Система менеджменту державного підприємства "Сільська рада"

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Вивчення характеристики підприємства

Ознайомлення з бізнес-планом підприємства

Дослідження системи менеджменту підприємства

Аналіз робочого дня керівника

Складання схем комунікаційних зв'язків підрозділів підприємства

Участь у засіданнях керівництва або зборах колективу, аналіз їх організації і ролі у прийнятті управлінських рішень

Характеристика інформаційного забезпечення діяльності керівника (збирання і вивчення ділової документації)

Ознайомлення з правовим забезпеченням управлінської діяльності підприємства

Індивідуальні завдання

підприємство керівник управлінський інформаційний



Вступ

Державне підприємство « Сільська рада »

Черкаська область, Канівський район,.

- Голова сільської ради.

Мета практики: закріплення та поглиблення теоретичних знань, набуття практичних навичок економічного та фінансового аналізу, створення поточної документації, яка використовується у повсякденній роботі підприємства, придбання реального досвіду роботи в економічній сфері підприємства. 

Також метою виробничої практики є :

Вивчення методів проведення економічного аналізу та фінансового стану підприємства є надзвичайно важливим для майбутнього спеціаліста. 

Фінансовий стан підприємства (ФСП) -- це економічна категорія, що відображає фінансові відносини суб'єкта ринку і його здатність фінансувати свою діяльність за станом на певну дату. В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, -- фінансовий стан підприємства. 

Основні завдання аналізу: 

1. Своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. 

2. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів. 

3. Розробка конкретних заходів, направлених на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. .

Вивчення характеристики підприємства

Підприємство відноситься до державної форми власності, займається громадською діяльністю, надає громадянам певні послуги.

Сільські, селищні ради - це найчисельніша група представницьких органів місцевого самоврядування. Так, в Україні за станом на 01.10.2004 року нараховувалося 10279 сільських та 785 селищних рад, які представляють інтереси близько сорока відсотків населення. Умови їх діяльності характеризуються певною специфікою:

по-перше, значно нижчим ніж у містах рівнем фінансового забезпечення. Для прикладу, якщо доходи міських бюджетів в розрахунку на душу населення в 2003 році становили 400 - 1200 гривень, то для сільських, селищних бюджетів цей покажчик не перевищував, як правило, 30-50 гривень;

по-друге, практично повною відсутністю інфраструктури, що забезпечує надання житлово-комунальних послуг населенню;

по-третє, складною демографічною ситуацією - більшу частину населення багатьох сіл та селищ становлять пенсіонери;

по-четверте, низьким рівнем кадрового та інформаційного забезпечення.

Ознайомлення з бізнес -планом підприємства

Вивчення і аналіз організаційної структури управління підприємством.



Схема 1. Сільська, селищна, міська рада 

Пріоритетні цілі та завдання діяльності сільської ради на 2012 рік

Програма соціально-економічного розвитку села Келеберда на 2012 р. (далі - Програма) розроблена відповідно до вимог законів України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про місцеве самоврядування в Україні", Державної стратегії регіонального розвитку на період 2012 року.

У Програмі визначено цілі та завдання соціально-економічної та культурної політики сільської ради на 2012 р., спрямовані на розвиток села - роботи з благоустрою, виконання будівельних та ремонтних робіт на об'єктах комунальної та інших форм власності, поповнення дохідної частини бюджету, з метою формування якісного та безпечного середовища життєдіяльності населення села Келеберда.

Заходи Програми фінансуються за рахунок коштів бюджету села, субвенцій з державного бюджету, коштів підприємств та інвесторів.

У процесі виконання Програма може уточнюватися. Зміни і доповнення до Програми затверджуються сесією Келебердянської сільської ради за поданням сільського голови або відповідних постійних депутатських комісій.

Звітування про виконання Програми здійснюється за підсумками півріччя та року.

Станом на 01 січня 2011 року заасфальтованість сільських доріг складає - 1,5 км, В нічний час освітлюється близько 3 км доріг - 67%. В селі відсутній дитячий садок, не закінчено ремонт будинку культури.

