Організаційно-правові аспекти управління персоналом в акціонерних товариствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОРГАНіЗАЦіЙНО-ПравовІ аспектИ управлІнНя персоналом в акцІонернИх ТОВАРИствах

Голоядова Тетяна Олексіївна

УДК 35.08:334.722.8

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

Харків - 2002

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України

Васильєв Анатолій Семенович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри адміністративного та підприємницького права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Пахомов Іван Микитович,

Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри правознавства;

кандидат юридичних наук, доцент

Комзюк Анатолій Трохимович,

Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра адміністративного права, Міністерство освіти і науки України (м. Харків).

Захист відбудеться “27” грудня 2002 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “25“ листопада 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Взятий Україною курс на формування ринкових відносин об'єктивно вимагає становлення адекватних їм організаційно-правових форм господарювання. Конституція України проголосила і гарантувала право громадян на власність, на вибір професії та роду трудової діяльності, на об'єднання в організації, в тому числі для задоволення своїх економічних потреб. Протягом останнього десятиліття ХХ століття в нашій країні почав активно відроджуватися інститут господарських товариств, серед яких особливе місце займають товариства акціонерні. В цій організаційно-правовій формі підприємницької діяльності утворено більшість нових великих і середніх підприємств, банків, страхових організацій, інвестиційних фондів тощо. В наш час в Україні нараховується близько 35 тис. акціонерних товариств, значна частина з них утворена в процесі реформування державного і комунального майна шляхом обміну приватизаційних і компенсаційних сертифікатів на акції підприємств. Це дозволило 40 % громадян України стати власниками акцій і одержати можливість брати участь в управлінні акціонерними товариствами. Таким чином, в наш час акціонерні товариства відіграють істотну роль в економіці країни, справляючи певний вплив на формування товарних і фінансових ринків та інші важливі економічні процеси.

Будь-яке акціонерне товариство - це колективний суб'єкт, тобто його утворює колектив людей, об'єднаних певною спільною метою. У розв'язанні проблем сучасності в найрізноманітніших сферах суспільного життя одним із основних напрямків є подальше удосконалення системи управління, яке неможливе без удосконалення роботи з кадрами. В наш час послідовно утверджується новий погляд на кадри або персонал організації як на один із її ключових ресурсів. Він відображає реальне підвищення ролі людського фактору в діяльності організації, зростання залежності цієї діяльності від якості, мотивації та характеру використання персоналу в цілому і кожного працівника окремо. Вкладення у людські ресурси та у кадрову роботу розглядається як довгостроковий фактор конкурентноздатності та успішного функціонування організації. Цією обставиною пояснюється особливе значення розробки проблем управління персоналом та практичного втілення його сучасних форм.

Проте, проблеми управління персоналом в акціонерних товариствах спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої управлінської проблематики, без комплексного підходу. Таким чином, дослідження проблем управління персоналом в акціонерних товариствах набуває особливого змісту і актуальності.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальнонаукової тематики Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”, спеціальної науково-дослідної теми кафедри адміністративного та підприємницького права цього університету “Правові засади адміністративної реформи в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність та систему управління персоналом акціонерних товариств, поняття та системи оцінки і добору їх персоналу, проблеми прогнозування і планування кадрового забезпечення апарату управління акціонерних товариств, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад управління в цій сфері.

Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішено такі основні завдання:

- дано характеристику персоналу акціонерних товариств як об'єкта управління;

- визначено сутність та систему управління персоналом акціонерних товариств;

- досліджено соціальну природу управління кадровою роботою в акціонерних товариствах;

- проаналізовано організаційно-правові питання формування управлінського персоналу акціонерного товариства, організацію його навчання;

- визначено поняття та системи оцінки і добору управлінського персоналу в акціонерних товариствах;

- досліджено проблеми прогнозування і планування відтворення персоналу акціонерних товариств;

- проаналізовано зарубіжний досвід роботи з управлінським персоналом корпорацій і шляхи його використання для удосконалення кадрової роботи у вітчизняних акціонерних товариствах.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають в сфері управління персоналом в акціонерних товариствах.

