Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Кафедра:« Менеджмент організацій та адміністрування»

Курсова робота

з дисципліни:

«Менеджмент організацій»

Київ-2012

Вступ

Сучасні підприємства різних галузей функціонують за умов невизначеності та динамічності соціально-економічного середовища. Становлення «електронно-прозорого» світового ринку (з миттєвим доступом до інформації про будь-які товари та послуги) зумовило різке зростання конкуренції між виробниками. Кардинально змінилися роль та значення клієнта підприємств: «масового споживача» змінив індивідуальний замовник. Така переорієнтація постійно стимулює інновації у сфері не лише продуктів та послуг, а й самих процесів виробництва та обслуговування. При цьому вимоги до якості товарів невпинно зростають, їхній життєвий цикл стає коротшим, номенклатура ширшою, обсяг випуску за її окремими позиціями меншим.

Із упровадженням сучасних інформаційних та комунікаційних технологій послаблюється організаційна стабільність підприємств, а це спрямовує їх на пошук або формування організаційних структур, що дають змогу перебудовувати їхню діяльність. Більш того, на сучасному етапі, коли панують інтереси споживачів, що призводить до нестабільності попиту та змушує підвищувати увагу до збуту продукції, різкі зміни технологій роботи підприємств стають вже не винятком, а звичайним явищем.

Вищезазначене підкреслює актуальність теми роботи: «Управління організаційним розвитком на станції Дарниця».

Об'єкт дослідження: станція Дарниця.

Завданням курсової роботи є виявлення причин, що зумовлюють необхідність організаційного розвитку об'єкта дослідження.

Метою даної роботи є аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища, яке впливає на організаційний розвиток станції Дарниця та надання пропозицій щодо подальшого розвитку ст. Дарниця.

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних розробок, пов'язаних з управлінням організаційним розвитком об'єкта дослідження.

менеджмент управлінський планування

1. Загальна характеристика станції Дарниця

Станція Дарниця (далі Станція) є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі Залізниця).

Ст. Дарниця розташована за адресою: 02096, м. Київ, Дарницький район, вул. Привокзальна,1.

Станція у своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом залізниць України, нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади у сфері залізничного транспорту України, Укрзалізниці, Залізниці, Київської дирекції залізничних перевезень та цим Положенням.

Станція є позакласною, госпрозрахунковою.

Станція знаходиться в оперативному підпорядкуванні Київської дирекції залізничних перевезень (далі Дирекція).

Метою діяльності ст. Дарниця є виконання технологічних операцій, вирішення питань технічного оснащення, господарської, економічної і соціальної діяльності, матеріально - технічного забезпечення станції, проводиться з розмежуванням операцій за службами перевезень, комерційної роботи та маркетингу, пасажирської та відповідно до підпорядкованості - відповідним відділам, службам, Головним управлінням Укрзалізниці. Станція за своїм призначенням і основним характером роботи сортувальна, основним призначенням якої є виконання операцій з розформування і формування поїздів відповідно до встановлених планом формування призначень; виконання операцій з пропуску поїздів без переробки і з частковою переробкою; технічне обслуговування, комерційний огляд составів поїздів і усунення несправностей вагонів; зміна локомотивів і локомотивних бригад.

На Станції формуються поїзди згідно плану формування, виконується навантаження, вивантаження на місцях загального користування і під'їзних коліях.

Станція виконує операції, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів. багажу, вантажобагажу.

Станція Дарниця не є юридичною особою. Станція несе відповідальність за свої зобов'язання згідно з чинним законодавством і за належне дотримання вимог нормативних документів у сфері експлуатаційної діяльності.

Майно Станції - це складова частина основних фондів, оборотних засобів й інших цінностей залізниці, сукупного технічного оснащення засобів механізації і автоматизації та іншого майна залізниці, яке використовується за цільовим призначенням і є неподільним, закріплюється за Станцією на праві господарського відання.

Вартість майна відображається в окремому балансі Станції. Станція користується зазначеним майном відповідно до Положення ст. Дарниця, вчиняючи за згодою Залізниці щодо нього будь - які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Положенню. Майно Станції формується за рахунок:

- доходів від реалізації продукції (робіт, послуг);

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій і громадян;

- майна переданого їй Залізницею;

- інших джерел, не заборонених законом.

Станція використовує технічні засоби, необхідне колійне оснащення, будинки і цивільні споруди, які знаходяться на балансі інших підрозділів Залізниці, та які відповідають характеру і обсягам виконуваної роботи станції, безпеці руху і охорони праці.

