(економіка сільського господарства і АПК)

ЛУГАНСЬК - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор Горкавий Володимир Кузьмич, завідувач кафедри статистики і економічного аналізу, Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва;

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бабенко Анатолій Григорович, завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці, Дніпропетровська державна фінансова академія;

кандидат економічних наук, доцент Олійник Таміла Іванівна, доцент кафедри економіки підприємства, Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва;

Захист відбудеться 18.07. 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К29.841.02 у Луганському національному аграрному університеті за адресою: 91008, м. Луганськ, ЛНАУ, головний корпус, ауд. Г-202.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного аграрного університету за адресою 91008, м. Луганськ, ЛНАУ.

Автореферат розісланий 05.06. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Суховерхий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сільське господарство України - невід'ємна частина єдиного національного комплексу, тому його кризовий стан та дестабілізація негативно впливають на всі галузі ринкової економіки. З огляду на це актуальність антикризового управління господарствами зростає, так як швидкоплинні процеси в економіці вимагають від них в тому числі і сільськогосподарських кооперативів стабільного економічного стану, розширення відтворення та постійної конкурентоспроможності на ринку.

Як результат, більшість підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, і зокрема сільськогосподарські виробничі кооперативи, функціонують у кризовому стані. За таких умов необхідно здійснювати пошук шляхів забезпечення життєдіяльності підприємств та приймати певні управлінські рішення по виходу з кризового стану, в якому опинилися підприємства. Останнє передбачає використання антикризового управління.

Стан вивчення проблеми. Проблема антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами завжди була в полі зору закордонних і українських дослідників. Так, в різних аспектах теорію, методологію і практику антикризового управління досліджували І.А. Воловик, Р.І. Біловол, Л.О. Лігоненко, П.М. Макаренко, І.Л. Сазонець, О.А. Слюсаренко, О.О. Терещенко, В.Г. Туленков, Е.А. Уткін, А.Д. Чернявський, В.Д. Чумак, А.М. Штангерт та багато інших. Проте, в дійсності є багато питань, які недостатньо досліджено і висвітлено. Вони стосуються аспектів формування належної антикризової політики в сільськогосподарських підприємствах, зокрема, в сільськогосподарських виробничих кооперативах, що мають забезпечити відновлення, розвиток сільського господарства, і як результат поширення кооперації в Україні.

У зв'язку з цим набувають актуальності дослідження щодо формування теоретичних основ управління в умовах кризи; оцінки реального стану діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів, оскільки їх більшість знаходиться на межі кризи, а в деяких випадках навіть на стадії банкрутства; удосконалення при цьому інструментів менеджменту - планування, системи управління.

Необхідність обґрунтування та розробки теоретичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами, які є складовою частиною системи аграрного господарювання, зумовили вибір теми дослідження та її актуальність, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились відповідно до плану науково-дослідних робіт Полтавської державно аграрної академії що є складовою програми наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки УААН” “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих умов в АПК” (номер державної реєстрації 0102U000262).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково виважених пропозицій, спрямованих на удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Для досягнення поставлено мети необхідно виконати наступні завдання:

- з'ясувати зміст поняття “криза підприємства”, встановити основні причини, які зумовили кризовий розвиток більшості сільськогосподарських підприємств;

- з'ясувати сутність терміну “антикризове управління” та визначити особливості управління підприємствами в умовах кризи;

- визначити економічні механізми виявлення і оцінки кризових явищ на підприємстві;

- провести аналіз розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів;

- вивчити стан платоспроможності сільськогосподарських виробничих кооперативів, з метою виявлення ознак їх кризового стану;

- провести оцінку загрози кризи і ймовірності банкрутства сільськогосподарських виробничих кооперативів;

- опрацювати рекомендації щодо формування системи менеджменту в сільськогосподарських виробничих кооперативах;

- здійснити оцінку ризиків в діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів;

- визначити механізм підвищення ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Об'єктом дослідження є процес антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань антикризового управління.

У дисертаційній роботі використано такі методи дослідження, як: абстрактно-логічний (при вивченні останніх наукових публікацій і досягнень практики по темі, при оцінці власних результатів на фоні вже відомих знань, при виділенні невирішених завдань; при розробці конкретних цілей дослідження); експериментальний (при оцінці можливої кризи та банкрутства об'єктів дослідження); статистичний (при оцінці ризиків сільськогосподарських виробничих кооперативів за допомогою кластерного аналізу та методу доцільності затрат); графічний (при побудові діаграм).

Інформаційна база дисертаційного дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи використовувалися законодавчі та нормативні акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані річних звітів сільськогосподарських виробничих кооперативів, результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

- обґрунтовано в організаційній структурі управління асоціацією кооперативів необхідність здійснення постійного кадрового менеджменту та моніторингу їх діяльності через групу кризового управління;

- обґрунтовано вибір технічного забезпечення інтегрованої системи управління та процес автоматизованого моніторингу фінансового стану суб'єктів господарювання в складі асоціації кооперативів через пристосування програми Microsoft Excel, шляхом введення вихідної інформації в комірки, які містять попередньо введені розрахункові формули.

