Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

УДК 330.341.1: 338.24

08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Мотиваційний механізм в системі управління інноваційної сфери

Оганезова Ганна Вікторівна

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Клочко Василь Степанович, Українська інженерно-педагогічна академія, професор кафедри економіки промислових підприємств та маркетингу

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Перерва Петро Григорович, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри організації виробництва та управління персоналом

- кандидат економічних наук, доцент Домбровська Галина Петрівна, Українська інженерно-педагогічна академія, професор кафедри економіки промислових підприємств та маркетингу

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, м. Київ, Відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки

Захист відбудеться 14 листопада 2006 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою:

61002, м. Харків, пл. Свободи, 4

Автореферат розіслано " 13 " жовтня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

Анотації

Оганезова Г.В. Мотиваційний механізм в системі управління інноваційної сфери. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню мотиваційного механізму управління інноваційною сферою та розробці підходів щодо його вдосконалення. У дисертації досліджено функціонування інноваційної інфраструктури та інших складових інноваційної сфери. Аналіз динаміки складових потенціалу інноваційної сфери дозволив виділити тенденції в їх змінах. Також проаналізовано вплив інноваційного мультиплікатора на активність суб'єктів господарювання. Визначено результативність існуючого мотиваційного механізму управління. Виявлено загальні підходи до стимулювання інноваційних процесів у зарубіжних країнах з різним рівнем розвитку. Запропоновано авторську класифікацію основних чинників, які стримують ефективне функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері, яка є основою розробленої в дисертації тривимірної логічної моделі мотивації в інноваційній сфері, що дозволило обґрунтувати загальну структурну схему вдосконалення мотиваційного механізму на сучасному етапі освоєння інноваційної моделі України

Ключові слова: інноваційний потенціал, інноваційні процеси, інноваційна сфера, державне регулювання економіки, мотиваційний механізм, стратегічне планування інновацій, ефективність використання потенціалу, рейтингова оцінка.

Оганезова А.В. Мотивационный механизм в системе управления инновационной сферы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2006.

Диссертация посвящена исследованию мотивационного механизма управления инновационной сферой в контексте обоснования концептуальных положений и практических рекомендаций по его совершенствованию.

В первом разделе "Научные основы формирования и функционирования мотивационного механизма в инновационной сфере" изложены концептуальные подходы к функционированию инновационной сферы. Рассмотрен понятийный аппарат и методология исследования, которая базируется на учении Й. Шумпетера. Обосновано наличие в Украине предпосылок формирования новых механизмов управления инновационной сферой, основой которых может стать мотивационный механизм. Его необходимость обусловлена тем, что основополагающим элементом рыночной экономики является мотивация трудовой деятельности, поэтому действенность мотивационного механизма, как разновидности организационно-экономического механизма, обеспечивает единство экономических интересов всех участников инновационного процесса. Подробно исследованы особенности мотивационных методов и механизмов в системе управления инновационной сферой.

Во втором разделе "Исследование результативности мотивационного механизма в системе управления инновационной сферой" исследовано функционирование инновационной инфраструктуры и других составляющих инновационной сферы. Представлен анализ динамики основных составляющих потенциала инновационной сферы регионов Украины. Выявлены особенности в их изменении. Разработаны рекомендации по комплексной оценке потенциала инновационной сферы регионов Украины, в которых учтены возможности отечественной научно-технической и инновационной статистики, методические подходы ЕС и Японии. От существующих их отличает простота расчетов, наглядность результатов, экономичность. Исследовано влияние государственных инвестиций на активность субъектов хозяйствования с помощью инновационного мультипликатора. Обосновано, что при параллельном вложении инвестиций в обеспечение экстенсивного и интенсивного роста, эффективность вложений в инновационные технологии и продукты будет выше.

В третьем разделе "Обоснование основных направлений совершенствования мотивационного механизма управления инновационной сферой" выполнена классификация основных сдерживающих факторов мотивационного механизма инновационной сферы. С ее использованием разработана трехмерная логическая модель мотивации в инновационной сфере, в которой представлено многомерное понимание взаимосвязи разнородных составляющих инновационной сферы, что позволило раскрыть более широкий спектр реальных, но скрытых экономических причинно-следственных связей в инновационной сфере. Обоснована структурная схема совершенствования мотивационного механизма управления инновационной сферой на нынешнем этапе развития Украины, которая представляет собой развертку в одной плоскости авторской трехмерной логической модели с наращиванием (конкретизацией) ее составляющих. Другими составляющими, кроме представленных в модели, являются подходы, рычаги с обозначением воздействия мирового рынка высокотехнологичной продукции. В заключении представлены авторские предложения концептуального характера по совершенствованию мотивационного механизма перед вступлением Украины в ВТО и ЕС.

