Атрибути сучасного менеджменту: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Атрибути сучасного менеджменту: соціально-філософський аналіз

менеджмент кризовий економіка атрибутивність

Ураков Д.В

Сьогоднішня економічна криза змушує дослідників переглянути не тільки основи ліберальної економіки, які раніше вважалися непорушними, але й принципи теорії управління та, як наслідок, підходи до менеджменту. На думку таких дослідників як П.Друкер та Е.Тоффлер, менеджмент генерує більшість найважливіших світових досягнень в галузі економіки й соціального прогресу. Їхньою основою, насамперед, є успішний корпоративний менеджмент. Згідно з оцінкою П.Друкера, приблизно 80% успіху в досягненні поставлених цілей забезпечується за рахунок якісного, високопрофесійного менеджменту. В умовах радикального переосмислення принципів менеджменту та його сутності як соціокультурного феномена виникає необхідність філософської рефлексії соціальних атрибутів менеджменту у кризовій та посткризовій економіці[3].

У наш час менеджмент як соціокультурний феномен розглядається в роботах Д.Лайкерта[4], Б.Бернса, В.Береги[2], І.Шавкун[6], які пропонують всебічну філософську характеристику явища менеджменту. Суть даної характеристики в тому, що визнається: 1) семантична природа явища управління соціальними процесами; 2) сутність менеджменту позначена як регуляція поведінки людини за допомогою ціннісно-смислового інгредієнту; 3) зміст його розгортається як соціальна взаємодія в площині ухвалення управлінських рішень; 4) форми менеджменту залежать від того, у якій площині їх розглядають: у горизонтальному аналізі вони виступають як види менеджменту, а у вертикальному як рівні менеджменту; 5) за структурою соціальної взаємодії така сполука є «суб'єкт суб'єктними» відносинами, що суттєво віддаляють управління соціальними процесами від управління технічними і біологічними процесами.

Соціальна атрибутивність менеджменту загалом та й менеджменту посткризової економіки зокрема, недостатньо розроблена в наукових дослідженнях, що в XXI столітті не відповідає тому величезному впливу, який здійснює феномен менеджменту на соціум. Метою даної статті є виявлення атрибутів, які властиві менеджменту у посткризовій економіці в умовах глобалізації. Необхідно уточнити, що йдеться про корпоративний менеджмент.

На початку наведемо визначення поняття «атрибут». Атрибут (лат. attribuo надаю, наділяю) невід'ємна властивість об'єкта, без якого він не може існувати та мислитися. Ще Аристотель відрізняв постійний атрибут від випадкових, минущих станів, так званих акциденцій. Декарт розглядав атрибут як основну властивість субстанції. Наприклад, найважливішим атрибутом тілесної субстанції в навчанні Декарта є довжина, а атрибутом духовної субстанції мислення[1].

Проведене дослідження дозволяє виділити такі атрибути сучасного менеджменту.

1. Відмова від раціоналізму технократичного підходу класичних шкіл менеджменту. Стало очевидним, що успіх будь-якої компанії визначається, насамперед, не раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації (інакше кажучи впливом управління на внутрішні фактори виробництва), а використанням гнучкості й пристосування до постійних змін зовнішнього середовища, що являє собою всі ті зміни, які перебувають за межами фірми й не включені в сферу безпосереднього впливу з боку менеджменту підприємства (це постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, торговельні організації, споживчі товариств, управлінські органи й ін.). Крім того, в межах зовнішнього середовища перебувають соціальні фактори й умови, які зумовлюють стратегічно важливі рішення, що ухвалюють компанії. Провідна роль тут належить економічним, політичним, правовим, соціально-культурним, екологічним, технологічним та іншим обставинам. Зовнішні фактори у всезростаючому ступені диктують стратегію і тактику організацій.

