Організаційно-економічний механізм управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організаційно-економічний механізм управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стратегічним напрямом трансформації національної економіки є формування інноваційно орієнтованої економіки на основі підвищення інноваційної активності суб'єктів економічної діяльності. Від інтенсивності та результативності інноваційних процесів залежать успіхи країни не тільки в економічній, а й соціальній сфері. Нарощування і ефективне управління інноваційним потенціалом вітчизняних підприємств є головним чинником підвищення їх конкурентоздатності, забезпечення сталих темпів зростання економіки та входження України в число високорозвинених країн світу. Оскільки акціонерна форма господарювання за обсягами випуску продукції, створенням прибутку, кількістю працюючих стала провідною в Україні, особливої актуальності набули питання підвищення інноваційної активності та управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств (ВАТ).

Починаючи з Й. Шумпетера, який вважається засновником наукових розробок в напрямі вивчення інноваційних процесів в промисловості та інших галузях економіки, теоретичні та практичні проблеми поширення інновацій, управління інноваційним потенціалом, впливу інновацій на економічний розвиток досліджувались у наукових працях багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених. Зокрема, вагомий внесок в теорію та практику інноваційного менеджменту зробили відомі західні вчені: Е. Брукінг, П. Друкер, Л. Едвінсон, М. Мелоун, М. Портер; українські науковці: В.П. Александрова, О.В. Ареф'єва, В.М. Геєць, М.П. Денисенко, В.А. Денисюк, О.В. Захарін, В.Б. Захожай, С.І. Дорогунцов, М.А. Йохна, Н.В. Краснокутська, О.В. Красовська, І.В. Новікова, М.Т. Пашута, В.Г. Федоренко, Л.І. Федулова, А.А. Чухно; російські вчені-економісти І.Т. Балабанов, П.Н. Завлін, С.Д. Ільєнкова, А.К. Казанцев, Г.Д. Ковалев, Л.Є. Мінделі, Р.А. Фатхутдінов та ін.

Незважаючи на значну кількість досліджень і публікацій з питань активізації інноваційної діяльності, до цього часу не має вичерпної відповіді щодо шляхів розв'язання низки задач, які пов'язані з особливостями розгортання інноваційного процесу в умовах конкретних країн, зокрема у пострадянських. Багато проблем, в тому числі щодо конкретних механізмів впливу на підвищення рівня управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств, створених на основі корпоратизації державних підприємств, залишається дискусійними та недостатньо розробленими, що не дозволяє ефективно керувати інноваційною діяльністю та обумовлює необхідність продовження досліджень у напрямі вдосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планової тематики науково-дослідних робіт відділу технологій прогнозування інноваційної політики Державної установи «Інститут економіки та прогнозування» НАН України. Автор брав участь як співвиконавець у виконанні теми: «Корпоративні структури в національній інноваційній системі України» (2005-2006 рр.), № державної реєстрації 0104U009440. Особистий внесок автора полягає у дослідженні чинників підвищення інноваційного потенціалу та інноваційної активності ВАТ, розробленні методичного підходу до оцінки сформованості організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ, визначенні показників вимірювання вартості інноваційного потенціалу, економічної ефективності управління ним, інноваційної спроможності ВАТ, які дозволяють удосконалити механізм аналізу, контролю та моніторингу інноваційних процесів у корпоративних структурах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень, а також методичних і практичних рекомендацій, які сприяють формуванню і ефективному функціонуванню організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом вітчизняних відкритих акціонерних товариств.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені такі завдання:

- уточнити суть поняття «інноваційний потенціал» підприємства і розглянуто показники, які характеризують рівень управління ним;

- визначити основні екзогенні чинники, які сприяють розвитку і ефективному управлінню інноваційним потенціалом підприємств;

- визначити функції, структуру та зміст складових внутрішньогосподарського організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом;

- дослідити особливості формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ;

- проаналізувати ступінь сформованості організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ;

- обґрунтувати заходи щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ;

- розробити методичні рекомендації щодо оцінювання вартості інноваційного потенціалу і визначення економічної ефективності управління інноваційним потенціалом ВАТ;

- розробити методичний підхід до визначення інтегрального показника інноваційної спроможності та застосування його для складання рейтингу ВАТ.