Ключевые слова: инновационный потенциал, инновационные процессы, инновационная сфера, государственное регулирование экономики, мотивационный механизм, стратегическое планирование инноваций, эффективность использования потенциала, рейтинговая оценка.

Annotation. Oganezova G.V. Motivational mechanism in system of management in innovational sphere. Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of Economic Sciences (Ph.D. (Economics)) specializing in 08.02.03. - Organization of Management, Planning and Regulation of Economy. - V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2006.

The thesis is concerned with to the investigation of motivational mechanism management of innovational sphere and development of approaches to its improvement. The functioning of innovational infrastructure and other constituents of innovational sphere are investigated in the thesis. The analysis of the dynamics of components of innovational sphere potential allowed to identify distinguish the tendency in their changes. The innovational multiplier influence on the subjects of economic activity is also analyzed. The effectiveness and result of existing management of motivational mechanism has been determined. There was discovered a general approach to innovational process stimulation in foreign countries with different levels of development. Classification of principal factors, which restrain the effective functioning of motivational mechanism in innovational sphere, is the basis of three dimensional logical model of motivation in innovational sphere developed in the thesis. It allowed to substantiate the general structure scheme of motivational mechanism improvement perfection at the present stage of mastering innovational model of Ukraine.

Key words: innovational potential, innovational processes, innovational sphere, state regulation of economics, motivational mechanism, strategy planning of innovations, effective use of potential, rating estimation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття світова економіка зазнала кардинальних змін, унаслідок яких могутність країн визначається, насамперед, досягненнями у сфері розробок і виробництва конкурентоздатної на світовому ринку інноваційної продукції. Лише освоєння інноваційної моделі розвитку, якої дотримуються економічно розвинені країни, означало б набуття конкурентних переваг.

Відсутність протягом багатьох років розвинутої інфраструктури інноваційної діяльності, необхідної мотивації товаровиробників до застосування нововведень як засобу конкурентної боротьби, ці та інші чинники визначили відставання України в інноваційній сфері ще на початку ринкових перетворень. Тому в Україні вкрай необхідною є розробка теоретичних і практичних аспектів удосконалення мотиваційного механізму в інноваційній сфері, який би забезпечував мотивацію активної інноваційної поведінки соціальних партнерів (учених, винахідників, підприємців, інвесторів, найманих робітників) до взаємовигідного співробітництва, формував у суспільній трудовій свідомості чітке спрямування на інновації і досягнення конкурентоздатності вітчизняної економіки.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Сутність інноваційних процесів в еволюції економіки й зміні макроекономічних показників досліджувалися багатьма всесвітньо відомими вченими-економістами. Серед них значне місце займають роботи А. Кляйнкнехта, Н. Кондратьєва, С. Коваля, К. Маркса, A. Маршалла, Г. Менша, Д. Рікардо, Б. Санто, А. Сміта, М. Туган-Барановського, К. Фрімена, Й. Шумпетера та інших. В умовах ринкової трансформації економіки постсоціалістичних країн питанням розробки теоретико-методологічних проблем інноваційного розвитку присвячені роботи Л. Абалкіна, В. Бабича, Д. Бабича, Ю. Бажала, В. Бесєдіна, В. Гейца, С. Глазьєва, А. Дагаєва, Б. Данилишина, П. Завліна, Н. Іванової, С. Ільєнкової, М. Крупки, О. Лапко, Л. Матросової, И. Михайлюка, З. Мочерного, Й. Петровича, Р. Фатхутдінова, Ю. Яковця, М.Якубовського й інших. Окремі аспекти розробки ефективних організаційно-економічних механізмів реалізації інноваційної моделі розвитку в Україні й інших країнах досліджуються в роботах Л. Антоненка, П. Бубенка, В. Гусєва, В. Денесюка, В. Клочка, В. Кузьменка, Б. Малицького, П. Перерви, В. Соловйова, А. Яковлєва й інших.