Удосконалено (доповнено):

- зміст поняття “криза підприємства” як такий економічно нестабільний стан соціально - економічної системи (організації), що загрожує припиненню її діяльності через неспроможність підприємства здійснювати забезпечення операційної діяльності фінансовими ресурсами (в першу чергу власними коштами);

- поняття “антикризове управління” як певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання та подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його життєвого циклу, за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно-правових, методологічних механізмів;

- поняття “асоціація кооперативів” - як таке об'єднання, що засноване кооперативами різних видів на умовах членства та добровільності здійснення діяльності, що пов'язана із сільськогосподарським виробництвом, та передбачає постійний моніторинг всіх процесів в них і надання своїм членам інформаційної, консультаційної та іншої допомоги;

- методичні підходи щодо оцінки кризових явищ на підприємствах шляхом формування системи показників-індикаторів, які представлені двома напрямами: показники попередньої оцінки та показники фундаментального аналізу;

- управлінську структуру сільськогосподарських виробничих кооперативів шляхом створення служби контролінгу та групи кризового управління в них;

- процес планування в кооперативах шляхом визначення оптимального поєднання галузей об'єктів дослідження на основі застосування економіко-математичних методів програмування;

Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до оцінки ризиків, визначених на основі кластерного аналізу та методу доцільності затрат.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення досліджень можуть бути використані у діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів у процесі розробки та реалізації управлінських рішень, які спрямовані на подолання кризової ситуації та подальшої стабілізації їх фінансового стану.

Пропозиції автора по удосконаленню антикризового управління (щодо формування ефективної системи менеджменту, оптимального поєднання галузей та оцінки ризиків) прийняті до впровадження в практику сільськогосподарськими виробничими кооперативами Полтавської області та прийняті до уваги Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/336 від 12 вересня 2007 р.).

Теоретичні результати досліджень щодо сутності кризи, причин виникнення, механізмів її виявлення та попередження використовуються також у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін економічного напрямку (довідка № 7-01-60 від 13 вересня 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, що викладені в дисертації отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були викладені та обговорені на наступних наукових конференціях: 14 червня 2006 р. “Соціально-економічні перспективи розвитку України” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); 17-18 травня 2007 р. “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, ГУ ЗІДМУ, 2007 р.); 24-25 квітня 2008 р. “Научное пространство Европы” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення результатів дисертаційної роботи опубліковано в 8 наукових працях загальним обсягом 2,5 друкованих аркуша, з них 5 статей у спеціалізованих наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша, та 3 тези доповідей (загальний обсяг 0,4 друкованих аркуша ) на науково-практичних конференціях. У співавторській статті за списком автореферату: [8] - автором розроблено модель оптимального поєднання галузей в досліджуваних кооперативах.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 158 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 23 таблиці, 44 рисунків, 15 додатків, що займають 22 сторінки і список використаних джерел із 147 найменувань (13 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення, подано відомості щодо апробації та результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи антикризового управління підприємствами” розкривається сутність поняття “криза підприємства”, встановлено особливості управління підприємствами в умовах кризи, визначено основні економічні механізми виявлення та оцінки кризових явищ.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день вченими досить грунтовно вивчено і досліджено розвиток, характер і наслідки кризи. Але не можна не відмітити наявність розбіжностей у їх поглядах, зокрема на тлумачення поняття “криза підприємства”, обґрунтування причин (факторів) кризи та інше.

В економічній літературі подано чимало визначень терміну криза підприємства. Наше бачення терміну наступне. Тож, криза підприємства - це такий економічно нестабільний стан соціально-економічної системи (організації), що загрожує припиненню її діяльності через неспроможність підприємства здійснювати забезпечення операційної діяльності фінансовими ресурсами (в першу чергу власними коштами).

Фінансове оздоровлення підприємства, що перебуває в стані кризи, можливе лише завдяки аналізу причин виникнення кризи. Причини кризи можуть бути різними. Основними з них є внутрішні та зовнішні.

Виявивши ознаки кризового стану, дослідивши їх причини, підприємство здійснює антикризову політику. Політика антикризового управління підприємством є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в розробці та використанні системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та механізмів фінансового оздоровлення підприємства.

Пошук шляхів забезпечення життєздатності підприємств у нестабільному зовнішньому середовищі, що опинилися в кризовій ситуації та прийняття рішень по виходу підприємств з кризи отримало назву “антикризове управління”.

В економічній літературі та наукових працях подано чимало визначень антикризового управління, в яких є багато спільного, проте є і відмінності. Проте, наше бачення терміну “антикризове управління” наступне.

Антикризове управління - це певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання та подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його життєвого циклу діяльності, за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно-правових, методологічних механізмів.

Теперішній стан розвитку багатьох суб'єктів господарювання, зокрема, підприємств сільського господарства та ряду галузей, більшість фахівців визначають як кризовий. Цей факт об'єктивно обумовлює необхідність проведення процесу виявлення кризових явищ на підприємстві з метою оцінки глибини кризи та пошуку шляхів локалізації їх наслідків.

Для того, щоб оцінити фінансовий стан підприємства з метою виявлення ознак кризового розвитку, необхідно проводити експрес діагностику підприємства та в разі необхідності застосовувати фундаментальне оцінювання.

