Організаційно-економічний механізм забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 658: 155.338.3

Організаційно-економічний механізм забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Проценко Наталія Борисівна

Донецьк 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Житомирському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі економіки.

Захист відбудеться «27» листопада 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «22» жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

АНОТАЦІЯ

Проценко Н.Б. Організаційно-економічний механізм забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні, науково-методичні та практичні проблеми формування організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств. Обґрунтовано, що основними внутрішніми факторами забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств є: раціональне використання фонду календарного і робочого часу, рівень ритмічності виробництва, рівень продуктивності живої та упредметненої праці, інновації.

На основі проведених досліджень визначено реальні та потенційні резерви підвищення економічної стійкості підприємств. Розроблено теоретичні та науково-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств. Для практичної реалізації створеного механізму управління економічною стійкістю розроблена й упроваджена на промислових підприємствах Житомирської області регламентна система управління.

Ключові слова: довгострокова економічна стійкість, організаційно-економічний механізм, резерви виробництва, продуктивність, фонд календарного і робочого часу, ритмічність, регламентні системи управління, промислові підприємства.

АННОТАЦИЯ

Проценко Н.Б. Организационно-экономический механизм обеспечения долговременной экономической устойчивости промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (перерабатывающая промышленность). - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

В диссертационной работе исследованы теоретические, научно-методические и практические проблемы формирования организационно-экономического механизма управления долгосрочной экономической устойчивостью промышленных предприятий. Обосновано, что долгосрочная экономическая устойчивость является основой перехода промышленных предприятий на инновационно-инвестиционную модель развития производства, обеспечения конкурентоспособности и долгосрочной рентабельности. Определены основные внутренние факторы обеспечения долгосрочной экономической устойчивости промышленных предприятий. На основе статистических данных исследованы основные проблемы и направления обеспечения долгосрочной экономической устойчивости предприятий. Обосновано, что основными внутренними факторами обеспечения долгосрочной экономической устойчивости промышленных предприятий являются рациональное использование фонда календарного и рабочего времени, уровень ритмичности производства, уровень производительности живого и овеществленного труда. Установлено, что для обеспечения экономической устойчивости предприятия на протяжении своего жизненного цикла должны сохранять способность к непрерывным инновациям. По результатам исследований предложена балльная оценка инноваций по степени новизны и сложности решаемой задачи, разработана система показателей, которые характеризуют уровень инновационной активности промышленных предприятий, разработана регламентная система управления инновационным процессом на машиностроительном предприятии.

Обосновано, что для повышения действенности реализации программ и мероприятий повышения экономической устойчивости предприятий необходимо создать постоянно действующую систему выявления и использования резервов роста экономической устойчивости. На основе проведенных исследований выявлены реальные и потенциальные резервы повышения экономической устойчивости предприятий. С учетом положений теории функциональной систематологии разработаны теоретические и научно-методологические основы формирования организационно-экономического механизма управления долгосрочной экономической устойчивостью промышленных предприятий, который включает концептуальную модель, стратегию и службу обеспечения, систему элементов и функциональный механизм, временные организационные структуры. Для практической реализации созданного механизма управления экономической устойчивостью разработана и внедрена на промышленных предприятиях Житомирской области регламентная система управления на основе сетевой матрицы.

Ключевые слова: долгосрочная экономическая устойчивость, организационно-экономический механизм, регламентные системы управления, резервы производства, производительность, ритмичность, фонд календарного и рабочего времени, диагностика, промышленные предприятия.

управління стійкість промисловість інновація

SUMMARY

Protsenko N.B. Organizational and economic mechanism for providing long-term economic stability of industrial enterprises. - Manuscript.

Thesis for the candidate of economic sciences in specialty 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises (Processing Industry). - Institute of Industrial Economic of NAS of Ukraine, Donetsk, 2008.

The theoretical, scientific-methodic and practical problems of forming organizational and economic mechanism for managing long-term economic stability of the industrial enterprises have been examined in the thesis. The main internal factors securing the long-term economic stability of the industrial enterprises have been grounded, they are the rational usage of the calendar and work time fund, level of production rhythmicity, level of direct and material productivity labor, innovations.

Based on the grounds of the conducted research, the real and potential reserves of economic stability growth have been defined. Theoretical and scientific and methodological fundamentals of forming the organizational and economic mechanism for managing long-term economic stability of the industrial enterprises have been developed. For the practical realization of the created mechanism for managing economic stability a regulation management system has been developed and implemented at the industrial enterprises of Zhytomyr region.

