Діалогічне вивчення мілітарних мотивів у ліриці (на прикладі вірша Павла Вишебаби "Моє покоління")

Размещено на http://allbest.ru

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Діалогічне вивчення мілітарних мотивів у ліриці (на прикладі вірша Павла Вишебаби «Моє покоління»)

Ганна Токмань доктор педагогічних наук, професор,

професор кафедри української і зарубіжної літератури

та методики навчання

Анотація

Стаття присвячена проблемі методики навчання української літератури в старшій школі. Увага сфокусована на вивченні поезії, якій притаманний провідний мілітарний мотив. Така поезія є актуальною для національної освіти, бо її прочитання та інтерпретація спрямовані на формування громадянської компетентності юної людини.

Розгляд віршів у єдності змісту і форми розкриє ідейно-художнє багатство української поезії в новому аспекті. Дослідник визначає особливості лірики з провідним мілітарним мотивом: загостреність сприймання світу, натуралістичність картин, межовість психічних станів, експресивність мовлення та інші.

Загальні принципи викладання цього мотиву виокремлені з монографії професора Миколи Корпанюка, зокрема, такі як: інтеграція з історією України, історична конкретизація художнього хронотопу, персоналізація художньої версії мілітарної історії України, екзистенційна спрямованість та інші.

У статті запропонована модель діалогічного текстуального вивчення вірша Павла Вишебаби «Моє покоління». Знайомство з автором відбувається шляхом цитування інтерв'ю, яке поет-воїн дав журналістам 2023 року. Декламування вірша варто супроводити зображенням одного з боїв під час російсько-української війни 2014-... років. Потім учні читають вірш шляхом мовчазного читання. Після читання учитель проводить поступовий аналіз тексту шляхом діалогу, зосереджуючи увагу учнів на кожній строфі. Для активізації мислення учнів учитель ставить їм складні запитання, відповідь на які передбачає індивідуальне рішення. Завданням аналізу тексту є визначення смислів вірша. Стаття містить як проблемні запитання, так і відповіді на них, основані на літературознавчому дослідженні тексту.

Послідовною є реалізація принципу єдності змісту і форми. Визначення смислів вірша поєднано з аналізом виражальних засобів мови. Акцент поставлено на алогізмі, оксюмороні, лексичних засобах мови, фразеологізмах. Проаналізовані версифікаційні особливості твору. У статті є креативний елемент: учитель пропонує учням написати вірш або есей як відповідь поколінню героїв.

Ключові слова: мілітарний мотив, лірика, урок української літератури, громадянська компетентність, діалог, проблемне запитання, текстуальний аналіз.

Abstract

Dialogical study of military motives in lyrics (on the example of the poem of Paul Vyshebaba «My generation»)

Hanna Tokman

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor at the Department of Ukrainian and Foreign Literature and Methods of Education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

The article is devoted to the problem of teaching methods of Ukrainian literature in high school. Attention is focused on the study of poetry, which is inherent in the leading military motif. Such poetry is relevant for national education, because its reading and interpretation are aimed atforming the civic competence of a young person. Examining the poems in the unity of content and form will reveal the ideological and artistic wealth of Ukrainian poetry in a new aspect. The researcher identifies the features of lyrics with a leading military motive: acute perception of the world, naturalism ofpictures, borderline mental states, expressiveness of speech, and others. The general principles of teaching this motif are extracted from the monograph of Professor Mykola Korpanyuk, in particular, such as: integration with the history of Ukraine, historical specification of the artistic chronotope, personalization of the artistic version of the military history of Ukraine, existential orientation, and others.

The article proposes a model ofproblematic textual study of Pavel Vyshebaba's poem ”My Generation”. Getting to know the author takes place by quoting an interview that the poet-warrior gave to journalists in 2023. The recitation of the poem should be accompanied by an image of one of the battles during the Russian-Ukrainian war of 2014-... years. Students then read the poem through silent reading. After reading, the teacher conducts a step-by-step analysis of the text through dialogue, focusing students' attention on each stanza. To stimulate students' thinking, the teacher asks them difficult questions, the answer to which involves an individual decision. The task of text analysis is to determine the meanings of the poem. The article contains both problematic questions and answers to them, based on the literary study of the text.