Стратегічною метою сільської ради є виконання наступних робіт:

- поступове асфальтування доріг;

- завершення капітального ремонту будинку культури;

- покращення футбольного стадіону

- розвиток сільського футболу;

- будівництво дитячого садка;

- будівництво дитячих майданчиків;

Дослідження системи менеджменту підприємства

Права і обов'язки депутата сільської, селищної ради визначаються законом стосовно до напрямків його діяльності (форм роботи), до яких відносяться:

робота у виборчому окрузі;

робота в раді та її органах.

Робота у виборчому окрузі характеризує відносини депутата з виборцями, в основу яких покладені його обов'язки:

підтримувати зв'язки з виборцями та територіальною громадою;

інформувати виборців про роботу сільської, селищної ради та її органів, про хід виконання планів соціально-економічного та культурного розвитку території;

брати участь у виконанні рішень сільської, селищної ради;

вивчати потреби виборців, територіальної громади та інформувати про них раду, вести прийом виборців;

Його права:

офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях;

брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

порушувати перед відповідними органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

вносити на розгляд відповідних органів і організацій та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

Працюючи у виборчому окрузі депутату сільської, селищної ради доцільно зосередитися на таких принципових моментах:

Організації регулярного прийому виборців, розгляді пропозицій, заяв і скарг громадян, які надійшли до нього, вжитті заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивченні причин, які породжують скарги громадян, і внесенні своїх пропозицій щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. При цьому слід мати на увазі, що:

особистий прийом виборців має бути організований депутатом з періодичністю не рідше одного разу в місяць;

записатися на прийом до депутата мають право як його виборці, так і інші громадяни, іноземці чи особи без громадянства, які проживають, тимчасово перебувають чи працюють в селі, селищі;

усі звернення громадян (як в усній, так і в письмовій формі) на особистому прийомі депутата реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення;

забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення;

якщо питання, порушені в одержаному депутатом зверненні, не входять до повноважень сільської, селищної ради та її виконавчих органів, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. При цьому. забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються;

письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Ролі керівника та їх характеристика

Опис і характеристика діяльності

Головний керівник - Символічний глава, до обов'язків якого входить виконання звичайних правових або соціальних завдань. Церемоніали, дії, зумовлені становищем, клопотання.

Лідер - Відповідальний за мотивацію та активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників і пов'язані з цим обов'язки. Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих.

Приймач інформації - Розшукує та отримує різноманітну спеціалізовану (здебільшого поточну) інформацію, яку успішно використовує в інтересах своєї організації, координує зовнішню та внутрішню інформацію, що надходить в організацію. Оброблення всієї пошти, здійснення контактів, пов'язаних переважно з отриманням інформації (періодичні видання, ознайомлювальні поїздки)

Розповсюджувач інформації - Передає в організацію отриману із зовнішніх джерел або від інших підлеглих інформацію, частина якої має суто конфіденціальний характер, а решта вимагає інтерпретації окремих фактів для формування поглядів організації. Розсилання пошти в організації з метою отримання інформації, вербальні контакти для передавання інформації підлеглим (огляди, бесіди)

Підприємець - Відшукує можливості в самій організації та поза її межами, розробляє й запускає проекти з удосконалення, які викликають зміни, контролює розроблення певних проектів. Участь у засіданнях з обговоренням стратеги, огляди ситуації, які містять ініціювання або розроблення проектів удосконалення діяльності.

Ліквідувач порушень - Відповідає за коригування дій, коли організація опиняється перед необхідністю важливих і несподіваних порушень. Обговорення стратегічних і поточних питань, включаючи проблеми та кризи.

Розподілювач ресурсів - Відповідальний за розподіл ресурсів організації, що фактично зводиться до прийняття або схвалення всіх значущих рішень в організації. Складання графіків, запити повноважень, будь-які дії, пов'язані із складанням і виконанням бюджетів, програмування роботи підлеглих.

Ведучий переговори - Відповідальний за представництво організації на всіх важливих переговорах. Ведення переговорів

Аналіз робочого дня керівника

У виконкомі встановлюється єдиний режим роботи:

- початок роботи о 08:00 годині;

- закінчення роботи о 17:00 годині (у п'ятницю - о 16:00 годині);

- обідня перерва з 12:00 до 13:00 годин.

Питання про своє перебування поза приміщенням виконкому в робочий час працівники сільської ради погоджують з сільським головою.

У виконкомі ведеться табельний облік робочого часу, який після підписання головою передається в кінці місяця до бухгалтерії.