2. Формування функцій менеджменту станції Дарниця

2.1 Планування

Максимально ефективне керування сучасними організаційними системами можливо виключно із застосуванням організаційного інжинірингу, тобто набору прийомів та методів, які компанія, підприємство, фірма використовує для проектування своєї діяльності.

Проектування механізму управління організацією повинно виконуватись спеціалістами, які володіють методологією спеціальних структур в умовах ринкової економіки в основу методології проектування організаційної структури має бути покладене чітке формулювання цілі організації, а потім механізм її досягнення.

Основними цілями станції Дарниця є:

1. Виконання планів і завдань з перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів на залізницях України, правил технічної експлуатації залізниць України, Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу залізницями України та інших нормативних актів.

2.Забезпечення безпеки руху поїздів і маневрової роботи, безпеки працівників залізничного транспорту і пасажирів, збереження вагонів, рухомого складу і вантажів, забезпечення вимог охорони навколишнього природного середовища, протипожежної безпеки.

3.Зниження експлуатаційних витрат і собівартості перевезень, підвищення продуктивності праці і рентабельності перевезень.

Механізм досягнення даних цілей:

- своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та введення в дію придбаного обладнання;

- раціональне використання матеріальних та паливно - енергетичних ресурсів;

- ефективне використання та збереження майна Станції, вантажів та рухомого складу;

- розвиток допоміжної діяльності, розширення платних послуг населенню

- повноту надходжень платежів, зборів і штрафів за перевезення вантажів, вантажобагажу, надані послуги;

- своєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з чинним законодавством;

- виконання заходів щодо удосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як у результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи Станції, забезпечення економного і раціонального використання фонду оплати праці, своєчасні розрахунки з працівниками;

- ведення бухгалтерського, податкового та статистичного обліку та складання звітності згідно з чинним законодавством;

- ведення обліку та звітності з перевезень пасажирів та вантажів.

4. Проводити планову, станційно-господарську діяльність.

5. Здійснювати фінансування станції за виконаний обсяг роботи за рахунок доходів від перевезень.

6. Розширювати підсобно - допоміжну діяльність з метою збільшення доходів.

7. здійснювати заходи щодо збільшення доходів і зниження собівартості перевезень.

Механізм досягнення даних цілей:

- Станція проводить господарську діяльність згідно з планом на основі ефективного використання існуючих технічних засобів, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів та інших внутрішніх і резервів виробництва при дотриманні режиму економії та забезпеченні збереження матеріальних цінностей, а також за рахунок впровадження досягнень науки, техніки і прогресивної технології у відповідності з діючим законодавством і з метою підвищення продуктивності праці та зниження собівартості перевезень.

- Фінансування станції за виконаний обсяг роботи здійснюється за рахунок доходів від перевезень. У розпорядження Станції від залізниці та Дирекції надходять кошти за виконану експлуатаційну роботу, а також доходи Станції за надані послуги населенню, підприємствам і організаціям та інші надходження, передбачені фінансовими планами. Планування, надходження і використання доходів від допоміжної діяльності та контроль за їх використанням проводиться відповідно до Інструкції про порядок планування, одержання, використання, контролю за надходженням доходів залізничних станцій від надання додаткових послуг.

- З метою збільшення доходів Станція може розширювати підсобно - допоміжну діяльність, використовуючи ціни за вільними тарифами відповідно до розроблених і затверджених калькуляцій та укладених договорів.

- Станція здійснює заходи щодо збільшення доходів і зниження собівартості перевезень, забезпечуючи економію витрат коштів, в тому числі фонду оплати праці, матеріальних і енергетичних ресурсів та їх цільове використання, фінансову дисципліну, а також своєчасні розрахунки.

Чітке дотримання поставлених цілей, призводить до кращого функціонування роботи станції.

2.2 Організування

Організаційна структура являє собою внутрішньо системний порядок, форму організаційних відносин і елементів. Вона створюється суб'єктом управління для оптимізації зв'язків і відносин.

Організаційна структура завжди формальна і закріплена правовими нормами. В них відображаються всі її основні характеристики й елементи, а саме:

- поділ (спеціалізація) праці за посадами (директор, начальник цеху, майстер);

- групування посад за підрозділами (відділ, бюро);

- склад посад і підрозділів (інженер-конструктор, економіст);

- компетенція та ієрархія посад (директор, головний інженер, головний конструктор, конструктор та ін.);

- порядок зв'язків між посадами, підрозділами.

