Діалектизми та їх роль у романі Марії Ткачівської "Тримайся за повітря"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалектизми та їх роль у романі Марії Ткачівської «Тримайся за повітря»

Бурська Ольга, здобувач фахової передвищої освіти ІІ курсу спеціальності «Журналістика», Вишневська Г.Б. канд. філол. наук

Діалектизми використовуються для характеристики як персонажів твору, так і мови автора. Якщо автор використовує їх в мові персонажів, то вони є засобом сприяння розкриттю характеру героя, показують їх індивідуальну характеристику. У мові письменника діалектизми використовуються в описах та характеристиках, хоч можуть відображати певні особливості мовлення конкретної території.

Марія Ткачівська постає перед читачами енергійною, життєрадісною, сповненою новими ідеями та творчими задумами, здатною горіти сама і запалювати інших, бути дороговказом і не боятися нових шляхів жінкою. Невтомна любителька правди, яка і живе з а її законами.

Письменницею принциповою і відкритою, надійною і толерантною. Вона має серце для кожного, може порадити і підказати. Завжди може підставити плече, хоча неодмінно вкаже і на недоліки. Жінка є великим життєлюбом та оптимістом. Цим вона вдячна бабусі й дідусеві, батькам та добрим людям, які стрілися на її шляху. «Моя бабуся була для мене прикладом ужитті. Її тепло і світло, її делікатність та непересічне відчуття гумору супроводжують мене у житті до сьогодні», - розповідає пані Марія. У романі «Тримайся за повітря» тонке змалювання авторкою невидимої пам'яті саме про бабусю. Людини вже немає, а є її присутність духу, який тримає у найвідповідальніші моменти.

У творі знайомимось із Соломією. Недовіра вбила її любов, адже не можна любити одруженого чоловіка, але любов не має законів і правил.

Перше кохання стає для Соломії і першим розчаруванням. Художник Андрій був для неї єдиним, а вона для нього - одна з багатьох. Коли трапилася можливість поїхати на заробітки, дівчина довго не роздумувала. Виснажлива дорога, нелюдські умови проживання та тяжка робота з ранку до ночі - закордонний рай виявляється справжнім пеклом. Останньою краплиною стає раптова хвороба Соломії. І тієї миті, коли здається, що чекати на допомогу немає від кого, з'явиться він. Той, хто допоможе втриматися там, де так легко впасти.

Авторка романів переконливо стверджує, що треба проживати своє життя, а не виправляти чиїсь помилки. А ось що найбільше болить -- це людський осуд. І коли настає повна безвихідь - триматися.

У творчому доробку пані Марії - тексти різних жанрів та стилів. Спершу були поезії, згодом - проза.

Діалектизмами користуються не тільки в усному мовленні мешканців певної території, фольклорі, а й у художніх творах письменників - вихідців із цих територій. С. Ермоленко зазначає, що діалектизм - це спланована стилізація для певної реакції читача. Діалектизм виконує функцію художньо-естетичного засобу.

Уживаючи діалектизми в мові персонажів, автор хоче показати читачу мовні особливості тієї території, про яку він пише, створити місцевий колорит. Такою роллю наділені поодинокі діалектизми в авторській мові.

В українській художній літературі письменниками традиційно вживаються діалектизми в мовленні персонажів для частіше мовної характеристики, а також показу національного й етнічного колориту. Конкретні поодинокі діалекти передають особливість розвитку окремих українських територій, їхню колишню політичну осібність або перебування у складі інших держав. Діалектизми, ужиті в художньому дискурсі, інформують про традиції певної етнічної групи, культуру, ремесла, життєвий устрій місцевого населення. Крім того, багато діалектизмів, ужитих письменниками у їхніх творах, ввійшли в активне мовлення українського народу й збагатили словник літературної мови.

Мова твору «Тримайся за повітря» належить до південно-західного наріччя, а саме до східно-карпатської групи говорів чи гуцульських говірок, які є особливістю мови письменниці.

У романі «Тримайся за повітря» письменницею використовується набагато менше діалектів, у порівнянні з її романом - «Голос перепілки». Це можна просто пояснити, адже події відбуваються далеко за межами України у Португалії, вживати велику кількість гуцульських діалектів не зовсім доречно, бо тематика твору не передбачає цього. Використання діалектів - тільки згадка про дитинство, бабусю, рідну землю. Гуцулізми ж фіксуються тільки в мові автора. Можна зауважити, що ці невеликі цяточки слова говірки рідної домівки нагадують і самій авторці про рідну землю.

У своїй роботі наголошуємо на власне лексичних діалектних одиницях, які мають семантичні відповідники в літературній мові та позначають відомі багатьом слова. Зокрема, у романі не мають великого вияву такі тематичні групи лексики:

- назви хатнього та кухонного начиння,

- назви осіб,

- назви на позначення дій та процесів.

До назв хатнього та кухонного начиння відносимо такі іменники: коновка «... не допоможе й коновка сивухи» [14 с. 61], мищина «різноколірних пудингів у скляних мищинах.» [14, с. 115]. Для знаходження значень використовуємо лексикографічні словники, які представляють гуцульське мовне середовище. Коновка, можемо знайти два значення в словнику «Гуцульські говірки»: 1. дерев'яна посудина з одним вухом для води; посудина для молока; 2. частина олійниці [3, с. 100]. Також у лексикографічному виданні подано й значення слова мищина - мисочка [3, с. 123]. При аналізі семантики слів, що використовуються у романі, зазначаємо, що вказані лексичні діалектизми письменниця використовує, щоб позначити назви предметів побуту, якими користуються гуцули, надаючи цим місцевого колориту.