Key words: long-term economic stability, organizational and economic mechanism, production reserves, productivity, fund of calendar and work time, rhythmicity, regulated management system, industrial enterprises.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці України, прискорення змін і нестабільність економічного середовища, зростання рівня конкуренції, інтеграція у світове господарство та вступ до СОТ вимагають кардинальних перетворень в управлінні промисловими підприємствами. За десять останніх років рентабельність промислової продукції в Україні знизилась у три рази, а близько 40% підприємств не змогли вчасно адаптуватися до ринкових умов господарювання. При цьому поточна ефективність функціонування діяльності підприємств не гарантує їх економічної стійкості у довгостроковому періоді. Вирішення даної проблеми - це, насамперед, обґрунтування шляхів підвищення економічної стійкості суб'єктів господарювання у довгостроковому періоді, пов'язаних із глибокою зміною організаційно-економічного механізму управління.

Динамічне довгострокове забезпечення економічної стійкості промислових підприємств у цілому можливе лише за рахунок цілеспрямованих, усвідомлених дій, що мають носити довгостроковий стратегічний і програмний характер. У зв'язку із цим забезпечення поступального розвитку та перехід до етапу практичної реалізації довгострокового стійкого функціонування промислового виробництва є для національної економіки стратегічною метою.

Пошуком цих шляхів займалися вітчизняні та зарубіжні науковці та практики, зокрема: О.І. Амоша, С.С. Аптекар, В.П. Астахов, Я.Г. Берсуцький, І.П. Булєєв, В.А. Василенко, О.О. Веклич, В.М. Геєць, В.Г. Герасимчук, Б.М. Данилишин, Ф.І. Євдокимов, А.В. Кірієнко, Г.В. Клейнер, Г.В. Козаченко, Б.П. Кучин, В.І. Ландик, М.М. Лепа, Л.О. Лігоненко, В.П. Мартиненко, І.М. Міщенко, Н.О. Москаленко, А.А. Садєков, М.Г. Чумаченко.

Ученими достатньо глибоко опрацьовано ряд важливих питань впливу зовнішніх факторів на економічну стійкість підприємств, але дослідження впливу внутрішніх факторів у ринкових умовах практично відсутні. Це стосується в першу чергу таких факторів, як оптимальне використання фонду календарного та робочого часу, рівня продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці, рівня ритмічності виробництва, інноваційного забезпечення економічної стійкості. Ці проблеми досліджуються в дисертації з позиції використання внутрішніх джерел, а організаційно-економічний механізм управління економічною стійкістю розглядається як складова частина системи менеджменту.

Це обумовило необхідність наукових досліджень даної спрямованості та визначило тему дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у Житомирському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до плану науково-дослідних робіт за темами: “Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності виробництва”, номер державної реєстрації 0102U001029 (1999-2003 рр.), у рамках якої автором розроблено механізм формування продуктивності праці, методичні положення управління резервами зростання продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці, методику оцінки економічної стійкості підприємств; “Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності машинобудівного виробництва”, номер державної реєстрації 0104U003516 (2004-2007 рр.), у якій автором розроблено науково-методичні засади діагностики фінансової стійкості підприємств, формування товарної стратегії машинобудівного підприємства, методичні основи діагностики резервів виробництва.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування теоретичних основ економічної стійкості промислових підприємств, розробка організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю і науково-практичних рекомендацій щодо формування та реалізації такого механізму.

Для реалізації мети дослідження було поставлено і вирішено комплекс теоретичних, методичних і практичних завдань:

запропоновано концептуальну модель системи управління довгостроковою економічною стійкістю підприємств, визначено функції та структурні елементи процесу управління стійкістю;

проаналізовано тенденції сучасного розвитку промисловості України та підприємств Житомирської області, виявлено проблеми функціонування вітчизняних підприємств у сучасних умовах, що визначило передумови необхідності й доцільності розробки організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю підприємств;

запропоновано показники та критерії оцінки рівня економічної стійкості підприємств і розроблено методики їх розрахунку та діагностики внутрішніх факторів, що впливають на економічну стійкість;

розроблено організаційно-економічний механізм управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств, основними елементами якого є: стратегічне забезпечення економічної стійкості, функціональний механізм, тимчасові організаційні структури, регламентні системи;

розроблено бальну систему оцінки інновацій за ступенем новизни і складності вирішуваної задачі, систему показників визначення інноваційної активності підприємств, регламентну систему управління інноваційним процесом на підприємстві;

визначено основні напрями підвищення економічної стійкості підприємств, найбільш суттєвими з яких є інноваційно-інвестиційна модель розвитку виробництва, раціональне використання фонду календарного і робочого часу, підвищення продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці, підвищення рівня ритмічності виробництва.

Об'єкт дослідження - процеси управління промисловими підприємствами в ринковому середовищі та складові механізму економічної стійкості.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні питання формування організаційно-економічного механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є класичні наукові положення зарубіжної та вітчизняної економічної думки у сфері теорії та практики виробничого менеджменту. Інформаційною базою дослідження є закони України, методичні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Агентства запобігання банкрутству, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали конференцій, публікації у друкованих та електронних економічних виданнях, дані фінансової звітності 40 промислових підприємств.

