Задачі менеджменту в XXI столітті

Размещено на http://allbest.ru/

Лекція 1. Мета, роль та значення менеджменту в організації. Задачі менеджменту

1. Мета, роль та значення менеджменту в організації

У загальному розумінні менеджмент (від англ. management управління) - це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Менеджмент - це вид діяльності, це управління людьми і виробництвом, для досягнення цілей організації (прибутку).

Менеджмент - управління (планування, контроль, регулювання), керівництво, організація виробництва. Це сукупність принципів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань, поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку тощо).

На сьогоднішньому ринку з його запеклою конкуренцією організація може в будь-який момент зазнати невдачі. Але щоб це передбачити і не допустити існують менеджери. Вони наполегливо працюють, щоб фірма мала прибуток, щоб досягла певного розвитку.

Вони не досягають цього безпосередньо. Поставлені цілі досягаються завдяки зусиллям інших. Менеджери забезпечують вміле і належне планування, підтримання ефективної діяльності, створюють сприятливе середовище для продуктивної праці.

Часто виникає питання чи англійське менеджмент та українське управління тотожні? До недавнього часу менеджмент розглядався як управління бізнесом.

Бізнес - це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом - (business management) це управління комерційними господарськими організаціями.

Більшість вчених вважає, що управління в своєму основному розумінні існує давно - часів появи людства, коли одна людина заставила іншу робити щось таке певне визначене. Тобто практика управління така ж давня як існування людства. Навіть первісні люди жили організованими групами - примітивними формами організації і обов'язково хтось був вожак цієї групи і йому всі підкорялись.

Джерела сучасного менеджменту знаходимо в діях Мойсея при виведенні ізраїльтян з Єгипту, Олександра Македонського при управлінні військами, в Древньому Китаю “Трактат про військове мистецтво” (Сунь - Цзи). Стародавні вчені встановили важливі принципи менеджменту, як управління, встановили основні ідеї, які є близькими до основ сучасного менеджменту.

Однією з найбільш давніх цивілізацій є шумерська культура, відома своїми письмовими документами, складеними 3000р. до н.е. Жерці в шумерському місті Ур (на території сучасного Іраку) подавали у визначеному порядку звіти головному жерцю. За сучасною термінологією ці дії можна кваліфікувати як адміністративний контроль на основі звітності.

Вже шумери усвідомлювали необхідність організаційного контролю. Контроль - одна із п'яти функцій менеджменту. Власне шумерські рахунки інвентаризації і другі звіти є найдавнішими письмовими документами в світі.

У стародавніх римлян також є чимало прикладів ефективного управління.

Найвідоміший із них - реорганізація імперії імператором Діоклетіаном. Ставши на престол в 284р. до н.е. він зрозумів, що його імперія стала некерованою, надто багато питань імператор змушений був вирішувати особисто. Тому він змінив стару структуру управління, запропонував нову з більшою кількістю рівнів управління. Це дозволило більш оптимально (раціонально) зробити співвідношення такого важливого принципу управління, як централізація влади і протилежне йому децентралізація.

Важливий внесок в формування передумов управлінської теорії зробила церква, запровадивши описи обов'язків священнослужителів різних рівнів. Чітке формування їх обов'язків забезпечувало надходження інформації (розпоряджень) від Папи Римського до мирян, тобто була створена ефективна комунікаційна мережа (комунікації - це обмін інформацією). Таким чином, давні цивілізація та церква подають приклади ефективної практики управління.

Більш динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту проявився в період розвитку капіталізму. Це наочно проявилося в історії Великобританії - в період з 1700 по 1785 рр., коли в організації виробництва пройшли суттєві зміни. У XVIII - му столітті спочатку виникла система кустарної промисловості, коли виробники виготовляли продукцію у власних домівках. Але через деякий час з'явились підприємливі люди, які пропонували забезпечити кожного виробника необхідними матеріалами за умови сплати їм визначеної суми за кожну виготовлену одиницю продукції.

Поступово технічний прогрес привів до фабричної системи, для якої характерним є розміщення під одним дахом багатьох верстатів, що працювали за допомогою енергії. Управління при фабричній системі характеризується перш за все суворим контролем операцій в процесі вироблення продукції. Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкладений капітал. Тому велика увага приділялась спрощенню виробничих операцій, скороченню відходів, спонуканню працівників підвищувати продуктивність.

