Управління доходами і витратами комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні основи управління доходами і витратами комерційного банку

1.1 Особливості формування доходів і витрат комерційного банку

Вся господарська діяльність комерційного банку - здійснення банківських угод - має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку. Результатом співставлення доходів та витрат є фінансовий результат статутної діяльності, який виступає у вигляді прибутку чи збитків.

Одна з основних цілей банків - одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Формування прибутку банку визначається специфікою діяльності даної установи, спектром операцій, а також діючою системою обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є одержання чистого прибутку, який являє собою залишок доходу після покриття всіх загально банківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди [13].

Значення прибутку для банку очевидне. Отримання достатнього розміру прибутку необхідно банкам для залучення нового капіталу, який дозволяє збільшити обсяг та підвищити якість наданих послуг. Прибуток стимулює діяльність керівництва банку по розширенню та покращенню операцій, зниженню витрат та розвитку банківських технологій.

Отже прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банку. Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, є розмір доходів, який отримується в процесі діяльності.

Доходи банку - збільшення економічних вигод по сукупності господарських операцій, крім операцій з реалізації додатково кількості акцій, які призводять до [9]:

- збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми його зобов'язань;

- зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми його активів.

Більшість науковців та банківських практиків поділяють усі доходи банківської установи на:

· банківські;

· небанківські операційні;

· непередбачені.

До банківських доходів належать ті, які безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи прийнято поділяти на [8]: процентні; комісійні; торгівельні; інші банківські операційні доходи.

За джерелом доходи банку поділяються на процентні та непроцентні. Процентний дохід являє собою плату за використання грошових коштів або їх еквівалентів за певний період часу та складається з: процентів за кредитами, депозитами та іншими фінансовими інструментами, у тому числі за боргові цінні папери з фіксованим доходом, який так чи інакше можна розрахувати; доходів у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами; комісійних доходів, які за своїм характером належать до процентного, тобто доходи, які можуть бути розраховані, виходячи з суми заборгованості за певний проміжок часу.

До непроцентних доходів відносяться всі інші доходи, окрім процентних (комісійні, доходи у вигляді дивідендів. доходи від операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями, інші доходи тощо).

Доход від торговельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюються з ініціативи банка і не є виконанням доручень клієнтів.

До інших банківських операційних доходів відносяться ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать дивідендний доход, доход від оперативного лізингу, штрафи та пені, отримані за банківськими операціями [10].

Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів - від орендних операцій), доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:

~ виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток буде визначений тільки за фактом подій;

~ не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку. При оцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління.

Для управління доходами важливе значення має їх класифікація за такими ознаками:

· за місцем виникнення: доходи групуються за підрозділами, відділеннями, філіями або центрами фінансової відповідальності;

· за приналежністю: доходи групуються за клієнтами, видами операцій, продуктами, інструментами і портфелями.

Витрати банку - це економічна категорія, яка відображає грошово-матеріальні ресурси, що використовуються в процесі формування, впровадження та реалізації банком своїх продуктів і послуг, а також всі інші додаткові ресурси на їх обслуговування та підтримку [14].

В свою чергу витрати банку поділяються на наступні групи:

1) процентні - витрати, сплачені банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що залучені банком, які обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка (за коштами, отриманими в НБУ; за коштами, отриманими в інших банках; за коштами суб'єктів господарської діяльності; за коштами фізичних осіб та інші витрати);

2) комісійні - витрати за отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою (за розрахунково-касове обслуговування; за операціями з цінними паперами та валютному ринку та інші витрати);

3) адміністративні - витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банку (обов'язкові платежі та податки, крім податку на прибуток; господарські та експлуатаційні витрати; витрати на маркетинг та рекламу; спонсорство та доброчинність та інші витрати);

4) витрати на персонал (основна і додаткова заробітна плата; нарахування на зарплату; матеріальна допомога та інші витрати);

5) відрахування в резерви - витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активу банку та списання безнадійних активів (під заборгованість комерційних банків; за кредитами клієнтам; під дебіторську заборгованість; під знецінення цінних паперів та інші витрати);

6) витрати на безнадійні та сумнівні борги; непередбачені витрати [6].

В залежності від специфіки управлінських рішень витрати поділяють на релевантні та не релевантні. Релевантні - це витрати, які залежать від прийнятих управлінських рішень. Нерелевантні, у свою чергу, не залежать від прийнятих управлінських рішень. Наприклад, витрати минулих періодів не можуть бути релевантними, оскільки на них уже неможливо вплинути.