Виїзди у відрядження погоджуються з сільським головою.

Після повернення з відрядження працівник протягом трьох днів подає авансовий звіт до бухгалтерії.

З метою виконання невідкладної і непередбаченої роботи у вихідні та святкові дні сільським головою запроваджується чергування у виконкомі.

Складання схем комунікаційних зв'язків підрозділів підприємства

Загалом існують вертикальні та горизонтальні комунікаційні зв`язки в організаціях.

Вертикальні комунікації відбуваються вгору й униз у ієрархічній структурі організації. У цих комунікаціях беруть участь менеджери, їхні керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть -- і повинні бути -- двонаправленими (спрямовані зверху вниз і знизу вгору), оскільки тоді вони (з активним зворотнім зв`язком) є ефективніші, ніж однонаправлені.

Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Вони сприяють координації між підлеглими ланками й відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

Комунікації між рівнями організації (вертикальна структура)

Інформація пересувається в організації з рівня на рівень у межах вертикальних комунікацій. Вона може передаватися по спадній, тобто з вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління повідомляється про поточні задачі, зміни пріоритетів, конкретні завдання, рекомендовані процедури тощо. Наприклад, віце-президент з виробництва може повідомити керуючого заводом (керівник середнього рівня) про найближчі зміни у виробництві продукту. У свою чергу, керуючий заводом повинен проінформувати підлеглих йому керівників про особливості змін, що відбудуться.

Окрім обміну по спадній, організації необхідні комунікації по висхідній. Наприклад, службовець банку може помітити, що нова ЕОМ іноді вимушує клієнта чекати на декілька хвилин довше, ніж досі, оскільки машина періодично "зайнята" або відключається. Службовці можуть зробити висновок, що очікування нервує деяких клієнтів.

Електронні засоби комунікацій

Суттєвий вплив на комунікації в організаціях мають електронні засоби комунікацій. Інформаційні технології можуть використовувати комп`ютери, комп`ютерні мережі, телефони та інше устаткування. Існує шість найпоширеніших видів інформаційних систем:

операційно-виконавча система -- з її допомогою виконують рутинні та поточні операції;

інформаційна система менеджменту -- збирає дані, організовує й систематизує їх у формі, зручній для менеджерів, а тоді забезпечує цих менеджерів інформацією, необхідною для їх роботи;

система підтримки рішень -- автоматично знаходить, опрацьовує та підсумовує інформацію, необхідну для специфічних рішень;

адміністративна інформаційна система -- призначена для спеціальних потреб опрацювання інформації менеджерами вищого рівня;

інтранет-мережі -- комунікаційні мережі, які діють у межах однієї організації;

експертні системи -- створені за принципом визначення усіх можливостей "якщо-тоді", які стосуються конкретної ситуації.

Останні досягнення в галузі інформаційних технологій можуть сприяти покращенню обміну інформації в організаціях. Персональний комп`ютер уже зробив великий вплив на інформацію, яку керівники, допоміжний персонал і працівники розсилають і отримують.

Електронна пошта дає працівникам можливість направляти письмові повідомлення будь-якій особі в організації. Це має зменшити традиційно невичерпний потік телефонних розмов. Крім того електронна пошта -- ефективний засіб зв`язку між людьми, що вони знаходяться в різних приміщеннях, різних містах і навіть різних штатах і країнах.

Суттєвою відмінністю на користь електронної пошти є можливість відправляти одне повідомлення великій кількості одержувачів. Також на багатьох підприємствах дозволяють працівникам користуватися Інтернет-пейджером ICQ як відносно дешевого й миттєвого засобу зв`язку. А в ході відеоконференцій люди, що знаходяться в різних місцях і навіть у різних країнах, обговорюють різноманітні проблеми й при цьому бачать одне одного в обличчя.

