Управління запасами матеріальних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління запасами матеріальних ресурсів

Вступ

Усі складні організації, незалежно від специфіки їхньої діяльності, мають спільні характеристики. Розглянемо найголовніші з них:

Наявність ресурсів, необхідних для досягнення цілей організації. Кожна організація повинна вміти виділити з усіх видів ресурсів, які вона використовує у своїй діяльності, найважливіші, що забезпечить їй перевагу серед конкурентів. Це може бути досконала технологія або унікальний матеріал. У постіндустріальну епоху особливого значення набувають нематеріальні, інформаційні ресурси, які закладають підвалини для прийняття рішень щодо залучення інших видів ресурсів.

Чим унікальнішими є ресурси, що використовуються організацією, тим більше шансів вона має на успіх. При обмеженості ресурсів державою може здійснюватися регулювання їх використання через надання дозвільних ліцензій.

Залежність від зовнішнього середовища. Організація є відкритою системою, що перебуває під впливом різних зовнішніх чинників (економічних, політичних, соціокультурних, науково-технологічних тощо). Значний вплив на її діяльність мають споживачі, постачальники та конкуренти, органи державної влади, засоби масової інформації). Наявність розподілу праці. Розподіл праці між співробітниками дає їм змогу виконувати свої функції кваліфікованіше та з меншими зусиллями, що в цілому сприяє зниженню витрат організації.

Розподіл праці може бути:

· горизонтальним (поділ праці за окремими складовими, що забезпечує в цілому виготовлення певної продукції чи виконання певної роботи). Цей розподіл праці зумовлює утворення в організації підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності;

· вертикальним (розподіл праці, який відділяє безпосереднє виконання роботи від роботи з координування діяльності виконавців.) За цією ознакою найчастіше виділяють три рівні управління. До найнижчого (технічного) рівня належать менеджери, які керують переважно робітниками. Це - бригадири, майстри, начальники змін, виробничих дільниць тощо.

Відповідно до системного підходу до управління, організація, як відкрита система, функціонує й розвивається завдяки наявності в ній певних елементів, які дають змогу своєчасно і адекватно реагувати на сигнали зовнішнього оточення. Ці елементи і являють собою її внутрішнє середовище. Воно формується під впливом різних факторів. З одного боку - це особливості ринку, вимогам якого внутрішнє середовище має відповідати, з другого - розміри організації. Великі підприємства з тисячами працівників вимагають зовсім іншого управління, ніж підприємства малого бізнесу. Корпорація ІВМ успішна як організація не тому, що вона велика, скоріше навпаки: вона така завдяки ефективній системі управління; вона працює, не втрачаючи гнучкості, залишаючись близькою до своїх клієнтів так само, як і малі фірми.

Управління виробничими запасами

Своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.

Виробничі запаси - це засоби, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами виконує слідуючи функції:

Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Правильне розміщення запасів на складах.

Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану.

Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання.

Нормування виробничих запасів - це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі слідкуючих даних:

Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставника до споживача і часом обороту платіжних документів Н_тр

Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивши матеріалів - підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Н_п

Технологічна підготовка матеріалів - технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Н_т

Перебування матеріалів на складі - поточний запас, який задовольняє поточну потребу, забезпечує ритмічну роботу між поставниками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Н_пот

Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Н_с

Н_дн = Н_тр + Н_п + Н_т + Н_пот + Н_с

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається

Н_нат = Н_дн • М_дн

М_дн - одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Н_ст = Н_д • С_м = Н_дн • М_дн • Ц

Підхід до управління матеріальними потоками

Постачальна діяльність переплітається з іншими видами діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетингом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення.

У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставниками і закінчувати доставкою поставнику готової продукції.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

Закупка - підсистема, яка забезпечує поступлення матеріального потоку в логістичну систему.

Склади - будівлі, споруди для зберігання матеріальних запасів.

Запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на запит.

Обслуговування - підсистема, яка занята обслуговуванням процесу.

Транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура з допомогою яких здійснюється транспортування вантажів.

Інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи.

Кадри - персонал зайнятий виконанням логістичних операцій.

Збут - підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку із логістичної системи.

