Управління креативним потенціалом інноваційних проектів на основі ігрових моделей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

УДК 681.324.:34

Управління креативним потенціалом інноваційних проектів на основі ігрових моделей

05.13.22 - управління проектами та програмами

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

Гриша Олена Василівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут”

Науковий керівник доктор технічних наук, професор Бушуєв Сергій Дмитрович,

Київський національний університет будівництва і архітектури,

завідувач кафедри управління проектами, Міністерство освіти і науки України (м. Київ)

Офіційні опоненти:

доктор технічних наук, професор Яковенко Валерій Борисович, Київський національний університет будівництва і архітектури,

професор кафедри управління проектами, Міністерство освіти і науки України (м. Київ)

кандидат технічних наук, доцент Данченко Олена Борисівна,

доцент кафедри управління проектами Черкаського державного технологічного університету (м. Черкаси)

Захист відбудеться “20” листопада 2008 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.01 у Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ-37, Повітрофлотський пр., 31

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03680, м. Київ-37, Повітрофлотський пр., 31

Автореферат розісланий “20” жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.056.01 д.т.н., професор С. В. Цюцюра

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми досліджень. В умовах економіки знань та зміни тактики конкурентної боротьби зростає важливість реалізації інноваційної діяльності компаній, як невід'ємного фактору сталого розвитку. Ці обставини обумовлюють актуальність зосередження зусиль на вдосконаленні процесів управління інноваційними проектами (Бабайлов А.К., Бушуєв С.Д., Кошкін К.В., Илляшенко С.М., Козинець В.П., Морозов Ю.П., Новіков Д.А., Пасхавер Б., Пономаренко Л.А., Портер М.Є., Рач В.А., Рибак А.І., Тесля Ю.М., Халупати Л., Хаммер М., Цюцюра С.В., Шапіро В.Д., Яковенко В.Б. та інші).

В той же час дослідження з результативності (Standish Group (2005), IBM Global Business Services (2005)) констатують наявність невирішених проблем в управлінні проектами, зокрема у галузі інформаційних технологій (ІТ), що призводить до невисокого відсотку досягнення цілей (47 % за Quality Progress magazine, 2006) та підкреслюють їх загострення через збільшення різноманітності та складності об'єктів розробки. Українська статистика свідчить, що доля промислових підприємств, що успішно здійсняли інноваційні проекти становить 11 % - 12 % (по даним на 2004 р.).

Значна частина проблем пов'язана із ризиками, викликаними фактором новизни робіт, яка збільшує вимоги до креативності виконавців. Креативність є рефлексом команди проекту на новизну і може бути викликана як новизною предметної галузі (об'єктом) розробки, так і новизною технологій виконання чи неможливістю залучення персоналу з досвідом виконання аналогічних завдань.

Ефективність проектів розвитку бізнесу у все зростаючому ступені залежить від нематеріальних чинників - інформаційної забезпеченості, креативного потенціалу персоналу, його професійної компетентності і здібності до розвитку. Найважливішим аспектом менеджменту (вироблення і реалізації управлінських рішень) стає забезпечення високого рівня синергії співробітників, що обумовлює виконання прийнятих планів.

Таким чином практика реалізації інноваційних проектів у сфері ІТ формує потребу у збільшенні ефективності управління. Закономірною проблемою проектів такого роду є ризики, пов'язані з новизною задач. Знизити вплив цих ризиків на процес досягнення цілей проекту можна залученням креативного потенціалу команди. Звідси актуальною є задача управління креативним потенціалом команди інноваційних проектів у галузі ІТ для спрямування його у зони потенційного ризику та розширення процесу управління інноваційними проектами для врахування дії фактору новизни задач.

Об'єкт дослідження. Інноваційні проекти у галузі інформаційних технологій та креативний потенціал команди.

Предмет дослідження. Моделі та методи управління креативним потенціалом інноваційних проектів, що враховують новизну виконуваних командою робіт.

Мета і задачі дослідження. Підвищення ефективності досягнення цілей інноваційних проектів у сфері ІТ через управління креативним потенціалом команди.