Система експрес-діагностики забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дає змогу вжити оперативних заходів щодо їх нейтралізації. При інших масштабах його кризового фінансового становища вона обов'язково має доповнюватися системою фундаментальної діагностики.

Аналіз наукових публікацій показав, що підходи різних авторів до виявлення та оцінки кризового розвитку підприємства залежить від їх розуміння сутності питання, обліку основних складових і визначених завдань дослідження. При використанні різних методик для виконання завдань оцінювання кризи підприємства важливим є набір використовуваних оцінних показників, що дозволяють отримати обґрунтовані висновки.

У процесі вивчення літератури визначено, що питання застосування практичного інструментарію оцінювання кризового стану підприємства недостатньо вивчені, а його методологічні основи знаходяться в стадії формування.

Оскільки перелік показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства знаходиться в стадії формування, нами проведено систематизацію показників.

Авторське бачення системи показників-індикаторів кризового стану подано на рис. 1.

Рис. 1. Оцінка загрози кризи на підприємстві

Примітки:

1- темп зростання прибутку;

2 - темп зростання виручки;

3 - темп зростання власного капіталу;

4 - темп зростання активів.

У другому розділі - “Стан розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів Полтавської області” здійснено аналіз розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів, проведено оцінку платоспроможності досліджуваних об'єктів та оцінку можливої загрози кризи та ймовірності їх банкрутства.

Так, одним із головних показників діяльності будь-якого підприємства є рентабельність. Господарство вважається рентабельним, якщо виручка від реалізації продукції відшкодовує всі витрати на її виробництво і реалізацію та створює перевищення доходів над витратами.

Отже, чим вищий рівень рентабельності, тим ефективніше виробництво, кращі умови розширення суспільного виробництва і задоволення матеріальних потреб кожного працівника.

В процесі дослідження існуючого стану розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів регіону встановлено, що за основним економічним показником таким як рентабельність, прослідковується тенденція до погіршення фінансового стану об'єктів дослідження.

Так, в галузі рослинництва в 2006 році порівняно з 2001 роком скоротився рівень рентабельності таких видів продукції, як насіння соняшнику (33,2 % проти 51 %), зернових культур (40,1 % проти 121%). Разом з тим, збільшилась збитковість продажу цукрових буряків з - 1,5 до - 4,9 у 2006 році, м'ясо у забійній масі було збитковим (рис. 2).

Однак, жодного парадоксу тут немає, бо годі сподіватися на інші тенденції щодо прибутковості галузі сільського господарства. Оскільки аграрна реформа здійснюється в умовах функціонування переважно викривлених попередньою системою економічних законів.

Щодо рентабельності тваринницької галузі, то необхідно сказати, що проблема підвищення прибутковості знаходиться у площині націленості інтересів сільськогосподарських товаровиробників із переробною галуззю на високий кінцевий результат.

Рис. 2. Динаміка рентабельності досліджуваних сільськогосподарських виробничих кооперативів Полтавської області за 2001-2006 рр.

Визначальною характеристикою аналізу фінансового стану підприємства є його платоспроможність. Оскільки постійно відбувається процес реформування підприємств аграрного сектору економіки, то ускладнюється і розрахунок показників у динаміці. Тому, за таких умов, проаналізувати зміни коефіцієнтів у часі можна лише по тих кооперативах, які діють з початку реформування колишніх КСП, більшість яких утворилася на їх базі.

Виходячи з цього, в процесі аналізу нами досліджувалися показники платоспроможності по 5-ти сільськогосподарським виробничим кооперативам Полтавської області.

Станом на 2005 рік коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Кап) відповідає нормативному значенню лише по СВК «Росія» відповідно - 0,1, тоді, як в 2001 - 0,001. Отже, кооператив підвищив можливості погашення поточних зобов'язань за рахунок високоліквідних оборотних активів.

Значення коефіцієнта поточної платоспроможності (Кпп) відповідає нормативному тільки по СВК “Україна” - 0,709, що свідчить про високий рівень і позитивну динаміку платоспроможності кооперативу. По іншим кооперативам інша ситуація, відповідно значення коефіцієнтів не відповідають нормативним.

За величиною коефіцієнта загальної платоспроможності (Кзп), станом на 2005 рік платоспроможними є СВК “Росія” (значення коефіцієнта 2,906), СВК “Україна” (значення коефіцієнта 3,116) та СВК “Маяк” (значення коефіцієнта 2,033).

У ринковій економіці банкрутство підприємств стало масовим і охопило більшість галузей, зокрема і галузь сільського господарства. За таких умов, важливим завданням є проведення прогнозування розвитку підприємства з точки зору можливого банкрутства. Сучасна економічна наука виділяє різноманітні моделі діагностики банкрутства (модель Альтмана, Спрінгейта, Тафлера та інші).

Вище зазначені моделі і методики були перевірені на основі фінансової звітності досліджуваних кооперативів з метою, щоб визначити які з них можна застосовувати для українських сільськогосподарських підприємств, а які не можна (табл. 1).

