Ефективність функціонування птахопродуктового підкомплексу АПК Львівської області

Основний зміст дисертації

птахопродуктовий транзитивний економіка ринковий

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету та завдання. Показано наукову новизну результатів дослідження, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади формування та ефективного функціонування птахопродуктового підкомплексу в умовах структурної перебудови АПК» - розглянуто теоретичні та методологічні проблеми підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва та аналізу її показників, оцінки перспектив розвитку галузі у країні, соціально-економічних умов формування птахопродуктового підкомплексу.

Птахопродуктовий підкомплекс як єдина складна економічна система формується в певних соціально-економічних умовах. В основі виділення будь-яких продуктових підкомплексів у сільському господарстві лежить науково-технічний прогрес в галузі та суміжних галузях промисловості. Він призводить до поглиблення суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації окремих підприємств на забезпеченні розвитку певних стадій виробничо-технологічного циклу.

Всередині регіонального птахопродуктового підкомплексу налагоджено різноманітні типи функціональних економічних взаємозв'язків. Доповнені територіальними взаємозв'язками, вони призводять до розвитку територіальних інтеграційних процесів, в результаті чого формуються аграрні та аграрно-промислові комплекси. Птахопродуктовий підкомплекс - це сукупність галузей і окремих підприємств єдиного організаційно-технологічного ланцюга, пов'язаних між собою тісними економічними відносинами. Особливістю регіонального птахопродуктового підкомплексу є координація виробництва і реалізації пташиних яєць та м'яса, а також товарів, які прямо пов'язані з цим видом виробництва. Наочним відображенням його функціонування як системи є кругообіг потоків «доходи-витрати» і «ресурси-продукція» (рис. 1).

Основними складовими частинами регіонального птахопродуктового підкомплексу виступають: репродуктивні птахівничі підприємства, функціональним призначенням яких є забезпечення репродукції поголів'я птиці яйцевого та бройлерного спрямування, а також частково виробництво м'яса та його переробку (в межах вибракування дорослої птиці); птахівничі підприємства яйцевого спрямування, які забезпечують виробництво і переробку яєць, а також частково виробництво і переробку м'яса птиці; птахівничі підприємства, спеціалізовані на виробництві та переробці м'яса, а також частково - на репродукції поголів'я птиці бройлерного спрямування; торгово-постачальницьке об'єднання, призначене для виконання функції з реалізації продукції підкомплексу та його матеріально-технічного постачання; спеціалізовані підприємства з виробництва комбікормів для забезпечення птахофабрик. До складу птахопродуктового підкомплексу входять також сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, окремі особисті селянські господарства, спеціалізовані на виробництві і постачанні сировини та кормових ресурсів для комбікормових заводів та безпосередньо до птахівничих підприємств.

Птахопродуктовий підкомплекс - органічна складова частина національного та регіональних АПК. Функціональне призначення птахопродуктового підкомплексу - задоволення потреб населення в якісних яйцях, м'ясі та продуктах їх переробки, їх доступності для всіх доходних груп населення, забезпечення достатнього рівня грошових доходів, зайнятих у підкомплексі працівників, а також забезпечення екологічних параметрів такого характеру виробництв. Якщо він успішно вирішує поставлені завдання, можна вважати його функціонування ефективним. Ступінь досягнення поставлених цілей виступає характеристикою рівня ефективності. Якщо будь-яка з поставлених цілей не виконується, птахопродуктовий підкомплекс не можна вважати ефективним. Це твердження стосується як загальнонаціонального, так і регіонального рівнів.

Ефективність виробництва уособлюється наступною узагальнюючою схемою, що охоплює такі ланцюги економічного процесу: витрати - технологічний процес - випуск. Ефективність виробництва є ключовою для забезпечення загальної ефективності функціонування птахопродуктового підкомплексу, а також включених до його складу підприємств. Схема забезпечення ефективності виглядає так: технологічна ефективність економічна ефективність соціальна ефективність. Разом з тим, на різних етапах розвитку суспільства при рівнозначності трьох сторін ефективності окремі з них стають більш важливими. Ефективність птахопродуктового підкомплексу в цілому та його підприємств тісно пов'язані між собою.