Створюється організаційна структура завжди свідомо, виходячи з цілей і функцій системи, умов діяльності виробництва. Вона використовується як засіб приведення системи у відповідність з цілями й умовами діяльності. Організаційна структура управління залежить найперше від виробничої структури, котра, в свою чергу, зумовлена спеціалізацією і масштабами виробництва, рівнем використовуваної техніки і технології, формами організації праці й ступенем розвитку комерційних відносин. Вона визначається також цілями розвитку підприємства, зовнішніми умовами його існування.

Організаційна структура управління по суті є одним з елементів механізму господарювання; вона відображає насамперед процеси виробничо-економічного характеру і повинна відповідати інтересам розвитку виробництва.

Розрізняють такі типи організаційних структур:

1. Лінійна структура заснована на зосередженні всіх виробничих і управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої. Ця структура використовується у випадках, коли виконувана робота проста й одноманітна; власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Це характерно для дрібного бізнесу. Головна риса цієї структури -- єдність розпорядження. До переваг лінійної організації належать: відповідальність, чітко визначені зобов'язання, чіткий розподіл обов'язків і повноважень, оперативний процес прийняття рішень, простота розуміння й використання, можливість підтримувати необхідну дисципліну. Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації. Серед недоліків лінійної побудови організації -- жорсткість, негнучкість, слабка пристосовуваність до подальшого зростання.

2) Функціональна організаційна структура управління - це така основу якої становить поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. За функціональної структури управління кожний виробничій підрозділ отримує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних підрозділів підприємства.

3) Лінійно - функціональна організаційна структура управління - це така, яка спірається на розподіл повноважень та відповідальності по функціях управління та прийняття рішень по вертикалі., ця структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою (директор - начальник цеху - майстер), а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомогають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам фунціональних відділів апарату управління.

4) Дівізіональна організаційна структура управління - така, яка характерна тим, що кожний виробничій підрозділ (дівізіон, відділення) корпорації має свою власну, досить розгалужену структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування. Лише декілька стратегічних функцій централізовані на рівні адміністрації всієї корпорації. Дівізіональні організаційні структури управління використовуються великими підприємствами зі значною кількістю виробничих відділень, які функціонують в умовах динамічного середовища.

5) Матрична організаційна структура управління - це така, в якої поряд з лінійними керівниками підприємства та функціональним апаратом управління виділяють ще й тимчасові предметно - спеціалізовані ланки - проектні групи, які формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. При цьому вони лише тимчасово підпорядковані керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів. Керівник проекту виконує роль лінійного керівника по відношенню до спеціалістів проектної групи. Одночасно він є функціональним керівником по відношенню до виробничих підрозділів підприємства, що забезпечують реалізацію проекту.

Використання матричної структури виправдано в умовах високо динамічного середовища, підприємствами з великою кількістю виробництв обмеженого життєвого циклу.

Управління станцією Дарниця здійснює начальник. Згідно із встановленою номенклатурою посад, його заступником є начальник станції по вантажній та комерційній роботі йому підпорядковуються: начальник району, оператор бюро інформації про підхід та прибуття вантажів, начальник контори, старший касир товарний при виконанні обовязків бригадира, агент з розшуку вантажів та багажу, начальник дизинфекційно - промивального пункту 3 групи.

Отже, організаційна структура станції Дарниця є лінійною. Всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює визначений колектив. Під час розробки конкретних питань і підготовки відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається з лінійних підрозділів (управлінь, відділів, бюро і т.д.). Організаційна структура на станції Дарниця постійно вдосконалюється, все більше пристосовується до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту. В зв'язку з цим в перспективі все більше надаватиметься уваги управлінню маркетингом, що включає в себе не тільки прогноз розвитку ринку, але і можливість впливати на майбутнє.

2.3 Мотивування

В теперішніх умовах тривалої фінансово-економічної кризи, яка позначилася на усіх без винятку галузях, зокрема залізничній, актуальним є внесення змін у системи мотивації вітчизняних підприємств. Існуюча система мотивації підприємств залізничного транспорту в теперішній час не забезпечує стимулів підвищення ефективності праці, методи мотивації є застарілими, а керівництво необґрунтовано вважає, що сам факт наявності роботи у людини є мотивацією, і не приділяє необхідної уваги цій проблемі. Не сприяють підвищенню мотивації такі негативні фактори на залізничному транспорті, як відтік кваліфікованих працівників, підбір і розстановка кадрів не за об'єктивними, а за суб'єктивними критеріями (фаворитизм), в основному формальне проведення атестації персоналу (1 раз на 5 років), низький рівень корпоративної культури, атмосфера далека від творчої, ініціатива не заохочується, нерівномірне навантаження працівників, в основному перевантаження поточними завданнями тих, хто міг би при наявності часу виконувати творчі, стратегічні завдання.

