Реструктуризація підприємства як інструмент антикризового управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реструктуризація підприємства як інструмент антикризового управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Радикальні зміни, що відбулись в економіці України при переході до ринкових відносин, вимагають постійного моніторингу і вдосконалення процесу управління підприємством. Тому, в сучасних умовах господарювання, актуальною є проблема пошуку нових, більш ефективних форм та методів управління, а також оперативних заходів, що суттєво допоможуть вітчизняним підприємствам адаптуватися до нинішніх умов та навчитися не тільки долати наслідки кризових явищ, а й завчасно передбачати і ліквідовувати їх на початкових стадіях розвитку.

Антикризове управління є необхідністю в умовах нестабільності оточуючого середовища, а головним інструментом антикризового характеру сьогодні виступає реструктуризація підприємств, орієнтована на адаптацію до мінливих умов господарювання і підвищення ефективності вітчизняного виробництва.

Реструктуризація є реальним способом подолання кризових явищ на вітчизняних підприємствах. А вдосконалення процесу розроблення і впровадження програми реструктуризації та формування практичних рекомендацій щодо побудови нової бізнес-моделі підприємств зокрема, підприємств легкої промисловості, дозволить адаптувати їх діяльність до мінливих умов господарювання, подолати наявні кризові явища і підвищити конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Питання реструктуризації підприємства активно досліджували зарубіжні і вітчизняні науковці: М. Аістова, Т. Бень, М. Білик, А. Гречан, С. Довбня, В. Заболотний, С. Іщук, Л. Кальніченко, В. Кондратєв, Е. Коротков, В. Краснова, В. Лавриненко, І. Отенко, Ф. Ригер, М. Робсон, Г. Савіна, О. Саврук, І. Тарасенко, М. Хаммер, Дж. Чампі та інші автори. Проте, залишається невирішеним ряд теоретичних і практичних проблем реструктуризації підприємства як інструменту антикризового управління. Перш за все, недостатньо уваги приділено комплексним дослідженням та оцінці процесів реструктуризації, не визначено методологію формування інструментарію управління з урахуванням реальних умов діяльності швейних підприємств. Необхідність вирішення зазначених проблем обумовила вибір теми, мету, завдання і напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності Полтавського університету споживчої кооперації України по темі «Методологія та практика управління сучасною соціально-економічною системою» (номер державної реєстрації 0105U003905, 2005-2006 рр.) - особиста участь автора полягає в побудові моделі реструктуризації промислових підприємств, метою якої є підвищення ефективності їх функціонування та розробці практичних рекомендацій щодо впровадження організаційно-функціональних змін.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці методичного інструментарію і прикладних рекомендацій щодо побудови та впровадження моделі реструктуризації підприємств швейної промисловості України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність постановки наступних логічно пов'язаних та послідовно розглянутих завдань:

- розкрити концептуальну сутність антикризового управління та обґрунтувати його необхідність для вітчизняних підприємств в умовах реформування економіки України;

- уточнити сутність і зміст поняття «реструктуризація підприємства», як інструменту антикризового управління;

- проаналізувати і систематизувати існуючі методологічні підходи до реструктуризації підприємств;

- дослідити передумови здійснення реструктуризації підприємств швейної галузі;

- здійснити економічний аналіз діяльності підприємств швейної галузі, що працюють на умовах давальницької сировини;

- здійснити ретроспективне дослідження організаційно-функціональних змін типового швейного підприємства;

- розробити методичний інструментарій реструктуризації та побудувати нову бізнес-модель швейного підприємства, оптимально адаптовану до сучасних мінливих умов господарювання;

- здійснити маркетингове дослідження ринку швейних виробів та сировини для їх виробництва;

- обґрунтувати економічну ефективність реструктуризації швейного підприємства.

Об'єктом дослідження є процес реструктуризації швейних підприємств в аспекті антикризового управління.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади реструктуризації підприємства як інструменту антикризового управління.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є положення теорії управління, дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері реструктуризації підприємства, законодавчі та нормативні акти України з питань господарської діяльності підприємств.