Задачі дисертаційного дослідження:

аналіз та узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань управління інноваційними проектами у галузі інформаційних технологій;

аналіз ризиків, спричинених новизною виконуваних робіт, та впливу фактору новизни на процес виконання проекту для визначення зон потенційного структурного ризику;

розроблення розширення концептуальної моделі управління інноваційними проектами з врахуванням використання креативного потенціалу команди в зонах потенційного ризику, пов'язаного з новизною робіт;

розробка методу оптимізації застосування креативного потенціалу за критерієм мінімізації термінів виконання у формі змішаної стратегії на ігровій імітаційній моделі, яка враховує вплив новизни на реалізацію ризику інверсного просування;

створення імітаційної моделі оцінки терміну виконання проекту з врахуванням дії структурного ризику;

розробка ділової гри, спрямованої на зниження невизначеності у плануванні та збільшення компетентності команди щодо розуміння загрози структурних ризиків досягнення цілей проекту;

доведення достовірності запропонованого підходу шляхом реалізації програмного забезпечення та проведення обчислювального експерименту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені в дисертації, виконано в рамках пріоритетного напрямку розвитку науки: № 5 «Нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства». Тема № 2100-ф «Створення математичних моделей та методів ієрархічного планування та прийняття рішень в виробничих системах з обмеженими ресурсами».

Методи дослідження Управління проектами у галузі інформаційних технологій, методи системного аналізу, задачі та методи математичної статистики, методи дискретної оптимізації, теорія ігор, методи імітаційного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова проблема управління креативним потенціалом інноваційних проектів у галузі інформаційних технологій зі значним ризиком структурної невизначеності, внаслідок новизни робіт, вирішена шляхом розробки комплексу підходів, моделей, методів та засобів.

Наукова новизна полягає в наступному:

вперше:

модель впливу фактору новизни на реалізацію структурних ризиків (зміни структури базового сітьового графу) в інноваційних проектах;

ігрова імітаційна модель реалізації інноваційного проекту у галузі інформаційних технологій з врахуванням креативності команди;

ігровий метод управління креативним потенціалом команди проекту по критерію мінімального часу виконання з заданою вірогідністю (оптимізація змішаної стратегії розподілу ресурсів);

вдосконалено:

традиційний процес апріорного оцінювання структури процесу та терміну виконання для інноваційного проекту;

отримала подальший розвиток:

модель управління проектами для випадку інноваційних проектів з урахуванням впливу фактору новизни на ризики структурної невизначеності на фазах планування та моніторингу.

Достовірність отриманих результатів доведено шляхом постановки та здійснення статистично обґрунтованих обчислювальних експериментів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи були впроваджені:

у державному Науково Дослідному Інституті Системних технологій (теми 34-04, 34-05, 102-06);

у Міжнародному центрі розвитку підприємництва та менеджменту (теми № 2-06, 1-07);

в учбовому процесі кафедри Автоматизованих систем обробки інформації та управління Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Апробація результатів роботи. Основні результати досліджень, що включені до дисертації, доповідались і обговорювались на конференціях:

ІІ Міжнародна наукова конференція «Інтелектуальні системи прийняття рішень і прикладні аспекти інформаційних технологій» (Євпаторія, 15-19 травня 2006).

ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція студентства та молоді (м. Київ, 26-27 квітня 2006).

ІІІ Міжнародна конференція «Управління проектами у розвитку суспільства» (м. Київ, 25-27 травня 2006).

ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція «Сучасні інформаційно-комунікаційні технології» (м. Ялта, 24-28 вересня 2007).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійного дослідження здобувача [2, 4, 5].

У роботі [1], опублікованій у співавторстві, автору належить розробка концептуальної моделі процесу управління та обчислювального експерименту.

У роботі [3], опублікованій у співавторстві, автору належить формулювання на алгоритм оптимізації запропонованої ігрової задачі розподілу ресурсів.

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 5 публікаціях статей у фахових виданнях, що належать до переліку, затвердженому ВАК України [1-5], тез доповідей на конференціях - 4 (3 одноосібно). Статті [2, 4, 5] опубліковані одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Матеріал викладено на 122 сторінці. Робота містить 19 рисунків, 20 таблиць та 4 додатків. Список використаних джерел містить 157 найменувань.