Об'єктом дисертаційного дослідження є інноваційний потенціал вітчизняних відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації державних підприємств добувної, переробної промисловості та сфери послуг (галузь зв'язку).

Предмет дослідження - сукупність методів, форм і засобів, на основі яких формуються елементи організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання дійсності, фундаментальні положення економічної теорії, наукові роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, які розкривають закономірності розвитку інноваційних процесів, обґрунтовують взаємопов'язаність нарощування інноваційного потенціалу та підвищення рівня соціально-економічного розвитку країни. Системний підхід в дослідженні проблем управління інноваційним потенціалом вітчизняних ВАТ забезпечив можливість трансформації загальних теоретико-методологічних положень в конкретні авторські методичні розробки та практичні рекомендації. Прийоми порівняльного та статистичного аналізу дозволили об'єктивно відобразити динаміку показників управління інноваційним потенціалом. За допомогою методів логічного узагальнення була забезпечена послідовність проведення етапів наукового дослідження. У роботі використано такі методи дослідження, як статистичний, порівняльний і структурний аналіз (для визначення параметрів і характеристики складових інноваційного потенціалу ВАТ); експертно-статистичний та математичного моделювання (для розроблення інтегрального показника інноваційної спроможності ВАТ та побудови рейтингу інноваційно активних підприємств).

Джерелами інформації для проведення дослідження були: статистичні дані Держкомстату України, законодавчо-нормативні документи з питань інноваційної діяльності, матеріали бухгалтерського обліку, фінансової і статистичної звітності ВАТ, наукові публікації зарубіжних і вітчизняних авторів у різних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні існуючих теоретичних положень та розробленні нових методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом вітчизняних ВАТ. Наукова новизна характеризується такими положеннями:

вперше:

- обґрунтовано зміст складових організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств, що дає можливість визначити ступінь сформованості цього механізму та напрями його вдосконалення;

- розроблено методичні основи визначення показників вартості інноваційного потенціалу, економічної ефективності управління інноваційним потенціалом та інноваційної спроможності відкритого акціонерного товариства, застосування яких дозволяє більш обгрунтовано приймати управлінські рішення щодо вибору типу інноваційної стратегії, вдосконалити контроль і моніторинг інноваційного процесу, а також порядок визначення початкової ціни пакетів акцій, що пропонуються для продажу на конкурсах;

удосконалено:

- систему показників для аналізу рівня інноваційного потенціалу підприємства;

- методичний підхід до визначення вартості інтелектуального капіталу ВАТ;

дістало подальший розвиток:

- визначення суті та економічного змісту поняття «інноваційний потенціал» підприємства;

- обґрунтування необхідності врахування підприємств сфери послуг при визначенні інноваційно активних підприємств;

- застосування економіко-статистичних методів у інноваційному менеджменті.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, викладені в дисертаційній роботі, доведено до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій, які можуть бути використані для підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю ВАТ. Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування в управлінні інноваційною діяльністю ВАТ «Стиль-Модерн» (довідка про впровадження №73 від 23.03.06) в процесі розроблення внутрішньогосподарських положень з питань використання інноваційного потенціалу підприємства, а також для вдосконалення механізму контролю і моніторингу інноваційного потенціалу. Матеріали дисертації використовуються Севастопольською філією ВАТ «Укртелеком» (довідка №10-109 від 22.03.06) у практичній діяльності з удосконалення процесу управління об'єктами майна, які формують інноваційний потенціал підприємства, та формування структури інноваційного потенціалу, яка найбільшою мірою відповідає концепції розвитку корпорації.