Під час вивчення та аналізу проблемних питань дисертації використовувались такі загальнонаукові прийоми і методи досліджень: логічний - для уточнення поняття «реструктуризація підприємства»; порівняльної оцінки - при досліджені сучасних моделей реструктуризації; формалізації, системно-цільового аналізу та синтезу - при побудові та дослідженні бізнес-моделі швейного підприємства; фінансово-економічного та статистичного аналізу - при визначенні проблем, тенденцій і перспектив розвитку підприємств швейної промисловості України; ситуаційного аналізу - при формуванні стратегії реструктуризації швейного підприємства; економіко-математичного моделювання - при обґрунтування економічної ефективності реструктуризації швейного підприємства.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, фахова література, матеріали наукових конференцій та періодичних видань, статистичні дані Державного комітету статистики України і Міністерства промислової політики України, результати власних досліджень та аналізу, інша інформація, зібрана автором безпосередньо на підприємствах швейної промисловості України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні нового підходу до реструктуризації та побудови оптимальної бізнес-моделі підприємств швейної промисловості України. Основні положення дисертації, які визначають її наукову новизну та винесені на захист, полягають в наступному:

вперше:

- розроблено модель реструктуризації швейного підприємства, яка на відміну від існуючих базується на ретроспективному аналізі організаційно-функціональних змін та визначенні факторів минулого, теперішнього та майбутнього впливу, оцінці альтернатив та побудові оптимальної бізнес-моделі підприємства з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку галузі, що забезпечує можливість ефективного впровадження змін;

- обґрунтовано методичний підхід до реструктуризації швейних підприємств, що працюють на умовах давальницької сировини на основі пропозицій, щодо організаційно-функціональних змін - створення самостійної бізнес-одиниці, яка передбачає зменшення залежності від іноземних замовників та забезпечує стійкі конкурентні переваги на ринку;

удосконалено:

- теоретичні засади реструктуризації підприємства шляхом визначення видів реструктуризації (еволюційна, адаптивна, антикризова) за ознакою стану підприємства та умов середовища, що дозволяє сформувати відповідні моделі та методи реструктуризації підприємств та обґрунтувати їх ефективність;

- методи оцінки економічної ефективності реструктуризації швейного підприємства, що включає оцінку альтернатив випуску продукції та прогнозну оцінку очікуваної рентабельності від впровадження змін;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття «реструктуризація» як інструменту антикризового управління, що дозволяє в подальшому розглядати його як цілеспрямований комплекс змін в організаційно-функціональній структурі підприємства, які здатні підвищити ефективність його діяльності;

- методичний інструментарій реструктуризації через визначення найважливіших етапів впровадження організаційно-функціональних змін, що забезпечує основу для розробки моделі реструктуризації конкретного підприємства, враховуючи його особливості;

- теоретико-прикладні засади формування стратегії ефективного розвитку підприємств швейної промисловості України на основі виявлення тенденцій і прогнозування перспектив галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці загальної моделі реструктуризації, оптимальної для будь-якого підприємства, що потребує впровадження необхідних змін. Доведено необхідність реструктуризації системи функціонування підприємств швейної промисловості України, зокрема тих, що сьогодні працюють виключно на давальницькій сировині. Найбільшу практичну цінність представляє запропонована бізнес-модель швейного підприємства, впровадження якої дозволить підвищити ефективність і забезпечити тривалий розвиток підприємств галузі. Основні наукові положення роботи доведено до рівня методичних рекомендацій, які можна використовувати у практиці господарювання промислових підприємств України.

Представлені в роботі результати аналітичних досліджень, методичні розробки та рекомендації прийняті до впровадження правлінням ВАТ «Лілея» (м. Хмільник, довідка №685 від 29.10.2007 р.), ЗАТ «Поділля» (м. Вінниця, довідка №1209 від 26.10.2007 р.), ВАТ «Галія» (м. Тернопіль, довідка №268 від 30.11.2007 р.). Практичне використання результатів дослідження сприяє зміцненню ринкових позицій підприємств швейної промисловості, раціональному використанню можливостей, а також підвищенню економічної ефективності їх діяльності.

Окремі положення та основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-методичних та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Полтавського університету споживчої кооперації України (довідка №45-148/14 від 12.12.2007 р.) та на засіданні міжкафедрального наукового семінару Київського інституту бізнесу і технологій (довідка №280 від 28.11.2007 р.), де отримали позитивну оцінку і рекомендовані для використання в науково-дослідній роботі та навчальному процесі з профільних навчальних дисциплін: «Основи менеджменту», «Управління підприємством», «Менеджмент персоналу», «Особиста тактика менеджера» та «Антикризове управління».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі та виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що подані в дисертації, оприлюднені на І і ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 11-12 травня 2000 р. і 12-14 травня 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Управління розвитком соціально-економічної системи: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 11-14 грудня 2000 р.), Регіональній науково-практичній конференції «Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)» (м. Харків, 25-26 квітня 2002 р.), Науково-практичній конференції «Нові технології в малому та середньому бізнесі» (м. Херсон, 21-22 травня 2002 р.), ІІ і ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Крок у майбутнє» (м. Київ, 22-24 травня 2002 р. та 25-27 червня 2003 р.), ІІ і ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (м. Київ, 9-12 квітня 2003 р. та 24-27 березня 2004 р.), ІІ Науково-практичній конференції «Студент - Дослідник - Фахівець», (м. Київ, 20-22 травня 2004 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 17 робіт, загальний обсяг яких складає 5,05 др. арк. (особисто автору належать 4,38 др. арк.). Із них 8 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,21 др. арк. (особисто автору належать 2,74 др. арк.).

