаємо справжню культурну мозаїку, яка складається з жителів Нігерії, Сирії, Лівії, Іраку, Афганістану, Йорданії, Узбекистану, Таджикистану та людей без конкретної національності чи державної приналежності, йдеться про африканців, індіанців та китайців.

Вступ, завуальований поетикою буденності, жорстоко занурює читача, який до цього черпав інформацію виключно із засобів масової інформації, у світ прихованих і невідомих раніше подробиць людської долі мігрантів, змушених покинути свої країни проживання.

Автор знайомиться з освіченим та розумним іракцем Махмудом, який працював перекладачем для американських військ і з міркувань безпеки був змушений емігрувати з родиною до Туреччини. Його близьким вдалося вибратися до Німеччини, а він живе надією і збирає гроші на незаконну "контрабанду" (переїзд) на Захід. Зустріч автора-поляка та іракця стає приводом для подальшої оповіді.

Вітольд Шабловський детально описує механізми й нюанси «галузі контрабанди» біженців до країн Європейського Союзу, передовсім на грецькі острови. Ми дізнаємось, що в туристичному та комерційному районі Стамбула, Еміньоню, крадіжки паспортів у іноземців стали масовим способом заробітку. Махмуд пояснює, що «Ринок паспортів такий же примхливий, як турецька фондова біржа. П'ять років тому польський коштувала стільки ж, скільки таджикістанські паспорти, тобто нічого...» (Szablowski, 2014: 178), але вступ до ЄС, а потім шенгенської зони змінив ситуацію. «І сьогодні іммігранти повинні заплатити тисячу, а то й півтори тисячі доларів за книжечку з орлом». Як правило, викрадені паспорти «підробляються, простіше замінити одну сторінку, ніж зробити цілий паспорт". Спустошені люди «так сильно хочуть вибратися, що вірять усьому. Навіть у те, що ти можеш бути чорношкірим і в'їхати до Європи із фотографією білої людини в паспорті на ім'я Шабловського» (Szablowski, 2014: 179).

Неназваний "він" у "темно-синіх штанах", спеціалізований прибиральник пляжів Ізміра, який вранці шукають і прибирають тіла затонулих мігрантів, каже, що "туристи не люблять знаходити трупи" (Szablowski, 2014: 173). Англійці, німці чи поляки приїжджають сюди відпочити та багато платять. Ми маємо прибирати, перш ніж вони прокинуться".

На тлі ідилічної відпочинково-рекреаційної атмосфери Егейського узбережжя триває повсякденне життя контрабандистів і мігрантів, які чекають «бажаного вітру з континенту», який дозволить здійснити омріяну подорож до Греції, для когось вдалу, а для когось смертельну. Автор наводить жахливі статистичні дані: «...море змило тіла двадцяти чотирьох іммігрантів на турецькому березі (...). Тим часом це було лише передвісником того, що має відбутися, через три місяці шістдесят людей потонули на шляху до Родосу. (...) Після цієї катастрофи деякі курорти почали наймати людей, які шукають тіла у темно-синіх штанах, щоб туристи не знайшли їх» (Szablowski, 2014: 178). В. Шабловський наводить факти та короткі описи, які мають показати, що за цією безглуздою статистикою приховані долі конкретних людей, чоловіків, жінок та дітей.

Турецька влада, робить вигляд, що цю проблему не помічають, а грецька сторона свідомо сприяє «недоплиттю» іммігрантів.

Іммігрантська епопея закінчується проханням Махмуда опублікувати в польській пресі гротескно-трагічне звернення наступного змісту: "Я, Махмуд Х, колишній перекладач американських військ, маю велике прохання до західної Європи. Відправте сюди загін військ і каструйте всіх нас. І так нема грошей, щоб годувати наших дітей. А коли ми хочемо приїхати до вас і працювати чесно - ви стріляєте в нас і виганяєте. Каструйте нас. Це буде полегшення і для нас, і для нас самих» (Szablowski, 2014: 190).

Згадується твір Салмана Рушді «Схід - Захід», оповідання «Нагорода» про соціальні програми стерилізації місцевого населення в Індії.

«Ворожачи на кавовій гущі. Репортажі з Туреччини» (2018) - книга Марцеліни Шумер-Бриш (Szumer-Brysz, 2018) - складається з короткого вступу, чотирьох розділів, різних за розміром, темою та проблематикою, а також епілогу. Окремі розділи, у свою чергу, є компіляціями самостійних репортажів-нарисів: І і ІІ, складаються з трьох текстів («Найдовша ніч року», «Вітчим переграв батька», «Чай з вовками» і «Сирія в Смірні», «Як зробити гроші на Ісусі», «Слово на S»), III - шість («Як собака з турком», «Діви та відьми», «Меню з червоної обкладинки», «Веселка над Босфором», «Мати Султана», Майже як Голлівуд), IV - лише один («Ердоган vs. Ердоган»). Усі розділи пов'язані спільністю мотивів і проблем, що описуються з різним перспектив, учасниками подій. Усі тексти укладено у певну модальну цілісність, як на рівні розділів, так і всієї книги.

