Суть лізингової діяльності

39

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський державний технологічний університет

Суть лізигнової діяльності

Чернігів ЧДТУ 2012

Зміст

Вступ

1. Поняття лізингу

1.1 Суть лізигнової діяльності

1.2 Види і форми лізингу

1.3 Надання ослуги фінансового лізингу

1.4 Правові аспекти й економічні основи лізингової діяльності

2. Український досвід організації лізингових операцій в Україні

2.1 Досвід організації лізингових операцій в Україні

2.2 Правове регулювання лізингових операцій

2.3 Удосконалення лізингових операцій в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Із здобуттям у 1991 році незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує інвестицій.

Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе місце займають податки і амортизаційні відрахування, змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй напрямку.

В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємств різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких методів є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.

Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли більшість підприємств не в змозі здійснювати великі капіталовкладення фінансових засобів в технічне оновлення та інтенсифікацію виробництва, стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу, який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності, в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.

1. Поняття лізингу

1.1 Суть лізингової діяльності

лізинг оренда економічний

В умовах переходу до ринкових відносин, коли в розвитку економіки посилюється дія чинника невизначеності, особливий інтерес викликають нетрадиційні форми господарювання. До їх числа належить оренда. Одним з різновидів орендних операцій є лізинг - порівняно нова область підприємницької діяльності, що одержала інтенсивний розвиток на Заході в 50-і роки XX ст.

Закон України "Про лізинг", прийнятий 13 січня 1998 р., визначає поняття лізингу, а також загальні правові й економічні принципи його здійснення в Україні.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка направлена на інвестування власних або залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або отримується ним у власність за дорученням і згодою з лізингоотримувачем у відповідного продавця за умови сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

У підприємства, яке хоче одержати для свого оснащення яке-небудь устаткування, є для цього дві можливості:

1. Покупка - за рахунок власних коштів (за наявності необхідної ліквідності) або за рахунок позикових коштів (кредитне фінансування).

2. Оренда. В цьому випадку виникає проблема знайти того, хто це устаткування має в своєму розпорядженні і в той же час готовий здати його в оренду, по можливості, на довготривалій основі. Подібна операція може бути пов'язана з великими труднощами, оскільки підприємство, що торгує подібним устаткуванням, орієнтується, як правило, на продаж, а не на оренду своєї продукції. Вихід з цієї ситуації полягає в пошуку того, хто був би готовий купити устаткування на користь третьої особи з тим, щоб здати його оренду останньому.

Завдання лізингової фірми полягає в тому, щоб купувати вироби, потрібні клієнтам, і здавати їх цим клієнтам в оренду на заздалегідь узгоджений термін за відповідну платню. В результаті лізингоотримувач у кінці узгодженого терміну служби об'єкта лізингової операції звичайно набуває його у власність. Можливе також повернення об'єкта лізингодавцю або продовження терміну дії лізингового договору.

У цілому можна сказати, що лізинг є договором особливого роду, в якому поєднуються елементи обох вищезгаданих типів договорів.

Найбільш характерні відмінності між лізингом і схожими формами фінансування - орендою, кредитом покупцю, фінансовим кредитом - полягають у наступному.

При отриманні об'єкта в користування лізингоотримувач приймає на себе обов'язки, пов'язані з правом власності (ризик випадкової загибелі, технічне обслуговування), хоча лізингодавець продовжує залишатися власником об'єкта лізингу. Загибель або неможливість використовувати надалі об'єкт лізингової операції не звільняє лізингоотримувача від обов'язку погашати борг. На відміну від орендаря, лізингоотримувач виплачує лізингодавцю не щомісячну плату за право користування об'єктом, а повну суму амортизаційних відрахувань.

При розрахунку виплат за лізингом враховується купівельна ціна об'єкта, термін, на який укладено лізинговий договір, залишкова вартість і процентна ставка. При розрахунку за оренду розмір виплат значною мірою залежить від ринкової кон'юнктури. При лізингу існує практика отримання об'єкта після закінчення терміну дії договору у власність лізингоотримувача за наперед узгодженою купівельною ціною. При цьому потрібне укладення окремого договору.

При кредиті покупцю фінансуюча установа має право власності на об'єкт, що фінансується, до повного погашення боргу, інакше кажучи, в цей період позичальник не має права перепродувати об'єкт. При виплаті останнього внеску право власності переходить до позичальника.

При лізингу лізингоотримувач завжди може вважатися власником об'єкта, навіть після виплати і закінчення терміну дії договору.

При лізингу і кредиті, що надається покупцю, є істотна відмінність у становищі лізингоотримувача і позичальника відносно до власності на об'єкт.

Позичальник, набуваючи об'єкту у кредит, отримує довічне право користування, яке після сплати всіх належних внесків переходить у право власності.

Лізингоотримувач на період дії договору має не довічне, а виключне право користування.

При покупці у кредит не вимагається уточнення умов використання об'єкта, і весь додатковий прибуток від використання у кредит об'єкта належить позичальнику.

Лізингоотримувач має право на отримання додаткового прибутку тільки тоді, коли про це прямо мовиться в договорі.

З точки зору бухгалтерських розрахунків, позичальник, на відміну від лізингоотримувача, вважається покупцем. Він розглядає свою покупку як власне капіталовкладення і відображає вартість придбання об'єкта у статті «основний капітал» з тією тільки різницею, що виплати проводитимуться в рахунок кредиту і відносяться на балансову статтю витрат.