Незважаючи на те, що проблемі розвитку інноваційної сфери присвячена велика кількість досліджень, немає єдиного підходу до визначення її структури, не розроблений мотиваційний механізм управління інноваційною сферою. Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках планових науково-дослідних тем кафедри: "Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку" (номер державної реєстрації 0101U002800); "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України" (номер державної реєстрації 0104U000676).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методичне обґрунтування концептуальних положень і практичних рекомендацій з удосконалення мотиваційного механізму в інноваційній сфері в системі державного регулювання напередодні вступу у ВТО і ЄС.

Для досягнення поставленої мети у роботі було поставлено й вирішено такі задачі:

- уточнено зміст зв'язків між основними елементами мотиваційного механізму в інноваційній сфері в контексті вступу України у ВТО і ЄС;

- проаналізовано діючий мотиваційний механізм державного регулювання інноваційної сфери, визначити його недоліки і обґрунтувати основні напрями вдосконалення;

- внесено пропозиції щодо вдосконалення методики комплексної оцінки потенціалу інноваційної сфери регіонів і країни в цілому;

- обґрунтовано доцільність використання інноваційного мультиплікатора при оцінки впливу державних інвестицій на активність суб'єктів інноваційній сфери;

- охарактеризовано загальні підходи до стимулювання інноваційних процесів у зарубіжних країнах з різними моделями державного сприяння інноваційному розвитку;

- визначено основні чинники, що стимулюють і стримують ефективне функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері;

- визначено внутрішній взаємозв'язок між наукоємністю, ступенем відповідності продукції світовому рівню і мотивацією основних учасників інноваційного процесу;

- розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи моніторингу інноваційної сфери як засобу контролю ефективності механізмів, що використовуються.

Об'єктом дослідження виступають економічні процеси державного регулювання інноваційної діяльності в контексті переходу на інноваційну модель розвитку.

Предметом дослідження є мотиваційний механізм в інноваційній сфері в системі державного регулювання інноваційними процесами.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Наукові основи формування й функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері" досліджені наукові основи формування й функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері. Викладено понятійний апарат і методологічний підхід автора.

Дослідження показало, що у сучасній макроекономічній ситуації в Україні дозріли передумови формування нових механізмів управління інноваційною сферою, основою яких може стати мотиваційний механізм. Його необхідність обумовлена тим, що основним елементом ринкової економіки є мотивація діяльності, тому дієвість мотиваційного механізму, як різновиду організаційно-економічного механізму, забезпечує єдність економічних інтересів усіх учасників інноваційного процесу.

На думку автора, найбільш ємним і науково обґрунтованим підходом до розуміння мотиваційної природи прибутку в ринковій економіці є вчення австрійського вченого-економіста Й.А. Шумпетера, сутність якого полягає в такому: внутрішнім мотивом трудової діяльності за умов ринкової економіки є одержання прибутку як прямої економічної винагороди за інноваційну творчість, ризик, підприємництво, впровадження інновацій. Жива, упредметнена праця, економічна потреба, інтерес до праці в інноваційній сфері завжди потребують мотивації, тобто стимулювання з боку держави через систему економічних механізмів стимулювання всіх видів праці в цій сфері. Тому держава через стратегічні плани розвитку й регулювання створює організаційно-економічні механізми для підвищення мотивації відновлення продукції у всіх сферах економіки.

Мотиваційний механізм управління інноваційною сферою автором розуміється як сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених методів, форм, інструментів впливу на інноваційну сферу з метою спонукання основних учасників інноваційного процесу постійно оновлювати продукцію. У цей час в Україні це оновлення може базуватися як на результатах нововведень, отриманих на своїх підприємствах, так і на придбаних на ринку ліцензіях, патентах, технологіях. Його основними елементами виступають прямі й непрямі методи державної мотивації, які реалізуються у формі інвестування, кредитування, лізингу, страхування, оренди та інших, а також правове, нормативне й інформаційне забезпечення.

У другому розділі "Дослідження результативності функціонування мотиваційного механізму в системі управління інноваційною сферою" досліджена результативність прямих і непрямих методів державної мотивації мотиваційного механізму управління інноваційною сферою України, що дозволило зробити висновок про зниження рівня фінансування науково-технічної й інноваційної діяльності, нецільове використання засобів, які виділяються на розвиток інноваційної сфери, недостатнє законодавче забезпечення: спрямовані на стимулювання інноваційної сфери норми законодавства не знаходять своєї практичної реалізації, залишаються лише задекларованими.