1.2 Методичні підходи до аналізу доходів і витрат комерційного банку

Аналіз доходів та витрат ґрунтується на базі даних звіту про прибутки та збитки. Значення аналізу доходів та витрат полягає у тому, що він є необхідною умовою ефективного управління фінансовою діяльністю і може розглядатися як допоміжна функція системи управління доходами, витратами і прибутком комерційного банку.

Для визначення надійності комерційного банку перш за все аналізують доходи банку, його видатки та прибуток, які являються основними показниками результативності його фінансової діяльності.

Завдання аналізу доходів та витрат визначаються його метою і місцем у системі управління діяльністю банка. Основними завданнями аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

- визначення постатейної структури доходів і витрат та їх динаміки;

- коефіцієнтний аналіз доходів і витрат;

- аналіз і оцінка рівня дохідності банку та розроблення заходів щодо використання резервів підвищення прибутковості банківської діяльності;

- аналіз та оцінка співвідношення активів, пасивів, доходів і витрат з метою прогнозування фінансового стану комерційного банку [1].

Інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат формується відповідно до завдань, які належать вирішити. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. №368 (зі змінами та доповненнями). Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку. [10]

Джерелом директивної інформації є постанови Кабінету міністрів України, постанови і накази Міністерства фінансів України, Національного банку України, інших міністерств та відомств, виконання яких є обов'язковим для комерційних банків (наприклад, інструкція НБУ «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»).

Нормативна-довідкова інформація міститься у збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, прейскурантах, каталогах, проспектах. Джерелами нормативно-правової інформації є також різноманітні рекомендації щодо організації і методики фінансового аналізу діяльності банків. Характерною рисою нормативно-довідкової інформації є її необов'язковий для застосування характер. Не зважаючи на це, у фінансовому аналізі доходів і витрат нормативно-довідкова інформація відіграє важливу роль: за її допомогою аналітик визначає оптимальний шлях вирішення завдань аналізу.

Фінансовий план комерційного банку є джерелом планової інформації щодо очікуваних доходів і витрат звітного періоду. Ця інформація застосовується як баз порівняння фактичних показників з їх плановими значеннями для оцінки виконання плану доходів і витрат в цілому, за складом і структурою, а також при проведенні факторного аналізу доходів та витрат. Основними джерелами облікової фактографічної інформації, яка характеризує доходи і витрати за певний період, є дані бухгалтерського та статистичного обліку та звітності.

Під методом у широкому смислі цього компонента, розуміється спосіб дослідження предмета.

Загальний аналіз доходів банку і витрат ґрунтується на використанні методів вертикального та горизонтального економічного аналізу. Горизонтальний (часовий) аналіз являє собою порівняння кожного напряму доходів або витрат з попереднім періодом, а вертикальний (структурний) аналіз - це визначення структури окремих видів, груп або напрямів доходів і витрат з визначенням впливу кожного чинника на результат у цілому.

Крім того для проведення аналізу банківської діяльності використовуються також наступні методи:

1) Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень. (У нашому прикладі, порівняння фактичних показників з показниками минулих років для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність).

2) Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на інший. Відносні показники виражаються в формі коефіцієнтів (при базі 1) або відсотків (при базі 100). Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської діяльності. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

3) Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку. Аналітична таблиця представляє собою систему суджень, виражених мовою цифр. Така мова є більш виразнішою й наглядною, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються в більш логічній і послідовній формі в порівнянні з текстовим викладом, займають менше місця, а пізнавальний ефект досягається набагато швидше [20].

Основним показником результативності роботи банку є прибуток. З метою з'ясування ефективності роботи банку проводять кількісний і якісний аналізи прибутковості. Відомо, що різниця між доходами та витратами банку складає його валовий прибуток, який характеризує ефективність діяльності банку.

Для оцінки рівня дохідності банку можна використати методику коефіцієнтного аналізу доходів, який базується на факторному аналізі таких показників:

1. Коефіцієнт дохідності активів К_д(А), що визначається відношенням сукупного доходу (Д) до загальних активів (А), який показує величину отриманих доходів на 1 грн. банківських активів:

К_д(А) = Д: А, (1.1)

де Д - сукупний доход,

А - загальні активи.

2. Коефіцієнт дохідності продуктивних (дохідних) активів К_д(А_д), що визначається відношенням сукупного доходу до величини дохідних активів (А_д), який характеризує «віддачу» дохідних активів:

К_д(А_д) = Д: А_д, (1.2)

де А_д - доходні активи.