2. Інтелектуалізація управлінських процесів в економіці. У наш час дуже поширилось використання різних систем знань (технічних, екологічних, психологічних, соціальних і т.д.) у системі корпоративного менеджменту. Деякі дослідники вважають, що за допомогою цифрових інформаційних технологій відбулась справжня «Цифрова революція»[7]. Інформаційні технології сприяють росту ефективності практично в усіх сферах діяльності фірми від дизайну та маркетингу до бухгалтерського обліку і практично у всіх секторах економіки. Інформаційні технології мають справді глобальний характер. Сьогодні немає ніяких технічних перешкод для передачі будь-яких обсягів інформації з однієї частини земної кулі в будь-яку іншу. А, отже, практично й немає технічних перешкод для практично миттєвих всесвітніх переливів капіталу, технологічної взаємодії, одержання нової інформації. Завдяки інформаційним технологіям робота ринків стає більш прозорою та ефективною, що дозволяє практично миттєво одержувати інформацію про ціни, ділові пропозиції від величезної кількості постачальників.

Інформаційні технології значно прискорюють інноваційні процеси й скорочують час для розробки й поширення нових товарів і послуг. Класичний приклад випробування автомобілів на міцність. Зовсім недавно для таких випробувань було потрібно розбивати десятки автомобілів. Сьогодні більшість випробувань проходить за допомогою інформаційних технологій у віртуальних просторах.

Ефект від впровадження інформаційних технологій у багатьох випадках не викликає підвищення продуктивності праці, але створює принципово нову якість комунікаційних, управлінських і технологічних процесів. Це явище одержало назву парадокса продуктивності[9,11].

Виклик для менеджерів у галузі цих технологій володіння технікою особистої роботи в інформаційному середовищі і уміння ухвалювати правильні стратегічні рішення щодо розвитку інформаційних систем організацій. Потрібно уміти управляти інформацією і покращувати свою справу за допомогою правильного її використання для підвищення ефективності роботи і для підвищення якості управління. Більшість процвітаючих організацій це робить за допомогою автоматизованих інформаційних технологій. Ефективність менеджменту багато в чому залежить від того, наскільки враховується взаємовплив інформаційних систем і організації. Так, під впливом інформаційних систем змінюється структура організації, відбувається перерозподіл влади в організації; там формується інша політика і культура, відбуваються зміни у формалізації, зайнятості, характері праці; виникає потреба в навчанні тощо. Наприклад, унаслідок високої змінюваності, компанія стикається з тим, що топ-менеджери одержують інформацію, коли вона вже застаріває. Внаслідок цього ухвалення стратегічних рішень делегується менеджерам середньої ланки. Відтак, змінюються вимоги до їхньої підготовки, ці менеджери по-іншому взаємодіють з інформаційною системою. Завданням менеджерів вищої ланки стає не ухвалення «важливих» рішень, а розбудова культури організації, гарантоване забезпечення формування таких знань, які повинні існувати усередині компанії, і які були б доступні для тих, що працюють у ній.

3. Використання в управлінні теорії систем, що істотно полегшило вивчення діяльності компанії в єдності її складових частин, тісно пов'язаних із зовнішнім оточенням. Підприємство розглядається як відкрита система з низкою особливостей: наявність певного числа компонентів; структурний зв'язок і взаємовплив різних компонентів системи і, як наслідок, виникнення нових явищ, оновлених процесів; ідентифікація системи, що дозволяє відрізняти її складові компоненти від інших явищ, що не входять у систему; концептуальний характер системи (її форма віддзеркалює мету й цінності розроблювачів концепції системи).

4. Внутрішнє середовище підприємства формується під впливом явищ, що здійснюють безпосередній вплив на процес виробництва продукції або послуг. Структура підприємства, його культура й ресурси, у складі яких першорядне значення має персонал, його знання, здатності, мистецтво взаємодії всі ці фактори мають місце у внутрішнім середовищі підприємства.

5. Застосування ситуаційного підходу до управління, в основі якого лежить ствердження, що організація підприємства є відповіддю на всілякі впливи ззовні. Усе вирішують конкретні особливості сукупність обставин, що впливають на діяльність підприємства в конкретний період часу. Тому дуже важливо відокремити ті можливості та прийоми, застосування яких здатне активно сприяти досягненню мети.