Це викликало появу наукових методів управління.

В першій половині XX ст. отримали розвиток чотири школи управлінської думки.

Хронологічно вони можуть бути подані так:

- школа наукового управління;

- класична (адміністративна) школа;

- школа людських стосунків (гуманних стосунків) або поведінкова школа ;

- кількісна школа.

На межі XIX і XX ст. розвиток виробництва змусив керівників зосередитися на розробці більш раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами і фінансами.

Ця проблема постала в двох аспектах (напрямах):

- як збільшити продуктивність за рахунок полегшення виконуваної роботи;

- як мотивувати працівників, щоб вони скористались перевагами нових методів.

Метою менеджменту являється вивчення принципів, методів, способів і прийомів управління, що сприяють ефективній діяльності підприємства.

По-перше, це підвищення ефективності виробництва, в першу чергу - підвищення продуктивності праці. Підприємство одержує прибуток в результаті функціонування таких функцій як маркетинг, інновації, інвестиції і др. По-друге, менеджмент дає можливість уникнути фінансових потрясінь в умовах ринку. В умовах конкуренції важливо не тільки одержати прибуток, але і створити умови для дальшого функціонування підприємства. По-третє, менеджмент дозволяє знизити рівень соціальної напруги на підприємстві і в суспільстві взагалі.

2. Задачі менеджменту в XXI столітті

Якщо розглядати сучасний етап розвитку теорії менеджменту в економічно розвинутих країнах, то можна відзначити традиційне тяготіння вчених та менеджерів до тієї чи іншої складової частини. Так в США теоретичні розробки і практичне їхнє впровадження базується на “тейлоризмі”, в Німеччині, Швеції та Японії переважають погляди прихильників “руху за гуманні стосунки”.

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є наступні принципові положення:

1) застосування системного підходу в управлінні (теорія систем).

Підприємство (організація) представляється як система найвищого порядку складності, складовими частинами якої є люди. Організацію, підприємство як і будь яку систему (механічну, біологічну) характеризують взаємозалежності між елементами. Вся система не обов'язково покращується, якщо стає більш ефективною лише одна її частина. У будь-якій системі важлива робота її в цілому.

Недолік підходів різних шкіл до управління полягає в тому, що вони концентрували увагу лише на якомусь одному важливому елементі. Сучасний підхід до управління розглядає його ефективність як результат дії багатьох факторів. Саме тому теорія систем інтегрувала вклади всіх шкіл і представляє собою не набір якихось принципів для керівників, а спосіб мислення відносно організації і управління.

2) Застосування ситуаційного підходу в управлінні.

Даний підхід розширив практичне застосування теорії систем. Центральним його моментом є ситуація, тобто набір обставин, які сильно впливають на організацію в конкретний період часу. Організація і методи управління визначаються даною ситуацією. Змінюються ситуації - змінюються методи. Таким чином, у відповідності до ситуаційного підходу вся організація управління підприємством - це відповідь на різноманітні за природою змінні, що характеризують конкретну ситуацію.

На відміну від всіх попередніх способів управління колективними діями ситуаційний підхід передбачає постійне оновлення організації з конкретною ситуацією.

3) Орієнтація менеджменту на інновацію, інтеграцію і інтернаціоналізацію.

Інновації. Високі темпи науково-технічного розвитку висунули на перший план ті системи управління, які можуть швидко освоювати результати нововведень. В майбутньому ефективною буде не та організація, яка добре працює сьогодні, а та, яка орієнтована на постійні нововведення.

Інтеграція. Вона має глибокий зміст. Один із її напрямів - інтеграція організації і особистості. Фірма розглядається як живий організм, який складають люди, об'єднані спільними інтересами (метою, цінностями). Сьогодні майбутнє за таким управлінням, яке мобілізує активність працівників, заставляє їх думати над способами роботи, об'єднувати свої зусилля.

Інтернаціоналізація. Передбачає необхідність міжнародного співробітництва в сфері управління.

4) Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.

Це пояснюється тим, що саме менеджмент створює економічний і соціальний розвиток суспільства. Організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому вони функціонують, щодо забезпечення ефективності, зайнятості, прибутковості, захисту оточуючого середовища, безпеки культури, освіти, охорони здоров'я. Бізнес повинен добровільно відгукуватися на соціальні потреби. Сьогодні важливого значення набуває етика бізнесу.

