Соціальні та політичні ідеали Стефана Жеромського у романі "Провесна"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальні та політичні ідеали Стефана Жеромського

у романі «Провесна»

Манько Руслана Михайлівна

старший викладач кафедри світової літератури та славістики Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

Думич Ольга Андріївна

здобувач вищої освіти філологічного факультету Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

Анотація

У статті досліджено умови створення нового типу політичного роману, який синтезував у собі досягнення цього жанру в минулих та сучасній епосі; простежено формування соціально-політичних ідеалів початку 20-х років ХХ століття; розглянуто новий тип героя - представника молодого покоління, що бере участь у подіях світової важливості та відповідає за те, що відбувається у світі.

Ключові слова: письменник, політичний роман, політичні ідеї, війна, революція.

Відома польська політична діячка Стефанія Семполовська називала Жеромського «великим письменником, великим громадянином, який завжди вставав на боротьбу з будь-якою несправедливістю» [1]. Письменник виступав і як руйнівник легенд про загальне благоденство, про щасливу соціально справедливу батьківщину. Однак життя розпорядилося так, що здобуття Польщі незалежності супроводжувалося війнами, революціями, політичною боротьбою. Прагнення ж до благоденства і загальному щастю вимагало від усього суспільства великих зусиль, творення, важкої праці.

Цей складний вузол проблем, протиріч, людських трагедій Жеромському довелося вирішувати у його останньому романі «Провесна» (1925), у якому автору вдалося піднятися над епохою та винести їй вирок. Для письменника цей вирок був особливо важким, він хотів вірити у можливість швидкого побудови щасливої країни. Письменник розумів, що народу доведеться подолати і реальні труднощі - наслідки світової війни і розруху, і романтичні мрії, властиві полякам і своєрідною національною їхньою рисою.

Роман «Провесна» Стефан Жеромський завершив у вересні 1924 року і на початку наступного надрукував у видавництві Якуба Монковича. Тема роману виявилася дуже актуальною. Політична та економічна ситуація в країні поки не покращилася. Програма стабілізації економіки не принесла задовільних результатів, як це було з валютною реформою Владислава Грабського - вартість польського злотого все ще не була постійною. Страйки тривали, демонстрації робітників спалахували знову і знову. Замість реформ у сеймі велися політичні баталії, що спустошували молоду державу. Країну сколихнули національні конфлікти. Більше того, на політичній карті нової післявоєнної (Перша світова війна) Європи, Польща була розташована між двома небезпечними супротивниками: Німеччиною та Радянським Союзом.

Політичні позиції в країні були поляризовані (сконцентровані в двох протилежних таборах). Праві політики боролися насамперед з комуністами, вбачаючи в них сили, що найбільше загрожують Польщі (під час польсько - більшовицької війни польські комуністи підтримували Червону Армію). Так відбувалися численні арешти та суди над комуністами.

У таких умовах Жеромський намагався представити ситуацію в країні, представити політичні сили та імідж суспільних верств Польщі, зрештою сформулювати пропозиції суспільно-політичних програм. Він також прагнув описати загрози та небезпеки, які стоять перед молодою польською державою (революція). За тиждень було продано п'ятитисячний тираж роману, що доводить його важливість та відповідність очікуванням читачів.

Польський політичний роман як самостійний літературний жанр сформувався на початку 1920-х років. Створення такої, а ніякої іншої літератури, було наслідком необхідності політичної ситуації в Польщі того періоду. Відновлення незалежності не припинило бурхливих суперечок про форму відродженої держави; навпаки, почали з'являтися нові політичні концепції, розколи всередині країни стали дуже чіткими. Такий розвиток ситуації поставив перед творцями дуже важливі питання: що це за щойно здобута незалежність і що з нею робити далі? «Провесна» як політичний роман - це саме постановка таких питань і спроба на них відповісти. Тому його можна розглядати як вказівку на різноманітні можливості розвитку Польщі в першій половині 1920-х років.

Найважливіші твори, що належать до жанру політичних романів: «Генерал Барч» Юліуша Каден-Бандровського, «Покоління Марека Свіди» Анджея Струга, «Романс Терези Геннерт» Зофії Налковської та, звісно ж, «Провесна» Стефана Жеромського.