Для досягнення намічених наукових результатів у роботі використовувалися такі методи дослідження: системно-структурного аналізу - для побудови логіки та структури роботи; деталізації та синтезу - для визначення предмета і взаємозв'язку його складових частин; економіко-статистичний - при дослідженні й узагальненні тенденцій і закономірностей розвитку промислових підприємств; економічної діагностики - для оцінки параметрів економічної стійкості підприємств, сили впливу організаційно-економічних факторів, виявлення реальних і потенційних резервів щодо забезпечення економічної стійкості; сітьового планування і управління - для створення регламентних систем управління інноваційним процесом, продуктивністю праці, ритмічністю роботи підприємств, економічною стійкістю.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності сприяють поглибленню теоретико-методичних основ та обґрунтуванню науково-методичних рекомендацій щодо формування механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств у системі виробничого менеджменту в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку.

Основні результати, що визначають наукову новизну виконаного дослідження, полягають у такому:

уперше:

запропоновано новий науковий підхід до створення організаційно-економічного механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості суб'єктів господарювання як багатофункціональної та багатокомпонентної системи, яка структурована за такими блоками: управління фондом календарного і робочого часу; управління інноваційним процесом; управління продуктивністю праці; управління ритмічністю виробництва. Доведено, що впровадження такого механізму забезпечує інтеграцію внутрішніх джерел підприємства у вирішенні задач економічної стійкості та конкурентоспроможності на основі інноваційного розвитку виробництва;

запропоновано і реалізовано методики визначення показників і критеріїв економічної стійкості підприємств, оцінки рівня використання фонду календарного і робочого часу, противитратного механізму формування продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці, поточної діагностики економічної стійкості й ефективності роботи підприємств, рекомендації щодо виявлення реальних і потенційних резервів підвищення рівня економічної стійкості на основі регламентних систем управління;

удосконалено:

поняття «організаційно-економічний механізм забезпечення економічної стійкості підприємств» як комплексно-цільової системи, що складається із сукупності взаємопов'язаних елементів управлінського впливу на економічну стійкість функціонування підприємств на етапах життєвого циклу. Доведено, що його застосування в системі виробничого менеджменту створює необхідну теоретико-методичну базу формування дієвого механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств;

заходи із забезпечення довгострокової економічної стійкості машинобудівних підприємств у контексті стратегії органічного сполучення інноваційної моделі розвитку із внутрішніми джерелами. Доведено, що такий підхід збагачує економічну науку та є основою створення ефективного організаційно-економічного механізму забезпечення економічної стійкості підприємств;

дістали подальшого розвитку:

класифікація основних внутрішніх джерел забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств, в основу якої покладено диференціацію сукупності внутрішніх чинників з урахуванням їх впливу на економічну стійкість у процесі реалізації задач інноваційного розвитку машинобудівного виробництва для виявлення і реалізації реальних та потенційних резервів підвищення економічної стійкості;

методичні підходи до визначення складу і змісту основних елементів, які формують структуру організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю функціонування промислових підприємств. На відміну від існуючого складу елементів системи управління підприємством запропоновано тимчасові організаційні структури управління і регламентні системи, що відповідають концептуальній моделі управління економічною стійкістю підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методичних рекомендацій та практичних рішень, використання яких забезпечує впровадження у виробничий менеджмент організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств.

Результати виконаного дослідження у повному обсязі впроваджено в систему внутрішньофірмового управління ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (акт упровадження № 30/978 від 16.03.2007 р; довідка № 30/979 від 16.03.2007 р; акт упровадження від 18.03.2007 р.). Основні результати дисертації знайшли використання у практичній роботі головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Житомирської обласної адміністрації при розробці практичних заходів із підвищення економічної стійкості промислових підприємств, використання безінвестиційних резервів підвищення економічної ефективності виробництва, при формуванні стратегічного плану розвитку промисловості Житомирської області (акт упровадження № 619/01 від 27.04.2007 р.); ВАТ „Житомиробленерго” при побудові організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю підприємств (акт упровадження № 19/2047 від 28.04.2007 р.); ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” (довідка від 11.01.2008 р.).