Так, на основі розрахунків, можна зробити висновок про те, що модель Альтмана можна визначити як недієздатну, оскільки значення Z-рахунка по всіх кооперативах значно виходить за встановлені межі.

Щодо коефіцієнта Бівера, то його значення для досліджуваних сільськогосподарських виробничих кооперативів є набагато нижчим від свого граничного значення, як в 2001, так і в послідуючі роки становить від'ємне значення. Надалі, даний коефіцієнт по всіх кооперативах змінювався стрибкоподібно. Від'ємне значення показника свідчить про відсутність на підприємстві достатньої суми прибутку, який спрямовується на розвиток виробництва.

Таблиця 1

Розрахунок економетричних моделей оцінювання ймовірності банкрутства

Отже, необхідно погодитися з тим, що за коефіцієнтом Бівера проводити діагностику на ймовірність банкрутства можна лише прибутковим підприємствам. Тоді постає запитання: що робити з підприємствами, які хоч і отримують прибуток, але його величини не вистачає для розвитку виробництва.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що застосовувати коефіцієнт Бівера для прогнозування банкрутства можуть лише прибуткові підприємства, з метою визначення ситуації на майбутнє, щодо погіршення їх фінансового стану.

Провівши розрахунок моделі Спрінгейта, можна сказати, що станом на 2006 рік ймовірність банкрутства сама найменша для СВК “Росія”, оскільки значення функції Z становить 1,298 (Z < 0,862 - ймовірність банкрутства висока). Іншим кооперативам загрожує банкрутство.

Аналізуючи моделі Ліса та Тафлера, необхідно відмітити, що за цими моделями банкрутство більше ніж імовірне для СВК “Славутич”, тоді як по іншим кооперативам прослідковуються непогані довгострокові перспективи.

Таким чином, більшість розглянутих моделей прогнозують банкрутство для СВК “Славутич” та СВК “Бір”, що відповідає дійсності. Тому ці методики можна використовувати для прогнозування банкрутства сільськогосподарських підприємств, крім моделі Альтмана.

У третьому розділі - “Напрями та шляхи удосконалення антикризового управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами” найбільша увага приділена таким питанням, як: формування системи менеджменту в сільськогосподарських виробничих кооперативах через створення асоціації кооперативів та виділення в ній групи кризового управління, удосконалення планування, і як результат визначення оптимальної спеціалізації об'єктів дослідження, від якої залежить ефективна їх діяльність та проведено оцінку ризиків діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів.

Перераховані інструменти повинні бути домінуючими при формуванні антикризової стратегії кооперативів, які в сукупності повинні вивести їх з кризового стану.

В умовах ринкової економіки в якій перебуває та розвивається агропромисловий комплекс, зокрема сільськогосподарські підприємства, а серед них сільськогосподарські виробничі кооперативи, найпоширенішою формою поширення кооперації може стати кооперативна асоціація.

Дане формування має місце, оскільки, жоден з кооперативів окремо не має змоги вплинути на рівень цін на ринку, де диктують свої умови посередники, які користають з того, що окремому кооперативу не до снаги одночасно вести господарство і знаходити оптимальні варіанти реалізації власної продукції та закупівлі матеріально-технічних ресурсів. При цьому, головною метою такого утворення має бути постійний контроль та аналіз всіх сторін діяльності своїх членів з метою вчасного реагування на ситуації, які можуть викликати порушення стійкості контролюючого ними об'єкта (кооперативу).

Асоціації - договірні об'єднання, організовані з метою постійної координації діяльності членів - учасників асоціації. Вони не мають чіткої адміністративної вертикалі, не втручаються в господарську діяльність учасників асоціації.

Так, ми пропонуємо створювати в асоціації таке формування як групи кризового управління. В разі встановлення керівництвом кооперативу певних відхилень у діяльності, групи кризового управління мають забезпечити покращення ситуації, що склалася. Головними завданнями кризової групи мають стати: а) постійний моніторинг всіх сторін діяльності кооперативів, з метою контролю ситуації, що складається в них; б) кадровий менеджмент; в) у несприятливому випадку забезпечити стабілізацію фінансового стану кооперативів та підтримання її на певному рівні та інші.

Формування даної структури, в управлінні діяльністю кооперативами також надасть можливість досягти наступних цілей:

- надати кооперативам динамізму, що дасть можливість приймати ефективні управлінські рішення групами кризового управління адекватно до швидкості старіння інформації (оперативність надходження інформації, яку повинні забезпечити кооперативи);

- розширити можливості даного формування щодо організації ефективної взаємодії з кооперативами асоціації та зовнішнім середовищем;

- сформувати у керівництва кооперативів ринковий тип мислення та інші.

Взаємодія визначених завдань, цілей, принципів, функцій групи кризового управління має забезпечити подальше становлення та розвиток кооперативів.

Дана асоціація кооперативів повинна формуватися на рівні регіону. А оскільки, як відомо, професійні знання і досвід керівництва застарівають, навіть універсально підготовленому керівнику стає дедалі складніше бути фахівцем у всіх сферах - від агротехніки до управління. То за таких умов, групи кризового управління повинні утворюватися не із членів кооперативів, а з відповідних експертів на договірних умовах.