Предмет дослідження становлять організаційно-правові основи управління персоналом акціонерних товариств, теоретичні засади, процес і механізми формування їх кадрового складу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, який дозволив визначити сутність та систему управління персоналом акціонерних товариств (підрозділ 1.2). Для аналізу персоналу акціонерних товариств як об'єкта управління, соціальної природи управління кадровою роботою в акціонерних товариствах використовувався метод аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2 та 3.1). Методи класифікації‚ групування‚ структурно-логічний застосовувалися для виділення окремих видів персоналу акціонерних товариств (підрозділ 1.1)‚ а також для дослідження окремих складових діяльності щодо управління цим персоналом (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2 та 3.3); компаративний метод використовувався для вивчення зарубіжного досвіду роботи з управлінським персоналом корпорацій і визначення шляхів його викорстання для удосконалення кадрової роботи у вітчизняних акціонерних товариствах (підрозділ 3.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки фахівців в галузі теорії управління, економіки, адміністративного та підприємницького права, зокрема, таких як В.Б. Авер'янов, Н.А. Балтачєєва, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, Л.С. Винарик, О.М. Вiнник, О.П. Єгоршин, В.І. Жуков, О.М. Ісаєнко, Т.В. Кашаніна, І.Г. Кливець, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, М.І. Мурашко, І.М. Пахомов, І.Я. Сазонець, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.А. Співак, М.М. Тищенко, В.І. Шульга, В.С. Щербина, Г.В. Щьокін та ін. Нормативною основою роботи є Конституція і закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України‚ які регулюють діяльність акціонерних товариств та управління їх персоналом. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які стосуються діяльності акціонерних товариств в Україні за останні роки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим у вітчизняній науці управління комплексним монографічним дослідженням, присвяченим проблемам управління персоналом акціонерних товариств.

В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення‚ запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:

– дістала подальший розвиток характеристика персоналу акціонерних товариств як об'єкта управління;

– удосконалено визначення сутності та системи управління персоналом акціонерних товариств;

– вперше охарактеризовано соціальну природу управління кадровою роботою в акціонерних товариствах;

– покращено визначення поняття та систем оцінки і добору управлінського персоналу в акціонерних товариствах;

– запропоновано заходи щодо поліпшення організації навчання управлінських кадрів акціонерних товариств;

– отримало подальший розвиток розуміння систем добору і навчання управлінської еліти в акціонерних товариствах;

– удосконалено організаційно-правові схеми перспективного заміщення керівних посад в акціонерних товариствах;

– вперше виявлено ряд недоліків і прогалин законодавчих та інших нормативно-правових актів (загальнодержавного, відомчого і локального рівнів) в частині реального стимулювання ефективності діяльності керівних органів акціонерних товариств, формування їх персоналу;

– визначено шляхи використання зарубіжного досвіду роботи з управлінським персоналом корпорацій для удосконалення кадрової роботи у вітчизняних акціонерних товариствах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових питань управління персоналом акціонерних товариств;

- у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства‚ зокрема‚ Закону України „Про господарські товариства”;

- у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо управління персоналом акціонерних товариств;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, „Правові основи підприємницької діяльності”, „Акціонерне право” в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на на 56-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і науковців Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2002 р.), на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми правового регулювання відносин в аграрному секторі економіки” (Оренбург, 2002 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного та підприємницького права Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано в п'яти статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Дисертація містить 10 малюнків, 3 таблиці, список використаних літературних джерел складається із 279 найменувань і займає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок із науковими планами та програмами, об'єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ I. “Загальна характеристика управління персоналом акціонерних товариств” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1. “Акціонерні товариства та їх персонал як об'єкт управління” аналізуються поняття акціонерного товариства і його персоналу та структура останнього.

В роботі підкреслюється, що однією з ключових проблем становлення ринкової економіки стало реформування відносин власності (приватизація) і підвищення ефективності використання потенціалу підприємств, установ та організацій. Приватизація більшості промислових підприємств здійснювалася шляхом створення на їх основі акціонерних товариств.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. В підрозділі коротко визначаються основи правового статусу органів управління акціонерного товариства - загальних зборів акціонерів; ради товариства (спостережної ради); правління (дирекції); голови правління та ревізійної комісії.

Визначаючи термін „персонал”, дисертант підкреслює, що в управлінській науці він почав використовуватися порівняно недавно для позначення всієї сукупності працівників, всіх членів того чи іншого колективу. В наш час послідовно утверджується новий погляд на кадри або персонал організації як на один із її ключових ресурсів. Він відображає реальне підвищення ролі людського фактору в діяльності організації, зростання залежності цієї діяльності від якості, мотивації та характеру використання персоналу в цілому і кожного працівника окремо. Під персоналом акціонерного товариства в дисертації розуміються всі працівники колективу цього товариства, які виконують в ньому виробничі чи управлінські функції. Поняття “кадри”, “працівники”, “персонал” визнаються практично ідентичними.