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (188 найменувань) і 5 додатків. Повний обсяг дисертації - 191 сторінка комп'ютерного тексту, в тому числі 26 таблиць, 27 рисунків.

Основний зміст дисертації

антикризовий реструктуризація управління

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, об'єкт і предмет, сформульовано завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Реструктуризація як спосіб подолання кризових явищ на підприємстві» розкрито економічну сутність і роль антикризового управління підприємствами на сучасному етапі розвитку економіки України; досліджено теоретичні засади реструктуризації як головного інструменту антикризового управління; проведено аналіз сучасних моделей реструктуризації підприємств, виявлено їх переваги та недоліки, узагальнено зміст.

На підставі аналізу концептуальних підходів до антикризового управління визначено, що це система управління підприємством, яка має комплексний характер і направлена на запобігання або усунення негативних для бізнесу факторів. Встановлено, що поширення концепцій антикризового управління обумовлене необхідністю розробки інструментарію боротьби з кризовими явищами в економіці вітчизняних підприємств. Наведена в роботі порівняльна характеристика традиційного та антикризового управління дає уявлення про можливості останнього, головне полягає в ефективності застосування його інструментів і методів в умовах нестабільності оточуючого середовища.

Дослідження проблем вітчизняних підприємств свідчать, що перспективи їх розвитку пов'язані з постійними змінами, які вимагають своєчасної адаптації. Як правило, виникнення кризового стану на підприємстві є наслідком запізнення реакції на зміну оточуючого середовища. Тому в роботі досліджується реструктуризація підприємства як спосіб попередження кризових явищ та забезпечення адаптації до мінливих умов середовища.

Узагальнення підходів науковців дозволяє зробити висновок про наявність різних трактувань реструктуризації підприємства. У дисертації запропоновано розглядати реструктуризацію як цілеспрямований комплекс змін в організаційно-функціональній структурі підприємства, що здатні підвищити ефективність його діяльності. В аспекті антикризового управління визначено мету реструктуризації - вихід підприємства на якісно новий рівень розвитку за рахунок створення ефективної системи його функціонування, здатної своєчасно адаптуватися до змін середовища. Уточнено сутність реструктуризації, яка полягає в розробці програми, що забезпечує перехід від існуючої до нової вдосконаленої системи підприємства.

Дослідження теоретичних засад реструктуризації дозволило їх поглибити шляхом виокремлення основних видів реструктуризації за ознакою стану підприємства на момент виникнення необхідності впровадження змін та умов оточуючого середовища: еволюційну (успішне підприємство, сприятливі умови), адаптивну (задовільний стан підприємства, але несприятливі умови), антикризову (кризовий стан, задовільні умови). Важливість першочергового визначення виду реструктуризації для підприємства полягає в забезпечені розробки ефективної моделі реструктуризації. В роботі дано такі визначення основним видам реструктуризації: еволюційна реструктуризація - цілеспрямований комплекс змін в системі функціонування підприємства, адекватних завчасно спрогнозованим змінам середовища, що забезпечує можливість нарощування конкурентних переваг; адаптивна реструктуризація - цілеспрямований комплекс змін, які забезпечують процес адаптації до умов середовища господарювання та недопущення кризових явищ на підприємстві; антикризова реструктуризація - цілеспрямований комплекс змін здатних вивести підприємство з кризового стану на якісно новий рівень розвитку.