управління інноваційний інформаційний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі подано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовані мета, задачі, об'єкт, предмет та методи дослідження, показана наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі автором проведено аналіз та узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації проектів у галузі ІТ та визначено особливості, основні риси та ризики інноваційних проектів у цій галузі. На підставі аналізу відзначено що ефективність бізнесу у все зростаючому ступеню залежить від нематеріальних чинників - інформаційної забезпеченості, креативного потенціалу персоналу. Найважливішим аспектом менеджменту (вироблення і реалізації управлінських рішень) стає забезпечення високого рівня синергії співробітників для досягнення цілей проекту. Управляти інноваціями, точніше - їх результативністю, означає серед іншого контролювати специфічні ризики інноваційного процесу, пов'язані з: креативною складовою інноваційних проектів; невизначеністю термінів реалізації інновації; технологічною здійсненністю інновації.

Для інноваційних проектів у сфері створення інформаційних технологій одним з факторів, що спричиняють до реалізації вищезазначених ризиків є новизна робіт проекту, яка продукує структурну невизначеність сітьового графу проекту. Дослідження шляхів розвитку такого роду проектів та дій менеджера з планування робіт виявляють наявність робіт, що не можуть бути оцінені з задовільною точністю, виходячи з попереднього досвіду. Просування проекту відбуваються з суттєвим накопиченням прихованих помилок, які виявляються при виконанні наступних робіт, особливо при інтеграції. Це призводить до інверсного просування проекту для доопрацювання деяких взаємопов'язаних ланцюжків робіт. В результаті збільшується трудомісткість відносно визначеної при плануванні і, в наслідок цього, збільшуються строки виконання. Структурна модель розвитку інноваційного проекту в умовах дії фактору новизни показана на рис. 1.

Проаналізовані методи управління ресурсами в проектах не працюють у середовищі структурної невизначеності, спричиненої фактором новизни. Доцільно доповнити процес управління проектами такого класу на кроках планування та моніторингу проектів, що базуються на методах та моделях, здатних враховувати новизну та структурні зміни сітьового графу робіт.

Показано доцільність спрямування процесу управління на розкриття креативного потенціалу експертів та команди проекту для найбільш ефективного подолання ризиків інноваційного проекту.

Другий розділ дисертаційної роботи присвячений розробці концептуальної моделі управління інноваційним проектом у галузі інформаційних технологій на основі ігрових моделей. Він полягає у пошуку змішаної стратегії розподілу ресурсів як вектору вірогідності застосування чистих стратегій гри. При цьому експерти реалізують свою місію через розвиток бачення новизни робіт, спроможності персоналу її подолати (креативного потенціалу) та напрацюванні (уточненні) на цій основі чистих стратегій розподілу ресурсів, а структура сітьового графу формується в результаті імітаційного експерименту над підграфом незавершених робіт. Під креативним потенціалом будемо розуміти спроможність членів команди подолати невизначеність нових робіт.

Множину чистих стратегій експерти задають на підготовчій стадії і запропонований підхід є інваріантним до їхньої кількості та складу. В роботі запропоновано дві групи чистих стратегій, конструктивність яких доведено методом статистичних випробувань. Кожна чиста стратегія є окремим випадком змішаної, коли вірогідність даної чистої стратегії дорівнює 1, а вірогідність всіх інших відповідно - 0. Перша група стратегій визначає коло робіт, які конфліктують у конкуренції за ресурси. Друга - розподіляє ресурси у групі конфліктуючих робіт.

Пропонується постановка задачі управління трудовим потенціалом команди та ризиками інноваційного проекту, як ігрової задачі з двома гравцями. Першим гравцем є менеджер проекту, що розв'язує задачу мінімізації часу виконання проекту через зменшення ризиків, пов'язаних з доопрацюваннями робіт за рахунок направлення креативного потенціалу у точки потенційного ризику при кожному конфлікті робіт у конкуренції за вільні ресурси (Гравець-1). Другим гравцем є природа інноваційного проекту, що уповільнює виконання проекту через реалізацію ризику повернень для доопрацювань робіт внаслідок новизни (Гравець-2). Доопрацювання поширюється за встановленими правилами на інші роботи, що були вже виконані але внаслідок використання ними результатів доопрацьованої роботи мають бути також доопрацьованими. При виконанні чи доопрацюванні робіт збільшується зрілість роботи та досвідченість виконавців. Роботи, що подолали визначений поріг зрілості доопрацювань не ініціюють.