Розроблені пропозиції щодо вдосконалення механізму державного управління корпоративним сектором в контексті формування національної інноваційної системи направлено в Раду національної безпеки і оборони України для підготовки засідання з питання «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» (лист №135-13/227 від 20.03.2006 р. Державної установи «Інститут економіки та прогнозування» НАН України). Результати дослідження також застосовуються у навчальному процесі, зокрема в підготовці методичного забезпечення дисципліни «Інвестиційний менеджмент» (довідка №2912 від 02.10.2006 р., видана Київським Національним торговельно-економічним університетом).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретико-методичні та практичні результати щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на: 5-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України» (2004 р., м. Дніпропетровськ); 8-й Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2005» (2005 р.,
м. Дніпропетровськ); 11-й Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання» (2005 р.,
м. Луцьк); 4-й Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень - 2005» (2005 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах»
(2006 р., м. Київ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 робіт, з них 8 статей у наукових фахових виданнях та 5 публікацій у збірниках всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференцій. Загальний обсяг друкованих робіт становить 3,87 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 154 сторінки. Робота містить 22 таблиці, 4 рисунки, 4 додатки. Таблиці та рисунки, що займають повну сторінку, розміщені на 8 сторінках, додатки - на 8 сторінках. Список використаних джерел, що налічує 197 найменувань, викладено на 17 сторінках.

інноваційний управління потенціал акціонерний

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і визначено завдання дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення та апробацію одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом» зроблений аналіз сутності інноваційного потенціалу (далі - ІП) і показників, які його характеризують, визначено основні чинники, які сприяють розвитку і ефективному використанню ІП підприємств, а також досліджені особливості механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ.

З'ясовано, що в сучасній економічній науці існує багато трактувань поняття ІП підприємства, але більшість вчених розглядає ІП з ресурсної позиції, тобто у формі обсягу і сполучення певних видів ресурсів. Приєднуючись до цих думок, автор подає власне визначення ІП з погляду ресурсного підходу: сукупність взаємодіючих і взаємопов'язаних кадрових, науково-технічних, виробничо-технологічних і фінансово-економічних ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності, які здатні продукувати інновації за наявності сприятливих умов. Для оцінювання ІП пропонується застосовувати дві групи показників:

для оцінки розміру ІП (обсяг певних ресурсів);

для оцінки управління наявним ІП (як результат використання інноваційних ресурсів).

В процесі дослідження встановлено, що у вітчизняній статистиці стан інноваційної сфери досі оцінюється в основному за параметрами технічного розвитку, не враховуються послуги, зокрема нові в сфері комунікацій, у створенні інфраструктури Інтернету та інших комп'ютерних мереж, а також економічні, організаційні та маркетингові інноваційні продукти. Не має повної інформації щодо інноваційно активних підприємств, оскільки статистичні дані збираються лише по підприємствах промисловості, поза увагою залишаються інші галузі, зокрема сфера послуг. Показники ефективності інноваційної діяльності у формах статистичної звітності відсутні.

Підсумовуючи результати аналізу існуючих методичних підходів до оцінювання ІП, автор виокремлює наступні проблеми:

складність і багатогранність категорії ІП проявляється в тому, що складові елементи ІП підприємства оцінюються різнорідними кількісними та якісними параметрами, що потребує спеціальних методів зведення їх в єдину систему;

багато показників складно вимірювати, переважають суб'єктивні якісні оцінки;

для того, щоб отримати первинну інформацію для розрахунку низки показників недостатньо статистичної інформації, яку надають форми державної статистичної звітності, а треба проводити спеціальні обстеження;

недостатня увага приділяється оцінці ефективності управління ІП підприємств, тому необхідно продовжити дослідження в напрямі розробки відповідних показників.

Подальший розвиток ІП підприємств залежить від формування на державному рівні відповідних чинників, які сприяють підвищенню ефективності управління ІП.

За результатами аналізу сформованості в Україні умовостворюючих чинників для розвитку ІП вітчизняних ВАТ, у роботі визначені певні недоліки та сформульовані перспективні напрями щодо поліпшення зовнішніх умов для здійснення інноваційної діяльності.

Враховуючи масштаби діяльності акціонерних товариств, які стали провідною формою господарювання в Україні внаслідок процесів приватизації, саме вони мають відігравати головну роль у побудові інноваційної моделі розвитку економіки.

При цьому слід враховувати, що панівна роль в інноваційному процесі належить інтелектуальному капіталу, який складається з таких основних елементів, як кадровий інтелектуальний потенціал та інтелектуальна власність.

Обґрунтовуючи необхідність урахування підприємств сфери послуг як виробників інновацій, автор особливу увагу приділяє інноваційним послугам і управлінню інноваційним потенціалом в галузі зв'язку (телекомунікацій), оскільки діяльність телекомунікаційних компаній сприяє формуванню «інформаційного суспільства» і вступу людства в нову еру глобальної економіки. У зв'язку з цим аналізуються тенденції розвитку світового ринку телекомунікаційних послуг з погляду їх впливу на перспективи діяльності вітчизняних операторів зв'язку, зокрема на інноваційну діяльність національного оператора зв'язку ВАТ «Укртелеком».