Передмова має символічний вимір і є своєрідною заповіддю проблем, які описуватимуться в репортажах - нестабільність бурхливої та непередбачуваної турецької дійсності, що порівнюється зі стихіями Анатолії та Румелії: «(Турки) звикли до штормів, землетрусів та інших катаклізмів, які сторіччями вражали цю, сповнену ароматом кави, країну. Так само радять собі із суспільними негараздами та політичними завірюхами. Іноді вони борються, іноді здаються. А ввечері сідають, п'ють раки, анісову горілку, годинами розмовляють, завжди спраглі знань про інших людей» (Szumer-Brysz, 2018: 7).

Кава з назви та вступу до книги також з'являється в епілозі. Таким чином авторка вписує свої описи-роздуми в семантичне поле кави, напою, який має особливе значення на землі Османів і є розпізнаваним символом турецької культури.

Проблема стикової іншості, мовної та культурної відмінності іммігрантів- сирійців, стала предметом аналізу в тексті «Сирія в Смірні». Авторка намагається об'єктивно описати в динаміці ситуацію біженців в Ізмірі, які були змушені полишити свою батьківщину через війну, яку, серед інших, веде московія. Цей репортаж стає ілюстрацією змінності багатокультурного ландшафту сучасної Туреччини, який поповнився додатковим компонентом.

«Сирійські гості», «сирійські брати і сестри» (як їх називають турецькі політики) жебракують, крадуть, створюють анклави та мафіозні структури, але більшість відкритих на Інших мешканці космополітичного міста, незважаючи на певні претензії, усвідомлюють стан і ситуацію, в якій опинилися вимушені переселенці:

«Хоча сирійців іноді сприймають як жебраків, аж сорок відсотків респондентів вважають, що вони заслуговують на допомогу. Хоча більшість зізнається, що сирійці іноді крадуть, вони не бояться зростання злочинності. Лише п'ять відсотків вважають, що біженці ніколи не повернуться додому» (Szumer-Brysz, 2018: 73-74).

Багато хто с сирійців, дійсно, вирішує залишитись у Туреччини. Психічний стан не дозволяє планувати подальшу небезпечну подорож до міфологізованої Європи:

- Можливо, у мене психічний розлад (...) Як же інакше? Мені досі вночі сняться трупи на тротуарах. Кожного разу, коли я виходила з дому, це було як лотерея: повернуся цілою і неушкодженою або бомба вб'є мене. Або мене зґвалтують солдати Аль-Асада. Ґвалтували не тільки жінок. Старі баби і діти, неважливо чи хлопець, чи дівчина. Ви не знаєте, скільки разів я бачила оголені трупи, йдучи вранці на роботу. Я не знаю, чи спочатку ґвалтували, а потім убивали, чи навпаки (Szumer-Brysz, 2018: 82).

Сирійка Ваффе вважала, що «краще було померти в Сирії, ніж так жити в Туреччині» (Szumer-Brysz, 2018: 82), але їй вдалося віднайти себе в нових реаліях, вона залишилась і працює в благодійному фонді. Однак, тисячі бурлаків-іммігрантів, те тільки сирійців, що ретельно описав Вітольд Шабловський, продовжують шукати порятунку від минулого на грецьких островах, наражаючись на смертельну небезпеку.

Репортаж закінчується цитатою, де з'являється символ іммігрантів - помаранчева камізелька:

«Повертаючись додому, я зустрічаю дитину, яка сиділа на узбіччі. Поруч мама з напханим рюкзаком. З прозорого пакетика з поліетилену стирчав оранжевий рятувальний жилет» (Szumer-Brysz, 2018: 95).

Підсумовуючи, можна ствердити, що на тлі традиційних імагологічних презентацій багатонаціональної Туреччини (курди, греки, вірмени, євреї, ассирійці, боснійці і ін.) віднедавна невід'ємною складовою етнокультурної картини цієї країни стає образ мігранта-біженця. Отже, не тільки Стамбул є символічним мостом між Орієнтом і Окцидентом, ціла Туреччина стає пограниччям між Сходом і Заходом.

Зрештою, як пише В. Шабловський, «кожен турок - це міст (...) Але ця погранична природа має свою ціну. Захід вважає їх фанатиками. Схід - посіпаками Заходу. Аль-Каїда здійснює напади на Босфор, а Євросоюз півстоліття не хоче прийняти Туреччину. Тому що вона занадто велика і культурно занадто чужа» (Szablowski, 2014: 32).