Обидва гравці застосовують притаманні ним чисті стратегії. Гравець-1 - стратегії відбору робіт множини претендентів на ресурси та формування пріоритетної черги робіт з врахуванням поточної зрілості та наявного персоналу, здатного пришвидшити зростання зрілості при виконанні. Гравець-2 - стратегії реалізації ризиків виявлення потреби повернення до певних робіт, що визначається їхньою поточною зрілістю.

Конфлікт виникає у моменти закінчення чергової роботи проекту. У цей момент ситуація розвивається у напрямку прогресивного ходу виконання проекту з виділенням ресурсів наступній роботі, чи у інверсному напрямку внаслідок потреби в доопрацюванні множини попередніх робіт і відповідної зміни стану виконання низки робіт проекту. Гравець-1 намагається обрати такий розподіл ресурсів проекту, що надасть можливість якнайшвидше закінчити роботи проекту, Гравець-2 подовжує виконання проекту шляхом знаходження місць незрілості та повернення для доопрацювань гілок проекту.

Кожен крок гри починається ходом Гравця-2, оскільки виявлення помилок відбувається у ході чи наприкінці виконання залежних робіт і передує розподілу ресурсів для подальшої роботи.

Гра закінчується, коли будуть виконані усі роботи проекту. Оскільки у процесі розвитку проекту збільшується зрілість робіт і досягнення певної зрілості гарантує відсутність виявлення причин для безпосереднього повернення до зрілої роботи гра має кінець.

Суть запропонованого методу (підходу) полягає у обчисленні оптимальної змішаної стратегії Гравця-1 ( - множина чистих стратегій Гравця-1) при імітаційному моделюванні (наведено у розділі 3) використання змішаної стратегії Гравцем-2 (- множина чистих стратегій Гравця-2 задана шляхом налаштування імітаційної моделі на базовий сітьовий граф та експертного передбачену новизну робіт проекту для персоналу). Платіжною функцією гри є час прогресивного просування чи зворотного руху проекту. Результуючим виграшем Гравця-1 є зменшення сумарного часу виконання проекту. Із зазначеного визначимо гру, як систему вигляду:

, (1)

де M - множина гравців, у нашому випадку є два гравця, - множина стратегій гравця ; - функція виграшу гравця .

Ця гра є антагоністичною (чи строго конкурентною) тому, що значення функції виграшу кожного гравця у любій ситуації рівні за значенням та протилежні за знаком, тобто . У випадку антагоністичної гри принцип здійсненності цілі перетворюється у принцип мінімаксу, а ситуації рівноваги є сідловими точками. Але оскільки є інформація про вірогідність застосування елементів стратегії Гравця-2, то задача може вирішуватися не обрахуванням найгіршої для Гравця-1 поведінки Гравця-2, а отриманням вірогідної г квантілі виграшу (мінімального часу закінчення проекту) шляхом модельного статистичного оцінювання.

Гра відноситься до типу ігор без коаліцій внаслідок неможливості узгодити чи організувати кооперативну поведінку з непередбачуваними проявами дії фактору новизни відносно конкретних робіт, що до яких перший Гравець-1 застосовуватиме свої стратегії.

Оптимальним рішенням задачі будемо вважати таку змішану стратегію Гравця-1, що з не меншою за 95 % вірогідністю забезпечить мінімальний час виконання проекту за вірогідністно визначеними несприятливими обставинами предметного середовища.

- змішана стратегія Гравця-1, що належить множині допустимих чистих стратегій :

, (2)

де - вірогідності застосування чистих стратегій з групи (множина стратегій формування поточного фронту робіт при конфлікті за ресурси) та (множина стратегій пріоритетного розміщення робіт фронту в черзі за ресурсами) у складі змішаної стратегій дії Гравця-1.

