Теорія та практика поетизму в творчості Вітєзслава Незвала

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра східноєвропейських мов

Навчально-наукового гуманітарного інституту

Національна академія Служби безпеки України

Теорія та практика поетизму в творчості Вітєзслава Незвала

Ткаченко Анастасія Андріївна, старший викладач

Анотація

Вітєзслав Незвал є однією з найбагатогранніших творчих особистостей ХХ століття. Талановита людина, віртуоз поетичного слова, композитор, художник, поет за покликанням. Саме завдяки Вітєзславу Незвалу, Ярославу Сейферту, Їржі Волкеру та Костянтину Біблу чеська поезія вперше з'явилася на світовій арені.

Впродовж ХУІІ-ХУШ століть чеська література в умовах національного поневолення і онімечення освічених верств населення майже зовсім втратила зв'язок з живим розмовним мовленням. Чеським митцям потрібно було надолужувати втрачене у розвитку поетичної мови, щоб гармонічно розвиватися разом зі світовою поезією.

Безумовно, для докорінних змін, які були втілені В.Незвалом в життя, бурхливого розвитку поетичної мови було замало. В першу чергу повинно було змінитися світосприйняття. Ці зміни прийшли з початком Першої світової війни та потім із повоєнною революційною кризою.

Вітєзслав Незвал загострено відчував реалії тогочасного життя: війна, соціальна нерівність розумілися митцем як порушення прав людини. Митець чекав суцільної гармонії і щастя, тому у його свідомості і виник ідеал нового літературного напрямку "поетизму", який був проголошений В.Незвалом і К.Тейґе.

Чеський модерністичний напрямок "поетизм" (20-30 рр. ХХ ст.) або, як його ще назвали літературознавці, "французький сюрреалізм" - яскравий симбіоз футуризму і сюрреалізму, який орієнтувався на широку читацьку публіку. Пошуки нових проявів естетичного самовираження поетисти поєднали з мотиваційною настановою відчуття радості від життя. Основними ознаками "поетизму" є ліризм, емоційна безпосередність, різного роду асоціації, а також нові віршові структури.

Для Вітєзслава Незвала "поетизм" був перш за все теоретичним узагальненням його поетичного світобачення, власної творчої практики. Основою цього методу є нове усвідомлення сюжету та композиції в поезії. На перше місце виходить вільний розвиток поетичного образу, в основі якого лежить асоціативне мислення. Реальні враження заміняються особливими метафоричними зв'язки, саме тому виникає багатогранний життєвий сюжет. Тобто основною поетистичним художнім засобом стає такий метафоричний образ, де уявлення, що поєднуються, звучать як одне ціле. Виникає вірш у вірш, йдеться про політематичність творів.

Ключові слова: "поетизм", Вітєзслав Незвал, нова чеська поезія, модернізм, "французький сюрреалізм".

Tkachenko Anastasiia Andriivna senior lecturer of the Department of Eastern European Languages of the Educational and Scientific Humanitarian Institute, National Academy of the Security Service of Ukraine, Kyiv

THEORY AND PRACTICE OF POETISM IN THE CREATIVITY OF VITEZSLAV NEZVAL

Abstract

Vitezslav Nezval is one of the most versatile creative personalities of the 20th century. A talented person, a virtuoso of poetic words, a composer, an artist, a poet by profession. It was thanks to Vitezslav Nezval, Yaroslav Seyfert, Jirza Volker and Kostyantyn Bibl that Czech poetry first appeared on the world stage. During the 17th and 18th centuries, Czech literature, under the conditions of national enslavement and the dumbing down of educated sections of the population, almost completely lost contact with living spoken language. Czech artists needed to make up for lost time in the development of poetic language in order to develop harmoniously together with world poetry.

Undoubtedly, the rapid development of the poetic language was not enough for the fundamental changes that V. Nezval implemented in life. First of all, worldview had to change. These changes came with the beginning of the First World War and then with the post-war revolutionary crisis.