Інша група лексики - діалектні слова: кобіта «.Сашку, я - класна кобіта?» [14, с. 69], любаска «.не схожа на його попередніх .побасок...» [14, с. 125], вар'ят «. знову вар'ята граєш!» [14,с. 144], галапас «. сидіти галапасом на чиїсь шиї.» [14, с. 195] відносяться до групи назв осіб. Лексема кобіта, використане письменницею в художньому творі, у словнику «Гуцульські говірки» означає «жінка» [3, с. 97], любаска - «коханка» [3, с. 116].

У словнику Миколи Неґрича «Скарби гуцульського говору: Березови» слово фіксується в іншій формі - варіят - «божевільна людина» [11, с. 32].

Петром Гавуком у праці «Тлумачний словник гуцульських говірок» лексема галапас подана як `дармоїд, нахлібник' [3, с. 84]. Отже, авторкою вжито діалектизми на позначення назв осіб для мовної характеристики персонажів - представників населення Гуцульщини. Таких діалектизмів використано небагато, але вони дуже чітко вказують на мовну характеристику героя твору, використовуються для підкреслення гуцульського мовного середовища.

Дієслова спацерувати «.вони спацеруватимуть вуличками.» [14, с. 76], чипіти «Галасливі іспанці безперестанно чеберяли туди-сюди, чипіли навколо их кожного столика з провізією, укотре досліджуючи ранкове меню.» [14, с. 115], чвалити «.чвалили навколо неї з повними тарелями смажених грінок.. .[14, с. 116], покавальцюватись «.півметра ковбаси і спробував покавальцювати...» [14, с. 141] можемо віднести до групи діалектизмів, які позначають дії та процеси. Знову звертаємось до важливого порівняння окремих значень, в яких вжиті конкретні діалектні слова : спацерувати - спацьорувати див. скроклювата - зробити петлю. Зазначимо, що в словнику «Гуцульські говірки» [3, с. 175] слова, використаного в романі, не знайшли, однак вдалося знайти видозмінену форму, у якій наявне пом'якшення свистячого ц (спацьорувати). З подібним значенням уживається діалектизм на позначення дії скроклювата - «зробити петлю». У словнику «Гуцульські говірки» покавальцювати - «різати», рвати щось на дрібні шматочки' [3, с. 88] чипіти - (чіпіти) має два значення: 1.сидіти навпочіпки; 2. стояти довго і непорушно на одному місці [3, с. 212].

Слід відзначити, що у праці Петра Гавука чіпіти - «довго чекати» [3, с. 271]. Тут же зазначаємо слово чва'лити - «йти поквапно, спішити» [3, с. 269]. Завдяки зазначеним дієсловам авторкою створюється неповторний колорит Гуцульщини та максимальне наближення читача до реальних подій. Зауважимо, що М. Ткачівською використано ряд лексичних діалектизмів, які не можна об'єднати в якісь тематичні групи лексики з огляду на невелику їх кількість. Це такі лексеми: патинки «... бабусині патинки біля ліжка » [14, с. 7], ґавря «.мале незграбне ґавря» [14, с. 153], ланець «... ажурний ланець кохання!» [14, с. 15], коцик «... накривалися синім смугастим коциком...» [14, с. 26], випуцуваний «Вона уявляла сеньйора Ґроссо .цього випуцуваного елегантного повелителя з високо закинутою головою.» [14, с. 209], шарварок «Вона механічно вдивлялася у цей шарварок.» [14, с. 116], фотель «Соломія лежала у фотелі й розглядала на стіні білий аркуш.» [14, с. 156], слабувати «.він за мною слабне.» [14, с. 147], пацьорки «... Кришталева, уже трохи старомодна люстра з довгими прозорими пацьорками.» [14, с. 160].

Ужиті авторкою діалектизми в романі «Тримайся за повітря» є неабияким джерелом збагачення лексичної системи літературної мови, а також відтворенням самобутньої мовно-художньої моделі авторського сприйняття дійсності.

Отже, проаналізувавши роман М. Ткачівської «Тримайся за повітря», з'ясували, що письменниця, активно вживаючи у творчості регіональні елементи, етнографічні номінації, виявила особливу майстерність у мовній характеристиці персонажів, в описі мовного середовища, у відтворенні місцевого колориту.

діалектизм ткачівська роман мовний

Список використаних джерел

1. Березовська Г.Г. Словник назв одягу та взуття у східно-подільських говірках. Умань: Уманське комунальне видавничо-поліграфічне підприємство. 2010. 348 с.

2. Брилінський Д. Словник подільських говірок. Х.: РВВ. 2010. 348 с.

3. Гавука П.Д. Тлумачний словник гуцульських говірок: словник. Косів. Писаний Камінь. 2017. 296 с.

4. Гриценко П.Ю. Діалектизм. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана. 2004. С. 146-147.

5. Ткачівська М. Тримайся за повітря.

Размещено на Allbest.ru