Методологія внутрішньофірмового планування праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Метою роботи є визначення методів внутрішньо фірмового планування праці.

Існує єдина класифікація чинників зростання продуктивності праці, до якої входять такі групи:

структурні зрушення у виробництві;

підвищення технічного рівня виробництва;

вдосконалення управління, організації виробництва та праці;

зміна обсягу та структури виробництва продукції (збільшення чи зменшення обсягів виробництва, зміна питомої ваги окремих видів продукції, покупних напівфабрикатів);

галузеві та інші чинники.

Розмір впливу цих чинників визначається шляхом встановлення можливого зменшення чисельності робітників за рахунок кожного чинника окремо та всіх разом.

Задачами обов'язкового домашнього завдання є визначення джерел інформації для планування та аналізу трудових показників, методів організації планування і аналізу праці, планування праці в умовах командно-адміністративної економіки.

1. Планування трудових показників

факторний планування праця індексний

Планування трудових показників - важлива частина організаційно-економічних заходів управління підприємством, фірмою. Перехід до ринкових відносин не тільки не заперечує необхідність планування трудових показників, як елемента загального стратегічного управління виробництвом на рівні підприємства, а й підвищує його значення. Це пояснюється наявністю конкуренції, яка змушує підприємців передбачати очікуваний результат з урахуванням кон'юнктури ринку. Тому планування трудових показників необхідно здійснювати комплексно з використанням інших економічних, технологічних і соціальних показників.

Для реалізації такого підходу використовуються інструменти прогнозування і розробки загальної концепції трудової і соціальної політики на підприємстві з метою досягнення поставлених цілей, отримання найвищих результатів. Планування трудових показників забезпечує формування соціальної відповідальності адміністрації підприємства перед своїми працівниками і суспільством. Від якості планування трудових показників залежить соціальна ефективність трудової, кадрової, соціальної політики, яка проводиться на підприємстві. Планування потрібне також для обґрунтування потреби в ресурсах, для залучення усіх виробничих потужностей, усіх ланок виробництва товарів і послуг, а також для узгодження діяльності між різними підрозділами всередині підприємства і взаємодії з іншими підприємствами.

1.1 Планування праці в умовах командно-адміністративної економіки

В умовах командно-адміністративної економіки планування виробничо-господарської діяльності підприємств взагалі і трудових показників зокрема мало директивний характер. Галузеві міністерства і відомства доводили до підвідомчих підприємств (об'єднань) відповідні завдання, нормативи, показники з продуктивності праці, чисельності, заробітної плати і жорстко контролювали їх виконання. У разі незабезпечення доведених завдань, по відношенню до підприємств застосовувались економічні санкції - скорочувались відрахування у фонди розвитку виробництва і матеріального заохочення, зменшувались розміри заохочувальних виплат керівникам, фахівцям і службовцям. За умов ринкової економіки підприємство самостійно вирішує, що і як планувати, визначає потребу в персоналі працівників за спеціальностями, професіями, рівнем кваліфікації; розробляє плани зростання продуктивності праці; розраховує рівень заробітної плати та інших виплат з метою забезпечення максимально можливого прибутку від результатів виробничо-господарської діяльності. Тому планування трудових показників є одним з напрямків економічної роботи на підприємстві, мета якого - виявити підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні трудових ресурсів, що безпосередньо залежить від умов праці і розмірів заробітної плати.

До основних завдань аналізу стану праці на підприємстві належить:

оцінка забезпеченості підприємства робочою силою;

вивчення складу і стану трудових ресурсів, їх динаміки;

оцінка рівня продуктивності праці;

оцінка рівня використання робочого часу;

визначення впливу факторів праці на обсяг виробництва продукції;

вироблення рішень щодо мобілізації резервів праці на підприємстві.

Економічний аналіз взагалі і трудових показників зокрема ґрунтується на системі економічної інформації, покладеної в основу оптимальних управлінських рішень. В умовах різкого скорочення звітності, крім традиційних джерел аналізу, великого значення набуває внутрішня звітність, дані первинного обліку і матеріали спеціальних вибіркових обстежень. Багато інформації можна отримати від спеціалізованих організацій (аудиторські і консалтингові фірми), які на комерційній основі надають її клієнтам. Перед інформацією, яка використовується при плануванні та аналізі трудових показників ставиться ряд вимог: повнота даних, їх достовірність, оперативність, єдність чи порівняльність, придатність до машинної обробки тощо. Уся наявна інформація підлягає перевірці як з формальної сторони, так і з точки зору її реальності та арифметичної точності. [5]

1.2 Джерела інформації для планування та аналізу трудових показників

Основними джерелами інформації для планування і аналізу трудових показників є: звіт з праці (форма №1 - ПВ місячна); звіт з праці (форма №2 - ПВ річна); звіт про використання робочого часу (форма №3 - ПВ квартальна); звіт про виконання норм виробітку і стан нормування праці (форма №4 - ПВ річна); чисельність окремих категорій працівників і підготовка кадрів (форма №6 - ПВ річна); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах (форма №1 - ПВ умови праці, річна); звіт про собівартість продукції.