Участь у засіданнях керівництва або зборах колективу, аналіз їх організації і ролі у прийнятті управлінських рішень

Відповідно до Закону, виконавчі органи рад мають всі ознаки самостійно структурованих органів місцевого самоврядування. Вони є юридичними особами, наділеними виконавчо-розпорядчими функціями і повноваженнями, від свого імені видають нормативно-правові акти, які є обов'язковими для виконання на території відповідної ради. Вони відповідальні та підзвітні перед відповідною радою. Виконавчі органи рад не можуть самостійно здійснювати державно-владні повноваження, оскільки не належать до органів виконавчої влади. У той самий час, відповідно до Конституції і Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи рад здійснюють надані Законом (делеговані) повноваження органів виконавчої влади. З цих питань, відповідно до ст. 143 Конституції і ст. 11 Закону, виконавчі органи рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

В організації роботи органів місцевого самоврядування щодо реалізації своїх повноважень важлива роль належить виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради. Він утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої ради -- також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Основні функції виконавчого комітету ради:

1) попередній розгляд проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проектів рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координація діяльності відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховування звітів про роботу їх керівників;

3) право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їхніх посадових осіб (п. 2 ст. 52 Закону).

Функції виконавчих комітетів, спрямовані на забезпечення діяльності відповідних рад, в юридичній літературі називають президіяльними (за аналогією з функціями, які раніше виконувала Президія Верховної Ради республіки).

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради -- голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які нараховують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому разі функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради -- за пропозицією голови відповідної ради.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Депутати відповідної ради, крім секретаря ради, не можуть входити до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті ради.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної в місті ради -- голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Особи, які входять до складу виконавчого комітету, крім тих, хто працює у виконавчих органах ради на постійній основі, на час засідань виконавчого комітету, а також для здійснення повноважень в інших випадках звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням їм середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків члена виконавчого комітету, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

На членів виконавчого комітету відповідної ради, які працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їхньої діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені ч. 4 ст. 12 Закону для сільського, селищного, міського голови, тобто вони не можуть бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради може розглядати і вирішувати всі питання, віднесені законом до відання виконавчих органів ради (ст. 52 Закону).

Повноваження, надані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад Законом, класифікують за такими сферами (галузями):

1) соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку;

2) бюджету, фінансів і цін;

3) управління комунальною власністю;

4) житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;

5) будівництва;

6) освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту;

7) регулювання земельних відносин і охорони навколишнього

природного середовища;

8) соціального захисту населення;

9) зовнішньоекономічної діяльності;

10) оборонної роботи;

11) вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

12) забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

13) відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України і присвоєння почесних звань України.

Суттєвою особливістю комплексу повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад є те, що вони поділяються на власні (самоврядні) (віднесені законом до їх повного відання) та делеговані повноваження (окремі повноваження, надані їм згідно із законом органами місцевого самоврядування або органами місцевої державної виконавчої влади).

Так, повноваження у сфері соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку включають:

власні (самоврядні) повноваження

-- підготовка програм соціально-економічного й культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;

-- забезпечення збалансованого економічного й соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

-- забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби в місцевих будівельних матеріалах, паливі;

-- розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

-- попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення в разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;

-- подання до районних, обласних рад необхідних показників і внесення пропозицій до програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним і культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;

-- залучення на договірних засадах підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;

-- розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах і організаціях;

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради

При встановленні результатів голосування до загального складу сільської ради включається сільський голова, якщо він бере участь в засіданні і враховується його голос

Рішення ради приймаються відкритим (в тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Питання про поіменне голосування виноситься за пропозицією депутата і приймається 1/3 від загальної кількості присутніх депутатів.

Рішення сільської ради з процедурних питань приймаються 1/3 від загальної кількості обраних депутатів і оформляються тільки протокольно.

Результати голосування оформляються протокольне.

Голосування при затверджені рішень сільської ради проводиться по пунктах, розділах або в цілому за підготовлений і обговорений радою проект рішення.

Рішення сільської ради підписуються головуючим на сесії.

Рада не може приймати рішення, які суперечать Конституції України, чинним законам України.

Рішення сільської ради у п'ятиденний строк з моменту прийняття може бути зупинене сільським головою і внесене на повторний розгляд ради з обгрунтуванням зауважень.

Рада зобов'язана у двотижневий строк з моменту оприлюднення розпорядження голови про відмову підписання рішення сесії повторно розглянути своє рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Характеристика формаційного забезпечення діяльності керівника (збирання вивчення ділової документації )

Питання подальшого цілеспрямованого впровадження науково-технічних досягнень, як в управлінській, так і в інших важливих видах діяльності держави слід розглядати під кутом зору постійного удосконалення державного механізму та його правого регулювання.