У другому розділі «Формування та сучасний стан організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом відкритих акціонерних товариств» визначено поняття, структуру і обгрунтовано зміст складових внутрішньокорпоративного організаційно-економічного механізму (ОЕМ) управління ІП, аналізується стан і перспективи підвищення рівня управління інноваційним потенціалом, а також оцінюється сформованість організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ. Автор розглядає організаційно-економічний механізм управління ІП як сукупність організаційних форм, економічних методів і важелів зовнішнього й внутрішнього впливу на ІП, які спрямовані на найбільш повну його реалізацію та розвиток з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності ВАТ. Вибір напрямів удосконалення ОЕМ управління ІП ґрунтується на основних функціях, які він має виконувати, а саме: забезпечення відповідності інноваційної стратегії загальній стратегії розвитку корпорації; довгострокове і поточне планування інноваційної діяльності; забезпечення відтворення і розвитку ІП; впровадження організаційних форм інноваційної діяльності, які забезпечують ефективне управління ІП; зниження ризиків інноваційної діяльності; оптимізація обсягів і структури витрат на інноваційну діяльність; створення системи мотивації творчої праці персоналу; підвищення економічної ефективності управління ІП; постійний моніторинг управління ІП.

З метою оцінювання стану ІП і сформованості ОЕМ управління ним в дисертації розглянуто діяльність низки ВАТ, створених в процесі корпоратизації державних підприємств, які функціонують у добувній, переробній промисловості, а також у сфері послуг, та вже зробили певні кроки на шляху інноваційного розвитку. Розглядаючи стан ІП підприємств різних галузей, автор доводить, що вони мають спільні проблеми щодо розвитку інноваційної діяльності, обумовлені недосконалістю ОЕМ управління ІП. Особливо детально ці проблеми висвітлені на прикладі діяльності ВАТ «Укртелеком».

Аналіз ІП показав, що виробничо-технологічна та науково-технічна складова ІП ВАТ відзначається вкрай низькою вартістю об'єктів інтелектуальної власності порівняно з загальною вартістю активів підприємств. Частка нематеріальних активів у вартості активів не перевищує 1,5 - 3,5%, а у більшості ВАТ складає менше 0,1%, причому протягом останніх трьох років не простежується тенденція до зростання цієї частки. Стан основного капіталу демонструє, що підприємства намагаються підвищувати інноваційну активність на тлі досить застарілої технічної бази, типовою є ситуація, коликоефіцієнт зносу основних фондів перевищує 0,6.

Всі ВАТ здійснюють капіталовкладення в нове обладнання та нові технології, що певною мірою підвищує ІП, але питома вага капіталовкладень (в розрахунку на одну гривню залишкової вартості основних засобів) досить невисока, в середньому щорічні капіталовкладення на одну грн. основних засобів складають 10 коп. Низькі обсяги капіталовкладень в оновлення основних засобів обумовлюють відсутність зростання (або зниження) фондоозброєності праці у більшості ВАТ. Фінансово-економічна складова ІП більшості ВАТ, внаслідок формування недостатнього чистого грошового потоку, залишається низькою. Це не тільки безпосередньо знижує рівень ІП, але й є підґрунтям зменшення інших його складових - кадрової, виробничо-технологічної та науково-технічної, які формуються за рахунок перетворення фінансового капіталу в інтелектуальний та основний капітал.

В дисертації зроблено аналіз ступеню сформованості ОЕМ управління ІП у ВАТ на основі наявності чи відсутності відповідних методів, методик, норм, нормативів, показників, важелів, стимулів тощо, які забезпечують функціонування всіх його елементів.

Загалом аналіз сформованості ОЕМ управління ІП показав, що найгірше забезпечується механізм контролю, моніторингу і аналізу, механізм управління ризиками інноваційної діяльності і механізм управління інтелектуальним капіталом.