Vitezslav Nezval acutely felt the realities of life at that time: war, social inequality were understood by the artist as a violation of human rights. The artist was waiting for complete harmony and happiness, that's why the ideal of the new literary direction "poetism", which was proclaimed by V. Nezval and K. Teige, arose in his mind.

The Czech modernist direction "poetism" (20-30s of the 20th century) or, as it was also called by literary critics, "French surrealism" is a bright symbiosis of futurism and surrealism, which was aimed at a wide readership. The poet's search for new manifestations of aesthetic self-expression was combined with a motivational instruction to feel the joy of life. The main features of "poetism" are lyricism, emotional immediacy, various associations, as well as new verse structures.

For Vitezslav Nezval, "poetism" was primarily a theoretical generalization of his poetic worldview, his own creative practice. The basis of this method is a new awareness of the plot and composition in poetry. The free development of the poetic image, which is based on associative thinking, takes first place. Real impressions are replaced by special metaphorical connections, which is why a multifaceted life story emerges. That is, the main poetic artistic means is such a metaphorical image, where combined ideas sound like a whole. There is a poem after a poem, it is about the polythematic nature of the works.

Keywords: "poetism", Vitezslav Nezval, new Czech poetry, modernism, "French surrealism".

Вступ

Постановка проблеми. Найбільш яскравим проявом авангардизму на слов'янському ґрунті став "поетизм", специфічний напрямок у чеській культурі 20-30-их рр. ХХ ст., який, на думку багатьох дослідників, став визначною подією та предтечею народження сучасного постмодерного мистецтва. Концепт "поетизму" недостатньо досліджений і висвітлений в українському літературознавстві; у славістиці також бракує спеціальних досліджень цього явища в європейському мистецтві XX ст. Вважаємо, що звернення до обраної теми є безумовно актуальним і цікавим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічно- теоретичною основою наукової розвідки є праці українських та зарубіжних, зокрема чеських, учених, які досліджували літературний авангардизм та "поетизм", а саме: З.Геник-Березовської, Р.Гром'яка, Ю.Ковалів, Д.Наливайка, М.Червенки, О.Халоупки, К.Хватіка, З. Пешата, І.Забіяки та багатьох інших.

Метою статті є визначення основних характерних ознак літературного напрямку, який отримав назву "поетизм", в контексті європейських і чеських авангардних течій; аналіз поетистичної поезії В.Незвала, а саме його збірки "Пантоміма", як одного з найвизначніших представників цього напрямку в чеській літературі.

Виклад основного матеріалу

Найбільш відомою широкому загалу є друга збірка Вітєзслава Незвала і водночас програмний поетистичний маніфест - "Пантоміма" (1924). Це зібрання творів нового типу поетичної творчості. Намагаючись наповнити життям поетичне мистецтво, Вітєзслав Незвал додає у вірші розповіді про майстерні трюки комедіантів, яскраві курортні прогулянки екзотичними місцями, уявні романтичні подорожі у тропіках, преріях тощо, тобто саме там, де звичайна людина на той час не бувала. Авторство збірки “Пантоміма” є колективним. Їржі Свобода написав музику до книги, Їндржіх Штирський створив обкладинку та ілюстрації, Їндржіх Гонзл - автор епілогу, а Карел Тейґе (саме йому була присвячена "Пантоміма"), зробив художнє обрамлення та оригінальне типографічне оформлення “Пантоміми”. Колективне оформлення збірки є однією з визначальних характеристичних ознак збірки. Про мистецький контекст чеського "поетизму" говорить також велика кількість цитат з літературних та художніх критиків, письменників - Г.Аполлінера, С.Малларме, Ш.Бодлера тощо.

Саме у цьому, колективно стилізованому витворі, відображується нове поняття поезії, нове розуміння її суб'єктивності, особистості поета. Традиційна межа поезії в зв'язку з цим зникає, зникає межа між поетикою та іншими видами мистецтва, змінюється уявлення мистецтва взагалі: фільм, фотографія, типографія, а також, як вважалось раніше, "низьке мистецтво" - цирк, вар'єте стають основними формами відображення. Відновлюється взаєзв'язок з тими галузями образотворчого мистецтва, музики, театру, які самі по собі з точки зору традиційної естетики вважалися допоміжними, неважливими (образотворче мистецтво Сходу, мистецтво Африки, народні пісні, форми народного театру, пантоміма, клоунада та інше).