Аналізуються підходи до класифікації персоналу залежно від професії чи посади працівника, рівня управління, категорії працівників тощо. Характеризується поділ персоналу на дві основні частини залежно від характеру участі в процесі виробництва - робітників (основний і допоміжний персонал) та службовців (керівники різних рівнів і спеціалісти - функціональні спеціалісти управління, спеціалісти-інженери, службовці-технічні працівники).

У підрозділі 1.2. “Сутність та система управління персоналом акціонерних товариств” зазначається, що до останнього часу саме поняття “управління персоналом” в нашій управлінській практиці було відсутнім, хоча у системі управління кожної організації існувала підсистема управління кадрами та соціального розвитку колективу.

Управління персоналом в роботі розглядається як елемент соціального управління, під яким традиційно розуміється управління людьми та їх колективами. У загальному вигляді управління персоналом становить комплексну прикладну науку і сферу практичної діяльності щодо розробки і впровадження організаційно-економічних, адміністративно-управлінських, правових і особистісних факторів, способів, методів впливу на персонал підприємств для підвищення ефективності в досягненні їх мети.

Головною метою управління персоналом в дисертації названо забезпечення кадрами, організацію їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку, а також досягнення раціонального ступеня мобільності персоналу. Діяльність у сфері управління персоналом має постійно співвідноситися як із потребами акціонерного товариства, так і життєвими цільовими орієнтирами працівників. Серед останніх найважливішими є потреби у нормальних умовах праці (безпека праці, забезпечення соціальної інфраструктури, комфортний соціально-психологічний клімат, соціально-правова захищеність тощо), а також адекватна оплата праці, можливості реалізувати особисті цілі, зробити кар'єру і т. ін.

Внаслідок проведеного аналізу управління персоналом акціонерних товариств здобувачем визначається як сукупність заходів, спрямованих на оптимальне кількісне і якісне формування їх кадрового складу, організацію його професійного і соціального розвитку, досягнення раціонального ступеня мобільності та повне і ефективне використання його можливостей у процесі діяльності цих товариств. В підрозділі характеризуються об'єкт і суб'єкти управління персоналом в акціонерних товариствах, його принципи, зміст, завдання та напрямки, а також специфіка управління персоналом акціонерних товариств з певною часткою державної власності.

У підрозділі 1.3. “Соціальна природа управління кадровою роботою в акціонерних товариствах” зазначається, що державне регулювання процесу переходу до ринкової економіки покликане забезпечити баланс приватних і публічних інтересів. Перші - це інтереси окремих осіб, які існують поза сферою державної чи комунальної власності. Другі - відображають інтереси всього суспільства, його окремих прошарків і груп з приводу формування в державі такого господарського порядку, при якому економічно слабкі мають реальні шанси реалізувати свої інтереси і захистити свої права. В акціонерних товариствах переплетення таких інтересів є найбільш складним і багатоплановим явищем. Це інтереси самого акціонерного товариства, його засновників, учасників, які мають різні пакети акцій, інтереси посадових осіб органів товариства, кредиторів, споживачів, інвесторів, держави як представника публічних інтересів, які значною мірою залежать від виду акціонерного товариства, предмета і мети його діяльності.

В роботі звертається увага на те, що соціальний характер управління суб'єктами господарювання повинен відображатися в законодавстві, щодо акціонерних товариств це має особливе значення, оскільки у значної частини з них є частка державної власності. Проте, ні в Законі України „Про господарські товариства”, ні в проекті Закону „Про акціонерні товариства” мова про захист інтересів суспільства і держави практично не йде.

В дисертації виділяються і характеризуються три основні напрямки, кожен з який по-своєму проливає світло на з'ясування соціальної природи управління кадровою роботою в акціонерних товариствах. Насамперед розглянуто групу соціально-економічних факторів, які впливають на формування і діяльність персоналу, до найважливіших з яких віднесено матеріальне стимулювання персоналу, регулювання морально-психологічного клімату в колективі і підвищення якості життя працівників. До соціально-політичних вимог управління персоналом зараховано врахування інтересів суспільства і держави, законність, демократизм, вивчення громадської думки, залучення акціонерів до управлінських процесів, забезпечення “прозорості” прийняття рішень і гласність. Під соціально-культурологічним аспектом управління кадровою роботою в дисертаціїї розуміється формування загальної, економічної і правової культури менеджера.

Розділ IІ. “Організаційно-правові питання комплектування управлінського персоналу акціонерного товариства” присвячено характеристиці питань формування і навчання управлінських кадрів акціонерних товариств.

