Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процеси глобалізації, створення економіки, основаної на наукових знаннях, та прискорення інтеграційних процесів України у світовий економічний простір вимагають адекватної науково-технічної політики розвитку регіонів. Це передбачає розширення взаємодії науки та виробництва на основі структурних перетворень в галузях економіки. Тривалий період економічного спаду практично вичерпав традиційні чинники розширеного відтворення виробництва, що переважно спиралися на мобілізацію ресурсів, а належних зрушень в структурі економічної системи країни, які б перевели виробничі показники в режим зростання, на основі інноваційно-інвестиційного творення нових ресурсів, поки що не відбулося. У зв'язку з цим перед урядом України постала необхідність побудови механізмів підвищення ефективності національного науково-технічного потенціалу і залучення його до трансформаційних процесів як на державному, так і регіональному рівнях.

На жаль, реальні факти еволюції науково-технічного потенціалу показують, що його структура, організація та ефективність використання багато в чому не відповідають потребам економіки, не адаптовані до нових методів управління. Державою визначено пріоритети науково-технічного розвитку, проте моніторинг їх виконання не проводиться. Недостатній рівень фінансування науки, втрата промисловими підприємствами обігових коштів, відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів науково-технічної діяльності визначають актуальність розробки оптимальної моделі майбутньої організації суспільства, визначення шляхів і механізмів розв'язання соціально-економічних проблем із залученням позитивного світового досвіду трансформації економіки. Одним із шляхів вирішення зазначених проблем є послідовна децентралізація та регіоналізація соціально-економічного розвитку, формування мережевих структур і кластерів.

Методологічною базою в дослідженні визначеної проблеми виступають наукові концепції та розробки вітчизняних і закордонних учених В. Александрової, Л. Арцимовича, Ю. Бажала, Є. Бельтюкова, С. Бублика, П. Бубенка, Б. Буркинського, М.Гібонса, В. Горфінкеля, Б.Гінзбурга, М. Долішнього, Ю. Канигіна, О. Кендюхова, В. Клименюка, П. Кульвеця, Г. Лахтіна, Б. Малицького, Л.Мінделі, О. Ноговіцина, В. Нежиборця, О. Поповича, М. Портера, В. Ревенка, Л. Федулової, та ін.

Однак у час, коли бізнес став розглядатися як одне з головних джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), а ринок - як сфера, з якої виходять необхідні імпульси для інвестицій не тільки у виробництво, але і в дослідження і розробки, залишаються нерозв'язаними багато питань щодо удосконалення управління науково-технічним потенціалом промисловості та, насамперед, машинобудівних підприємств, визначення ролі науки вищих навчальних закладів у його розвитку.

Недостатню наукову розробку мають також питання, пов'язані із виявленням факторів, що сприяють або перешкоджають науково-технічній діяльності, організацією ефективних механізмів фінансування та комерціалізації наукових розробок.

Виходячи з цього, розгляд вище зазначених проблем є об'єктивно зумовленим, актуальним і визначив вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджується з Концепціями науково-технічного та інноваційного розвитку України та промислової політики України, Державними науково-технічними програмами за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Наукові результати і висновки дисертаційного дослідження використані при виконанні теми «Дослідження механізмів мотивації праці суб'єктів інтелектуального потенціалу в технічному вузі: регіональний та галузевий аспекти» (державний реєстраційний номер 0105U001762), де автором запропоновано механізм функціонування центру новітніх досліджень при технічному навчальному закладі.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розробці науково-методичних положень з формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- уточнити основні поняття і категорії, що використовують при дослідженні науково-технічного потенціалу;

- встановити і показати сучасні протиріччя, закономірності і невирішені проблеми науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- дослідити умови та фактори впливу на розвиток науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- проаналізувати сучасні організаційно-правові форми розвитку та управління науковим потенціалом;

- оцінити використання вузівської науки у сприянні реалізації наукового потенціалу у промисловій сфері;