Теоретичні та науково-практичні результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету при викладанні дисциплін: “Економіка підприємства”, “Стратегічне управління”, “Економічна діагностика” (акт упровадження № 44-45/1125 від 29.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати наукових досліджень одержано автором особисто. Авторові належить наукова ідея роботи, мета і завдання дослідження, теоретичні, методичні та практичні розробки.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати обговорювались і були схвалені на 13 конференціях, у тому числі: V Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (м. Трускавець, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення економічної безпеки” (м. Донецьк, 2001 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг: теорія і практика” (м. Київ, 2002 р.), VI Міжнародній науковій конференції “Економіка і маркетинг в ХХІ столітті” (м. Донецьк, 2003 р.), V Міжнародній, міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Житомир, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємств в Україні” (м. Житомир, 2005 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства” (м. Житомир, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у наукових публікаціях (у тому числі 14 статей - у наукових журналах і збірниках наукових праць, із них 12 - у наукових фахових виданнях і 13 матеріалів конференцій). Загальний обсяг публікацій складає 16,5 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертації складає 282 сторінки. Вона містить 34 таблиці, 41 рисунок, 7 додатків на 55 сторінках, список використаних джерел із 207 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі викладено теоретичні положення, методичні підходи і практичні рекомендації щодо забезпечення довгострокової економічної стійкості функціонування підприємств на прикладі машинобудівних підприємств Житомирської області.

У першому розділі “Теоретичні основи та концептуальні положення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств” обґрунтовано сутність економічної стійкості підприємств і механізм її функціонування, визначено й охарактеризовано основні фактори, що впливають на економічну стійкість.

На основі визначення суті економічної стійкості розроблено концептуальну модель процесу управління довгостроковою економічною стійкістю підприємства (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Концептуальна модель процесу управління довгостроковою економічною стійкістю підприємства

Економічна стійкість є однією із найважливіших характеристик господарської діяльності підприємств будь-якої галузі промисловості й визначається як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Серед внутрішніх факторів найбільше впливають на рівень економічної стійкості: продуктивність праці, інноваційні процеси, використання фонду календарного і робочого часу, ритмічність виробництва.

Аналіз теоретичного матеріалу у сфері управління економічною стійкістю промислових підприємств показав, що існує два основних підходи до визначення суті поняття «економічна стійкість»: середовищний і фінансовий. При цьому при середовищному підході не враховуються внутрішні фактори економічної стійкості, а при фінансовому підході економічна стійкість ототожнюється з економічною ефективністю.

У роботі обґрунтовано необхідність орієнтації на ресурсно-функціональний підхід до визначення суті економічної стійкості. Це дало змогу поглибити дане поняття і запропонувати визначення процесу управління економічною стійкістю підприємств як постійний цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління (технічну, технологічну, економічну, організаційну і соціальну системи) для використання потенціалу підприємств із метою забезпечення оптимальних або заданих параметрів економічної стійкості протягом життєвого циклу їх функціонування.

Аналіз роботи промислових підприємств Житомирської області показав, що управління виробництвом в основному зводиться до реакції на негативні зміни в ньому і зовнішньому середовищі. У зв'язку із цим запропоновано впровадити у практику управління в систему економічного прогнозування діяльності підприємства. Для розв'язання задач і функцій економічного прогнозування розроблено комплекс економіко-математичних моделей, що можуть слугувати складовою частиною системи методичного забезпечення прогнозування, а також основою системи випереджувального контролю.

У другому розділі “Розробка методичного забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств” визначено ресурси і напрями забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств, розроблено методичні засади діагностики рівня і факторів забезпечення економічної стійкості.

Аналіз наукових праць і практики роботи промислових підприємств показав, що ресурси для забезпечення економічної стійкості підприємств ураховуються лише частково у вигляді допоміжних параметрів, яким не відводиться ніякої суттєвої ролі в управлінні економічною стійкістю. Із цією метою обґрунтовано необхідність диференціації ресурсів за стадіями життєвого циклу підприємств і для різних об'єктів витрат: техніко-технологічна, організаційно-економічна і фінансова системи.

Для управління економічною стійкістю в реальному масштабі часу розроблено методику поточної діагностики виробництва, яка дає змогу оцінити рівень економічної стійкості підприємств. Для визначення економічної стійкості підприємств пропонується така система показників: поріг беззбитковості, коефіцієнт економічної стійкості, рівень економічної безпеки.

Для забезпечення механізму управління економічною стійкістю розроблено методики діагностики параметрів і внутрішніх факторів економічної стійкості. Упровадження розроблених методик на машинобудівних підприємствах дало змогу визначити параметри економічної стійкості, а також виявити рівень економічної безпеки (табл. 1).

Таблиця 1 Оцінка рівня економічної стійкості підприємств Житомирської області за результатами роботи у 2005 р.

