Управління оборотними активами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасних умовах для більшості підприємств типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами. Значний внесок в дослідження проблем управління оборотними активами зробили такі вчені, як І.О. Бланк, С.В. Калабухова, М.Р. Ковбасюк, І.Д. Лученок та інші. У ринкових умовах господарювання особливої актуальності набуває об'єктивна оцінка управління активами підприємства, та дослідження методик проведення аналізу та розроблення шляхів його покращання. Звідси об'єктом дослідження в даній курсової роботі є управління оборотними активами підприємства.

Метою дослідження є вивчення теоретичних засад та досвіду управління оборотними активами для виявлення основних чинників, що призводять до кризової ситуації з оборотними активами на підприємствах та визначення шляхів підвищення ефективності управління ними в умовах ринкової економіки. Виходячи з поставленої мети, завданням дипломної роботи є:

- уточнення категоріальних понять “оборотні активи”, визначення особливостей їх організації в сучасних умовах;

- практичне проведення аналізу окремих показників управління активами ТзОВ ВКФ “Візерунок” - на основі аналізу управління активами підприємства з'ясувати причини низької ефективності управління ними;

- дослідити основні напрямки покращення якості управління активами з метою нейтралізації факторів, що негативно впливають на стан забезпеченості підприємств оборотними коштами;

- визначити шляхи подальшого вдосконалення управління активами підприємства і розробити відповідні пропозиції.

Інформаційною базою для проведення дослідження є теоретичні джерела та практичні матеріали ТзОВ ВКФ “Візерунок”.

Розділ 1. Теоретичні основи управління оборотними активами підприємства

1.1 Оборотні активи в економічній системі підприємства

Приєднання України до світового економічного простору викликає активні зміни у системах бухгалтерського обліку, економічного аналізу, господарського контролю. Проте окремі методологічні питання залишаються неврегульованими, у тому числі питання організації та проведення аналізу оборотних активів.

Для підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.

Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання аналізу оборотних активів слід відзначити таких зарубіжних вчених як Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж, Е.С. Хендріксен , а також вітчизняних Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Грабова, Ю.К. Гришкунайте, Н.В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О.Д. Василика, проф. Н.В. Колчина , Д.С. Молякова та ін. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л.В. Пан, Р.С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г.О. та інших вчених.

Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять “оборотний капітал”, “оборотні кошти” та “оборотні активи”, а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.

Проаналізувавши поняття “оборотні активи” в різних літературних джерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:

сукупність оборотних фондів та фондів обігу;

оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;

активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті або будуть перетворені на гроші протягом одного року;

гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення.

Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.

Глен А. Велш, Н.М. Грабова, А.Г. Загородній, Н.В. Колчина, А.Ф. Кондратьєва, Е.С. Хендриксен, Р.Л. Хом'як та ін. під оборотними коштами розуміють грошові ресурси, що авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції. Таке трактування, на перший погляд, істотно відрізняється від тих, що наводяться в західних виданнях з фінансового менеджменту. Насправді, в них є багато спільного як за змістом, так і за методами впливу на об'єкт управління, в ролі якого в даному випадку виступає власний капітал.

Часто у вітчизняній літературі поняття “обігові кошти”, “оборотні кошти” та “оборотний капітал” ототожнюються (А.Н. Бородавкін, Д.С. Моляков, Р. Сорока) це свідчить про ідентичність на їхню думку даних понять.

З політекономічної точки зору розглядались поняття основного (постійного) і оборотного капіталу. Витрати господаря на постійний і оборотний капітали різні, вважали вчені: витрати на останній відновляються після кожного обороту, а капітал постійний, служачи для багатьох оборотів, вимагає тільки виправлень, налагодження, що обходиться набагато дешевше, ніж повне його поновлення.

В політичній економії капіталом називаються певні майнові блага, створені виробництвом та призначені слугувати для подальшого виробництва. У вченні про окреме господарство капітал - це абстрактна цінність всіх зібраних підприємством ресурсів. В обліку капітал - це частина пасиву, що показує долю власника в засобах підприємства. Тобто капітал є власним джерелом коштів, ресурсів підприємства.

Таким чином оборотний капітал - це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами.

Оборотний капітал і оборотні кошти - взаємопов'язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов'язань, що є цілком нормальним.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал - це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов'язаннями.

Оборотні кошти - авансована підприємством в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (за мінусом амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.