- проаналізувати практику управління науково-технічним потенціалом у розвинених країнах;

- розробити рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;

- обґрунтувати доцільність організаційно-економічних перетворень науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є процеси, пов'язані з використанням науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, практичні питання та складові організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем економічного розвитку та ролі науково-технічного потенціалу. В процесі дослідження застосовано такі методи: логічного та якісного аналізу і синтезу (при визначенні сучасних підходів до сутності науково-технічного потенціалу в ринковій економіці); економіко-статистичного аналізу (при визначенні стану науково-технічного потенціалу та факторів і умов його реалізації); індукції та дедукції (при оцінці зарубіжного досвіду управління науковим потенціалом); програмно-цільового підходу (при розробці науково-методичного підходу до підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств); економіко-математичного моделювання (при розробці моделі фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації наукових розробок). Для проведення комплексного аналізу щодо визначення факторів переважаючого впливу на науково-технічний потенціал підприємства застосовано методи комп'ютерної обробки та аналізу інформації за допомогою програми Microsoft Exсel. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, офіційна статистична звітність машинобудівних підприємств, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів, аналітичні огляди досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у такому:

вперше:

- запропоновано модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок, яка полягає у поєднанні нормативного фінансування і особистого внеску науковців, враховуючи коефіцієнт кількісної оцінки ефективності людського капіталу;

- запропоновано методику відбору та оцінки науково-технічних розробок машинобудівної промисловості, яка включає певний комплекс процедур, для відбору критеріїв (новизна науково-технічної розробки, ефективність, рівень безпеки та ін.) щодо визначення комерційного потенціалу науково-технічної розробки;

удосконалено:

- класифікацію факторів впливу (економічних, технологічних, політичних та ін.) на науково-технічний потенціал підприємств машинобудування;

- методику визначення цін на науково-технічну продукцію із врахуванням особливостей організаційної структури управління наукової організації;

- механізм формування інфраструктури науково-дослідних підприємств промисловості як основи підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичні та практичні основи визначення сутності, повної структури наукового потенціалу, масштабу якісного рівня і змісту категорій «науково-технічний потенціал», «організаційно-економічний механізм» в умовах переходу до ринкових відносин та структурних змін в економіці;

- методика оцінки підвищення ефективності науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі теоретичні положення, практичні результати, висновки та конкретні пропозиції становлять методичну основу формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. Реалізація пропозицій щодо створення кластера машинобудівної та суднобудівної промисловості дозволить об'єднати в єдину систему зв'язків та взаємозалежностей органи місцевої влади, промислові підприємства, навчальні заклади, комерційні структури, створити механізми їх взаємодії на якісно новій основі та підвищити конкурентоспроможність науково-технічного потенціалу і машинобудівної галузі в цілому. Запропонована модель фінансування науково-технічної діяльності та механізм комерціалізації науково-технічних розробок створять стимули до праці у науково-технічній сфері, можливості самореалізації науковців та зміни вікової структури кадрової складової науково-технічного потенціалу. Сформульовані та обґрунтовані у дисертаційній роботі положення і рекомендації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Політична економія», «Макроекономіка» та «Економіка і організація інноваційної діяльності» у Первомайському політехнічному інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на машинобудівних підприємствах АТВТ «Первомайськдизельмаш» (акт впровадження від 10.09.2005 р.), ДАХК «ЧСЗ» (акт впровадження від 23.09.2005 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою, в якій викладено науковий підхід та практичні рекомендації щодо розв'язання важливої задачі - формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на конференціях і семінарах: Міжнародній науково-технічній конференції «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (м. Одеса, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка і дизайн: проблеми і перспективи» (м. Первомайськ, 2005 р.); Науково-технічній конференції «Економічні проблеми розвитку промисловості регіонів», (м. Первомайськ, 2005 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень `2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу - 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив» (м. Київ, 2005 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів та студентів «Економічні проблеми розвитку регіону» (м. Миколаїв, 2006 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (м. Алушта, 2006 р.); ІІ Науково-практичній конференції «Економічні проблеми розвитку промисловості регіонів» (м. Первомайськ, 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 14 наукових праць, з них 10 написані без співавторів, 3 статті у наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг друкованих праць складає 5,2 ум. друк. арк., в тому числі 3,4 ум. друк. арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та переліку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 193 сторінках, містить 20 таблиць та 32 рисунки. Список використаних літературних джерел складає 221 найменування на 19 сторінках, 5 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