У підрозділі 2.1. “Організаційно-правові питання формування управлінського персоналу акціонерного товариства” підкреслюється, що питання організаційно-правових основ формування кадрового управлінського персоналу акціонерного товариства стосуються, насамперед, порядку формування виконавчих органів - правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради), ревізійної комісії та визначення їх складу. Члени зазначених органів і є управлінським персоналом товариства, тобто формування управлінського персоналу полягає в призначенні конкретних посадових осіб. В підрозділі ці питання детально проаналізовано щодо кожного зазначеного органу.

Формування управлінських органів акціонерного товариства зазвичай іде в такий спосіб: акціонери обирають керівників, членів правління і доручають їм від свого (власників) імені здійснювати управління товариством, поставивши на загальних зборах перед ними мету і стратегію її розвитку. В роботі зазначається, що загальні збори акціонерів українських акціонерних товариств як вищий орган управління своїх функцій фактично не виконують. Причин цього багато - незначна кількість акцій, відсутність навичок, досвіду, правових знань у сфері корпоративних відносин, а також елементарна відсутність коштів для участі в загальних зборах. Останнє дуже характерно для великих акціонерних товариств, акціонери яких часто проживають далеко від місця функціонування товариства.

В дисертації відзначається важлива роль контрактної форми трудових договорів у формуванні управлінського персоналу акціонерного товариства. Контракт має переваги перед звичайним трудовим договором, які полягають в тому, що він дозволяє максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду, наповнити її специфічним змістом, детально регламентувати права та обов'язки сторін.

У підрозділі 2.2. “Поняття та системи оцінки і добору управлінського персоналу в акціонерних товариствах” визначено конкретні способи комплектування управлінського персоналу цих товариств.

В роботі зазначається, що сьогодні, коли в Україні кардинально змінюються політичні і соціально-економічні орієнтири в суспільстві, все гостріше стоїть питання про те, як виявити, відібрати, підготувати майбутніх організаторів у будь-якій сфері діяльності, в тому числі бізнес-еліти для управління акціонерними товариствами.

Добір управлінського персоналу в дисертації визначається як процес відбору придатних кандидатур на вакантні робочі місця, виходячи з резерву кадрів, який є на біржі праці і на підприємстві. Тобто діяльність щодо добору управлінських кадрів здійснюється або ззовні підприємства (на біржі праці), або ж в самому акціонерному товаристві. Він включає розрахунок потреби в кадрах; моделі робочих місць; професійний добір кадрів; формування резерву кадрів.

Основою правильного добору управлінських кадрів названо наявність об'єктивної інформації про працівника і формальних вимог до вакантної посади з тим, щоб обгрунтовано здійснити аналіз їх відповідності. Всебічна комплексна оцінка персоналу може бути здійснена на основі дослідження різних аспектів особи, об'єктивних кадрових даних, ділових і моральних якостей, життєвого досвіду, професійних знань і умінь, здоров'я і працездатності, службової кар'єри та інших аспектів.

В роботі підкреслюється, що використання різних організаційних систем добору і оцінки управлінських кадрів - цілком закономірне явище. Для акціонерних товариств України, керівний склад яких формується в основному з працюючого персоналу, одним з перспективних напрямків цієї роботи є практика менеджменту з високою участю персоналу. В цілому ця практика широко використовується у світовій практиці як один з комплексних мотиваційних факторів. Разом з тим, зазначається в дисертації, світовий досвід свідчить про те, що найбільш ефективно діють ті управлінські структури, в яких представлено змішаний склад учасників-членів трудового колективу і менеджерів-професіоналів ззовні.

Аналізуючи роль керівників в питаннях добору управлінських кадрів для акціонерних товариств здобувачем роблено висновок про те, що в теорії права України має місце істотна прогалина в дослідженні правового статусу керівника. Нормативні акти, які б регулювали це питання, також практично відсутні. На думку дисертанта, в майбутньому Законі „Про акціонерні товариства” правовому стану керівника в акціонерних товариствах слід приділити більше уваги, регламентувавши його особисту відповідальність за добір і призначення ним управлінських кадрів різного рівня.

В підрозділі характеризуються також основні критерії добору сучасних управлінських кадрів, якими є їх властивості, зокрема, домінантність, креативність, емоційна врівноваженість, уміння боротися зі стресами, цілеспрямованість, енергійність, відповідальність, надійність, порядність, незалежність, впевненість у собі і товариськість.