The implementation of the principle of unity of content and form is consistent. Determining the meanings of the poem is combined with the analysis of expressive means of language. Emphasis is placed on alogism, oxymoron, lexical means of speech, phraseological units. The versification features of the work are analyzed. The article has a creative element: the teacher invites students to write a poem or essay as a response to the generation of heroes.

Key words: military motive, lyrics, Ukrainian literature lesson, civic competence, dialogue, dialogical study, text analysis.

Вступ

Постановка проблеми. Формування громадянської компетентності передбачає розуміння необхідності бути готовим до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності нашої країни, національної ідентичності українського народу. Вивчення творів української літератури, які містять мілітарний мотив, є ефективним шляхом до такого розуміння, сприяє екзистенційному розвиткові юної особистості як патріотичної. Проблема введення до кола читання молоді художніх текстів про повстання і війни, що мали визвольний характер, є нагальною. Лірика, написана воїнами або присвячена їм, має посісти важливе місце в сучасній національній літературній освіті, адже вірші образно та емоційно передають відчуття сміливого чину, саможертовності, чим впливають на розум і почуття читача.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему вивчення лірики на уроках української літератури в середній школі досліджували вчені кількох поколінь: Т. і Ф. Бугайки, О. Бандура, Є. Пасічник, В. Неділько, Б. Степанишин, А. Лісовський, С. Жила, А. Ситченко та інші. Наталія Черниш запропонувала методику розгляду ліричного твору для 5-7 класів, Ольга Бурко виокремила специфіку шкільного прочитання поезії барокового та романтичного характеру тощо. Проте проблема шкільної інтерпретації художніх текстів ліричного роду в аспекті мілітарних мотивів ще не порушувалася в дослідженнях.

Мета статті. Метою розвідки є визначення змісту та шляхів шкільної інтерпретації віршів, які містять мілітарні мотиви, на прикладі текстуального діалогічного розгляду вірша Павла Вишебаби «Моє покоління».

Виклад основного матеріалу

Лексему мілітарний тлумачать у значеннях: військовий, характерний для військового, призначений для військового, мілітаристичний. Отже, мілітарний мотив у літературі - це стійкий формально-змістовий компонент художнього твору, що пов'язаний з війною і діяльністю військових. У змісті твору це мотив збройної боротьби, війни, повстання. У художній формі - образи вояків, картини бою, засоби психологічного зображення, особливості мови та віршування. Микола Корпанюк у монографії «Перунова звитяга нації» (2012) писав: «В сукупності збережені пам'ятки мілітарної, героїко-патріотичної тематики створили фольклорну та книжно-літературну історії нашого народу, монументально відобразивши той епічний час, коли для українця власне буття усвідомлювалося обов'язком захищати родину, край, Батьківщину, а відповідати за них було честю й сенсом життя» [1, с. 5]. Спираючися на літературознавчу думку професора М. Корпанюка, ми сформулювали такі загальні принципи викладання зазначеного мотиву: інтеграція з історією України, історична конкретизація художнього хронотопу творів із зображенням збройної боротьби, персоналізація художньої версії мілітарної історії України, духовна спадковість українського воїнства, поєднання уваги до видатних особистостей і до простих бійців, критичне осмислення уроків війни, аналіз естетичного рівня мілітарних мотивів, їх екзистенційна спрямованість. Продовжимо розгляд проблеми, сфокусувавши увагу на конкретиці інтерпретації мілітарних мотивів у ліричному творі.

Учні засвоюють специфіку лірики. Лірика виражає думки і почуття. У центрі твору перебуває «Я» ліричного героя. Сюжет відсутній, відбувається перебіг почуттів і думок. Тексту притаманні образність, асоціативність, метафоричність. Мова твору монологічна або діалогізована, емоційна, ритмічна, мелодійна. Усі ці ознаки ліричного твору проявляються і в мілітарних мотивах, їх особливостями є: загостреність сприймання світу, натуралістичність картин, межовість психічних станів, експресивність мовлення, присутність смерті у роздумах, дисонанси замість милозвучності у звучанні, особлива аксіологічність - цінність самопожертви. Образ ліричного героя - це образ вояка або близької йому людини, хронотоп - війна, переломлена через внутрішній світ особистості.