У цьому відношенні лізингові договори є так званими незавершеними операціями. Об'єкт лізингової операції може зараховуватися на баланс лізингоотримувача з відміткою, що він узятий в лізинг (при фінансовому лізингу), або може залишатися на балансовому рахунку лізингодавця з указівкою, що це майно передане в лізинг, а зараховуватися на позабалансовий рахунок лізингоотримувача з указівкою, що це майно одержане в лізинг (при оперативному лізингу).

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, зокрема продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо). Об'єктами лізингу не можуть бути:

1) об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України »Про оренду державного майна»;

2) земельні ділянки та інші природні об'єкти.

У лізинговій операції, як правило, беруть участь три сторони:

1) лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, що надає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

* фінансово-кредитні установи;

* фінансові лізингові компанії;

* спеціалізовані лізингові компанії;

* філіали підприємств-виробників устаткування;

* державні і місцеві органи та ін.

2) лізингоотримувач - суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

3) продавець лізингового майна - це можуть бути виробники устаткування і машин, торговельні фірми та інші особи.

1.2 Види і форми лізингу

Законом України "Про лізинг" встановлені наступні види лізингу:

1. Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоотримувач за своїм замовленням одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, що не менше терміну, протягом якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу у складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача або купується ним за залишковою вартістю.

2. Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоотримувач за своїм замовленням одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, що менший від терміну, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення терміну оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно наданий у користування іншому лізингоотримувачу за договором лізингу.

Фінансовий лізинг - найбільш поширений вид лізингу, що передбачає здачу об'єктів в оренду на тривалий термін і повне або майже повне відшкодування їх вартості за період використання. Після закінчення терміну дії договору користувач може придбати майно у власність, відновити угоду на пільгових умовах або припинити відносини.

Оперативний лізинг використовується звичайно в тих випадках, коли лізингоотримувач готовий швидше виплачувати вищі лізингові платежі, ніж нести ризик, пов'язаний з володінням майном.

Залежно від сукупних чинників розрізняють наступні форми лізингових операцій, наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Форми лізингу

Сукупні чинники здійснення лізингових операцій	Види лізингу	Примітка
1. Тривалість	1.1. Короткостроковий 1.2. Середньостроковий 1.3. Довгостроковий	1.1. До 1 року 1.2. Від 1 до 3 років 1.3. Понад 3 роки
2.Ступінь окупності	2.1. Фінансовий 2.2. Оперативний	2.1. Називається також капітальним 2.2. Реалізується часто через пункти прокату
3. Масштаб ринку	3.1. Національний 3.2. Міжнародний, зокрема експортний і імпортний	3.2. Регулюється Конвенцією Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (ЮНІДРУА) з міжнародного фінансового лізингу майна, прийнятою 1988 р. в Оттаві
4. обсяг обслуговування	14.1. Чистий 4.2. 3 частковим набором послуг 4.3. 3 повним набором послуг	4.1. Все обслуговування об'єкта лізингу бере на себе лізингоотримувач 4.2. На лізингодавця по кладаються лише окремі функції з обслуговування предмета оренди 4.3. Ще називають "повним лізингом" 1
5.Склад учасників	5.1.Прямий (двосторонній) 5.2. Поворотний 5.3. Непрямий, зокрема: а) тристоронній; б)багатосторонній	5.1. Власник майна самостійно здає його в оренду 5.2. Майно здається в лізинг тій же особі, в якої його було куплено 5.3. а) бере участь ще й постачальник Б)окрім постачальника, беруть участь і посередницькі фірми
6.Способи фінансування	1. За рахунок власних коштів 2. За рахунок залучених коштів 3. Роздільний	3. Частково фінансується лізингодавцем
7.Характер платежів: 7.1.Форма платежу	а) грошові б) компенсаційні в) змішані	б) постачання продукції, виготовленої на узятому в лізинг устаткуванні в наперед узгоджених термінах і обсягах в) поєднуються грошові і компенсаційні форми платежу
7.2. Метод нарахування	а) фіксований б) з авансом
7.3. Періодичність внесення	а) одноразові б) періодичні
7.4.Спосіб внесення	а) рівними частками б)частками, що змінюються, зокрема: * збільшуються * зменшуються
8.Цільове призначення	8.1. Дійсний 8.2.Фіктивний (спекулятивний)	8.2. Переслідується мета отримання більшого прибутку за рахунок податкових і і амортизаційних пільг
9.Наміри учасників	9.1. Терміновий 9.2. Поновлюваний	9.1. Одноразовий (на один термін) лізинг 9.2. Продовжується після закінчення першого терміну контракту

У міжнародній практиці розрізняють три основні види лізингу:

1. Довгостроковий (фінансовий) - з наданням устаткування на термін 3-5 років і більше (за деякими видами до 15-20 років), одержав назву »лізинг».

2. Середньостроковий - термін від 1 до 5 років, одержав назву "хайринг".

3. Короткостроковий - від декількох годин, днів, місяців до одного року, одержав назву "рейтинг".

Прямий лізинг має місце в тому випадку, якщо виробник устаткування самостійно здає його в оренду без посередництва лізингової компанії. Для здійснення таких лізингових операцій підприємства-виробники устаткування створюють у своїй структурі спеціальний підрозділ маркетингової служби. Робота без посередників спрощує механізм операції і знижує витрати на її проведення, дозволяє товаровиробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції.