Відомий автор праць по менеджменту П.Друкер в своїй книзі. «Задачі менеджменту в XXI столітті» представляє новий погляд на майбутнє теорії і практики менеджменту . В майбутньому столітті головним фактором стане продуктивність працівників розумової праці. Тому необхідно сьогодні шукати відповідь на питання чим визначаються продуктивність розумової праці , як добитись Ії підвищення, як управляти робітниками розумової праці і чи можна ними управляти взагалі, як використати досвід менеджменту в особистій кар'єрі.

Нова парадигма менеджменту стверджує:

1. Менеджмент це специфічна певна структура кожної організації

2. Замість пошуків єдиного правильного шляху організаційної структури , менеджменту необхідно навчатись виявляти, будувати і перевірити на практиці організаційні структури які відповідають поставленим завданням

3. “ Людьми не потрібно управляти” - завдання менеджменту - направляти людей.

4. Мета - створити максимально продуктивними специфічні навики і знання кожного окремого робітника.

Менеджмент існує ради результатів, яких організація досягає в зовнішньому середовищі.

Менеджмент повинен визначати, яких результатів необхідно досягнути: менеджмент повинен мобілізувати ресурси організації для досягнення цих результатів . Менеджмент існує для того, щоб кожна організація комерційне підприємство, церква, університет чи лікарня мало можливості досягнути результатів в зовнішньому середовищі за межами організації

Нові реалії XXI століття в політичній і соціальній сфері створюють необхідність використання стратегічного менеджменту. До них відносяться такі як :

1. різне зниження народжуваності в розвинутих країнах;

2. зміни визначання ефективності;

3. глобалізація конкуренції;

4. зростаюча невідповідність між економічною глобалізацією і політичним відокремленням;

5. зростання ролі інформаційних технології.

Сучасна теорія управління розглядань менеджмент як одні із головних ресурсів розвитку окремих країн і цивілізації в цілому.

3. Проблеми розвитку менеджменту в умовах України

В зв'язку із прийняттям Основного закону країни - Конституції України, в якій встановлені закони, права , норми, нові форми власності, інтенсивно змінюється практика управлення.

На даний час в Україні спостерігаються активний процес ринкових перетворень, значний ріст фірм, нових підприємств, організації з приватною формою власності , які займаються підприємницького діяльністю, бізнесом. Перехід до ринкової економіки створив одну із глобальних проблем в Україні - створення цивілізованої системи управління ринковою економікою, яка дозволила б на основі права і конкуренції успішно розвиватись організаціям, підприємствам, колективам, соціальним групам, особистості .

Для того щоб в Україні досягти результатів рівні цивілізованих країн, необхідно :

1. Створити умови для зміни командно - адміністративної системи і методів управлення на сучасний менеджмент, як в рамках фірм, організацій так і в рамках держави.

2. Гнучко поєднувати методи ринкового регулювання з державним регулюванням соціально - економічних процесів.

3. Активно розвивати бізнес і підприємництво, де основним регулятором являвся бізнес і відносини в ньому.

4. Формулювання і функціонування ринкових господарюючих суб'єктів як відкритих соціально - орієнтованих систем.

5. Поступове створення середнього класу і усвідомлення більшістю ролі демократії і права в покращенні життя народу Україні.

В державному секторі економіки до сих пір в основному переважає командно - адміністративна, а порою авторитарна система, стилі і методі управління. Керівний управлінський склад - це спеціалісти, в основному віком 50 - 60 років, які мають великий досвід управління, мають свій стиль, погляди і навики. Але є вже позитивні процеси, коли молоді менеджери і спеціалісти ринкової економіки все частіше і активніше проникають в сферу влади, в сферу управління. Вони швидше всіх зрозуміли і стали засвоювати менеджмент в підприємництві і бізнесі на підприємствах і фірмах як з приватною так і державною формою власності. Таким чином, не дивлячись на проблеми і труднощі, менеджмент в Україні поступово розвивається. Вже є хорошій досвід роботи в фінансовій, комерційній діяльності, в страховому бізнесі, в туристичному, в шоу - бізнесі, в рекламній діяльності. Є деякі успіхи в виробничому менеджменті, в інноваційній діяльності, в сфері інформаційних послуг.

Але вирішальний успіх ще попереду, коли в сферу виробництва, підприємства і бізнесу прийдуть молоді професіональні управлінці з новим мисленням, підходами до знання сучасного менеджменту.