управління технічний машинобудівний економічний

У дисертації розглядаються теоретичні аспекти та практичні питання з формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. У вступі обґрунтовується актуальність теми, сформульовано мету та задачі дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, практичне значення положень та висновків, визначено ступінь апробації і впровадження основних результатів дослідження в практиці.

У першому розділі «Теоретичні аспекти ефективності використання науково-технічного потенціалу» викладено теоретичні аспекти сутності та ефективності використання науково-технічного потенціалу; визначено основні фактори впливу і умови реалізації вітчизняного науково-технічного потенціалу в ринковій економіці; конкретизовано особливості організаційно-економічного механізму як системи забезпечення реалізації наукового потенціалу машинобудівних підприємств.

У розділі показано, що за сучасних умов науково-технічний і технологічний прогрес став визначальним фактором розвитку як окремих національних економік, так і міжнародних економічних та політичних відносин взагалі. В умовах прискорення науково-технічної революції, посилення впливу ринкових відносин на розвиток суспільства та глобалізації світових процесів, потенціал науки набуває нових рис та стратегічного значення для кожної країни.

Розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття «науково-технічний потенціал», проведено критичний аналіз традиційного розуміння цього поняття. Це дозволило обґрунтувати, що економічна сутність поняття «науково-технічний потенціал» відображає сукупність кадрових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних та організаційних ресурсів, що характеризуються здатністю до проведення, розширення та вдосконалення наукових досліджень, збереження та підвищення кваліфікації наукових кадрів у визначених організаційно-економічних умовах з метою підвищення ефективності науки.

Виявлено, що поступове скорочення фінансової, матеріально-технічної та високо кваліфікованої кадрової бази науково-технічного потенціалу, виникнення явища сумісництва в науці та нераціональність вікової структури науковців за період з 1994-2005 рр. призвели до втрати відтворювальної цілісності, руйнації основних елементів науково-технічного потенціалу промисловості, різкого скорочення масштабів наукових досліджень і розробок, домінування в економіці зовнішніх по відношенню до неї відтворювальних контурів. Це означає не тільки втрату економічної самостійності, але і зникнення внутрішніх джерел стійкого зростання економіки, вона стає залежною від стану кон'юнктури світового ринку та перебуває під впливом серйозних зовнішніх обмежень її розвитку.

Визначено, що відтворення науково-технічного потенціалу вимагає наявності певних факторів, середовища та найоптимальніших механізмів управління цим відтворенням. Згідно особливостей науково-технічного потенціалу як об'єкта дослідження та суб'єкта управління певного організаційно-економічного утворення, побудовано структуру факторів внутрішньої та зовнішньої дії (рис. 1), сформовано схему визначення пріоритетності впливу зазначених факторів та умов на розвиток науково-технічного потенціалу.