3. Коефіцієнт операційної дохідності К_оп(А_д), який визначається відношенням операційних доходів банку Д_оп до величини дохідних активів:

К_оп(А_д) = Д_оп: А_д, (1.3)

де Д_оп - операційні доходи.

Операційні доходи містять: доходи за кредитними операціями та розміщеним депозитами, за відкритими рахунками, за операціями з цінними паперами та іноземною валютою тощо, тобто доходи від операційної діяльності банку.

4. Коефіцієнт неопераційної дохідності К_ноп(А_д), що визначається співвідношенням неопераційних доходів Д_ноп та дохідних активів банку:

К_ноп(А_д) = Д_ноп: А_д, (1.4)

де Д_ноп - неопераційні доходи.

Неопераційні доходи включають: дивіденди від участі в капіталі інших банків і підприємств, позитивні курсові різниці від переоцінки рахунків в іноземній валюті, доходи від оренди або реалізації майна, отримані штрафи, пені та інші позареалізаційні доходи тощо.

Коефіцієнти дохідності К_оп(А_д) і К_ноп(А_д) є складовими попереднього коефіцієнта К_д(А_д) = К_оп(А_д) + К_ноп(А_д) і тому дають якісну характеристику складу доходів та віддачі дохідних активів.

Для здійснення коефіцієнтного аналізу витрат використовують такі показники:

1. Коефіцієнт витрат (В) на 1 грн активів банку:

К_в(А) = В: А, (1.5)

де В - сукупні витрати,

А - загальні активи.

Який відображає величину витрат на 1 грн розміщених банком коштів.

2. Коефіцієнт витрат на 1 грн дохідних активів банку

К_в(А_д) = В: А_д, (1.6)

де А_д - доходні активи.

Який показує кількість витрат на 1 грн. дохідних активів.

3. Коефіцієнт операційних витрат на 1 грн. дохідних активів банку

К_оп = В_оп: А_д, (1.7)

де В_оп - операційні витрати.

Операційні витрати містять: витрати за кредитними операціями, за рахунками та депозитами клієнтів, операціями з цінними паперами, валютою тощо.

4. Коефіцієнт неопераційних витрат на 1 грн. дохідних активів банку

К_нп = В_ноп: А_д, (1.8)

де В_ноп - неопераційні витрати.

5. Коефіцієнт дієздатності банку К_Д, який визначається співвідношенням витрат і доходів. (1.9)

6. Коефіцієнт режиму економії витрат К_Е, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. (1.10)

До неопераційних витрат належать: відрахування до фондів та резервів, від'ємні курсові різниці від переоцінки рахунків у іноземній валюті, витрати на реалізацію майна, сплачені штрафи, пені та інші позареалізаційні витрати.

Коефіцієнти К_оп та К_ноп є складовими попереднього коефіцієнта, їх сума відповідає його значенню.

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування здійснюється за даними звіту про фінансові результати. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати банку, яка дає змогу визначити прибуток у цілому та за його складовими:

П = (Д₁ - В₁) + (Д₂ - В₂) + Д₃ + [(Д₄ + Д₅ + Д₆ + Д₇) - (В₃ + В₄ + В₅ + В₆ +

+ В₇)], (1.11)

де П - прибуток банку до оподаткування; Д₁ - процентний дохід;

Д₂ - комісійний дохід; Д₃ - чистий торговельний дохід;

Д₄ - інші банківські операційні доходи;

Д₅ - інші небанківські операційні доходи;

Д₆ - повернення списаних активів; Д₇ - непередбачені доходи;

В₁ - процентні витрати; В₂ - комісійні витрати;

В₃ - інші банківські операційні витрати;

В₄ - загальноадміністративні витрати; В₅ - витрати на персонал;

В₆ - відрахування в резерви та списання сумнівних активів;

В₇ - непередбачені витрати.

Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибутку банку, можна визначити прибуток за його складовими:

П₁ = Д₁ - В₁, (1.12)

де П₁ - чистий процентний дохід;

П₂ = Д₂ - В₂, (1.13)

де П₂ - чистий комісійний дохід;

П₃ = Д₃ - В₃, (1.14)

де П₃ - чистий торговельний дохід;

П₄ = (Д₄ + Д₅ + Д₆) - (В₃ + В₄ + В₅ + В₆), (1.15)

де П₄ - інший прибуток. [1]

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним із найважливіших завдань економічного аналізу, вирішення якого ґрунтується на застосуванні методу коефіцієнтів. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження. Розраховані коефіцієнти дають змогу фінансовому аналітику поглибити висновки про фінансовий стан банку, оскільки абсолютні значення дають повну картину лише у виняткових випадках.