Превалювання політичного аспекту в розвитку економіки України створює труднощі менеджменту. Економічні зв'язки часто попадають в залежність від політичних процесів, які затрудняють комунікації, створюють атмосферу невизначеності при інвестуванні, часом спостерігається перебільшення національних цілей і особливостей в економіці. Процеси розвитку ринкових механізмів проходять не рівномірно по різних регіонах. При цьому існує розвинута в Україні здатність до благодіяльності і спонсорства. В складних ситуаціях перехідного періоду менталітет українського народу грає певну роль в вирішенні проблем при реконструкції управлення.

Лекція 2. Менеджер - професійній керівник. Кваліфікаційна характеристика менеджера

1. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту

Кожне підприємство (організація) - це складна виробнича система, в якій вирішується цілий комплекс завдань. Організація такої роботи полягає у вмілому розподілі цих завдань між виконавцями відповідно до їх функціональної приналежності. Виділення цих завдань в окремі види робіт пов'язане з розподілом та кооперацію праці як неодмінним фактором вдосконалення трудових процесів в умовах масштабності виробництва, наявних великих потоків інформації тощо. В менеджменті відносно відокремлені види управлінської діяльності відображаються функціями, до яких класично відносять планування організацію, мотивацію, контроль та регулювання (координацію).

Менеджер перш за все повинен вміти формувати мету (ціль) роботи, тобто займатися її плануванням. Сучасний керівник має володіти різноманітними способами організаційного планування, з допомогою яких він може прийняти своєчасні, науково - обґрунтовані рішення.

Функції менеджменту виникли в результаті поділу та спеціалізації праці. Функції менеджменту беруть активну участь у здійсненні будь - якого управлінського рішення.

Під плануванням розуміють відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

В менеджменті існує два види планування: стратегічне планування і планування реалізації стратегій.

Стратегічне планування визначає те, чого і коли хоче досягнути організація. Але для виконання її цілей важливо знати, як реалізувати стратегію. Тобто існує необхідність розроблення тактичних і оперативних планів поточної діяльності, планування потреби в ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових), планування конкурентоспроможності підприємства, розроблення бізнес - планів тощо.

Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства шляхом координації дій працівників її трудового колективу, враховуючи наявну формальну та неформальну її складові, формуючи корпоративний дух. У центр уваги при цьому менеджмент ставить людину, працівника. Функція організації включає організацію колективної праці по досягненню місії підприємства, розподіл повноважень, вибір і здійснення раціональних форм організації управління, владний вплив на підлеглих, ведення діловодства, підтримання організаційної культури.

Функція мотивації передбачає використання ефективних систем мотивації та оплати праці, а також підтримання сприятливого соціально - психологічного клімату в колективі.

Контроль - одна із важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи. Контроль - це багатоаспектне поняття. Він є обов'язковою функцією менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами. Суть контролю полягає в визначенні критеріїв, яких повинна досягти організація, і в аналізі проходження та здійснення певних операцій, пов'язаних з реалізацією планів та програм, використанні одержуваної інформації для коригуючих дій. Функція контролю передбачає оперативне контролювання, додержання технології, контролювання охорони праці та техніки безпеки, контролювання якості продукції, забезпечення норм природоохоронного законодавства, контроль виконання рішень, підтримання виконавської дисципліни тощо.

Функція регулювання та координації передбачає оперативне регулювання та диспетчеризацію діяльності, усунення відхилень в діяльності організацій.

2. Функціональний аналіз діяльності менеджера

Основне завдання менеджерів полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб працюючі вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною втратою грошових ресурсів, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.

Змістом діяльності менеджера є процес реалізації функцій планування, організації, мотивації, контролю і координації.

Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому рівні управління найбільш важлива функція мотивації.

В той же час менеджери всіх рівнів витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координацію, мотивацію і контроль разом взяті. Управління діяльності передбачає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.

Менеджер виконує наступні функції: адміністративну; стратегічну; експертно-консультативну; представницьку; виховну; комунікативно-регулюючу; інноваційну.

Так, у ролі адміністратора, менеджер виконує свої повноваження для забезпечення діяльності системи в відповідності до цілей організації та суспільства в цілому.