На підставі аналізу існуючих підходів до визначення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу запропоновано його сутність розглядати як єдину систему, взаємопов'язану сукупність механізмів, організаційно-технічних, економічних, фінансово-економічних форм, методів та заходів впливу на складові науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств, застосовуваних на різних рівнях управління науковим розвитком з метою досягнення стабілізації, нарощування темпів розвитку та підвищення ефективності промислового виробництва. На теоретичному рівні обґрунтовано, що структура реалізації організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудування, має включати в себе принципи створення механізму: системність, безперервність, ефективність, пріоритетність, інтеграція ресурсів, партнерство і прозорість; забезпечення реалізації механізму: нормативно-правове, організаційне, інформаційне, ресурсне, фінансове; функції механізму: планування, організації, мотивації, адаптації, контролю, регулювання; методи формування механізму: економічні, організаційні та соціальні. При врахуванні всіх складових дана структура реалізації дозволить зберегти та розвивати наявний науково-технічний потенціал, створити прозору нормативну базу і надійні механізми фінансових відносин.

У другому розділі «Аналіз пріоритетів поєднання організаційних та економічних складових науково-технічного потенціалу» проаналізовано організаційно-правові форми розвитку та управління науково-технічним потенціалом на основі вивчення зарубіжного досвіду, проведено дослідження ролі науки вищих навчальних закладів у сприянні реалізації науково-технічного потенціалу, розроблено науково-методичний підхід до підвищення ефективності використання складових науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Виконання стратегії структурно-інноваційного розвитку України та відтворення ефективного науково-технічного потенціалу вимагає пошуку шляхів інтеграції в системі «наука-виробництво». Одним з напрямків є створення технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, кластерів тощо. Кожна з цих форм інтеграції має свої переваги та недоліки і може бути створена на певному часовому відрізку (за наявності сприятливих факторів та середовища). Проте, спроби переносу західного неадаптованого до наших умов досвіду, відсутність реальної державної підтримки, недостатність інформації, серйозно перешкоджають подальшому успішному використанню нових технологій і з часом призводять до невдач, дискредитуючи саму ідею. На сучасному етапі розвитку нашої держави, з огляду на зарубіжний досвід, найбільш перспективним вважається кластерний підхід до організації науково-технічної діяльності, так як у рамках такого об'єднання забезпечується розширений розвиток малого та середнього підприємництва, відбувається вільний обмін інформацією між учасниками, швидке розповсюдження нововведень по каналам постачальників та споживачів, і що найголовніше, докорінна зміна державної промислової політики. Крім того, кластер максимально враховує ринковий механізм, він може бути ефективним тільки тоді, коли створюється по ініціативі знизу, коли самі підприємства для підвищення власної конкурентоспроможності об'єднуються у кластер.

Дослідження факторів переважаючого впливу на науково-технічний потенціал машинобудівних та суднобудівних підприємств Миколаївської області для побудови організаційно-економічного механізму підвищення ефективності його використання дозволило виділити такі фактори (табл. 1).

У дисертації зазначено, що при посиленні науково-технічних проблем у країні найбільш важливими та об'єктивно необхідними є інтеграційні зв'язки у сфері взаємодії всіх секторів вітчизняної науки та посилення міжгалузевої інтеграції у розвитку науки, техніки та економіки. Показники фінансування вузівської науки значною мірою контрастують з її кадровим потенціалом. Сьогодні існує 42 розпорядника бюджетних коштів, що розподіляються на науку. Обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт ВНЗ за рахунок державного бюджету у 2004 році складав лише 10,7% від загального обсягу фінансування науки у державі, академічний сектор отримав 48%; у 2005 році 13% та 60% відповідно.

Фінансування науки галузевого сектора складає 40,7%, проте віддачі у вигляді реальних наукових результатів практично немає.

Зростання внеску університетської науки в інноваційний та економічний потенціал можливе шляхом фінансування її промисловістю, створення взаємодії на якісно новій основі. Адже освіта і наука - це надзвичайно важливі інструменти суспільної трансформації.

Одним із способів поєднання науки вищих навчальних закладів і промислової науки дисертантом пропонується створення центрів новітніх досліджень (рис. 2), які дозволять активізувати наукову роботу талановитої молоді, сприятимуть працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, а також вирішать проблему вікової структури наукових кадрів на основі передачі знань та навичок науковців старшого покоління.