Крім вказаних форм звітності, джерелами інформації для планування і аналізу трудових показників можуть бути розрахункові відомості по заробітній платі; положення про оплату праці на підприємстві; розрахунок фонду заробітної плати; кошторис витрачання коштів економічного стимулювання; розрахунок трудомісткості продукції (робіт, послуг); наряди на виконання робіт; табель обліку робочого часу, інші документи (акти про нещасні випадки на виробництві, акти простою, довідки про понадурочні роботи, плани підготовки робітників за різними професіями тощо).

Планування господарської діяльності, її облік, аналіз і контроль здійснюють економічні служби підприємства. На великих підприємствах і об'єднаннях діяльністю економічних служб керує заступник директора з економічних питань (комерційний директор). У його апараті повинна бути лабораторія економічного аналізу або лабораторія економіки та організації виробництва, покликані глибоко вивчати економіку підприємства та його підрозділів. На багатьох підприємствах створюються групи економічного аналізу у складі планово-економічних відділів, а в бухгалтеріях запроваджені посади економістів з бухгалтерського обліку та економічного аналізу. [6]

1.3 Організація планування і аналізу праці

Організація планування і аналізу праці та заробітної плати на підприємстві здійснюється відділом праці і заробітної плати, бухгалтерією, економічними службами цехів. До завдань, які повинні вирішувати названі відділи, входять:

визначення оцінки напруженості плану з праці підприємства та його забезпечення робочою силою;

перевірка виконання плану з трудових показників;

вивчення складу і стану трудових ресурсів, динаміки їх змін;

оцінка рівня використання робочого часу;

встановлення причин зміни трудових ресурсів і рівня їх використання;

розробка заходів щодо удосконалення управління трудовими ресурсами та їх використання.

Складовими планування та аналізу трудових показників на підприємстві є розробка плану зростання продуктивності праці та оцінка його виконання; планування і аналіз чисельності і складу персоналу підприємства; розрахунок коштів на оплату праці та аналіз їх фактичного використання. [4]

2. Планування та аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці - показник економічної ефективності трудової діяльності робітників, що вимірюється кількістю продукції, створеної у матеріальному виробництві за одиницю часу. У даний час продуктивність праці в конкретних умовах враховує не лише затрати живої праці, а й витрати капіталу, матеріалів, енергії і підприємництва. У рамках класичного розуміння продуктивність праці вираховується діленням загального обсягу продукції чи послуг на кількість витраченої на їх виробництво праці або реального годинного виробітку на одного працюючого. Виходячи із сучасного розуміння, продуктивність праці - це співвідношення усіх ресурсів праці, капіталу, матеріалів, обладнання, енергії, землі, техніки, технології, інформації до обсягу виготовленої продукції, робіт, послуг. [4]

2.1 Зростання продуктивності праці

Зростання продуктивності праці на підприємствах характеризується:

збільшенням обсягу продукції, що створюється за одиницю часу за умови сталої якості;

підвищенням якості продукції при незмінному її обсягу, що виготовляється за одиницю часу;

зменшенням витрат праці на одиницю виготовлюваної продукції;

зменшенням частки затрат праці в собівартості продукції;

скороченням часу виробництва і обороту товарів;

збільшенням розміру і норми прибутку.

Зростання продуктивності праці забезпечує підприємствам і в цілому суспільству розвиток і сприятливі перспективи, що в кінцевому рахунку, приводить до підвищення рівня життя населення.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Але, вимірювання продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовується через різноманітність й непорівняльність продукції, яка часто оновлюється і змінюються її споживчі властивості. [3]

2.2 Етапи планування продуктивності праці

Оскільки планування продуктивності праці передбачає поступові розрахунки можливого скорочення затрат праці (економії чисельності) внаслідок використання внутрішньовиробничих резервів, плановий рівень цього важливого показника можна визначити в чотири основні етапи.