Таким чином, асоціація кооперативів - це об'єднання, що засноване кооперативами різних видів на умовах членства та добровільності здійснення діяльності, що пов'язана із сільськогосподарським виробництвом, та передбачає постійний моніторинг всіх процесів в них і надання своїм членам інформаційної, консультаційної та іншої допомоги (рис. 3).

антикризовий управління сільськогосподарський

Рис. 3. Схема організаційної структури управління асоціацією кооперативів

Реалізація завдань асоціацією вимагає нових знань, систем управління, підготовлених спеціалістів та їх науково-технічного оснащення, систем автоматизації робіт, а також комп'ютерних систем управління -- тобто всього того, що включає у себе менеджмент, який є складовою частиною нового загального менеджменту кооперативної асоціації. У цьому зв'язку в асоціації мають бути передбачені заходи з розвитку науково-технічної бази, підготовки спеціалістів -- менеджерів, впровадження інформаційних технологій, систем автоматизації робіт тощо.

За експертними оцінками, на будь-якому підприємстві фіксується 3--4 млн. показників, які не можуть бути "вручну" опрацьовані для своєчасної та якісної підготовки управлінських рішень. Тому повна технічна реалізація нового менеджменту в кооперативах і отримання максимального ефекту від реформування передбачають використання інтегрованої автоматизованої системи управління, яка об'єднує всі функціональні системи управління в єдину систему -- менеджмент підприємства.

Можна стверджувати, що без створення інтегрованої автоматизованої системи управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами і, відповідно, її модулів здійснити перетворення існуючих кооперативів на сучасні, більш ефективні неможливо. Використання інформаційної технології належить до найбільш суперечливих внутрігосподарських проблем сільськогосподарських виробничих кооперативів сьогодення.

Керівництво кооперативів часто відмовляється їх вирішувати, оскільки не відчуває себе достатньо компетентним та кваліфікованим. Рішення звичайно делегуються керівникам інформаційних служб, якщо така існує, або спеціалізованим зовнішнім організаціям. Господарські ризики, пов'язані з інформаційними технологіями, постійно зростають. Недооцінка цього важливого стратегічного ресурсу є також одним із головних негативних чинників, який призвів до втрати можливих переваг даної форми господарювання та створив кризову ситуацію.

Так, з метою створення в асоціації кооперативів інтегрованої системи управління, її керівництву необхідно забезпечити всі ділянки процесу виробництва, діяльності існуючими програмними продуктами. При цьому, ми рекомендуємо застосовувати програму Microsoft Exсel, яка є універсальною та найбільш пристосованою для постановки та рішення багатьох задач, зокрема завдань по автоматизації процесу оцінки фінансового стану підприємства. Програма формується шляхом введення вихідної інформації (яка відображається у звітності кооперативу - баланс, звіт про фінансові результати) в комірки, які містять попередньо введені розрахункові формули. Процес здійснення даних розрахунків займає декілька хвилин та одразу дає інформацію про: факторний аналіз чистого доходу; аналіз відносних показників ліквідності та платоспроможності, аналіз оборотності активів та іншу інформацію.

Важливим кроком на цьому етапі є вибір технічного забезпечення відповідно до поставленої задачі. Питання технічного забезпечення пропонується розв'язати таким чином: встановити в асоціації один сервер і п'ять робочих станції, кожна з яких відповідатиме за інформацію по відповідному кооперативу.

Однією з головних проблем будь-якого підприємства є організація найбільш ефективного використання ресурсів (природних, трудових, матеріальних), які є в його розпорядженні. Дотримання норм ефективного використання ресурсів в підприємствах має забезпечити наявність такої важливої складової як планування.

Місце планування в умовах ринкової економіки визначається тим, що планування виступає однією із важливих функцій управління. Проте ефективне планування неможливе без застосування сучасних розробок у науці та техніці, що дозволяють обирати оптимальні рішення планово-економічних завдань за допомогою лінійного програмування.

Так, одним із напрямків застосування методів лінійного програмування є визначення оптимального співвідношення галузей підприємства (визначення оптимальної спеціалізації), в результаті якого підприємство при заданих ресурсах буде мати кращі кінцеві результати.

Для виконання поставленого завдання, ми визначили перелік змінних і обмежень, сформували розгорнуту економіко-математичну модель, яку записали числовими значеннями коефіцієнтів матриці і цільової функції.

Провівши певні розрахунки, ми визначили оптимальне поєднання галузей в сільськогосподарських виробничих кооперативах. При цьому позначили досліджувані кооперативи наступним чином: А - “Україна”, Б - “Росія”, В - “Маяк”, Г - “Бір”, Д - “Славутич” (табл. 2).

Треба відмітити, що сільськогосподарський виробничий кооператив відрізняється від інших видів кооперативів тим, що головна умова його існування - трудова участь його членів у діяльності кооперативу. Тому, в моделі рівень затрат праці для всіх варіантів залишається незмінним.

