Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМИСЛОВО - ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Контрольна робота

з дисципліни: «Менеджмент»

м. Донецьк, 2013р.

Зміст

1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту

2. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання

3. Тести

Література

1. Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту

Управління з'явилося разом з людьми. Воно виділилося і відокремилося в самостійний вид діяльності в процесі розділення і кооперації праці, що зумовило необхідність організації, координації і узгодження діяльності людей в громадському виробництві. Там, де хоч би дві людини об'єднувалися в прагненні досягти якої-небудь спільної мети, виникало завдання координації їх спільних дій, рішення якої хтось з них повинен був брати на себе. При цьому один стає керівником, тобто керівником, а інший - його підлеглим, тобто керованим.

Уперше проблему управління взялися вирішити древні єгиптяни. Близько 6 тисяч років назад вони визнали необхідність цілеспрямованої організації діяльності людей, її планування і контролю результатів, а також поставили питання про децентралізацію управління.

В давнину організації мали певну структуру, в якій виділялися рівні управління. Існували і великі політичні організації, керівниками яких були королі і генерали. Були також і керівники, хранителі житниць, погоничі, наглядачі робіт, губернатори територій і скарбники, які допомагали забезпечувати діяльність цих організацій.

Йшли роки, управління багатьма організаціями ставало чіткішим і складнішим, а самі організації - сильними і стійкими. Прикладом може служити Римська імперія, яка проіснувала сотні років.

Майже усі форми сучасного управління можна простежити в древніх організаціях, хоча їх характер і структура управління істотно відрізнялися від сьогоднішніх.

У епоху рабовласництва також мали місце елементи управління, проте переважали методи прямого примусу і страху покарання в якості головних засобів спонукання до праці.

Надалі, з розвитком громадського виробництва, така праця виявила органічно властиву йому неефективність. Його замінила система найманої праці, яка зародилася у буржуазну епоху. При цій системі використовувався принципово іншою, опосередкований, механізм примусу, ґрунтований на матеріальних стимулах. Що виник понад 250 років тому у ряді країн Західної Європи торговий капіталізм мав зовсім іншу основу - грошовий капітал.

Замість прямих і грубих форм примусу до праці при капіталізмі формувався і всюди використовувався ринковий механізм, що діяв на базі обміну міновими вартостями і що припускав формальну особисту незалежність і рівність сторін, що обмінюються.

Хоча організації існують майже стільки ж, скільки існує світ, до XX ст., ймовірно, ніхто не замислювався над тим, як управляти ними системно. Людей в основному цікавило, як заробити більше грошей, завоювати політичну владу, але не як управляти організаціями. У зв'язку з цим менеджмент виділився в самостійну галузь людських знань, науку лише на рубежі XIX - XX віків.

Основною силою, яка спочатку підстебнула інтерес до управління, стала промислова революція в Англії. Проте ідея про те, що управління може внести істотний внесок у розвиток і успіх організації, уперше зародилася в Америці, яка стала батьківщиною сучасного управління. На початку XX ст., в період бурхливого розвитку Сполучених Штатів, створювалися великі галузі і підприємства, для управління якими були потрібні формалізовані способи.

Таким чином, менеджмент сформувався частково в результаті появи великого бізнесу, частково - спроби підприємців скористатися перевагами техніки, створеної в період промислової революції, а частково - бажання невеликої групи допитливих людей створити найефективніші способи виконання роботи.

2. Прийняття управлінських рішень на підставі моделювання

управлінський рішення менеджмент

Ухвалення рішень має ключове значення для реалізації цілей і завдань організації. Процес менеджменту виключно важливий тим, що в ході його здійснення розробляються і застосовуються методи ухвалення рішення, службовці підвищенню ефективності діяльності, а, отже, конкурентоспроможності фірми.

Управлінський процес розглядають у складі трьох блоків:

- моделювання стану об'єкту управління на підставі інформації, що поступає від нього;

- розробка і ухвалення управлінських рішень;

- організація виконання прийнятих рішень.

Подальший блок по інформаційних каналах пов'язаний з "виходом" виробничого процесу і таким чином забезпечує зміни, заплановані системою управління. Здійснюючи планування роботи, її виконання, мотивацію праці людей, зайнятих в організації, контроль і координування усіх процесів, що відбуваються в ній, менеджерам доводиться приймати величезну безліч рішень. Приміром, складання планів на майбутній період припускає комплекс рішень, що стосуються постановки цілей і завдань. Процес організації неминуче вимагає рішень відносно структури виробничого процесу, праці і управління і тому подібне. Процес контролю не може здійснюватися, якщо не прийняти рішення про те, що, як і коли контролювати, в яких формах і видах це робити, як аналізувати отриману інформацію і використати її для того, щоб відповідно до результатів контролю вносити зміни в роботу організації.