Розділ 3 «Методичні та практичні рекомендації з удосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ» присвячено пропозиціям з удосконалення окремих елементів ОЕМ, яким автор надає пріоритет на сучасному етапі діяльності вітчизняних ВАТ, зокрема пропонується новий методичний підхід до визначення економічної ефективності управління інноваційним потенціалом, що ґрунтується на оцінюванні вартості інноваційного потенціалу і обчисленні узагальнюючого показника економічної ефективності управління ІП, а також запропоновано алгоритм розрахунку інтегрального показника інноваційної спроможності, який може застосовуватись для рейтингової оцінки інноваційної спроможності ВАТ.

Для отримання узагальненої оцінки ІП запропоновано давати вартісну оцінку ІП в межах ресурсного підходу, як сукупності трьох основних складових, які забезпечують інноваційну діяльність ВАТ, а саме: а) основного капіталу, який здатний до продукування інновацій;
б) інтелектуального капіталу, який складається з інтелектуальної власності та інтелектуального кадрового потенціалу (людського капіталу); в) фінансового капіталу, який забезпечує самофінансування розвитку ВАТ. Отже, в даному випадку ІП розглядається як капітал, який може бути спрямований на здійснення інноваційної діяльності корпорації. Щодо визначення вартості основного капіталу, здатного продукувати інновації, інтелектуальної власності, а також фінансового капіталу, який може забезпечити самофінансування ВАТ, особливих складностей не виникає, оскільки ці показники можна отримати з даних бухгалтерського обліку. Щодо вартісної оцінки інтелектуального кадрового потенціалу, автор, спираючись на методичні підходи запропоновані зарубіжними і вітчизняними дослідниками, обрав підхід, який базується на припущенні, що людський капітал, це - додаткова вартість понад вартістю активів компанії. Відсутність кількісної оцінки інтелектуального кадрового потенціалу відчувається в Україні, зокрема, в приватизаційних процесах, коли вартість великих підприємств занижується на підставі формування ціни за даними бухгалтерського обліку активів, в якому не відображається основна цінність підприємства - знання, навички, творчі здібності кваліфікованого персоналу.

Автор пропонує визначати вартість інтелектуального кадрового потенціалу як перевищення розрахованої за допомогою методу дохідності вартості компанії над вартістю її активів, яка відображена у фінансовій звітності.

Загальну вартість ІП (ВІП) пропонується розраховувати за формулою:

ВІП = ЗВа.о.ф + ЗВн.а + Ві.к.п. + Фсф, (1)

де, Зва.о.ф - залишкова вартість активної частини основних фондів;

ЗВн.а - залишкова вартість нематеріальних активів;

Ві.к.п - вартість інтелектуального кадрового потенціалу;

Фсф - фінансовий капітал, який забезпечує самофінансування.

Продовжуючи дослідження у напрямі розроблення показника для узагальненої оцінки економічної ефективності управління ІП, автор зосереджує увагу на питанні вибору показника, який найбільш об'єктивно відображає загальний результат діяльності ВАТ. З погляду автора, такий загальновживаний фінансовий показник як прибуток не зовсім підходить для визначення результату діяльності ВАТ, оскільки акціонерне товариство є об'єктом зіткнення інтересів багатьох учасників корпоративних відносин. З цих міркувань, в дисертації пропонується застосовувати додану вартість для оцінки результативності діяльності підприємств корпоративного типу, оскільки вона є індикатором результатів спільних зусиль власників, керівників та робітників корпорації. Крім того, інноваційний потенціал ВАТ і обсяг доданої вартості, яку воно створює, перебувають у прямо пропорційній залежності, тобто чим вище ІП, тим більше частка доданої вартості у валовому доході підприємства.

Відповідно, автор пропонує визначати узагальнюючий показник економічної ефективності управління ІП (рівень віддачі ІП) як додану вартість, що припадає на одиницю вартості ІП і обчислювати його за формулою:

РВІП = ДВ: ВІП, (2)

де, РВІП - рівень віддачі ІП;

ДВ - додана вартість;

ВІП - вартість ІП.

Запропонований показник рівня віддачі ІП може слугувати дієвим інструментом управління ІП компанії, з його допомогою можна налагодити моніторинг управління ІП, визначати динаміку управління ІП, планувати конкретні заходи з підвищення ефективності управління ІП;

Далі, автор продовжив дослідження у напрямі поєднання показників, які з різних сторін характеризують рівень ІП, ступінь його використання та наявність відповідного механізму для підвищення ефективності управління ІП, з метою отримання інтегрального показника інноваційної спроможності ВАТ.