Таблиця 2

Результати розрахунків оптимального поєднання галузей в сільськогосподарських виробничих кооперативах

Провівши розрахунки, нами було виділено найбільш оптимальний варіант поєднання галузей в кооперативах. За даним варіантом розрахунків, досліджуваним кооперативам краще було б наявну площу ріллі засіяти пшеницею, крім того, деяким кооперативам соняшником та цукровим буряком. Також, для успішного здійснення діяльності, майже всім сільськогосподарським виробничим кооперативам необхідно займатися виробництвом й вирощуванням ВРХ (молочного та мясного напрямку) та вирощуванням свиней, займатися бджільництвом.

Будь-яке підприємство здійснюючи свою діяльність, щоденно зустрічається з ризиками. При цьому, з метою вчасного реагування на них, підприємству необхідно проводити політику управління ризиками. Одним із етапів управління ризиками є їх оцінка.

Слід відмітити, що на сучасному етапі існує широкий спектр методів кількісного аналізу ризиків підприємства. Проте, цілісна теорія їх оцінки у вітчизняній економічній науці досі не сформувалася. Це природно, бо будь-яка теорія є науковим узагальненням реального досвіду та визнається дієвою лише тоді, коли пройшла практичну апробацію (схвалення).

Так, виділяють наступні основні методи оцінки економічних ризиків: метод доцільності затрат; метод експертних оцінок; аналітичний метод; метод аналогів; статистичний. Нами рекомендовано застосовувати кластерний аналіз та метод доцільності затрат.

Суть кластерного аналізу зводиться до групування (кластеризації) сукупності з різноманітними ознаками з метою одержання однорідних груп кластерів. При цьому межі таких груп наперед не задані, а кількість їх може бути або задана, або ні.

Такий набір їх створює так званий ознаковий простір. Кожній ознаці надається змістовність координати. Проведений кластерний аналіз по виявленню ознак кризи наведено на рис. 4.

Рис. 4. Деревоподібна діаграма групування кооперативів у кластери за рівнем ризику

На одержаному графіку сільськогосподарські виробничі кооперативи позначені символами від Х1 до Х5 (“Україна” - Х1, “Росія” - Х2 , “Маяк” - Х3, “Бір” - Х4, “Славутич” - Х5).

Чим нижче пролягають лінії, що пов'язують окремі сільськогосподарські виробничі кооперативи, тим вони більш схожі за комплексом ознак.

Так, діаграма показує, що за комплексом ознак (коефіцієнтів) найбільш ізольованим є Х2. А найбільш подібними за комплексом ознак є Х3 і Х4. За своїми властивостями до них найближчим є Х5. Ізольовану проміжну позицію займає Х1.

Застосування кластерного аналізу для оцінки ризиків сільськогосподарських виробничих кооперативів дає підстави для наступних висновків.

Високий рівень ризику присутній у діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів, які увійшли до кластеру № 4, тому назвемо його кластером високого рівня ризику. У третій кластер увійшов сільськогосподарський виробничий кооператив із найнижчим рівнем економічного ризику. Перший кластер назвемо кластером середнього ризику. Другий кластер - кластер низького рівня ризику. Таким чином, ми розподілили кластери кооперативів за декількома параметрами рівня ризику.

Метод доцільності затрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику. Узагальненим фактором ризику тут вважається перевитрата коштів порівняно із запланованим обсягом. Згідно з цим методом, можна виявити зону ризику в якій перебуває підприємство.

Так, використаємо даний метод на практиці. При цьому, застосуємо метод оцінки фінансової стійкості, як складову методу аналізу доцільності затрат.

Цей метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства і на визначення на цій основі потенційних зон ризику. Для цього розрахуємо відповідні показники, а саме: показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх утворення, фрагмент розрахунку яких зображено в табл. 3.

Таблиця 3

Розрахунок показників фінансової стійкості по СВК “Славутич” Полтавської області за 2001-2006 рр.

Обчисливши три показники фінансової стійкості (надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів (Ес); надлишок або нестача власних оборотних коштів і довгострокових зобов'язань для формування запасів (Еm) та надлишок або нестача загальної величини джерел формування запасів (Ен)), ми ідентифікували фінансовий стан досліджуваних кооперативів на ймовірність існування ризику втрати фінансової стійкості.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що всі досліджувані сільськогосподарські виробничі кооперативи потрапляють у зону критичного ризику, оскільки запаси не забезпечуються джерелами їх формування. При цьому, така динаміка прослідковується протягом шести років (2001-2006 рр.).

Даний метод хоч і є дещо “жорсткий”, проте дозволяє своєчасно виявити ризик та попередити його в майбутньому через низку управлінських рішень.

Таким чином, переваги даних методів полягають в тому, що вони не вимагають значних затрат часу на їх проведення, та ґрунтуються на аналізі фінансового стану підприємства, який проводиться за будь яких умов на підприємстві.

ВИСНОВКИ

1. В Україні більшість сільськогосподарських підприємств мають кризовий або передкризовий економічний стан. За таких умов підприємствам необхідно забезпечувати стабільність фінансової діяльності. Останнє досягається через проведення ефективної антикризової політики сільськогосподарських виробничих кооперативів.

2. Визначено, що криза підприємства - це такий економічно нестабільний стан соціально - економічної системи (організації), який загрожує припиненню її діяльності через неспроможність підприємства здійснювати забезпечення операційної діяльності фінансовими ресурсами (в першу чергу власними коштами).