Згадані й аналізовані тексти ілюструють європоцентричним реципієнтам, що Туреччина не є однорідною, що вона, як і все людство, стикається з універсальними проблемами.

Патриція Сасналь (Sansal, 2016) справедливо зазначає, що після епохи захоплення та домінування над Сходом в Європі, яка відчуває кризу культурної ідентичності, виникло ще сильніше почуття: страх і синдром обложеної фортеці, а тому аналізовані репортажі-нариси є воротами на Схід і в значній мірі сприяють пізнанню Іншості, пом'якшенню та боротьбі зі стереотипами, а також до широко розуміється міжкультурної освіти.

References

1. Cegielski, 2009 - Cegielski M. Oko swiata. Od Konstantynopola do Stambulu, Warszawa. Huntington, 2018 - Huntington S. Zderzenie cywilizacji i nowy ksztalt ladu swiatowego: Warszawa: Zysk i Ska.

2. Kelek, 2011 - Kelek N. Slodko-gorzka ojczyzna. Raport z serca Turcji, Wolowiec.

3. Mak, 2011 - Mak G. Most, Wolowiec.

4. Maury, 2021 - Maury A. Turcja. W mojej krainie minaretow, aromatycznej herbaty i mrucz^cych kotow, Bielsko-Biala.

5. Orchowski, 2018 - Orchowski T. Rzez na Tarlaba§i. Opowiesc o nowej Turcji, Warszawa. Orchowski, 2021 - Orchowski T. Wyspa trzech ojczyzn. Reportaze z Cypru, Czarne, Wolowiec.

6. Rostkowska, 2020 - Rostkowska A. Wojownicy o szklanych oczach. W poszukiwaniu nowej Turcji, Poznan.

7. Said, 1991 - Said E.W. Orientalizm: Poznan: Zysk i Ska.

8. Sasnal, 2016 - Sasnal P., Jak Zachod wymyslil Bliski Wschod, Polityka 10.05.2016

9. Suchomlynow, 2018 - Suchomfynow L. Pogranicza w tureckich reportazach Witolda Szablowskiego. Dziedzictwo kulturowe regionu pogranicza. 2018. T. VI. S. 143-160.

10. Szablowski. 2018 - Szabiowski W. Merhaba. Reportaze z tomu „Zabojca z miasta moreli” i osobisty slownik turecko-polski: Warszawa.

11. Szablowski, 2010 - Szabiowski W. Zabojca z miasta moreli, Reportaze z Turcji: Wolowiec: Czarne.

12. Szablowski, 2014 - Szabiowski W. Zabojca z miasta moreli, Reportaze z Turcji: Wolowiec: Czarne.

13. Szumer-Brysz, 2021 - Szumer-Brysz M. Izmir. Miasto giaurow, Wolowiec.

14. Szumer-Brysz, 2018 - Szumer-BryszM. Wroz^c z fusow. Reportaze z Turcji, Wolowiec. Temelkuran, 2017 - Temelkuran E. Turcja: obl^d i melancholia, Wroclaw.

15. Wielgolowska, 2022 - Wielgoiowska A. Stambulskie szepty, Warszawa.

16. Shablovsky, 2012 - Shablovsky V. The killer from the place of apricots, Kiev.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Грецька міфологія як підґрунтя сучасної літератури, вплив міфів на суспільство. Дослідження міфологічних образів у англомовній літературі. Питання міфотворчості та міфологічної парадигми у творі Ріордана Ріка "Персі Джексон та викрадач блискавок".

    курсовая работа [51,8 K], добавлен 07.10.2013

  • Кінець ХІХ ст. – поч. ХХ ст. – період зближення національних літератур України і Польщі. Критичні оцінки Івана Франка щодо творчості Юліуша Словацького. Висновки І. Франка про польську літературу. Українська школа романтиків в польській літературі.

    дипломная работа [67,8 K], добавлен 15.10.2010

  • Наталена Королева як одна з найбільш таємничих українських письменниць. Особисте її життя та творча діяльність. Надрукування книжок та творів літераторки в західноукраїнських, буковинських, закарпатських українських журналах. Основний творчий доробок.

    презентация [1,9 M], добавлен 17.02.2014

  • Аналіз стану наукового вивчення постаті П. Куліша. Характеристика різних аспектів у літературі: від біографії до світоглядних позицій. Аналіз стосунків з представниками українського руху, його історичні погляди. Еволюція суспільно-політичних ідей Куліша.

    статья [18,6 K], добавлен 14.08.2017

  • Місце видатного українського письменника, поета, філософа Івана Франка в українському національному русі, розвитку української культури, соціально-політичної та філософської думки. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність.

    презентация [534,1 K], добавлен 09.12.2013

  • Особливе місце в українському національному русі, розвитку української культури, соціально-політичної та філософської думки належить І. Франку. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність. Вплив його ідей на сучасні соціологічні ідеї.