В літературі також зустрічається поняття “оборотні засоби” (В.Н. Копоруліна, С.В. Мочерний), під яким розуміють те ж, що під оборотними коштами визнають інші автори. Однак таке визначення є некоректним перекладом з російської мови терміну “оборотные средства”. Слово “средства” в російській мові має два значення:

сукупність грошей, кредитів, капіталів; знаряддя для здійснення якої-небудь діяльності;

способи дії для досягнення будь-чого.

В даному випадку мова йде про перше значення даного слова і тому доцільним є переклад “оборотные средства” на “оборотні кошти”, оскільки “засоби” висвітлюють значення слова “средства” в другому випадку.

Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов'язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.

Інший елемент оборотних коштів - фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні крогообороту засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.

Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством”, - зазначає А.И. Лозинський. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу - готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість. Тобто оборотні фонди та фонди обігу є сукупністю, абстрактними поняттями і в обліку їм відповідають оборотні активи, оскільки за П(С)БО 2 “Баланс”, “оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”.

Необхідно також відрізняти від поняття “оборотні кошти” поняття “ресурси”, оскільки оборотні кошти є лише однією зі складових ресурсів, які об'єднують кошти, запаси, можливості, джерела засобів.

Тобто обороні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку - оборотними активами. Необхідно зазначити, що також можна зустріти в публікаціях трактування поняття “оборотні кошти” як позначення частини оборотних активів - грошових коштів. Але поняття “оборотні кошти”, на наш погляд, не можна використовувати в такому значенні, оскільки грошові кошти є лише однією з форм існування оборотних коштів, що видно з рис. 1.1.

Елементи оборотних коштів є складовими безперервного потоку господарських операцій. На початковій стадії (постачання) обороту оборотні кошти авансуються у формі грошових коштів та переходять у форму виробничих запасів; на другій стадії (виробництво) - виробничі запаси передаються у виробництво, результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу, тобто ресурси перетворюються на продукцію, роботи або послуги; на третій стадії (реалізації) оборотні кошти знову отримують форму грошових коштів. Крапки в схемі означають, що обіг оборотних коштів перервано, але процес кругообігу триватиме в іншій сфері. Характерною особливістю оборотних коштів є те, що при нормальному функціонуванні підприємства вони не полишають виробничу сферу - оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, оборотні кошти є фінансовою категорією, яка виступає проміжною ланкою між пасивом та активом балансу. Неправильним є трактування оборотних коштів як частини оборотних активів, оскільки оборотні кошти -- це авансовані підприємством кошти в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (в обліку - оборотні активи), які опосередковують їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.

У процесі діяльності підприємства окремі складові оборотних активів знаходяться на різних стадіях і в різних формах, тому склад оборотних активів можна представити у вигляді рис. 1.2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Склад оборотних активів підприємства

Одна частина оборотного капіталу знаходиться у виробничих запасах, інша частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва, а третя у вигляді готової продукції. Щодо капіталу обігу, то він представлений у вигляді грошових коштів, готової продукції та коштів у розрахунках.

1.2 Оборотні активи, як об'єкт фінансового управління

Згідно з П(с)БО 2 “Баланс” активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Необоротні активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи; Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні. активи. Оборотні активи характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційну діяльність підприємства і повністю використовуваних в процесі одного операційного циклу. В практиці обліку до них відносяться майнові цінності всіх видів зі строком використання до одного року.

В складі оборотних активів підприємства виділяють наступні їх елементи:

- виробничі запаси сировини і напівфабрикатів;

- запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- об'єм незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції, призначеної для реалізації;

- поточна дебіторська заборгованість;

- грошові кошти в національній валюті;

- грошові кошти в іноземній валюті;

- еквіваленти грошових коштів;

- поточні фінансові інвестиції;

Характеризуючи оборотнимі активи як об”єкт управління, необхідно враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструкторизації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління. Недоліки можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотніх активів; більш високий рівень фінансових ризиків.Кожне підприємство, враховоючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротніх ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов”язковим.