Проведене дослідження підтвердило необхідність створення нового організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання

Фактори переважаючого впливу на науково-технічний потенціал підприємства

науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств на основі тісної взаємодії та взаємозалежності науково-дослідних підрозділів підприємств, науки вищих навчальних закладів, фінансових структур та органів місцевої влади через створення комерційних моделей у структурі кластера.

З цією метою розроблено науково-методичний підхід до підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств заснований на програмно-цільовому підході до створення комерційної моделі науково-технічної діяльності у рамках кластера. Такий вибір здійснено так як: програми більш послідовно реалізують вимоги системного підходу до вирішення проблем; програмно-цільовий підхід активізує взаємодію учасників механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств, забезпечує узгодження їх інтересів; програмно-цільовий підхід забезпечує взаємозв'язки між учасниками, що підтверджує можливість створення промислового кластера.

У третьому розділі «Формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств» внесено пропозиції щодо вдосконалення інфраструктури науково-дослідних установ галузі машинобудування, запропоновано модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації наукових розробок, розроблено методику оцінки науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.

Згідно Концепції відродження промислового потенціалу України на 2006-2030 роки машинобудування є пріоритетною галуззю із потужним науково-технічним та технологічним потенціалом. Визначено, що стратегічним орієнтиром його відродження має бути створення компаній, які б об'єднували головну конструкторську установу, базові серійні підприємства, фінансово-кредитну установу, науково-дослідний інститут на основі їх подальшої корпоратизації та транснаціоналізації. Зроблено висновок, що для відродження та підвищення ефективності науково-технічного потенціалу необхідно забезпечити дієві організаційно-економічні механізми. На основі проведеного дослідження визначено основні цілі формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств через створення кластера машинобудівної та суднобудівної промисловості, а саме: поліпшення соціально-економічного розвитку регіону, можливість виходу на міжнародний ринок науково-технічної продукції; відновлення та розвиток науково-технічного потенціалу; підвищення ролі науки ВНЗ у промисловості, забезпечення промислових науково-дослідних установ науковими кадрами.

Поєднання науки, виробництва, фінансово-кредитних установ, вищих навчальних закладів, органів влади нами розглядається як стратегічний тривалий напрямок відродження науково-технічного потенціалу. Із врахуванням вище зазначеного сформовано пропозиції щодо удосконалення інфраструктури науково-дослідних установ промисловості через формування нового організаційного утворення науково-технічної діяльності - комерційної моделі.

У роботі систематизовано можливі джерела фінансового забезпечення комерційної моделі та розроблено статичну модель фінансування конкретного науковця, наукового колективу, що об'єднаний однією темою дослідження.

Статичну модель фінансування формалізовано наступним чином:

U_i (c, x_i, d_ij, e_i) > max; i =, j= ,

де с - норматив фінансування на одну особу, з бюджету комерційної моделі; х_і - кількість науковців, що працюють в і-му колективі; d_ij - дохід від розробки та реалізації j-го результату науково-технічної діяльності і-тим колективом; e_i - коефіцієнт кількісної оцінки ефективності людського капіталу комерційної одиниці; N - кількість наукових колективів комерційної моделі; К - кількість реалізованої наукової продукції певного наукового колективу за визначений період (рік).

Відсутність відрегульованих відносини між замовниками та споживачами науково-технічної продукції, незатребуваність наукової продукції та встановлення необґрунтованих цін вимагає більш відповідального підходу до формування цін на науково-технічні розробки із врахуванням реальних умов та інтересів кожної сторони. Автором удосконалено методику визначення цін на науково-технічну продукцію із урахуванням особливостей організаційної структури управління, системи внутрішньогосподарського розрахунку, а також структури портфелю замовлень на науково-технічні роботи наукового колективу.

За умов актуалізації аспектів комерціалізації в сфері науки на сучасному етапі доцільно, крім підготовки власне вчених, підготувати ще цілий клас менеджерів, адміністраторів і бізнесменів науково-технічної сфери. До цього процесу слід залучити і вищі навчальні заклади.