Показники ефективності розраховують за результатами діяльності банку за рік. При розрахунках за квартал чи півріччя показники необхідно приводити до річного рівня.

Основними показниками, які характеризують прибутковість банку, є такі:

1) Норма прибутку на капітал. Характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку до балансового капіталу:

, (1.16)

де ЧП - чистий прибуток,

К - балансовий капітал.

У світовій практиці норма прибутку на капітал є основним показником ефективності діяльності банку. Банк працює ефективно в тому разі, коли значення показника не менше 15%.

2) Рентабельність активів. Визначається відношенням чистого прибутку до сукупних активів банку, тобто до ресурсів, що управляються:

, (1.17)

де А - сукупні активи.

Банк ефективно використовує наявні ресурси в тому випадку, коли значення показника не менше 1%.

3) Рентабельність витрат. Визначається як відношення прибутку до витрат:

, (1.18)

де В - сукупні активи.

4) Чиста процентна маржа. Дає змогу оцінити здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи. Чиста процентна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу до загальних активів банку:

, (1.19)

де ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Аналізуючи чисту процентну маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі й інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Оптимальним значенням показника є 4,5%.

5) Продуктивність праці

П_пр = (1.20)

Використовується для оцінки результативності банку, свідчить про ефективність його роботи.

1.3 Планування і прогнозування доходів і витрат комерційного банку

Основою системи управління доходами банку є їх планування з подальшим контролем за реалізацією розроблених планів.

Планування доходів і витрат у банку базується на використані трьох основних систем:

1) стратегічне планування доходів та витрат банку (розробка політики формування доходів та використання витрат банку);

2) поточне планування доходів та витрат банку (розробка поточних фінансових планів за основними аспектами формування доходів та здійснення витрат);

3) оперативне планування доходів та витрат банку (розробка і доведення до виконавців бюджетів за основними питаннями формування доходів та здійснення витрат) [8].

Планування доходів банку підпорядковане головній меті політики управління прибутком банку та забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді.

Аналіз доходів банку в передплановому періоді спрямований на пошук можливостей збільшення доходів, забезпечення планових розрахунків їх необхідними інформативними показниками. Результати аналізу дозволять виявити основні тенденції розвитку банку та врахувати їх в процесі здійснення планових розрахунків.

Другим етапом планування є оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку банківських продуктів. Стан ринку банківських продуктів, на різних сегментах якого банк формує свій дохід шляхом реалізації різних видів банківських продуктів, характеризують такі його складові, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. Кожному банку важливо знати, на який ступінь активності ринку банківських послуг, його видів та складових слід орієнтуватися при планування доходів в процесі реалізації банківських продуктів.

На третьому етапі відбувається розрахунок планової суми різних видів доходів. Ці розрахунки здійснюються на основі використання розробленої програми надання послуг і здійснення банківських операцій у майбутньому періоді з врахуванням цінової політики банку.

Четвертий етап передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів. Система цих заходів розробляється за такими напрямками:

~ ефективна реалізація розробленої цінової політики;

~ використання сприятливої кон'юнктури ринку;

~ покращення рівня обслуговування клієнтів;

~ інтенсифікація рекламної та інформаційної діяльності;

~ розвиток мережі філій і відділень та інші заходи [14].

Для досягнення головної мети банку - отримання прибутку - планування доходів для визначення планового розміру фінансового результату на майбутній період недостатньо. Необхідно здійснювати планування витрат, розробляти заходи щодо управління ними з метою ефективної діяльності установи.

Перший етап планування витрат передбачає проведення їх аналізу в перед плановому періоді. Основними завданнями цього аналізу є виявлення основних тенденцій зміни суми та рівня витрат банку в перед плановому періоді, встановлення розмірів відхилення фактичних показників від планових, з'ясування основних причин відхилення.

На другому етапі планування витрат здійснюється підготовка необхідної вихідної бази для планування, яка складається з плану надання послуг та проведення операцій, плану витрат на будівництво в плановому періоді, нормативів оплати праці, результатів аналізу, що проводився в перед плановому періоді та ін.

На третьому етапі прогнозуються зміни основних факторів, які впливають на обсяги та структуру витрат у банку. До факторів, що потребують врахування при планування витрат, відносяться: зміни обсягів наданих послуг та проведення операцій; зміни цін на послуги; зміни в оплаті праці банківського персоналу; інші фактори, які впливають на обсяг та рівень витрат банку.