Розділ 2. Методичні та практичні підходи щодо аналізу і оцінки ефективності управління активами підприємства

2.1 Оцінювання ефективності управління активами

В умовах формування ринкових відносин принципово змінюються принципи господарювання. Вона базується не на витратному механізмі господарювання, а на реальному аналізі попиту та пропозиції продукції, товарів, робіт та послуг. Кардинальним чином змінюється і стратегія управління фінансами підприємств, у тому числі їх активами. Ця стратегія орієнтована переважно на власні кошти у формі чистого прибутку й амортизаційних відрахувань. Власники взаємно фінансують один одного через надання комерційного кредиту, випуск і розміщення емісійних цінних паперів, фінансовий лізинг; використання інших форм взаємовідносин. Суб'єкти господарювання в ринковому середовищі несуть повну матеріальну відповідальність своїми доходами і майном за фінансову політику, яку вони проводять. Це положення означає й іншу особливість управління фінансами підприємств- необхідність аналітичного підходу до його діяльності. Мається на увазі оцінка ефективності управління фінансами, зокрема активами підприємства. Відсутність такої оцінки може призвести до втрати фінансової стійкості підприємства, його неплатоспроможності в результаті дефіциту грошових коштів і до інших негативних наслідків. Без оцінки ефективності управління активами неможливо правильно вибрати обґрунтовану стратегічну і тактичну політику управління фінансами підприємства. Як показують проведені вченими дослідження, на 80% підприємств фінансова стійкість залежить від якості довгострокових і середньострокових управлінських рішень щодо управління активами. Що стосується ефективності управління активами підприємства, то його мета - визначити оптимальну структуру активів підприємства. Вважається, що чим вищий коефіцієнт співвідношення оборотних активів і основних засобів підприємства, тим вища ліквідність підприємства і тим нижчий ризик неплатоспроможності за умови, що інші фактори є незмінними.

Важливим моментом розроблення раціональної фінансової стратегії є діагностика внутрішнього і зовнішнього середовища. Діагностика внутрішнього середовища включає розроблення заходів щодо управління оборотними і необоротними активами підприємства. Ефективне управління оборотними активами полягає в наступному:

1. Вибір оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства. При цьому найбільш загальними умовами забезпечення раціональної структури оборотних активів для всіх підприємств незалежно від організаційно-правових форм господарювання та форм власності є такі. По-перше, вартість оборотних активів (без урахування грошових коштів) має бути більшою або дорівнювати сумі кредиторської заборгованості за товарними операціями. По-друге, сума дебіторської заборгованості на визначену дату за балансом повинна бути меншою або дорівнювати загальній сумі кредиторської заборгованості на відповідну дату.

2. Вибір оптимального рівня джерел формування оборотних активів, враховуючи при цьому ефективність використання оборотного капіталу та ризику, який впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.

Наявність чистого оборотного капіталу, який дає змогу забезпечити рівень ліквідності балансу підприємства (абсолютної, поточної, загальної). Визначені коефіцієнти повинні перевищувати оптимальні значення або дорівнювати їм. Слід зазначити, що в практиці господарювання мінімальна величина чистого оборотного капіталу має бути не нижче 10% загального обсягу оборотних активів, інакше підприємство може втратити платоспроможність. У разі від'ємного значення чистого оборотного капіталу підприємство змушене залучати кредити комерційного банку. Забезпеченість підприємства оптимальним розміром грошових коштів, який залежить від обсягу виробництва та швидкості оборотності оборотних активів, у тому числі і грошових коштів. Ефективне управління оптимальним розміром грошових коштів досягається прискоренням надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства, скороченням періоду для здійснення розрахунків за відвантажену продукцію, підвищенням ефективності від вкладених грошових коштів. Підвищується ефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витрат на їх утримання і зворотної конвертації короткострокових вкладень у готівкові засоби платежу.

4. Вибір оптимального операційного і фінансового циклів через скорочення виробничого процесу, прискорення оборотності дебіторської заборгованості та уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

5. Оптимізація параметрів розрахункових операцій на основі вимог та потреб моделі управління дебіторською заборгованістю, а також строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу, мінімізація тривалості обороту оборотного капіталу, здійснення розрахунків з постійними покупцями шляхом періодичних платежів, тобто періодичних грошових переказів.

Підвищення ефективності управління необоротними активами полягає в наступному: формування необхідного рівня інтенсивності оновлення окремих груп операційних необоротних активів за рахунок правильно обраної амортизаційної політики; визначення необхідного обсягу оновлення операційних необоротних активів (на простій чи розширеній основі); вибір найефективніших форм оновлення окремих груп необоротних активів (шляхом зіставлення вартості оновлення в розрізі його окремих груп). Аналіз зовнішнього середовища здійснюється за такими параметрами:

- вивчення динаміки цін на необоротні та оборотні активи;

- аналіз процентних ставок щодо банківських кредитів ;

- оцінювання діяльності конкурентів .