Множина чистих стратегій Гравця-2 є результатом розігрування вірогідності реалізації ризику виявлення помилок після закінчення роботи (закінчення певних робіт є моментом вирішення конфлікту за ресурси, що додатково звільняються) у передуючих їй роботах внаслідок новизни і поверненню для доопрацювання.

(3)

де - змішана стратегія Гравця-2, що належить множині допустимих чистих стратегій ;- загальна множина робіт, - множина підмножин загальної множини робіт.

(4)

де - вірогідності застосування чистих стратегій Гравцем-2;- множина робіт, що не виконані;- множина робіт, що досягли визначеного порога зрілості і не ініціюють повернень для доопрацювань; - множина виконаних робіт; - поточна зрілість і -ї роботи.

Серед запропонованих експертами чистих стратегій розподілу ресурсів необхідно вибрати таку змішану стратегію розв'язання конфлікту за ресурси, щоб отримати мінімальний час виконання проекту:

, (5)

де - випадкова величина часу виконання проекту. Визначена у просторі змішаних стратегій цільова функція , - час виконання проекту здається алгоритмічно як результат статистичного експерименту над імітаційною моделлю і є недиференційованою функцією. Оскільки Гравць-2 не прагне максимізувати свій виграш і його стратегії виявляються за допомогою імітаційної моделі, та в силу потреби в отриманні вірогідної г квантілі виграшу, зводимо задачу отримання оптимальної стратегії для песимістичної оцінки терміну виконання проекту

(6)

для заданої недиференційованої функції , де - множина дійсних додатних чисел, до задачі вибору оптимальної стратегії Гравця-1:

(7)

Оскільки простором вирішення задачі є неперервний простір, задача відноситься до класу безперервної оптимізації. Знаходження точного рішення задачі у такій постановці не може бути практично реалізоване, тому автор скористався пошуком наближеного рішення задачі, як комбінації глобального та локального пошуку та зведення до задачі дискретної оптимізації за допомогою встановлення мінімально відчутного кроку зміни змішаної стратегії. Для локального пошуку пропонується використовувати метод вектору спаду Сергієчка І. В, пристосований для випадку недиференційованої функції цілі. У якості вектору спаду запропоновано напрямок між рішенням з меншим значенням цільової функції та іншим припустимим рішенням. Для локального пошуку обрано переміщення у просторі рішень з визначеним обмеженням сумарної зміни вірогідності змішаної стратегії.

Вирішення оптимізаційної задачі дозволяє включити надання оптимальної змішаної стратегії зацікавленим сторонам на етапах планування та моніторингу виконання проекту. Таким чином вдосконалена концептуальна модель управління інноваційним проектом в галузі інформаційних технологій буде мати вигляд показаний на рис. 2.



Рис. 2 Розширена концептуальна модель управління інноваційним проектом

Вдосконалений процес управління на основі вирішення ігрової задачі оптимізації змішаної стратегії розподілу ресурсів дозволяє застосовувати креативний потенціал експертів та менеджерів у спрямуванні на дослідження стратегій управління ресурсами та надає не жорсткі настанови, а пропорції оптимального застосування запропонованих ними чистих стратегій. У разі включення до розгляду хибної стратегії, буде запропоновано використовувати цю стратегію з вірогідністю близькою до 0.

Таким чином отримано більш гнучкий та спрямований на розкриття креативного потенціалу команди процес управління трудовими ресурсами проекту.

У третьому розділі викладено системну імітаційну модель як інструмент реалізації методики управління креативним потенціалом інноваційних проектів. Ця модель використовується також для отримання оптимальної змішаної стратегії (Розділ 2). Імітаційна модель розвитку такого проекту враховує структурний вплив фактору новизни, тому може використовуватися для апріорного аналізу на етапі планування та будь якій стадії моніторингу виконання проекту.

Модель проекту подано у вигляді

,

де G - сітьовий граф проекту; - множина персоналу проекту; - вектор рейтингів креативного персоналу проекту; S - множина чистих стратегій використання ресурсів проекту;

K - множина констант проекту; - термін виконання проекту, що складається з термінів виконання модельних кроків.

G - скінчений орієнтований навантажений граф з детермінованими дугами, що відображає структуру проекту:

,

де W - вершини графу, що позначають роботи проекту; R - направлені дуги графу для позначення послідовності виконання робіт, дуги зворотної направленості є результатом статистичної обробки даних отриманих в результаті імітаційного моделювання.