Роман «Провесна» складається з вступу та трьох частин, у кожній з яких автор показує героя у гущі подій XX століття. Цезарій Барика - персонаж мандрівний. Його мандри мають два прояви: просторово-часові (реальні) та інтелектуальні (філософсько-алегоричні). Логічна їхня спрямованість - від оман та романтичних захоплень до суворої реальності та прозріння. Задля реалізації ідейно-художніх завдань Жеромський використовує традиції кількох різновидів жанру роману: середньовічного роману мандрівок, соціального, політичного, психологічного, сімейної хроніки (саги).

У вступній частині роману розповідається про народження наукового міфу про скляні будинки. Він розширює свої межі та трансформується у міф національного благоденства та соціальної справедливості, який розвінчується протягом усього роману на прикладі життя та мандрівок Цезарія Барики. Його життя перетворилося «в ходіння по муках» у пошуках сенсу життя.

Автор будує розповідь за принципом доцентровості, оскільки герой, долаючи відстані і час, одночасно долає помилки, розлучається з міфами і послідовно прямує до серця Польщі Варшави. Знайшовши батьківщину, Цезарій знаходить своє місце землі, сенс життя і істину. Життєвий шлях Цезарія починається у далекому Баку, у багатій сім'ї нащадків польських політичних емігрантів, засланих за участь у повстанні 1863 року. Батько героя Северин став впливовим навіть серед російських високих сановників. Він зберіг ностальгічні спогади про батьківщину, а синові розповідав казки про скляні будинки, видаючи їх за реально існуючі у Польщі. Чи вірив сам Северин у свої міфи, залишається загадкою, хоча письменник створює образ цілого старшого покоління як творців міфів, які виявилися живучими навіть у суворій повоєнній реальності. Сентиментально-романтичний, спокійний перебіг життя сім'ї в Баку був різко перерваний світовою війною та революцією, яку автор зображує натуралістично, щоб «пробудити польську свідомість, застерегти народ від революції та перегородити комунізму дорогу, вразити, налякати» [2]. Щоправда, Жеромський підкреслює, що революційний порив мас Баку спалахнув у результаті їх невдоволення, а й завдяки масовому психозу, інстинкту натовпу, якому піддається людина.

Так сталося і з Цезарієм. Він виявився самотнім серед хаосу, жорстокості, пограбувань, масового знищення людей. Батько його був на війні, а слабка жінка мати не змогла втримати сина. Він пройшов складний шлях від бунтаря та «збирача трупів» - страшного врожаю російської революції - до голодного мандрівника по просторах зруйнованої Росії, але духовно вигодуваного міфом батька про скляні будинки. Цезарій представляє покоління, народжене разом із XX століттям, по-своєму трагічне, оскільки йому довелося пережити як реальні труднощі, а й соціальний обман батьків - їхні романтичні ілюзії, які стали непридатними у прагматичному XX столітті. Тому Цезарій і прийняв революцію, виправдовуючи її жорстокість, масові вбивства та розруху.

Знаменно, що Цезарій виступає від імені всього молодого покоління, і декларує своє глибоко особисте ставлення до революції. Невипадково опонентом героя виступає оповідач, який розповідає про жахіття лише невеликого фрагмента революції в Баку, адже її полум'ям була охоплена вся Росія. Масштабність трагедії лякає і автора роману, тому її сцени представлені з максимальною точністю, детальністю, скрупульозністю, фактографічністю з використанням натуралістичних та імпресіоністських прийомів та колірних ефектів. З їхньою допомогою Жеромський досягає зримості сприйняття. Посилення ефекту впливу досягається як безпосереднім зображенням подій, а й використанням психологічних прийомів: автор пропускає події через свідомість і серце героя. Цезарію доводиться ховати не лише трупи загиблих у вуличних боях, а й власну матір, яка померла, не витримавши жахів революції та зради сина.

Жорстокій реальності в першій частині роману Жеромський протиставляє міф про скляні будинки, який реанімує батько героя Северин, який повернувся з війни. Розповідь батька прикрашена деталями правдоподібності, являючи зразок сучасного утопічного роману. Батько запевнив сина, що щаслива Польща вже існує, і вони обоє прямують назустріч романтичній ілюзії - до Польщі. Дорогою Северин помирає, а Цезарій, прибувши на історичну батьківщину, побачив не скляні, а «огидні будинки, збудовані абияк з найдешевшого матеріалу». Картина загального лиха та розрухи, яку побачив юнак, одразу ж розвінчала легенду. Отже, перший етап мандрівок Цезарія закінчився втратою будинку, благополуччя та втратою батьків.