У підрозділі 2.3. “Організація навчання управлінських кадрів акціонерних товариств” зазначається, що в наш час існує необхідність корінної перебудови системи підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

В дисертації наголошується, що в акціонерних товариствах має бути створено систему, здатну забезпечити безперервність навчання управлінських кадрів, здійснення його протягом усієї трудової діяльності працівників. При цьому посадові переміщення керівників і спеціалістів, стимулювання їх праці мають бути тісно узгоджені з результатами навчання і практичного використання отриманих знань, умінь і навичок. Зазначається, що безперервне навчання керівників і спеціалістів включає підвищення кваліфікації, до якого належить будь-яке навчання, спрямоване на розвиток і удосконалення знань, умінь і навичок в конкретному виді спеціальної діяльності, обумовлене постійною зміною змісту праці, удосконаленням техніки і технології, організації виробництва і посадових переміщень, і перепідготовку, під якою розуміється необхідність одержання нової спеціальної освіти, викликана потребами виробництва і соціального розвитку.

Певну увагу в підрозділі приділено характеристиці основних видів навчання керівників і спеціалістів акціонерних товариств, які забезпечують його безперервність: систематичного самостійного навчання (самоосвіти); короткострокового навчання (підвищення кваліфікації); стажування; аспірантури і докторантури; перепідготовки.

В роботі підкреслюється важливість активізації насамперед внутрішньофірмового навчання управлінських кадрів акціонерних товариств. В цілому професійне і службове зростання менеджера, на думку дисертанта, варто розглядати як розширення і поглиблення ним загальних і спеціальних знань, накопичення додаткових навичок і досвіду в процесі трудової діяльності за допомогою просування різними рівнями управління. Кар'єра менеджера може бути реалізована в напрямку його удосконалення в сфері управлінської діяльності, в тому шляхом виявлення здібностей до спеціалізації знань і підвищення кваліфікації як спеціаліста. Розширення професійного кругозору менеджера будь-якого рівня благотворно позначається на формуванні мотивації його діяльності, підвищення відповідальності за результати своєї праці в даному акціонерному товаристві.

Розділ III. “Прогнозування і планування кадрового забезпечення апарату управління акціонерних товариств”, який складається з чотирьох підрозділів, присвячено визначенню способів відтворення персоналу акціонерних товариств і шляхів удосконалення управління ним.

У підрозділі 3.1. “Прогнозування і планування відтворення персоналу акціонерних товариств” підкреслюється, що прогнозування і планування складу кадрів управлінського персоналу всіх рівнів було і частіш за все залишається прерогативою виконавчих органів акціонерних товариств. Практика такої роботи багато в чому визначається загальною специфікою відносин учасників товариства, економічною стратегією його діяльності, організаційною структурою управління, що склалася, видом акціонерного товариства (відкрите чи закрите) та багатьма іншими факторами.

Найважливішим завданням прогнозування і планування відтворення персоналу акціонерних товариств як провідної функції управління ним в роботі названо створення належним чином підготовленої, згуртованої команди працівників на різних рівнях управління товариством.

Прогнозування відтворення персоналу акціонерного товариства в дисертації визначається як процес виявлення та передбачення тенденцій розвитку акціонерного товариства та його кадрового складу. При цьому враховано має бути всі фактори, які впливають на цей розвиток, для того щоб встановити показники кадрового складу на перспективу (короткострокову, середньострокову та довгострокову). Прогнозування допомагає суб'єкту забезпечити найбільш оптимальний вибір мети та засобів її досягнення; визначити основні соціальні потреби майбутнього та можливості їх задоволення; проаналізувати і розпізнати можливі негативні наслідки тих чи інших тенденцій у розвитку системи або навколишнього середовища.

Під плануванням відтворення персоналу акціонерного товариства розуміється розробка програми дії на конкретний період, якою визначаються конкретні мета та завдання розвитку кадрів акціонерного товариства, суб'єкти, напрямки та етапи, строки та засоби його здійснення.

В підрозділі визначаються і аналізуються теоретичні засади прогнозування і планування відтворення персоналу акціонерних товариств, види планів роботи з персоналом, система планування та його методи.

У підрозділі 3.2. “Добір і навчання управлінської еліти в акціонерних товариствах” зазначається, що в наш час існує три основних механізми добору і висування кадрів управління акціонерних товариств: вільний добір, задоволення формальним критеріям і конкурс. Ці механізми зображено у вигляді відповідних моделей формування кадрового управлінського потенціалу, які умовно називаються моделлю еталона, моделлю “прополки” і моделлю делегування.