PW - навантаження вершин графу містить традиційні характеристики робіт та показник новизни роботи у контексті кожної ролі для виконавців. PR - навантаження дуг графу містить характеристику послідовності виконання робіт - технологічна та така, що виникає внаслідок повернень на певні роботи для доопрацювання технологічних гілок проекту. Технологічна послідовність є базовою і задається експертами, зв'язок типу «Повернення для доопрацювань» з'являються внаслідок імітаційного моделювання у разі його статистичної значущості. Цей тип зв'язку введено автором для позначення зворотного руху у виконанні проекту, пов'язаного з вірогідними накопиченнями не ідентифікованих помилок та непередбачених неузгоджень, що часто виявляються лише при виконанні інтеграційних робіт.

Множина чистих стратегій використання ресурсів проекту є відображенням множини робіт проекту на множину персоналу W>H. Де стратегії розв'язання конфліктів за ресурси, що використовуються для визначення множини конкуруючих за ресурси робіт - , стратегії формування пріоритетної черги конкуруючих робіт за ресурсами - використовуються при кожному конфлікті за ресурси.

Базові константи проекту К включають рівень граничної зрілості робіт проекту. Коли значення зрілості роботи перевищує задане експертом значення граничної зрілості, вважається, що робота повернень більше не ініціює. У процесі виконання проекту зрілість робіт збільшується.

До складу системної моделі включено наступні моделі.

Модель розвитку проекту - зовнішня синтетична модель розвитку проекту, що включає складовими частинами інші моделі.

Модель впливу фактору новизни на реалізацію структурних ризиків (зміни структури базового сітьового графу) в інноваційних проектах - базується на введенні апріорного оцінювання інтегрованого впливу невизначеності при плануванні, як фактору новизни, тобто ризику утворення системного ефекту накопичення помилкового руху проекту, що не може бути виявленим під час виконання роботи, де виникла помилка, чи була внесена майбутня неузгодженість та похибка планування внаслідок відсутності виконання даною командою проектів такого роду. Модель застосовується для кожної виконаної роботи, що не перейшла порогу зрілості, у випадковий момент згідно поточній вірогідності.

Модель розв'язання конфліктів між роботами у конкуренції за ресурси - відтворює процес визначення конфліктуючої групи робіт та встановлення черги за ресурсами. В результаті певна множина робіт отримує не меншу ніж мінімально допустиму групу потрібних ресурсів та починає виконуватися. Для вибору конкретної стратегії формування конфліктуючої групи робіт та встановлення черги за ресурсами використовується розігрування реалізації випадкових величин вибору конкретних чистих стратегій згідно їхньої вірогідності у поточній змішаний стратегії (надається модулем оптимізації). Конфлікт за ресурси виникає при завершенні кожного системного кроку моделювання серед робіт, що не розпочато. Фронтом робіт кроку виконання проекту назвемо множину робіт, що за умовами проекту може приймати участь у конфлікті за ресурси на поточеному кроці. Системний крок закінчується при закінченні одної чи певної множини робіт з мінімальною залишковою тривалістю виконання.

Модель станів робіт складається з наступних підмоделей:

визначення стартового стану робіт;

зміна стану та характеристик робіт внаслідок кроку виконання;

зміна стану й характеристик робіт проекту внаслідок реалізації повернення для доопрацювання.

Динаміка зміни станів робіт при просуванні реалізації інноваційного проекту наведена на рис. 3.

Запропонована імітаційна модель виконання проекту на бажаному для менеджера рівні деталізації відтворює процес реалізації проекту та враховує дію фактору новизни, як ризику повернення для доопрацювання робіт, результат яких не набув потрібної зрілості. Результати проходів виконання моделі накопичуються і використовуються для отримання статистично обґрунтованої реалістичної картини виконання проекту та наочного подання даних замовнику.