6. Багатоваріантність менеджерських рішень та стратегій, гнучкість і неординарність господарських комбінацій, унікальний характер кожної ситуації становлять основу менеджменту. Тому у діяльності менеджерів акцент робиться не на стандартні рішення, а на здатність швидко й правильно оцінити реальну господарську ситуацію й знайти оптимальний вихід.

7. Визнання соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством, так і перед працівниками організації. У цьому зв'язку характерна підвищена увага до таких факторів, як організаційна (корпоративна) культура (наявність у працівників загальних цілей, їх особиста участь у досягненні цих цілей, зацікавленість у загальних кінцевих результатах організації), демократизація управління, участь працівників у розподілі прибутку, власності та в управлінні.

8. Полікультурність менеджменту, що має гарантувати авторитет суб'єкта управління в очах тих, на кого спрямована його професійна дія, з одному боку, і сприйняття його команд з другого. У цьому плані характерне формування нових відносин між організацією та людьми, які в ній працюють.

На початку XXI століття (ця тенденція обов'язково збережеться й надалі) все більша увага звертається на людський аспект управління. У період кризи, один з головних пріоритетів у менеджменті уміння працювати з людьми, зацікавити їх в найбільшій ефективності своєї праці й загальній прибутковості фірми. Менеджмент націлений на людину, на те, щоб спонукувати людей до результативних спільних дій. Формування єдиної команди, де кожен чітко знає своє місце, де правильно організовані взаємодія і взаємодопомога, визначається як один із найважливіших пріоритетів менеджера. Менеджери спираються нині й на загальну культуру, і на культуру спілкування зокрема, активно формують комунікації між людьми, прагнуть точніше визначати індивідуальний внесок кожного працюючого в загальний результат. Етика бізнесу стає золотим правилом менеджменту. Майже всі великі корпорації, незалежно від сектору економіки, у якому вони працюють, мають широкі програми підтримки суспільно-значущих проектів розвитку регіональних громад або беруть участь у фінансуванні пріоритетних національних програм. Наприклад, компанія МТС, найбільший оператор стільникового зв'язку в Україні за розміром капіталу, здійснює вагому фінансову підтримку олімпійської команди України.

Серед важливих атрибутів сучасного менеджменту є необхідність роботи в умовах ризику, який свідомо береться до уваги, але який важко розрахувати за допомогою математичних моделей. Ризик притаманний зовнішньому середовищу, яке дуже швидко змінюється та має значну ступень невизначеності. Фактор ризику вносить значні зміни у загальновідомі та поширені системи менеджерського впливу, адже процеси у бізнес-середовищі майже ніколи не відтворюються зі стовідсотковою ідентичністю. Таким чином, необхідність прогнозування видів ризику та їх оцінки зумовила появу нового виду менеджменту ризику, що має на меті розробку теоретичних засад прогнозування останнього та роботи у зовнішньому середовищі, якому притаманні різні види ризику.

Помітним стає перехід від «людини організації» до «індивідуалізованої корпорації». Поняття «індивідуалізованої корпорації» засновано на новітній організаційній філософії, сутність якої віра в особистість та силу індивідуальної ініціативи, що є головним принципом підприємницької активності. З'являються нові ролі менеджерів різних рівнів: для менеджерів оперативного рівня це підприємництво, для старших менеджерів це організаційний розвиток, для вищого менеджменту це лідерство.

Внаслідок дебюрократизації, відмови від формалізації, ієрархії, відокремлення функціональних ланок, скорочення кількості ієрархічних рівнів, на відміну від великих централізованих компаній переважають мережі компаній. Така трансформація організаційних структур компаній із пірамідальних у плоскі, з мінімальним числом рівнів між топ-менеджментом і безпосередніми виконавцями, необхідна для дієвого управління по горизонталі. У зв'язку з цим, слушно зазначити, що перехід до сучасних методів управління нерозривно пов'язаний із мережевими компаніями, мережевими організаційними структурами, що сповідують нові принципи менеджменту[6,154].