Комерціалізація науково-технічних розробок обов'язково передбачає експертизу на наукову цінність, тому автором запропоновано методику відбору та оцінки науково-технічних розробок машинобудівної промисловості, яка дозволить виявляти та відбирати розробки, які мають високий комерційний потенціал, та включає заходи щодо підтримання зазначеного потенціалу аж до успішної реалізації на ринку.

Удосконалено методику оцінки науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. Вона дозволяє отримати всебічну оцінку науково-технічного потенціалу підприємства та врахувати фактори впливу на нього. Методика базується на методі експертних оцінок і передбачає певні етапи розрахунків на основі визначених автором критеріїв.

Формула розрахунку загального рейтингу науково-технічного потенціалу підприємства:

R = 0,2·R_мтз + 0,24· R_кз + 0,17· R_оз +0,31· R_фз + 0,08· R_із,

де R_мтз - значення параметра матеріально-технічного забезпечення науково-технічної діяльності на підприємстві; R_кз - значення параметра кадрової забезпеченості; R_оз - значення параметра організаційної забезпеченості; R_фз - значення параметра фінансової забезпеченості; R_із - значення параметра інформаційної забезпеченості.

При нормальному функціонуванні підприємства значення оцінюваних показників у бальній системі та значення загального рейтингу наближаються до одиниці. Якщо рейтинг підприємства, що оцінюється не менше його середнього значення, то підприємство можна охарактеризувати як підприємство з високим потенціалом.

Висновки

управління технічний машинобудівний економічний

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формуванні дієвого організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу. Основні висновки теоретичного, науково-практичного характеру і результати, які отримані в ході проведених досліджень полягають у такому:

1. В ході дисертаційного дослідження доведено, що особливості сучасного етапу реформування вітчизняної економіки відповідно до вимог світу та відтворювальні процеси промислового виробництва спричиняють необхідність підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу через побудову дієвих механізмів. Автором визначено, що науково-технічний потенціал - це сукупність кадрових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних та організаційних ресурсів, що характеризуються здатністю до проведення, розширення та вдосконалення наукових досліджень, збереження та підвищення кваліфікації наукових кадрів у визначених організаційно-економічних умовах з метою підвищення ефективності науки. Проведено дослідження стану складових науково-технічного потенціалу в нових умовах господарювання за період з 1995 по 2005 рр. та з'ясовано, що рівень розвитку продуктивних сил нашої країни не відповідає ще самому змісту відносин, на основі яких побудована наукова діяльність.

2. У дисертації автором проведено аналіз підходів до визначення сутності організаційно-економічного механізму, який дозволив сформулювати таке його визначення: єдина система, взаємопов'язана сукупність механізмів, організаційно-технічних, економічних, фінансово-економічних форм, методів та заходів впливу на складові науково-технічного потенціалу, застосовуваних на різних рівнях управління науковим розвитком з метою досягнення стабілізації, нарощування темпів розвитку та підвищення ефективності промислового виробництва. Визначено особливості та розроблено структуру реалізації організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств, яка включає в себе принципи створення механізму, забезпечення реалізації, функції та методи формування.

3. В ході дисертаційного дослідження встановлено фактори переважаючого впливу на науково-технічний потенціал підприємства. Серед них: недосконалість законодавства та економічна нестабільність у країні, відсутність фінансування науково-технічної діяльності, недосконалість існуючої інфраструктури науково-дослідних установ промисловості, слабка матеріально-технічна база, низьке забезпечення інформацією про ринок науково-технічної продукції, відсутність у науковців підприємницьких здібностей, відсутність забезпечення комерціалізації науково-технічних розробок, низька мотивація до праці у науковій сфері та інші.

