Гендер у літературознавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-Наукового Інституту філології Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Гендер у літературознавстві

Дворова Ольга Юріївна

студентка аспірантури

Україна

Анотація

У статті розглядається зображення маскулінності та фемінності в тюркських літературах, досліджується, як ці поняття були представлені та еволюціонували в різні історичні періоди та культурні контексти. Починаючи з традиційних гендерних ролей, зображених у класичній тюркській літературі, таких як "Епос про Манаса" та "Кутадгу Біліг", стаття заглиблюється у вплив суфізму, який представив більш нюансовані та духовно трансцендентні інтерпретації гендеру. Перехід до сучасної тюркської літератури відображає перехід до більш складних репрезентацій гендеру, що віддзеркалює ширші соціальні та політичні зміни. Також досліджується вплив західної'літератури та феміністичної думки, а також зростаюча роль жінок-авторів і героїнь у сучасній літературі. Це дослідження пропонує всебічний огляд еволюції уявлень про маскулінність і фемінність у тюркських літературах, підкреслюючи їхнє значення для розуміння культурної та соціальної динаміки тюркських суспільств.

Ключові слова: гендер, маскулінність, фемінність, тюркська література, кримськотатарськаа література, суфізм.

Історичний контекст

Гендер та гендерні образи в літературі є складними та багатогранними поняттями, які включають в себе різні аспекти маскулінності, фемінності, а також репрезентацію гендеру в ліриці та прозі.

У контексті гендеру в літературі важливо відзначити, що літературний канон традиційно складався переважно з творів, створених чоловіками та про чоловіків, що надавало йому вирішально чоловічу перспективу. Це призводило до обмеження жіночого голосу та жіночих перспектив у літературі. Проте, в останні десятиліття спостерігається зростаючий інтерес до включення творів, які демонструють більш гендерно-чутливий підхід, включаючи класичні твори чоловічих авторів, таких як Діккенс, Фолкнер, і Твен, а також твори жіночих авторів, таких як Кейт Шопен та Мері Шеллі, а також сучасних письменників, які пропонують глобальнішу перспективу [4].

Крім того, важливо враховувати внесок жінок у жанри, які традиційно вважалися чоловічими, наприклад, в комікси. Історія коміксів часто зосереджується на чоловічих авторах та героях, проте жінки відігравали важливі ролі як творці та персонажі коміксів. Це дозволяє переосмислити історію коміксів, включаючи розгляд питань раси, гендеру та сексуальності [2]. маскулінність фемінність гендер героїня

Щодо репрезентації гендеру в прозі, виділяються різні аспекти, такі як конструювання жіночих персонажів, автобіографія та художня література, а також гендерне кодування мови. Ці аспекти вивчаються в різних літературних жанрах, включаючи поезію, прозу та драму, і включають широкий спектр тем, таких як взаємодія раси, класу та гендеру у письмі, читанні та інтерпретації [6].

В рамках вивчення гендеру в прозі важливо також звернути увагу на тексти первинних джерел, серед яких твори Сафо, Емілі Дікінсон, Сильвії Плат, Теннісона, Елізабет Бішоп, Луїзи Мей Олкотт, Вірджинії Вулф, Джамейки Кінкейд, Шарлотти Перкінс Гілман, Сьюзан Гласпелл, а також есеї Майї Анжелоу, Сандри Гілберт і Сьюзан Губар, Тоні Моррісон, Елейн Шоволтер та Еліс Вокер.

Дослідження маскулінності та фемінності в тюркських літературах передбачає занурення в багатий і різноманітний культурний гобелен, що відображає соціальні норми, цінності та вірування тюркських народів. Тюркські літератури, що охоплюють величезну географічну територію від Центральної Азії до сучасної Туреччини, пропонують унікальний погляд на гендерні ролі та ідентичності.

Тюркська літературна традиція, що бере свій початок в усному епосі кочових культур, спочатку зосереджувалася на темах героїзму, хоробрості та фізичної доблесті, які часто асоціювалися з маскулінністю. Такі твори, як "Епос про Манаса" з Киргизстану, ілюструють ці теми, зображуючи центрального героя-чоловіка як фігуру сили та лідерства.

Тюркський фольклор, багатий на символи та метафори, часто використовує гендерні образи для передачі глибшого змісту. Наприклад, зображення землі як матері-годувальниці або неба як батька-захисника в тюркській міфології відображає глибоко вкорінене сприйняття жіночності та мужності в тюркських культурах. Ці символи є не лише буквальними репрезентаціями, але й несуть у собі духовні та філософські конотації.

Жінки в тюркських усних традиціях

В усній народній творчості зображення жінок часто виходить за межі домашнього побуту. Жіночі персонажі тюркських епосів і народних казок, як-от у "Деде Коркут" - збірці епічних історій турків-огузів - іноді зображуються мудрими, сильними і навіть такими, що володіють надприродними здібностями. Ці оповіді пропонують більш емансипований образ жіночності, що контрастує з більш традиційним зображенням у деяких літературних творах [8; 9].

Перехід у зображенні маскулінності особливо помітний у контексті зміни соціально-політичних ландшафтів. Перехід від кочового до осілого способу життя, вплив ісламських, а згодом радянських впливів, а також сучасні процеси національного державотворення в тюркських регіонах - все це вплинуло на те, як маскулінність зображується в літературі. Ідеалізований архетип воїна-героя почав поступатися місцем більш інтроспективним, складним чоловічим персонажам, що відображають ширші екзистенційні та соціальні дилеми.