Підвищення ефективності регіонального птахопродуктового підкомплексу потребує системного стимулювання дії всіх чинників на державному, регіональному рівнях та на рівні підприємств і дрібних господарств. Вона повинна спрямовуватися одночасно як на розвиток продуктивних сил всередині підкомплексу, так і на вдосконалення економічних відносин.

У другому розділі - «Ефективність функціонування птахопродуктового підкомплексу» - проведено аналіз його соціальної, економічної технологічної ефективності та взаємозв'язку між ними, визначено систему чинників ефективності.

Основним методом дослідження соціальної ефективності птахопродуктового підкомплексу є порівняння фактичних показників споживання його продукції з нормативними показниками. Розроблені Київським науково-дослідним інститутом гігієни харчування раціональні норми становлять: м'яса птиці з розрахунку на одну особу - 16,7 кг на рік, пташиних яєць - 290 штук. На час соціально-економічної кризи розроблено мінімальні норми споживання - м'яса птиці - 10,4 кг, яєць - 240 штук.

Протягом 2001-2005 рр. середньодушове споживання яєць у Львівській області зросло з 15 до 20 штук на місяць, тобто на 33,3%. В міських поселеннях цей показник зріс з 15 до 22 штук, а в сільській місцевості - з 15 до 16 штук. Зважаючи на те, що місячна норма споживання яєць становить 24,2 штук, то ні в міських, ні в сільських сім'ях вона не досягнута.

Пропорції у споживанні продуктів птахопродуктового підкомплексу значно відрізняються від пропорцій по всьому колу продуктів харчування. Протягом 2001-2005 рр. питома вага спожитих пташиних яєць, вироблених в особистих селянських господарствах, знизилася з 41,4% до 27,3%. Щодо м'яса та м'ясопродуктів, то по всіх домогосподарствах досліджуваний показник знизився з 25,2% до 12,4%.

Показники споживання яєць у нижчих доходних групах значно гірші, ніж у вищих доходних групах. Найвищий показник (у доходній групі понад 720,0 грн. на одну особу в місяць) перевищує найнижчий (в доходній групі до 180,0 грн. на одну особу в місяць) у 3,75 разів. Коефіцієнт диференціації споживання м'яса та м'ясопродуктів значно більший і становить 6,6 разів. У групі домогосподарств з середньодушовими сукупними витратами до 180,0 грн. у місяць споживали лише по 0,9 кг м'яса, а в домогосподарствах з витратами понад 720,0 грн. - 5,9 кг.

Не зважаючи на недостатній рівень забезпечення продуктами птахопродуктового підкомплексу, населення змушене витрачати на забезпечення ними значну частину своїх грошових та негрошових доходів. У 2006 р. середній статистичний житель області витрачав на придбання пташиних яєць в закладах торгівлі 8,84 грн. у місяць, тобто 106,08 грн. за рік. Це становить 2,4% від всіх грошових витрат домогосподарства.

Грошові витрати домогосподарств на придбання м'яса і м'ясопродуктів у 2005 р. становили 61,66 грн. на одну особу в місяць, або ж 739,92 грн. за рік. Це становить 16,5% від усіх грошових витрат домогосподарств, що є надзвичайно високим показником, адже в розвинутих країнах світу таку питому вагу займають витрати на придбання усіх продовольчих товарів.

В 2001 р. виробництвом пташиних яєць у Львівській області займалися 9 великих спеціалізованих сільськогосподарських підприємств (табл. 1). До 2004 р. їхня кількість скоротилася до 8. Починаючи з 2005 р. кількість виробників яєць знову зростала і досягла 15 в 2005 р., а в 2006 р. знову зменшилася до 11. Загальний обсяг виробництва яєць впродовж 2001-2006 рр. збільшився з 64606 до 141449 тис. штук.

Темпи зростання затрат на виробництво 1 тис. штук яєць протягом 2001-2006 рр. були удвічі нижчими від темпів інфляції. За досліджуваний період вони зросли з 154,94 до 183,04 грн., тобто на 18,1% при загальному зростанні споживчих цін на 37,6%. Це засвідчує поширення ресурсоощадного типу господарювання в підкомплексі, адже ціни на споживані ресурси зростали більш високими темпами, ніж собівартість продукції. Витрати ресурсів з розрахунку на одиницю продукції знижувалися, що навіть при випереджаючому зростанні цін на них призвело до загальної економії.