Формування планової собівартості на різні види наданих банківських продуктів відбувається на четвертому етапі. Розрахунки, пов'язані з розробкою планової собівартості, здійснюються в розрізі статей витрат. Перелік одиниць банківських продуктів, на які здійснюються розрахунок собівартості, банк складає самостійно з урахуванням цілей та завдань тарифної політики.

П'ятий етап включає розробку планових бюджетів в розрізі центрів відповідальності. Основою розробки таких бюджетів є спроектована на майбутній період система центрів відповідальності, заплановані загальні показники центів відповідальності, планова собівартість банківських послуг в центрах відповідальності.

Шостий етап передбачає розробку планового бюджету витрат для банку в цілому. Він завершує процес планування. Складається плановий бюджет банку шляхом консолідації бюджетів центрів відповідальності з урахуванням особливостей їх діяльності. (крик лій)

1.4 Управління доходами і витратами комерційного банку

Управління доходами та витратами являє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їх формування та використання у банку.

З урахуванням змісту процесу управління доходами і витратами та вимог, що до них висуваються, формуються цілі і завдання.

Головною метою управління доходами банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільший дохід.

У процесі управління доходами банку необхідно вирішити такі завдання:

- забезпечення максимізації розміру доходу, що формується відповідно до ресурсного потенціалу банку і ринкової кон'юнктури. Це завдання реалізується шляхом оптимізації складу ресурсів банку і забезпечення їх ефективного використання.

- забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем доходу і припустимим рівнем ризику. Між цими двома показниками існує прямо пропорційний зв'язок. З урахуванням ставлення менеджерів до ризиків формується їх припустимий рівень, що визначає агресивну, помірковану або консервативну політику здійснення тих чи інших видів діяльності або проведення окремих операцій.

- забезпечення високої якості доходу, що формується. Під час формування прибутку банку мають бути, насамперед, реалізовані резерви його зростання за рахунок операційної діяльності [15].

Процес управління доходами банку передбачає наступні етапи:

1. Планування доходів банку, яке підпорядковане головній меті політики управління прибутком банку й забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді.

2. Контроль за виконанням планів - своєчасне виявлення відхилень та відповідне реагування на них.

3. Аналіз доходів банку - оцінка поточного стану дохідності банку та розробка рекомендацій щодо поліпшення поточної ситуації.

Під час управління доходами головну увагу приділяють операціям по розміщенню ресурсів, оскільки, саме вони є основним джерелом доходів банку, тому їх ефективність, передусім, визначає кінцевий фінансовий результат.

Побудова системи управління доходами банку вимагає формування систематизованого переліку і визначення сутності кожного елементу.

Управління витратами являє собою процес обліку, аналізу, планування і контролю з метою розробки і прийняття ефективних управлінських рішень, направлених на оптимізацію витрат і стимулювання їх зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму банку.

Головною метою управління витратами банку є мінімізація його непродуктивних витрат, тобто тих витрат, що не призводять до збільшення прибутку. скорочуючи непродуктивні витрати, банк може оперативно сформувати резерв коштів, що можуть бути спрямовані на його розвиток.

Основними завданнями управління витратами банку є:

- оцінка ефективності діяльності банку;

- забезпечення якісного аналізу витрат банку, який дозволятиме у повному обсязі оцінити ефективність використання всіх ресурсів банку, виявити резерви зниження витрат, зібрати інформацію для підготовки планів і прийняття раціональних управлінських рішень;

- планування витрат як напрямку перспективного прогнозування розвитку банку, зіставлення фактичних витрат з плановими, оперативне виявлення відхилень та вживання заходів щодо їх ліквідації;

- створення системи управлінського обліку витрат, який є необхідним для підготовки інформації керівництву банку у цілях прийняття управлінських рішень із скорочення або оптимізації витрат банку;

- організація контролю у системі управління витратами;

- вибір найбільш раціональних способів та методів оптимізації витрат;

- розробка методик управління витратами банку [12].

Основним завданням управління витратами є створення механізму, що забезпечує оптимізацію витрат банку, приведення їх у відповідність з обраною прибутковістю. Цей механізм повинен стати основою для забезпечення прибуткової роботи кожного банківського підрозділу і водночас зменшити залежність банку від ринкової ситуації.

Основними інструментами управління витратами можна вважати планування, контроль і аналіз витрат.

У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по банку. Порівняння фактичних витрат з плановими дає змогу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати менеджерів банку для прийняття управлінських рішень щодо зниження рівня витрат.