Непрямий лізинг - це передача майна в лізинг через посередників. Посередник, він же лізингодавець, спочатку фінансує покупку продукції виробника і поставляє її лізингоотримувачу, а потім періодично одержує лізингові платежі від нього. У непрямому лізингу бере участь як мінімум три особи - постачальник, лізингова компанія і лізингоотримувач. Він може бути і багатостороннім. При такому лізингу в договорі може бути передбачено, що у разі тимчасової неплатоспроможності або банкрутства посередника лізингові платежі повинні надходити до основного лізингодавця. Подібні форми договору на лізинг носять назву »сублізинг».

Поворотний лізинг - є різновидом двосторонньої операції. Підприємство (майбутній лізингоотримувач) має устаткування, але йому не вистачає засобів для виробничої діяльності. Тоді підприємство знаходить лізингову компанію і продає їй своє устаткування, а остання, в свою чергу, здає у лізинг устаткування цьому ж підприємству. Не виключена можливість подальшого викупу майна і відновлення права власності на нього. При формі поворотного лізингу в оренду можуть здаватися і цілі підприємства, а постачальник і лізингоотримувач є однією і тією ж особою.

Лізинг постачальнику відрізняється від поворотного лізингу тим, що постачальник устаткування хоч і виступає в ролі продавця і лізингоотримувача одночасно, але не є користувачем майна, яке він обов'язкове віддає в сублізинг третій особі. За такою схемою виробники устаткування самостійно займаються фінансовим лізингом, не вдаючись до послуг професійних посередників.

Компенсаційний лізинг - передбачає, що в рахунок лізингових платежів лізингоотримувач поставляє лізингодавцю продукцію, що вироблена на орендованому устаткуванні, в обумовлених розмірах.

При чистому лізингу - все обслуговування майна бере не себе лізингоотримувач. Ця форма є найбільш поширеною.

Лізинг з обслуговуванням - припускає обов'язкове технічне обслуговування устаткування, його ремонт, страхування та інші операції з боку лізингодавця, що входить в орендну платню.

Роздільний лізинг або лізинг з додатковим залученням коштів. Це найбільш складний різновид лізингу - коли лізингодавець бере позику у одного або декількох кредиторів, користуючись при цьому всіма податковими пільгами, які розраховуються з повної вартості майна. Позичальник - лізингодавець не є відповідальним перед кредиторами за повернення позики, вона погашається з сум лізингових платежів. Тому лізингодавець оформляє на користь кредитора заставу на майно з погашення позики і поступається йому правами на отримання лізингових платежів у рахунок погашення позики. Таким чином, основний ризик щодо операції несуть кредитори, а забезпеченням повернення позики служать тільки лізингові платежі та майно, що здається в лізинг. Лізингодавець, окрім звичайного доходу, одержує винагороду за організацію фінансування.

Груповий (акціонерний) лізинг означає, що як лізингодавець виступає група учасників (акціонерів). Вони фундирували спеціальну корпорацію і призначають довірену особу, яка здійснює надалі всі необхідні операції щодо лізингових відносин. Застосовується ця форма лізингу при великих операціях (літаки, судна, космічні об'єкти).

Генеральний лізинг припускає, що лізингоотримувач у рамках загальної угоди може оформити »лізингову» лінію, за якою він у разі необхідності одержує додаткове устаткування без укладення щоразу нового контракту.

Револьверний лізинг або лізинг з послідовною заміною майна використовується в тих випадках, коли лізингоотримувачу за технологією послідовно потрібні різні види устаткування. При цій формі лізингу лізингоотримувач набуває права після закінчення певного терміну обміняти устаткування, що орендується, на інший його вид.

1.3 Надання послуги фінансового лізингу

Взаємодія основних учасників під час укладання і реалізації договору фінансового лізингу здійснюється у певній послідовності (рис. 1.1):

1) потенційний лізингоодержувач, зацікавлений в отриманні конкретних видів майна, самостійно, на підставі наявної інформації та досвіду обирає зацікавленого у продажі постачальника (продав ця) потрібного йому майна;

2) лізингоодержувач звертається до потенційного лізингодавця, який має необхідні кошти або доступ до кредитних ліній, із проханням взяти участь у лізинговій угоді;

3) лізингодавець (лізингова компанія) перевіряє відповідність ціни на майно, що погодив лізингоодержувач, ринковому рівню та укладає з постачальником (виробником) договір купівлі-продажу;

4) лізингодавець вирішує питання фінансування та купує необхідне лізингоодержувачу майно у постачальника у власність;

5) лізингодавець передає куплене майно лізингоодержувачу в тимчасове користування на умовах, погоджених у договорі лізингу, З правом можливого викупу такого майна після закінчення терміну дії договору;

6) лізингодавець здійснює контроль за використанням переданого лізингоодержувачу майна, своєчасністю сплати лізингових платежів, урегульовує претензії тощо;

7) після закінчення дії договору фінансового лізингу відповідно до його умов предмет лізингу за залишковою вартістю переходить у власність лізингоодержувача.

Рис. 1.1 - Схема взаємодії основних учасників фінансового лізингу

Таким чином, можна вважати, що послуга фінансового лізингу надається в три етапи.