Показники економічної ефективності виробництва пташиних яєць в сільськогосподарських підприємствах Львівської області

Рівень рентабельності виробництва за цей час знизився з 44,1% до -12,8%. Не можна не помітити, що після значного покращання показників в 2001 р. відбувалося поступове швидке їх погіршення в наступні роки.

Тенденції у зміні економічної ефективності виробництва м'яса птиці в 2001-2006 рр. були відмінні від тенденцій у яєчному птахівництві (табл. 2). Собівартість одиниці продукції, досягнувши свого максимуму в 2000 р., неухильно знижувалася в наступні роки. Темпи ж зростання цін реалізації були значно нижчими від аналогічних темпів в яєчному птахівництві. Середня ціна реалізації 1 ц м'яса птиці за досліджуваний період зросла з 467,37 до 488,74 грн., тобто на 4,6%.

Показники економічної ефективності виробництва м'яса птиці в сільськогосподарських підприємствах Львівської області

В 2001 р. загальна маса отриманих збитків становила 355,0 тис. грн., а рівень рентабельності становив -26,6%. В 2006 р. загальна маса прибутку досягла 3209,3 тис. грн., а рівень рентабельності - 4,6%.

У 2006 р. сільськогосподарські підприємства Львівської області виробили лише 19,7% загального обсягу виробництва м'яса птиці в усіх категоріях господарств та 19,8% пташиних яєць. Якщо у процесі аналізу економічної ефективності обмежитися тільки сільськогосподарськими підприємствами, то виявиться, що за його межами опиняться основні виробники продукції - особисті селянські господарства. Вітчизняна статистика не дає достатнього матеріалу для докладного аналізу економічної ефективності в цих господарствах. Але проведення наближених розрахунків на основі наявної інформації цілком можливе. Вони показало значно вищий рівень ефективності виробництва продукції птахівництва в особистих селянських господарствах порівняно з сільськогосподарськими підприємствами.

Аналіз таблиці 2 дозволяє встановити основні чинники зростання чи зниження рівня прибутковості підприємств птахопродуктового підкомплексу. Насамперед слід відмітити не надто сприятливі цінові тенденції на ринку продовольчих товарів. Роздрібні ціни на м'ясо птиці впродовж 2001-2006 рр. зросли на 1,0%, а на пташині яйця - на 11,7%. Темпи зростання собівартості продукції становили відповідно -23,3% та 46,4%.

Основними агентами ринку продукції птахівництва є підприємства з її виробництва та торговельні підприємства. В 2001-2006 рр. вигоди від зростання роздрібних цін на м'ясо птиці у процесі міжгосподарських зв'язків були більш-менш пропорційно розподілені між виробниками та продавцями. Із 1,0% зростання роздрібних цін весь приріст припав на виробників, а посередники виявилися у програші. Відношення: середня ціна реалізації сільськогосподарськими підприємствами / роздрібна ціна в 2006 р. становило 40,7:100, що значно краще ніж у 2001 р. Додаткові економічні вигоди отримали і перші, і другі.

Зовсім інша ситуація склалася на ринку пташиних яєць При зростанні роздрібних цін на 11,7% середні ціни реалізації в сільськогосподарських підприємствах знизилися на 11,4%. Це свідчить про те, що від зростання цін на яйця виграли не їх виробники, а посередники. В 2006 р. відношення: середня ціна реалізації сільськогосподарськими підприємствами / роздрібна ціна становило 43,4:100, що значно гірше (для виробників продукції), ніж у 2001 р.

Динаміка роздрібних цін, собівартості та середньої ціни реалізації продукції птахопродуктового підкомплексу в сільськогосподарських підприємствах Львівської області, грн.

Тенденції в соціальній, економічній та технологічній ефективності знаходять своє втілення у зміні чисельності поголів'я. Як тільки ціни та ефективність певного виду тварин починає зростати або покращуються загальні перспективи розвитку галузі, зростає також чисельність поголів'я. Чисельність поголів'я у хронічно збиткових галузях тваринництва неухильно знижується до мінімально можливої.