Рис. 3 Динаміка зміни станів робіт при просуванні реалізації інноваційного проекту

У четвертому розділі наведено результати дослідження результативності моделі та алгоритмів оптимізації, яке ґрунтується на випробуваннях. Випробування результативності прогнозу виконання проекту та порівняння запропонованого структурного підходу до визначення впливу новизни на терміни виконання проекту з відомими методами. Випробування залежності терміну виконання проекту від зміни показника новизни. Визначення ефективності застосування оптимізації змішаної стратегії розподілу трудових ресурсів. Порівняння результативності застосування чистих та змішаних стратегій розподілу трудових ресурсів. Визначення ефективності локального пошуку у складі оптимізації для скорочення терміну отримання оптимальної стратегії розподілу трудових ресурсів. Дослідження характеру зміни новизни робіт при доопрацюваннях для різних категорій робіт ІТ проекту. Дослідження вимог до технічних засобів та часу моделювання. Дані досліджень наведено на рис. 4.



Рис. 4 Результати дослідження ефективності методу ігрової оптимізації розподілу ресурсів

Отримані результати свідчать, що запропонована модель є адекватною реальному бізнес-процесу. Врахування структурного впливу новизни робіт є найбільш точним. Оптимізація змішаної стратегії здатна покращити час виконання проекту на 16,96 відсотка та зменшити кількість прогонів відносно випадкового пошуку на 30,91 відсотка за рахунок локальної оптимізації. Експеримент не виявив залежності ефективності оптимізації змішаної стратегії від новизни робіт проекту. У 80 % проектів застосування змішаної стратегії дає зменшення терміну виконання більшим за 10 %. У інших 20 % проектів кращою виявляється одна з чистих стратегія, вона ж виявляється оптимальною за обчисленням. Для реальних середніх ІТ проектів моделювання та оптимізація є не обтяжливими з точки зору технічних засобів та витрат часу.

У п'ятому розділі описується методика, що розширює структуру управління інноваційним проектом шляхом врахування фактору новизни та структура програмної реалізації цієї методики. Методика базується на викладеному у розділі 2 методі оптимізації змішаної стратегії та викладених в розділі 3 моделях. Методика додатково може бути використана як сценарій ділової гри «Планування», результатом якої є напрацювання оптимальної змішаної стратегії управляння інноваційним проектом, набуття досвіду адекватного планування у випадку врахування фактору новизни та застосування стратегій розподілу ресурсів.

Програмне забезпечення розроблено з використанням об'єктно-орієнтованого підходу і містить наступні основні класи: TProject - клас опису проекту в процесі виконання. TWork - клас опису робіт проекту. TResourse - опис виконавців проекту. FrontStrategy - опис фронту робіт. TFrontStrategy - опис застосування стратегій формування конфліктуючої групи робіт. TQueueStrategy - опис застосування стратегій формування черги робіт за ресурсами.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду доводить необхідність розширення моделі управління інноваційними проектами у галузі інформаційних технологій щодо управління креативним потенціалом команди проекту.

Встановлено, що ризик повернень для перероблень та доопрацювань робіт, спричинений новизною робіт (структурний ризик) є закономірним ризиком інноваційних проектів у галузі ІТ. Цим ризиком можливо управляти за допомогою спрямування креативного потенціалу команди у зони потенційного ризику.

Введення параметру оцінювання новизни робіт та міри креативної спроможності подолання новизни виконавцями при управлінні інноваційними проектами дозволило врахувати дію новизни робіт та її подолання за допомогою креативного потенціалу команди при розробці сітьового графу виконання проекту.

Оптимізація застосування креативного потенціалу у формі змішаної стратегії розподілу ресурсів запропонованим ігровим методом дозволяє отримати мінімальну 95 %-ву квантіль терміну виконання проекту.

Розроблена імітаційна модель процесу виконання інноваційного проекту дозволяє отримати більш обґрунтований сітьовий граф шляхом додавання статистично значимих робіт, що виникають в результаті реалізації структурного ризику.

Введення до моделі управління інноваційними проектами на кроках планування та моніторингу додаткових процесів дозволяє управляти потенціалом команди проекту з врахуванням його креативності. Ефективне розкриття на адекватних задачах креативного потенціалу членів команди сприяє самореалізації і стимулює подальший розвиток цього потенціалу.