У роботі розроблені рекомендації з комплексної оцінки потенціалу інноваційної сфери регіонів і країни в цілому. Під оцінкою потенціалу інноваційної сфери регіону автор розуміє результат кількісного вимірювання наявних ресурсів, які використовуються або можуть використовуватися в інноваційній діяльності. Формалізований опис запропонованих рекомендацій представлений на рис.1. Обґрунтовано, що в цей час в Україні основними інтегральними показниками, що характеризують потенціал інноваційної сфери, можуть бути: масштаб людських ресурсів, зайнятих в інноваційній сфері, результативність наукової й науково-технічної діяльності, результативність інноваційної діяльності, витрати в інноваційній сфері, масштаб інноваційної діяльності.

Дослідження динаміки масштабу людських ресурсів за 2000-2004 рр. дозволило встановити, що: чисельність студентів вузів 3-4 рівнів акредитації за досліджуваний період збільшилася на 31,4% - з 1403 до 1844 тис. чол.; чисельність фахівців, що виконують наукові й науково-технічні роботи, зменшилася на 11,7% - з 120773 до 106603 чол.; чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій зменшилася на 5,2% - з 45140 до 42810 чол. Першу подію автор пояснює зростанням зацікавленості, популярності вищої освіти серед населення, другу і третю - падінням престижності наукової діяльності, відпливом кадрів, що зумовлено погіршенням умов праці, низькою заробітною платою.

Рис. 1. Блок-схема оцінки потенціалу інноваційної сфери регіону (авторська розробка)

За досліджуваний період обсяг наукових і науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій, збільшився більш ніж у 2 рази - з 1979410 до 4112382 тис. грн. Однак дослідження дозволило встановити, що за роки незалежності України питома вага обсягу виконаних робіт у внутрішньому валовому продукті України скоротилася більш ніж у 2 рази й в останні роки перебуває на рівні 1,2-1,3%. Кількість отриманих у Держдепартаменті інтелектуальної власності України й патентних відомствах інших країн охоронних документів збільшилася більш ніж у 2,3 разу - з 3388 до 7879 одиниць. Проведений аналіз дозволив виявити, що в 2004 р. видано 9907 патентів на винаходи (на 4135 (41,%) більше ніж, у 2000 р.), але з них 7069 - деклараційні патенти, які не визнаються світовим співтовариством, інвесторами, партнерами з наукової кооперації.

Обсяг відвантаженої інноваційної продукції збільшився з 12882111 до 18783983 тис. грн. (на 45,8%). Однак частка відвантаженої інноваційної продукції в загальному обсязі відвантаженої продукції зменшилася за досліджуваний період з 9,4 до 5,8%. Прибуток від використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій збільшився з 383561 до 611840 тис. грн. (на 59,5 %).

Витрати на НДДКР збільшилися у 2,6 разу - з 1636262 тис. грн. до 4265292 тис. грн. Дослідження показали, що за роки реформ частка ВВП, яку витрачали на дослідження й розробки, скоротилася більш ніж у 2 рази. У розвинених країнах вона становить близько 3-4%, в Україні - 1,3% у 2003 р. Інноваційні витрати в промисловості збільшилися у 2,6 разу - з 17600063 до 4534618 тис. грн. Однак у структурі витрат на інноваційну діяльність переважають витрати на придбання засобів виробництва, технологічну підготовку виробництва. Частка витрат на дослідження й розробки зменшилася на 5,3% - з 15,1 до 9,8%.

Кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації, зменшилася на 35,7% - з 1491 до 958 підприємств. Їхня питома вага склала 10,0% від загальної кількості підприємств, тоді як для розвинених країн діапазон інноваційно-активних підприємств становить від 30,0 % до 70,0% від загальної кількості підприємств. Кількість промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, зменшилася з 1705 до 1359 (на 20,3%). Їхня частка в загальній кількості підприємств також зменшилася останні роки й становить одну сьому від загальної кількості промислових підприємств (13,7%). мотивація інновація управління господарювання

У процесі дослідження автором був виявлений неоднаковий характер зміни інноваційного потенціалу регіонів за період 2000-2004 років. Зокрема, до кінця досліджуваного періоду потенціал інноваційної сфери АР Криму й м. Севастополя, Київської області й м. Києва, Івано-Франківської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Харківської областей збільшився. В інших регіонах України було спостережено зменшення цього показника. Визначення рейтингу регіонів дозволило авторові об'єднати їх у групи. До групи з високим рівнем потенціалу ввійшли Київська область і м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька області; ця група була стійкою протягом досліджуваних років. Такий стан пояснюється відносною повнотою спектру наукових досліджень, наявністю сформованих наукових шкіл, більш сприятливими можливостями для участі в міжнародному науково-технічному співробітництві. У групу з низьким рівнем потенціалу інноваційної сфери у 2000 р. увійшли Кіровоградська, Ровенська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області. У 2004 р. склад групи аутсайдерів змінився. До неї увійшли Волинська, Закарпатська, Ровенська, Хмельницька, Чернівецька області.