У сучасному суспільстві, що динамічно змінюється, зростає складність форм соціально-економічної організації. Лише та людина або та соціальна організація може належним чином вписатися у суспільство, якщо вона готова до сприйняття нового і володіє здатністю творити нове, тобто креативністю. Щоб відповідати вимогам такого суспільства, менеджмент має бути за своєю суттю інноваційним. Сьогодні актуалізується необхідність створення креативного менеджменту. Передусім, йдеться про таку якість, потрібну для сучасних менеджерів, як їхнє уміння сприймати, підхоплювати і стимулювати соціальні інновації, тобто про готовність до сприйняття і розуміння нового.

Ускладнення завдань менеджменту обумовлює відмовлення від «інструментального» підходу до людини як до одного з «ресурсів» виробництва, переоцінку ролі соціально-психологічних факторів в управлінні й акцентування творчого потенціалу особистості. При визначенні ефективності менеджменту враховуються передусім не висока локальна ефективність виробництва, а його глобальні наслідки, не точність виконання централізованих розпоряджень, а самостійність і ініціативність людей. Відтак, вирішальною ознакою менеджменту у сучасному суспільстві стає його людиновимірність[6,184].

Проведене дослідження дозволяє дійти таких висновків. Як наслідок бурхливого росту інформаційних технологій і телекомунікацій, взаємодії культур і цивілізацій наприкінці минулого століття, що викликали кардинальні перетворення соціального устрою, економіки, політики, культури як на рівні окремих держав, так і техногенної цивілізації в цілому, найбільш значущим атрибутом менеджменту є системи, що охоплюють формальну і неформальну структури організації як взаємодіючі складові. Метою менеджменту стає підвищення ефективності ,що має відбуватися не за рахунок збільшення прибутку та зниження витрат атрибутивними ознаками наукової організації праці за часів індустріалізму. Вирішальними вважаються гармонізація діяльності різних за статусом соціальних груп та їхніх представників на засадах соціально-психологічних факторів. Особливо під час системної економічної кризи, яка невідворотно трансформує існуючу систему соціальних відносин, соціально-психологічні і ціннісні детермінанти управління суспільно-економічними сферами соціуму становляться не менш вагомі ніж сугубо економічні. Подальші дослідження проблеми можуть розглядати предметну класифікацію соціальних атрибутів менеджменту та їх зміни під час соціально економічного розвитку суспільства.

Література

1. Философия: Энциклопедический словарь / [Абрамов А.И., Аверинцев С.С., Алешин А.И. и др.]; под. ред. А. А. Ивина. М.: Гардарики, 2004. 1072с.

2. Бурега В.В. Соціально-адекватний менеджмент: концептуалізація моделі: Автореф. дис... доктора соціолог. наук.: 22.00.01 /Бурега Валерій Васильович.К.,- 45с.

3. Друкер П. Энциклопедия менеджмента / Пітер Друкер.М.: Вильямс,- 432с.

4. Лайкерт Д. Практика дао Toyota. Руководство по внедрению принципов менеджмента Toyota / Д.Лайкерт, Д.Майер. М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.592с.

5. Картер Д. 12 элементов успешного менеджмента / Д.Картер, Р.Вагнер. М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. 248с.

6. Шавкун І.Г. Філософія менеджменту / Ірина Григорівна Шавкун. Запоріжжя: Тандем Арт Студія, 2007. 262с.

7. Gates W. Report at the general meeting of The Technology Council of North Virginia 14.03.2008.

8. Toffler A. Revolutionary wealth / Alvin Toffler. N.-Y.: Knopf. 2006. 512c. 9.Solow R. The last 50 years in growth theory and the next 10 / R.Solow // Oxford Review of Economic Policy. 2007. 23. P.3-14.

Размещено на Allbest.ru