2.2 Аналіз складу та структури активів ТзОВ ВКФ “Візерунок”

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку). Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті “оборотні кошти підприємства” ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу . Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів. За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів. За даними табл.2.1, 2.2, 2.3. проведемо аналіз структури й динаміки оборотних активів ТзОВ ВКФ “Візерунок” За різної ефективності використання оборотних активів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності відповідного збільшення обороту коштів. Аналізуючи дані таблиці значень підприємства за 2004 рік бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства мають інші запаси і витрати ( 34,38 % на кінець року ). На грошові кошти припадає 8,96 % , на розрахунки з дебіторами 32,65 і на інші оборотні кошти - 0,98%. Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за аналізований період 43,95 %. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає на грошові кошти (3,35 %) та на запаси і витрати ( 8,51 % ).

Таблиця 2.1 Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ “Візерунок” за 2004 рік

Показник	На початок року	На кінецьроку	Відхилення	% до зміни загальної величини оборотних активів
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Запаси і витрати	5,8	2,82	101,8	34,38	+96,00	+1655,2	8,51
Розрахунки з дебіторами	111,2	54,06	97,2	32,6	-14,00	-12,57	-28,6
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	0,5	0,24	26,6	8,96	+26,1	+5220,0	3,35
Інші оборотні кошти	37,9	18,42	2,9	0,98	-35,00	-92,35	-38,72
РАЗОМ Оборотних активів	205,7	100	296,1	100	+90,4	+43,95	100

Таблиця 2.2 Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ “Візерунок” за 2005 рік

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення	% до зміни загальної величини оборотних активів
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Запаси і витрати	101,8	34,36	33,9	8,89	-67,9	-66,69	78,68
Розрахунки здебіторами	97,2	32,63	60,5	15,82	-36,7	-37,76	42,53
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	26,6	8,98	0,7	0,18	-25,9	-97,37	30,01
Інші оборотні кошти	2,9	0,98	12,1	3,18	+9,2	+317,24	10,66
РАЗОМ оборотних активів	296,1	100	382,4	100	+86,3	+29,15	100

Аналізуючи дані таблиці значень підприємства за 2005 і 2006 роки бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства в 2005 році мають запаси і витрати (34,36% на кінець року), в 2006 році розрахунки з дебіторами (15,55%). На грошові кошти в 2005 році припадає 0,18% і на інші оборотні кошти - 3,18%, в 2006 році - на грошові кошти 1,0%, на інші оборотні активи - 2,13% . Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за 2005 рік 29,15%, за 2006рік - 46,44%. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає в 2005 році на інші оборотні кошти (10,66%) в 2006 році запаси і витрати (17,28%) та на розрахунки з дебіторами (17,27%).

Таблиця 2.3 Аналіз структури оборотних активів ТзОВ ВКФ “Візерунок” за 2006 рік

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення
	тис.грн	%	тис. грн	%	тис.грн	%	% до зміни загальної величини оборотних активів
Запаси і витрати	33,9	8,89	64,6	11,54	+30,7	+90,56	17,28
Розрахунки з Дебіторами	60,5	15,82	87,1	15,55	26,6	+43,97	17,27
Поточні фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-	-
Грошові кошти	0,7	0,18	5,6	1,0	+4,9	+700,0	2,76
Інші оборотні кошти	12,1	3,18	11,9	2,13	-0,2	-1,65	0,11
РАЗОМ	382,4	100	560,0	100	+177,6	+46,44	100

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів щодо кожного збільшеного елемента оборотних коштів потрібно зробити відповідний аналіз динаміки структури оборотних активів підприємства.



Отже, узагальнюючи дані аналізу структури оборотних активів за три останніх роки можна згрупувати все в одну таблицю і показати графічно динаміку структури за 2004-2006рр.

На основі даних таблиці 2.4. зображено динаміку структури оборотних активів за 2004-2006рр.( рис.2.4)

Аналіз стану запасів і витрат. У процесі аналізу стану запасів і витрат необхідно: по-перше, встановити забезпеченість підприємства нормальними перехідними запасами сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції й товарів; по-друге , виявити зміни і непотрібні запаси. Для характеристики стану запасів і витрат порівняємо фактичні залишки за аналізований період з нормативом, розрахованим на підприємстві.