Модель еталона чи модель “претендент - рекомендувач” розглядається як спосіб добору кадрів управління акціонерного товариства на підставі використання певного еталона (наприклад, кваліфікаційних вимог чи конкретного кращого представника даної посадової групи працівників). Суть даної моделі полягає в тому, що орган з підбору кадрів, оперуючи еталоном, знаходить у вихідній сукупності працівників (кандидатів на керівні посади) потрібну кількість претендентів (не гірших, ніж еталон) і на підставі цього формує відповідні групи кадрів управління. Модель же “прополки” використовується тоді, коли орган з підбору кадрів змушений діяти в обмежених масштабах вибору претендентів, наприклад, в межах одного підприємства. В таких умовах зі складу управлінської групи на кожній наступній стадії її розвитку (наприклад, після чергової атестації чи поточної оцінки) найгірші працівники замінюються іншими. Нарешті, модель делегування становить процедуру конкурсного добору кандидатів з широкої вихідної сукупності претендентів. Принципова відмінність “делегування” від схеми “претенденти - рекомендувачі” полягає у відмові від порівняння претендента, що включається до управлінської групи, з тими, хто в ній вже перебуває.

В дисертації підкреслюєтьс, що оскільки ще і сьогодні більшість керівників акціонерних товариств належить до покоління, яке починало свою діяльність за зовсім інших соціально-економічних умов, надзвичайно актуальною проблемою є їх навчання, зокрема, підвищення кваліфікації. Основними формами такої підготовки і перепідготовки управлінських кадрів мають стати одержання другої вищої (післядипломної) освіти, стажування в кращих акціонерних товариствах України і зарубіжних корпораціях, всебічне вивчення досвіду з проблем управління корпораціями, участь в конференціях, “круглих столах”, семінарах відповідної тематики тощо.

У підрозділі 3.3. “Організаційно-правові схеми перспективного заміщення керівних посад в акціонерних товариствах” підкреслюється, що вся діяльність щодо планування і реалізації перспективного заміщення керівних посад, організаційно-правові схеми такого заміщення, як правило, базуються на створенні резерву керівних кадрів, плануванні кар'єри провідних спеціалістів, оцінці кандидатів, атестації кадрів.

Формування резерву кадрів визнається життєво важливим завданням для надійного функціонування товариства, тому що дозволяє забезпечити заміщення вакантних посад у випадку хвороби, смерті, відпустки, відрядження, звільнення керівника, усунення його з посади в разі неналежного виконання ним своїх обов'язків тощо. Під резервом керівних кадрів акціонерного товариства в дисертації розуміється певна частина, члени персоналу, які за своїми якостями відповідають вимогам, що ставляться до керівників відповідного рангу, пройшли атестаційний відбір, спеціальну управлінську підготовку і досягли позитивних результатів у виробничій діяльності.

Вихідними даними для формування резерву названо професійний добір кадрів; моделі робочих місць; результати атестації; філософія організації; кадрові (особові) справи; штатний розклад; плани службової кар'єри. Робота з резервом кадрів будується на певних принципах і передбачає кілька етапів. В підрозділі аналізуються також методи відбору кандидатів до резерву керівних кадрів, його джерела, структура, завдання та процес атестації кадрів.

В дисертації значну увагу приділено характеристиці планування ділової кар'єри спеціалістів і керівників. Зазначається, що посадове переміщення керівників справляє найбезпосередніший вплив на ефективність виробництва. Тривале перебування на одній посаді негативно позначається як на працівнику, так і на результатах економічної діяльності акціонерного товариства. Аналіз наукових розробок і досліджень службової кар'єри керівників і спеціалістів підприємств показали, що вся різноманітність варіантів кар'єри одержується за рахунок поєднання чотирьох основних моделей, а саме: “трампліна”, “сходів”, “змії” і “роздоріжжя”, які характеризуються в підрозділі.

У підрозділі 3.4. “Використання зарубіжного досвіду управління персоналом корпорацій для удосконалення кадрової роботи у вітчизняних акціонерних товариствах” розглядаються питання удосконалення управління персоналом вітчизняних акціонерних товариств шляхом запозичення зарубіжного досвіду.

В роботі зазначається, що однією з найбільш ефективних систем підготовки менеджерів в усьому світі є японська. В ній, як правило, не застосовуються добір і призначення працівників на посади із жорстко окресленим колом обов'язків, з чітко обумовленими професійними та особистісними якостями. Той, хто прибуває на роботу у фірму, повинен пройти всі щаблі посадової ієрархії, починаючи із найнижчого і постійно переходячи з підрозділу в підрозділ. Вважається, що це допомагає працівнику, який досяг відповідного рівня, усвідомлювати і враховувати інтереси і потреби всіх структурних підрозділів фірми та її співробітників. Крім того, система поступового просування і ротації кадрів формує висококваліфікованих спеціалістів широкого профілю, компетентних практично у всіх галузях діяльності фірми.

