Художні антропоніми у повісті Олени Рижко "Король Даркнету"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художні антропоніми у повісті Олени Рижко «Король Даркнету»

Литвин Наталія Богданівна, кандидат філологічних наук, доцент, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Качак Тетяна Богданівна, доктор філологічних наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Головні герої твору є ключовими фігурами, які приваблюють чи відштовхують читача. Імена героїв теж впливають на реципієнта: посилюють інтерес до книги чи навпаки. Власні імена у художньо-образній площині тексту виконують функцію конкретного найменування, виступають засобами характеристики героя, відіграють важливу роль в емоційній оцінці персонажа читачем. Рецепція дітей, підлітків особлива, адже часто вони ототожнюють себе з героями, намагаються наслідувати їх поведінку, використовують імена, прізвиська та нікнейми.

Оперуючи терміном антропонім, маємо на увазі літературно-художній номен, який характеризує ім'я (прізвисько, прізвище, псевдонім) людини. Як відомо, нейтральні антропоніми співіснують поряд з промовистими. Сучасна антропоніміка досліджує принципи номінації персонажів у художніх творах, аналізує їх закодований ідейний зміст, символіку, розкриває авторські моделі називання персонажів. І це виправдано, адже «ім'я, прізвище, прізвисько, матронім присвоюються денотату-персонажу автором, і передусім від автора залежать основні функціонально-стильові параметри літературно-художніх антропонімів, що визначають його природу» [1].

Ґрунтовні дослідження в галузі літературної ономастики здійснили у своїх працях О. Антонюк, Г. Аркушин, С. Богдан, Л. Белей, Г. Бучко, І. Герус-Тарнавецька, А. Зубко, Ю. Карпенко, І. Качуровський, В. Кухаренко, Л. Масенко, В. Німчук, Ю. Редько, Л.Скрипник, І. Франко, М.Худаш, П. Чучка та ін. Незважаючи на це, поза увагою дослідників залишається науковий аналіз художніх антропонімів у сучасній підлітковій літературі. Ми намагалися заповнити цю лакуну й запропонували результати дослідження авторського ономастикону Олени Рижко - сучасної української письменниці, яка пише про та для підлітків [2]. Основну увагу приділили класифікації використаних у прозі авторки антропонімів відповідно до їх стилістичного навантаження, однак грунтовного дослідження потребують номени кожного тексту. Аналіз художніх антропонімів у повісті-детективі «Король Даркнету» О. Рижко - у цій розвідці.

«Король Даркнету» Олени Рижко - твір, в якому поєднана психологічна повість і детективна історія. Це не нова практика в літературі загалом, але у прозі для юних не так багато письменників, які вдаються до такого прийому. Специфіка номенів у «Королі Даркнету» зумовлена поетикою детективного жанру, обраною темою твору. Авторка використовує вигадані імена та їх усічені варіанти, зменшенно-пестливі форми, прізвиська, нікнейми. Письменниця розкриває тему даркнету (тіньовий сегмент інтернету, «неформальне спілкування, без цензури і "супроводу" спецслужб»), хакерства, як субкультури, доступної тільки обраним, але привабливої для багатьох.

Образи крутої хакерки Летти (Ванільки) та примарного, міфічного Короля Даркнету є символом найвищого прояву хакерської майстерності. Романтичні образи Стефи та Яра, їх стосунки, «пригода» - маркер читацького інтересу підлітків та юнацтва. Є тут образ відважного й безкомпромісного поліцейського Данила; нетрадиційний для підлітково-юнацької літератури образ сильного духом, одержимого служінням людям, але нещасного в особистому житті убитого журналіста Петра Кочета.