Автором був зроблений висновок, що зменшення масштабу людських ресурсів, зайнятих в інноваційній сфері, віддаляє Україну від європейських стандартів. Це зумовлює пошук більш широкого спектру мотиваційних методів для розвитку досліджуваної сфери. Процес зміни масштабу людських ресурсів має чітко виражений диференціюючий характер, тобто при тих самих макроекономічних показниках, інвестиціях у науку й освіту, правовому полі і єдиному ринку інтелектуальної праці в країні (посадові оклади у сфері науки і освіти, забезпеченість житлом, система мотивації й інше) на регіональному рівні є значні можливості активізувати або стримувати формування наукових кадрів, збалансовано їх розподіляти між галузями економіки за допомогою економічних і соціальних важелів.

Вплив державних асигнувань на активність суб'єктів інноваційної сфери досліджено за допомогою моделі інноваційного мультиплікатора-акселератора, яка була розроблена на основі класичної (неокейнсіанської) економічної теорії. Під інноваційним мультиплікатором автор розуміє відношення приросту інноваційної складової реального доходу до інноваційної складової приросту інвестицій.

Первісні інвестиції (автономні інвестиції), що викликають ефект мультиплікації, приводять до зростання доходу, що у свою чергу веде до зростання темпів попиту на споживчі товари і збільшення їхнього виробництва. Причому зростання інвестицій (стимульовані інвестиції), пов'язане з розширенням випуску засобів виробництва, перебуває в акселеративній залежності від зростання доходів. Автономні інвестиції дають первісний поштовх процесові розвитку інноваційної сфери й викликають ефект мультиплікації, а стимульовані інвестиції, які є результатом збільшення доходу, приводять до подальшого зростання доходу, отримуваного від інноваційної сфери. Оскільки ріст інвестицій залежить від державних асигнувань, отже, рішення проблеми успішного розвитку інноваційної сфери залежить від держави. Аналіз динаміки коефіцієнтів інноваційної мультиплікації й акселерації дозволив зробити висновок про незначний ефект мультиплікації-акселерації в інноваційній сфері України за 2000-2004 роки. Авторські розрахунки показали, що у 2004 році в Україні коефіцієнт мультиплікації дорівнював 2,77; коефіцієнт акселерації - 1,49.

У третьому розділі "Обґрунтовування основних напрямків удосконалення мотиваційного механізму управління інноваційною сферою" для виявлення вибіркового запозичення окремих елементів мотиваційного механізму в зарубіжних моделях державного регулювання було досліджено досвід Японії, Китаю, США, окремих країн ЄС та інших.

Дослідження автором організації інноваційної діяльності в японських компаніях дозволило встановити, що їхнє лідируюче положення у світі забезпечується поєднанням багатьох різнорідних принципів і механізмів. У своєму поєднанні вони створили стійку систему мотивації постійного пошуку більш досконалих технологій і витрат. Упровадження системи бережливого виробництва, у яку входять загальний контроль якості, безперервне вдосконалювання (Kaizen), технологія "точно в строк" (канбан), проектування з урахуванням технологічності, побудова тісних взаємовідносин з постачальниками, гнучке виробництво, малий час циклу, дало японським компаніям значні переваги у зниженні витрат і підвищенні якості інноваційної продукції. Загальним елементом інноваційної системи розвитку в цій країні є орієнтація на розгалужену мережу різнорідних організацій, у яких раціоналізація, винахідництво, участь в освоєнні нових видів продукції розглядаються крізь призму прямих економічних інтересів виробничого й управлінського персоналу.

Особливу модель державного регулювання інноваційними процесами представляє собою китайська практика. Дослідження державного регулювання інноваційного розвитку Китаю показало, що держава поетапно стимулювала різні сфери економіки з метою досягнення високих темпів економічного росту. Основою всіх реформ китайського уряду є створення потужної вітчизняної науки, системи освіти для підготовки кваліфікованих кадрів.