Поняття мотивації трактується як одна із функцій управління. Під ним розуміється процес свідомого й доцільного впливу на трудову поведінку людей. До основних рис системи мотивації працівників належать:

· сприяє як формуванню, так і досягненню суспільно значущих цілей організації і завдяки цьому підтриманню рівноваги між економічними цілями та суспільною відповідальністю підприємства;

· виконує функцію комунікації між керівництвом, власником організації та її працівниками. Мотивування стосується створення та підтримання взаємного порозуміння між підприємством та окремими групами людей або всередині груп;

· система мотивації має дві сторони. Одна сторона стосується рівня, диференціації структури та динаміки витрат на персонал, зокрема заробітної плати, створення системи стимулів до праці. Друга пов'язана зі стилем управління, що застосовується керівниками. Вона проявляється у поступовому переході від авторитаризму до демократичного стилю.

Існує гнучка система мотивації управлінського персоналу підприємства, яка відповідає таким принципам:

o гнучкості, який означає, що система мотивації персоналу повинна мати здатність до оперативного реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх умов функціонування, а також на зміну загальних і локальних цілей підприємства;

o системності, який означає повне відображення індивідуального вкладу людини в досягнення кінцевих результатів підприємства через ланцюги "людина-посада-робота" і "особа-група-колектив";

o відповідність полягає у встановленні такого рівня мотивації персоналу, який відповідає кількості, якості та вагомості затраченої праці;

o структурованість характеризує поділ заробітної плати на частини, кожна з яких є відображенням особистого вкладу працівника в досягнення поточних, кінцевих і віддалених результатів діяльності підприємства;

o відкритість системи мотивації персоналу означає її прозорість та інформаційну доступність для кожного працівника.

2.4 Контролювання

Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Менеджери починають здійснювати функцію контролю з того самого моменту, коли вони сформулювали цілі, завдання, і створили організацію. Контроль дуже важливий для успішного функціонування організації.

Розрізняють три види контролю: попередній, поточний і підсумковий.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку робіт. Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Якщо писати чіткі посадові інструкції, ефективно доводити цілі до підлеглих, набирати в адміністративний апарат управління кваліфікованих людей, все це збільшує ймовірність того, що організаційна структура буде працювати так, як задумано. Важливим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет (поточний фінансовий план), який дозволяє також здійснити функцію планування. Бюджет встановлює граничні значення витрат і не дозволяє тим самим будь-якому відділу або організації в цілому вичерпати свої наявні засоби до кінця.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в процесі виконання робіт. Він базується на вимірах фактичних результатів, одержаних після проведення роботи, що спрямована на досягнення бажаних цілей. Для здійснення поточного контролю апарату управління необхідний зворотний зв'язок, найпростішим прикладом якого є повідомлення керівника про те, що робота підлеглих незадовільна, якщо він бачить, що вони роблять помилки. Поточний контроль використовується як зворотний зв'язок в процесі проведення самих робіт, щоб досягти потрібних цілей і вирішити проблеми, що виникають, раніше, ніж виникне необхідність занадто великих витрат.

При підсумковому контролі зворотний зв'язок використовується після того, як роботу виконано. Незважаючи на те, що підсумковий контроль здійснюється занадто пізно, він виконує дві важливі функції:

1) дає керівництву організації інформацію, необхідну для планування у випадку, якщо аналогічні роботи передбачаються для виконання в майбутньому;

2) підсумковий контроль повинен сприяти мотивації: якщо керівництво організації пов'язує мотивувальні винагороди з досягненням певного рівня результативності, то очевидно, що фактично досягнуту результативність необхідно виміряти точно і об'єктивно.

Людина є невід'ємним елементом контролю. Тому при розробці його процедури необхідно брати до уваги поведінку людей. Менеджери часто навмисно роблять процес контролю підкреслено наочним, щоб вплинути на поведінку працівників і змусити їх спрямувати свої зусилля на досягнення цілей організації. Так, ніхто не робить таємниці з регулярних перевірок якості виробів на заводах. Ті працівники фірм, які володіють правом видавати кредити або підписувати чеки, знають, що вся фінансова звітність буде ретельно перевірена незалежними аудиторами. Ідея, що лежить в основі бажання зробити процес контролю наочним, полягає не в тому, щоб зафіксувати помилки або шахрайство, а в тому, щоб запобігти їм. Менеджери мають надію, що працівники, знаючи про те, що контроль існує і діє ефективно, будуть свідомо намагатися уникати помилок, сумнівних угод тощо. В свою чергу, це збільшує можливості контролю максимально наближувати реальні результати до намічених.