Контроль витрат передбачає розробку і здійснення системи контролюючих заходів стосовно дотримання планів доходів і витрат, бюджетів, кошторисів, норм і нормативів, виявлення відхилень та виконання дій по їх нормалізації.

Аналіз слугує вихідною точкою прогнозування, планування, управління економічними об'єктами і процесами, що в них протікають. Аналіз витрат передбачає проведення комплексу заходів, спрямованих на дослідження обсягу і структури витрат з метою їх оптимізації, виявлення резервів підвищення ефективності діяльності як окремих підрозділів, так і банку в цілому [13].

2. Аналіз доходів і витрат на прикладі ПАТ «ОТП Банк»

прогнозування дохід витрата банк

2.1 Загальний підхід до аналізу доходів

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів: розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи.

Таблиця 2.1. Загальна оцінка структури і динаміки доходів

Напрямки доходів	Базовий період	Звітний період	Відхилення
	тис., грн	%	тис., грн	%	тис., грн	%
1. Процентний дохід	3989087	86,7	3055139	65,69	-933948	-23,41
2. Комісійний дохід	324218	7,04	294873	6,34	-29345	-9,05
3. Чистий торговельний дохід	247464	5,38	10801	0,23	-236663	-95,63
4. Інший дохід	40687	0,88	1290067	27,74	1249380	3070,71
Разом доходів	4601456	100	4650880	100	49424	1,07
У тому числі: процентні	3989087	86,7	3055139	65,69	-933948	-23,41

На підставі аналізу структури і динаміки доходів ПАТ «ОТП Банк» можна зробити такі висновки:

Загальні доходи банку збільшилися на 49424 тис. грн. або на 1,07%, за період, який аналізується. Зростання відбулося за рахунок збільшення непроцентних доходів на 160,58% (983372 тис. грн.).

Зростання цих доходів сприяє приросту доходів в банку без збільшення балансу. Проте, як правило, платні послуги трудомісткі і вимагають належної кваліфікації персоналу, тому зростатимуть операційні витрати. Швидке зростання непроцентних доходів також може свідчити, що банк веде ризикову діяльність, якої уникають інші банки (надання гарантії, валютний арбітраж тощо).

В інших статтях доходів відбулося зменшення, а саме:

1) процентні доходи зменшились на 23,41% (933948 тис. грн.), це є негативним явищем. Крім того вони займають найбільшу питому вагу в структурі доходів. Це пояснюється тим, що кредитування в різних формах було і залишається основним напрямом банківської діяльності. Зменшення цього показника показує що банк змінив свою політику управління активами на більш пасивну і менш ризиковану. Це може бути пов'язано і як з зменшенням обсягу операцій, пов'язаних з отриманням процентних доходів, так і зі зниженням процентної ставкою за ресурсами;

2) комісійні доходи зменшились на 9,05% (29345 тис. грн.); що є негативним моментом. Тому що ці являються другим за питомою вагою джерелом банківського прибутку і свідчить про те, що банк не прагне здійснити збільшення цих доходів за рахунок розширення різноманітності своїх операцій

3) чистий торгівельний дохід зменшився на 95,63% (236663 тис. грн.), це теж є явищем негативним. Це може бути пов'язано з недосконалою структурою активів, а також значним обсягом витрат.

Отже, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна, але уточнені дані мають ґрунтуватися на аналізі окремих статей доходів та вивченні причин, що зумовили відповідні зміни.

Детальний аналіз доходів здійснюється постатейно за кожною групою доходів (табл. 2.2).

Дані табл. 2.2 свідчать, що за аналізований період доходи комерційного банку збільшилися на 49424 тис. грн., або на 1,07%. Це відбулося завдяки зростанню непроцентних доходів на 983372 тис. грн. або на 160,58%.

Таблиця 2.2. Порівняний аналіз постатейної структури і динаміки доходів

Статті доходів	Базовий період	Звітний період	Відхилення
	тис., грн	%	тис., грн	%	тис., грн	%
1. Процентні доходи, всього	3989087	86,7	3055139	65,7	-933948	-23,41
У тому числі: від кредитів наданих	3866180	84	2836961	61	-1029219	-26,62
від коштів, розміщених у банках	40102	0,87	16018	0,34	-24084	-60,06
від ціних паперів	82805	1,81	202160	4,35	119355	144,14
2. Комісійні доході, всього	324218	7,04	294873	6,34	-29345	-9,05
У тому числі: від касово-розрахункових операцій	136941	2,98	162838	3,51	25897	18,91
від кредитного обслуговування	24021	0,52	24940	0,54	919	3,82
від операцій с цінними паперами	3461	0,07	3942	0,09	481	13,9
від операцій на валютному ринку	129024	2,8	78456	1,7	-50568	-39,19
інші	30671	0,67	22850	0,5	-7821	-25,5
3. Чистий торговельний дохід	247464	5,38	10801	0,23	-236663	-95,64
У тому числі: від іноземної валюти	258719	5,62	47408	1,02	-211311	-81,68
від цінних паперів	2331	0,05	6008	0,13	3677	157,74
4. Інші операційні доходи	40687	0,88	1290067	27,7	1249380	3070,71
Разом доходів	4601456	100	4650880	100	49424	1,07