У класичній тюркській літературі, зокрема в таких творах, як "Диван Хікмета" Юнуса Емре, турецького поета 13 століття [3], та "Кутадгу Біліг" ("Мудрість королівської слави") Юсуфа Хасса Хаджиба [7], існує чітке розмежування гендерних ролей. Чоловіки часто зображуються як воїни та лідери, тоді як ролі жінок стосуються переважно домашньої сфери. Однак ці тексти також демонструють нюансоване розуміння жіночності, зображуючи жінок як мудрих, сильних і невід'ємних від суспільного устрою.

Суфізм і гендер

Вплив суфізму на тюркську літературу спричинив ще більш нюансоване розуміння маскулінності та фемінності. У суфійській поезії стосунки душі з божественним часто описуються в термінах коханця і коханої, виходячи за межі традиційних гендерних ролей. Такі поети, як Румі, використовували гендерну плинність як метафору духовної єдності та трансцендентності [10].

Політичні рухи та ідеології суттєво вплинули на репрезентацію гендеру в тюркських літературах. Наприклад, за радянських часів у Центральній Азії літературу використовували як інструмент для просування тендерної рівності як частини ширшого соціалістичного порядку денного. У цей період з'явилися твори, які кидали виклик традиційним гендерним ролям і наголошували на розширенні прав і можливостей жінок.

У тюркській романтичній літературі зображення кохання та стосунків часто дає уявлення про сучасне сприйняття маскулінності та фемінності. Динаміка стосунків між чоловічими та жіночими персонажами в цих творах відображає суспільні норми та очікування того часу. Наприклад, у поезії Назіма Хікмета, відомого турецького поета, романтичні теми часто переплітаються з політичними та соціальними коментарями, створюючи цілісний погляд на гендер у контексті суспільних змін.

У сучасну епоху тюркська література почала ставити під сумнів і переосмислювати традиційні гендерні ролі. Такі автори, як Чингіз Айтматов з Киргизстану та Орхан Памук з Туреччини [11], досліджують складнощі маскулінності та фемінності на тлі соціальних змін та політичних потрясінь. У творах Айтматова, наприклад, часто з'являються сильні жіночі образи, які кидають виклик традиційним нормам [1]. Аналогічно і кримскотатарська література, де жінки постають на рівні з чоловіками та беруть активну участь у творенні своєї долі.

Взаємодія із західною літературою та феміністичною думкою у 19-20 століттях ще більше вплинула на зображення гендеру в тюркських літературах. У цей період відбувся поступовий перехід до більш складних і менш стереотипних репрезентацій як маскулінності, так і фемінності [5].

У сучасній тюркській літературі жінки-автори та персонажі набули популярності, пропонуючи свіжі погляди на гендерні ролі та ідентичність. Цей зсув стосується не лише репрезентації, а й досліджуваних тем і наративів, які часто кидають виклик патріархальним нормам і досліджують питання гендерної рівності та прав жінок.

Конфлікт між традиційними та сучасними гендерними ролями є постійною темою в тюркських літературах, особливо у творах 20-го та 21-го століть. Ця напруга є не лише відображенням мінливого суспільного ландшафту, а й коментарем до боротьби, пов'язаної з цими змінами, як у творах таких авторів, як Еліф Шафак та Азіз Несін [12].

Переклад творів тюркських письменників іншими мовами часто створює проблеми з точною передачею нюансів гендерної репрезентації. Тонкощі мови, культурного контексту та літературного стилю відіграють значну роль у тому, як гендер сприймається і розуміється читачами, які не є носіями мови. Це підкреслює важливість кваліфікованого перекладу та культурної інтерпретації у вивченні літератури різними мовами.

Висновки

Тюркські літератури пропонують багатогранний погляд на маскулінність і фемінність, еволюціонуючи від традиційних гендерних ролей до більш складних і нюансованих репрезентацій. Ця еволюція відображає ширші соціальні та культурні зміни в тюркських суспільствах протягом століть. Дослідження маскулінності та фемінності в тюркських літературах розкриває складний і мінливий ландшафт. Ці літератури не лише відображають історичні та культурні контексти, в яких вони були написані, але й роблять внесок у постійний діалог про гендерні ролі та ідентичності в тюркських суспільствах та за їх межами.

Список використаних джерел

1. Aitmatov, C. (1980). The Day Lasts More Than a Hundred Years. Indiana University Press.

2. Brunet, P., Davis, B., & Robbins, T. (2023). Comic Book Women. University Press of Mississippi.

3. Emre, Y. (1992). The Drop That Became the Sea: Lyric Poems. Threshold Books.

4. Fisher, J., & Silber, E. (Eds.). (2002). Women in Literature: Reading Through the Lens of Gender. Greenwood Press.

5. Gocek, F. M. (1996). Rise of the Bourgeoisie, Demise of Empire: Ottoman Westernization and Social Change. Oxford University Press.

6. Goodman, L. (1996). Literature and Gender. Routledge.

7. Hajib, Y. K. (2005). Kutadgu Bilig. Harvard University Press.

8. Korkut, D. (1975). Book of Dede Korkut. Penguin Classics.

9. Lewis, G. (2000). The Book of Dede Korkut: A Turkish Epic. University of Texas Press.

10. Meisami, J. S. (1999). Persian Historiography to the End of the Twelfth Century. Edinburgh University Press.

11. Pamuk, O. (2008). The Museum of Innocence. Alfred A. Knopf.

12. Shafak, E. (2006). The Bastard of Istanbul. Viking.

Размещено на Allbest.ru