Підприємства	Чистий дохід, тис. грн.	Показники економічної стійкості*
		поріг беззбитковості, тис. грн.	Коефіцієнт економічної стійкості	рівень економічної безпеки, %
ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "	36346,0	24611,11	1,477	32,29
ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"	20497,0	18868,08	1,086	7,95
ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Беверс"	3185,7	3368,30	0,946	-5,73
ВАТ "Новоград-Волинськсільмаш"	5356,0	3457,69	1,549	35,44
ВАТ "Електровимірювач"	4219,3	6782,20	0,622	-60,74
ВАТ "Промавтоматика"	1411,8	2881,70	0,490	-104,12
Корпорація "Метал"	29580,0	15616,07	1,894	47,21
ТОВ "Житомирпромелектро"	1349,2	1299,26	1,038	3,70
ВАТ "Іскра"	739,2	864,80	0,855	-16,99
ВАТ "Прожектор"	41910,0	43482,00	0,964	-3,75

* Розраховано на основі фінансової звітності підприємств

Проведена оцінка економічної стійкості дала змогу розробити шкалу визначення економічної стійкості промислових підприємств (табл. 2) на основі коефіцієнта економічної стійкості (відношення чистого доходу підприємства до порогу беззбитковості).

Діагностика роботи промислових підприємств Житомирської області за період 2003-2005 рр. виявила високу частку суб'єктів господарювання із досить низьким рівнем економічної стійкості. Так, високий рівень економічної стійкості мають 41% підприємств, середній - 12,8, низький - 5,1%, дуже низький - 12,8, а 28,3% підприємств є збитковими.

Таблиця 2 Шкала визначення коефіцієнтів економічної стійкості для машинобудівних підприємств

Рівень економічної стійкості підприємств	Значення коефіцієнта економічної стійкості*	Характеристика рівня економічної стійкості
Високий	1,51 і більше	Підприємство здатне здійснювати розширене відтворення конкурентоспроможного виробництва на основі інноваційно-інвестиційної моделі, при цьому цикл зміни базових моделей основної продукції не перевищує циклу її морального старіння
Середній	1,26-1,50	Підприємство здатне здійснювати розширене відтворення виробництва на основі модернізації базових моделей основної продукції
Низький	1,16-1,25	Підприємство здатне здійснювати розширене відтворення виробництва основної продукції
Дуже низький	1,0-1,15	Підприємство здатне здійснювати просте відтворення виробництва продукції
Збитковий	Менше-1,0	Підприємство не здатне здійснювати просте відтворення виробництва продукції та є збитковим

* Складено і розраховано на основі показників економічної стійкості 40 промислових підприємств Житомирської області

Аналіз діяльності кращих підприємств показав, що сучасне промислове виробництво має бути побудоване за принципами логістики, важливим елементом якої є ритмічність виробництва. Від рівня ритмічності роботи промислових підприємств залежить ефективність використання виробничих ресурсів, а також інноваційного потенціалу.

На основі розробленої методики було виконано діагностику рівня ритмічності роботи 12 машинобудівних підприємств Житомирської області за період 2001-2006 рр., а також виявлено реальні та потенційні резерви збільшення обсягів випуску продукції за рахунок підвищення рівня ритмічності (рис. 2).

Для практичного використання реальних і потенційних резервів збільшення випуску продукції розроблено регламентну систему управління ритмічністю. Упровадження даної системи у ВАТ “Коростенський завод хімічного машинобудування” дало змогу підвищити рівень ритмічності виробництва і за рахунок цього збільшити обсяг випуску продукції на 15-20%.

Результати проведеної діагностики використання часу на промислових підприємствах Житомирської області показали, що рівень використання календарного фонду часу складає 23% при однозмінній роботі і 46% - при двозмінній роботі, тобто більше половини часу не використовується зовсім.

При цьому робочі місця з високотехнологічним обладнанням із програмним управлінням є нерентабельними. Перехід на інноваційно-інвестиційну модель виробництва призведе до того, що інновації при існуючій організації виробництва перетворяться на фактор подорожчання виробництва. Запропонована й упроваджена організація виробництва за системою рівноднівок у ВАТ “Коростенський завод хімічного машинобудування” на дільницях з обладнанням із програмним управлінням дала змогу збільшити рівень використання календарного фонду часу до 46% при однозмінній роботі і до 92% - при двозмінній, тобто у два рази більше, ніж при існуючій організації виробництва. Для поліпшення використання фактору часу розроблена й упроваджена у ВАТ “Коростенський завод хімічного машинобудування” цільова комплексна програма управління календарним і робочим часом на промисловому підприємств.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Обсяг випуску продукції по декадах машинобудівними підприємствами Житомирської області за період 2001-2006 рр.

У даний час у промисловості нараховується декілька десятків методів вимірювання продуктивності праці, які використовуються у плануванні, в оперативному управлінні, у статистичній звітності тощо. Усі ці методи вимірювання базуються на витратній концепції формування продуктивності, яка не сприяє ресурсозбереженню. Витратна концепція вимірювання продуктивності не дає змоги виявити резерви її зростання. У дисертації запропоновано противитратну концепцію вимірювання продуктивності праці, за допомогою якої визначається рівень продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці виходячи зі структури формування доходу. Визначення рівня продуктивності праці рекомендується здійснювати за такими формулами:

; (1)

; (2)

, (3)

де ППж, ППу, ППс - продуктивність відповідно живої, упредметненої та сукупної праці; Ач - чиста продукція; Дч - чистий дохід; ЗП - оплата праці з витратами на соціальні заходи; П - прибуток у складі чистого доходу; Ву - упредметнені витрати; Во - операційні витрати.