Виконуючи адміністративну функцію менеджер розробляє та реалізує кадрову політику, зокрема, комплектує штати, здійснює добір, навчання, розставлення та переміщення кадрів. До того ж, менеджер реалізує всі функції управління.

Особливу роль при цьому відіграє стратегічне планування та контроль.

Контроль в діяльності менеджера повинен відповідати наступним вимогам:

- контроль повинен бути постійним;

- контроль повинен бути об'єктивним ;

- контроль не повинен бути тотальним (оскільки це губить у робітників всіляку самостійність, а також схильність до ініціативи);

- контроль повинен здійснюватись відкрито (підлеглі повинні знати, хто їх контролює, в якій формі, та якими засобами реалізується контроль);

- контроль повинен бути економічним;

- контроль є проявом уваги до робітника (хто не контролює, той не цікавиться досягненнями свого персоналу);

- результати контролю повинні бути доведені до виконавців.

В основі стратегічної функції лежить планування та прогноз можливих подій як у сфері діяльності конкретного менеджера, так і стосовно організації в цілому. Реалізація цієї функції пов'язана, з одного боку, із встановленням найближчих планів, з іншого - із визначенням роботи на перспективу.

Визначають три напрями реалізації експертно-консультативної функції:

1. Реалізація професійної компетентності. Професійна компетентність менеджера обумовлює ефективність його дій не тільки у виробничо-економічній, комерційній сферах функціонування організації, а й стосовно сфери міжособистих відносин.

2. Делегування повноважень - передавання менеджером окремим підлеглим деяких своїх прав та відповідальності, що стосуються виконання тих чи інших завдань;

3. Використання у повсякденній роботі менеджера елементів консультування, проведення з ними співбесід і т.п.

Здійснюючи представницьку функцію, менеджер представляє свій колектив на різних рівнях внутріорганізаційної вертикалі та горизонталі.

Можливий також і між організаційний вид реалізації даної функції у взаємовідносинах із зовнішніми партнерами.

Виховну функцію менеджер здійснює шляхом його реальних повсякденних вчинків.

Основу виховної функції складають:

- принцип єдиної моралі, який означає визнання менеджером тієї обставини, що моральні норми, на які належить орієнтуватись людям у повсякденному житті (і в самій організації), слід застосовувати в абсолютно рівному ступені як керівником, так і підлеглим;

- єдність слова і справи менеджера;

- використання фундаментальних законів соціального навчання людей;

- адаптація робітників до колективу;

- культура внутріорганізаційних відносин;

- створення і підтримка в колективі позитивних традицій.

Менеджер створює атмосферу психологічного комфорту в колективі, основними елементами якого є:

- відчуття безпеки у робітників;

- відсутність у робітників неспокою за майбутнє;

- оптимістичний погляд на події, що відбуваються в колективі;

- бажання зберігати членство в організації;

- впевненість в підтримці і захисті з боку керівництва та колег у складній ситуації.

Сутність комунікативно-регулюючої функції менеджера полягає в регулюванні і координації індивідуальних зусиль членів організації з подальшою трансформацією на переводом в єдиний упорядкований організаційний процес.

Виділяють наступні сфери комунікативної взаємодії керівництва з персоналом:

- найняття на роботу (мета комунікації в даному випадку - переконати потенційного робітника в перевагах роботи на даному підприємстві, а також отримати певне враження про претендента на роботу);

- орієнтація (мета комунікації - забезпечення робітника необхідною інформацією про його робочі функції та ролі в організації);

- індивідуальна оцінка (за допомогою комунікації менеджер повідомляє підлеглому свою оцінку його вкладу в діяльність підприємства);

- особиста безпека (комунікація дозволяє надати робітникам інформацію про заходи та ступінь їх безпеки в трудовому процесі);

- дисципліна (мета комунікації - ознайомлення робітника з правилами та інструкціями підприємства).

До причин неефективності комунікації можна віднести :

- несприятливий соціально - психологічний клімат у колективі

- особисті аспекти;

- неповнота інформації, яка сприймається;

- погана структура повідомлень;

- відсутність зворотного зв'язку;

- слабка пам'ять.

3. Управлінські ролі менеджера

Діяльність менеджера, пов'язану з міжособистими комунікаціями, інформацію і прийняттям рішень, визначають слідуючи ролі:

- міжособисті ролі (головний керівник , лідер, сполучна ланка);

- інформаційні ролі (приймач інформації, розповсюджувач інформації, представник інформації);

- ролі стосовно рішень (підприємець, той що ліквідує перешкоди, той що розподіляє ресурси, ведучий переговори).