3. Встановлено, що основною умовою забезпечення стабільного функціонування економіки більшості сільськогосподарських підприємств, і, зокрема, сільськогосподарських виробничих кооперативів є проведення ефективної антикризової політики на основі формування концепції антикризового менеджменту з урахуванням особливостей підприємства та кризи, яка притаманна йому.

4. Антикризове управління - це певним чином організований вид менеджменту, який націлений на запобігання та подолання ознак кризового стану підприємства протягом всього його життєвого циклу за допомогою добре налагоджених економічних, нормативно - правових, методологічних механізмів.

5. Сформовано систему показників-індикаторів, які мають забезпечити виявлення того чи іншого виду кризи, і які представлені двома напрямами: показники попередньої оцінки (порівняння темпів зростання прибутку та виручки від реалізації продукції, власного капіталу та активів підприємства) та показники фундаментального аналізу (фінансової стабільності; ліквідності; ділової активності та показники оцінки потоку коштів).

6. Доведено доцільність створення асоціації кооперативів, як форми поширення кооперації, та виділення в ній групи кризового управління. При цьому, діяльність групи повинна поширюватися на всі кооперативи асоціації а за необхідності, направлятися на окремий об'єкт управління з метою стабілізації його фінансового стану, і яка повинна стати невід'ємним елементом організаційної структури асоціації.

7. Запропоновано з метою технічної реалізації оперативного менеджменту кооперативу і отримання максимального ефекту від реформування, використовувати інтегровану автоматизовану систему управління, яка об'єднує всі функціональні системи управління в єдину систему -- менеджмент підприємства. При цьому, ми рекомендуємо застосовувати програму Microsoft Exсel, яка є універсальною та найбільш пристосованою для постановки та рішення багатьох задач, зокрема завдань по автоматизації процесу оцінки фінансового стану підприємства. Процес здійснення даних розрахунків одразу дає інформацію про: факторний аналіз чистого доходу; аналіз відносних показників ліквідності та платоспроможності, аналіз оборотності активів та іншу інформацію.

8. Рекомендовано для дотримання норм ефективного використання ресурсів в сільськогосподарських виробничих кооперативах з метою підвищення ефективності їх розвитку застосовувати систему внутрішньогосподарського планування на базі лінійного програмування, що дозволить отримати оптимальні рішення планово-економічних завдань.

9. Для оцінки ризиків діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів необхідно використовувати кластерний аналіз та метод оцінки доцільності затрат, що ґрунтуються на моніторингу фінансового стану, який проводять у виробничому кооперативі за будь-яких умов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Остапенко О.М. Сутність та особливості управління підприємствами в умовах кризи // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 6. - С. 226-229.

2. Остапенко О.М. Служби контролінгу та антикризового управління в сільськогосподарських виробничих кооперативах // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 4 - С.175-178.

3. Остапенко О.М. Оцінка економічних ризиків сільськогосподарських виробничих кооперативів // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 3 - С. 163-166.

4. Остапенко О.М. Кризи та їх класифікація на підприємстві // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Аграрний форум - 2006". - Суми: СНАУ, № 3-4 (20-21), 2006. - С. 210-214.

5. Остапенко О.М. Економічні механізми виявлення кризових явищ на підприємствах // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні перспективи розвитку України”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. І. - С. 51-54.

6. Остапенко О.М. Проблеми розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів в Україні // Міжнародна наукова конференція молодих науковців “Наука і вища освіта”. - Запоріжжя, 2007.- Ч.1. - С.86-87.

7. Остапенко О.М. Асоціація кооперативів як перспективна форма поширення кооперації в Україні // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції “Научное пространство Европы” - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2008. - С. 6-8.

8. Макаренко П.М., Остапенко О.М. Оптимальне поєднання галузей в сільськогосподарських виробничих кооперативах за допомогою використання економіко-математичного програмування // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 232: В 5 т. - Т. ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 858- 868.

АНОТАЦІЯ

Остапенко О.М. Антикризове управління сільськогосподарськими виробничими кооперативами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Луганський національний аграрний університет, Луганськ, 2008.

Дисертація присвячена питанням формування антикризової політики сільськогосподарськими виробничими кооперативами. Обґрунтовано сутність понять криза підприємства та антикризове управління. Проведено оцінку загрози кризи і ймовірності банкрутства сільськогосподарських виробничих кооперативів шляхом застосуванням існуючих моделей. Визначено основні складові детермінанти антикризового управління, які у своїй сукупності повинні забезпечити вихід з кризового стану сільськогосподарські виробничі кооперативи, а саме: необхідно забезпечити формування ефективної системи менеджменту через створення асоціації кооперативів та виділення в ній групи кризового управління, здійснювати постійну оцінку ризиків кооперативів та удосконалювати планування.

Ключові слова: криза, антикризове управління, система менеджменту, ризик, планування.

АННОТАЦИЯ

Остапенко О.Н. Антикризисное управление сельскохозяйственными производственными кооперативами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Луганский национальный аграрный университет, Луганск, 2008.

