Невербальні аспекти спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Реферат

з менеджменту

на тему:

“Невербальні аспекти спілкування”

Львів 2010

Вступ

Процес спілкування є надзвичайно складним явищем, який включає не тільки власне вербальний елемент, а й не менш важливе невербальне спілкування, яке досить часто несе в собі більш значуще змістовне навантаження та істотно впливає на весь процес спілкування.

Слід зазначити, що особливого значення знання невербальних аспектів спілкування набуває при діловому спілкуванні, коли від тих чи інших дій може залежати успішність проведених переговорів. Але при трактуванні різних проявів невербальної комунікації необхідно враховувати те, що існують істотні розбіжності в застосуванні тих чи інших символів у різних культурних традиціях.

1. Невербальні аспекти спілкування

Невербальне спілкування представлене не лише використанням жестів, міміки, пантоміміки, а й просторово-часовою характеристикою організації спілкування.

Надзвичайно важливим при спілкуванні є міжособистісний простір (дистанція спілкування). Дистанція спілкування залежить від багатьох чинників: від спрямування спілкування, від різних характеристик суб'єктів спілкування (їх близькості, віку, соціального статусу, психологічних особливостей, національних звичаїв тощо).

За даними американських психологів дистанція між партнерами залежить від виду взаємодії і може бути такою:

інтимна дистанція (відповідає інтимним стосункам) -- до 0,5 м;

міжособистісна дистанція (при бесідах, спілкуванні з друзями) -- 0,5-1,2 м;

соціальна дистанція (притаманна неформальним соціальним та діловим стосункам) -- 1,2--3,7 м;

публічна дистанція -- 3--7 м і більше.

При будь-якому спілкуванні правильно обрана дистанція істотно впливає на його здійснення.

Ще однією важливою частиною спілкування є візуальний контакт, оскільки саме погляди можуть сказати набагато більше ніж слова. Візуальний контакт допомагає регулювати розмову.

Психологічні дослідження показують, що до 40% інформації несуть жести та міміка.

Жестикуляція включає в себе всі жести рук («мова рук»), а також деякі інші дії, що несуть в собі певне змістовне навантаження (наприклад, співрозмовник виймає сигарети, що означає необхідність завершення розмови і т. д.).

До міміки відносяться всі зміни, які можна спостерігати на обличчі людини, при чому мається на увазі не тільки риси обличчя, контакт очей та спрямування погляду, а й психосоматичні процеси (наприклад, почервоніння). Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації . Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% - через інтонацію та модуляцію голосу . Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами. З усіх засобів спілкування вони з'являються першими і стають важливою основою розвитку дитини. Дослідженнями встановлено, що 60-90% правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтуються на вмінні розшифровувати характеристики голосу й манеру говорити.

Швидкість мови, як відомо, значною мірою залежить від темпераменту. Якщо у людини дуже швидкий темп мови, це свідчить або про її імпульсивність, пожвавленість, впевненість у собі, або про несміливість, невпевненість саме в цій ситуації. Спокійна й повільна мова є ознакою вдумливості, поміркованості. Якщо темп поступово уповільнюється, це є сигналом про те, що людина втомилася, замислилася, втратила впевненість. Той, хто хоче говорити переконливо, щоб вплинути на інших, намагається дещо сповільнити свою мову. Але все ж треба залишатися в межах природного діапазону свого голосу, бо можуть подумати, що особа виявляє нещирість і хитрує.

Відкриті, чутливі душею люди, як правило, змінюють висоту свого голосу в широких межах. Якщо висота голосу стабільна, це погано впливає на тих, хто слухає. Важливою ознакою культурної людини є вміння робити під час розмови паузи. Найчастіше слова промовляють швидко. Небагато людей вміють спеціально використовувати паузу, щоб вона впливала на слухачів. Нерідко пауза свідчить про те, що думка відстає від мови, а, можливо, й про її відсутність у конкретній ситуації.

Нижче наведені деякі приклади трактування невербальної поведінки.

Як трактувати невербальну поведінку:

Етнографи навіть ділять нації на "контактні" та "неконтактні". До перших відносять, наприклад, італійців, іспанців, латиноамериканців, арабів. У їхньому спілкуванні погляд має велике значення. Представниками "неконтактних" культур вважаються народи Скандинавії, Японії, Індії, Пакистану, де не прийнято прямо розглядати людину. Японці, наприклад, дивляться на шию співрозмовника, очі якого перебувають у полі периферійного зору. Знаючи про це, при зустрічах з людьми різних національностей важливо не лише користуватися загальнолюдською культурою спілкування, а й мати уявлення про їхню етнопсихологію, про особливості їхнього невербального спілкування.

Контакт очей є основою довірливого, культурного спілкування. З нього, як правило, починається ділова чи інтимна розмова.

Відомо, що зіниці в людини розширюються, коли її щось зацікавило. Зміст такого сигналу знають давно. Цим, наприклад, користувалися ще купці Київської Русі.