Визначаємо два основні типи віршів з мілітарним мотивом, призначених для вивчення в школі: 1) пряме зображення війни; 2) метафоричне зображення збройної боротьби для увиразнення духовних, психологічних процесів. На жаль, програма для 10-11 класів (рівнів як Стандарту, так і профільного) не передбачає текстуального вивчення віршів з мілітарним мотивом у його прямому значенні. У програмі для базової школи такі твори є: історичні пісні, гімни, вірші Тараса Шевченка, Миколи Вороного, Олександра Олеся... Вважаємо, що ситуацію слід терміново виправляти: лірика проникає в душу, викликає моментальний відгук, емоційний і розмисловий, - тобто допомагає знайти місце у світі, щиро, осмислено, гідно. А сьогодні світ

України - це війна, і треба допомогти молоді впоратися з її мужнім сприйняттям. Тож учитель може скористатися уроками сучасної літератури, щоб долучити учнів до поезії з мілітарним мотивом у його прямому значенні - правди війни.

Радимо в 11 класі звернутися до творчості поета-сучасника Павла Вишебаби. Павло Олександрович Вишебаба народився 28 березня 1986 року у місті Краматорську Донецької області, закінчив факультет журналістики Маріупольського державного університету, у мирні часи він проявив себе як український еко-активіст, музикант, письменник. З перших днів широкомасштабного вторгнення рф добровольцем воює в ЗСУ у складі 68 окремої єгерської бригади.

Пропонуємо для прочитання і діалогічної інтерпретації високохудожній вірш Павла Вишебаби «Моє покоління» (2022). У ньому спостережено продовження розмислової поезії Євгена Плужника, плужниківський дольник, відлуння військового чину в поезії Євгена Маланюка, моральне прямостояння Василя Стуса. І неповторну індивідуальність - стиль Павла Вишебаби.

Перед декламуванням художнього тексту прочитаємо без коментарів вибрані рядки з інтерв'ю, яке поет-боєць дав 12 березня 2023 р. 24-му телевізійному каналу [2].

«Зараз військові, а потім ветерани, які повернуться з війни, повинні говорити, аби їх чули майбутні покоління. Не хочу, щоб після закінчення війни поприїжджали з "таїландських котлів", з Сейшелів і розповідали щось. Чого вони зможуть навчити нові покоління, коли під час війни вони були на узбіччі?» український вірш вишебаба мілітарний

«Це буде тяжка, довга, в'язка, але переможна війна для нас».

«Я розумію, що кинути мирне життя і піти у військо - складне рішення. Але як інакше? Тільки донатами не переможеш, нам потрібні люди».

«Якщо військовий розмовляє російською, то його можна зрозуміти. Йому, щоб перейти на українську, треба докласти певних зусиль, а воїну може бути просто не до того. Я не розумію цивільних, які не переходять на українську мову».

«Є багато історій подвигів, коли людина, від якої ти нічого не очікував, робить героїчні речі. У підрозділах є мовчуни, всі ідуть - він іде, ніхто не йде - він не йде, це такі скромні люди. І от була ситуація, коли наші побратими загинули на позиції, і треба було комусь піти і витягнути їх. Так от ця скромна людина сама й погодилася. Такі історії - про тихий героїзм. Мені дуже прикро, що ми навіть не зможемо дізнатися про всі ці прекрасні подвиги. У нас буде один великий подвиг народу і декілька найяскравіших розповідей».

Про Пташку, героїню захисту Маріуполя - Катерину Поліщук. «У неї стільки енергії, історій, українського духу. 21-річна дівчина пройшла через декілька кіл пекла, а залишилася такою енергійною. Навіть у найкрутіших вояк я такої потужної енергетики не бачив».

«Ми повинні підтримувати армію. Не треба себе заспокоювати, що перемога настане сама собою. Якщо ми її не вигриземо, то не буде ніякої перемоги».

Таємниця творчості залишається непізнаваною, командир відділення Павло каже: «Для мене писати вірші - це спосіб мого життя. Я пишу з 10 років, так я взаємодію з навколишнім світом. Для мене складніше питання - це як можна не писати вірші?» [2]. Мілітарний мотив у ліриці - це взаємодія особистості зі світом - до, під час, після бою. Екзистенція, серцевина людського «Я», і війна - сутність цього явища художньої літератури.