2.5 Регулювання

Регулювання - це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання - зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.

Отже, саме функція регулювання забезпечує виконання поточних заходів, повґязаних з усуненням відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи виробництва. Здійснюється вона в процесі оперативного управління спільною діяльністю людей шляхом диспетчеризації на основі контролю й аналізу цієї діяльності.

У практиці менеджменту функція регулювання трактується далеко не однозначно. Термін "регулювання" традиційно знаходить застосування в оперативному управлінні виробництвом, де його роль полягає в усуненні перешкод і відхилень від заданих планових показників. Такий же розгляд функції регулювання застосовується в кібернетиці. В основі його лежить зворотний звґязок, що використовується для усунення впливів.

Необхідність у регулюванні системи полягає не тільки у звґязку з негативними явищами. Найчастіше це повґязано з потребою природного динамічного розвитку організації, з появою нових завдань управління, з переходом системи в новий стан під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Мартиненко Н.М. дає наступне визначення регулювання.

Регулюючий вплив на обґєкт управління робить будь-яке прийняте і реалізоване управлінське рішення. Процес регулювання являє собою заключну стадію ухвалення управлінського рішення - акт спонукально-практичної діяльності керівника, який здійснюється за заздалегідь розробленому і свідомо обраному варіанті.

Регулювання - це вид діяльності, що являє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації. У цьому випадку функція регулювання повґязана із широко використовуваним терміном "управління". Таке поняття керівництва розглядає лише одну сторону процесу управління - вплив однієї особи (керівника) на підлеглих. Інша сторона полягає в тому, що управління - це процес впливу керівника на підлеглих за допомогою різних методів регулювання, а саме вплив, який здійснюється за допомогою влади і лідерських якостей керівника. Таким чином, функція регулювання - це процес управління, який здійснюється за допомогою методів формального впливу і підсиленого (владою і лідерством).

Змістовна сторона функції регулювання виражається в адміністративно-розпорядницькому впливі керівника на людей, що здійснюють процеси виробництва та управління.

Організація може успішно діяти та протистояти зовнішньому середовищу лише тоді, якщо вона може змінювати свій стан з такою швидкістю, як це відбувається у середовищі. Так як організація постійно знаходиться в динамічній рівновазі з факторами зовнішнього середовища, то цей процес необхідно підтримувати постійно. У цій ситуації функція регулювання повинна забезпечувати своєчасну реакцію підприємства, яка спрямована на адаптацію до зовнішнього середовища чи нейтралізацію її впливу.

Реагувати на вплив зовнішнього середовища може лише динамічно стійке підприємство. Тому зусилля керівництва направляється на те, щоб підприємство зберегло свою стійкість, на підтримку й удосконалення стану його упорядкованості, звґязків між елементами, що змінюються. Своєчасно попередити вплив внутрішніх факторів, усунути їх наслідки допомагає функція регулювання.

Виживання в умовах ринкового середовища, можливість результативно існувати якомога довше - це найголовніше завдання більшості підприємств. Ці складові успішної діяльності забезпечуються ефективною реалізацією добре обгрунтованих і прийнятих управлінських рішень. Між процесом ухвалення рішення і його реалізацією існує безліч перешкод, на подолання яких спрямована функція регулювання. Виконання реальної роботи реальними людьми - головне призначення функції регулювання.

Всі інші функції (планування, організація, мотивація, контроль) не досягнуть своєї мети, якщо не буде результативно здійснюватися функція регулювання. Вона виконує зґєднуючу роль між менеджером і обґєктом, на який спрямована його діяльність. Тільки через здійснення регулювання можливий вплив менеджера на обґєкт управління для забезпечення його динамічної рівноваги.

Як правило, прийняті управлінські рішення визначають те, що мають робити люди в організації, яка необхідна робота має бути виконана і хто буде її виконувати. Тому прийняття рішення є початком реалізації функції регулювання.

Функція регулювання має також і стимулююче призначення. Якщо інтереси людини співпадають з роботою, то це збільшує ефективність її виконання. Тому від стимулюючої дії на працівника буде залежати його поведінка.

Функція регулювання має обґєктивну основу в процесах менеджменту. Щоденно в практиці управління організацією використовується багато різних способів регулювання, які спрямовані на поведінку обґєктів управління. Тому функція регулювання є обовґязковим проявом влади, лідерства і підпорядкування, що органічно існують у системі управління. Адже влада - це можливість впливати на поведінку інших людей.