Міжособисті ролі включають слідуюче:

- головний керівник - це символічний голова який виконує звичайні обов'язки правового чи соціального характеру;

- лідер - відповідальний за мотивацію і активізацію підлеглих , за набір, підготовку працівників і пов'язані з цим обов'язки;

- сполучна ланка - забезпечує роботу мережі зовнішніх і внутрішніх контактів і джерел інформації, що надають інформацію і надають послуги.

Інформаційні ролі включають слідуюче:

- приймач інформації - держіть спеціалізовану інформацію (в основному поточну) для використання в інтересах справи, виступає як центр зосередження внутрішньої і зовнішньої інформації, що надходить в організацію;

- розповсюджувач інформації - передає інформацію, отриману із звичайних джерел або від інших людей - членів організації, частина цієї інформації носить фактичний характер, інша вимагає інтерпретації фактів;

- представник інформації - передає інформацію для зовнішніх контактів щодо планів, політику дій, результатів роботи організації, діє як експерт з питань даної галузі.

Ролі, пов'язані з прийняттям рішень :

- підприємець - вишукує можливості в межах самої організації і за її межами, розробляє і запускає проекти змін, контролює розробку проектів;

- той, що ліквідує перешкоди - відповідає за корегувальні дії, коли організація має важливі та не сподівані перешкоди;

- той, що розподіляє ресурси - відповідальний за розподіл різноманітних ресурсів організації, що фактично полягає в прийнятті або схваленні всіх значних рішень в організації;

- ведучий переговори;

- відповідальний за представництво організації на всіх важливих переговорах.

Таким чином, робота менеджера складається із:

- комбінації декількох ролей;

- ці ролі на практиці взаємозалежні і взаємодіють;

- важливість цих ролей змінюється у залежності від рівня управління;

- ролі, що виконуються керівником, визначаються обсягом і змістом його роботи.

4. Вимоги до сучасного менеджера

Якості, які необхідні менеджеру , поділяють на три групи:

- професійні,

- особисті,

- дякові.

До професійних належать ті, що характеризують будь - якого освіченого фахівця і володіння якими є лише необхідною передумовою виконання ним обов'язків менеджера :

До них належать :

- високий рівень освіти, виробничого досвіду, компетентності у відповідній професії;

- широта поглядів, ерудиція, глибоке знання як своєї , так і суміжних сфер діяльності;

- прагнення до постійного самовдосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишні дійсності; .

- пошук нових форм і методів роботи, допомога навколишнім їхнє навчання;

- вміння планувати свою роботу.

Виділяють три групи навичок, що складають основу професіональної діяльності керівника:

- концептуальні (на вищому рівні їх частка складає до 50%);

- між особисті;

- спеціальні (технічні), на нижчих рівнях управління їх частка також складає близько 50 %.

Здатність концептуально мислити в сфері управлення обумовлена в чималому ступені характером освіти. Невипадково, що в США лише 2 % вищих керівників фірм - інженери , а інші - юристи , економісти, психологи, менеджери. У наших кратні картина зворотна : на початок 90-х р. 85% керівників мали технічну освіту, 13% - економічну, 2 % - гуманітарну.

Особисті якості керівника в принципі мало чим повинні відрізнятись від особистих якостей інших працівників, які бажають щоб їх поважали , тому володіння позитивними особистими якостями теж всього лише передумова успішного керівництва.

До них належать:

- фізичне і психологічне здоров'я;

- високий рівень внутрішньої культури;

- чуйність дбайливість;

- доброзичливе відношення до людей;

- оптимізм;

- впевненість в собі.

Однак керівником роблять людину не професійні або особисті, а ділові якості, до яких необхідно віднести:

- уміння створити організацію, забезпечити її діяльність усім необхідним, ставити і розподіляти серед виконавців задачі, координувати і контролювати їхнє здійснення, спонукати до праці;

- енергійність, домінантність, честолюбство, прагнення до влади, особистої незалежності, лідерства, сміливість, рішучість, напористість, воля , вимогливість, безкомпромісність у відстоювання своїх прав;

- контактність, комунікабельність , уміння привертати до себе людей, переконати в правильності своїй точку зору, повести за собою;

- цілеспрямованість, ініціативність, оперативність у рішення проблем, уміння швидко вибрати головне і сконцентруватися;

- відповідальність, здатність управляти собою, своєю поведінкою, робітниками, часом , взаєминами з навколишніми;

- прагнення до перетворень, нововведень, готовність йти на риск самому і вести за собою підлеглих.