Державна управлінська діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства зазнає суттєвих змін як за своїм змістом, так і за технологією. Ці зміни пов'язані не тільки з корінною перебудовою форм і методів державного управління, а й з підвищенням рівня сучасної комп'ютерної техніки і технології збирання та обробки управлінської інформації.

Поява сучасної техніки й технології збирання та обробки управлінської інформації викликала необхідність вивчення й осмислення їх суті, місця й ролі в управлінському процесі, сприяє якісним змінам механізму державного управління.

Аналіз практики формування й діяльності державно-управлінських структур, основних напрямків їх розвитку, характеру та форм правового впливу на державно-управлінську сферу свідчить про важливість знаходження свого гідного місця у цьому процесі сучасних науково обґрунтованих методів і технічних засобів збирання та обробки інформації, а також вирішення проблем, пов'язаних з прискоренням процесу підвищення якості й ефективності законодавства у цій сфері.

Питання подальшого цілеспрямованого впровадження науково-технічних досягнень як в управлінській, так і в інших важливих видах діяльності держави слід розглядати під кутом зору постійного удосконалення державного механізму та його правого регулювання.

Зокрема, важливими напрямками роботи, по-перше, є підготовка чинних правових актів і норм до застосування їх в умовах інформатизації суспільства. Право як загальний регулятор суспільних відносин складає один з основних масивів інформації, яка має бути пристосована до нових умов.

Заходи з питань підготовки та використання нормативного правового матеріалу в умовах інформатизації потребують не тільки централізації, але й дотримання єдиної методологічної основи. На загальнодержавному рівні слід передбачити й сформувати державну функціональну інформаційно-пошукову систему правових актів, яка обслуговуватиме всі ланки державного механізму.

Підготовка правових норм до використання їх в умовах інформатизації має ще один аспект, який полягає у визначенні ступеня формалізації правових норм та актів. Не всі норми потребують перекладу їх змісту на машинну мову й піддаються такому перекладу.

По-друге, підготовка апарату управління до функціонування в умовах інформатизації. Важливою умовою організації роботи апарату управління служить визначення правового статусу кожного органу, його підрозділів, службовців. Нині, коли зміни торкнулися всіх рівнів управління, положення про відділи та управління, посадові інструкції необхідно суттєво обновляти. В основу розробки положень про структурні підрозділи та посадові інструкції мають бути покладені єдині методики й класифікатори функцій.

По-третє, успішне розв'язання питань, безпосередньо пов'язаних зі створенням інформаційних систем передбачає налагодження складної мережі організаційних та управлінських відносин, що виникають при плануванні, координації й контролі розробки проектів інформаційних систем органів управління різних ступенів.

Назріла потреба в забезпеченні функціональної визначеності інформаційних систем, їх сумісності між собою й з діяльністю державного апарату управління. Кожний вид інформаційної системи має відповідати максимально точному колу функцій апарату управління

Важливе значення має правове регулювання відносин з приводу реєстрації інформації. Мова йде про реєстрацію первинної або вихідної інформації, що лежить в основі всіх наступних перетворень інформації. Головний вузол соціально-правових проблем в'яжеться навколо якості цієї інформації, її вірогідності, повноти, однозначності, своєчасності й навколо її подальшого використання.

Це не лише проблема юридичної сили машинного документа, проблема повноти, вірогідності, визначеності, терміновості інформації, але й проблема права отримання інформації, проблема черговості, виключності й пріоритету використання її.

Вихід інформації за межі окремого відомства, перетворення її в міжвідомчий загальнодержавний масив з принципами колективного використання насамперед ставить питання про правовий режим інформації. Потрібен відповідний загальний правовий акт, який встановлював би правила зберігання, переробки й використання інформації.

Сьогодні незаперечним є факт розширення та поглиблення інтеграційних соціально-економічних зв'язків між державами, розвитку між ними спільної господарської діяльності. Все це нагальне вимагає пошуку нових організаційно-правових форм інформаційно-правової співпраці, розробки структурно-функціональної моделі державної системи інформатизації України.