    курсовая работа [60,0 K], добавлен 10.11.2010

  • Специфіка поетичної мови. Розвиток британського силабо-тонічного віршування. Характеристика поезії британських письменників. Форми і семантика рими у віршах сучасних британських поетів. Концептуальна образність сучасної британської поезії XX - XXI ст.

    дипломная работа [73,7 K], добавлен 07.04.2014

  • О.С. Пушкін як видатний російський поет: знайомство з біографією, характеристика творчого шляху. Розгляд цікавих фактів з життя О.С. Пушкіна. Особливості "афроамериканської" зовнішності поета. Аналіз зустрічі літератора з імператором Олександром І.

    презентация [10,9 M], добавлен 09.03.2019

  • Шкільні роки письменника, успіхи в навчанні. Перші твори Франка, їх тематика та ідеї. Участь поета в громадському житті країни, видання книжок. Літературна спадщина Івана Франка, найвідоміші твори та збірки. Увічнення пам'яті великого українського поета.

    презентация [3,6 M], добавлен 20.03.2014

  • Формування концепції нової особистості у демократичній прозі ХІХ ст. Суспільні витоки та ідейно-естетична зумовленість появи в 60-70-х роках ХІХ ст. інтелігентів-ідеологів в українській літературі. Історичний контекст роману І. Нечуй-Левицького "Хмари".

    курсовая работа [46,8 K], добавлен 10.05.2011

  • Проблеми сучасної дитячої літератури. Рейтинг "найдивніших книжок" Г. Романової. Роль ілюстрації в дитячих книгах. Аналіз стилю, сюжету та фабули літературного твору для дітей. Особливості зображення характерів головного героя та інших дійових осіб.

    реферат [1,4 M], добавлен 08.12.2013

  • Навчання Івана Франка у дрогобицькій "нормальній школі" та на філософському факультету Львівського університету. Перший арешт І. Франка та інших членів редакції журналу "Друг". Робота в прогресивної на той час польській газеті "Кур'єр Львовський".

    презентация [1,6 M], добавлен 11.12.2013

  • Дитячі та юнацькі роки життя Тютюнника Григора Михайловича. Творчі здобутки: публікація оповідань "Дивак", "Рожевий морок", "Смерть кавалера", видання книжок "Зав'язь", "Климко", "Вогник далеко в степу". Робота над повістю "Житіє Артема Бевіконного".

    презентация [401,5 K], добавлен 29.10.2013

  • Обставини життя і творчості О.Ю. Кобилянської. Боротьба письменниці за рівноправність жінки й чоловіка. Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем у оповіданнях. Роль її прози у міжслов’янських літературних контактах.

    презентация [3,7 M], добавлен 22.04.2014

  • Засновник сучасної німецької літератури, лідер романтичного руху "Буря і натиск" Йоганн Вольфганг Ґете. Діяльність міністром герцога Карла-Авґуста. Праця над автобіографічною книгою "З мого життя. Поезія і правда". Останні роки життя та смерть Ґете.

    презентация [424,8 K], добавлен 23.02.2013

  • Полемічна література в українській культурі. Спадщина Герасима Смотрицького та Мелетія Смотрицького. Полеміка Василя Суразького та Стефана Зизанії. Творчість Івана Вишенського в літературі. Роль Захарії Копистенського у розвитку української полеміки.

    реферат [30,5 K], добавлен 11.11.2013

  • Зміни в англійській літературі в другій половині XVІІІ сторіччя. Соціальні передумови та особливості сентименталізму в Англії. Поетична творчість Томаса Грея. Літературна спадщина Лоренса Стерна. Найбільш характерний герой поезії сентименталістів.

    контрольная работа [35,5 K], добавлен 04.03.2009

  • Огляд творчої діяльності видатних письменників доби Відродження, європейського культурного руху. Вивчення теоретичних й історико-літературних аспектів жанру пікарескного роману. Аналіз трансформації героя пікарески, світового розвитку шахрайського роману.

    курсовая работа [65,1 K], добавлен 19.06.2011

  • Характеристика жанру історичного роману в англійській та французькій літературі ХІХ століття. Роман "Саламбо" як історичний твір. Жанр роману у творчості Флобера. Своєрідність та джерело подій, співвідношення "правди факту" та художньої правди у романі.

    курсовая работа [65,0 K], добавлен 31.01.2014

  • Ознайомлення із дитячими та юнацькими роками життя О. Довженка, шляхом розвитку його літературних та режисерських здібностей. Твори "Звенигора", "Арсенал" та "Земля" - як свідчення таланту кінодраматурга. Літературна та мистецька спадщина Довженка.

    реферат [38,2 K], добавлен 28.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.