Запропоновану методику визначення продуктивності праці, як показав аналіз, можна використовувати на підприємствах різних форм власності, видів діяльності й організаційно-правових форм господарювання. Дана методика вимірювання продуктивності праці дозволяє враховувати витрати минулої праці, незважаючи на відсутність обліку трудомісткості продукції та неможливість обчислити минулу працю безпосередньо в робочому часі.

У третьому розділі “Формування організаційно-економічного механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості промислових підприємств” розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств, обґрунтовано інноваційне забезпечення довгострокової економічної стійкості й виявлено реальні та потенційні резерви підвищення економічної стійкості підприємств.

З урахуванням положень теорії функціональної систематології розроблено теоретичні та науково-методичні засади формування організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств. Запропонований механізм включає: стратегію та службу забезпечення (рис. 3), функціональний механізм управління економічною стійкістю, тимчасові організаційні структури, регламентні системи.

Формування механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств припускає внесення суттєвих змін до цілей, функцій та організаційної структури існуючої системи управління підприємствами. У зв'язку із цим у роботі пропонується паралельно з діючою організаційною структурою підприємства створення тимчасових організаційних структур, які підпорядковані власникам підприємства. Особливості та можливості формування даного підрозділу визначаються масштабом, характером та функціями механізму забезпечення довгострокової економічної стійкості підприємств. Тимчасова організаційна структура складається із координаційної та робочих груп, які здійснюють управління продуктивністю, використанням календарного і робочого часу, ритмічністю виробництва, інноваційним процесом.

Розроблений механізм забезпечення довгострокової економічної стійкості має блочну структуру. Послідовна схема дії блоків дає змогу забезпечити довгострокову економічну стійкість підприємства. До таких блоків відносяться блок створення координаційної та робочих груп, блок розробки регламентних систем управління, блок розробки програм виявлення резервів, блок реалізації розроблених програм.

Це дає змогу інтегрувати програмно-цільовий і функціональний підхід і створити дієву регламентну систему управління економічною стійкістю підприємств. Регламентація робіт у системі управління стійкістю дає змогу структурувати розв'язання кожної задачі відповідно до поставлених цілей і забезпечити їх досягнення. Розроблено, обґрунтовано й апробовано регламентну систему управління довгостроковою економічною стійкістю у ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (рис. 4).

Визначено, що одним із важливих елементів стратегії забезпечення економічної стійкості підприємств є інноваційна модель розвитку виробництва. За результатами досліджень розроблено комплексне методичне забезпечення інноваційного процесу машинобудівних підприємств, яке включає: бальну систему оцінки інновацій за ступенем новизни та складністю вирішуваної задачі, комплексну систему показників, що характеризують рівень інноваційної активності машинобудівних підприємств, основні функції управління інноваційним процесом, систему показників ефективності інноваційної діяльності.

Виконавці

1. Постановка цілей, розробка стратегії

2. Організація робочих груп

3. Діагностика продуктивності, часу, ритмічності, інноваційного процесу. Розробка програм

4. Координація

5. Оцінка реалізації програм

Робочий час

Керівник підприємства

Головний економіст

Планово-еконо-мічний відділ

Координаційна група

Робоча група продуктивності праці

Робоча група часу

Робоча група ритмічності виробництва

Робоча група інноваційного процесу

Рис. 4 Регламентна система управління економічною стійкістю підприємства

Для формування чіткої організаційної структури, визначення відповідальних виконавців за реалізацію системи управління інноваційним процесом, проведення контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень розроблено й упроваджено у ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» регламентну систему управління інноваційним процесом.

Обґрунтовано, що для забезпечення дієвості реалізації програм і заходів підвищення економічної стійкості промислових підприємств необхідно створити систему виявлення і використання резервів зростання економічної стійкості.

На основі проведених досліджень розроблено й апробовано методику визначення реальних і потенційних внутрішніх резервів підвищення економічної стійкості машинобудівних підприємств Житомирської області. Найбільшими резервами підвищення економічної стійкості є раціональне використання фонду календарного та робочого часу, зростання продуктивності живої та упредметненої праці, підвищення рівня ритмічності роботи, інноваційне забезпечення виробництва.

Для реалізації виявлених резервів розроблено й упроваджено регламентні системи управління продуктивністю праці, ритмічністю виробництва, інноваційним процесом, а також комплексна система управління фондом календарного і робочого часу.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої економічної задачі формування організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств у сучасних умовах. Вона узагальнює та розвиває науково-теоретичні, методичні та практичні питання щодо стійкого й ефективного функціонування промислових підприємств в умовах ринкового середовища.