Вітєзслав Незвал згадує усі можливі поетичні тонкощі, програмне ессе, афоризми, фільмові чи музичні лібретто, типографічну поезію.На початку збірки вміщений розділ віршів за назвою "Абетка", у якому автор кожен чотиривірш присвячує окремій літері, яка нагадує митцю щось візуальне чи звукове. Митець спирається на зорові асоціації: "А - можна назвати простою халабудою", "В - помаранчевий плід світильника Чумацького Шляху", "Р - як табличка на роздоріжжі", "V - долоні, які створили миску із глини" іноді у авторській інтерпретації з'являються слухові асоціації: "Е - три лінії, протяжний тон звучить", "RRR - бубенці марширують" [1, S.372-373].

Вітєзслав Незвал на відміну від французького поета Артюра Рембо (сонет "Голосні") прагнув відобразити не розкриття кольору голосних, а їх поетичну реконструкцію.

"Сім'я арлекінів" - це лірична частина збірки, об'єднана улюбленою темою поетистичних 20-х років - світом ярмаркових та атракціонних забав ("Паноптикум", "П'єро - велосипедист").

Теоретичною програмною статтею, яка отримала назву "Папуга на мотоциклеті" проголошується новий спосіб творчості "органічний та фізіологічний ріст форми з уявлень та репродукування основних поетичних законів" [1, S.371], у "Папузі на мотоциклеті" "поети захоплювалися філософією" [1, S.371].

Разом із ліричними розділами "Тиждень в кольорах", "Екзотичне кохання", "Муза та коктейлі", автор додає до збірки водевіль під назвою "Лист на колесах", сценарій до фільму, так звану образотворчу поезію "Ада", а також сценарій до пантоміми.

Центральне місце у збірці займає ліро-епічна поезія, яка складається із сіми розділів під назвою "Дивовижний чарівник" (1922). Автор присвячує поему Їржі Магену. Від другого видання збірки "Пантоміма" твір "Дивовижний чарівник" знаходить своє місце у збірці "Вірші ночі" (1930). Починається поема чотиривіршем, написаним "немодерністичним" гекзаметром, який підкреслює основний мотив поезії та збірки в цілому. А саме - мотив "перетворення", запозичений з "Метаморфоз" Овідія. Головний герой - поет-чарівник, син озерної дами і тендітного анемона. Незвичайні і його пращури - гірські височини та земні глибини. Але реально обрамлення поеми - прогулянка автора вечірньою набережною, коли розігралась уява і перед очима пролетіло дивовижне життя.

Нічні блукання поета приводять нас до монастиря, де на основі християнських легенд та у полеміці з ними, як з цілою "аскетичною суворістю" чеського національного характеру з'являється легенда народження чарівника. У другому розділі "Родовід пращурів чарівника" поєднуються поетистичні емблеми - анемон, фонтан під землею, зала із сталактиту, місяць, вугільна шахта.

У третьому розділі "Пані з озера та юність чарівника", головний герой зустрічає пані та розповідає їй історію свого життя, у розділі "Революція" чарівник стоїть на чолі пролетарського повстання, а після перемоги зникає, потім працює на водотоці, питає риб у магазині на вітрині, чи не знають вони, де пані з озера. У п'ятому розділі, який має назву "Кохання" чарівник прокидається і кличе пані з озера, коханку, мати, завжди недосяжну, і розмовляє з нею.

У розділі "Катастрофа метаморфози чарівника та перевтілення у фонтан" чарівник потрапляє до лікарні, зустрічається зі смертю, життя знову описується від самого початку, тобто повертається до пращурів. В останньому розділі, який називається "Закінчення" знову бачимо початок поеми, поет йде Прагою і потік образів збирає у прямі формулювання, які ніби спрощували основні елементи тогочасного досвіду, зокрема від значення пролетарського мистецтва та повоєнного експресіонізму (поетизація дитинства, революція, кохання, хвороба, смерть) до образів робітників, що організовують "свою мрію у зоряну.свободу" [2, S.66].