На першому етапі визначають відносну економію роботі сили (чисельності) від зниження трудомісткості виробничі програми (продукції, послуг) у результаті запровадження в підприємстві того чи іншого організаційно-технічного заходу:

Де - економія чисельності робітників, чол.; ТМ_ЗН - зниження трудомісткості виробничої програми, л/год.; Ф - фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.; К_ш - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку,

На другому етапі визначають приріст продуктивності праці за рахунок конкретного фактора чи резерву:

де ?П_п - приріст продуктивності праці внаслідок відносної економії робочої сили за рахунок того чи іншого резерву, %; Ч_р - розрахункова чисельність робітників (визначається на плановий обсяг робіт з урахуванням базового виробітку), чол.

На третьому етапі розраховують зростання продуктивності праці по підприємству в цілому за рахунок усіх можливих резервів:

де - економія чисельності відповідно по першому,

другому,…, і-му резерву, чол.

На четвертому етапі обчислюють приріст обсягу виробництва продукції за рахунок зростання продуктивності праці на підприємстві:

де Д0>пп - приріст виробництва продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %; АЧ - приріст чисельності робітників, %; АВП приріст обсягу виробництва, %. Планування продуктивності праці здійснюється на основі її попереднього аналізу. Ці два напрямки економічної роботи на підприємстві тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного. Насправді, перед тим, як визначити рівень виробітку на плановий період, необхідно ретельно вивчити і проаналізувати усі умови і чинники, що впливають на цей показник. З іншого боку, після закінчення календарного періоду не менш важливим є аналіз того, як виконано планові показники, що стримувало ефективність виробництва, а які організаційно-технічні заходи необхідно розвивати на перспективу. Таким чином, планування і аналіз продуктивності праці взаємообумовлені та взаємопов'язані й здійснювати їх потрібно шляхом:

аналізу рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;

розрахунку ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду. Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо. [2]

3. Методи планування продуктивності праці

3.1 Метод укрупненого планування

Метод укрупненого планування застосовується для визначення можливого рівня продуктивності праці на тривалу перспективу залежно від розміру і напрямку капітальних вкладень у виробництво, а також враховується співвідношення між динамікою енерго - та фондоозброєності праці і виробітку продукції. Використовується цей метод при введенні в дію великих виробничих потужностей і на етапі проектування, будівництва нових, крупних виробництв. [1]

3.2 Факторний метод

Найпоширенішим та об'єктивним методом планування на усіх рівнях є факторний метод планування і аналізу продуктивності праці. У його основі лежить вивчення впливу різних факторів, що обумовлюють підвищення ефективності виробництва. Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці поділяють на такі:

структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції у загальному обсязі виробництва;

підвищення технічного рівня виробництва;

удосконалення управління організації виробництва і праці;

зміна обсягу виробництва продукції;

галузеві фактори, наприклад, зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

уведення в дію і освоєння нових об'єктів. Кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці визначається через відносну економію чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора або їх сукупності. Планування продуктивності праці на підприємстві здійснюється шляхом пошуку можливих резервів і їх реалізації у плановому періоді. До основних резервів зростання продуктивності праці, виробітку на підприємстві відносять: краще використання матеріально-технічних засобів, людського чинника на виробництві, удосконалення форм поєднання цих двох чинників у виробничому процесі.

Виявити резерви зростання продуктивності праці на підприємстві дає змогу аналіз різних сторін його діяльності, а також спеціально організовані дослідження, наприклад, аналіз використання робочого часу і трудомісткості. При цьому використовуються методи статистичного аналізу, спостереження, фотографія і самофотографія робочого дня аналіз планової і фактичної продуктивності праці, впливу, виробітку на зміни обсягу виробництва, ефективність використання персоналу.

При плануванні продуктивності праці використовують показник темпів зростання продуктивності праці (Т_пп) як відношення планового рівня продуктивності праці до базисного:

Реалізація існуючих резервів відбувається шляхом впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, які щорічно розробляються на підприємстві. Це дає можливість скорочувати затрати праці (трудомісткість), забезпечувати відносну економію робочої сили, що сприяє підвищенню продуктивності праці.

Важливими факторами скорочення затрат праці і підвищення продуктивності праці на виробництві є:

модернізація діючого та впровадження нового устаткування;

зміни конструкції, технологічних характеристик і складу (асортименту) продукції;

підвищення рівня спеціалізації виробництва і збільшення кооперованих поставок;

краще використання робочого часу і скорочення невиходів на роботу;

зменшення чисельності робітників, які не виконують норми виробітку;

скорочення браку продукції тощо.