Декламування вірша «Моє покоління» має бути прозаїзоване, непафосне, довірливо-щире, переконливе. Твір може прозвучати у виконанні автора (у записі), учителя, підготовленого учня. Фоном доцільно взяти одну з талановитих робіт майстрів-фотографів, воєнних кореспондентів. Не змінювати фон, щоб слухачі зосередилися саме на сприйнятті тексту, а не зміні картин: не можна зменшувати силу літератури, адже вона полягає в напруженій творчій праці власної уяви читача. Після звучання твору питаємо про перші враження: які почуття викликав вірш? Захоплення, гордості, смутку, віри і впевненості - відповідають юнаки і юнки. Далі відбувається повільне, вдумливе мовчазне читання вірша учнями. Тепер вони готові до тлумачення тексту в єдності змісту і форми.

Радимо проводити діалогічний текстуальний аналіз- інтерпретування, тобто використовувати властивість тексту до розгортання, поступового сприйняття його читачем від першого до останнього рядка. Таким чином ми йтимемо за автором, у формі діалогу стежитимемо за розвитком думки й почуття у ліричному творі, появою нових образів, різноманіттям і красою виражальних засобів мови, які, наче барви у живописі чи звуки в музиці, збуджуватимуть нашу уяву для творення картин і розгадування їх смислів.

Учитель не повинен брати на себе роль тлумача, старшокласники цілком у змозі впоратися з роллю інтерпретатора - слід лише вміло ставити запитання, вислуховувати доповнення та інші версії, висловлювати й своє індивідуальне бачення, можливо, сперечатися, доказово відстоювати позицію, коли учнівська виразно помилкова (буває й таке, бо учням може забракнути як літературознавчих, так і широких контекстних знань для повноти розуміння мілітарного мотиву). І все ж головне в інтерпретації - право на індивідуальне розуміння художнього образного слова, тож учитель спонукає юних читачів до вдумування, вчування, вираження власних думок і почуттів.

Учитель демонструє на екрані фрагмент тексту (поступово має з'явитися весь твір) і ставить проблемне запитання, щоб спонукати учнів до напруженого розмислу, загострити емоційне сприйняття, збудити уяву. Спершу з'явиться назва. Про яке покоління пише поет, чому вживає присвійний займенник «Моє»? Прочитавши вірш, ми розуміємо, що йдеться не про демографічну категорію, а про найкращих українців - воїнів, захисників, учасників російсько- української війни 2014-... років. Автор - також воїн, тому він з повним правом вживає займенник «моє» - не в значенні власності, а у сенсі приналежності до тих, хто став на захист України від навали московитів. Назва вірша провокує запитання, яке зацікавить кожного читача: яким же є покоління, котре портретує засобами художнього слова Павло Вишебаба? Які його риси автор вважає провідними, вражаючими, такими, що запам'ятаються наступним генераціям народу?

Історія в книгах довга, наживо - минає стрімко,

Моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку.

Вірш починається образом історії, який малюється за допомогою антитези і мілітарної метафори. Проблемні запитання: чому читати історію довго, а робити - «стрімко»? Хіба не навпаки? Яке значення метафори «писати сльозами й вогнем»? Війна як сторінка історії, на якій страждання і бої, є смислом рядків. У цьому вірші відбито погляд на бойові дії їх учасника, а не читача підручника історії з майбутнього - це впливає на перебіг картин, емоцій, думок у тексті: вони тривожні, бурхливі, змінні. Запитуємо: коли написано вірш? Вірш датований 17 травня 2022 року, - відповідають учні і, звернувшися до інформаційних джерел, тлумачать історичний контекст: що це був за рік в історії України. 8-йи рік російсько-української війни, з боку московії загарбницької, з нашого - визвольної. Ішов 3-ій місяць широкомасштабного вторгнення військ агресора, він наступав, були захоплені Херсон і Маріуполь, це місяці саможертовного подвигу наших воїнів на «Азовсталі», героїчного опору військ. Це й час перших визвольних перемог: у квітні 2022 р. було звільнено окуповану частину Київщини, після чого весь світ був вражений звірствами московитів, зокрема в Бучі, де виявлено сотні тіл розстріляних окупантами цивільних осіб. Кожне покоління залишає запис у книзі історії. Який залишимо ми?