Вимоги до керівників у відношенні цих якостей не с однаковими на різних рівнях управлення. На нижчих, наприклад, у більшому ступені цінується рішучість, комунікабельність, деяка агресивність , на вищих - на перше місце висувається уміння стратегічно мислити, оцінювати ситуацію, ставити нові цілі, здійснювати перетворення, організувати творчий процес підлеглих. В цих умовах доцільність всього орієнтуватись на вимоги посадових інструкцій або паспорта робочого місця менеджера.

Поведінка менеджерів повинна відрізнятись наполегливістю готовністю до сприйняття і передачі інформації, раціональністю, груповою роботою, старанністю і точністю, чесністю, справедливістю, гумором, прагненням до контактів, готовністю правильно реагувати на обґрунтовані заперечення, а також готовністю до прийняття рішень, самокритичністю, самоконтролем, впевненістю в манері поведінки, тактовністю, повагою до людей , позитивним відношенням до суперництва, орієнтованість на досягнення поставлених цілей.

менеджмент ситуаційний навчальний системний

Лекція 3. Організація навчального процесу при підготовці спеціалістів напряму “Менеджмент”

1. Організація навчального процесу на кафедрі менеджменту Черкаської філії Європейського університету

На сучасному етапі в Україні спостерігаються активний процес ринкових перетворень, значний ріст кількості фірм, нових підприємств, організацій з приватною формою власності, які займаються підприємницької діяльністю, бізнесом.

Однією із проблем появилась підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які могли б успішно працювати в нових , ринкових умовах..

Менеджер - це практична професія, спеціальність, але щоб її засвоїти, необхідний цілий комплекс знань, умінь, навиків в області економіки, соціології, фінансів, психології, педагогіки , ділового адміністрування, та інноваційної діяльності тощо.

В Україні крім вищих навчальних закладів є ціла низка недержавних вищих навчальних закладів по підготовці менеджерів. Створена Асоціація недержавних навчальних закладів, які здійснюють на конкурентний основі надання населенню освітніх , особливо в підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації, в першу чергу спеціалістів менеджерів в сфері підприємництва і бізнесу.

Одним із ведучих, головних вузів в Україні в цьому напрямі є Європейський університет. Європейській університет , заснований в 1991 році - один із перших недержавних вищих навчальних закладів Україні. З часу свого заснування університет веде підготовку кадрів, які здатні ефективно працювати в ринкових умовах в сфері економіки , комп'ютерних наук на інформаційних технологій. Він є один із ведучих вищих навчальних закладів України, по підготовці кадрів з менеджменту кваліфікація випускників університету відповідає найвищим стандартам. Європейський університет має високий авторитет в освітянських і ділових колах України.

Університет ліцензований та акредитований Міністерством освіти і науки України за IV-м найвищим рівнем акредитації.

Студенти навчаються за програмами і планами, розробленими провідними вченими українських навчальних закладів та Національної академії наук України з врахуванням подібних програм вищих навчальних закладів Німеччини, США, Канади і Фінляндії.

В Черкаській філії кафедри менеджменту є однією із ведучих кафедр по випуску спеціалістів - менеджерів.

В процесі навчання майбутні менеджери вивчають „Основи менеджменту”, „Організацію підприємництва і бізнесу”, „Операційний менеджмент”, „Управління персоналом”, „Контролінг”, „Логістику”, „Стратегічний менеджмент”, „Інвестиційний менеджмент”, „Ризи-менеджмент”, „Безпеку економії”, „Антимонопольне право”.

Поряд з цим велике значення надається дисциплінам загальноосвітньої підготовки („Історія України”, „Культурологія”, „Вища математика”, „Соціологія” та ін.), дисциплінам економічного напрямку („Політекономія”, „Мікроекономіка”, „Економіка підприємств”, „Облік і аудит”, „Фінанси”, „Статистика ринку” та ін.), дисциплінам правового напрямку.

Програма підготовки спеціалістів “менеджмент організації” передбачає більше 40 дисциплін, навчальні, виробничу, переддипломну практику, захист дипломної роботи, можливість поступити в аспірантуру тощо.