Результат аналізу існуючих методичних підходів до реструктуризації підприємства свідчить, що значна їх кількість складається з простого переліку схожих за змістом етапів, які мають різну послідовність виконання. Здебільшого автори схематично відображають процес реструктуризації, але основним їхнім недоліком є відсутність альтернативних дій у разі потерпання невдачі на одному із етапів. Суттєвим недоліком більшості розглянутих моделей є відсутність бачення кінцевого бажаного стану підприємства, а також неузгодженість окремих етапів та напрямків реструктуризації між собою.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що проблема реструктуризації на даний час не вирішена повною мірою, і тому потребує подальших наукових та практичних розробок. З метою узагальнення змісту існуючих підходів до реструктуризації автором запропоновано схему, яка відображає найважливіші етапи процесу впровадження змін, а також є основою для розробки моделі реструктуризації конкретного підприємства, яка враховуватиме особливості його діяльності, зокрема галузеві, регіональні, виробничі, технічні та фінансові можливості.

У другому розділі «Дослідження стану підприємств швейної промисловості України в аспекті їх реструктуризації» проаналізовано сучасні тенденції розвитку підприємств швейної промисловості; досліджено стан підприємств галузі, які працюють на умовах давальницької сировини; здійснено ретроспективний аналіз організаційно-функціональних змін типового швейного підприємства, визначено економічні передумови здійснення реструктуризації на підприємствах даної галузі.

В якості інформаційної бази для проведення економічного аналізу галузі використано зведені дані по 34 підприємствах швейної галузі за 1999-2006 рр., що дозволило дослідити та проаналізувати головні тенденції розвитку галузі. Інформаційна база була складена на основі даних річної звітності Міністерства промислової політики України за 8 років.

Дослідження стану підприємств швейної промисловості дозволило зробити висновок що, не зважаючи на зростання обсягів виручки від реалізації товарів, яке відбувається переважно за рахунок збільшення обсягів виробництва експортованої продукції з давальницької сировини, відбувається зниження рівня чистого прибутку (рис. 2). Так, обсяг виручки від реалізації в 2006 р. збільшився у порівнянні з 1999 р. на 70,14%. Також відбулося зростання обсягів експорту швейних виробів, динаміка якого пропорційна збільшенню обсягів виручки, що свідчить про взаємозалежність цих показників. Одночасно чистий прибуток за період дослідження постійно знижувався, а у 2004-2006 рр. мав місце збиток (2 865 тис. грн.; 12 554 тис. грн. та 10885 тис. грн. відповідно).

Аналіз динаміки рентабельності діяльності підприємств, що досліджувались, розрахованої за чистим прибутком, свідчить про тенденцію до зниження, а з 2002 р. цей показник набув від'ємного значення. Отже, результати дослідження свідчать про негативні тенденції в розвитку швейної галузі. Головна з них полягає в тому, що зростання валових показників виробництва і реалізації продукції одночасно супроводжується зниженням показників прибутку і рентабельності.

Результати аналізу виробництва продукції з давальницької сировини показали, що у 2006 р. частка основних видів швейної продукції, виготовленої з давальницької сировини склала 93%. Це призвело, з одного боку, до відсутності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку, а з іншого - до втрати підприємствами переважної частини доданої вартості, отриманої в процесі виробництва такої продукції.

З метою виявлення характерних недоліків у роботі підприємств, що працюють на умовах давальницької сировини, було проведено економічний аналіз діяльності окремих підприємств. В якості об'єкту дослідження було обрано три підприємства, що працюють виключно на умовах давальницької сировини за замовленнями інофірм: ЗАТ «Поділля» (м. Вінниця), ВАТ «Галія» (м. Тернопіль) і ВАТ «Лілея» (м. Хмільник). Зазначені підприємства розташовані в різних містах країни, мають різні виробничі потужності, проте, для них характерні спільні тенденції в динаміці основних показників фінансово-господарської діяльності.

Проведений розрахунок коефіцієнтів рентабельності активів, власного капіталу та діяльності по чистому доходу на досліджуваних підприємствах показав, що їх динаміка негативна. Так, впродовж останніх трьох років діяльність підприємств, що досліджувались, в цілому була збитковою. Результати аналізу чистого доходу свідчать про поступове скорочення обсягів вільних фінансових ресурсів на підприємствах, які досліджувалися, що за умов зберігання існуючої тенденції може призвести найближчим часом до їх повного вичерпання. Це зумовить необхідність використання залучених банківських кредитів, або інших позикових коштів, і, як наслідок, ще більше зниження рентабельності виробництва продукції.

Таким чином, зроблено висновок, що підприємства швейної галузі потребують суттєвого перегляду цільових установ та стратегії діяльності. Тому задля забезпечення розвитку галузі в роботі запропоновано реструктуризацію її підприємств, першочерговим завданням якої буде освоєння внутрішнього ринку і завоювання на ньому певних конкурентних позицій.