На першому етапі побудови інтегрального показника були відібрані незалежні змінні - певна група показників для багатофакторної лінійної цільової функції. Було відібрано вісім показників, які характеризують інноваційну спроможність ВАТ з різних боків - оцінюють і рівень ІП, і ступінь його використання: віддача ІП (Х1); динаміка доданої вартості (Х2); динаміка вартості ІП (Х3); інтегральний показник сформованості ОЕМ управління ІП (Х4); динамка нерозподіленого прибутку (Х5); динаміка продуктивності праці (Х6); коефіцієнт Бівера (Х7); питома вага нематеріальних активів у загальному обсязі активів (Х8). Із застосуванням експертно-статистичних методів був визначений алгоритм обчислення інтегрального показника.

В результаті рішення поставленої задачі була отримана модель інтегрального показника інноваційної спроможності (ІСП):

ІСП= 0,1945Х1+ 4,7808Х2 + 5,8975Х3 + 40,7646Х4+ 0.0639Х5+ 7.3005Х6 + 1.7847Х7 + 4.7765Х8+ 21.0198 (4)

Обраховуючи за формулою (4) інноваційну спроможність і використовуючи цей показник як рейтингове число, визначається рейтинг ВАТ за інноваційною спроможністю.

Запропонований показник ІСП може використовуватись у кількох напрямах. По-перше, в межах одного підприємства, як інструмент ОЕМ, для контролю і моніторингу динаміки ІП. По-друге, для аналізу рівня інноваційної спроможності певної групи ВАТ шляхом визначення місця кожного підприємства групи за значенням ІСП, накопичення й обробки цієї інформації, отримання у такий спосіб даних щодо підвищення чи зниження інноваційної спрямованості вітчизняних підприємств. По-третє, як один з показників, який береться до уваги у випадку необхідності застосувати спеціальні методи оцінки пакетів акцій, що пропонуються для продажу.

Наприклад, спеціальні методи оцінки вартості акцій застосовує Фонд Державного майна України (ФДМУ) для визначення початкової вартості пакетів акцій ВАТ, що підлягають продажу на конкурсах. Зазначений Порядок передбачає розрахунок оціночної вартості пакета акцій ВАТ шляхом капіталізації грошового потоку, ставка капіталізації в цьому випадку розраховується як сума її умовно безризикової складової та відповідних премій за ризики. Автор пропонує застосовувати показник ІСП для корегування розміру премії за ризик і встановлювати, таким чином, залежність оціночної вартості пакету акцій від ступеню орієнтації компанії на інноваційну діяльність.

Висновки

В дисертації виконано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вдосконаленні організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом ВАТ шляхом розроблення нових науково-методичних рекомендацій, призначених для забезпечення ефективного використання інноваційних ресурсів.

1. Встановлено, що вирішення проблеми підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств усіх видів економічної діяльності як засобу забезпечення їх конкурентоспроможності на міжнародних ринках та насичення внутрішнього ринку сучасними товарами і послугами виробничого та соціального призначення, перебуває у площині поєднання інноваційного потенціалу, нагромадженого суб'єктами господарювання, та організаційно-економічного механізму, який може забезпечити ефективне управління його використанням і розвитком.

2. Досліджено інноваційний потенціал ВАТ як відносно нову економічну категорію, суть і зміст якої неоднозначно трактується в сучасній економічній науці. Ці дослідження стали підґрунтям для формування власної позиції автора щодо визначення поняття «інноваційний потенціал» та системи показників оцінювання його рівня та результатів управління ним. Обґрунтовано необхідність застосування двох груп показників: для оцінки розміру інноваційного потенціалу (обсяг певних ресурсів); для оцінки управління наявним ІП (результат використання інноваційних ресурсів).