Аналіз даних оцінки стану запасів і витрат (табл.2.5.) свідчить про те, що величина товарно-матеріальних цінностей за звітний період в 2004 році зросла на 96 тис.грн., 2005 році - зменшилась на 67,9 тис.грн., в 2006 році - зросла на 30,7 тис.грн. Збільшення залишків запасів і витрат за 2004, 2006 роки відбулося за всіма видами матеріальних оборотних коштів, за винятком залишків незавершеного виробництва. Найбільше зростання було виробничих запасів і готової продукції.

Таблиця 2.5 Аналіз стану запасів і витрат за 2004 рік

Матеріальні оборотні кошти	Фактичні залишки(початок року)	Фактичні залишки ( кінець року)	Відхилення
	тис.грн.	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	В абс.вира женні(тис.грн)	За структурою, %
Виробничі запаси	5.8	10,34	101,8	56,2	96,00	45,86
МШП ( за залишковою вартістю )	-	-	-	-	-	-
Незавершене виробництво	-		11,7	6,46	11,7	6,46
Видатки майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	50,3	9,45	67,6	37,3	17,3	27,85
РАЗОМ	56,1	100,0	181,1	100,0	125,00	100,0

Порівнюючи дані аналізу, можна констатувати, що залишки запасів і витрат за аналізований період зросли на 125,00 тис.грн. (80,17%), при цьому виробничі запаси збільшились на 96,00 тис.грн. (45,8%), незавершене виробництво - на 11,7 тис.грн. (6,46%), залишки готової продукції - на 17,3 тис.грн. (27,85%).

Таблиця 2.6 Аналіз стану запасів і витрат за 2005 рік

Матеріальні оборотні кошти	Фактичні залишки на початок року	Фактичні залишки на кінець року	Відхилення
	Тис. Грн.	% до підсумку	Тис. грн	% до підсумку	В абс. вираженні (тис грн)	За структурою, %
Виробничі запаси	101,8	56,21	33,9	10,57	-67,9	-45,64
МШП ( за залишковою Вартістю )	-	-	-	-	-	-
Незавершене виробництво	11,7	6,46	-		-11,7	-6,46
Видатки майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	67,6	37,33	275,2	89,03	207,6	51,7
РАЗОМ	181,1	100	309,1	100	128,00	100

Порівнюючи дані аналізу, можна констатувати , що залишки запасів і витрат за аналізований період збільшились на 128,3тис.грн. (0,4%).

При цьому виробничі запаси знизились на 67,9тис.грн. (45,64%), незавершене виробництво - на 11,7тис.грн. (6,46%), залишки готової продукції збільшились на 207,6 тис.грн. (51,7%).

Таблиця 2.7 Аналіз стану запасів і витрат за 2006 рік

Матеріальні оборотні кошти	Фактичні Залишки На початок року	Фактичні Залишки На кінець року	Відхилення
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку	абс.вира-женні (тис. грн)	За структурою, %
Виробничі запаси	33,9	10,57	37,6	8,26	3,7	-6,87
МШП ( за залишковою Вартістю )	-	-	-	-	-	-
Незавершене виробництво	-	-	-	-	-	-
Видатки майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-
Готова продукція	275,2	89,03	417,8	91,74	142,6	2,71
РАЗОМ	309,1	100,00	455,4	100	146,3	100

Порівнюючи дані аналізу, можна констатувати, що залишки запасів і витрат за аналізований період збільшилась на 146,3тис.грн. (4,16%), При цьому виробничі запаси збільшились на 3,7тис. грн. (6,87%), залишки готової продукції збільшились на 142,6 тис.грн. (2,71%).

Для оцінки структури запасів товарно-матеріальних цінностей розраховується коефіцієнт накопичення :

ВЗ +МШП+НВ

Кн. = ------------------------------ , (2.1.)