Маючи на меті створення оптимальної бізнес-моделі для швейних підприємств проведено ретроспективний аналіз організаційно-функціональних змін за основні періоди їх життєдіяльності. Об'єктом дослідження було обрано типове швейне підприємство ВАТ «Лілея», м. Хмільник, яке з 1994 р. працює на умовах давальницької сировини за контрактами з інофірмами, основними з яких є німецькі фірми: «Кірстен Моде Дизайн», «Штальман» та «Валтер», що спеціалізуються на пошитті жіночого верхнього одягу.

Проведений аналіз основних етапів розвитку підприємства, обраного об'єктом дослідження, дозволив виділити три основні періоди його життєдіяльності, що також характерні для переважної більшості вітчизняних швейних підприємств. Усі три періоди мають певні характерні особливості, що визначалися умовами господарювання тих часів.

Період 1: до 1992 р. Функціонування виробничих швейних об'єднань в умовах планової економіки. Характерні особливості першого періоду: жорстка ієрархічна структура; управління на основі організаційно-розпорядчих методів; робота виключно за планами Міністерства легкої промисловості та вказівками головного підприємства виробничо-швейних об'єднань; неможливість самостійного прийняття важливих управлінських рішень; відсутність маркетингової діяльності - плановий збут продукції.

Період 2: 1992-1995 рр. Функціонування на умовах оренди: початок перебудови економіки країни; спроба самостійного функціонування. Характерні особливості другого періоду: самостійне прийняття управлінських рішень, планування та пошук постачальників; слабка реакція на зміни зовнішнього середовища; зниження обсягів виробництва, скорочення персоналу, часті простої, фінансові проблеми, збитки.

Період 3: 1995-2008 рр. Функціонування на умовах давальницької сировини за контрактом з інофірмами. Характерні особливості третього періоду: реанімація виробництва, завантаження потужностей; нарощування об'ємів виробництва; часткове технічне переозброєння; запровадження сучасних технологій виробництва; набуття досвіду виробництва за світовими стандартами; виробництво виключно на експорт на основі давальницької сировини; неритмічність виробництва (залежність від замовника); неспроможність задовольнити потреби внутрішнього ринку.

З метою з'ясування особливостей функціонування швейних підприємств автором формалізовано бізнес-моделі ВАТ «Лілея» за основні періоди його життєдіяльності, розглянуто і проаналізовано, з позиції самостійності виконання, основні бізнес-процеси.

В ході дослідження бізнес-моделей підприємства виявлено значну схожість моделей першого та третього періодів. В обох випадках є «вище керівництво» що встановлює планові показники і забезпечує виконання таких основних бізнес-процесів, як постачання сировини і матеріалів та збут готової продукції. У першому випадку «вищим керівництвом» виступало Міністерство легкої промисловості, сьогодні цю роль виконує іноземний замовник.

Проведений ретроспективний аналіз бізнес-моделей швейного підприємства за основні періоди життєдіяльності дозволяє зробити висновок, що на даний час здійснення головних бізнес-процесів ВАТ «Лілея» фактично забезпечують і контролюють іноземні замовники, від яких повністю залежить діяльність підприємства. Таким чином, співпраця на умовах давальницької сировини не забезпечує ефективної діяльності та належного розвитку підприємства. Рішення цієї проблеми вбачаємо в реструктуризації діяльності підприємства і частковому поверненні на вітчизняний ринок, а також у пошуку альтернативних ринків збуту продукції за межами країни. Реалізація запропонованого рішення передбачає розробку моделі реструктуризації поступове реалізація якої забезпечить впровадження змін, необхідних для успішного функціонування в сучасних умовах.

У третьому розділі «Методичне забезпечення реструктуризації швейного підприємства» розроблено модель реструктуризації та нову бізнес-модель швейного підприємства, оптимально адаптовану до сучасних умов господарювання, розкрито головні принципи та маркетингові аспекти реструктуризації, обґрунтовано економічну ефективність реструктуризації швейного підприємства.

Розроблено і запропоновано до впровадження модель реструктуризації швейного підприємства, метою якої є вихід на якісно новий рівень розвитку. Реструктуризація передбачає оптимізацію бізнес-моделі підприємства, яка полягає в аналізі бізнес-процесів, ліквідації збиткових та створенні нових, орієнтованих на ринок і адаптованих до сучасних умов, які здатні забезпечити стійку конкурентоспроможність підприємства.