Економію робочої сили (Е_ч) за рахунок модернізації діючого і впровадження нового обладнання можна розрахувати за формулою:

де - економія чисельності працівників, чол.; М - загальна

кількість одиниць обладнання; М_н - кількість немодернізованого

обладнання; Мм - кількість модернізованого та нового обладнання; П_п - зростання продуктивності праці при експлуатації модернізованого або нового обладнання, %; Ч_ВП - вихідна чисельність працівників ПВП на плановий обсяг продукції; Т_Д - число місяців дії модернізованого або нового обладнання; Т_К - календарне число місяців в плановому періоді.

Вплив змін у складі (асортименті) продукції на економію робочої сили визначають таким чином:

де ТМ_В і ТМ_ПЛ - питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, л/год.; О_ПЛ - обсяг продукції в плановому періоді; Ф - фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год.; К_НВ - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку.

Економія затрат праці завдяки спеціалізації виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок визначається з урахуванням частки куплених виробів і напівфабрикатів у загальному обсязі продукції:

де - частка кооперованих поставок відповідно в плановому

і базисному періодах, %.

Кращого використання робочого часу можна досягти завдяки скороченню цілодобових і внутрішньозмінних втрат (простої, прогули, неявки на роботу через хворобу, з дозволу адміністрації тощо). Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу розраховується за формулою:

де січр - частка робітників у загальній чисельності працівників ВПВ, %; ВЧ_Б і ВЧщІ - втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.

Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності робітників, яку можна обчислити так:

де ФщІ і фб - кількість робочих днів, які один робітник відпрацьовує відповідно в плановому і базисному періодах.

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зменшення чисельності робітників, які не виконують норм виробітку. Економія чисельності робітників за рахунок такого зменшення здійснюється на основі показників середнього виконання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

де (ірн - частка робітників, які не виконують норми виробітку в загальній чисельності робітників; В-планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою робітників, які не виконують норми виробітку, %.

Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили робітників-відрядників, величина якої може бути визначена таким чином:

де ВБ_Б і ВБ_ПЛ - втрати від браку у відсотках до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах; ч_РВ - чисельність робітників-відрядників у базисному періоді.

Вплив кожного окремого фактора на зростання продуктивності праці (ПП_І) визначається за формулою:

де Е_ч. - економія робочої сили за і-им фактором, чол.; Е_ч - загальна економія робочої сили, обчислена за усіма факторами, чол.

Приріст продуктивності праці за усіма факторами розраховується за формулою:

У процесі аналізу продуктивності праці на підприємствах при визначенні впливу на й» рівень різних факторів широко застосовують кореляційно-регресійний та індексний методи. Суть першого полягає у

встановленні характеру і ступеня залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на його величину. Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці. [1]

3.3 Індексний метод

За допомогою індексного методу встановлюють вплив кожного фактора на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому випадку середньомісячний (середньорічний) виробіток розраховують як добуток середнього динного виробітку одного робітника (в грн.), на середню тривалість робочого дня (в год.), середню кількість робочих днів, відпрацьованих одним робітником за місяць, рік (в дн.), і питому вагу робітників у середньообліковій чисельності працівників ПВП. Вплив кожного з вказаних чинників визначають за допомогою прийомів елімінування (прийом ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць). [1]

Висновок

У практиці економічної роботи на підприємстві відомі кілька методів планування продуктивності праці, які пройшли свій певний розвиток. Одним з перших був метод визначення продуктивності праці за звітними даними минулого періоду. Цей метод мав назву: планування «від досягнутого». Інший метод - метод прямого розрахунку при плануванні продуктивності праці. Його сутність полягає у тому, що спочатку визначають планову трудомісткість виробничої програми, після цього з урахуванням запланованого перевиконання норм виробітку розраховують планову чисельність промислово-виробничого персоналу в цілому та за окремими категоріями працівників. Поділивши плановий обсяг виробництва продукції на планову чисельність промислово-виробничого персоналу, визначають показник планового рівня продуктивності праці на одного працівника.

Список використаних джерел

факторний планування праця індексний

1. Тимош І.М. Економіка праці: Навч. Посібник. - Тернопіль: Астон, 2001.

2. Карпіщенко О.І., Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко Т.О. Економіка праці: Навч. Посібник. - Суми: Видавництво СумДУ, 2002.

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч. Пос. - Львів: Вид-во «СПОЛОМ», 1999.

4. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. Нормування праці. - К.: ВІПОЛ, 1995.

5. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та вдосконалення. - К.: Праця, 1997.

6. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под редакцией Г.Г. Микояна, Р.П. Колосовой. - М.: Изд-во МГУ, 1996.

Размещено на Allbest.ru