4. В роботі здобувачем обґрунтовано, що умовах сучасності українська наука в цілому та вузівська зокрема, у її нинішньому вигляді не здатна ефективно взаємодіяти із промисловістю та адекватно реагувати на потреби економіки. Серед причин - погіршення кадрового складу науки на всіх структурних рівнях, старіння матеріально-технічної бази, недосконалість законодавства, недостатні мотиваційні механізми тощо.

5. В дисертації на основі застосування програмно-цільового підходу здобувачем сформована схема підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств, яка складається з таких кроків: обґрунтування необхідності підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу підприємства; розробка комплексу заходів на основі програмно-цільового підходу по удосконаленню інфраструктури науково-технічної діяльності; управління процесом підвищення ефективності використання наукового потенціалу; визначення ефективності проведених заходів.

6. В дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення інфраструктури науково-дослідних установ галузі машинобудування на основі формування кластерного об'єднання машинобудівних та суднобудівних підприємств Миколаївської області. Формування якісно нових взаємозв'язків між учасниками кластера (промисловими підприємствами, ВНЗ, фінансово-кредитними установами, комерційною моделлю тощо) дозволить вирішити проблеми формування тематики наукових досліджень, фінансування науково-технічної діяльності, реалізації науково-технічної продукції, зміни вікової структури науково-технічного потенціалу, створення мотиваційних механізмів самореалізації науковців.

7. Дисертантом запропоновано модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок, основою якої є фінансування конкретного наукового колективу через нормативний розподіл з бюджету комерційної моделі та врахування особистого внеску науковця, який розраховується за допомогою коефіцієнта кількісної оцінки ефективності людського капіталу комерційної одиниці.

8. В роботі запропоновано методику оцінки науково-технічного потенціалу, яка дозволяє отримати всебічну оцінку науково-технічного потенціалу підприємства, врахувати фактори впливу на нього та визначити можливості досягнення стратегічних цілей підприємства. Дана методика достатньою мірою універсальна і може використовуватися для підприємств різних галузей машинобудування.

Публікації за темою дисертації

1. Тимановська Н.Б. Деякі підходи до проблеми підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості // Труды Одесского политехнического университета. Научный и производственно-практический сборник. Спецвыпуск, Т.2. - Одесса. - 2004. - С. 92-96.

2. Тимановська Н.Б. Необхідність та концептуальний зміст організаційно-економічного механізму підвищення ефективності науково-технічного потенціалу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 204: В5т. Т.2 - Дніпропетровськ, 2005. - С. 339-345.

3. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Науково-технічний потенціал як ресурс економічного зростання // Зб. наук. праць НУК. - Миколаїв, 2005. - №6 (405). - С. 85-91. Особистий внесок здобувача: аналіз стану складових науково-технічного потенціалу промисловості.

4. Тимановська Н.Б. Аналіз умов і факторів впливу на науково-технічний потенціал промисловості // Економіст. - 2006. - №6. - С. 48-50.

5. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Інтелектуальний капітал: складові та аспекти комерціалізації в нових умовах господарювання // Економіст. - 2006. - №8. - С. 70-73. Особистий внесок здобувача: проаналізовано функціональну структуру процесу науково-технічного розвитку, визначено завдання центрів комерціалізації.

6. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Проблеми і можливості інтеграції в системі «наука-виробництво» // Экономические инновации. Вып.24: Инвестиции и инновационные факторы экономического развития. Сб. науч. работ. - Одесса, 2006. - С. 44-52. Особистий внесок здобувача: аналіз існуючих територіальних форм інтеграції науки та виробництва.

7. Тимановська Н.Б. Комерціалізація як інструмент впровадження науково-технічних розробок у промисловості // Вісник ХНУ. - Т.2 (83).: Економічні науки. - Хмельницький, 2006. - №4. - С. 134-137.

8. Мігай Н.Б. Методика оцінки науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств // Науковий вісник ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2007. - №4 (41). - С. 148-155.

Размещено на Allbest.ru