Вона належить людині і являє собою реальну волю та можливість діяти й впливати на інших людей, а щоб впливати - необхідно мати основу влади.

Лідерство - це здатність людини впливати на окрему групу й особистість, вносячи зміни в їхню поведінку, відносини, напрямок діяльності, досягаючу визначених результатів.

Підпорядкування - це складова частина повноважень, що виражається в праві даної конкретної особи, що займає посаду керівника в апараті управління, розпоряджатися ресурсами. Підпорядкування розуміють як ієрархічну залежність підлеглих від керівника.

Таким чином, регулювання - це процес впливу на обґєкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поведінку обґєкта.

В результаті правильної дії функції регулювання організація спроможна усувати всякого роду невизначеності в системі, спроможна зберігати "динамічну рівновагу" стосовно різних впливів.

Тому метою регулювання є збереження стійкості організації шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасної ліквідації можливих відхилень від установлених норм у функціонуванні обґєктів управління.

Так як регулювання має три області прояву (стабілізуючу, розпорядницьку та дисциплінарну), що відрізняються своєю роллю в процесі забезпечення стійкості підприємства і конкретним змістом, то це обумовлює наявність інших цілей, властивих кожному з видів регулювання.

3. Використання методів менеджменту

Аналіз діяльності станції Дарниця на сучасному етапі

Аналіз виробництва продукції

У Таблиці 1 надаються дані про обсяги виробництва продукції та їх зміну протягом 2009 - 2010 рр.

Таблиця 1

Аналіз динаміки обсягів виробництва продукції

Найменування продукції	Обсяги виробнитцва продукції в році	Зміна обсягів виробництва у році 2010 відносно обсягів виробництва у році 2009	Темп зростання (зменшення) обсягів виробництва у році 2010 відносно обсягів виробництва у році 2009, %
	2009	2010
Загальний вагонооборот в т.ч. (ваг.)	3124354	2356245	-768109	75,4%
- транзит з переробкою	1483888	1330783	-153105	89,7%
- транзит без переробки	1533818	952778	-581040	62,1%
продовження таблиці 1
- місцевого вагону	84209	55777	-28432	66,2%
- неробочий парк	22439	16907	-5532	75,3%

Отже, провівши аналіз динаміки обсягів виробництва продукції, можна зробити висновки, що з кожним роком вони зменшуються. Порівняно з 2010 роком, у 2011 році загальний вантажооборот становить на 134386 вагонів більше, тобто темп збільшення обсягів виробництва у 2010 році відносно 2009 року збільшився на 5,7%. У 2011р порівняно з 2010р змінилось значення показника, транзит з переробкою, він збільшився на 140423 вагонів, тобто темп збільшення обсягів виробництва у 2011 році відносно 2010 року становить 10,55%, також зазнав змін показник транзит без переробки, порівняно з 2010р у 2011р він становить на 9875 вагонів менше,, тобто темп зменшення обсягів виробництва у 2011 році відносно 2010 року становить 98,96%. Місцевий парк вагонів має тенденцію до збільшення і у 2010р порівняно з 2009р становить на 843 вагони більше, тобто темп зменшення обсягів виробництва у 2010 році відносно 2009 року становить 101,51%, порівняно з 2009р у 2010 р, неробочий парк вагонів збільшився на 2995 вагонів, тобто темп зменшення обсягів виробництва у 2011 році відносно 2010 року становить 117,71%.

Аналіз ефективності використання персоналу

Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів станції Дарниця в 2009-2010 р.р. Розрахунок продуктивності праці та аналіз зміни цього показника відносно плану (табл. 2) та відносно попереднього року (табл. 3)

Таблиця 2 Аналіз забезпеченості об'єкта дослідження персоналом (за категоріями працівників)

Категорія робітників	Кількість робітників по роках
	2009	2010
	план	факт	відхилення факту від плану	план	факт	відхилення факту від плану
1. Управлінський персонал	7	7	0	7	7	0
2. Фахівці	32	30	-2	28	22	-6
3. Службовці	171	164	-7	156	143	-13
4. Робітники	421	408	-13	391	369	-22
Всього	631	609	-22	582	541	-41

Отже, проаналізувавши забезпеченість підприємства персоналом за категоріями працівників, можна зробити висновки, що відхилення плану від факту є досить значними, тільки у 2010 році це відхилення становило 41 осіба, з них: 13 службовців, 6 фахівців, 22 робітників. Ці відхилення зумовила кризова ситуація в країні та неспроможність підприємства утримувати заплановану кількість персоналу.