Останнім часом Україна поступово здійснює перехід до інформатизації суспільства, яке характеризується зростанням ролі інформації у соціальних процесах, швидкості її обробки, у проникненні електронно-обчислювальної техніки та заснованих на ній сучасних інформаційних технологій у всі сфери суспільного життя. Це підтверджується прийняттям ряду нормативних актів вищих органів державної влади та управління, що регулюють інформаційні стосунки в Україні. До їх числа належать закони України "Про інформацію",

Ознайомлення з правовими забезпеченням управлінської діяльності підприємства

До першої групи (загальне законодавство) належать: Конституція України, Закон України "Про державну службу", Закон України "Про міліцію", Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", Закон України "Про боротьбу з корупцією", Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, інші закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди України, а також спільні накази та накази міністерств і відомств, що мають міжвідомчий характер (про охорону праці, пожежну безпеку, охорону навколишнього середовища, бухгалтерський облік і статистику тощо) та інші нормативно-правові акти.

У своїй діяльності податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади, та її працівники, як державні службовці, зобов'язані керуватися нормативно-правовими актами загальної юрисдикції. Тобто тими документами, дія яких розповсюджується не тільки на податкову службу та її працівників, але й на інші міністерства, відомства, установи та організації, а також на їх працівників та громадян України в цілому.

Друга група нормативно-правових актів (спеціальне законодавство) охоплює: Закон України "Про державну податкову службу в Україні", Указ Президента України "Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України", Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів", нормативні акти, що регулюють систему оплати праці, соціального захисту та проходження служби працівників податкових органів.

На відміну від функціонування більшості центральних органів виконавчої влади України, діяльність органів податкової служби в основному врегульована спеціальними нормативно-правовими актами. Умовно їх можна поділити на три основні групи: нормативно-правові акти, що регулюють правовий статус податкових органів та їх організаційну структуру (Закон України "Про державну податкову службу в Україні", Указ Президента України "Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України", Указ Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій", Указ "Питання державних податкових адміністрацій" та ряд інших); нормативно-правові акти, що регулюють окремі напрями діяльності податкових органів (наприклад, Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів", Укази Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", Постанови Кабінету Міністрів України: "Про затвердження порядку вилучення готівки", "Про затвердження порядку звернення стягнення на рухоме майно", "Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами" та багато інших); нормативні акти, що регулюють систему оплати праці працівників податкових органів та проходження служби в податкових органах (Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" та "Про затвердження Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби" тощо).

Необхідність існування цих нормативно-правових актів викликана специфікою діяльності податкових органів, пов'язаною з виконанням надзвичайно важливої державної функції - забезпечення надходжень до бюджетів усіх видів країни. Виконання цієї функції державним органом - податковою службою України - потребує наділення її спеціальними правами та обов'язками, що виникають під час процедури збору податків та обов'язкових платежів.

До третьої групи (законодавство про оподаткування) належать: Закон України "Про систему оподаткування", Закон України "Про бюджетну систему України", Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", Закон України "Про податок на додану вартість", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та інші нормативно-правові акти.

Ці нормативно-правові акти є рамковими та відіграють роль законодавчих джерел для нормативного регулювання процесу оподаткування та використання бюджетних коштів.

Індивідуальні завдання

Оцінити систему контролю на підприємстві ( наявність стандартів і критеріїв оцінки, види контролю та їх характеристика, періодичність контролю, ефективність функції контролю )

У межах контрольної форми діяльності місцевих рад можна виділити два види проваджень: нормотворче і виконавче. Нормотворче контрольне провадження полягає у здійсненні контролю за законністю нормативних актів виконавчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. За підсумками контрольної діяльності місцеві ради можуть скасовувати акти виконавчих органів ради, які суперечать законодавству чи рішенням ради, можуть звертатися до суду щодо визнання незаконними актів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що обмежують права громад, повноваження органів місцевого самоврядування. Виконавче контрольне провадження полягає у контролі за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень і здійснюється шляхом заслуховування звітів сільського, селищного, міського голови про роботу виконавчих органів ради, звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради і посадових осіб, яких вона призначає, повідомлень депутатів про їх роботу та ін.

Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії; окремі та спільні засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; засідання президій обласних, районних рад; засідання тимчасових контрольних комісій; персональна робота голови ради, секретаря, заступників голови ради; робота депутатів у виборчих округах; участь голови ради чи депутатів у загальних зборах громадян за місцем проживання; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, міського голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями.

Размещено на www.allbest.

...