В Україні з'явились книги і підручники по менеджменту, маркетингу, але цього недостатньо. Немає глибоких досліджень в цій галузі для умов України і тому необхідно ви користувати зарубіжний досвід. Але при цьому необхідно врахувати адаптаційні процеси. Європейський університет має повне матеріально - технічне забезпечення навчально - методичної та науково - дослідної діяльності, власну видавничу та поліграфічну базу. Видавництво сучасної літератури по менеджменту допомагає ліквідувати в Україні одну із таких проблем як недостатню забезпеченість професіоналів новою спеціальною літературою, яка враховує всі інноваційні процеси в житті держави. В Європейському університети успішно діє єдина в Україні кафедра практичного підприємництва, завданням якої є органічне сполучення теоретичного навчання і практичної діяльності студентів в умовах ринку.

2. Організація наукової - дослідної роботи на її місце в професійній підготовці фахівця

Одним із важливих факторів підготовки висококваліфікованих спеціалістів - менеджерів являється організація науково - дослідної роботи студентів. При вивченні дисципліни напряму “менеджмент ” виникає багато проблемних питань, які знаходяться в стадії наукових досліджень, а також питань, для вирішення яких використовують результати наукових досліджень вчених, мислителів, економістів.

Важливою проблемою в управлінській діяльності кожної організації є прийняття таких рішень , які в умовах стрімких змін ринкової економіки дозволяють підприємству ефективно управляти положенням на підприємстві, а не навпаки - ситуації управляти підприємством і вести його до ліквідації.

При вивченні дисциплін напряму “Менеджмент ” науково - дослідницької робота студентів направлена на дослідження використання синергізму в менеджменті, на систем штучного інтелекту , в менеджменті систем Intranet та Internet.

Метою науково - дослідної роботи студентів при цьому являється одержання студентами знань елементів довідникової роботи та методики наукової творчості в даній галузь, а також одержання навиків проведення наукових досліджень, навиків в інноваційній діяльності, що являється важливим елементом в майбутній діяльності менеджера.

Завданням науково - дослідної роботи в розрізі дисципліни напряму “Менеджмент” являється:

- розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

- розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

- розвиток ініціативи , здатності застосовувати теоретичні знання у своїх практичній роботи;

- прищеплення студентам навичок самостійної діяльності та ін.

Науково - дослідна робота студентів є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи.

В процесі проведення науково - дослідної роботи по дисциплінах напряму “Менеджмент” необхідно написати науково - практичний реферат з використанням наукової літератури з конкретної теми.

Наукова - дослідна робота виконується в певній послідовності. Процес виконання складається з таких етапів:

1. формування мети;

2. формування цілі та задачі досліджень;

3. теоретичні дослідження;

4. експериментальні дослідження (при необхідності);

5. аналіз і оформлення наукових досліджень;

6. ефективність наукових досліджень.

Одержані навики при виконаній науково - дослідної роботи під час навчання дозволяють майбутнім спеціалістам - менеджерам реалізувати в своїй діяльності науково - дослідницьку функцію. Науково - дослідницька робота менеджерів полягає в проведені наукових досліджень, в розроблений та впроваджений нововведень.

Вони повинні вміти:

- розробляти інновації, нові технології (нову продукцію, організаційні зміни) на основі аналізу ринкових тенденції і змін макросередовища;

- використовувати методи прогнозування , розробляти ідеї нових продуктів (товарів, послуг) відповідно до попиту споживачів;

- здійснювати моніторинг інновацій, розраховувати ефективність проектів;

- виконувати економічне оцінювання нововведень;

- розраховувати потребу в інноваційних інвестиціях, здійснювати заходи по впровадженню економічно обґрунтованих інновацій.

Для ефективного проведення науково - дослідних робіт при розробці інноваційних проектів менеджер повинен :

- скласти календарний план дослідження;

- добирати наукові літературні джерела;

- використовувати загально наукові та специфічні методи збирання первинної інформації;

- застосовувати наукові методи обробки інформації;

- використовувати наочність в оформленні результатів досліджень.

Таким чином менеджмент - це професійне управління підприємством в умовах ринкових відносин і організація навчального процесу по підготовці менеджерів направлена на одержання ними необхідних знань для успішній діяльності в фаховій галузі.

Размещено на Allbest.ru

...