Весь наступний текст містить самохарактеристику покоління воїнів-захисників Батьківщини. Поет відкидає документальну фіксацію перебігу війни («До біса маневрів список») і подає її екзистенційне, інтерсуб'єктне обличчя - екзистенцію Ми. Павло Вишебаба талановито й послідовно виражає єдність внутрішнього, сутнісного в людині і його зовнішніх проявів - екстатичність існування, те, що цей вихід відбувається перед лицем смерті, гранично увиразнює кожну характеристику, аж до парадоксальності. Тож провідним виражальним засобом мови є алогізм, оксюморон. Наше, щойно наведене, літературознавче пояснення вірша може бути цікаво, евристично здобуте старшокласниками як їхнє власне осягання тексту, завдяки його повільному прочитанню і відповідям на проблемні запитання, поставлені вчителем.

До біса маневрів список, дивіться, які ми вперті,

Дивіться, як сміємося прямо в обличчя смерті.

Хто ліричний герой вірша? У цьому вірші звучить «ми», а не «я»: ліричним героєм є покоління захисників України часів війни, що триває й нині. Що це за «маневрів список», що його неґречно посилає до біса поет? Образ пов'язано з попереднім «моє покоління пише сльозами й вогнем сторінку» - автор пропонує читачеві «живу історію» (є таке поняття в науці), тобто розповідь учасника, його живі враження і переживання, а не інформаційні звіти про військові дії.

Які риси воїнів-захисників України ХХІ ст. словесно малює поет, створюючи портрет - точніше, автопортрет свого покоління? Стійкість і мужність, передовсім. Чому вперті? Бо ворог сильний - численний, до зубів озброєний, рабськи покірний московській владі, проте українські воїни не відступають від своєї мети. Яка ця мета? Захистити вільну Україну, звільнити окуповані території, зберегти незалежну державу, не дати принизити націю, стерти національну ідентичність (мову, історичну пам'ять, культуру). Образ «сміємося прямо в обличчя смерті» - це фразеологізм, заснований на оксюмороні, який вияскравлює незламну хоробрість вояків.

Дивіться на наші танці з руйновищ, постів, окопів,

Над головами - уламки, з-під ніг вилітає попіл,

Контемпорарі в підвалах для тих, хто лихої вдачі,

Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив.

Наступний оксюморон увиразнює, посилює характеристику незвичайного покоління, яке опинилося на лінії вогню зі значно сильнішим фізично, технічно ворогом, і має протиставити йому поруч з військовою моральну силу, духовну перевагу. У чому ця перевага? Як образно, художньо її виражено у вірші? Через оригінальний образ танцю в підвалі посеред воєнного лиха, ризику. Мілітарний хронотоп (часопростір) і модерний танець контемпорарі у виконанні бійців максимально знакують нескореність українців, їхню зневагу до ворога, силу життя, що на їхньому боці, адже нападники несуть смерть Україні.

Мілітарний мотив часто поруч з хоробрістю виражає емоцію страждання, болю за втратами, жалобу по полеглих у боях. «Моє покоління плаче так, щоб ніхто не бачив», - пише Павло Вишебаба, поєднуючи вираження мужності й душевного болю. А далі створює сюрреалістичний образ.

Якщо би всю сіль з копалин, жбурнути в страждання світу,

То більшість би розчинилась у наших ранах без сліду.

Який фразеологізм тут використано? У чому оригінальність його значення у вірші? У чому тут сюр-? Фразеологізм «сипати сіль на рану» подано в буквальному значенні, вірш належить до експресіонізму з елементом сюрреалізму: сюрреалістичний образ солі, кинутої просто з копалин у світ, і розчинення її в кривавих ранах українців вражає

читача огромом болю, який випав на долю України, передовсім - долю тих, хто воює за її свободу. Доречно пригадати зображення танцю і вираження страждання в повісті-поемі Осипа Турянського «Поза межами болю» - класичному зразку українського експресіонізму.

Бо з кожним життям навколо недоля і доля спільна, Прислухайтесь - у полоні ворожому чутно співи.

Цікаво, як мілітарний мотив віддзеркалює риси ментальності - те, що вічне в психологічному обличчі нації. Недоля і доля кожного українця вливаються у спільну долю нації, яка має душу, характер, ментальність. Які риси нашої вдачі художньо змальовує поет? Українці співучі, саме через пісню вони з давніх-давен виражають свої почуття, а ще пісня - це мова, це невидимий, але чутний зв'язок з Вітчизною. І це нескореність, протест, туга і мужність. Автор знову створює оксюморон, бо полон і співи - це не антитеза, не протилежні поняття, а саме несумісні: у неволі бранці мовчать, стогнуть, але аж ніяк не співають, спів - алогічний, бунтарський вчинок.