Таблиця 3

Аналіз структури контингенту працівників

Категорія робітників	Питома вага по роках, %
	2009	2010
1. Управлінський персонал	1,1%	1,3%
2. Фахівці	5%	4,1%
3. Службовці	26,9%	26,4%
4. Робітники	67%	68,2%
Всього	100%	100

Проаналізувавши дані таблиці 3, можна зробити висновки, що найбільшу питому вагу працюючих по ст.. Дарниця становлять робітники. Їх кількість протягом 2009-2010 рр. відносно постійна, а, отже, є оптимальною для підприємства.

Таблиця 4

Аналіз змін фактичної продуктивності праці відносно планової

Показник	Величина показника по роках
	2009	2010
	план	факт	відхилення факту від плану, %	план	факт	відхилення факту від плану, %
1. Обсяг виготовленої продукції, ваг.	-	3124354	-	-	2356245	-
2. Загальна чисельність працюючих, осіб	631	609	96,5	582	541	93
3. Продук-тивність праці, грн. або натуральних одиниць на 1 особу, ваг/чол	2832,1	2684,3	94,8	2282,63	2239,26	98,1

Проаналізувавши данні таблиці, можна зробити висновки, що продуктивність праці на одного працюючого кожного року становить менще ніж планова величина. У 2010р порівняно з 2009р ця величина стрімко зменшується. Причиною цього може бути недостатня забезпеченість кваліфікованими працівниками, відсутність чіткої системи планування, зношеність виробничих фондів та застаріле обладнання.

Таблиця 5

Аналіз динаміки продуктивності праці

Показник	Величина показника по роках	Відхилення показника
	2009	2010	у році t1 відносно величини показника у році to
			у абсолютних величинах	у %
Продуктивність праці, ваг/чол	2684,31	2239,26	-445,05	83,4%

Отже бачимо, що продуктивність праці по роках має тенденцію до зниження. Так у 2009 році продуктивність праці складала 2684,31 ваг/чол, що більше ніж у 2009 році (2239,26 ваг/чол) на 445,05 ваг/чол, або на 16,6%.

Таблиця 6

Аналіз динаміки середньомісячної заробітної плати

Показник	Величина показника по роках	Відхилення показника
	2009	2010	у році t1 відносно величини показника у році to
			у абсолютних величинах	у %
1. Загальний річний фонд заробітної плати, тис. грн.	19024,5	17930,0	-1094,5	94,2%
2. Загальна чисель-ність працюючих, осіб	609	541	-68	88,8%
3. Середньомісячна заробітна плата одного працюю-чого, грн.	2603,24	2761,86	158,62	106,0%

Отже, порівнюючи відхилення середньомісячної заробітної плати (у поточному році порівняно з минулим) з відхиленням продуктивності праці за аналогічні періоди, можна зробити висновки, що вплив зміни продуктивності праці та середньомісячної заробітної плати прямо пропорційно впливає на кінцевий результат діяльності підприємства. Отримуючи винагороду за свою роботу, працівник завжди намагатиметься підвищувати відсоток своєї продуктивності, а, отже, і підвищуватиметься загальна продуктивність праці, що в сумі призведе до позитивних зрушень в кінцевих результатах діяльності підприємства.

Постійних надбавок та премій на станції Дарниця немає, вони зазначаються в коллективному договорі за згодою начальника. Доплата працівникам за роботу в вечірній час з 18:00 до 22:00 год проводиться в розмірі 20% тарифної ставки, а за роботу в нічний час з 22:00 год до 6:00 год - в розмірі 40% тарифної ставки. Працівникам проводиться доплата за шкідливі умови праці відпоідно до атестації робочих місць.

Аналіз використання основних фондів

Аналіз використання основних фондів є недоцільним на станції Дарниця, так як вона займається організацією перевезень і відбувається залучення необхідного колійного оснащення, технічних засобів будинки і цивільних споруд, які знаходяться на балансі інших підрозділів Залізниці, та які відповідають характеру і обсягам виконуваної роботи станції, безпеці руху і охорони праці.

Аналіз витрат та собівартості продукції

Проведемо аналіз зміни експлуатаційних витрат станції Дарниця за період 2009 - 2010 роки.

Таблиця 7

Аналіз експлуатаційних витрат станції Дарниця за 2009 - 2010 р.р.