У поемі в прекрасних образах показана чарівна сила поезії, а ще - внутрішні переживання людини, у якої здійснена мрія народжує нові мрії. Цей твір висвітлив цілий ряд особливостей незвалівської творчості, - і прихований у ньому революційний заряд, і бажання осягнути життя, таке прекрасне і водночас таке складне, співати про все, але співати про це "по-новому", даючи волю фантазії та уяві. З'являється ще одна тенденція: прагнення говорити на високі теми простою людською мовою.

Вихід збірки "Пантоміма" викликав справжню сенсацію. Критики- консерватори обурювалися зухвалістю автора, висміювала його. Прогресивна критика оцінювала збірку як позитивно, вважала, що це крок вперед, найкращий, найяскравіший зразок чеської поетичної творчості, нової тенденції у розвитку молодої чеської поезії [3, S.297].

Вершиною книги є “Дивовижний чарівник”: саме тут революція і поезія знаходять спільні риси в образі перетворення, метаморфози, і розуміються - перша суспільно, а друга в сфері людської психіки, як рушійні сили сучасності. Своєю формою і філософічністю “Пантоміма” зіграла важливу роль у формуванні чеського “поетизму”, створивши основні естетичні ознаки специфічного напрямку у чеській літературі.

Висновки

поетизм незвал

Творчість Незвала - своєрідна єдність найкращих традицій чеської та світової поезії. Літературний спадок митця численний, різноманітний, багатожанровий. Збірки митця не схожі на традиційні книги, вони не подібні тихим вернісажам, де відібрані визначені експонати. У нього це різнокольорова мішанина ліричних мініатюр, прозових віршів, пантомім, сценок драматичного характеру для театрів і радіо, лібрето для балетів, літературних основ для кінофільмів, дитячих книжок, літературних ессе і літературознавчих монографій. Ознайомлюючись з ними, ніби потрапляєш у творчу майстерню, де вирує робота, де все сповнене фантазією і чарами поетичного таланту.

Підсумовуючи, слід зауважити, що творчість письменника Вітєзслава Незвала підтвердила його власну думку, що плідний експеримент переходить у свою класичну стадію, а цьому передують пошуки та експериментування. Головними темами творчості митця є: тема дитинства і дитячого бачення світу, рідний місця поета, магія буденних речей, тема людини-митця і тема єдності поета зі світом.

Основними принципами художнього відображення матеріалу є принцип "панорами" і пісенності. Вся творчість Вітєзслава Незвала - від казкових мініатюр до величезних поем є мапою щастя, прославлення єдиної у світі найбільшої цінності - життя. І саме в цьому творчому хаосі чітко вимальовується основа справжньої поезії - простої і яскравої, в якій з'являється реальне життя ХХ століття. Усі старання Вітєзслава Незвала були призначені для того, щоб відобразити і тогочасне суспільне життя із його історією, конфліктами, надіями, щасливими моментами, тобто життя, справжнє, таке, яке воно є.

Література

1. Chvatik K. Poetismus / K. Chvatik, Z. Pesat. - Praha: Cs spisovatel, 1967. - 381 с.

2. Ceska literatura od pocatku k dnesku / J.Lehar, A. Stich, J.Janackova, J.Holy. - Praha: NLN, 1996-1998. - 1078 s. ^

3. Pesat Z. Mezi proletarskou poezii a poetismem / Z. Pesat. - Praha: Ceska literatura, 2002. - 506 s.

References

1. Chvatik, K., Peshat, Z. (1967). Poetism. Prague: Cz. Writer. [In Czech].

2. Lehar, J., Stich, A., Janachkova, J., Holy, J. (1996-1998). Czech literature from the beginning to today. Prague: NLN. [In Czech].

3. Peshat, Z. (2002). Between proletarian poetry and poetism. Prague: Czech literature. [In Czech].

Размещено на Allbest.ru