І етап характеризується обґрунтуванням лізингової угоди, аналізом фінансових, технічних і організаційних можливостей усіх потенційних учасників та підготовкою документів для укладання юридичних угод, зокрема:

1) заявки лізингоодержувача про надання в лізинг предмета лізингу;

2) висновку про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність його проекту;

3) замовлення-наряду на постачання предмета лізингу;

4) заяви та договору на отримання банківської позики.

Роль цього етапу зумовлена складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, який потребує детального вивчення всіх умов та особливостей кожної угоди.

II етап -- юридичне оформлення лізингової послуги та підписання необхідних договірних документів:

1) договору купівлі -- продажу предмета лізингу;

2) акта прийому предмета лізингу в експлуатацію;

3) лізингового договору;

4) договору технічного обслуговування предмета лізингу;

5) договору надання банківського кредиту;

6) договору страхування предмета лізингу.

III етап -- використання предмета лізингу, пов'язане з реалізацією проекту лізингоодержувача. На цьому етапі сплачуються лізингові платежі, операції відображаються в бухгалтерському обліку, повертається банківська позика та виплачуються проценти за користування нею, а після закінчення строку лізингу встановлюються відносини щодо подальшого використання предмета лізингу.

Крім основних учасників (лізингодавця, лізингоодержувача, постачальника, банку) у забезпеченні договору фінансового лізингу можуть брати участь інші учасники (страхові компанії, сервісні центри з обслуговування машин та устаткування, брокерсько-дилерські та консалтингові фірми та ін.).

Такий складний механізм надання послуги з фінансового лізингу свідчить про те, що лізинг -- складна синтетична форма господарських зв'язків, яка поєднує елементи купівлі-продажу, кредиту, оренди та продажу в розстрочку.

Особливості надання лізингових послуг банківськими установами

Банк у лізингових операціях може брати як безпосередню, так і опосередковану участь (рис. 3.2). Отже, банк може виступати як інвестором (посередником між суб'єктами лізингу), так і безпосередньо лізингодавцем, що передає об'єкт лізингу в користування лізингоодержувачу. Між банком і лізингодавцем укладається кредитний договір із графіком погашення кредиту і відсотків відповідно до умов виплат лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

Опосередкована участь банківських установ у наданні лізингових послуг забезпечує більш високу ефективність порівняно з безпосередньою участю у лізинговому бізнесі. Це пояснюється перевагами спеціалізації лізингових компаній, які виявляються у додаткових можливостях щодо вирішення технічних та комерційних питань, дослідженнях ринку та ін.

Рис. 1.2 - Форми участі банків у лізингу

Право на одержання послуг фінансового лізингу в банку мають юридичні та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності:

а) лізингоодержувач -- суб'єкт підприємницької діяльності (резидент України), що одержує в платне користування об'єкт лізингу за договором лізингу;

б) лізингодавець -- суб'єкт підприємницької діяльності (резидент України, у тому числі Приватбанк), що уклав із продавцем (резидентом чи нерезидентом України) договір на покупку об'єкта лізингу з метою наступної його передачі в користування лізингоодержувачу за договором лізингу.

Банк робить операції при дотриманні таких умов:

1) лізингоодержувачем наданий і Банком схвалений бізнес-проект розвитку підприємства;

2) лізингоодержувач має всі необхідні умови (ліцензії) для експлуатації устаткування;

3) термін виробничої діяльності лізингоодержувача (термін діяльності в сфері надання послуг) не менше шести місяців (Приватбанк не фінансує "пілотні" проекти і підприємства, що мали "простій" протягом минулого року);

4) основні фонди лізингоодержувача не є предметом застави в інших банках (крім випадку, коли основні фонди лізингоодержувача прийняті в заставу під забезпечення зобов'язань перед Приватбанком);

5) продавцем надана гарантія якості на устаткування, що поставляється;

6) жодна зі сторін -- учасниць угоди не знаходиться в процесі банкрутства.

На ухвалення рішення про можливість фінансування істотно впливають такі фактори:

1) наявність поточного рахунку в Приватбанку протягом не менше шести місяців (для лізингодавця і/чи лізингоодержувача);

2) продавцем (дилером) надається пост гарантійне обслуговування об'єкта лізингу;

3) наявність позитивної кредитної історії в лізингодавця і/чи лізингоодержувача;

4) брак податкової заборгованості: у лізингоодержувача (у разі, коли Приватбанк є лізингодавцем), у лізингоодержувача і лізингодавця (у випадку, коли Приватбанк є тільки інвестором).

Валюта для розрахунків за лізинговими операціями.

Валюта договору фінансового лізингу -- гривня (у випадку, коли Банк -- лізингодавець).

Валюта кредитного договору на покупку майна лізингодавцем для наступного надання його в лізинг:

-- гривня -- при покупці майна в резидента;

-- іноземна валюта, однойменна з валютою договору на покупку майна в нерезидента.

Термін договору фінансового лізингу.

"Банк" надає фінансування під договори фінансового лізингу на термін не більше трьох років.