Виконане дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки.

1. За результатами дослідження поглиблено поняття економічної стійкості підприємств. Підприємство є економічно стійким, якщо воно може забезпечити життєздатність і конкурентоспроможність на всіх етапах свого життєвого циклу функціонування на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку виробництва. Виявлено, що в Україні до цього часу відсутній ефективний організаційно-економічний механізм управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств.

2. Доведено, що управління виробництвом в основному зводиться до реакції на негативні зміни в ньому і зовнішньому середовищі. У зв'язку із цим запропоновано впровадити у практику управління систему економічного прогнозування діяльності підприємств. Для розв'язання задач і функцій економічного прогнозування на промисловому підприємстві запропоновано комплекс економіко-математичних моделей, що може слугувати складовою частиною системи методичного забезпечення прогнозування і системи випереджувального контролю. Розроблено модель економічного прогнозу і методику попередньої оцінки прогнозних варіантів забезпечення стійкого функціонування підприємств.

3. Установлено, що на даний час ще немає стандартної практики моделювання оптимальної економічної стійкості підприємств. Із цією метою розроблено модель визначення економічної стійкості промислового підприємства та запропоновано методику поточної діагностики економічної стійкості й ефективності виробництва, яка дає змогу оцінити рівень економічної стійкості підприємства.

4. Розроблено методики діагностики параметрів економічної стійкості, рівня ритмічності роботи, використання фонду календарного і робочого часу, діагностики рівня продуктивності живої, упредметненої та сукупної праці. На основі розроблених методик виконано діагностику параметрів і факторів економічної стійкості підприємств Житомирської області, розроблено цільову комплексну програму управління календарним і робочим часом на промисловому підприємстві.

5. З урахуванням положень теорії функціональної систематології розроблено теоретичні та науково-методичні засади формування організаційно-економічного механізму управління довгостроковою економічною стійкістю промислових підприємств. Цей механізм включає: модель процесу управління, службу стратегічного забезпечення, систему елементів механізму управління, функціональний механізм управління, тимчасові організаційні структури, регламентні системи управління продуктивністю, інноваційним процесом, ритмічністю виробництва, економічною стійкістю.

6. Аргументовано, що подальший розвиток промислових підприємств забезпечується передусім конкурентоспроможністю інноваційного потенціалу і здатністю трансформувати його у позитивний комерційний результат. У зв'язку із цим проблематика інноваційного забезпечення економічної стійкості промислових підприємств потребує подальших наукових розробок та обґрунтування методичних і прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності інновацій.

За результатами досліджень запропоновано бальну систему оцінки інновацій за ступенем новизни та складністю розв'язуваної задачі, розроблено комплексну систему показників, що характеризують рівень інноваційної активності машинобудівних підприємств, розроблено й упроваджено регламентну систему управління інноваційним процесом.

7. Для забезпечення дієвості реалізації програм і заходів підвищення економічної стійкості промислових підприємств розроблено й упроваджено систему виявлення реальних і потенційних безінвестиційних резервів підвищення економічної стійкості.

Наукові розробки дисертації можуть бути використані на промислових підприємствах при формуванні механізму управління довгостроковою економічною стійкістю, а також для виявлення реальних і потенційних резервів підвищення економічної стійкості за рахунок внутрішніх факторів.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Проценко Н.Б. Система випереджувального контролю як фактор забезпечення економічної стабільності підприємства // Вісник ЖІТІ. Сер.: економічні науки. - 2002. - № 20. - С. 237-241.

2. Проценко Н.Б. Методологічні аспекти визначення показників економічної стійкості підприємств // Вісник ЖІТІ. Сер.: економічні науки. - 2002. - № 21. - С. 261-270.

3. Проценко Н.Б. Моделювання оптимальної економічної стійкості підприємств // Вісник ЖІТІ. Сер.: економічні науки. - 2002. - № 22. - С. 258-269.

4. Проценко Н.Б. Методика визначення економічної ефективності організаційних проектів удосконалення систем управління // Вісник ЖДТУ. Сер.: економічні науки. - 2004. - № 1. - С. 266-271.

5. Проценко Н. Б. Раціональне використання календарного і робочого часу - основний резерв підвищення економічної стійкості підприємства // Вісник ЖДТУ. Сер.: економічні науки. - 2004. - № 2. - С. 236-245.

6. Проценко Н.Б. Інноваційний досвід як фактор забезпечення економічної стійкості підприємств // Вісник ЖДТУ. Сер.: економічні науки. - 2004. - № 3. - С. 289-303.

7. Проценко Н.Б. Механізм управління економічною стійкістю підприємства // Вісник ЖДТУ. Сер.: економічні науки. - 2005. - № 1. - Ч. 2. - С. 210-223.