Другий етап «мандрівок» героя та пошуків сенсу життя відбувається вже на його батьківщині у Польщі. Він пов'язаний із втратою соціальних ілюзій. Ця частина роману має назву «Навлоць», що означає неясне бачення, пелену. Насправді під цією назвою існує рослина золотник, що представляє гарну лозу, а точніше різку, що є, по суті, бур'яном. Алегорія назви гранично прозора: пошук істини на батьківщині також супроводжувався труднощами та помилками. Головних подій на цьому етапі пошуків було три: знайомство з другом матері Гайовцем, польсько-радянська війна 1920 року та перебування Цезарія у маєтку друга Навлоць. Гайовець розкрив Цезарію особливості державної та міжнародної політики Польщі, але водночас спробував захопити його новими романтичними міфами про майбутнє Польщі. Проте Цезарій йому не повірив.

Другим, причому важчим випробуванням була польсько-радянська війна. Жеромський показав вплив масового психозу особистість. Прикладом став Цезарій: з майстерністю психолога автор розкрив душевну боротьбу героя. Цезарій не хотів йти на війну, але вчинив, як всі, піддавшись тиску оточуючих.

Цезарій чинив опір цьому настрою. На війні він захищав білорусів, українців, євреїв, які мешкали в Польщі. Жеромський засудив і польський уряд, що розв'язав війну, і більшовиків, які мріяли про світову революцію. Письменник показав, що через війну постраждали обидва народи. До вирішення проблеми автор долучив і героїв роману. Одна з героїнь твору панна Шерлатович, яка втратила маєток на Україні, дорікала Цезарію, що армія не пішла далі.

У романі «Провесна» на прикладі маєтку Навлоць вирішується ще одна, дещо незвичайна проблема для літератури XX століття - зміцнення дворянських гнізд. Зовні Навлоць здається утопією, що зберегла підвалини шляхетських угідь XIX століття, насправді - це антиутопія, буржуазний маєток із сучасним типом господарювання. Жеромський, навмисно повторюючи картини з «Пана Тадеуша» Міцкевича, створює настрій соціального розмаїття, протиставляючи сибаритство та розкіш існування шляхти та буржуазії стражданням народу. Тому й у долях героїв є певна подоба: обидва повернулися до села після мандрівок, але Тадеуш у власний будинок, Цезарій - у чужий і на якийсь час. Обидва хотіли бути корисними для батьківщини, але Тадеуш народився на своїй землі, Цезарій

- у далекому Баку. Для Тадеуша світ навколо був близьким та рідним, для Цезарія

- чужим. Тому Тадеуш прагнув реформами допомогти селянам, Цезарій - чудоводушився, розмірковував, але нічого не робив. І автор використовує прийоми іронії, з прикладу Цезарія показуючи бездіяльність інтелігенції та її необгрунтовану патетику. Обидва герої у селі пережили і велике кохання: Тадеушу вона принесла щастя, Цезарію - втрату останньої ілюзії. Оповідання про кохання Цезарія до Лаури критики справедливо вважають взірцем ліричної прози. Жеромський наділяє кохану героєм жінку іменем-символом Лаура. Щоправда, на відміну від героїні сонетів Петрарки Лаура 20-х років XX століття, просто вигідно продає свою красу підприємливому багатію Барвицькому. Так званий «любовний трикутник» руйнується, оскільки у ньому закоханим був лише Цезарій. Тому природно перемогли гроші: Барвицький рятував від руйнування маєток Лаури. Чергове коло мандрівок героя закінчилося втратою як улюбленої жінки, а й останнього міфу - можливості любові.

Слід підкреслити і особливість оповідної манери «Навлоці». Всупереч назві роману «Провесна», що виражає його головну ідею, у ній відсутня тема весняного пробудження. Дія відбувається восени: в'яне парк, трава на луках, ритм життя в садибі уповільнений. Романтичну картину в'янучої природи Жеромський супроводжує показом душевного стану героїв - їхніми спогадами про минуле: Кароліна Навлоць нагадувала назавжди втрачений маєток на Україні; Цезарій згадував своє дитинство в Баку, батьків, розповіді матері про далеку батьківщину. І, мабуть, вперше у творчості письменник вирішує проблему батьківщини над політичному, над соціальному чи адміністративно - географічному значенні, а значенні ліричному, глибоко особистому, говорячи у тому шматочку землі, якого людина прив'язаний душею. У літературознавстві таку батьківщину прийнято називати малою.