Станом на 31 грудня 2011 р. до переліку фінансових установ внесено інформацію про 209 юридичних осіб -- лізингодавців та про 43 фінансові компанії, що надають послуги фінансового лізингу. Вартість чинних договорів фінансового лізингу на кінець 2011 р. становила 27,2 млрд. грн. Переважна більшість договорів, майже 99%, укладена не лізинговими компаніями, а юридичними особами -- лізингодавцями. Основними споживачами лізингових послуг є підприємства транспорту, будівництва, сільського господарства та сфери послуг. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом 2011 р., становить 6,2 млрд грн. За підсумками 2011 р. найбільшими споживачами лізингових послуг залишаються транспортна галузь (вартість договорів -- 16,095 млрд. грн..), будівництво (2,959 млрд. грн..), сільське господарство (3,153 млрд. грн.) і сфера послуг (1,644 млрд. грн.). У 2011 р. спостерігалася тенденція до збільшення частки лізингових операцій з терміном дії договору 5--10 років. На кінець 2011 р. частка таких договорів зросла на 19,4 %.

Згідно з рейтингом Асоціації "Українське об'єднання лізингодавців", перша "десятка" лізингових компаній за обсягом лізингового портфеля виглядає таким чином (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - ТОП-10 з рейтингу лізингових компаній відповідно до обсягу портфеля лізингових угод станом на 2012 р.

№ з/п	Назва лізингової компанії	Портфель лізингових угод, млн грн.
1	ПП "ВТБ Лізинг Україна"	5670,3
2	ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"	1666,1
3	ТОВ "УніКредит Лізинг"	1634,6
4	ТОВ "ІНГ Лізинг Україна"	1147,6
5	ТОВ "Хьюпо Альпе Адріа Груп"	882,7
6	ТОВ "Євро Лізинг"	457,6
7	ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"	362,7
8	ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"	359,0
9	ТОВ "Перша лізингова компанія-ALD Automotive"	355,8
10	ТОВ "Ласка Лізинг"	352,2

Розглянемо головні проблеми, котрі стримують розвиток фінансового лізингу в Україні.

1. Недостатня чисельність платоспроможних лізингоодержувачів, що визначається сучасним станом економіки та спадом виробництва у багатьох галузях. Очікується скорочення обсягів лізингового кредитування також унаслідок призупинення багатьох інвестиційних проектів. Проте в структурі капітальних інвестицій частка лізингу може збільшитися за рахунок обмеження обсягів банківського кредитування.

2. Розбіжність у підходах до визначення понять фінансового лізингу у законах України "Про фінансовий лізинг", "Про оподаткування прибутку підприємств" та ін., неузгодженість положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і Закону України "Про фінансовий лізинг", а також неузгодженість підзаконних нормативно-правових актів із вимогами законів. Усе це негативно впливає на договірні відносини між суб'єктами лізингу при розв'язанні конкретних правових спорів, а також на оподаткування лізингових операцій. Адже встановлення конкретного типу та механізму оподаткування багато в чому визначає зміст, доцільність і прибутковість лізингової операції.

3. Переважання короткострокового кредитування та висока вартість кредитних ресурсів також негативно відображаються на ефективності лізингової діяльності. За цих умов альтернативним джерелом формування ресурсів для здійснення лізингової діяльності можуть стати амортизаційні відрахування.

Запровадження прискореного порядку нарахування амортизації, з одного боку, підвищує зацікавленість у придбанні техніки на умовах лізингу, а з іншого -- стимулюватиме надходження фінансових ресурсів на виробництво техніки. Проте надання такої потужної податкової пільги як прискорена амортизація лише лізингодавцям створює потужні стимули для не завжди прозорих схем податкової оптимізації, коли задля зменшення податкових зобов'язань придбання основних фондів оформлюється як фінансовий лізинг -- або через власного "кишенькового" лізингодавця, або через іншу компанію, яка пропонуватиме аналогічні послуги "псевдолізингу".

4. Істотні ризики несвоєчасної плати за користування майном. Остання проблема зумовлена насамперед недостатнім нормативно-правовим захистом прав кредиторів.

До галузей, що є пріоритетними у використанні лізингу в Україні, належать високотехнологічні наукомісткі галузі, агропромисловий комплекс, виробництво товарів народного споживання, незавершене виробництво, малий бізнес та ін.

1.4 Правові аспекти й економічні основи лізингової діяльності

Відносини лізингодавця, лізингоотримувача та постачальника обумовлюють специфіку правового регулювання лізингу. Особлива увага в договорах приділяється формулюванню взаємних прав і обов'язків сторін. На практиці операція фінансового лізингу може бути оформлена як двома, так і одним документом, що зв'язує всіх його учасників. Взаємовідносини між постачальником і лізингодавцем (лізинговою фірмою), як правило, не створюють труднощів з точки зору їх правового регулювання (оскільки вони побудовані на договорі про купівлю-продаж).

Особливе значення надається регулюванню відносин між лізингодавцем і лізингоотримувачем.

Договір лізингу полягає у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоотримувачем. Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

1) найменування сторін;

2) об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови і терміни його постачання;

3) термін, на який укладається договір лізингу;

4) розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

5) умови переоцінки вартості об'єкта лізингу;

6) умови повернення об'єктів лізингу у разі банкрутства лізингоотримувача;

7) умови страхування об'єкта лізингу;

8) умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу і надання інформації про його технічний стан;

9) умови реєстрації об'єкта лізингу;

10) умови повернення об'єкта лізингу або його викупу після закінчення дії договору;

11) умови дострокового розірвання договору лізингу;

12) умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоотримувача;

13) відповідальність сторін;

14) дата і місце укладення договору.