Дослідження державних програм підтримки венчурних інвестицій у зарубіжних країнах (США, Фінляндії, Ізраїлі, Сінгапурі, Кореї) дозолило встановити, що державна політика в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, спрямована на створення механізмів активізації і стимулювання венчурного процесу. Програми "прямих інвестицій" характерні для розвинених країн. Країни, де існує дефіцит інвестиційних ресурсів, використовують "фондові" механізми і схеми (наприклад, ізраїльська програма Yosma, фонди трудових нагромаджень (LSVCF) у Канаді).

У системі сучасної практики регулювання інноваційних процесів важливе місце займає моніторинг як засіб контролю ефективності використовуваних механізмів держрегулювання. У роботі зроблено висновок, що використання досвіду моніторингу інноваційної сфери зарубіжними країнами - ЄС, США й іншими - забезпечить активізацію інноваційної моделі розвитку, а державним органам управління - її реалізацію. Автором були виділені напрямки вдосконалення системи моніторингу інноваційної сфери, за кожним з яких розроблені рекомендації:

- моніторинг підсистеми генерування знань - створення каталогу інтелектуальних ресурсів; проведення наукометричного моніторингу; створення довідника з міжнародного співробітництва; видання серії монографій "Події української науки";

- моніторинг підсистеми виробництва продукції - створення українського інноваційного табло і його публікація у статистичних виданнях; розробка й упровадження форми статистичної звітності за видами продукції з урахуванням диференціації галузей промисловості за рівнем наукоемності; побудова типології підприємств за інноваційною активністю; проведення паспортизації підприємств; введення моніторингу досліджень і розробок підприємств із прямими іноземними інвестиціями;

- моніторинг інноваційної інфраструктури - створення патентного фонду, регіональних центрів маркетингових досліджень і маркетингу інтелектуальної продукції, бази даних про закордонні інноваційні фонди.

Проведений аналіз дозволив виявити, що в різний час у різних країнах (Франції, США) ученими не було встановлено прямий зв'язок між витратами на НДДКР і прибутковістю окремих галузей. На думку автора, це вказує на відсутність стійкої економічної основи у формі зростання прибутку як джерела додаткової матеріальної винагороди в інноваційних процесах. Вивчення широкої диференціації галузевого характеру показало, що в різних галузях у силу різної тривалості життєвого циклу товарів і наукоємності неможливе існування універсальних для всіх галузей ефективних механізмів мотивації інновацій.

У процесі обґрунтування концептуальних положень щодо вдосконалення мотиваційного механізму управління інноваційною сферою автором виконана класифікація основних стримуючих чинників мотиваційного механізму інноваційної сфери (табл.1). У роботі визначені чинники, що знижують інноваційну активність, а не стимулюють цей процес. Суть такого підходу полягає в тому, що зниження дії будь-якого стримуючого чинника створює передумови активізації інноваційної діяльності. Оскільки інноваційний клімат у країні гальмується наявністю саме стримуючих чинників, то були досліджені саме вони.

Таблиця 1. Класифікація основних стримуючих чинників мотиваційного механізму інноваційної сфери (авторська розробка)

Ця класифікація була використана при розробці тривимірної логічної моделі мотивації в інноваційній сфері, у якій галузева наукоємність, рівень конкурентоздатності продукції, мотиви й механізми інноваційного виробництва представлені як взаємозалежні й взаємообумовлені складові.

Автор розуміє цей взаємозв'язок таким чином: галузева наукоємність, яка є об'єктивним кількісним показником, що відбиває частку витрат на НДДКР у собівартості виробленої продукції, формує функціональну новизну продукції. Та, у свою чергу, виступає матеріальною основою споживчих властивостей товару. Споживач продукції порівнює функціональні можливості придбаного товару з його аналогами попередніх поколінь даного товаровиробника або продукцією конкурентів. Саме тому ці властивості, представлені в окремій площині моделі, при розробці загальної структурної схеми виступають у ролі прямих чинників. При цьому ці чинники мають чітко виражений диференціюючий механізм прояву.

У цій моделі з метою конкретизації обрані тільки господарюючі суб'єкти виробничої діяльності: підприємства, що випускають основну частину інноваційної продукції.