В дисертації розглядаються також перспективні схеми формування управлінського персоналу в США і європейських країнах. Зокрема, досить часто використовується схема, коли інженери працюють над новими ідеями на своїх робочих місцях, одержуючи винагороду в межах посадового окладу. В разі підтримки і реалізації партії нової продукції, коли продукт виходить на ринок, інженер-новатор одержує “статус” інженера з продукту. У випадку, якщо нововведення попадає в розряд освоєної продукції, статус підрозділу і його керівництва знову змінюється. Надалі, залежно від зростання обсягів реалізації, утворюється незалежний відділ для виробництва і збуту під відповідну продуктову лінію, нарешті, формується самостійне господарське відділення з відповідним статусом його керівників.

В підрозділі аналізуються також дослідження в зарубіжній літературі систем корпоративного управління, які мають суттєве значення для формування персоналу акціонерних товариств.

персонал управління акціонерний

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад управління персоналом акціонерних товариств. Основні з них такі:

1. В ст. 23 чинного Закону „Про господарські товариства” дуже звужено визначено лише поняття посадової особи товариства, хоча існує потреба у врегулюванні поняття персоналу в цілому та основних питань його формування і функціонування.

2. В законодавстві повинна відображатися соціальна природа управління суб'єктами господарювання, щодо акціонерних товариств це має особливе значення, оскільки у значної частини з них є частка державної власності, але в Законі України „Про господарські товариства” про захист інтересів суспільства і держави практично нічого не сказано.

3. В нормативних актах і законодавчого, і локального рівня правові питання діяльності персоналу акціонерних товариств відображені поки-що слабко. У зв'язку з цим існує нагальна потреба в доопрацюванні і прийнятті проекту Закону „Про акціонерні товариства”.

4. В існуючому проекті Закону „Про акціонерні товариства” визначення цього товариства дещо спрощено. В ньому має бути сформульовано всі основні ознаки цього суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим це визначення слід уточнити і розширити.

5. В майбутньому Законі „Про акціонерні товариства” варто чітко врегулювати такі питання управління персоналом:

а) визначити кількісний склад правління;

б) встановити обмеження щодо одночасного членства однієї особи в правліннях і спостережних радах кількох акціонерних товариств, оскільки факт подібної участі може негативно позначатися на виконанні повноважень такими членами правління;

в) врегулювати специфіку трудових відносин управлінського персоналу з акціонерним товариством;

г) визначити коло обов'язків посадових осіб органів товариства, обмеження їх владних повноважень з метою недопущення зловживань їх службовим становищем і пов'язаними з ними можливостями, заходи щодо запобігання конфліктам інтересів в акціонерних товариствах, їх цивілізованого вирішення в разі виникнення;

д) приділити більше уваги правовому стану керівника в акціонерних товариствах, регламентувавши його особисту відповідальність за добір і призначення ним управлінських кадрів різного рівня;

е) закріпити обов'язок посадових осіб діяти в інтересах акціонерного товариства і акціонерів, професійно і якісно використовувати свої права і виконувати обов'язки;

є) встановити обов'язок зазначених осіб (незалежно від того, є вони акціонерами чи найманими менеджерами) повністю компенсувати товариству шкоду, заподіяну з їх вини в результаті невиконання чи неналежного виконання покладених на них функцій, включаючи упущену вигоду.

6. Для удосконалення управління персоналом в акціонерних товариствах України одним з першочергових завдань є оволодіння кращими зразками зарубіжного досвіду, адаптованого до соціально-економічних умов України, менталітету українського народу і підприємців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:

1. Голоядова Т.А. Правовые проблемы кадрового обеспечения аппарата управления акционерного общества // Держава і право: Зб. наук. праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - Вип. 15. - 2002. - C. 263-270.

2. Голоядова Т.А. Роль зарубежного опыта в становлении и осуществлении кадровой политики в акционерных обществах Украины // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць Одеської нац. юрид. акад. - Вип. 13. - Одеса: Юридична література, 2002. - С. 186-192.

3. Голоядова Т.А. Правовые аспекты управления персоналом в акционерных обществах // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління / Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. - Т.4 (Вип. 4). - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 340-353.

4. Голоядова Т.А. Правовые проблемы управления персоналом в акционерных обществах // Ринкова економіка: Сучасна теорія і практика управління / Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. - Т.3 (Вип. 3). - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 383-390.

5. Голоядова Т.О. Конфлікт інтересів в акціонерному товаристві: Аспект управління персоналом // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць Одеської нац. юрид. акад. - Вип. 14. - Одеса: Юридична література, 2002. - С. 189-193.