У «Навлоці» Жеромський витримав розповідь у світлі прийому розмаїття: минулого - малої батьківщини героїв, якої вже немає насправді, та її образ зберігся у емоційної пам'яті героїв. Реальність Навлоці - це сучасні норми та форми життя початкового періоду незалежності Польщі з її труднощами, протиріччями, втратами, надіями. Тому Цезарію легко було спростувати її соціальні засади. Важче було зректися Навлоці - міфу ідилії, ілюзії, підкріпленого міфом любові. Чарівність Навлоці діяла доти, доки Цезарій не розкрив соціальної фальші та зради у коханні. Не випадково, розмірковуючи про майбутнє Польщі та про знищення всього, що заважає створенню щасливого майбутнього, герой хотів підірвати Навлоць. Переживши важкі мандри та любовні страждання, Цезарій звільняється від ілюзій та міфів і в бесідах із прекраснодушним державним діячем Шимоном Гайовцем потребує перевірки його фантазій фактами та практичними діяннями.

Мандри героя закінчуються у Варшаві, але пошуки істини продовжуються і призводять до робітників. Слід зазначити, що остання частина роману «Вітер зі сходу» витримана в іншій оповідній манері. Жеромський показує суспільство у двох вимірах: горизонтальному (епічний охоплення) та вертикальному (соціальна структура) - від жебраків до кабінету віце-міністра Гайовця. У «Вітрі зі сходу» автор звертає особливу увагу на значущі деталі та показ переливів душі своїх героїв за допомогою внутрішніх монологів та не власне прямої мови. Викривлення та критики життя він досягає запровадженням реальних документів та публіцистичних матеріалів, переданих йому польськими комуністами. Ці матеріали посилили ефект впливу роману і спричинили гострі нападки на письменника.

13 квітня 1925 року Жеромський у листах до В. Борового та Г. Ромер- Охенковської повідомив про те, що отримав листа від 70 ув'язнених. «Мені байдуже, - коментував письменник, - комуністи ці люди чи ні. ... У Польщі є мільйон питань, що вимагають вирішення сьогодні і завтра - ставлення до німців, до Росії, до себе самої, до власної душі, яка так химерно змінилася з невільницької в державну, а часом і в тиранічну» [3].

Дискусія, подібна до цієї, показана і на сторінках роману. Вона розгорнулася в епізоді зборів комуністів у присутності Цезарія Барики. Він поділяв тривогу про тяжке становище робітників, обурювався застосовуваними комісаром Кайданом тортурами і побоями у в'язницях, але висловлював серйозний сумнів, який мучив і автора роману.

Логіка подій дозволяє зробити висновок про те, що відбуваються в романі події - це лише початок змін, що відбувалися і в суспільстві, і в душах творчої інтелігенції. До появи роману «Провесінь» у творчості Жеромського переважали герої-одиначки, які вмирали або гинули незрозумілими, хоч і були благородними страждальцями за Польщу. Цезарій Барика представлений не романтичним страждальцем, а людиною, яка зробила свідомий вибір і зайняла місце на чолі протестуючих проти соціальної несправедливості, у колоні демонстрантів, що йдуть до Бельведерського палацу. політичний роман стефан жеромський

Невипадково у романі Жеромський використовує прийом відкритого сюжету, щоб читач міг домислити долю героя. В архівах письменника після його смерті знайшли рукописні нариси роману під назвою «Весна». Реалізував би він задум чи ні - важко відповісти. Проте його молодші колеги Зоф'я Налковська та Юліуш Каден-Бандровський у своїх політичних романах до теми політичної весни не зверталися.

«Провесна» С. Жеромського був одним із найзначніших творів і з перспективи років його вплив та значимість стають все очевиднішими.

Висновки

Стефан Жеромський створив новий тип політичного роману, який синтезував у собі досягнення цього жанру в минулих та сучасній епосі. У повісті «Провесна» по-новому вирішено проблеми соціально-політичних ідеалів початку 20-х років XX століття. Крім цього, показаний новий тип героя - представника молодого покоління, що бере участь у подіях світової важливості та відповідає за те, що відбувається у світі. А також автором створено новий тип оповідної манери, що змінила функції автора, оповідача, героя та читача.

Список використаних джерел:

[1] Trznadel J. (1995) Polski Hamlet. Klopoty z dzialaniem. Warszawa, Wydawnictwo Antyk March Dybowski.

[2] Жеромский C. (1958) Избранные сочинения в 4 томах. (Т. 4). М. : Гослитиздат.

[3] Wasilewski Z. (2019) Stefan Zeromski. Korespondencja wzajemna (1890-1925). Kielce [польська].

Размещено на Allbest.ru