Показник	Величина показника по роках	Структура витрат (за елементами) по роках, %
	2009	2010	2009	2010
1. Загальні витрати, тис.грн.	31148	27297	100	100
у т. ч. за елементами (в тис.грн)
- заробітна плата	18375	17930	59	65,7
- соцстрах	7042	7135	22,6	26,1
- матеріали	392	715	1,26	2,6
- паливо	22	33	0,07	0,12
продовження таблиці 7
- електроенергія	994	1066	3,19	3,9
- амортвідрахування	4323	418	13,9	1,5
2. Постійні витрати, тис. грн.	12359	8619	39,7	31,6
3. Змінні витрати, тис. грн.	18789	18678	60,3	68,4

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновки, що експлуатаційні витрати у 2009 році зменшилися на 3851 тис.грн., тобто на 12,4%. Значну частку в загальній величині витрат становлять витрати на оплату праці, отже галузь є трудомісткою.

Таблиця 8

Аналіз собівартості продукції за 2009 - 2010 роки

Показник	Величина показника по роках	Відхилення показника
	2009	2010	у році 2010 відносно величини показника у році 2009
			у абсолютних величинах	у %
1. Загальні витрати, тис. грн., у т.ч.	31148	27297	-3851	87,6
- постійні витрати, тис. грн.	12359	8619	-3740	69,7
- змінні витрати, тис. грн.	18789	18678	-111	99,4
2. Відправлено вагонів, тис. ваг.	1562,3	1177,8	-384,5	75,4
3. Собівартість відправленого вагону, грн.	24,41	27,08	2,67	110,9
- у частині постійних витрат, грн.	9,69	8,55	-1,14	88,2
- у частині змінних витрат, грн.	14,72	18,53	3,81	125,9

Отже, у 2009 році собівартість одиниці продукції склала 27,08 грн. збільшившись, порівняно з 2009 роком (24,41 грн.) на 2,67 грн., або на 10,9%

- у частині постійних витрат зменшилась на 1,14 грн., або на 11,8%

- у частині змінних витрат зросла на 3,81 грн., або на 25,9%

Аналіз доходів, фінансових результатів та рентабельності

У Таблиці 9 проводиться аналіз динаміки доходів від реалізації продукції, експлуатаційних витрат, прибутку та рентабельності виробництва.

Таблиця 9

Аналіз доходів та фінансових результатів станції Дарниця

Показник	Величина показника по роках	Відхилення показника
	2009	2010	у році t1 відносно величини показника у році to
			у абсолютних величинах	у %
1. Доходи від реалізації продукції, тис. грн.	41641	32781	-8860	78,7
2. Експлуатаційні витрати, тис. грн.	38138	31899	-6239	83,6
3. Прибуток, тис. грн.	4800	2686	-2114	56

З таблиці видно, що доходи від реалізації продукції у 2009 році порівняно з 2008 роком зменшились на 8860 тис. грн., або на 21,3%

Експлуатаційні витрати у 2010 році, порівняно з 2009 роком також зменшились на 6239 тис. грн., або на 26,4%

Прибуток у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшився на 2114 грн., або на 54%.

Визначення точки беззбитковості та зони безпеки станції Дарниця

Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги. Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

Q = F/(P -- V), де

Q -- точка беззбитковості (обсяг продажів); F- сума постійних видатків; Р- ціна за одиницю продукції; V- змінні видатки на одиницю продукції.

Розміри прибутків і збитків організації значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Саме для того, щоб з'ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції організації, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції організації повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли організація не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати орагнізація, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме організації прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що організація нестиме збитки.

Так само точку беззбитковості можна визначити графічним методом, будуючи графіки видатків і продажів.

Розрахуємо точку беззбитковості(ТБ) у грошових та натуральних одиницях:

ТБ (шт.) = В.пост./(Ц - Взмін)

ТБ (шт.) = 8619 / 27,08 - 18,53 = 299,75 (тис. ткм. брутто)

ТБ (грн.) = В.пост./(1 - Взмін/Д)

ТБ (грн.) = 8619 / (1 - (18,53/27,08)) = 27298,5 (грн.)

Мал. 1. Визначення точки беззбитковості

Розрахуємо точку беззбитковості(ТБ) у грошових та натуральних одиницях:

ТБ (шт.) = В.пост./(Ц - Взмін)

ТБ (шт.) = 8619 / 27,08 - 18,53 = 299,75 (тис. ткм. брутто)

ТБ (грн.) = В.пост./(1 - Взмін/Д)

ТБ (грн.) = 8619 / (1 - (18,53/27,08)) = 27298,5 (грн.)

Отже, можна зробити висновок, що станція Дарниця функціонує в межах беззбитковості, так як обсяг виготовленої продукції Станції загалом відповідає розрахованому беззбитковому обсягу виготовлення продукції, а саме в обсязі: 299,75 ваг.

Размещено на Allbest.ru

...