Спочатку накуповується сировина, засоби, які поступають в логістичну систему у виді матеріального потоку, складуються і виходять з логістичної системи в споживання в обмін на фінанси.

Розрізняють матеріальні потоки:

зовнішні.

внутрішні.

вхідні.

вихідні.

Застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками дозволяє:

гнучко реагувати на швидкозмінність споживачів.

скорочувати час між прибуттям сировини і матеріалів і поставкою товарів кінцевому споживачу.

мінімізація товарних запасів.

скорочення часу доставки товарів.

прискорення процесу отримання інформації.

підвищення рівня сервісу.

Інформаційне обслуговування, цілі і завдання

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

* бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність.

* нормативні матеріали.

* первинна технічна і технологічна документація.

* дані спецспостережень і досліджень.

* анкетні дані, тестування.

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно.

В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ - показники зв'язані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ - показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога - показники технічного рівня.

Відділ нової техніки - показники технічної підготовки.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації.

Найважливішим джерелом росту ефективності виробництва є постійне підвищення технічного рівня і якості продукції, що випускається. Для технічних систем характерна тверда функціональна інтеграція всіх елементів, тому в них немає другорядних елементів, що можуть бути неякісно спроектовані і виготовлені. У такий спосіб сучасний рівень розвитку НТП значно посилив вимоги до технічного рівня і якості виробів у цілому і їхніх

окремих елементах. Системний підхід дозволяє об'єктивно вибирати масштаби і напрямки керування якістю, види продукції, форми і методи виробництва, що забезпечують найбільший ефект зусиль і засобів, витрачених на підвищення якості продукції. Системний підхід до поліпшення якості продукції, що випускається, дозволяє закласти наукові основи промислових підприємств, об'єднань, що планують органів.

Аналіз розвитку форм і методів організації робіт з якості, виявлення можливості додатка до робіт по якості принципів загальної теорії керування, розробка схем механізму керування якістю, визначення характеру потреб, стан кон'юнктури ринку як вихідного елемента керування якістю продукції, критичний розгляд визначень основних термінів свідчать про наступне:

1. Сучасну організацію робіт з якості теоретично припустимо, а практично доцільно й ефективно будувати не на загальному глобальному контролі, а на принципах загальної теорії керування на основі схем механізмів керування якістю продукції;

2. Сучасне керування якістю продукції повинне прямо орієнтуватися на характер потреб, їхню структуру і динаміку; ємність і кон'юнктуру ринку; стимули, обумовлені економічною і технічною конкуренцією, характерні для ринкових відносин;

3. Сучасне керування якістю на підприємстві, незалежно від форми власності і масштабу виробничої діяльності, повинне оптимально сполучити дії, методи і засоби, що забезпечують, з одного боку, виготовлення продукції, що задовольняє поточні запити і потреби ринку, а з іншого боку - розробку нової продукції, здатної задовольняти майбутні потреби і майбутні запити ринку;

4. Принципова схема механізму керування якістю органічно взаємодіє з маркетинговими дослідженнями і включає у свій склад блок розробки політики в області якості.

Список літератури

1. Задольский А. Оцінка ефективності діяльності підприємства // Економіка України. - 2002. - №19. - С. 79-81

2. Збаразька Л. Фінансові аспекти ринкової адаптації промислових підприємств // Фінанси України. - 2001. - №1. - С. 47-53

3. Золотарьов А. Раціональне використання оборотних засобів у промисловості // Економіка України. - 2001. - 7. - С. 29-32

4. Економічний аналіз: Навч. посіб./ За ред. Чумаченка. - К.: КНЕУ. - 2001. - 540 с.

5. Івахненко В.М. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Знанння - 2002. - 206 с.

6. Крушельницька О.В. Управління матеріальними витратами. К.: Вища школа. - 2001. - 360 с.

7. Курочкин А.С. Операционный менеджмент. Учеб. пособ. К.МАУП. - 2000. - 144 с.

8. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Навч. посіб. - Мінськ: ИП «Екоперспектива». - 2000. - 265 с.

9. Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Тернопіль. - 1997. - 360 с.

10. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБУ. - 2000. - 485 с.

запас зберігання норма виробничий

Размещено на Allbest.ru