У роботі обґрунтовано, що ступінь мотивації людей в інноваційній сфері має пряму залежність від рівня конкурентоздатності продукції, що випускається. Прямими наслідками цієї здатності при реалізації запропонованої схеми можуть бути такі:

- ступінь мотивації людей може бути високим лише в тих галузях, продукція яких має найвищий рівень конкурентоздатності;

- галузі, що випускають продукцію, неконкурентоспроможну на світовому ринку, при вступі у ВТО і ЄС можуть виявитися неконкурентоспроможними й на внутрішньому ринку;

- продукція, неконкурентоспроможна на внутрішньому ринку, може бути реалізована на ринках тих країн (Індії, Китаю, Африки, Близького Сходу), де ціна нижча від світового рівня, виявиться основним вирішальним чинником на користь української продукції.

Підприємства і галузі, які випускають конкурентоздатну на світовому ринку продукцію, можуть використати частину одержуваного прибутку для посилення трудової мотивації. Ця мотивація потрібна як для розширення сегмента своєї продукції на ринку, так і для переходу до наступного технологічного укладу.

Висновки

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення теоретично-методичного завдання з обґрунтування концептуальних положень щодо вдосконалення мотиваційного механізму в інноваційній сфері в системі державного регулювання напередодні вступу у ВТО і ЄС. Основні висновки та результати, отримані у процесі дослідження, зводяться до наступного.

1. Вивчення робіт відомих закордонних і українських вчених, нормативно-правових документів України дозволило встановити, що теоретико-методичний аспект розвитку мотиваційного механізму управління інноваційною сферою базується на сукупності принципів, методів, чинників, які забезпечують зближення економічних інтересі суб'єктів інноваційної діяльності і стратегічних інтересів держави. Дослідження дозволило виявити, що в цей час мотиваційний механізм управління інноваційною сферою в Україні поки що не сформувався. На різних рівнях управління є різнопланові, різнорідні чинники, що гальмують функціонування ефективного мотиваційного механізму.

2. Використовуючи вчення Й. Шумпетера про прибуток як винагороду за інноваційну творчість, ризик, підприємництво, впровадження інновацій, автор запропонував класифікацію основних чинників, що стримують ефективне функціонування мотиваційного механізму в інноваційній сфері. Сукупність цих класифікаційних ознак (організаційні, людські, соціально-психологічні, економічні, правовий чинники) характеризує той організаційно-економічний фон, що склався в нашій країні до кінця 2005 р. Спираючись на запропоновану класифікацію, органи державного управління можуть розширити методичний інструментарій удосконалення системи державного регулювання інноваційних процесів на основі врахування більш широкого спектру різнорідних чинників.

3. Обґрунтовано рекомендації з комплексної оцінки потенціалу інноваційної сфери регіонів і країни в цілому. Їхнє використання дасть можливість органам державного управління порівнювати потенціали інноваційної сфери регіонів України, потенціали інноваційної сфери України й інших країн (при узгодженні використовуваних показників), виявляти чинники, що вплинули на зміну потенціалу, і вживати необхідних заходів для забезпечення його стабільності й росту.

4. Вивчення досвіду Японії й Китаю дозволило виявити тенденції зростання ролі держави в інноваційній сфері: в обох досліджених державах стратегія розвитку інноваційної сфери включає структурні зрушення убік інтелектуальної праці й розширення сегментів світового ринку для національної наукомісткої продукції; різні ланцюжки відновлення технологій мотивуються неоднаковими механізмами з різною часткою прямих і непрямих економічних впливів.

5. Розроблено рекомендації з удосконалення системи моніторингу інноваційної сфери, що дозволить підвищити якість й ефективність регулювання інноваційних процесів за рахунок кращої інформованості всіх органів і суб'єктів, що приймають рішення, забезпечить їх оперативною, вірогідною і повною аналітичною інформацією про поточний стан, тенденції й динаміку змін в інноваційній сфері.

6. На початку ХХ століття інноваційна модель розвитку для всіх країн світу не має альтернативи. Відмінністю авторського розуміння виступає багатовимірне структурування процесу мотивації в інноваційній сфері. Запропонована автором тривимірна логічна модель є спробою поєднати галузеву наукоємність із рівнем конкурентоспроможності продукції стосовно до основних груп суб'єктів мотивації: виробничий, середній управлінський, адміністративно-управлінський персонал, президія АТ, галузеве міністерство. Використання тривимірної логічної моделі мотивації в інноваційній сфері зменшує ймовірність спрощеного одновимірного підходу до вдосконалення законодавчої бази і внутрішньовиробничих механізмів управління в інноваційній сфері.