Запропонована модель розроблена з урахуванням сучасних теоретичних і практичних підходів та схеми реструктуризації, яка була сформована в результаті узагальнення існуючих підходів до реструктуризації підприємства. Модель базується на побудові стадійного процесу, що має три загальні етапи: інформаційно-аналітичний, проектно-підготовчий, впровадження і оцінка результатів.

Характерною особливістю розробленої моделі, що відрізняє її від існуючих, є ретроспективний аналіз бізнес-моделей підприємства за декілька основних періодів його життєдіяльності, оцінка альтернатив та розробка майбутньої бізнес-моделі з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку галузі. Реалізація цього підходу забезпечує розробку обґрунтованої концепції та програми реструктуризації, їхнє безперебійне впровадження, а також підвищує вірогідність оптимального пристосування підприємства до зовнішніх умов з огляду на його специфіку.

З метою підвищення ефективності діяльності швейних підприємств для них розроблено нову бізнес-модель, з урахуванням реальних умов зовнішнього і внутрішнього середовищ, в яких працюють підприємства галузі та інших факторів, що мають вплив на показники господарської діяльності.

Важливим принципом менеджменту реструктуризації є її поетапне впровадження. На першому етапі пропонується на базі часткового використання виробничих потужностей ВАТ «Лілея» створити самостійну бізнес-одиницю - мале підприємство, яке б поступово вивчало і завойовувало певні позиції на вітчизняному ринку швейних виробів, а також займалось пошуком ринків збуту продукції за межами країни. На цьому етапі підприємство й надалі співпрацюватиме з іноземними партнерами. На другому етапі, по мірі розвитку служби збуту продукції, напрацювання необхідного досвіду в цій сфері, мале підприємство має вийти на зовнішні ринки збуту продукції. Третій етап реструктуризації передбачає перехід ВАТ «Лілея» до повного управління всією ланкою бізнес-процесів з метою оптимізації джерел постачання і ринків збуту і підвищення на цій основі рентабельності виробництва.

З метою забезпечення можливості розрахунку ефективності впровадження запропонованої реструктуризації підприємств швейної промисловості проведено маркетингові дослідження ринків швейних виробів і сировини для їх виробництва. Зокрема, здійснено аналіз ціни, яку сплачують іноземні компанії за пошив того чи іншого виду одягу, розраховані середньозважені ціни на сировину і готові швейні вироби. Результати досліджень свідчать про наявність значних резервів підвищення ефективності роботи вітчизняних підприємств.

Враховуючи базову ціну вартості пошиття, ціну сировини, а також оптові ціни підприємств при реалізації швейних виробів на внутрішньому ринку нами розрахована прогнозна рентабельність такої реалізації. Таким чином, очікувана додаткова рентабельність підприємств, що працювали на давальницькій сировині, зокрема ВАТ «Лілея», в разі переорієнтації на внутрішній ринок може скласти, в залежності від виду одягу, від 12% до 43,5%. Зрозуміло, що така переорієнтація потребує певних додаткових витрат, пов'язаних з маркетингом і збутом продукції. Ці затрати будуть найвищими в перші роки з подальшим відносним їх зменшенням.

Для прогнозування економічної ефективності від запропонованої реструк-туризації швейного підприємства запропоновано алгоритм розрахунку оцінки дохідності використаного капіталу, який полягає у визначенні відношення доходу, одержаного від реструктуризації бізнес-моделі ВАТ «Лілея», до витрат, які є необхідними для проведення змін. Обсяг доходу розраховується шляхом обчислення обсягів додаткової рентабельності при самостійній реалізації продукції. До витрат належать витрати робочого капіталу (вартість сировини і вартість пошиття одягу) та додаткові витрати на маркетинг і збут.

Для розрахунку обсягів реалізації і витрат підприємства при впровадженні нової бізнес-моделі запропоновані наступні формули.

Формула розрахунку обсягів реалізації:

V_p=V_b+(V_b*D_x)+(V_b*E_x), (1)

де: V_p - обсяг реалізації в розрахунковому році;

V_b - базовий обсяг реалізації;

D - додатковий прибуток при реалізації на внутрішньому ринку (у відсотках до загального обсягу реалізації);

х - варіант розрахунку;

E - додатковий прибуток від реалізації продукції на експорт (у відсотках до загального обсягу реалізації).

Формула розрахунку витрат:

Z_p=Z_b+(Z_b*D), (2)

де: Z_p - витрати у розрахунковому році;

Z_b - витрати у базовому році;

D - додаткові витрати на маркетинг і збут (у відсотках до обсягу базових витрат).