Лізингодавець має право:

1) здійснювати за свій рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоотримувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами продавця;

2) вимагати повернення в незаперечному порядку майна, наданого в лізинг, якщо лізингоотримувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових термінів;

3) вимагати від лізингоотримувача відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності відповідно до умов договору.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) передати майно, що належить йому за правом власності, в користування лізингоотримувачу або за дорученням лізингоотримувача згідно з його вибором і визначеною ним специфікацією укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоотримувача;

2) не втручатися у вибір лізингоотримувача продавця майна й у визначення специфікації об'єкта лізингу;

3) купуючи майно для лізингоотримувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для надання в лізинг конкретній особі;

4) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоотримувачем за утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо);

5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоотримувача після закінчення терміну договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплений лізингоотримувачем.

Лізингоотримувач має право:

1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу або договору, що не відповідає умовам;

2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності при виконанні умов договору;

3) висувати продавцю об'єкта лізингу всі вимоги і права згідно з договором купівлі-продажу цього майна (щодо якості та комплектності, термінів передачі, гарантійних ремонтів тощо), проте лізингоотримувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або міняти його умови.

Лізингоотримувач зобов'язаний:

1) прийняти і належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його відповідно до умов договору;

2) своєчасно і в узгоджені терміни виплачувати лізингові

платежі;

3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових термінів на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) надати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта і свого фінансового стану;

5) повернути об'єкт лізингу лізингодавцю, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу або не продовжить термін його використання після припинення дії договору.

Механізм укладення лізингової операції (рис. 1.3) полягає в наступному.

Рис. 1.3 Схема укладення лізингової операції

Підприємець, що потребує виробничого устаткування, звертається із запитом у лізингову фірму про можливість отримання цього устаткування за договором лізингу. Запит оформляється у вигляді заявки, в якій указується:

* найменування устаткування, постачальник (підприємство-виробник);

* тип, марка, ціна устаткування;

* термін користування; дані про його виробничу і фінансову діяльність.

Після отримання наданих відомостей лізингова фірма починає розробку лізингових пропозицій. Вона визначає коло вірогідних виробників необхідного устаткування і запитує їх про можливість лізингової операції. Одночасно вона оцінює і потенційного клієнта (його здатність виплачувати лізингові платежі, необхідність гарантій).

На стадії розробки пропозицій лізингова фірма приділяє увагу оцінці ризику, яка включає два моменти:

1) оцінку клієнта - його здатність виплачувати лізингові платежі;

2) оцінку майна та ступеня його дійсної замінюваності - якщо ступінь замінюваності високий, то ризик невеликий і навпаки.

На фазі підготовки пропозицій також аналізуються основні параметри, що визначають розміри платежів за лізинговою операцією:

1) закупівельна ціна устаткування;

2) аванс, одержаний у момент закупівлі устаткування;

3) використовувана ставка банківського відсотка;

4) тривалість договору;

5) періодичність виплат;

6) величина викупу;

7) спосіб оплати.

Після підготовки пропозиції лізингова фірма надає постачальнику і лізингоотримувачу необхідну інформацію і, якщо умови прийнятні, зацікавленими сторонами підписується лізинговий договір.

На стадії підготовки пропозиції (до підписання договору) виробник і лізингоотримувач погоджують принципові характеристики устаткування, що підлягає виготовленню і розміщенню під час лізингової операції.

На підставі договору лізингова фірма робить замовлення виробнику-постачальнику відповідного устаткування. Виробник відповідно до замовлення, яке є договором між ним і лізинговою фірмою, виготовляє і встановлює устаткування.

Після закінчення постачання лізингоотримувач, лізингова фірма та виробник-постачальник підписують акт приймання, що підтверджує працездатність устаткування.

2. Український досвід організації лізингових операцій в Україні

2.1 Досвід організації лізингових операцій в Україні

Першою подією переходу України до цивілізованого ринку лізингових відносин можна вважати збори членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій »Євро-лізинг», які відбулися в жовтні 1997 р. У їх роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи та США. Рішенням загальних зборів »Євролізингу» Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в »Євролізингу» створило додаткові можливості тіснішої співпраці України з європейськими країнами у сфері лізингу та залучення іноземних інвестицій.

У даний час сфера фінансових послуг в Україні розвинена досить слабо. Це викликано станом банківського кредитування в цілому і проектів зокрема. Реальні терміни здійснення проектів у галузі промисловості, сільського господарства та сфери послуг у цілому становлять від 5 до 10 років. Проте в сучасних умовах тривалі терміни кредитування нереальні. За офіційними даними, в 1999 р., близько 89% всіх кредитів банків було видано на строк до одного року. При цьому обсяг кредитів становив приблизно 5% від ВНП, тоді як у розі инених країнах Європи він складає понад 80%. Одним з інстр /ментів, який широко застосовується в розвинених країнах і сл /жить важливим джерелом кредитування і нових інвестицій, є лізинг.

Еволюція економічних відносин в Україні дозволяє на сучасному етапі розвитку включити в систему господарювання нові інструменти, найбільшою мірою відповідні умовам, що склалися. Одним з таких інструментів і для українських підприємців є лізинг. Саме він на даному етапі є однією з небагатьох реальних можливостей отримання іноземних інвестицій у вигляді сучасного виробничого устаткування. Потреба в ньому велика -- у дослідженні, проведеному Світовим банком в 1997 р., попит на лізинг у нашій країні визначений як »потенційно нескінченний».