Загалом доходи не мають стійкої тенденції до підвищення. Спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги доходів від операцій з цінними паперами і зниження інших операційних витрат.

Значно зменшилися надходження від:

— процентних доходів - на 933948 або на 23,41%, від кредитів наданих, на 26,62%.

— комісійних - на 29345 або на 9,05%, зокрема від операцій на валютному ринку на 39,19%.

Змінилась і структура доходів. Якщо процентні доходи у базовому періоді становили 86,7%, то у звітному їх частка зменшилася до 65,7%, у тому числі від кредитів наданих відповідно з 84 до 61%. Питома вага комісійних доходів знизилась відповідно з 7,04 до 6,34%. Знизилась частка торговельного доходу відповідно з 5,38% у базовому періоді до 0,23%, у звітному, у тому числі за рахунок торгівлі іноземною валютою - з 5,62 до 1,02% (майже у 5,5 разів).

Можна зробити висновок, що даний комерційний банк веде роботу щодо зменшення ризикованості своїх активних операцій за рахунок оптимізації портфеля цінних паперів, але водночас він не приділяє належної уваги розвитку банківських послуг, які могли б приносити доходи. Перш за все аналізований банк дотримується пасивної політики щодо управління своїми активами. Це характеризується зменшенням ризику, але це і негативно впливає на доходність, а саме на її зменшення.

Збільшення надійності банку залежить від того, у який спосіб диверсифікована структура напрямів його доходів. Банкам рекомендується розширювати спектр платних послуг клієнтам - брокерські, довірчі, надання консультативної допомоги тощо. Створюючи дохід від надання послуг, комерційні банки значно збільшують свій прибуток. Але стійка тенденція до значних темпів зростання таких доходів може свідчити про погіршення управління активними операціями банку або кон'юнктури кредитного ринку.

2.2 Аналіз обсягів динаміки та структури витрат

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується.

Дані табл. 2.3 показують, що темпи зростання витрат (175,57%) значно випереджають темпи зростання доходів банку (101, 07%). Витрати на 1 грн. доходів збільшилися з 0,64 до 1,12 грн., темп зростання К_д становить 175,57% і являє собою негативне явищем, тому що при таких обставинах погіршується дієздатність банку, тобто він стає збитковим. Також це свідчить про недотримання банком режиму економії, який перевищив в 1,73 разів. Що також є негативним моментом.

Таблиця 2.3. Загальна оцінка динаміки витрат

Показники	Базовий період	Звітний період	Темп зростання, %
1. Витрати банку, тис. грн	2962833	5201750	175,57
2. Доходи банка, тис. грн	4601456	4650880	101,07
3. Коефіцієнт дієздатності, Кд	0,64	1,12	173,71
4. Коефіцієнт режиму економії, Ке	~	~	1,73 р.

Для визначення причин значного зростання загального обсягу витрат необхідно здійснити аналіз структури і динаміки витрат (табл. 2.4).

Результати аналізу, наведені в табл. 2.4., свідчать, що у звітному періоді порівняно з базовим загальна сума витрат банку зросла на 2238917 тис. грн. або на 75,57%, за рахунок збільшення інших операційних витрат - на 2186890 тис. грн., або на 157,7%; і відрахування до резервів - 504165 або на 1246,18%, що є явищем негативним. Зростання резервів може бути спричинено або в результаті зростання кредитного портфеля, або внаслідок погіршення його якості, коли стандартні кредити або позички, що перебувають під контролем, стають субстандартними, сумнівними або безнадійними.

Загалом збільшення затрат тлумачиться як момент негативний, тому що свідчить про погіршення кон'юнктури кредитного ринку, або банківського управління активними операціями.

Постатейний аналіз витрат показав, що у періоді, який аналізується, зросли інші операційні витрати на 2452 тис. грн. або на 0,51%. Водночас значно зменшились процентні витрати за коштами клієнтів банку на 451880 тис. грн. або на 30,17%, процентні витрати за коштами інших банків на 38786 тис. грн. або на 33,52%. Комісійні витрати зменшились на 258 тис. грн.