У тексті повісті є багато імен (повних та їх скорочених варіантів): Петро, Олег, Яр, Ден, Лев, Святик, Тимоха, Стас, Стефанія, Леся, Римма, Серафима, Летта, Ірка. Як правило, різні варіанти імені використано залежно від описаної ситуації. Так, варіантами імен головних героїв є Стефа - Стефця - Стефанія, Яр - Ярослав: «Стефа - Стефанія Добровольська - майбутня володарка Пулітцера у сфері фешн-журналістики ... Це, Стефцю, - справжня прогулянка. Вона, звичайно, відрізняється від дефілювання між магазинами в центрі, - усміхнувся Яр» [3]. «Ярослав Ковальчук - Яр ... Йому сімнадцять, і він - справжній красунчик» [3]. Це давні імена, оригінальні та символічні.

На окрему увагу заслуговує номен міфічного Вершника Апокаліпсису або Короля Даркнету. Авторка використовує його у заголовку повісті-детективу, інтригуючи читача й спонукаючи сумніватися разом зі Стефою: «А що коли Король Даркнету - ні разу не король?». Цю загадкову особу хакера найвищої категорії без імені та прізвища у творі спочатку названо за допомогою абстрактної лексики: профі, спец, монстр. Такі номени у характеристиці цього безіменного героя-хакера використовує Летта. Стефа називає його королем у переносному значенні. Ще одна влучна назва міфічного хакера пов'язана з есхатологічним образом вершника на вогняному коні, який символізує кінець світу: «- Ти, часом, не про Вершника Апокаліпсису говориш? Він - монстр над монстрами! Його цифровий підпис у кодах завжди відсилає до вершника на вогняному коні. Тому й прозвали так» [3]. Вершник Апокаліпсису був тією останньою кінцевою інстанцією, куди могли звернутися люди в безвихідних ситуаціях, наприклад, вбивства чи безслідного зникнення людини. Наприклад, як у випадку Ярослава та Стефи, які таємно розслідували загадкове вбивство Петра Кочета.

Історія Скарлет (Летти) - історія зацькованої дівчинки, яка змогла вистояти і заставити інших поважати її, «шукати її прихильності, а ще більше - її умінь». Дівчинка з густезною шапкою дрібнесеньких (їх ніби на цвяшок крутили) кучерів та шоколадним кольором шкіри носила нетрадиційне ім'я. При першому знайомстві завжди просила не називати її офіційним іменем, іронічно уточнюючи, що вона не як Скарлет О'Хара, а як Скарлет Йохансон [3]. Скорочене Летта більше подобалося героїні й відповідало її роду заняття.

Олена Рижко активно використовує у своїх творах прізвиська (неофіційне особове іменування, яким середовище характеризує особу). Зазвичай номени на позначення прізвиська мають негативну семантику та використовуються з метою образи чи насмішки. Як не парадоксально, але у повісті «Король Даркнету» авторка обирає прізвисько Ванілька з позитивною семантикою, щоб якось реабілітувати непросту вдачу Летти, яка з дитячого садочка змушена була боротися за свою «інакшість»: «У неї був теплий сміх, наче какао з корицею й ваніллю, і це ще більше спантеличувало, бо геть не пасувало до іронії сказаного»[3]. Так сприйняла сміх Летти Стефа під час першої зустрічі. А юний хакер Стас давно вже називав дівчину ніжним словом Ванілька: «- Бо слухати її сміх - усе одно, що пити какао з ваніллю й корицею» [3]. Це промовиста деталь у системі характеротворення повісті.

Отже, художні антропоніми (імена, їх усічені варіанти, зменшенно-пестливі форми, відсутність імені, прізвиська) у повісті-детективі «Король Даркнету» Олена Рижко використовує з урахуванням жанрової і тематичної природи твору, специфіку рецепції юних читачів. Номени інтригують таємницями, є носіями символічних значень, виконують стилістичну, характеротвірну, семантичну й рецептивно-естетичну функції.

антропонім повість даркнет хакерство

Список використаних джерел

1. Белей Л.(1995) Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії ХІХ-ХХ ст. Ужгород: Патент.

2. Литвин Н., Качак Т. (2021) Авторський ономастикон Олени Рижко (на матеріалі повістей для підлітків). Лінгвостилістичні студії(15), 62-75.

3. Рижко О. (2018) Король Даркнету: повість-детектив. Київ: ВЦ «Академія».

Размещено на Allbest.ru