За мить як піти в атаку, ми молимось про спасіння,

Такі властивості української душі, як особистісна релігійність (мій Бог) і емоційність проявляються на війні несподівано, потужно, яскраво. Проблемне питання: чому Бог, в уяві поета, носить форму сучасних українських військових, не зважаючи на те, що кожний з них не святий? Відповідь на це питання буде екзистенційною, адже юнак/юнка виразить власне ставлення до української армії в цілому і кожної людини, котра воює (збройно або парамедиком). Бог - за Україну, бо на нашому боці те, що проголошував Ісус Христос - правда, добро, справедливість. Весь народ вірить у свою армію, гасло «Віримо в ЗСУ!» поширене в Україні, виражає ставлення цивільних до військових, надію, довіру. Ситуація на фронті настільки важка, що народові потрібна наснага, яку він черпає у тисячолітній вірі предків.

Ще Дмитро Чижевський відзначив емоційність як рису ментальності українців. Лють і кохання стоять у вірші поруч. Чому? Варто розповісти молоді про ситуації, які філософ-екзистенціаліст Карл Ясперс назвав граничними, межовими. Війна, ризик смерті - одна з них, усі емоції загострюються, людина долає страждання, гине або виходить з випробування сильнішою, знаходить у собі нові сили для подолання межових обставин. Лють до ворогів зрозуміла, а чому згадано пристрасне кохання? За цими словами у вірші: прагнення набутися перед загрозою смерті, висока цінність кожної хвилини з коханою, утвердження життя, яке кохання символізує і якому воно дає початок. Спільність долі й недолі, українська пісня у московському полоні, Бог у формі ЗСУ, лють така ж сильна, як і кохання, - ознаки нашої нації на війні.

Коли чорна тінь повстала від Маріка до Говерли,

Ми билися як востаннє, найкращі із нас померли.

Як ви розумієте образ чорної тіні в цих рядках? - запитаємо в учнів. І вони пояснять: образ війни змальовано у символічному образі чорної тіні, що впала на всю Україну. Автор використовує лексичні засоби виразності: топоніми Марік - розмовна, інтимізована назва Маріуполя, яка в контексті війни звучить трагічно, адже він зруйнований і политий кров'ю захисників; Говерла - як символ Заходу України, найвища гора українських Карпат; тут головне обшир, уся Вітчизна - від моря до гір. У підтексті прочитується ідея соборності України: вона вся бореться з московитами, українцям болять усі окуповані ворогом міста й села, чорна тінь має зникнути з усієї нашої землі, щоб засяяло світло свободи.

Найточніше мілітарний мотив оприявлено в рядку: «Ми билися як востаннє, найкращі із нас померли». Рядок вражає афористичністю, наче викарбуваний на камені, його можна вважати моновіршем, у ньому весь героїзм і весь трагізм війни. Проблемним психологічним запитанням стане: чому «як востаннє» і «найкращі»? Битися востаннє - це коли вже нічого втрачати, ти все одно загинеш - тому віддаєш усі сили, аби знищити якомога більше ворогів. Найкращі пішли з життя - загинули в бою, померли від ран, вони були сміливими, ішли попереду, виконували найважче, найризикованіше завдання, а ще: вони стали найкращими в пам'яті побратимів/посестер, їхні образи у згадках назавжди світлі й дорогі.

Після трагічного «померли» настрій у вірші різко змінюється, звучить слово «весело». Завершальні рядки такі:

Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно

Читаєш це українською, значить ми бились гідно.

Хто адресат у вірші, ким є «ти»? Трагічне й героїчне покоління звертається до читача з майбутнього, до іншого, наступного покоління. Яка ідея завершує текст вірша? Що поет бачить у майбутньому? Приховано відчитується оптимістична думка-передбачення про недаремно заплачену високу ціну. Ідея єдності поколінь, непохитних, відданих українській мові, готових гідно битися з ворогом, є підсумком розвитку думки у творі. Перемога - це свобода наступних поколінь, їх реалізоване право жити весело, стояти на своїх національних принципах, розмовляти своєю українською мовою, читати свою патріотичну рідну літературу, вшановувати героїв.