ГП + Т

де Кн - коефіцієнт накопичення, ВЗ - виробничі запаси, МШП - малоцінні і швидкозношувані предмети, НВ - незавершене виробництво, ГП- готова продукція, Т - товари. Коефіцієнт накопичення характеризує мобільність запасів і витрат, і при оптимальному варіанті він повинен бути менше 1. Дане співвідношення справедливе у тому разі, коли продукція підприємства конкурентноздатна і користується попитом. На ТзОВ ВКФ “Візерунок” коефіцієнти накопичення запасів становлять:

2004 рік:

на початок року - 5,8 : 50,3 = 0,12

на кінець року - 101,8 : 67,6 = 1,51

2005 рік :

на початок року - 101,8 : 67,6 = 1,51

на кінець року - 33,9 : 275,2 = 0,12

2006 рік :

на початок року - 33,9 : 275,2 = 0,12

на кінець року - 37,6 : 417,8 = 0,09

Розрахункові дані підтверджують оптимальне значення коефіцієнта накопичення, що свідчить про сприятливу структуру запасів підприємства, про відсутність надлишкових і непотрібних виробничих запасів. Проте на кінець 2004 року відбулось перевищення коефіцієнта накопичення. Аналіз дебіторської заборгованості проводиться на основі загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і в розрізі статей (табл. 2.8.).

Таблиця 2.8 Склад і рух дебіторської заборгованості за 2004 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	Виникло зобов'язань	Погашено зобов'язань	На кінець року	Зміна ( + , - )
Розрахунки з дебіторами, всього, у тому числі :
за товари , роботи і послуги	49,7	2721,0	2691,5	79,2	+29,5
з бюджетом	9,7			14,1	+4,4
З учасниками (засновниками ) щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	51,8	2423,2	2471,1	3,9	-47,9

З табл. 2.8. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками збільшилась на 29,5 тис.грн. (59,3%). Така тенденція ставить підприємство у залежність від партнерів. З табл.2.9. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків з іншими дебіторами. Сума неоплачених рахунків з іншими дебіторами збільшилась на 16,8тис.грн. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками зменшилась на 40,1тис.грн. (50,6%). Така тенденція показує незалежність підприємства від партнерів.

Таблиця 2.9 Склад і рух дебіторської заборгованості за 2005 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	Виникло зобов'язань	Погашено зобов'язань	На кінець року	Зміна (+ , -)
Розрахунки з дебіторами , всього , у тому числі :
за товари , роботи і послуги	79,2	3596,6	3633,7	39,1	-40,1
з бюджетом	14,1			0,7	-13,4
З учасниками (засновниками ) щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	3,9	3274,2	3257,4	20,7	+16,8

Таблиця 2.10 Склад і рух дебіторської заборгованості за 2006 рік

Склад дебіторської заборгованості	На початок року	Виникло зобов'язань	Погашено зобов'язань	На кінець року	Зміна (+ , -)
Розрахунки з дебіторами , всього , у тому числі :
за товари , роботи і послуги	39,1	4326,6	4301,1	64,6	+25,5
з бюджетом	0,7			0,4	-0,3
З учасниками (засновниками) щодо внесків у статутний капітал	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	20,7	3662,6	3661,2	22,1	1,4

З табл.2.10. випливає, що основне збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками збільшилась на 25,5тис.грн. (65,2%). Така тенденція ставить підприємство у залежність від партнерів.



Рис. 2.6 Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2004 рік

На рис.2.6. показано динаміку структури дебіторської заборгованості. Найбільша питома вага (79.2%) припадає на заборгованість щодо товарів, робіт і послуг. Інші дебітори становлять 3,9% від загальної суми дебіторської заборгованості. По цих статтях маємо тенденцію збільшення загальної суми заборгованості.



Рис.2.7 Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2005 рік

Рис. 2.8 Динаміка структури дебіторської заборгованості за 2006 рік

Одним із етапів аналізу дебіторської заборгованості є зіставлення з кредиторською заборгованістю, що деякою мірою дає можливість виявити причини виникнення дебіторської заборгованості.

оборотний актив дебіторський управління

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства

В процесі аналізу показників ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію.

Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.

Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

- прискорення і здешевлення перевезень;

- поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

- застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

- скорочення невиробничих затрат матеріалів;

- повторного використання відходів виробництва.

На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:

- заміна дорогих матеріалів більш дешевими;

- заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.

Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов'язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.

Наступна стадія виробнича. Погоджуємося з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок: упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки; зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств; застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем; підвищення змінності виробництва.

Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов'язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.

До факторів, що безпосередньо пов'язані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.

До факторів, що пов'язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.

Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких: економічно обґрунтований вибір сировини; підвищення коефіцієнта використання матеріалів; комплексне використання сировини і відходів виробництва; підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції; удосконалення конструкцій виробів; удосконалення виробничих процесів; впровадження нової прогресивної технології; застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

№ з/п	Передвиробнича стадія	Виробнича стадія	Реалізаційна стадія.
1	прискорення і здешевлення перевезень;	упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;	економічно обґрунтований вибір сировини
2	поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;	зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;	підвищення коефіцієнта використання матеріалів;
3	застосування більш точного нормування витрат матеріалів;	застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;	комплексне використання сировини і відходів виробництва;
4	скорочення невиробничих затрат матеріалів;	підвищення змінності виробництва	підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції
5	заміна дорогих матеріалів більш дешевими, тобто здешевлення матеріалів	покращення системи постачання та збуту	удосконалення конструкцій виробів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим.

Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем. Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації. Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).

Висновки

Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи по вдосконаленню управління оборотними активами підприємств, слід зробити наступні висновки. Термін “оборотні активи” має в економічній теорії кілька синонімів - оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал тощо. Але, незважаючи на різноманітність термінів, економічна сутність поняття, що ними визначається, трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі досить однозначно. Питанням оборотних коштів в радянській спеціальній науковій літературі приділялося багато уваги, проте, методологія аналізу поняття оборотних коштів в основному носила макроекономічний характер, що було зумовлено централізованим управлінням держави всіма суб'єктами і об'єктами господарської діяльності. Таким чином, з точки зору підприємства, оборотні кошти аналізувалися як окремі об'єкти, і такий ретроспективний аналіз був методологічно відірваний від прогнозування і не ставив за мету створення ефективної інформаційної системи для внутрішнього управління фінансовими ресурсами підприємства. Особливість оборотних активів полягає у її двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, втілених у матеріальні цінності, засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція, незавершене виробництво; кошти в касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку). З іншого боку, формування їх як активів підприємства нерозривно пов'язане із конкретними джерелами капіталу, які забезпечують це формування. З'ясування цього зв'язку і викликало появу термінів, що уточнюють це поняття, - оборотний капітал, робочий капітал тощо. Оборотні активи сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас оборотні активи сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, оборотні активи забезпечують єдиний процес. На підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної теорії та практики, дослідження економічної літератури з даного питання поняття активів підприємства визначається наступним чином: оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності повинні забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями.

В процесі дослідження визначено також характерні ознаки, притаманні оборотним активам, а саме:

- мобільність, що визначає їхню здатність забезпечувати внаслідок високої ліквідності постійну платоспроможність підприємства за поточними зобов'язаннями;

- тісна пов'язаність з джерелами, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені);

- досить вузька сфера застосування - обслуговування лише операційної діяльності підприємства, пов'язаної з процесами поточного виробництва продукції та її реалізації.

Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб'єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність оборотних активів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування та контролю за раціональним використанням оборотних активів. Необхідно зазначити, що відсутність управління оборотними активами, поряд з інфляцією і відсутністю механізму поповнення оборотних коштів, є одним з основних факторів, що негативно вплинули на формування оборотних активів підприємств в процесі перебудови вітчизняної економіки. Відсутність управління оборотними активами підприємств призводить до розбалансованої діяльності, що спричиняє виникнення ризикових ситуацій. Саме до таких ситуацій можна віднести недостатність оборотних активів. Важлива роль оборотних активів у забезпеченні ефективності виробничої діяльності підприємства визначає пріоритетність управління ними в загальній системі управління фінансами. Управління оборотними активами повинне включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо двох основних напрямків:

- формування необхідного обсягу окремих видів оборотних активів і суми їх в цілому, завдання якого є забезпечення запланованого обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного рівня рентабельності оборотних активів та платоспроможності підприємства;

- формування структури джерел фінансування цих активів, яке включає в себе вибір оптимальної політики фінансування оборотних активів, оптимізацію структури джерел їх фінансування, розробку планового балансу фінансування.

Необхідність перебудови облікової системи України на міжнародні принципи обліку та статистики потребує формування нової бази обліку і аналізу оборотного капіталу на підприємствах різних форм власності.

Аналіз діяльності досліджуваного підприємства щодо організації управління оборотними активами висвітлив проблеми, характерні для більшості підприємств, а саме:

- нераціональне розміщення оборотних активів між сферою виробництва і сферою обігу;

- відсутність механізму поповнення оборотних активів;

- незабезпечення збереження оборотних активів, а також ряд причин, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотних коштів (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза платежів та ін.).

Виникнення цих проблем пов'язане із складною економічною ситуацією в країні та умовами господарювання підприємств в цих умовах.

Размещено на Allbest.ru

...