Зрозуміло, що круг обов'язкових до прийняття рішень обкреслений далеко не повністю. Проте із сказаного ясно, що початковий імпульс процесу ухвалення рішень задасть інформація про стан контрольованого об'єкту; дія ж на нього здійснюється після вироблення і ухвалення рішення, яке у вигляді тієї або іншої інформації(команда, наказ, розпорядження, план і так далі) подається на "вхід" керованого об'єкту. У центрі цієї діяльності, що циклічно розвивається, знаходяться три елементи процесу : проблема, її рішення і люди, що беруть участь в процесі на усіх етапах.

1. Проблема. Під проблемою розуміється невідповідність фактичного стану керованого об'єкту бажаному або заданому(запланованому). Вона виникає найчастіше у зв'язку з відхиленням від планових(чи нормативних) станів, яке відрізняється в певний момент часу або прогнозується на майбутнє. Але проблема може з'явитися і внаслідок зміни самих цілей або нормативів. Скажімо, проаналізувавши інформацію про продажі, керівництво підприємства приймає рішення про зняття того або іншого виробу з виробництва і про перемикання останнього на інший вид продукції. Це може радикально змінити цільові установки усіх підрозділів, пов'язаних з цими видами продукції. Отже, менеджери повинні наново скласти плани, знайти і перерозподіливши ресурси, організувавши навчання персоналу, і так далі. Таким чином, проблемну ситуацію можуть викликати чинники внутрішнього або зовнішнього середовища прямої або непрямої дії.

2. Рішення. Рішення в менеджменті - це пошук, вибір варіанту, альтернативи і уміле їх поєднання і використання на економічному, соціальному і політичному і моральному рівнях з метою прийняття оптимального варіанту і найбільшої вигоди для організації, колективу, особи. При цьому майже завжди є варіанти, а якої з них краще - треба оцінити.

Ухвалення рішення - частина повсякденної роботи керівника будь-якого рівня. Управлінське рішення - цей концентрований вираз процесу управління на його завершальній стадії. Таке рішення виступає як своєрідна формула управлінської дії на певний об'єкт і повинно відповідати ряду вимог. Головне серед них - обґрунтованість, чіткість формулювань, реальна здійсненність, своєчасність, економічність(визначувана по розмірах витрат), ефективність(міра досягнення поставлених цілей в зіставленні з витратою ресурсів).

Як правило, рішення повинні прийматися менеджером там, де виникає проблемна ситуація; для цього менеджерів відповідного рівня необхідно наділити надійними повноваженнями, поклавши на них в той же час відповідальність за стан справ на керованому об'єкті. Дуже важливою умовою позитивної дії рішення на роботу організації є його узгодженість з тими рішеннями, що приймалися раніше - як по вертикалі, так і по горизонталі управління.

3. Тести

1. Скільки рівнів стратегічного планування виділено в менеджменті:

Три.

2. Остаточний план збуту уточнюється:

Після розробки плану реалізації.

3. Чи існують вимоги до формування мети:

Так.

4. Чи є планування, аналіз і контроль окремими стадіями дослідження системи в цілому:

Ні.

5. До якої підсистеми слід віднести контроль якості:

Підсистеми планування і контролю.

6. Система якості, що забезпечує політику підприємства, включає проектування і розробку продукції:

Так.

7. Ким було запропоноване наперед планувати методи роботи і всю виробничу діяльність підприємства в цілому:

Ф. Тейлором.

8. Ви згодні з твердженням, що в сучасному менеджменті стратегічне планування займає центральне місце:

Так.

9. Вірно твердження, що менеджмент починається з планування:

Так.

10. Ви згодні з твердженням, що основна стратегія фокусування - концентрація на тому, що краще виходить:

Так.

Література

1. Шегда А.В. Менеджмент - К.: «Знання», 2004 р.

2. Немцов В.Д., Довгань Ф.Е., Синюк Г.Ф. Менеджмент організації. - К.: ТОВ «УВПК», «Екссо», 2001 р.

3. Рудінська Є.В., Яроніч С.А., Молоткова І.О. «Менеджмент» навчальний посібник. -К.: ЭльгоНика - центр, 2002 р.

Размещено на Allbest.ru