Чому поет підкреслює: читаєш «уголос»? На окупованих московитами землях такий вірш, як «Моє покоління» Павла Вишебаби, можна читати лише потайки, про себе, там навіть просто розмовляти українською небезпечно. Покоління наших воїнів нині воює за свободу всіх наступних поколінь українців.

Після інтерпретації смислів тексту звернемося до учнів: прочитайте - за бажанням, піднімайте руку - ланцюжком, по строфі вірш уголос, начебто реалізуючи передбачення ліричного героя, мрію «ми» захисників. Юнаки і юнки декламуватимуть вірш натхненно, щиросердно, намагатимуться передати всі нюанси відчитаної ними думки й емоцій, виражених автором.

Визначимо особливості віршування, вони також цікаві. Вірш має строфічну будову, строфа - катрен з парним римуванням. Оригінальний ритм цього твору: це дольник, який активно ввів в українську поезію ще Євген Плужник. Пояснимо, що дольник - перехідний розмір між силабо-тонічною і тонічною метричними системами. Його особливість - додаткові паузи (лейми) замість окремих ненаголошених складів. Загальна схема дольника: - 2/1 - 2/1 -. Простіше кажучи, у трискладовому розмірі (дактиль, амфібрахій, анапест) у деяких стопах відсутній один з двох ненаголошених складів. Нагадаємо, що дольником, наприклад, написано відомий вірш

В. Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина?..». Ритмічний малюнок вірша «Моє покоління» переважно такий: 1-2-1-2-2-1-1. Смисл використання дольника - наближення поетичного мовлення до розмовного, перебивки ритму, паузи, уривчастість, яка виражає напружені емоції. Поет ніби уникає ладу, співучості, красивості звучання, щоб вірш максимально точно передав спонтанність, щирість слів, котрі йдуть прямо від серця.

Творчим завданням може стати пропозиція написати катрен- відповідь поколінню, позицію якого висловив поет Павло Вишебаба. Ті школярі, у котрих немає здібностей до віршування, можуть написати есей. Дамо можливість юним громадянам висловити власні думки й емоції, навчившись щирості й виразності мовлення в талановитого поета-воїна.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок

Отже, вивчення лірики з провідним мілітарним мотивом є актуальним для національної літературної освіти: формує громадянську компетентність, розкриває ідейно-художнє багатство поезії, знайомить з митцями-воїнами, впливає на екзистенційний вибір юнаків і юнок у важкі для Вітчизни часи, збурює емоції і почуття.

Технологія діалогічного навчання є плідним шляхом для аналізу художнього тексту цього типу. Текстуальне діалогічне прочитання вірша П. Вишебаби «Моє покоління» на уроці, присвяченому сучасній українській літературі, перетворюється на діалог старшокласників з високохудожнім патріотично наснаженим текстом, під час якого юне покоління українців відчує себе спадкоємцями героїв і захопиться силою і красою рідної літератури. Перспективою дослідження є створення методики аналізу мілітарних мотивів у поезії інших авторів і періодів історії української літератури.

Література

1. Корпанюк М. Перунова звитяга нації. Переяслав-Хмельницький: О. М. Лукашевич, 2012. 404 с.

2. Одними донатами не переможеш, нам потрібні бійці, - інтерв'ю з Павлом Вишебабою (2023). URL: https://24tv.ua/pavlo-vishebaba-intervyu-pro-virshi- noviy-nastup-mobiHzatsiyu_n2269431https://24tv.ua/pavlo-vishebaba-intervyu- pro-virshi-noviy-nastup-mobilizatsiyu_n2269431 (дата звернення 29.04.2024).

References

1. Korpanyuk, M. (2012). Perunova zvytyaha natsiyi [Perun's victory of the nation] Pereyaslav-Khmel'nyts'kyy : FOP O. M. Lukashevych [in Ukrainian].

2. Odnymy donatamy ne peremozhesh, nam potribni biytsi, - interv'yu z Pavlom Vyshebaboyu (2023). [You can't win with donations alone, we need fighters - interview with Pavlo Vyshebaba] URL: https://24tv.ua/pavlo-vishebaba-intervyu- pro-virshi-noviy-nastup-mobilizatsiyu_n2269431https://24tv.ua/pavlo-vishebaba- intervyu-pro-virshi-noviy-nastup-mobilizatsiyu_n2269431 (data zvernennya 29.04.2024).

Размещено на Allbest.ru