У третьому розділі - «Підвищення ефективності функціонування птахопродуктового підкомплексу» - розглянуто шляхи вдосконалення ринкового механізму функціонування птахопродуктового підкомплексу та його державного регулювання; вдосконалення технологій виробництва продукції; проведено прогноз розвитку галузі в найближчій перспективі.

В сучасних умовах особливо актуальною є проблема вдосконалення ринкового механізму функціонування птахопродуктового підкомплексу та його державного регулювання. Визначальною ланкою створення сприятливої економічної ситуації для птахопродуктового підкомплексу повинен стати комплекс заходів, орієнтованих на довготривалий і стабільний кінцевий результат. Основними серед цих заходів, на нашу думку, є: оздоровлення макроекономічної ситуації, в першу чергу підвищення платоспроможного попиту населення; підтримання паритетності економічних відносин підприємств птахопродуктового підкомплексу з економічними партнерами; покращання функціонування фінансово-кредитної системи, спрямоване на використання програмно-цільового механізму фінансування ефективних ринкових проектів, формування спеціальних фондів пільгового кредитування для виробничих цілей і руху продукції на ринку; розширення поставок техніки та обладнання на основі лізингу при бюджетній фінансовій підтримці, суттєве зниження податку на додану вартість на найважливіші види техніки та обладнання для підприємств птахопродуктового підкомплексу; вдосконалення міжгалузевих економічних відносин на основі використання систем цільових та гарантованих цін, обмеження цін на енергоресурси, застосування податкових та інших пільг для галузей, що постачають ресурси для підприємств птахопродуктового підкомлексу; захист вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку від експансії імпортерів та недосконалої конкуренції; фінансове та організаційне сприяння прискореному розвитку інфраструктури ринку, в тому числі крупних оптових продовольчих, а також місцевих ринків, товарних бірж, проведення аукціонів, ярмарок та інших форм організованої оптової та роздрібної торгівлі з виходом на них безпосередніх товаровиробників або представляючих їх організацій, як правило, кооперативного типу; сприяння розвитку маркетингової діяльності, створенню системи повноцінної і достовірної інформації, організації консультаційних центрів, дорадчої служби.

Основними заходами владних структур, спрямованими на збільшення грошових доходів населення та стимулювання його купівельної спроможності, зокрема щодо продуктів птахопродуктового підкомплексу, а також розширення попиту на них повинні стати: поступове підвищення мінімальної заробітної плати та мінімальних пенсій до рівня прожиткового мінімуму; проведення ефективної політики зайнятості населення, зокрема сільського, створення нових робочих місць, у тому числі за рахунок створення сприятливого інвестиційного клімату; реалізація заходів, спрямованих на підвищення рівня довіри населення до банківської системи країни, приватних пенсій них фондів тощо з метою залучення у вітчизняну економіку коштів, зароблених трудовими мігрантами за кордоном, оскільки вони займають значну питому вагу серед населення досліджуваного регіону; вдосконалення податкової політики з метою зменшення податкового тиску на заробітну плату; суворий державний контроль за дотриманням законодавства у сфері заробітної плати та доходів населення; боротьба з тіньовою економікою і відповідно з тіньовими доходами; стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу як однієї з основних сфер зайнятості населення у країнах з перехідною економікою; виділення бюджетних коштів на продовольчу підтримку найбідніших верств населення, зокрема запровадження системи продовольчих талонів; збільшення державних резервів продовольства, зокрема продуктів птахопродуктового підкомплексу.

Забезпечення високих показників ефективності вимагає покращення функціонування регіональних органів управління АПК та управлінських структур птахопродуктового підкомплексу. Вони повинні провести глибокий аналіз причин недостатньої ефективності кожного з підприємств, виявити внутрішні невикористані чи недостатньо використані резерви; визначити і реалізувати організаційні, економічні, адміністративні, кадрові заходи, здатні значно покращити ситуацію. Одночасно слід виробити стратегію переведення регіонального птахопродуктового підкомплексу на умови роботи відповідно до принципів СОТ, які основані на функціонуванні високотоварного і ефективного птахівництва, тобто спеціалізованого, з оптимальною концентрацією птиці, використовуючого тварин високопродуктивних порід і високопродуктивні технології їх утримання.