7. На підставі вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду державного регулювання мотивації в інноваційній сфері автором розроблена загальна структурна схема вдосконалення мотиваційного механізму управління інноваційною сферою на сучасному етапі освоєння інноваційної моделі України. Її відмінною рисою є розподіл чинників, що диференціюють ступінь мотивації в інноваційній сфері, на прямі і непрямі. Непрямі чинники включають рівень галузевої наукоємності, у той час як прямі характеризують ступінь відповідності продукції світовому рівню. Системоутворюючою основою авторської схеми виступають потреби всіх учасників інноваційного процесу як форма задоволення своїх економічних інтересів - збільшення прибутку.

8. Дослідження зарубіжного досвіду в контексті вступу України у ВТО і ЄС показало, що різні країни на різних етапах використовували різні набори організаційно-економічних механізмів. В інноваційно-активних країнах мотиваційний механізм виступає частиною макроекономічного середовища, що створюється державою в рамках виконання національних інноваційних програм.

9. Для України авторська позиція з цього питання зводиться до такого:

- при обмежених бюджетних коштах країни є доцільним поєднання інтересів держави (законодавчої й виконавчої галузей) для збільшення прибуткової частини бюджету, що зумовлює підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Держава в особі Міністерства економіки і європейської інтеграції, галузевих міністерств та їхніх регіональних представництв може мотивувати активізацію інноваційної діяльності лише з урахуванням досягнутого рівня конкурентоздатності на світових ринках;

- спроби сформувати універсальні для всіх галузей мотиваційні механізми в інноваційній сфері є некоректними. Приватний капітал, венчурні компанії у цей час в Україні можуть мотивувати лише галузі з низькою наукоємністю, швидким обігом капіталу. Мотиваційні механізми в наукоємних галузях з тривалим життєвим циклом продукції можуть бути реальними лише у формі національних інноваційних систем та їх базових робочих документів - інноваційних галузевих програм 2010-2020 років;

- на регіональному рівні мотиваційні механізми можуть спиратися на економічні інтереси провідних фінансово-промислових груп регіонів, науково-виробничих об'єднань, технопарків з наявним потенціалом, ядром якого виступають наукові й виробничі кадри;

- у межах національних інноваційних систем мотиваційні механізми, виступаючи інструментарієм, зберігають як диференціюючі ознаки галузеву структуру (за наукоємністю), ступінь відповідності продукції світовому рівню, мотиви й механізми.

Реалізація пропозицій, викладених у роботі, може скоротити час і засоби всіх учасників інноваційних процесів на формування ефективних мотиваційних механізмів, що відповідає стратегічній меті економічної реформи - підвищенню ефективності економіки для підняття рівня добробуту українського народу.

Список опублікованних праць за темою дисертації

1. Пуртов В.Ф., Оганезова А.В. Инновационная сфера в Украине: проблемы и пути реформирования // Матеріали першої всеукр. наук.-практ. конф. "Україна наукова 2001". - Дніпропетровськ, 2001. - Т. 13: (екон. науки). - С. 39-40. (Оганезовою Г.В. узагальнені концептуальні підходи до формування та функціонування інноваційної сфери в Україні).

2. Пуртов В.Ф., Оганезова А.В. Новые организационные формы развития инновационного потенциала // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2002. - Вип. 121. - С. 25-31. (Оганезовою Г.В. обґрунтовано необхідність трансформації традиційних організаційних структур інноваційної сфери).

3. Оганезова А.В., Семенюк В.А. К разработке стратегии инновационного развития предприятия // Вчені записки: наукове видання Харківського інституту управління. - Харків: 2002. - Вип. № 9. - С. 176-181. (Оганезовою Г.В. розкрито основні спонукальні мотиви розробки інноваційної стратегії українськими підприємствами).

4. Оганезова А.В. Государственные программы поддержки венчурных инвестиций как механизм активизации инновационного процесса // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - Серія економічна. - 2002. - № 575. - С. 210-213.

5. Оганезова А.В. Кластерный подход в механизме инновационного развития // Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень: Матеріали міжвуз. наук. конф. студентів та аспірантів. Тези доповідей. - Харків, 2003. - С. 96-97.

6. Оганезова А.В. Инновационные кластеры - основа развития инновационной сферы // Вестник национального технического университета "ХПИ". - Харкiв: НТУ "ХПI". - 2004. - № 8. - С. 69-76.