АНОТАЦІЇ

Голоядова Т.О. Організаційно-правові аспекти управління персоналом в акціонерних товариствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено аналізу організаційно-правових питань управління персоналом акціонерних товариств. В роботі характеризуються акціонерні товариства та їх персонал як об'єкт управління, визначаються зміст та соціальна природа управління кадровою роботою в цих товариствах. Значну увагу приділено аналізу проблем формування та навчання управлінських кадрів акціонерних товариств, відтворення їх персоналу, зарубіжного досвіду роботи з управлінським персоналом корпорацій і його значення для удосконалення кадрової роботи у вітчизняних акціонерних товариствах. Сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад управління персоналом акціонерних товариств.

Ключові слова: акціонерне товариство, персонал, управління, кадрова робота, оцінка персоналу, добір персоналу, управлінські кадри, прогнозування, планування, удосконалення.

Голоядова Т.А. Организационно-правовые аспекты управления персоналом в акционерных обществах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. - Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена анализу организационно-правовых вопросов управления персоналом акционерных обществ.

В работе характеризуются акционерные общества и их персонал как объект управления, определяются содержание и социальная природа управления кадровой работой в этих обществах. Анализируются основы правового статуса органов управления акционерного общества - общего собрания акционеров; совета общества (наблюдательного совета); правления (дирекции); председателя правления и ревизионной комиссии. Под персоналом акционерного общества в диссертации понимаются все работники коллектива этого общества, выполняющие в нем производственные или управленческие функции.

Управление персоналом акционерных обществ соискателем определяется как совокупность мер, направленных на оптимальное количественное и качественное формирование их кадрового состава, организацию его профессионального и социального развития, достижение рациональной степени мобильности и полное и эффективное использование его возможностей в процессе деятельности этих обществ.

Значительное внимание в работе уделено анализу проблем формирования и обучения управленческих кадров акционерных обществ. Вопросы организационно-правовых основ формирования кадрового управленческого персонала акционерного общества касаются, прежде всего, порядка формирования исполнительных органов - правления, совета акционерного общества (наблюдательного совета), ревизионной комиссии и определения их состава. Отбор управленческого персонала в диссертации определяется как процесс подбора пригодных кандидатур на вакантные рабочие места, исходя из резерва кадров, имеющегося на бирже труда и на предприятии. Основой правильного отбора управленческих кадров названо наличие объективной информации о работнике и формальных требованиях к вакантной должности с тем, чтобы обоснованно осуществить анализ их соответствия.

Характеризуются основные виды обучения руководителей и специалистов акционерных обществ, которые обеспечивают его непрерывность: систематическое самостоятельное обучение (самообразование); краткосрочное обучение (повышение квалификации); стажировка; аспирантура и докторантура; переподготовка.

Важнейшей задачей прогнозирования и планирования воспроизведения персонала акционерных обществ как ведущей функции управления им в работе названо создание надлежащим образом подготовленной, сплоченной команды работников на разных уровнях управления обществом. Определяются и анализируются теоретические основы прогнозирования и планирования воспроизведения персонала акционерных обществ, виды планов работы с персоналом, система планирования и его методы.

Подчеркивается, что одной из первоочередных задач совершенствования управления персоналом в акционерных обществах Украины является овладение лучшими образцами зарубежного опыта, адаптированного к социально-экономическим условиям Украины, менталитету украинского народа и предпринимателей. Сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование организационно-правовых основ управления персоналом акционерных обществ.

Ключевые слова: акционерное общество, персонал, управление, кадровая работа, оценка персонала, отбор персонала, управленческие кадры, прогнозирование, планирование, совершенствование.

Goloyadova T.O. Organizational and legal principles of personnel management in joint-stock companies. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.07 - theory of management; administrative law and the process; financial law. - National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkiv, 2002.

Thesis is devoted to the analysis of organizational and legal problems of personnel management in joint-stock companies. Joint-stock companies and their personnel as an object of management are characterized in this work, the contest and social nature of personnel management work in these joint-stock companies are defined. A great attention is paid to the analysis of joint-stock companies' managing personnel formation and training problems, restoration of their personnel, foreign experience in the work with corporations' managing personnel and its meaning for the improvement of personnel work in home joint-stock companies. A number of conclusions, propositions and recommendations directed on organizational and legal principles improvement of personnel management in joint-stock companies are formulated.

Key words: joint-stock company, personnel, management, managing work, personnel appraisal, personnel selection, managing personnel, prognosis, planning, improvement.

Размещено на Allbest.ru

...