8. Проценко Н.Б. Методичні підходи до прогнозування діяльності підприємств в аспекті забезпечення їх стійкого функціонування // Статистика України. - 2007. - № 4. - С. 70-73.

9. Проценко Н.Б. Діагностика параметрів економічної стійкості підприємств // Проблеми статистики: зб. наук. праць науково-технічного комплексу статистичних досліджень Держкомстату України. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. - Вип. 8. - С. 243-247.

10. Проценко Н.Б. Методологічні основи діагностики економічної стійкості та ефективності функціонування підприємств // Вісник ЖДТУ. Сер.: економічні науки. - 2006. - № 2. - С. 231-237.

11. Проценко Н.Б. Діагностика рівня ритмічності роботи промислових підприємств Житомирської області // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - К.: НДЕІ М-ва економіки України, 2006. - Вип. 9 (64). - С. 72-78.

12. Проценко Н.Б. Методологічні аспекти оцінки оптимальної економічної стійкості підприємств // Регіональна економіка. - 2007. - № 2. - С. 86-94.

Матеріали наукових конференцій

13. Проценко Н.Б. Механізм реструктуризації промислового підприємства // Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність: матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., Трускавець, 8-9 квіт. 1999 р. - Київ - Трускавець: КНЕУ, НТТУ “КПІ”, ДДПУ, 1999. - С. 4-5.

14. Проценко Н.Б. Сервісне обслуговування - один із найважливіших інструментів маркетингу // Маркетинг: теорія і практика: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., Ялта, 19-22 трав., 1999 р. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 169.

15. Проценко Н.Б. Методологічні основи управління економічною стійкістю промислового підприємства // Управління організацією: регіональні аспекти: матеріали X міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 12-13 квіт. 2002 р. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2002. - С. 208-209.

16. Проценко Н.Б. Концепція стратегічного маркетингу як фактор економічної стійкості промислових підприємств // Маркетинг: теорія і практика: матеріали VI міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 18-20 верес. 2002 р. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 158.

17. Проценко Н. Б. Контроль економічної стратегії підприємств // Корпоративне управління в Україні: матеріали І регіон. міжвуз. наук.-практ. конф., Житомир, 14-15 трав. 2002 р. - Житомир: ЖДТУ, 2002. - С. 56-61.

18. Проценко Н.Б. Діагностика системи управління як фактор забезпечення економічної стійкості підприємства // Економіка і маркетинг в XXI столітті: тези доп. VІ міжнар. наук.-практ. конф., Донецьк, 17-19 трав. 2003 р. - Донецьк: РВА Дон НТУ, 2003. - С. 273-275.

19. Prosenko N.B. Methodologikal basis of work productivity management for Ukraine integrate into European community // Funkcjonawanie I rozwoj orgamzacji wzmiennym otoczeniu III, Legnica, 2003. - Legnica: Wyzsza szkola menedzerska w Legnicy, 2003. - S. 231-234.

20. Проценко Н.Б. Прогнозування як фактор забезпечення економічної стійкості підприємств // Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи: тези доп. всеукр. наук.-практ. конф., Житомир, 29-30 листоп. 2004 р. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - С. 132-134.

21. Проценко Н.Б. Управління економічною стійкістю функціонування промислових підприємств // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., Житомир 4-5 листоп. 2004 р. - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004. - С. 94-95.

22. Проценко Н.Б. Методологічні основи діагностики параметрів економічної стійкості підприємства // Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні: тези доп. всеукр. наук.-практ. конф., Житомир, 6-7 жовт. 2005 р. - Житомир: Житомирський ін-т підприємництва та сучасних технологій, 2005. - С. 104-108.

23. Проценко Н.Б. Організаційно-економічний механізм управління економічною стійкістю підприємств // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: матеріали ІІ всеукр. наук.-практ. конф., Житомир, 16-17 листоп. 2006 р. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. - С. 160-164.

24. Проценко Н.Б. Діагностика рівня ритмічності промислових підприємств // Тези наук.-практ. міжвуз. конф., присвяченої Дню університету, Житомир, 14-16 берез., 2007 р. - Житомир: ЖДТУ, 2007. - С. 115.

Інші видання

25. Проценко Н.Б. Методологічні основи ринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Збірник наукових праць Інституту підприємництва та сучасних технологій “Підприємництво: проблеми становлення та функціонування”. - Житомир, 2003. - № 3. - С. 151-155.

26. Проценко Н.Б. Формування місії та стратегічних цілей туристичного підприємства / О.Л. Трухан, Т.О. Біляк, Н.Б. Проценко // Стратегічний менеджмент в туризмі: навч. посіб. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - С. 34-55.

27. Особистий внесок: запропоновано формування місії та стратегічних цілей туристичного підприємства.

Размещено на Allbest.ru

...