3. Розглянуто зовнішні чинники, які сприяють підвищенню ефективності управління ІП. Обґрунтовано, що головними екзогенними чинниками впливу на інноваційний потенціал ВАТ є: наявність стратегічної концепції розвитку народного господарства на основі інноваційної моделі та її реалізація на основі здійснення відповідної державної інноваційної політики; повнота і досконалість законодавчої бази в цілому та законодавства з питань інноваційної діяльності, зокрема; сприятливий економічний клімат для інноваційної діяльності, попит на інновації; наявність установ інфраструктури та кваліфікованих експертів, які надають необхідні бізнес-послуги, інформацію щодо науково-технічних досягнень та ринків.

4. Визначені особливості організаційно-економічного механізму управління інноваційним потенціалом, який є невід'ємною складовою загального організаційно-економічного механізму ВАТ, формується з урахуванням основних екзогенних умовостворюючих чинників і органічно вбудовується в нього. Сформульоване поняття внутрішньокорпоративного організаційно-економічного механізму управління ІП, визначені основні функції, які він має виконувати, і запропонована його структурна схема.

5. Враховуючи, що, внаслідок процесів приватизації, акціонерні товариства стали провідною формою господарювання в Україні, саме вони мають відігравати головну роль у побудові інноваційної моделі розвитку економіки, спираючись на такі складові ОЕМ, як: зростання фінансування витрат на НДДКР; комерціалізація інтелектуальної власності, застосування особливих стратегій інноваційної діяльності; захист перспективних секторів ринку наукоємної продукції; застосування різноманітних методів мотивації творчої праці персоналу для розвитку інтелектуального кадрового потенціалу. Визначено, що нині в процесі формування внутрішньокорпоративного ОЕМ управління ІП пріоритет слід надавати вдосконаленню таких його елементів, як організаційні форми інноваційної діяльності, механізм управління інтелектуальною власністю, мотивація творчої праці персоналу і фінансове забезпечення інноваційної діяльності.

6. Висвітлені спільні риси стану ІП низки вітчизняних ВАТ різних галузей економіки, які обумовлені недосконалістю ОЕМ управління ІП. Зокрема, встановлено, що виробничо-технологічна та науково-технічна складова ІП відзначається низькою питомою вагою вартості об'єктів інтелектуальної власності у загальній вартості активів; типовою є ситуація, коли коефіцієнт зносу основних фондів перевищує 0,6, тобто застаріла технічна база стримує підвищення інноваційної активності; внаслідок формування недостатнього чистого грошового потоку залишається низьким фінансове забезпечення інноваційної діяльності більшості ВАТ.

7. На основі аналізу ступеню сформованості ОЕМ управління ІП за даними вітчизняних ВАТ, з'ясовано, що всі елементи ОЕМ потребують наповнення відповідними інструментами впливу на інноваційний процес. З метою надання кількісної оцінки ступеню сформованості ОЕМ управління ІП в дисертації застосовано методичний підхід, який дозволяє швидко отримувати узагальнену кількісну оцінку сформованості ОЕМ для будь-якого підприємства, а також порівнювати різні підприємства за рівнем сформованості ОЕМ.

8. Для вдосконалення механізму контролю, моніторингу і аналізу управління ІП розроблені такі науково-методичні рекомендації:

а) методичний підхід до визначення показника вартості ІП, за допомогою якого можна налагодити моніторинг управління ІП, визначати ефективність управління ІП, планувати конкретні заходи з удосконалення ОЕМ управління ІП, правильно обирати тип інноваційної стратегії ВАТ;

б) новий підхід до визначення економічної ефективності управління ІП шляхом розрахунку віддачі ІП (додана вартість, що припадає на одиницю вартості ІП). Рівень віддачі ІП як узагальнюючий показник ефективності управління ІП, доповнює систему показників, що характеризують різні сторони інноваційного процесу. Рівень віддачі ІП показує, що про підвищення ефективності управління ІП можна говорити лише за умови випереджаючих темпів зростання доданої вартості порівняно зі збільшенням ІП;

в) методичний підхід до визначення інтегрального показника інноваційної спроможності(ІСП), який поєднує показники, що характеризують рівень ІП, ступінь управління ним та наявність відповідного механізму для підвищення ефективності управління ІП у ВАТ; інтегральний показник інноваційної спроможності призначений для аналізу динаміки розвитку інноваційних процесів, здійснення моніторингу інноваційної активності підприємств, складання рейтингів інноваційно спроможних підприємств.

Размещено на Allbest.ru