Динаміку зміни рентабельності при варіантному розрахунку реалізації продукції підприємства (в розрахунку на 1000 гривень собівартості продукції) розраховано за допомогою виведеної формули обчислення прибутку від реалізації продукції при варіантних розрахунках рівня рентабельності підприємства:

P=S*C*R, (3)

де: Р - прибуток від реалізації,

S - обсяг собівартості на 1000 грн. вартості одягу, грн.,

С - відсоток реалізації даного продукту,

R - додаткова рентабельність виробу.

Проведений аналіз розрахункової економічної ефективності впровадження бізнес-моделі дозволяє зробити висновок, що при будь-якому з прорахованих варіантів рентабельність підприємства в цілому підвищиться і досягне позитивних значень. В залежності від варіанту реалізації на кінець 2013 р. розрахункова рентабельність підприємства складе 15,25% при песимістичному варіанті, 17,87% при найбільш імовірному варіанті і 19,6% при оптимістичному варіанті реалізації. Позитивне значення цього показника буде досягнуто відповідно у 2011 р. при першому варіанті реалізації, і у 2010 р. - при другому і третьому варіантах.

Висновки

В роботі досліджено проблеми розробки та впровадження процесу реструктуризації підприємств швейної промисловості України. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. В сучасних умовах підприємства швейної галузі функціонують в динамічному середовищі, яке характеризується підвищеною мінливістю. За таких умов підприємства повинні постійно пристосовуватися до змін оточення, оскільки запізнення адаптації призводить до виникнення кризових ситуацій. Доведено, що застосування антикризових методів управління на вітчизняних підприємствах в умовах реформування економіки, є необхідністю сьогодення задля збереження стабільності фінансового стану та забезпечення їх розвитку. Перевагою антикризового управління перед традиційним є ефективність його застосування в умовах підвищеної мінливості.

2. Реструктуризацію визначено як цілеспрямований комплекс змін в організаційно-функціональній структурі підприємства, які здатні підвищити ефективність його діяльності. В аспекті антикризового управління метою реструктуризації є вихід на якісно новий рівень розвитку за рахунок створення ефективної системи підприємства, здатної своєчасно адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

3. Узагальнення існуючих методичних підходів до процесу впровадження змін дозволило розробити схему реструктуризації, яка враховує основні етапи, що реалізуються на трьох рівнях: інформаційно-аналітичному, проектно-підготовчому, впровадженні та оцінці результатів. Запропонована схема забезпечує можливість ефективної розробки моделі реструктуризації конкретного підприємства з урахуванням особливостей його діяльності.

4. Показники фінансово-господарської діяльності підприємств швейної промисловості України свідчить про негативні тенденції в розвитку галузі. Причиною цього є діяльність на основі давальницької сировини, яка наразі складає більш ніж 93% від загального обсягу виробництва. Це призводить до втрати вітчизняними підприємствами переважної частини доданої вартості, що отримана в процесі виробництва, і, як наслідок, вони не мають можливостей для впровадження інновацій, оптимізації процесів виробництва і збуту продукції.

5. Аналіз фінансово-господарської діяльності окремих підприємств галузі, що працюють виключно за давальницькою схемою, свідчить про стабільність господарського стану. Незважаючи на це, рентабельність зазначених підприємствах знижується, а окремі показники досягли від'ємних значень, що свідчить про збитковість їх діяльності.

6. Ретроспективне дослідження бізнес-моделей типового швейного підприємства за основні періоди життєдіяльності виявило, що підприємства, працюючи на умовах давальницької сировини, знаходяться в повній залежності від замовника, що не дозволяє ефективно використовувати існуючий потенціал і, як показало дослідження, потребує реструктуризації.

7. Запропонована модель реструктуризації швейного підприємства має за мету підвищення ефективності діяльності за рахунок оптимізації загальної бізнес-моделі та її адаптації до сучасних мінливих умов господарювання. Характерною особливістю запропонованої моделі є ретроспективний аналіз організаційно-функціональних змін, врахування факторів минулого, теперішнього та майбутнього впливу, оцінка альтернатив та побудова оптимальної бізнес-моделі підприємства з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку галузі.

Вдосконалення існуючої бізнес-модель швейного підприємства, що працює на умовах давальницької сировини передбачає створення самостійної бізнес-одиниці - малого підприємства, яке б поступово вивчало і завойовувало певні позиції на вітчизняному ринку швейних виробів, а також займалося пошуками ринків збуту продукції за межами країни.