Диссертация посвящена вопросам формирования антикризисной политики сельскохозяйственными производственными кооперативами. Обосновано экономическую сущность понятий кризи предприятия и антикризисное управление.

При этом, на основе проведенного анализа выявлены причины, приведшие к кризисному состоянию сельскохозяйственные производственные кооперативы. Среди них, главными есть внутренние и внешние причины.

Проведен анализ развития сельскохозяйственных производственных кооперативов, а также состояние их платежеспособности, произведена оценка угрозы кризиса и вероятность их банкротства.

Определены основные составные детерминанты антикризисного управления, которые в своей совокупности должны обеспечить выход из кризисного состояния сельскохозяйственные производственные кооперативы, а именно: необходимо обеспечить создание эффективной системы менеджмента и плановой службы, проводить оценку рисков.

Обоснован тот факт, что в условиях рыночной экономики в которой|какой| находится|перебывает,пребывает| и развивается агропромышленный комплекс, в частности|в том числе| сельскохозяйственные предприятия, а среди них сельскохозяйственные производственные кооперативы, самой распространенной формой развития кооперации может стать кооперативная ассоциация, .

Данное формирование имеет место, поскольку, ни один из кооперативов отдельно не имеет возможности повлиять на уровень цен на рынке, где диктуют свои условия посредники, которые|какие| пользуются тем, что отдельному кооперативу не в|до| силе одновременно вести хозяйство и находить оптимальные варианты реализации собственной продукции и закупки материально-технических ресурсов. При этом, главной|головной| целью такого образования должен быть постоянный контроль и анализ всех сторон деятельности своих членов с целью своевременного реагирования на ситуации, которые|какие| могут вызывать нарушение стойкости контролирующего ими объекта (кооператива).

При этом, мы предлагаем создавать в ассоциации такое формирование как группа кризисного управления. В случае установления руководством кооператива определенных отклонений в деятельности, группа кризисного управления должна обеспечить улучшение ситуации, что сложилась|состояла|.

Формирование данной структуры, в управлении деятельностью кооперативами также даст возможность достичь следующих целей: а) предоставить кооперативам динамизма, что даст возможность принимать эффективные управленческие решения группами кризисного управления адекватно к|до| скорости старения информации (оперативность поступления информации, которую|какую| должны обеспечить кооперативы); б) расширить возможности данного формирования относительно|касательно| организации эффективного взаимодействия с кооперативами ассоциации и внешней средой; в) сформировать у руководства кооперативов рыночный тип мышления и другие.

Взаимодействие определенных заданий|задач|, целей, принципов, функций группы кризисного управления должно обеспечить последующее становление и развитие кооперативов.

Предложено для оценки рисков применять кластерный анализ а также метод целесообразности затрат, которые не требуют значительных затрат времени на их проведение, и основываются на анализе финансового состояния|стана| предприятия, который|какое| проводится при разных условиях на предприятии.

Обосновано приорететность создание плановой службы в сельскохозяйственных производственных кооперативах, которая|какая| обеспечит эффективное использование|употребление| ресурсов (трудовых, материальных). Эффективное планирование невозможное без применения современных разработок в науке и технике, что позволяют избирать|обирать| оптимальные решения планово-экономических заданий. Решить эту задачу можно |задач| с помощью|посредством| линейного программирования.

Одним из направлений применения методов линейного программирования является определение оптимального соотношения отраслей предприятия (определение оптимальной специализации), в результате которого|какого| предприятие при заданных ресурсах будет иметь лучшие конечные|концевые| результаты. Сочетание отраслей определяет специализацию сельскохозяйственного предприятия. При этом развитие предприятия получает направление, которое|какое| в конкретных условиях способствует|содействует| наиболее эффективному использованию|употреблению| ресурсов, а именно - земля (сельскохозяйственные угодья), труд (трудовые ресурсы), капитал (денежно-материальные ресурсы).

При этом, строится модель оптимизации сочетания отраслей учитывая при этом фактор формирования затрат на производство, который для сельскохозяйственных производственных кооперативов должен быть константой, поскольку трудовое участие членов кооператива есть главным условием его существования.

Ключевые слова: кризис, антикризисное управление, система менеджмента, риск, планирование.

ANNOTATION

Ostapenko О.М. Anticrisisee management by agricultural productions cooperative. - Manuscript.

The dissertation|thesis| for a candidate of economic|economical| sciences degree on speciality 08.00.04 - tne economy and management by enterprises (the economy of agriculture and Agro-Industrial Complex). - The | Lugansk national agrarian university. - Lugansk, 2008.

The dissertation|thesis| is dedicated to the questions of forming of antiсrisisее management politics by agricultural productions cooperative. Substantiated |substantiated| economical essence of crisis concepts and antiсrisis management. It is conducted estimation prognosis crises and probabilities bankruptcy agricultural productions cooperative a way by application of existent models. Certainly basic|main| constituents determinants of antiсrisisее | management, what in the aggregate must provide exit from the crisis to the figure agricultural productions cooperative, namely: it is necessary to provide forming of the effective system of management through|from,because of| creation associations of cooperative but|yes| selection in her groups of crisis management, to carry|performs,accomplishes| out permanent|constant| estimation|appraisal| of risks of cooperative a...