Іноді під час спілкування з одними людьми ми почуваємося приємно, а з іншими -- відчуваємо роздратування, навіть тривогу. Дуже часто це пов'язано з "поведінкою" очей, з тим, як на нас дивляться: прямо, зверху вниз чи знизу вгору, короткочасним чи тривалим поглядом. Через погляд ми відчуваємо недоброзичливість, оцінювання, заздрість або ж, навпаки, інтерес, увагу, зацікавленість. Під поглядом однієї людини нам робиться тепло і приємно, а під поглядом іншої - незручно, боляче, бо її очі нас начебто відштовхують.

Відомо, що „таємні думки” і настрій іншої людини можна „прочитати” ще й за її позами та жестами. Цікаво те, що у різних народів одні й ті самі невербальні знаки і жести можуть тлумачитися по-різному, що інколи призводить до прикрих непорозумінь. Тому, вивчаючи чужі культури та іноземні мови, важливу увагу потрібно приділити невербальним засобам спілкування. Так, у Болгарії звичний для нас кивок голови на знак згоди, означає діаметральну протилежність, тобто непогодження. Приміром, жест „окей” чи кружок з пальців, що був популяризований в Америці на початку XIX століття, добре відомий у всіх англомовних країнах, а також в Європі та Азії, але в деяких країнах він має інше значення і походження.

Наприклад, у Франції - означає „нуль” або „нічого”, в Японії - „гроші”, а в деяких країнах Середземноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіка. В Америці, Англії, Австралії та Новій Зеландії піднятий догори великий палець має три значення. Зазвичай він використовується під час голосування на дорозі, намагаючись зловити подорожню машину. Друге значення - „все гаразд”, а коли великий палець різко підносять догори, це стає образливим знаком, що означає нецензурну лайку. У деяких країнах, наприклад в Греції, такий жест означає „замовкни”, тому можна уявити собі стан американця, який намагається зловити подібним жестом автівку у грецькому місті...

Коли американці рахують, вони загинають пальці руки до себе, тому у їхньому товаристві не варто рахувати вигинаючи пальці від себе, - це може сприйнятися так, наче ви їх хочете кудись „послати”. V - подібний знак пальцями дуже популярний у Великобританії та Австралії і має образливе тлумачення. Під час Другої Світової війни Вінстон Черчиль популяризував цей знак для позначення перемоги, але для цього рука повернута тильним боком до мовця. Якщо при цьому жесті рука повернута долонею до того, хто говорить, то жест набуває образливого значення - „замовкни”. В більшості країн Європи, однак, V-жест в будь-якому разі означає „перемога”. У багатьох країнах цей знак ще означає цифру „2”.

Ці приклади свідчать про те, до яких хиб і непорозумінь може призвести неправильне тлумачення жестів, не враховуючи національні особливості того, хто говорить. Тому, перш ніж робити будь-які висновки про значення тих чи інших жестів та мови руху тіла, необхідно врахувати національну приналежність співрозмовника. Єдиними універсальними способами приваблення до себе співрозмовника є посмішка, вона використається і правильно сприймається в будь-якій країні і будь-якій культурі.

Посмішка - найефективніша форма спілкування, і, нарешті найкращим компліментом, який ми можемо зробити своєму співрозмовникові, буде щирий прояв інтересу до нього і його проблем. А все ж посмішка, як і всі засоби невербального спілкування, виражає велику кількість відтінків переживання: існує дружня, іронічна, насмішкувата, презирлива, улеслива та інші види посмішок. Навіть одна й та сама посмішка може приховувати в собі різноманітні відтінки. Так, посмішка, за якої дещо розкривається верхній ряд зубів, виражає велику дружню прихильність. Таку відкриту посмішку не слід використовувати під час першої зустрічі, вона може викликати протилежну реакцію та заронити недовіру. Нарешті, існує ще широка посмішка, коли рот трохи розтулений та оголює обидва ряди зубів. Вона характерна для дружньої вечірки, під час жартів між друзями, але ніколи не використовується під час знайомства. Щодо погляду, то він - чи не найсильніша „зброя”. Погляд може бути жорстким, колючим, добрим, радісним, відкритим, ворожим... і ще багато яким.

Наприклад, уявіть, що під час зустрічі люди, які дивляться просто в очі одне одному, а потім відводять погляд убік. Одне з можливих тлумачень цього сигналу таке: контакт очей означає довіру співрозмовників одне до одного, їхня відкритість, однак затримка погляду на очах партнера свідчить про прагнення до домінування.

Висновок

Врахування всіх факторів невербального спілкування надзвичайно важливе у діловому спілкуванні. Іноді саме жести, міміка можуть дати значну інформацію для обох учасників переговорів. Від знання суб'єктами переговорного процесу різних нюансів невербального спілкування може залежати успішність результатів.

невербальний спілкування жест міміка

Список використаної літератури

1. Конева О. В. Психология общения. - Ярославль, 1992.

2. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.- М., 1992.

3. Ниренберг Д., Калеро Г. Как читать человека словно книгу: Пер. с англ.- М., 1988.

4. ПизА. Язык телодвижений. -- Новгород, 1992.

5. Сухарев В. Искусство распознавания людей. -- Д., 1998.

6. Фейгенберг Е. И., Асмолов А. Г. Некоторые аспекты невербальной коммуникации: за порогом рациональности // Психол. журн.- 1989.- № 6

Размещено на Allbest.ru