Проте впровадження лізингової діяльності в Україні є складною проблемою. Перш за все, це пов'язано з тим, що в Україні дуже довго була відсутня приватна власність на основні засоби виробництва.

Дослідження показують, що більшість лізингових операцій в Україні фінансуються за рахунок іноземних суб'єктів (виробників, фінансових та інших видів посередників) і лише незначна частина - за рахунок залучення вітчизняного капіталу. На сьогодні немає реальних схем гарантування і страхування ризиків щодо лізингових операцій, що, по-перше, збільшує вартість

Кількість компаній, що працюють у цій сфері в Україні, нечисленні і більшість з них є членами Всеукраїнської асоціації лізингу »Укрлізинг», утвореної в 1996 р.

За даними асоціації «Укрлізинг» і компанії «Євро-Сиваш», на сьогодні ринок лізингу в Україні представлений наступними компаніями:

* ЗАТ »Укрдержлізинг»;

* Компанія »Лізинг-Техніка»;

* Компанія »Серго-гамма-лізинг»;

* ЗАТ »Фінансово-лізинговий Дім банку Україна»;

* Компанія »Ханса Лізинг Україна»;

* Компанія »Укрексимлізинг»;

* Українська фінансова лізингова компанія (УФЛК);

* Компанія »Євро-Сиваш»;

* Лізингова компанія »АВАЛЬ-ЛІЗИНГ»;

* Харківська регіональна лізингова компанія »РЕАЛ-БАНК»;

* Концерн »Електрон»;

* Представництво SCANIA;

* Представництво DAF.

Розглянемо умови діяльності деяких з цих компаній.

Лізингова компанія »Євро-Сиваш» утворилася у 1997 р. Особливість цієї компанії в тому, що вона звільнена від сплати ПДВ і митного збору при ввезенні до України промислового устаткування та інших засобів власної лізингової діяльності. Цими пільгами компанія володіє згідно з Законом України «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб'єктів Північнокримської експериментальної економічної зони «Сиваш» від 23.02.1996 р.

Компанія надає у фінансовий лізинг транспорт, переробне устаткування для харчової промисловості, медичне, торгове, поліграфічне, будівельне устаткування, засоби комунікації,

TOB «Серго-гамма-лізинг» утворилося в 1997 р. Форма власності - приватна, статутний фонд - 36 тис. грн., власник - Торговий Дім «Серго». Компанія залучає іноземні інвестиції шляхом реалізації перспективних лізингових програм. Головна мета організації - підготовка і сприяння в здійсненні міжнародних лізингових проектів. Практичне здійснення таких програм стало можливим після отримання прав лізингового брокера від декількох західноєвропейських і американських компаній. Основні напрями і можливості TOB «Серго-гамма-лізин"» на сьогодні наступні: лізинг (розстрочка) різного виду устаткування як нового, так і вживаного (сільськогосподарської техніки, устаткування для виробництва віконних і дверних рам і склопакетів тощо) та товарний кредит. Термін лізингу - від 2 до 5 років, аванс - від 10 до 50%, відсоток - від 10 до 30% річних.

Компанія «Укрдержлізинг» утворилася 9 вересня 1998 р. за ініціативою Держінвесту України. Форма власності - колективна. Найбільші акціонери - акціонерна компанія «Держінвест України», акціонерне товариство »Фінанси і кредит», комерційний банк «Фінанси і кредит», страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО». Розмір статутного фонду - 64 тис. грн.

Компанія спеціалізується на лізингу автотранспорту, устаткування для зв'язку і телекомунікацій, комп'ютерної техніки, медичного устаткування. Умови лізингу встановлюються індивідуально для кожного лізингоотримувача і залежать від типу устаткування, терміну лізингу, гарантій, що надаються, умов оплати.

Дочірнє підприємство Державного експортно-імпортного банку України лізингова компанія «Укрексимлізинг» утворилася 28 серпня 1997 р. Розмір статутного фонду - 160 тис. грн. Річний оборот - 2243 тис. грн. (без урахування ПДВ). Лізингова компанія «Укрексимлізинг» здійснює лізингову діяльність у банківській сфері, сфері транспорту, сільського господарства і виробництва. Вона співпрацює із зарубіжними представниками банківської техніки і банківського устаткування, постачальниками поліграфічного устаткування, автомобільної техніки і т.д.

На сьогодні у зв'язку з нестабільною економічною ситуацією компанія віддає перевагу проектам з окупністю до 2 років, проте готова розглянути проекти з великими термінами до 5 років. Компанія використовує схеми, що передбачають відстрочення платежу - продаж під заставу, продаж у розстрочку тощо, співробітничає із страховою компанією »АСКА». Компанія також надає клієнтам консультаційні послуги з лізингу.

Сьогодні лізингові компанії України розширюють зв'язки з фірмами-виробниками і постачальниками Німеччини, Австрії, Італії, Чехії, Польщі, Словаччини, країн СНД тощо, що дає можливість вирішувати питання постачання з лізингу транспортних засобів і устаткування.

Лізинг міг би допомогти здійснити необхідну структурну перебудову економіки України у бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр.

Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіапромисловість, виходячи з того, що тепер повітряні вантажі - найбільш прибуткові, і що держава володіє якнайкращим у світі вантажним літаком АН-225 «Мрія», має зручне геополітичне положення, що дозволяє контролювати вантажні перевезення за напрямами: Західна Європа - Далекий Схід.

Сьогодні на ринках України пропонується достатня кількість механізованої техніки. Проте єдиною формою оплати для більшості підприємств є лізинг. Значний інтерес в ділових колах України викликав почин корпорації УФГ (Український Фонд Гарантій) зі створення в Україні міжнародної лізингової компанії, яка постачатиме сучасне західне устаткування. її послугами, перш за все, користуватимуться сільськогосподарські виробники та працівники переробної харчової промисловості.

2.2 Правове регулювання лізингових операцій

Лізинг (від англійського lease - оренда) як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва є порівняно новим видом зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після Другої світової війни і сьогодні стали невід'ємною частиною економіки в більшості промислове розвинутих країн та багатьох країнах, що розвиваються.

Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій державі певний час була відсутність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини. Щоправда, в ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. зазначалося, що банки можуть виконувати, зокрема, таку банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг).

Прогалини у правовому регулюванні лізингових операцій деякою мірою заповнив Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. (в редакції від 22 травня 1997 p.), в якому дано визначення понять "лізингова (орендна) операція", "оперативний лізинг (оренда)", "фінансовий лізинг (оренда)", "зворотний лізинг (оренда)".

Під лізинговою операцією цей Закон розуміє господарську операцію фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк.

Лізингові операції за цим Законом здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу та зворотного лізингу.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендареві права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власникові після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Оскільки при оперативному лізингу орендодавець не може амортизувати всі витрати за рахунок надходжень від одного орендаря, в літературі цей вид лізингу називається ще лізингом з неповною окупністю (ЛНО).

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою передачею їх у користування орендареві на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою передачею права власності на такі основні фонди орендареві.

Фінансовий лізинг - різновид фінансового кредиту, тому іноді його називають інвестиційним лізингом. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

В операціях фінансового лізингу на початкових стадіях беруть участь три суб'єкти:

виробник або продавець устаткування, який, уклавши угоду купівлі-продажу або поставки, втрачає право власності (право повного господарського відання) на зазначене устаткування;

орендодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу (поставки) з виробником і стає власником устаткування;

орендар, який отримує майно у володіння та користування і здійснює орендні платежі.

Це традиційна і найпоширеніша з точки зору техніки її проведення лізингова операція, яку повністю фінансує орендодавець, і тому її називають прямою лізинговою операцією - прямим лізингом. Разом з тим у комерційній практиці використовується непрямий лізинг, при якому до кола суб'єктів, що беруть участь у такій операції, залучається банк, який фінансує угоду. При цьому можуть застосовуватися дві схеми здійснення непрямих лізингових операцій. За першою банк надає лізинговій компанії кредит на придбання устаткування під заставу цього устаткування, а лізингова компанія, здавши устаткування в оренду, сплачує банкові кредит і проценти за користування ним за рахунок отриманої від орендаря орендної плати. За другою схемою банк сам купує устаткування (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в оренду і отримує орендні платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції. При цьому можливе укладання договору про сумісну діяльність між банком і лізинговою компанією.

Певний інтерес з точки зору перспектив застосування у господарській практиці України становить так званий зворотний лізинг (lease back) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації (лізинговій компанії) з одночасним зворотним отриманням цих основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Видом лізингу, здатним задовольнити як підприємства - орендарів, так і лізингові компанії, є компенсаційний лізинг. При цьому виді лізингу орендар поставляє орендодавцеві частину продукції, що виробляється на орендованому устаткуванні. Заміна орендних платежів у грошовій формі розрахунками виробленою продукцією особливо приваблива при міжнародному лізингу для товаровиробників, що не мають валютних коштів для розрахунків з іноземним орендодавцем або для придбання обладнання у інофірми-виробника. Та й для орендодавців України іноді вигідніше отримувати орендну плату готовою продукцією (товарами). До речі, законодавство України про оренду допускає таку форму розрахунку.

Незалежно від виду лізингових операцій, кількості їх учасників, організаційно-технічних та інших ознак загальним для них є певний вид зобов'язань, що виникають при здійсненні лізингових операцій. Як уже зазначалося, ці зобов'язання виникають з договору майнового найму і саме вони мають бути кістяком правового інституту лізингу. Саме тому правові норми, що регулюють відносини лізингу, і вміщено окремим параграфом до глави 57 "Найм (оренда)" проекту Цивільного кодексу України.

Проте проблему правового регулювання лізингу з урахуванням його особливостей, розглянутих вище, навряд чи можна вирішити шляхом застосування лише норм Цивільного кодексу. Реалізація запропонованих змій до законодавства є лише першим кроком до створення належної правової бази лізингу, який не можна зводити до звичайного договору майнового найму (його різновиду).

Лізингові операції являють собою певний комплекс організаційних, фінансових та майнових відносин, що вимагають відповідного комплексного нормативного регулювання. У зв'язку з цим у літературі пропонувалося здійснювати таке регулювання шляхом прийняття Закону "Про лізинг", який би визнав загальні економічні, організаційні та правові засади здійснення лізингових операцій громадянами та юридичними особами на території України. Такий Закон було прийнято 16 грудня 1997 р. У ньому лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

...