Заходи регіональних органів управління АПК повинні спрямовуватися не лише на розвиток птахівничих підприємств, але й мікроферм в особистих селянських господарствах. Відновлення системи споживчої кооперації, формування ефективної системи заготівель продукції, різноманітних консультаційних центрів та дорадчої служби здатні активізувати їх функціонування.

Серед основних напрямів формування сучасного висококонкурентного птахівництва в умовах Львівської області виділимо: покращення годівлі тварин за рахунок покращання забезпечення птахофабрик кормами; вдосконалення племінної роботи; забезпечення збереження поголів'я; відтворення виробничого потенціалу та організації його ефективного використання; впровадження ресурсоощадних технологій виробництва продукції; поглиблення переробки птахівничої сировини, розширення асортименту і підвищення якості продукції; освоєння сучасних методів маркетингу, збуту, реклами.

Неодмінною передумовою інтенсифікації птахівництва, підвищення продуктивності птиці, її відтворювальних якостей є міцна кормова база і повноцінна, збалансована годівля. При неповноцінній годівлі не тільки знижується продуктивність тварин та якість продукції, але і зростає падіж, затримується розвиток тварин. Повноцінна годівля птиці забезпечується нормуванням щоденного раціону за широким комплексом поживних речовин та обмінної енергії.

Розрахунки потреби у продуктах птахопродуктового підкомплексу, а також еластичності попиту на них від доходів населення свідчать про значно вищий обсяг потенційного попиту в порівнянні з фактичними показниками. З метою екстраполяції прогнозних показників платоспроможного попиту населення застосовують різноманітні методи і прийоми. Для проведення розрахунків на перспективу було застосовано метод кореляційно-регресійного аналізу, який дозволяє виявити вплив різноманітних факторів на величину прогнозованих показників.

Прогнозну потребу населення області у пташиних яйцях ми визначали в розрахунку на душу населення. При цьому враховувався розподіл населення за доходами за децильними групами. Основними етапами алгоритму побудови кореляційно-регресійної моделі споживання яєць стали: відбір незалежних факторних ознак; збір даних по незалежних змінних факторних та результативних змінних; побудова часових рядів змінних факторних і результативних ознак; визначення взаємозв'язку між змінними та результативними ознаками; проведення кореляційно-регресійного аналізу; порівняння ролі факторів; оцінка результатів проведених розрахунків.

Коло факторних ознак ми визначили, виходячи з логічного аналізу взаємозв'язків між соціально-економічними явищами. Таким чином було відібрано чотири змінні факторні ознаки: Х1 - грошові витрати домогосподарств з розрахунку на одного члена домогосподарства; Х2 - питома вага грошових витрат на придбання пташиних яєць у структурі загальних грошових витрат домогосподарств; Х3 - середня ціна на пташині яйця з урахуванням відповідного річного індексу - дефлятора; Х4 - середній розмір домогосподарства, чол. Результативна ознака - попит на пташині яйця одну особу (у).

Відповідно до вимог статистичної науки для забезпечення достовірності результатів кореляційно-регресійного аналізу, кількість змінних повинна бути якомога більшою (не меншою 15-20 спостережень). Вітчизняна статистика поділяє домогосподарства за величиною доходів та витрат на одинадцять груп, а також на десять децильних груп. Кількість груп виявляється недостатньою для побудови якісної кореляційно-регресійної моделі. Виходом з такої ситуації є побудова часових рядів змінних за кілька років.

Відбір децильних груп для проведення розрахунків мотивується тим, що склад домогосподарств у цих групах рівномірно розподілений. Крім того, це убезпечує від виникнення ситуації, коли певна доходна група домогосподарств у процесі розрахунків зникає у зв'язку з тим, що не залишилося домогосподарств з відповідним рівнем середньодушових витрат.

Після обробки первинної статистичної інформації було отримано таку багатофакторну модель попиту населення Львівської області на пташині яйця:

У = 11,2164 + 0,015 Х1 + 2,217 Х2 - 0,762 Х3 - 2,84 Х4