Таблиця 2.4. Постатейний аналіз структури і динаміки витрат

Статті витрат	Базовий період	Звітний період	Відхилення
	тис., грн	%	тис., грн	%	тис, грн	%
1. Процентні витрати, всього	1497589	50,54	1045709	20,1	-451880	-30,17
У тому числі: за коштами клієнтів банку	1381883	46,64	969609	18,63	-412274	-29,83
за коштами інших банків	115706	3,9	76920	1,47	-38786	-33,52
за цінними паперами власного боргу	0	~	0	~	0	0
2. Комісійні витрати	38043	1,28	37785	0,73	-258	-0,68
3. Інші операційні витрати, всього	1386744	46,8	3573634	68,7	2186890	157,7
У тому числі: на персонал	517222	17,46	513060	9,9	-4162	-0,8
експлуатаційні	10861	0,37	10148	0,19	-713	-6,56
сплата податків	28877	0,97	22976	0,44	-5901	-20,43
інші витрати	477484	16,12	479936	9,23	2452	0,51
4. Відрахування до резервів	40457	1,37	544622	10,47	504165	1246,18
Разом витрат	2962833	100	5201750	100	2238917	75,57

або на 0,68%, що є негативним явищем. Зменшення комісійних витрат може бути пов'язано зі скороченням кількістю клієнтів, що обслуговуються або із зменшенням тарифів, тобто здешевленням банківських послуг.

Під час аналізу непроцентних витрат особлива увага приділяється оцінці динаміки витрат на заробітну плату та експлуатаційні витрати, зміна яких багато у чому визначається рівнем інфляції та станом економіки країни. Але надмірне скорочення статей таких витрат може негативно вплинути на якість обслуговування клієнтів.

Банку потрібно зменшувати витрати, які мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для своєї діяльності. Так, недоцільно занадто скорочувати загально адміністративні витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні штрафів, пені, непередбачених витрат тощо.

Список літератури

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко і ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2005. - 599 с.

2. Ашкинадзе А. Планирование оперативного бюджета коммерческого банка // Аналитический банковский журнал. - 2001. - №9. - С. 35-40.

3. Банківський менеджмент: Підручник / За ред. О.А. Кириченка, В.І. Міщенка. - К.: Знання, 2005. - 831 с.

4. Білоус М.О., Білоус О.О. Управління доходами комерційного банку в умовах фінансової кризи // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - №1. - С. 14-18.

5. Гладких Д. Особливості планування доходів, витрат і податків банківської установи // Вісник Національного банку України - 2006. - №1. - С. 6-9.

6. Жарковськая Е.П. Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків: посібник / Е.П. Жарковськая - 2-е вид., стер. - М.: Вид-во «Омего-Л», 2011. - 325 с (7)

7. Желтоносова В.М., Спружевникова М.К. Эволюция форм доходов коммерческого банка на современном этапе // Финансы и кредит (рус.). - 2003. - №6. - С. 2-8.

8. Зайцева І.П. Сутність та значення основних бюджетів комерційного банку. // Формування ринкових відносин в України. - 2006. - №2. - С. 56-62.

9. Кравченко О.В. Напрями організації управлінського обліку в банку // Економічні науки. - 2012. - №7. - С. 156-162.

10. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 486 с.

11. Контроль: інспектування, аудит, банківський нагляд: монографія / А.О. Єпіфанов, І.В. Сало, М.А. Єпіфанова - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 432 с.

12. Концептуальные основы управления затратами [Электронный ресурс] / Режим доступа http://www.jeazy.ru/2007/09/01/metodologiya-optimizacii-zatrat|

13. Корнієнко Т.В. Стратегічне планування діяльності банку // Фінанси України - 2003. - №4. - С. 110-114.

14. Криклій О.А., Маслак Н.Г. Управління прибутком банку: монографія / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - 136 с.

15. Криклій О.А., Сало І.В. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник / О.А. Криклій, І.В. Сало - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007 - 314 с.

16. Лукань Л.П., Смага Л.М., Цегелик Г.Г. Використання економетричних моделей для дослідження результатів діяльності банків // Регіональна економіка - 2004. - №3. - С. 237-245.

17. Мещереков А.А., Лисяк Л.В. Фінансовий менеджмент у банках: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

18. Примостка Л.О. Комерційні банки: аналіз прибутковості // Фінанси України. - 2000. - №5. - С. 103-107.

Размещено на Allbest.ru

...