Доведено результативність запропонованих досліджень шляхом створення програмних засобів, проведення обчислювального експерименту та впровадження у практику управління інноваційними проектами у сфері ІТ при виконанні ряду реальних (у Науково Дослідному Інституті Системних технологій м. Київ, у Міжнародному центрі розвитку підприємництва та менеджменту м. Київ) та учбових (на кафедрі Автоматизованих систем обробки інформації та управління НТУУ-«КПІ») проектів.

Додатковим результатом запропонованого у роботі підходу є покращення взаємодії між зацікавленими сторонами проекту за рахунок отримання обґрунтованого «наочного» матеріалу для складання календарних планів реалізації проекту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Статті у фахових виданнях, які входять до переліку затвердженому ВАК

2. Бушуєв С. Д. Управління креативним потенціалом інноваційних проектів в галузі інформаційних технологій / С. Д. Бушуєв, О. В. Гриша // Управління проектами та розвиток виробництва : зб. наук. пр. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - № 4. - С. 141-149.

3. Автору належить розробка концептуальної моделі процесу управління та обчислювального експерименту.

4. Гриша О. В. Динамічний розподіл ресурсів проекту на основі оптимізації змішаної стратегії / О. В. Гриша // Адаптивні системи автоматичного управління // Міжвідомчий наук.-тех. зб. - Дніпропетровськ : Системні технології, 2006. - Вип. 9. - С. 50-54.

5. Гриша С. M. Ігрова задача розподілу ресурсів креативного ІТ проекту / С. M. Гриша, О. В. Гриша // Вісник ДУІКТ. - 2007. - № 2. - С. 100-107.

6. Автору належить формулювання на алгоритм оптимізації запропонованої ігрової задачі розподілу ресурсів.

7. Гриша О. В. Методика управління креативними ІТ проектами з врахуванням ризику інверсного просування / О. В. Гриша // Системні технології : регіональний міжвузівський зб. наук. праць, Дніпропетровськ. - 2007. - № 1. - С. 117-129.

8. Гриша О. В. Управління проектами з оцінкою системного впливу факторів, обумовлених специфікою програмної інженерії / О. В. Гриша // Моделювання та керування станом еколого-економічних систем регіону. Математичне забезпечення інтелектуальних систем моделювання. - Херсон: Видавництво Херсонського морського інституту, 2006. - С. 30-33.

9. Додаткові публікації, матеріали конференцій

10. Гриша О. В. Креативні складові ІТ-проектів та управління з врахуванням новизни робіт / О. В. Гриша // ІІІ Міжнар. конф. «Управління проектами у розвитку суспільства», 25-27 травня 2006 року. - К.: 2006. - С. 45-46.

11. Гриша О. В. Управління проектами з врахуванням системного впливу факторів, обумовлених специфікою програмної інженерії / О. В. Гриша //

12. ІІ Міжнар. наук. конф. «Інтелектуальні системи прийняття рішень і прикладні аспекти інформаційних технологій», 15-19 травня 2006. - Євпаторія, 2006. -

13. С. 30-33.

14. Гриша О. В. Врахування фактору новизни при управлінні ІТ проектами АСУ / О. В. Гриша // ІІ Міжнар. наук.-тех. конф. студентства та молоді,

15. 26-27 квітня 2006. - К.: 2006. - С. 88.

16. Гриша С. М. Ігрова задача розподілу ресурсів креативного ІТ проекту / С. М. Гриша, О. В. Гриша //ІІІ Міжнар. наук.-тех. конф. «Сучасні інформаційно-комунікаційні технології» 24-28 вересня 2007. - Ялта: 2007. - С. 48-50.

17. Автору належить формулювання на алгоритм оптимізації запропонованої ігрової задачі розподілу ресурсів.

18. Гриша О. В. Моделирование координации вычислительного процесса АС контроля качества функционирования ОТС / О. В. Гриша // Радиоэлектронное оборудование летательных аппаратов, выпуск І. - К.: КВВАИУ, 1986. - С. 48-49.

19. Волобоев Б. А. Информационная технология формирования научно-технических программ в строительстве / Б. А. Волобоев, А. Л. Ильницкий, О. В. Гриша // Механизация и автоматизация управления. - 1990. - № 1. - С. 37-40.

Размещено на Allbest.ru

...