8. Маркетингові дослідження ринків швейних виробів і сировини для їх виробництва свідчать про наявність значних резервів підвищення ефективності роботи вітчизняних підприємств.

9. Економічна ефективність реструктуризації швейних підприємств шляхом оптимізації бізнес-моделі полягає в тому, що її поетапне впровадження дозволяє не зменшувати обсяги виробництва і реалізації продукції, змінити динаміку рентабельності і досягнути позитивних значень економічних показників, забезпечити тривалу успішну діяльності в умовах реформування економіки України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Іваниця О.Б. Необхідність застосування антикризового менеджменту на підприємствах України // Регіональні перспективи. - 2000. - №2-3. - С. 164-166.

2. Иваница О.Б. Реструктуризация управления как один из путей выхода из кризиса // Регіональні перспективи. - 2001. - №6. - С. 80-82.

3. Іваниця О.Б., Нікітін Ю.О. Сучасні моделі реструктуризації українських та російських підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8 (26). - С. 89-97. (Особистий внесок - аналіз існуючих моделей реструктуризації).

4. Моргулець О.Б., Нікітін Ю.О. Модель реструктуризації підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №3 (33). - с. 119-127. (Особистий внесок - розробка моделі реструктуризації шляхом оптимізації бізнес-моделі підприємства).

5. Моргулець О.Б. Аналіз діяльності підприємств швейної промисловості України // Регіональні перспективи. - 2004. - №3-5. - С. 353-355.

6. Моргулець О.Б. Швейна промисловість України: аналіз фінансово-господарської діяльності // Економіст. - 2007. - №5. - С. 31-33.

7. Моргулець О.Б. Щодо реструктуризації підприємств швейної промисловості України та перспектив її розвитку // Економіст. - 2007. - №10. - С. 50-51.

8. Реструктуризація підприємств швейної промисловості України: обґрунтування економічної ефективності // Легка промисловість. - 2007. - №4. - С. 48-49.

9. Иваница О.Б., Маркина И.А. Антикризисное управление - новый взгляд на решение проблем в условиях нестабильности экономической среды // Управління розвитком соціально-економічної системи: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Всеукраїнська наукова конференція, 11-14 грудня, 2000 р. - Донецьк, 2000. - Т.ІІ. - С. 80-82. (Особистий внесок - обґрунтування необхідності застосування антикризового управління в умовах нестабільності оточуючого середовища).

10. Іваниця О.Б. Необхідність застосування системного підходу в управлінні підприємством в умовах кризи // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика): Регіональна науково-практична конференція, 21-22 травня. 2002 р. - Харків, 2002. - С. 87-90.

11. Іваниця О.Б. Реструктуризація - шанс для банкрутів // Нові технології в малому та середньому бізнесі: Науково-практична конференція, 25-26 квітня, 2002 р. - Херсон, 2002. - С. 3-9.

12. Іваниця О.Б. Управління персоналом в процесі розробки та впровадження програми реструктуризації // Крок у майбутнє: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, 22-24 травня, 2002 р. - Київ, 2002. - С. 240.

13. Іваниця О.Б., Нікітін Ю.О. Реструктуризація підприємства та проблеми розробки оптимальної моделі // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: ІІ Міжнародна конференція студ., асп. та молод. вчен., 9-12 квітня, 2003 р. - Київ, 2003. - С. 63-64. (Особистий внесок - узагальнення методичних підходів до реструктуризації підприємства).

14. Іваниця О.Б., Нікітін Ю.О. Модель реструктуризації підприємства // Крок у майбутнє: ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студ., асп. та молод. вчен., 25-27 червня, 2003 р. - Київ, 2003. - С. 144-148. (Особистий внесок - розробка моделі реструктуризації підприємства).

15. Моргулець О.Б. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств швейної промисловості України // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління: ІІІ Міжнародна конференція студ., асп. та молод. вчен., 24-27 березня, 2004 р. - Київ, 2004. - С. 208-209.

16. Моргулець О.Б. Маркетингові аспекти реструктуризації бізнес-моделі підприємства // Студент - Дослідник - Фахівець: ІІ Науково-практична конференція, 20-22 травня, 2004 р. - Київ, 2005. - С. 65-68.

17. Моргулець О.Б. Обґрунтування ефективності реструктуризації бізнес-моделі швейного підприємства // Науковий вісник полтавського університету споживчої кооперації України. - 2005. - №1 (15). - С. 165-167.

Размещено на Allbest.ru